Тустань № 41

 
 

Тустань № 41




N41 (543) 21 - 27 грудня 2010 року Ціна 25 копійок

www. tustan.io.ua; е-mail:vlasjuk60@rambler.ru; тел. 067-3678019

 

Провінційний щоденник

 

СТАЛІН

 

У своїй праці “Бесіди зі Сталіним” Мілован Джілас писав: “Сталін міг вчинити будь-який злочин, і не було жодного, якого б він не вчинив. Якою міркою його не міряти, йому завжди - будемо сподіватися, що до кінця часів, - буде належати слава найбільшого злочинця в історії”.

У ці грудневі дні сталіністи різних мастей святкують день народження вождя всіх часів і народів. Спалахи сталінізму відбуваються частіше. Україна, на жаль, не стоїть осторонь цього процесу.

Захоплення влади Партією регіонів відбувається за типовим сталінським сценарієм. Звісно, порівнювати Януковича й Сталіна не доводиться, та й часи зараз інші. Але дивуєшся, наскільки живучим є сталінізм, що й після майже шести десятиліть без вождя паростки його вчення проростають буйним цвітом.

Зараз тривають так звані реформи у багатьох галузях (податковій, пенсійній, трудовій, житловій), які власне з реформами не мають нічого спільного, бо скеровані лише на зміцнення влади вождя, який планує в 2015 році піти на другий президентський термін. Чи, може, влаштуємо йому за знущання над Конституцією та українцями третій зеківський термін? Це вже залежить від свідомості громадянського суспільства, якого, за великим рахунком, у нас нема. Зміни, якщо й відбуваються, то занадто повільно, і кількість свідомих людей ще не дає якісного продукту, який би засвідчив про те, що пацієнт - Україна - одужує від сталінізму...

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

ЧИ ЗНАЙДЕ  ПРОКУРАТУРА ВИННИХ У СМЕРТІ ДЕВ’ЯТИРІЧНОЇ ДРОГОБИЧАНКИ?

 

Ми вже повідомляли про смерть дев’ятирічної дрогобичанки. Всекраїнські засоби масової інформації повідомили, що це була перша смерть від грипу цього року в Україні.

Була створена лікарська комісія, і ось що сказали медики: “Безпосередньою причиною смерті Анастасії К. є гостра дихальна та серцево-судинна недостатність, зумовлена двобічною полісегментарною зливною гнійною пневмонією з множинними абсцесами та лівобічним гнійно-фібринозним плевритом вірусно-бактерійної етіології... Визначальним чинником злоякісного перебігу захворювання та настання летального наслідку є відсутність адекватного лікування, насамперед призначення антибіотиків з першого дня захворювання. Медичні працівники, які лікували дитину в домашніх умовах (достовірно встановити їхні прізвища комісії не вдалося), не діагностували в неї пневмонію, недооцінили важкість стану, не призначили своєчасного та адекватного лікування”.

Залишимо на совісті комісії  те, що не вдалося встановити прізвища лікарів, які лікували дитину в домашніх умовах. Не треба бути детективом, аби зробити це. Проте, очевидно, їх і не шукали (взагалі-то лікар був один), бо могли переконатися, що цей чоловік робив усе правильно і все від нього залежне.

Причина полягає в іншому, і про це говорить вітчим дівчинки. Як пишуть засоби масової інформації, він твердо переконаний, що дівчинку можна було врятувати, якби в реанімаційному відділенні дитячої лікарні, куди її доставили, було все необхідне для надання допомоги.

Так, не було простої голки, за якою він бігав до аптеки. За його словами, реанімаційне відділення мало чим забезпечене. Принаймні про це відверто сказав один із працівників матері покійної дівчинки.

Зі слів вітчима, Анастасія захворіла на грип ще 29 листопада, мала підвищену температуру. Спочатку в неї діаностували ларингіт (“сів” голос). На п’ятий день лікування температура стала нормальною.

Та потім сталося незрозуміле. Дівчинка зблідла, кінчики пальців посиніли, під животом з’явилась червона висипка. Медики слухали легені, але не почули нічого підозрілого. Втім, було сильне серцебиття. Впало в очі, що коли в Анастасії брали кров з пальчика, вона бризкала, мов з фонтану. Це було перед тим, як дівчинка потрапила до реанімації. А вже там (через якихось десять хвилин!) сказали, що кров узагалі не текла.

Таких невідповідностей між словами вітчима покійної дівчинки, інших її родичів (зокрема, дідуся, з яким я спілкувався) і висновками експертної (!) медичної комісії є дуже багато. Проте як лікарі могли винести присуд (неадекватне лікування), якщо не зустрілися з батьками, а в Дрогобичі взагалі перебували декілька годин. Складається враження, що висновок так званої експертної лікарської комісії, яка приїхала зі Львова, був наперед відомим, а приїзд до Дрогобича був звичайнісінькою формальністю.

За словами вітчима, їм точно не сказали, коли померла Анастасія. В реанімації вона знаходилась приблизно хвилин сорок. Вітчим, як я вже казав, змушений був бігти до аптеки за голкою з регулятором, бо її не було в реанімації. Можливо, ці дорогоцінні хвилини (до аптеки - метрів двісті, а доводилося власне не бігти, бо це неможливо було зробити по льодяній доріжці, не посипаній піском), бездарно втрачені медичним персоналом, й стали причиною смерті дівчинки. Це тим більше спонукає до роздумів, якщо врахувати, що до реанімації вона прийшла сама від таксі.

Батьки не можуть змиритися з такою безглуздою смертю своєї дитини і в усьому звинувачують лікарів. Ті, звісно, стали в глуху оборону й кажуть, що, як не прикро це визнавати, але некомпетентність батьків і лікаря-терапевта, який фактично був сімейним лікарем цієї родини і лікував також дорослих, призвела до фатального наслідку.

Нині справа перебуває в Дрогобицькій міжрайонній прокуратурі. Якщо батьки сподіваються на справедливість і хочуть, щоб ті, хто спричинився до смерті їхньої донечки, були покарані, то лікарі спокійні й у приватній розмові кажуть, що діяли правильно, а тому їм за це нічого не буде.

Та навіть якби вони діяли неправильно, злочинно, все одно їм нічого не буде. Я не знаю, хто достеменно винен у цій смерті, але “Тустань” вже писала про два аналогічні випадки. Спочатку ми говорили про дівчинку, яка померла в пологовому будинку, потім про хлопчика, якому відрізали ручку. В жодному з цих випадків лікарі не понесли покарання, хоча існує відповідна стаття в Кримінальному кодексі України. Ба, більше, справи навіть не дійшли до суду.

Я далекий звинувачувати прокурорів у професійній недієздатності. Просто думаю, що вони звичайні смертні люди і загострювати стосунки з медиками, до яких можна потрапити будь-якої хвилини, їм не до снаги.

А як пояснити цю позицію дідусеві внучки, яка через халатність лікарів померла через декілька днів після свого народження? Як пояснити це матері дрогобицького хлопчика, яка самотужки виховує сина? Чи зможете ви, нешановані мною вуйки з високими зарплатами глянути в очі цій дитині, яка на все життя стала інвалідом?

Та й у лікарів наших нема ні совісті, ні сорому, аби визнати свою помилку. А ми самі винні у тому, що несемо їм хабарі, бо все-таки сподіваємось, що вони врятують життя нашим родичам. У більшості випадків про професіоналізм людей у білих халатах все-таки не йдеться. Смію стверджувати це як людина, яка двічі знаходилась за мить від смерті. Слава і шана моїм рятівникам! Ганьба і презирство  тим, хто професію лікаря використовує лише для особистого збагачення...

 

Анатолій ВЛАСЮК  

 

ВОЛОНТЕРСЬКИЙ РУХ У СТЕБНИКУ, АБО ЗАДОВОЛЕННЯ ВІД ДОПОМОГИ ЛЮДЯМ

 

Останній цього року круглий стіл був присвячений темі волонтерства. Організаторами зацікавленої розмови традиційно виступили Стебницький громадський рух, Асоціація підприємств і підприємців Стебника та редакція газети “Воля громади”.

Герой однієї з п’єс Мольєра був здивований, коли йому сказали, що він усе життя розмовляє прозою. Мабуть, не менш здивованими були присутні на круглому столі, коли дізналися, що волонтерський рух у Стебнику таки існує. Ведучий зустрічі Павло Побережний наголосив на тому, що слід об’єднати всі організації, які займаються волонтерством. Це тим більше актуально, якщо держава не в змозі реалізувати потреби людей.

На думку президента Товариства захисту тварин Наталії Петрицин, чимало стебничан об’єдналося навколо ідеї допомоги братам нашим меншим. Вони приносили харчі, гроші, брали покинутих собак і кішок. Але знайшлися й такі, хто перешкоджає цій діяльності. Вони підпалили приміщення, в якому здійснювалася стерилізація тварин. Наталія Петрицин вважає, що між Трускавцем і Стебником слід створити притулок для бродячих собак, залучити до цієї справи громади інших міст.

Керівник Асоціації інвалідів “Серце допомоги” Роман Кіндратишин наголосив на тому, що нема відповідного приміщення для розподілу гуманітарної допомоги. Він подякував тим стебничанам, які допомагають інвалідам, розповів про власне зцілення, хоча лікарі казали, що його хвороба є невиліковною. “Але мене зцілив Господь”, - сказав Роман Кіндратишин.

Катерина Бурак із Товариства дітей-інвалідів “Надія” розповіла про те, що з волонтерством проблем немає, тому що є чимало людей, які хочуть допомогти обездоленим. “В товаристві, - сказала вона, - є люди, яким уже 30-35 років, але вони залишаються нашими дітьми”.

Все робиться на добровільних началах, і ті, хто перевіряє Товариство, дивуються, що люди працюють без зарплат. Влада, каже Катерина Бурак, не вірить, що в Стебнику є такі діти. А вони є, просто батьки стараються відгородити їх від суспільства.

Володимир Возняк, вчитель середньої школи N18, запропонував не плутати меценатство з волонтерством. Декому, можливо, простіше дати гроші на благородну справу, але обділені долею люди потребують звичайного спілкування. Їм важливо, аби їх відвідали у лікарні, повезли на візочку погуляти. “Волонтерська допомога потрібна і немічній владі”, - сказав Володимир Христофорович. Він запропонував створити в Стебнику Клуб меценатів. Наразі центри волонтерського руху можуть діяти при кожній школі, але слід контролювати цю роботу. Володимир Возняк хоче зі школярами впорядкувати парк, надати йому ім’я Андрея Шептицького, аби молодята через нього йшли брати шлюб до церкви. “Треба отримувати задоволення від допомоги людям”, - наголосив Христофорович, як чимало стебничан з любов’ю його називають

На думку директора середньої школи N6 Марії Руднік, крім рук, треба мати ще й совість. Адже не секрет, що чимало людей смітять, не задумуючись над тим, що роблять.

Отець Андрій Осередчук поділився думкою про створення при церкві Товариства приятелів допомоги хворим дітям. Якщо у світі існує так званий синдром інваліда, яким хворі люди навіть зловживають, вимагаючи посиленої уваги до себе, то в нас до інвалідів ставляться ще не так, як треба. “Мабуть, це йде від Гітлера, який знищував неповноцінних людей”, - підкреслив священик. Він розповів історію про дружину священика, нині покійного, яка зараз потерпає від внука, котрий хоче вижити її з хати.

Отець Михайло Комарницький, розповівши з гумором історію свого одруження, наголосив на необхідності очищення совісті. Розповів про смерть стебничанки, яка працювала лікарем і останні дні свого життя провела в лікарні, бо не мала притулку. На його думку, першим волонтером була Мати Тереза, а нам слід приводити до чистоти людське сумління.

На думку головного лікаря Стебницької міської лікарні Романа Пукала, назріла потреба об’єднати волонтерський рух у Стебнику, але все слід перепустити через свою душу. Він підкреслив, що чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять. Також Роман Пукало розповів, що стебничани допомагають лікарні, зокрема, подарували холодильники.

Секретар Дрогобицької міської ради Тарас Метик сказав, що волонтерський рух тримається на потребі робити добро. Стебник потребує такого руху. Молодь теж повинна до цього тягнутися. “Ми підтримуємо вас у цих починаннях, - наголосив він. - Можете розраховувати на нашу допомогу”.

Заступник стебницького міського голови Петро Веклюк зауважив, що робота влади з громадськими організаціями втрачена. На його думку, можна зробити набагато більше. Він запропонував звернутися в міську раду з конкретними пропозиціями щодо надання допомоги. “З новоствореною волонтерською організацією теж будемо співпрацювати”, - сказав він.

На думку голови спортивного клубу “Стебник” Йосипа Бандури, слід створювати соціальні проекти, які би всіх об’єднали. Він також запропонував створити у Стебнику реабілітаційний центр для хворих на СНІД, наркоманів, алкоголіків.

Директор ліцею Леся Савченко зауважила, що її вихованці займаються волонтерським рухом, відвідують одиноких викладачів, для яких дуже важливим є спілкування.

Насамкінець Павло Побережний запропонував створити робочу групу, яка би діяла по чотирьох напрямках - “Красиве місто” (екологія, озеленення, благоустрій), “Брати наші менші” (захист живої природи), “Допомога потребуючим” і “Благодійництво”. Присутні зголосилися до роботи в цій групі.

Зроблено перший крок до координації діяльності волонтерських організацій. Тепер від нас залежить, наскільки якісною буде робота в цьому напрямку.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

З ДНЕМ СВЯТОГО МИКОЛАЯ!

 

Хай Миколай у вишиванці

розбудить подарунком вранці

І принесе у Вашу хату

добробут, радості багато.

Розбудить приспані надії,

зернятко щастя хай посіє.

Зігріє гумором, любов’ю,

і принесе Вам всім здоров’я!!!

З Днем Святого Миколая!

 

Тарас МЕТИК

 

Вітаю трускавчан і гостей міста з Днем Святого Миколая!

Нам усім хочеться вірити в казку. І  нехай хоч раз на рік добро перемагає зло й відбуваються дива.

Здоров’я вам, гарних подарунків і сімейного благополуччя!

 

Лев ГРИЦАК

 

Коли у вікнах - зорі,

і всі сопуть на ліжках,

і мамі сниться море,

а доні - нова книжка

про янголят і літо,

а янголятам - мама,

хтось тихо ходить світом

із повними торбами.

Збирає сни в кишеню,

щоб вибрати гостинці:

кому - цукерок жменю,

кому - по мандаринці...

З Днем Святого Миколая! Щастя, радості, здоров’я!

 

Тетяна ЛАГАНЯК

 

Шановні дрогобичани!

Вітаю Вас з Днем святого Миколая!

Нехай Святий Миколай зазирне в кожну домівку, принесе подарунки малечі та дорослим.

Нехай сповняться всі Ваші бажання і мрії!

Здоров’я Вам і сімейного благополуччя!

 

Богдан ІВАНЦІВ

 

Вітаю Вас з Днем Святого Миколая!

Кожний з нас цього дня очікує подарунків. Але найбільше хвилюються діти. Чи були вони чемними? Чи покладе їм Святий Миколай щось смачненьке під подушку, чи там будуть різки, як жартома-серйозно кажуть батьки?

 Бажаю Вам усіляких гараздів, сповнення всіх мрій і бажань, міцного здоров’я. Нехай Святий Миколай не омине Вас своєю увагою.

 

З повагою,

Богдан ВОЛОШИН

 

 

Дорогі дрогобичани і стебничани!

Щиро вітаю Вас з Днем Святого Миколая!

Нехай у цей казковий день він не омине жодної оселі й усі - дорослі, а особливо діти - отримають від нього подарунки!

Здоров’я Вам міцного і сповнення всіх мрій і бажань!

 

Олексій РАДЗІЄВСЬКИЙ

 

Дорогі трускавчани і гості міста!

Раз на рік до нас приходить Святий Миколай, який приносить подарунки. Так хочеться і нам, дорослим, повірити в цю казку. Але ніщо не заважає нам і впродовж  року дарувати тепло іншим, допомагати знедоленим. Робімо це завжди - і Святий Миколай теж принесе нам подарунки.

Нехай збудуться всі Ваші найсокровенніші бажання!

 

Щиро Ваш

Олександр ЧЕБАНЕНКО

 

Вітаю дрогобичан і комунальників міста з казковим святом - Днем Святого Миколая!

Нехай кожний з нас відчує на собі тепло і радість, щастя і веселощі від рідних і близьких.

Це родинне свято, але не забуваймо і про тих, хто потребує нашої допомоги.

Сімейного Вам затишку і благополуччя!

 

Андрій ЯНІВ

 

Від імені колективів мережі магазинів “Ора” і від себе особисто вітаю Вас з Днем Святого Миколая!

Нехай він кожному принесе подарунки, а різочки нечемним будуть малесенькими!

Здоров’я Вам, добробуту, процвітання й усіляких гараздів!

 

Орест СКІРКО

 

Шановні краяни!

З Днем Святого Миколая1

Нехай він завітає в кожну домівку й сповнить усі Ваші побажання!

 

Генріх МУРАВСЬКИЙ

 

Щиро вітаю з Днем Святого Миколая!

Радості, добра, удачі, здоров’я!

Нехай збудуться всі Ваші бажання!

 

Богдан ХАМАНДЯК

 

“НОВА ФЛОРИДА” У ДРОГОБИЧІ, АБО БАПТИСТ ЧИ АФЕРИСТ?

 

У туристичному комплексі “Тустань” на 2 поверсі, у кабінеті 33 (котли і опалення), знаходиться приватний підприємець Бакай Тарас. На вигляд нормальна людина. Тим паче, що мама його баптистка. Ходить, проповідує слово Боже. А син Тарас під тією маркою, що всі думають, що він баптист, користується доброю волею людей.

15 листопада 2010 року підприємець Бакай Тарас отримав кошти в сумі 2000 гривень для проведення в моїй квартирі індивідуального опалення. Після цього він просто зник - не відповідає на дзвінки, сидить в кабінеті, замикається, не реагує ні на що. Лиш чекає нових клієнтів, які ще не знають, що в 33 кабінеті знаходиться справжній Аферист.

Я чула відповідь, яку він каже своїм клієнтам: “Котли на кордоні, почекайте ще кілька днів” - і це триває довго, дуже довго.

Після того, як пройшов один місяць, а автономне опалення Бакай Т. так і не думає робити, кошти не повертає, на телефонні дзвінки  не відповідає, я подала заяву на нього в міліцію. Сподіваюсь, там знайдуть управу на афериста.

У цього підприємця є товариш Дудич Андрій, який проживає на вулиці Довбуша. Вони разом з Бакаєм Т. обманюють клієнтів, тому що коли ви захочете по перерахунку перечислити гроші, то Бакай не має розрахункового рахунку в банку (у що мало віриться). Тоді він дає рахунок на “Укрсиббанк” на Дудич А. П.

Коли той отримує ваші кошти, зникає на тиждень, а то й і більше. Так само, як Бакай, не бере слухавки, або відповідає: “Кошти на рахунок не поступили, зателефонуйте завтра” - так триває довго. Коли він покористується вашими коштами, то каже: “Ви повинні заплатити мені не один відсоток, а три, бо мені так хочеться” (це так мотивує підприємець Дудич А.).

Якщо Вам це не подобається, то дарма, бо назад дороги нема. Тоді Бакай Т. починає ставити свої умови - піднімає ціни на товар, за опалення. У магазинах і на гуртівнях батареї будь-якої марки коштують від 500 до 600 гривень (приблизно) - у нього найдешевша 850  (“Нова Флорида”); а котли він рекомендує фірми “Імергас”, які ніде не котуються і які ніхто не ставить, лиш Бакай. Як в користуванні, так і в обслуговуванні вони ніякі. А ціна? А ціна майже дорівнює котлам найдорожчих фірм.

А ще Бакай Т. видає липові договори на котли, які привезені з-за кордону, які в нього коштують від 150 гривень, а потім це приймає газова кантора і на все закриває очі.

Тобто аферист на аферистові. Куди дивляться відповідні органи, які мають контролювати таких лушпайок, які обманюють чесний народ? Невже в наш час так все просто: купив свідоцтво про державну реєстрацію і твори що хочеш (обманюй народ)?

 

Леся СКРИПКА, дрогобичанка

 

ЧИ ВІДБЕРУТЬ В ОЛЕКСАНДРА ЛАВРИНОВИЧА ЗВАННЯ “ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН БОРИСЛАВА”?

 

За оцінками експертів, міністр юстиції  України Олександр Лавринович займає четверту сходинку після Януковича, Азарова і Льовочкіна (Голови Адміністрації Президента) в стратегічному керівництві Україною.

Більше того, він став сірим кардиналом, який упродовж багатьох років працює над зміцненням особистої влади Віктора Януковича. Оці всі податкові, пенсійні, житлові й інші кодекси, а також реформи працюють саме на це.

Олександр Володимирович зайняв свою нішу й місце під сонцем не відразу. Його належним чином не оцінили Ющенко і Тимошенко. Натомість біло-голубі врахували його амбітність і дріб’язковість як людини й ідеальним чином “під’їхали” до нього, аби заманити в свою команду. Лавринович це оцінив й прийшов до висновку, що нема значення кому служити. За великим рахунком, він був готовий “зрадити” тих, з ким ще недавно йшов разом. А якщо врахувати, що Ющенко й Тимошенко не здатні були дати адекватну оцінку його знанням і вмінням, то перехід до біло-голубих, на думку Лавриновича, був виправданий і з моральної точки зору. Втім, говорити про мораль ющенків, тимошенків, лавриновичів, януковичів, азарових не доводиться. Це люди аморальні за своєю суттю і, здається, такими були завжди.

Перехід Лавриновича до “ворожого” табору був шоком для багатьох галичан загалом і для мешканців Дрогобиччини зокрема. Коли ще в 1994 році “Тустань” присвятила цьому аморальному типу ряд публікацій, то чимало представників національно-демократичних сил плювалися в мій бік. Лавринович для них був авторитетом. Недаремно двічі саме від Дрогобиччини, яка й досі вважає себе П’ємонтом у П’ємонті, він був депутатом Верховної Ради України і навіть отримав звання “Почесний громадянин Борислава”.

Зараз бориславцям соромно, що пригріли Іуду на своїх грудях. Вони ладні не згадувати про це і лиш скрутно махають головами: мовляв, хто ж знав. Та знали! Особливо ті, що молилися на Лавриновича, пхали його в депутати, “паслися” біля нього. Вони й нині намагаються впливати на хід подій у нашому регіоні, хоча вже й вік не той, і сил поменшало, та й на зміну їм прийшли молодші - агресивніші й нахабніші.

Безперечно, Лавринович вартує того, аби відібрати в нього звання “Почесний громадянин Борислава”. “Фронт змін”, який нині керує містом нафтовиків, міг би це легко зробити, внісши зміни у відповідне положення, зважаючи на те, що має в наявності всю повноту влади. Але чи піде міський голова Володимир Фірман на те? Думаю, що ні, бо завжди оглядатиметься на Партію регіонів, з якою йому, як самі розумієте, сваритися не дуже хочеться.

Остання шкода, яку зробив Лавринович Україні, - гальмування боротьби з корупцією. У відповідні закони з подачі міністра юстиції не внесені поправки, які би унеможливлювали розквіт корупції буйним цвітом у нашій державі. Тому й процвітає юридична фірма, яку очолює син Лавриновича. Тому й далі при  владі Андрій Клюєв, який перерахував своїм сімейним  фірмам 200 мільйонів гривень...

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

ВІД   “ШОКОЛАДУ” ДО “ЩАСЛИВОГО РІЗДВА ДЛЯ ВСІХ”

 

“ШОКОЛАД” ЗАМІСТЬ “МАТАДОРУ”

 

Я вже писав у минулому номері нашої газети, жи відомий дрогобицький ринок “Матадор” може накритися - ну, самі знаєте чим. Заборгував купу грошей, а це, знаєте, банкірам не подобається. Можуть і кримінальну справу порушити. Ось тому власник “Матадору” п.Грушанський і вирішив продати в Трускавці віллу “Шоколад”. Тота шоколадка знаходиться в центрі міста (неподалік “Злати”). За його словами,  вілла є стовідсотково рентабельною, завжди заповнена, приносить прибуток, але йому потрібні кошти готівкою, тому він і продає віллу.

 

ТРУСКАВЕЦЬ - МІСТО КОНТРАСТІВ

 

У Трускавці жиють не лише найбагатші, але й найбідніші люди на Дрогобиччині. Але навіть найбіднішим не снилося те, в яких умовах проживають деякі трускавчани. Найгіршими будинками в місті-курорті названо будівлі на Дрогобицькій, 23 та на Стефаника, 4. Окрім того, що там найгірші житлові умови, так ще й під загрозою життя людей. Не набагато краща ситуація і на Куліша, 3. Для того, щоб врегулювати питання відселення людей з аварійних будівель, мер Трускавця Руслан Козир запропонував організувати в місті програму “Пересильний фонд”.  Може, через п’ять років, перед наступною каденцією, когось і переселять. А чому б гонорово не викупити тоту “Шоколаду” і не запропонувати людям гідне житло?

 

ВОДА З ФЕКАЛІЯМИ У БОРИСЛАВІ

 

Нє, шкода ми міського голову Борислава Влодка Фірмана. Файний хлоп, а сексотів не має. Ну, сєкрєтних сотрудніков, як їх за Совітів називали. Якби мав, повідомили б йому, що в одному з будинків на вулиці Коваліва термальна вода зі стоків потрапила у водопровідну трубу і люди отруїлися. Це виплило аж на нараді керівників комунальних підприємств Борислава з мером. Міська влада дізналася про ситуацію після того, як інформація була висвітлена обласними засобами масової інформації. Знали про подію раніше за мого кумпеля Влодка і в обласній держадміністрації. Під роздачу потрапив “Бориславводоканал”. Мер різко розкритикував його роботу, згадавши дебіторську заборгованість  у  2,5 мільйона гривень. Ніби раніше про це не знав!  Похвалив натомість за оперативність місцевих еменесників. Після того, як тріщину у трубі заварили, подібних інцидентів не виникало. “Якщо ще подібне повториться - винних покараємо”, - покивав пальчиком Влодко. Мабуть, уже знайшов якусь єншу кандидатуру начальника, бо ж подібне в Бориславі може трапитися хоч щодня. А якби мав сексотів, знав би наш мер про те, що твориться в Бориславі, набагато раніше.

 

ЯЛИНКИ ДЛЯ СВОЇХ

 

Вперлася моя Стефка, жи хоче ялинку до Нового року. Побачила, що на Миколая на площі в Дрогобичі тото диво в пір’ях стоїть - і своєї пісеньки завела. Ну, раз проспівала, другий - я терплю. Але коли тота платівка нявчить зранку до ночі, то мене став шляк трафляти. Одне слово, взяв я сокиру та й почимчикував до лісу. А тут кумпель Бодьо з ліс-ництва ми стрівся, побачив моє обмундирування й прочитав цілу лекцію про тоті ялинки.  Я того не знав, але щорічно з наближенням новорічних та Різдвяних свят збільшується кількість незаконно вирубаних браконьєрами ялинок, особливо породи ялиця біла, яку, згідно рішення сесії Львівської обласної ради за N187 від 02.12.2003 року “Про заборону вирубки ялиці білої на новорічні ялинки”, не дозволяється рубати у нас протягом 10 років. Кумпель Бодьо каже, жи створені спеціальні мобільні групи, до складу яких входять правоохоронні органи, що кожного дня проводять рейди по найбільш популярних браконьєрських місцях. Складений відповідний графік маршрутів, тож чергування відбувається навіть вночі. За його прогнозами, інтенсивна вирубка ялинок розпочнеться, як завжди, після 20 грудня. Бодьо нагадав мені, що за самовільні рубки ялинок передбачається накладання адміністративних штрафів в розмірі від 85 до 170 гривень, а також відшкодування заподіяної лісу шкоди, розмір якої вираховується відповідно до товщини стовбура нелегально зрубаного дерева (у нас, як правило, рубають до 10 см), тому, як мінімум, доведеться доплатити ще 173 гривні. Після цієї лекції став я запихати сокиру подалі від людського ока, а кумпель Бодьо питає: “То що, ти підеш до Стефки без ялиці?” - а сам так примружився, як тото добрий вуйко Лєнін у кінофільмах. “А що робити? - кажу. - Та ялиця буде золотою. Вже ліпше слухати нявчання Стефки, ніж стратити гроші та й ялинки не принести”. Кумпель Бодьо ще трохи мене помучив своєю мовчанкою, а потім каже: “Тоті правила для всіх. А ми що, не свої? Пішли, я ти дам одну з конфіскованих ялинок”. Пішли ми з ним в одне місце, а там тих ялинок - хмара. “І що ви з ними робите?” - наївно питаю, а Бодьо вповідає, що віддають начальникам, своїм знайомим: “Не пропадати ж добру!”. Добре, жи мав біля себе гроші, то й виставив кумпелю Бодьові за ялинку. А Стефці сказав, жи заплатив штраф. Але вона втішилася, жи маю лісову красуню й зачала її прибирати, а мені той “штраф” пробачила. 

 

ЩАСЛИВЕ РІЗДВО ДЛЯ ВСІХ

 

У Дрогобичі в приміщенні Благодійного фонду “Карітас Самбірсько-Дргобицької Єпархії Української греко-католицької церкви” вже традиційно відбудеться благодійна акція “Щасливе Різдво для всіх” - Різдвяна вечеря для найбільш самотніх та голодуючих людей. Метою акції є розділити з понад сотнею самотніх та малозабезпечених людей, часто відкинених суспільством та позбавлених необхідних засобів для існування, радістю Різдвяних свят у дусі українських народних звичаїв. Згідно цієї традиції буде приготовано 12 традиційних Різдвяних страв, планується запросити Вертеп, спільно співатимуть колядки. У зв’язку з благодійним характером акції, її успіх у значній мірі залежить також і від матеріальної підтримки доброчинців. На думку директора “Карітасу” о. Ігора Козанкевича, “важливим є не лише те, що ми виконуємо заповіт Христа: голодного нагодувати, спраглого напоїти, нагого зодягнути і зігріти, але й актом милосердя щодо ближнього, як учить нас Максим Ісповідник, ми відновлюємо характерні елементи Божого образу в собі. Милосердя - це божественна ознака, дарована Богом як акт Святого Духа в серці людини”. Тому навіть маленька пожертва може відкрити людині людину, її природу та призначення в житті. За додатковою інформацією звертатися до організатора заходу Дубаса Степана - т. (096) 28 45 820.

Ось така фільозофія, пані та панове...

 

ФІЛЬОЗОФ МАКСИМ ГІРЧИЦЯ ІЗ ГОРІШНЬОЇ БРАМИ

 



Создан 23 дек 2010



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником