Тустань №39

 
 

Тустань №39




Микола Гук не має де жити - 4 стор. 

 ТУСТАНЬ

 

N39 (541) 7 - 13 грудня 2010 року Ціна 25 копійок

www. tustan.io.ua; е-mail:vlasjuktustan@rambler.ru; тел. 067-3678019

 

Провінційний щоденник

 

СССР

 

19 років тому, 7 грудня 1991го, був офіційно ліквідований Совєтський Союз.

Фактично він розпався набагато раніше, і горбачовська пєрєстройка аж ніяк не могла його втримати, адже мова йшла про косметичний ремонт імперії, а не про кардинальні зміни.

Вже наступного року святкуватимемо двадцятиріччя незалежності України, але маємо за плечима важкий мішок, на якому написано - СССР. Цей вантаж тягне нас назад, не дає рухатися вперед. А ми ніяк не можемо його викинути, бо стереотипи мислення не дозволяють нам позбутися того, що гальмує наш розвиток. Ніби й розуміємо й усвідомлюємо це, але позбутися коротких штанців Октября не можемо.

Совєтське мислення глибоко в’їлося в нас. Я думав, що молоде покоління, яке не застало СССР, більш прогресивне у своїх поглядах. Та де там! Совєтські матюки, пиятика, неповага до старших передалися по наших зіпсованих генах дітям і, боюся, й онукам.

Зміни в Україні неможливі, бо у вищих ешелонах влади ті, хто й за комуністів керував, але за віком був у заступниках. Нині вони міцно тримають владу в своїх руках і не хочуть поступатися не лише принципами, як колись пріснопам’ятна Ніна Андрєєва, але насамперед своїми кабінетами. Власне принципи їхні ніби й змінились і від формально комуністичних стали ліберально-космополітичними. Але мислення совка так і пре з них, і нікуди від того не подітися.

Це ж скільки ще поколінь треба, аби вмер останній представник СССР, та й то ще не факт, що після цього народиться нове мислення вільної людини. Ленін не просто загальмував розвиток людства на 70 років, він збив його з курсу. Щоб знайти свій шлях у зорях, знадобиться не одне століття, а, може, й тисячоліття - якщо до цього часу людство взагалі ще існуватиме...

І все ж нове мислення нової людини існує. Тільки таких людей дуже мало, і їхня кількість ще не скоро переросте в якість.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

ХРУНІ ТА МІФИ ПАРТІЇ РЕГІОНІВ

 

Як атеїст у важкі хвилини свого життя звертається до Бога, так і український хрунь шукає прихистку у владоможців.

Особливо це видно на прикладі хруня галицького. Не будемо заглядати в сиву давнину, звідкіля пішли наші хруні, а візьмемо найближчий час.

Згадаймо, як галицька інтелігенція стелилася перед Леонідом Кучмою, вбачаючи його захисником від комуністичної навали Петра Симоненка, а насправді дбаючи про власну шкуру. Так само дбала про свої зацофані інтереси, коли Україною почав керувати Віктор Ющенко,  а коли його ера скінчилась, без встиду й совісті переметнулась до Юлії Тимошенко, знову-таки захищаючи власну матню.

А що вже говорити про неінтелігенцію, яка хоч і закінчила інститути-університети, але інтелігентною від того не стала. Кожне шукає собі прихистку, в тім числі й у політичній партії. Останнім часом для таких хрунів партія знайшлась - імені Януковича-Азарова.

Тип нашого хруня, який примкнув до Партії регіонів, є доволі різнобарвним, хоча зводиться до спільного знаменника: плазувати перед сильним, що дає перепустку до влади. Особливо ця тяга посилилась після перемоги Януковича на президентських виборах. Ви би бачили, як маленькі янеки на місцях ходили з гордо піднесеною головою: мовляв, ми вам ще покажемо. Не показали, бо до влади їх ніхто не покликав, і вони навіть образилися на свого патрона.

Але Віктор Федорович своїх вірних підданих не забув, і вже після виборів до місцевих органів влади, коли по декілька з них на наших теренах стало депутатами в міських і районних радах, зробив  своїми вухами й очима в органах місцевого самоврядування.

Цю ситуацію добре зрозуміли й міські голови, які хоч і належать до інших політичних сил, але без грошенят Партії регіонів не зможуть втілити у життя свої революційні передвиборчі обіцянки.

Скажіть, якого милого стебницький міський голова Василь Пецюх пхав минулого тижня на посаду секретаря ради Миколу Гориславського, пенсіонера, який разом з ним балотувався на мера, але від Партії регіонів? Що має робити секретар? Депутатів до купи збирати, аби не розбіглися по партійних комірках, і папери вчасно до сесії готувати, аби бардаку під час засідань не було. При чім тут інвестиції, грошики зі Львова та Києва, які буцімто мають посипатися на Стебник, якщо представник Партії регіонів буде в місцевому уряді! Добре, що здебільшого молоді депутати не купилися на цю бздуру й не пішли на повідку хрунів, які стеляться перед януковичами, буцімто дбаючи про інтереси громади, а насправді захищаючи власні інтереси. Отаке плазування перед регіоналами доволі дивно виглядало на тлі того, що міський голова Стебника Василь Пецюх йшов до влади від Народного Руху України. Якби виборці напередодні знали, що буде така комедія, то чи проголосували б вони за такий союз і чи обрали би мером такого чоловіка?

А що робить у виконкомі Бориславської міської ради Іван Удовенко, який ішов на мера від тієї ж Партії регіонів? Іванові Васильовичу вже за якихось півроку стукне сімдесятка. Куди вже йому до молодих фронтозмінівців, які окупували Борислав уздовж і впоперек, хоча за них завдяки нашій буцімто демократичній системі волевиявлення й проголосувала абсолютна меншість бориславського люду! А причина плазування перед Партією регіонів знову та ж сама: буцімто поллється на Борислав манна небесна вкупі з золотим дощем, якщо в Києві й ві Львові побачать, як міська влада ввела до виконкому їхнього представника, хоча лише один депутат з 46 представляє інтереси бориславців у міській раді.

І тут ми підходимо до великого міфу, який роздувають у тому ж таки Києві та Львові й радо підхоплюють на місцях. Суть його зводиться до того, що, мовляв, Партія регіонів допоможе розв’язати господарські проблеми міст і містечок, селищ і сіл. Це така ж утопія, як і те, що на планеті Земля можна побудувати комунізм.

Насамперед слід зазначити, що Партія регіонів мала би це робити й без нагадування, якби була державницькою політичною силою, а не зважати на те, представники яких партій прийшли до влади.

Проте слід вже сьогодні наївним людям, які повірили в цю байку, зрозуміти, що на всіх грошей не вистачить. Партії регіонів втримати би своїх, донецьких зокрема і східняцьких загалом, які вже бачать, у що обертаються обіцянки-цяцянки Януковича- Азарова. Нещодавні події навколо прийняття Податкового кодексу хоча й не привели і не могли привести до Майдану-2, але довір’я до регіоналів з боку простого люду сильно підірване.

Аби навести лад у міській господарці, потрібні мільярди й мільярди - боюсь, що не гривень, а доларів. У тому ж Стебнику ніяк не можуть приватизувати “Полімінерал”, навести лад з вивезенням сміття, відремонтувати дороги, накрити дахи. Не краща ситуація і в Бориславі, який живе на пороховій діжці, бо загазованість може вийти з-під контролю, а озокеритова шахта поховати в своїх глибинах усе місто. Пенсіонери Гориславський і Удовенко мають вибити мільйони для розв’язання цих проблем? Не смішіть мої сиві вуса!

Янукович і його команда не здатні на реформи, завдяки яким можна було би кардинально змінити життя в Україні, наблизити її до європейських стандартів. Усі їхні зміни полягають у тому, аби розв’язувати проблеми за рахунок бідних, аби ми з вами стали жебраками й мріяли лише про кусник хліба, тоді як мільйонери ставатимуть мільярдерами, а олігархи успішно відмиватимуть гроші в офшорах.

Правда, регіонали можуть зарухатися десь напередодні парламентських виборів, у другій половині 2011 року. Тоді вони згадають про народ, аби їхні кандидати в депутати стали народними обранцями. Ось тоді настане пожива для хрунів різних мастей, їхній золотий час.

Питання полягає в тому, як довго ми терпітимемо цих перекінчиків і саму Партію регіонів при владі...

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

ДРУГА ПОРАЗКА ВАСИЛЯ ПЕЦЮХА

 

Стебницький міський голова Василь Пецюх не зробив належних висновків з минулого пленарного засідання сесії, коли запропонований ним кандидат на посаду секретаря ради Ігор Боднар не набрав потрібної кількості голосів.

Цього разу на пленарному засіданні, яке відбулося минулого четверга, 2 грудня, він запропонував на цю посаду кандидатуру Миколи Гориславського. Згідно чинного законодавства, тепер черга була за депутатами. Саме вони мали вносити свою пропозицію щодо секретаря ради. Однак Василь Федорович все-таки настояв на своєму рішенні, мотивуючи це тим, що до десятої години ранку відповідна заява від половини депутатського корпусу не була зареєстрована. З іншого боку, депутат має право вносити будь-які пропозиції упродовж сесії.

Після тривалої дискусії з цього приводу депутати врешті-решт погодились розглянути кандидатуру Миколи Гориславського, а потім під час таємного голосування успішно провалили її. “За” було подано лише 13 голосів.

Відтак міський голова погодився розглянути кандидатуру депутатів. Відповідну заяву від імені 18 народних обранців зачитала Наталія Беднарчук. З’ясувалося, що секретарем міської ради депутати хочуть бачити свого колегу Романа Івасівку. Прикметно, що на цьому документі стояли підписи Вікторії Стародуб й Ігора Сушицького, депутатів від Партії регіонів, які фактично висловилися проти свого “шефа” Миколи Гориславського, який  балотувався на міського голову Стебника від цієї політичної сили.

В результаті таємного голосування секретарем міської ради став Роман Івасівка, який до останнього часу працював художнім керівником Народного дому. Свої голоси йому віддали 19 депутатів, а 15 були проти.

Прогнозованими були й вибори заступника міського голови. На цій посаді Василь Пецюх бачить Петра Веклюка, з яким разом ішов на вибори. Проте депутати думали по-іншому, й віддали йому лише 13 голосів.

Це неабияк розлютило міського голову. Він заявив, що іншої кандидатури, крім Петра Веклюка, просто не буде. Депутати сприйняли ці слова як ультиматум на свою адресу.

Як бачимо, вже друге пленарне засідання поспіль депутати виступають проти запропонованих Василем Пецюхом кандидатур. З одного боку, міського голову можна зрозуміти. Він виграв вибори і має право запропонувати своїх людей у команду. Але й депутатів обирали люди, і чинним законодавством передбачено, що народні обранці можуть голосуванням підтримати або не підтримати пропозиції міського голови. Як би там не було, але від цього страждають стебничани. В результаті протистояння за місяць після виборів у Стебнику практично нічого не змінилося.

Виступаючи на сесії, депутат Дрогобицької міської ради Володимир Возняк закликав депутатів до порозуміння, нагадавши, що можна втратити дорогоцінний час, адже слід розробляти проекти програм, подавати їх у Львів і Київ, аби отримати кошти з державного й обласного бюджетів. Закликав депутатів до порозуміння й присутній на сесії секретар Дрогобицької міської ради Тарас Метик. На жаль, не допомогла прийти до спільної точки зору й традиційна вже молитва, яку депутати промовляють перед засіданням за пропозицією Анастасії Галяк.

Ні міський голова, ні більшість депутатів, які фактично вже в опозиції до нього, не хочуть зробити крок назустріч один одному. Ведмежу послугу Василеві Пецюху роблять і його прихильники, ніби не бачать, що мер втрачає одну позицію за іншою. Якщо не зараз, то з плином часу може постати питання й про дочасне припинення його повноважень, як це вже було з попередником - Романом Калапачем, хоча і з іншої причини.

“Я прийшов у міську раду працювати, а не займатись політичними іграми”, - заявив Василь Пецюх. Про це кажуть і його опоненти.  Але, очевидно, саме політика вже втрутилась в господарське життя Стебника.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

Р.S. Стебницький громадський рух має намір втрутитись у ситуацію, аби влада працювала задля блага громади.

 

ЧИ ЗМОЖЕ “ФРОНТ ЗМІН” У БОРИСЛАВІ ПРОЙТИ ШЛЯХ ВІД ПОВНОТИ ВЛАДИ ДО ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ?

 

Міський голова Борислава В-лодимир Фірман уперто гне свою лінію, зміцнюючи особисту владу вже не лише по вертикалі, а й по горизонталі, підминаючи під себе й під “Фронт змін” усе, що можна, аби ні в кого не виникало сумнівів, хто є справжнім господарем міста.

Тих, хто програв вибори й залишився в меншості, мер і його команда закликають до співпраці, але не залишають поля для маневру, оскільки насаджують всюди своїх людей, а рішення, навіть якщо вони йдуть усупереч здоровому глузду й чинному законодавству, вирішують простим голосуванням. Причому депутати від “Фронту змін”, маючи більшість у сесійній залі, роблять ведмежу послугу своєму лідерові, голосуючи тільки тому, що так хоче вождь.

На це можна було би не звертати уваги, вважаючи партійними примхами: мовляв, хлопці перемогли й не хочуть бавитися з опозицією, хоча їхній всеукраїнський лідер Арсеній Яценюк постійно заявляє, що “Фронт змін” - це партія європейського типу. А в Європі, як відомо, опозиція має привілеї, та й ставляться до неї з повагою, не забуваючи, що завтра вона може прийти до влади.

Проте найбільше дивує в цій ситуації підхід Володимира Фірмана до підбору кадрів. Те, що на ключових посадах перебувають віддані йому і партійній лінії люди, не викликає сумнівів. Сумніви з’являються в професійних якостях цих людей.

Скажімо, Руслан Зелінський, який працював начальником дільниці ремонту ліфтів у першому та другому ЖЕКах, тепер обійняв посаду першого заступника міського голови. Чи достатньо буде цього, аби займатись інвестиціями, готувати проекти програм, щоби Борислав увійшов до обласних і державних програм?

Андрій Паскевич, який обіймав посаду першого заступника начальника Державної податкової інспекції в Бориславі, тепер працюватиме заступником мера з економічних питань. Мабуть, як податківець він був на своєму місці. Але чи зможе переорієнтуватись на розв’язання власне економічних проблем у Бориславі, де економіки як такої й нема? Це все одно, що прокурора зробити адвокатом, хоча багато прокурорів на пенсії дійсно займаються адвокатською практикою. Можливо, взагалі ця посада є зайвою і її слід скоротити, зекономивши кошти?

Заступником міського голови з гуманітарних питань став Сергій Оленич. Дивує, що Володимир Фірман не помітив у Бориславі жодної людини, яка би впоралась з цією місією. Пан Сергій нині мешкає у Дрогобичі, є одним із лідерів Дрогобицької міської організації “Фронту змін”, депутатом Дрогобицької районної ради. Чи вистачить йому часу на основну роботу? Зрештою, як швидко він вникне в специфіку Борислава чи, як й інші заступники, вчитеметься п’ять років?

Керуючим справами виконкому став Олександр Майсак, який останнім часом теж працював у Дрогобичі і чий тесть є одним із депутатів Бориславської міської ради від “Фронту змін”.

Не викликає захоплення й склад виконкому, в якому чимало людей, залежних від Володимира Фірмана й напряму підпорядкованих йому в силу службових обов’язків. Чи зможуть вони проголосувати проти нікчемних з юридичної точки зору рішень, розуміючи, що це може коштувати їм посади?

Схоже, Борислав став полігоном для випробування “Фронтом змін” своїх можливостей керувати містом. Проте міська господарка - не гуртівня, а громада - не піддані Володимира Фірмана, яких можна в будь-який момент звільнити чи урізати зарплату. Боюсь, що в Бориславі може повторитись ситуація, що була в Дрогобичі, коли містом керував Микола Гук. Некомпетентність, непрофесіоналізм кадрів призвели до руйнації, причому деякі процеси вже мають незворотній характер. Амбітність Володимира Фірмана і тих, хто його під’юджує, може зіграти злий жарт з бориславцями, а особливо з тими, хто голосував за “Фронт змін”.

Чи приведе повнота влади до її професіоналізму?

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

 

Як подолати зимову депресію: їжа, вправи та сміх

 

Ви відчуваєте себе роздратованим, у поганому настрої та втомленим? Легко сердитесь чи засмучуєтесь, не можете сфокусуватися на роботі та маєте проблеми із засинанням? Зимова погода, відсутність сонця, напружений графік роботи, неправильне харчування та низька фізична активність можуть стати причиною стресу та зменшити відчуття радості життя.

 

Хімічні регулятори настрою, харчова поведінка і стрес

 

Хімічні речовини мозку та гормони надниркових залоз, потрапляючи у кровообіг, впливають на наше самопочуття та настрій. Під час стресу ці хімічні речовини вивільняються безперервно, що може заважати організму справлятися зі стресом.

Певні хімічні речовини мозку, які називаються нейротрансмітерами, такі як серотонін, допамін і норадреналін, диктують нам наші емоції і наше самопочуття.

Їх називають медіаторами, тобто посередниками, оскільки вони створюють відчуття щастя, впливають на жвавість розуму та спокій. Нестача цих хімічних речовин може призвести до депресії, дратівливості, неспокою, безсоння і надмірного апетиту.

Медіатори частково можуть отримуватись з їжею, яку ми їмо. Тому кілька простих змін у харчуванні сприятимуть підвищенню їх рівня природнім шляхом і покращуватимуть реакцію організму на стрес, протидіючи його негативному впливу на наше здоров’я та настрій.

Їжа може впливати на протікання стресу. Коли ми знаходимося у стані стресу, ми нерідко пропускаємо прийоми їжі або збільшуємо вживання висококалорійних продуктів.

Якщо ці продукти вживаються нечасто та у помірних кількостях, щоб полегшити стрес, це організму шкоди не завдає.

Однак регулярне неправильне харчування під впливом стресу може привести до небажаного збільшення ваги і погіршення стану здоров’я в довгостроковій перспективі.

 

Харчові борці зі стресом

 

Збалансоване харчування містить багату поживними речовинами їжу, в тому числі складні вуглеводи, білки і жири, які є повільним та тривалим паливом для хімічних речовин мозку протягом дня і є ідеальним способом зберегти наше тіло в рівновазі під час стресових періодів.

 

Складні вуглеводи

 

Вживаючи їх в їжу, ви збільшуєте кількість серотоніну в мозку. Серотонін є потужним медіатором, що підвищує настрій, заспокоює і допомагає заснути.

Харчові джерела: фрукти (фініки, банани, сливи, інжир), овочі (томати - свіжі і консервовані), цільні зерна, чорний шоколад.

Банани містять речовину харман, яка покращує настрій.

Кориця та помідори - 5-гідроксітриптамін, яка знімає напругу та неспокій.

Цибуля - знімає біль та жар завдяки ефірній олії алікіну.

Гострий перець завдяки речовині, яка викликає “пожежу” в роті, сприяє утворенню опійподібних речовин.

А от прості цукри, які містяться у цукерках, сиропах, цукрі, алкоголі, можуть викликати швидке підвищення рівня цукру в крові, який може допомогти вам почуватися краще на короткий час, але згодом може сприяти швидкому падінню енергії і посилити відчуття голоду.

 

Білки

 

Продукти харчування, багаті білком, уповільнюють швидкість, з якою цукор надходить у кров і підтримують рівень цукру в крові на певному, безпечному для здоров’я, рівні. Білкова їжа дає відчуття ситості, що зменшує ймовірність вживання висококалорійних солодких закусок.

Харчові джерела: молочні продукти (сир, молоко, йогурт), яйця, риба, м’ясо, бобові (квасоля, горох та чечевиця), арахісове масло, птиця і соєвий сир тофу.

Примітка: твердий сир (особливо сорту Рокфор) містить амінокислоти тирамін та триптамін, які покращують настрій.

 

Жири

 

Корисні для здоров’я жири (ті, які містять омега-6 і омега-3 жирні кислоти) можуть бути отримані лише з їжею, тобто вони не утворюються у нашому організмі.

Ці жири відновлюють оболонки (мембрани) всіх клітин нашого тіла, що проявляється у кращому функціонуванні клітин: надходженню поживних речовин у клітини та утилізації відпрацьованих відходів із клітин.

Дослідження показують, що дари моря, такі як оселедець, скумбрія, лосось та інша жирна риба містять омега-3 жирні кислоти, які допомагають полегшити легку депресію.

Харчові джерела: жирна риба (оселедець, лосось, сардини, тунець), горіхи (мигдаль, волоські), олії (рапсова, лляна, конопляна, соєва) і насіння (льону, гарбуза).

 

Вітаміни групи В

 

Вітаміни цієї групи підтримують збалансовану роботу всієї нервової системи і наднирників, в яких утворюються гормони кортизол та адреналін, і мають важливе значення для виробництва енергії і підтримки імунної системи, яка першою ж страждає в умовах стресу.

Вітаміни групи В також допомагають підтримувати нормальний рівень цукру в крові, який може зростати через стрес.

Харчові джерела: пивні дріжджі, печінка, соя, броколлі, бобові, свіже м’ясо, необроблені зерна, чечевиця, лосось, кукурудза, горіхи, насіння соняшнику, яйця і цитрусові.

 

Вітамін С

 

Вітамін С є антиоксидантом, який запобігає окисленню молекул від агресивних вільних радикалів. Більшість людей знає, що вітамін С сприяє підвищенню імунітету, але він також призводить до зниження артеріального тиску і зменшує фактичні симптоми стресу, оскільки знижує рівень гормону кортизолу (гормону стресу).

Харчові джерела: шипшина, квашена капуста, смородина (заморожена, сушена та перетерта з цукром), цитрусові, зелені листові овочі (петрушка, кріп), броколлі, манго, червоний і зелений перці.

 

Магній

 

Цей мінерал допомагає при м’язевій релаксації і регулюванні серцевого ритму. Присутність магнію в раціоні допомагає лікувати безсоння і занепокоєння - два основні прояви стресу.

Харчові джерела: молочні продукти, м’ясо, яйця, риба, морепродукти, зелені листові овочі, горіхи, соєвий сир тофу, хліб із цільного зерна.

 

Детальніші дієтичні рекомендації

 

Їжте невеликими порціями і вживайте їжу, багату на білок, щоб підтримувати стабільний рівень цукру в крові.

Максимально урізноманітнюйте їжу - у кожній групі продуктів є свої власні унікальні поживні речовини.

Уникайте їжі з надзвичайно низьким вмістом жирів, тому що жири необхідні для боротьби з депресією.

Обов'язково снідайте - пропускаючи цей важливий прийом їжі, ви можете імпульсивно перекушувати висококалорійними солодощами.

Уникайте наступних продуктів: штучних підсолоджувачів, переробленої/рафінованої їжі, добавок/консервантів, алкоголю, нікотину, цукру.

Вони не містять корисних речовин, а деякі з них, такі як алкоголь, цукор є джерелом порожніх калорій. Ці речовини стимулюють серцевий ритм, впливають на настрій, поведінку, а деякі - на утворення певних хімічних сполук у мозку, що може призвести до залежності (алкоголь, нікотин).

Речовини, що містяться у деяких видах готової їжі, зокрема, м’ясних продуктах, часто є токсичними, і є додатковим стресом для організму. Уникнути цього можна, вживаючи натуральні продукти.

 

Вправи, свіже повітря та сміх додадуть вам позитивного настрою

 

Фізична активність поліпшує фізичне і психічне здоров’я. Намагайтеся щодня, принаймні 30 хвилин (ще краще більше) рухатись, бажано на свіжому повітрі; використовуйте обідню перерву для прогулянок.

Якщо вас непокоїть безсоння, краще за все фізичні вправи здійснювати вранці і протягом дня, а не ввечері. Занадто висока фізична активність перед сном може збільшити швидкість вашого обміну речовин і ускладнити засинання.

Аеробні, дихальні вправи (з використанням діафрагмальної дихальної техніки) протягом декількох тижнів можуть призвести до зменшення утворення гормонів стресу та збільшити так звані “гормони щастя” - ендорфіни.

Основоположник вчення про стрес Ганс Сельє казав, що при психологічних перевантаженнях стрес однаково успішно знімається як адекватною фізичною роботою, так і позитивними емоціями, оскільки в обох випадках у залозах внутрішньої секреції виробляються речовини - антистресори.

У людини, яка сміється, зменшується викид у кров “гормонів стресу” - кортизолу та адреналіну, та стимулюється виділення ендорфінів, що викликають відчуття радості та задоволення.

Виявляється, що не лише радість викликає усмішку, але і усмішка рефлекторно стимулює вироблення організмом ендорфінів – “гормонів щастя”, які є природним захистом організму від депресії та поганого настрою.

Існує навіть така наука, яка займається вивченням впливу сміху на організм людини - геотологія, яка довела, що 5 хвилин сміху заміняють 40 хвилин відпочинку.

 

 Оксана Скиталінська,

сертифікований Міністерством охорони здоров’я лікар-дієтолог

 

 

ВІД МИКОЛИ ГУКА ДО МИХАЙЛА СЕНДАКА

 

МИКОЛА ГУК НЕ МАЄ ДЕ ЖИТИ

 

Моя Стефка звар’ювала. Сказала мені вчора, жи Микола Гук буде жити в нашій хаті. Хто не пам’ятає, хто такий Микола Гук, нагадаю, жи він був дрогобицьким міським головою. З’ясувалося, що його виганяє з хати такий собі пан Черевко, який у Дрогобичі здає квартири. Буцімто Микола Гук вселився в квартиру, як став мером, але за ці чотири роки не заплатив за проживання ні копійки. Натомість нібито пообіцяв панові Черевку, жи дасть йому за це великий шмат землі, що біля чи то Народного дому, чи то музею “Дрогобиччина”. Як то вже було не з одним фацетом, якому Микола Гук наобіцяв купу арештантів, сталось і з паном Черевком, котрий пролетів з тов земльов, як фанера над Парижем. Але на тім си історія не скінчила. Тепер подейкують, жи пан Черевко в категоричній формі наказав панові Гуку си виселяти з тої квартири. Звісно, той не схотів, бо думає, що й далі працює мером у ратуші. Кажуть, жи пан Черевко відключив панові Гуку світло. Тоді той тягнув дроти через помешкання сусідів, аби продовжити писати свої мемуари “Як я завоював Дрогобич”. А тепер моя Стефка зі збісила й каже, що Миколові Гуку за його заслуги перед дрогобицьков громадов слід подарувати тоту нещасну квартиру (всього чотири кімнати, здається) й взагалі присвоїти йому звання почесного громадянина Дрогобича, аби він узагалі за тото світло не платив й цілими ночами займався писанням. Десь хоче завтра зі своїми пропозиціями піти до Радзієвського і буде збирати підписи серед депутатів. А ще сказала мені, жи поселить Гука в нас у хаті, бо бідний хлоп не має де мешкати. Я їй кажу, жи в нього є квартири в Києві, Львові, Лішні, Севастополі, Лондоні й десь у Німеччині, а вона мені: “Брехня”. Тоді я її нагло питаю: “А де мій кумпель Миколка буде спати, адже в нас тілько одне ліжко?”. А вона мені: “Я посередині, а ви з обидвох боків”. Тут я і втратив дар мови, а Стефка подумала, жи я погодився. Так що не думав я і не гадав, жи на старості років доведеться мені жити в одній хаті з Миколою Гуком. Але, як кажуть, від суми, тюрми і мера не зарікайся. Тішу себе надією, жи пан Гук якось владнає своє квартирне питання і не буду руйнувати мою сім’ю.

 

В РАТУШІ КАВУ НЕ П’ЮТЬ І В КАРТИ НЕ ГРАЮТЬ

 

Нє, я не знав, що Олексій Радзієвський такий прикрий чоловік. Знаєте, що він вчудив? Заборонив упродовж робочого дня працівникам ратуші пити каву й ганяти чаї. Мовляв, дисципліна шкутильгає. Та хай би собі шкутильгала, але як без кавусі до працівників ратуші приходитимуть геніальні думки? Ще чого доброго заборонить грати в карти на комп’ютері, кулі ганяти й порнуху в Інтернеті шукати. А як було гарно колись! Зайдеш до одного кабінету - тобі каву пропонують, до другого - пляцком пригостять, в третьому всі міські плітки дізнаєшся під пиво, а в четвертому ще й коньячком пригостять. А що ж тепер робити, якщо вистачає однієї години робочого часу, аби якийсь папірчик написати чи перекласти його з однієї шухляди в іншу? Цілих сім годин нудитись й імітувати активну роботу! А так кавусі попив, з колєгами потарабанив, газети перечитав, у карти пограв - глядиш, і день минув. Нє, стане нецікаво в ратуші працювати, хоч бери й звільняйся.

 

І ЗНОВУ ЗИМА ПРИЙШЛА ЗНЕНАЦЬКА

 

Нє, даремно наші люди нарікають на комунальні служби. Ті працюють у поті чола, а мають вислуховувати несправедливі скарги. Де вони сподівалися, жи в грудні прийде зима? Та й пісок не встигли завезти з Африки. А так все нормально! Щоправда, найгірша ситуація в Бориславі, ніби там комунальних служб узагалі нема. Нє, щось підсипали, але все одно люди падали, товкли ребра, ламали руки й ноги. Особливо цих падінь було досить після обіду в п’ятницю, коли випав дощ і дорога й тротуари стали суцільною ковзанкою. Нє, щоби ще раз пройтися вулицями міста з піском і нагадати забудькуватим бориславцям, жи при владі “Фронт змін!”. Але мають виправдання наші бориславські партійці, бо в Трускавці, де теж “Фронт змін” при владі, вперше за десять років картина до болю нагадувала бориславську і навіть стебницьку. Може, тому, що головний комунальник міста-курорту був на сесії обласної ради, де його однопартієць зі “Свободи” ставав головою. Та й у Дрогобичі картина невтішна. Поки Олексій Радзієвський був у Києві, комунальники не дуже махали лопатами з піском. А у всьому винна зима - прийшла, як завжди, зненацька.

 

РОМАН ПИЛИПІВ ВОЮЄ З МІЖНАРОДНИМ ВАЛЮТНИМ ФОНДОМ

 

Відомий дрогобицький адвокат Роман Пилипів може незабаром прославитися на весь світ. Він працює адміністратором у спеціалізованій групі на Фейсбуці. Ця група бомбардує електронними листами в Інтернеті Міжнародний валютний фонд, заявляючи, що не визнає боргів України. Не знаю, як з юридичної точки зору, але галасу наробили багато. Група росте не по днях і навіть не по годинах, а по секундах. Якщо ти ввійшов у цю групу, то можеш зарахувати до неї своїх знайомих, які є у Фейсбуці, навіть не запитавши у них дозволу про це. Цікаво, що якщо ти вже опинився в цій групі, то тебе з неї вже не викинуть, навіть якщо ти про це заявиш, хіба стратиш купу часу, аж поки не виженеш себе сам. Так, мій редактор Анатолій Власюк аж на третій день дізнався, жи Роман Пилипів ввів його до тієї групи, яка бореться з Міжнародним валютним фондом (а він у той час злочинно байдики бив і робив би це й досі, якби про нього не подбав Роман Пилипів), але й досі не докумекав, як звідтіля вийти, бо не у всьому поділяє погляди її учасників. А ще у Фейсбуці є якийсь Пилипенко (чи це часом не той же Роман Пилипів?), який мало не всіх зарахував до своєї групи з обговорення нової Конституції України. Того документа в очі ніхто не бачив, а кількість учасників так само росте як на дріджах. Ото би повчитися Вікторові Ющенку як залучати електорат до обговорення Конституції - навіть без відома того самого електорату. А ще мого шефа зарахували до групи “Я - українець!”. І тут він си втішив, бо це зробила слічна кобіта з Жовкви, яка зараз на заробітках в Італії. Те саме з Анатолієм Власюком хотіла зробити одна кобіта з Києва, але не встигла і висловила в своєму листі жаль з цього приводу. Так що навіть у провінції можна долучитися до великих справ. Єдине шкода Романа Пилипіва, який до третьої ночі сидить в Інтернеті, вербує свідомих українців для боротьби з підступним Міжнародним валютним фондом, а потім дивишся, що вже з сьомої ранку знову чатує в світовій павутині. Не висипається, мабуть, бідака, та й клієнти, очевидно, мають претензії, не кажучи вже про дружину. Але революційна ситуація вимагає особистої присутності мого кумпеля Ромка, бо хто як не він обламає роги тим махінаторам з Міжнародного валютного фонду?! Моя Стефка каже, жи теж приєдналася б до цієї групи, але не розуміється в комп’ютері.

 

МЄНТА ВЗЯЛИ ЗА ХАБАР

 

Минулого тижня працівники Служби безпеки України замели мєнта, який вимагав хабаря на ринку в Дрогобичі на вулиці Пилипа Орлика. Мєнт виявився не простим, а начальником карного розшуку в Дрогобицькому районі. Тепер його замкнули ві Львові. Шкода хлопаку, бо його хлопці ще не такі гроші беруть, але не попадаються.

 

ПАРТІЯ РЕГІОНІВ СЕНДАКУ НЕ ДОПОМАГАЄ

 

Мій кумпель Місько Сендак, який працює головою Дрогобицької районної державної адміністрації, має намір зняти з рахунку в одному зі  швейцарських банків гроші, аби виплатити зарплату своїм співробітникам. Каже, що останньої копійки не пошкодує, аби люди до Миколая купили подарунки своїм дітям. Справа в тім, що тих посадили на голодний пайок, змушують брати відпустку за власний рахунок та ще й без оплати. Михайло Дмитрович не сміє навіть заїкнутися про це своїм київським і львівським зверхникам, бо донецькі пацани швидко голову скрутять. Подумаєш, хтось там з району місячної платні не отримав. Ці хлопці роками не ходять за зарплатами, та ще й дивуються, що у Верховній Раді її платять. Але якщо пан Сендак одного разу заплатить, то чи зможе утримувати своїх працівників усі п’ять років каденції

Ось така фільозофія, пані та панове...

 

ФІЛЬОЗОФ МАКСИМ ГІРЧИЦЯ ІЗ ГОРІШНЬОЇ БРАМИ 

 



Создан 06 дек 2010



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником