Тустань № 1/2011

 
 

Тустань № 1/2011




N1 (545) 18 - 24 січня 2011 року Ціна 25 копійок www. tustan.io.ua; е-mail:vlasjuk60@rambler.ru; тел. 067-3678019 Провінційний щоденник ПОЧАТОК КІНЦЯ Нинішня влада вдалась до репресій проти власного народу. Показовим був арешт Юрія Луценка, якого затримали в неділю, коли він разом із сином вигулював собаку. Всі розуміють, що мова йде власне про політичні репресії, а не про наведення порядку. Диктатор Іспанії Франко казав: “Ворогам - закон, друзям - усе”. Ось Партія регіонів і кидає за грати тих, хто до неї в опозиції. Своїх не зачіпають. При цьому цікаво, що не сидить ніхто з прихильників Ющенка. Вірніше, спочатку вони були його прихильниками, а потім переметнулися до Юлії Тимошенко, ставши міністрами в її уряді. З цієї ж опери і підрив пам’ятника Сталіну в Запоріжжі. Загадкова організація “Перше Січня” (день народження Степана Бандери) взяла на себе відповідальність за це. А жертвами стали хлопці з “Тризубу” імені Степана Бандери, яких нині звинувачують у тероризмі. Не викликає сумніву, що спецслужби здійснили провокацію, щоб знищити націоналістичний рух в Україні. І вже зовсім не випадково саме в ці дні Янукович підтримує скасування донецькими суддями Указу Ющенка про присвоєння Степанові Бандері звання Героя України. Але ми подолаємо усе: підступність ворогів (кремлівських і київських) й недолугість наших буцімто націоналістичних лідерів. Режим Януковича хоче воювати з власним народом? Посіявши вітер - пожне бурю. Ми стаємо свідками початку кінця цієї влади. Все минає, панове... Анатолій ВЛАСЮК РОЗЧАРУВАННЯ ВЛАДОЮ “Не зачаровуйся, щоб не розчаровуватись”, - каже народна мудрість. “Не сотвори собі кумира”, - стверджує Біблія. Нинішньою владою ніхто особливо не зачаровувався. Якщо не пішло голосувати близько 50 відсотків виборців, то це означає, що наші люди не вірять в ефективність нової влади. Набравши 10-15 відсотків від загальної кількості голосів виборців, влада фактично відстоює інтереси меншості населення, а не більшості, як це передбачено демократією. Нині ми не говоримо про владу народу, а про владу тих, хто дорвався до корита. Але навіть на цьому тлі розчарування владою росте не по днях, а по годинах. Не є виключенням і Дрогобиччина. Якщо судити з загальних оцінок і настроїв людей, то найбільше розчарування викликала влада Дрогобицького району. Щоправда, тут слід внести суттєву поправку. Мешканці критично оцінюють діяльність насамперед голови Дрогобицької райдержадміністрації Михайла Сендака, а не Дрогобицької районної ради та її керівників, хоча й на їхню адресу лунають критичні нотки. Не будемо торкатися морального чи, вірніше, аморального боку діяльності Михайла Сендака, який від нашоукраїнця-бютівця перейшов до прихильників Партії регіонів. З цим усе ясно: не має значення з ким, аби бути лише при кориті. Але глянемо на так звані господарські успіхи Михайла Сендака, якому доручили керувати сільськогосподарським районом. Почнемо з того, що колишній автомобіліст не розбирається в питаннях агропромислового комплексу. Амбітність не дозволяє йому прислуховуватися до порад висококваліфікованих спеціалістів у цій галузі. Вникнувши в ситуацію, вони вже не поспішають це робити, аби не стати жертвою переслідувань з його боку. Михайло Сендак вирішив не винаходити велосипед і пішов шляхом свого попередника Михайла Кравця. Оскільки, крім деяких господарств, на кшталт “Першого Травня” сільське виробництво в районі загнане в глухий кут, на перше місце випливає статистика. Державна районна адміністрація у звітах приписує собі в заслугу те, що вироблено мешканцями району, а не лише сільськогосподарськими утвореннями, які в абсолютній більшості своїй показали свою неефективність. Луснула як мильна булька теза про те, що Партія регіонів кине купу грошей на сільськогосподарське виробництво, на розв’язання інших нагальних проблем Дрогобицького району. Крім того, обіцянки Михайла Сендака, які він давав виборцям, залишилися цяцянками. Я можу зрозуміти людей, які хотіли краще жити й проголосували за перекінчика, але не збираюся виправдовувати їх: бачили очі, що купували, тепер терпіть цього хреня-хруня. На другому місці за кількістю народних антипатій іде міський голова Борислава Володимир Фірман. Типовим показником є реакція людей у маршрутках на керівництво, вірніше, антикерівництво цієї людини. Якщо ще місяць-два тому з Володимиром Фірманом пов’язували свої надії на краще, то тепер відверто говорять про його невміння по-господарськи розв’язувати насущні проблеми. Під час передвиборчої кампанії Володимир Фірман обіцяв цілодобове водопостачання Борислава. Натомість уже через місяць після приходу до влади урізав подачу води мешканцям міста. Нині вона складає лише 37 годин на тиждень (зі 168 годин, як би мало бути). І просвітку в цьому питанні не видно, хоча мер і його заступники (а вслід за ними й газети) малюють райдужні перспективи “Бориславводоканалу”. Я не зачаровувався у Володимирові Фірману, але навіть для мене стала прикрою несподіванкою його поведінка на цьому підприємстві напередодні Різдвяних свят, коли він матюкав робітників і погрожував продати з молотка “Бориславводоканал”. Декларуючи на людях християнські цінності, насправді бориславський міський голова виявився звичайнісіньким керівником совєтського типу, який не здатний керувати містом, хоча й має фактично всю повноту влади. Амбіції його аж зашкалюють, а вміння розв’язувати проблеми, на жаль, нема. Далі за рейтингом антинародності йде міський голова Трускавця Руслан Козир, який ще декілька років тому взагалі-то був Козарем, але потім змінив прізвище на більш фартове. Проте від своєї долі не втечеш, і що тобі написано - те й збудеться. Можна було би схвально поставитися до намірів мера економити кошти, якби за цим не стояли живі люди й бізнесові інтереси. Так, нині у Трускавці триває справжня війна щодо закриття Будинку творчості школярів. Це єдиний заклад у місті, де діти відірвані від вулиці, алкоголізму, наркоманії, проституції. Тепер його хочуть закрити, бо комусь, очевидно, приглянулося приміщення. Трускавчани, ще недавно злі на Лева Грицака, тепер порівнюють дії нинішнього мера з колишнім і кажуть, що раніше було краще... Олексій Радзієвський ще тримає позиції народної довіри, але теж люди мають до нього багато претензій. Дрогобицький міський голова не прислухався до багатьох порад людей, які щиро бажали йому успіхів, і поставив на керівні посади тих, хто явно не готовий до виконання покладених обов’язків, а часто-густо державну кишеню плутає з приватною. Безперечно, Олексій Радзієвський у значній мірі залежний від них, але в кінцевому результаті саме вони тягнуть його на дно своїми непрофесійними й корупційними діями, хоча на словах підтримують шефа у всьому. З плином часу розчарування владою буде наростати, бо непрофесіоналізм і популізм ще ніколи не приводили до добра. Загравання керівників Дрогобиччини перед Партією регіонів теж не дасть бажаних результатів, бо на всіх грошей не вистачить. Розчарування владою поволі переростатиме у невдоволення нею, і ті, хто ще недавно голосував за нинішніх керівників, будуть критикувати їх... Анатолій ВЛАСЮК МИХАЙЛО СЕНДАК ПРОТИ СТЕПАНА БАНДЕРИ Ні в кого не викликає сумнівів той факт, що голова Дрогобицької державної адміністрації Михайло Сендак поставлений Президентом України Віктором Януковичем, аби захищати інтереси Партії регіонів на наших теренах. Розмови про державницькі інтереси, Україну, турботу про селянина є фікцією, на яку може повестися хіба що лох. Оскільки лохів у нас ще багато, то й змушені терпіти сендаків на керівних посадах. Логічною виглядає поведінка Михайла Сендака щодо постаті Степана Бандери. Правда, він може вам наплісти купу арештантів про велич особи Провідника ОУН, але це словоблуддя злодія, який вимагає чесного присуду стосовно себе. Що б не говорив Михайло Сендак, він ніколи не попре проти Партії регіонів у цьому питанні. Сказали донецькі пацани, що Бандера - не герой, все: Михайло Сендак зрозумів команду. Буде викручуватись, як муха на пательні, але вірно служитиме хлібодавцю. Засоби масової інформації розповсюдили його “геніальну” думку щодо сесії Львівської обласної ради, присвяченої Степанові Бандері, в якого напередодні “відібрали” звання Героя України. “Підстав для проведення позачергової сесії обласної ради не було, - мудрує Сендак. - Позачергову сесію Львівської облради назвати сесією доволі складно. Згідно регламенту обласної ради, позачергова сесія обласної ради проводиться поза будинком обласної ради у разі запровадження в Україні або на території області надзвичайного стану. Тому сьогоднішній захід – це більше політичний мітинг депутатів, обраних до обласної ради. Те, що засідання відбуватиметься не у сесійній залі, автоматично не дасть змоги усім політичним силам висловити свою позицію з цього питання. Немає також і юридичних підстав скликати позачергове засідання, адже наразі ухвали Вищого адміністративного суду щодо скасування звання Героя України Степанові Бандері не існує. Звинувачення, які звучать у проекті заяви сесії Львівської обласної ради, несуть відверто антипрезидентський та антиурядовий характер. Хоча ані діючий Президент України, ані уряд не мають відношення ні до присвоєння, ні до скасування почесного звання Героя України Степанові Бандері та Роману Шухевичу. Питання розглядається у суді, і треба пам’ятати, що ніхто, в тому числі депутатський корпус, не може впливати на роботу судової гілки влади. Зараз представники ВО “Свобода” активно обговорюють питання щодо вищого державного звання Степану Бандері. Однак, коли депутат нашої фракції Ігор Грещук запропонував не словом, а ділом допомогти добудувати пам’ятник провіднику національ-ного визвольного руху коштом депутатів, “свободівців” чомусь така ініціатива обурила. То ж треба чітко розрізняти піар-акції політичних сил та реальні справи”. Слід зазначити, що Михайло Сендак вірно уловив момент і як свого часу втрафляв смакам Тимошенко, Ющенка, нині повністю ліг під Партію регіонів. Пропонуємо вашій увазі заяву Львівської обласної організації Партії регіонів стосовно Степана Бендари: “Ми розділяємо стурбованість громадськості Львівщини останніми подіями навколо постаті Степана Бандери. У той же час не меншу стурбованість у багатьох людей викликає реакція на це багатьох ультраполітиків з так званого національно-патріотичного табору. Будучи протягом тривалого часу при владі в регіоні, вони своїми діями, своїм відношенням до людей не один раз зраджували принципи С.Бандери, топталися по його пам’яті, бо не будували, а фактично руйнували Україну. Як далекі від справжніх демократичних та й християнських засад заяви І.Фаріон, що не визнає регіоналів людьми. Не її це справа, та й кінець такої філософії печальний. В історії вже було немало прикладів, коли політики ділили людей за політичними, расовими чи релігійними ознаками. Чим це закінчувалось? Потрясінням для держав, трагедією народів. Львівська обласна організація Партії регіонів категорично відкидає звинувачення на адресу Президента та Уряду держави в проведенні антиукраїнської політики, бо саме їхніми зусиллями робиться все можливе для зміцнення економіки держави, виходу її з фінансово-економічної кризи. Сьогодні кожен громадянин розуміє, що для зміцнення нашої державності потрібні істотні реформи у всіх сферах суспільного, громадського життя, а у першу чергу вдосконалення ефективності адміністративно-управлінського механізму. Не простий це шлях. За двадцять років незалежності для побудови справді демократичної держави з ефективною економікою та справедливим соціальним захистом зроблено дуже небагато. Саме це повинно нас сьогодні об’єднувати, і в авангарді цих процесів мають бути справжні патріоти України. Без сумніву ними є галичани. Львівська обласна організація Партії регіонів і надалі робитиме все можливе для соціально-економічного розвитку рідного краю, збагаченню його культури, збереженню історичної спадщини. Сподіваємося, що така позиція знайде підтримку як в людей, так і в усіх політичних сил”. За великим рахунком, Степан Бандера не потребує захисту від сендаків і Партії регіонів. Це Герой України в буквальному розумінні цього слова, з указом президента чи без нього. Проте в цій ситуації не можна пройти мимо зухвалого цинізму Михайла Сендака і Партії регіонів, які, з одного боку, буцімто вболівають за чесне ім’я Провідника ОУН, а, з іншого, залишають за собою право вважати, хто ж насправді є патріотом, заграючи з галичанами. Партія регіонів і всі, хто підтримує цю відверто антиукраїнську силу, для галичан однозначно є хрунями, яких у бандерівські часи просто винищували. Нині, звичайно, до фізичного знищення справа не дійде, але хруні повинні пам’ятати, що має бути межа їхньому цинізму. Народ не терпітиме без кінця і краю їхнього знущання над собою. Михайло Сендак не вартує нашої уваги, але все ж слід зазначити, що виріс він із нашого середовища, яке звично називають національно-демократичним. Воно і є таким для абсолютної більшості людей, однак окремі керівники відверто спекулюють на цьому, і національне, і демократичне - для них порожній звук, якщо мова йде про гроші. За шмат гнилої ковбаси вони ладні відхреститися від власного народу, потоптатися по наших цінностях. Будучи головою Львівської обласної ради, позірно воюючи з об’єднаними соціал-демократами, носячи помаранчевий шалик, Михайло Сендак фактично захищав інтереси олігархів й свої власні, уриваючи дещицю народних коштів. Преса в ті часи писала, що на керівну посаду він став завдяки Петрові Димінському, який теж спочатку був за Ющенка, а потім переметнувся до його політичних опонентів. Тому й не дивно, що Сендак повторив “подвиг” свого шефа, відчувши нюхом, за ким сила політичної влади. Такі люди як Сендак не мають честі й совісті. Для них гідність - порожній звук. Вони служать лише тому, хто платить, і бездумно виконують його вказівки, не забуваючи про особисту наживу. Мешканці області й досі пам’ятають сумнівні махінації Сендака з автомобілем і квартирою. Хіба може порядна людина так поступати? Дрогобиччина має сумнівну славу плодити хрунів. Як усі леліяли Олександра Лавриновича, який нині фактично став сірим кардиналом Януковича і формує внутрішню політику держави, підминаючи демократичні норми під президента з маленької літери, якому не судилося стати державником. А хто виховав сендаків-лавриновичів, хто ловив кожне їхнє слово, підтримував на виборах? Чільні діячі Руху, “Просвіти”, інших буцімто національно-демократичних організацій, які заради меркантильних інтересів готові служити будь-кому й нині пристосовуються до обставин. Всі вони лютою ненавистю ненавидять Степана Бандеру і бандерівців, бо розуміють, що український націоналізм, який плодоносить у наших душах і серцях, змете їх з політичної арени, а в пам’яті нащадків вони залишаться негідними синами й доньками України, які служили окупантам. Сендаківська влада на Дрогобиччині є руйнівною. Як він залишив після себе руїну в автотранспортному підприємстві, яким керував, перетворивши на власну годівницю, так може остаточно доконати сільське господарство в Дрогобицькому районі. За великим рахунком, Партії регіонів і її очільникам на місцях не потрібне високорентабельне сільськогосподарське виробництво, бо, прислужуючи Кремлю, нинішня влада намагається не лише принизити українців, а й розтоптати їхню гідність. Ми вже бачимо це на прикладах Податкового, Трудового і Житлового кодексів, коли нас хочуть перетворити у рабів, без права голосу. Голодну людину, яка не має достатньо коштів на харчування, зламати легше. Нинішні окупанти України знають, що лише голодомором можна знищити український націоналізм. Час сендаків уже давно вичерпаний. Це люди не те що вчорашнього, а й позавчорашнього дня. Своєю байдужістю, толерантністю, ввічливістю, демократичністю ми продовжуємо їхнє життя, занапащаючи власне і своїх дітей та онуків життя. Своїм плювком у бік Степана Бандери Михайло Сендак показав свою ницість, викликав зневагу з боку не лише націоналістів, тих, хто брав участь у національно-визвольних змаганнях, а й простих людей, які бачать за націоналізмом майбутнє нашої дер-жави. Прикро, що таке відбувається на землі Івана Франка, що прислужники Кремля й донецьких бандитів сміють відчувати себе господарями на нашій землі... Анатолій ВЛАСЮК ОЛЕКСІЙ РАДЗІЄВСЬКИЙ: “ХТОСЬ ПОВИНЕН СКУШТУВАТИ ТЮРЕМНОЇ БАЛАНДИ” За 15 хвилин до початку роботи третьої сесії Стебницької міської ради шостого демократичного скликання, яка відбулася в середу, 12 січня, деякі депутати говорили про те, що ставитимуть питання про дочасне припинення повноважень мера Василя Пецюха. І хоча сам Василь Федорович зовнішньо зберігав олімпійський спокій, все ж відчувалося, що він хвилюється, коли мова зайшла про приватизацію другого поверху гуртожитку на вулиці Мельника, 4 а. Після деяких суперечок це питання все-таки внесли до порядку денного. З цього питання виступив голова депутатської комісії з приватизації Андрій Пукало. Він повідомив, що ще 23 грудня минулого року Дрогобицький міськрайонний суд задовільнив позов Василя Миколайовича Карпінця і зобов’язав Стебницьку міську раду укласти з ним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення другого поверху на вулиці Мельника, 4 а. Як з’ясувалося, покупець дав згоду заплатити 62 долари за квадратний метр. Депутати, в принципі, були не проти продажу, але вважають, що можна було продати дорожче. Проте в результаті розгляду цього питання виникли деякі цікаві речі. Документ опинився в міській раді 29 грудня, хоча Василь Пецюх стверджував, що 30-го. Проте міський голова не скликав позачергової сесії, як мав би це зробити господар міста, що вболіває за народне добро (до речі, зависло в повітрі питання Романа Юзефовича з цього приводу). Натомість він передав рішення суду на розгляд комісії з приватизації. Очевидно, Андрієві Пукалу та його товаришам не вистачило уміння розібратись у даній ситуації, аби оперативно на все відреагувати. Чи не на це розраховував міський голова? Принаймні він мав знати, що спливає десятиденний термін апеляції. Було також встановлено, що на документі міської ради, яким дозволено продаж другого поверху, нема підписів членів комісії, печатки, відсутній протокол засідання комісії, а додатковий номер “Галицької зорі”, в якому повідомлено про конкурс, відсутній, так що ніхто з потенційних покупців просто не міг ознайомитись з умовами. Було ще два учасники, які буцімто брали участь у конкурсі, але в графі про прийом документів від них стоїть прочерк. На чолі цієї ймовірної афери стояв колишній секретар міської ради Геннадій Куцан. На думку Романа Івасівки, нинішнього секретаря міської ради, слід порушувати кримінальну справу. Василь Карабан запропонував подати новий судовий позов, а Микола Варивода сказав, що слід звернутися до прокуратури, яка би встала на захист громадського майна, і тоді, в зв’язку з новими обставинами, термін апеляції діє рік. Зрештою, після засідання комісії, вирішили звернутися до суду, щоб зняти копії документів по справі. Якщо ж відповідних документів не буде, то звернуться до прокуратури, а в понеділок, 17 січня, проведуть позачергову сесію. Було видно, що депутати не дуже хочуть виводити на чисту воду Василя Пецюха, але в них закрались сумніви щодо його потурання в цій справі. Невже нинішній мер йтиме шляхом Романа Калапача? Особисто я в це не вірю, але знаю багатьох людей, яких зіпсували влада і “ліві” гроші. На сесії виступив міський голова Дрогобича Олексій Радзієвський. За словами Олексія Васильовича, бюджет 2011 року - кризовий бюджет. Він вважає, що у нас системна, глибинна криза, і це треба усвідомити. Проблема полягає в тому, як забезпечити діяльність міста в кризових умовах, як зберегти все напрацьоване? Олексій Радзієвський наголосив на тому, що стебницькі депутати мають бажання виконати передвиборчі програми й обіцянки. Але для цього треба навчитись економити й ефективно використовувати гроші. Режим економії виходить на перший план під час кризи. Міський голова Дрогобича зробив акцент на тому, що на інфраструктуру Стебника в 2011 році буде виділено 26 мільйонів 575 тисяч гривень. Це кошти з дрогобицького міського бюджету. Так, на освіту надійде 14 мільйонів 92 тисячі гривень, на культуру - 2 мільйони 130 тисяч гривень, ще 567 тисяч гривень - на соціальний захист населення. “Ви гарантовано отримаєте ці кошти, бо про це заявляю я, міський голова Дрогобича, - підкреслив Олексій Радзієвський. - Ми перетворимо Стебник із бюджетного пасинка в рідну дитину”. Відтак міський голова Дрогобича зупинився на резервах, завдяки чому можна віднайти кошти на розв’язання насущних господарських проблем. Так, кількість працівників міської ради складає аж 29 чоловік. У житлово-комунальному господарстві є 42 особи, причому 14 з них - керівного складу, тобто на трьох роботяг припадає один начальник. “А має бути один хоча б на 15 чоловік”, - наголосив Олексій Радзієвський. Він провів своєрідний лікнеп (ліквідацію неписьменності) для депутатів. “Що потрібно для того, щоб отримати економічну вигоду?” - запитав Олексій Радзієвський у присутніх. На його думку, кругообіг фінансів не повинен виходити за межі Стебника. Якщо структура не зареєстрована в місті - нічого їй тут робити. Нехай зареєструються в Стебнику, платять податки. “Ми стали на шлях глибоких системних реформ, - наголосив Олексій Радзієвський, - насамперед у житлово-комунальній сфері. Тут треба навести порядок і не шкодувати грошей на те, щоб наші міста стали ошатними". За дорученням Олексія Радзієвського був проведений аудит. З’ясувалося, що за минулий рік 74 відсотки коштів пішло фірмам, які не зареєстровані в Стебнику. “Ось тут резерви, - сказав міський голова Дрогобича, - з-під носа виводять гроші”. На думку Олексія Радзієвського, хтось повинен скуштувати тюремної баланди, бо це неповага до громади. Відповідні документи скеровані правоохоронним органам. Понад 180 тисяч гривень заплачено приватному підприємцю Королику. А “Трускавецькурортліфт” узяв 99 тисяч гривень на ремонт п’яти ліфтів, хоча фактично відремонтував лише два. При цьому були завищені обсяги робіт, розміри прибутків, а в результаті фактично привласнена 71 тисяча гривень. Окремо Олексій Радзієвський зупинився на проблемах КП “МВУЖКГ”. Заборгованість міської влади перед підприємством складає понад 39 тисяч гривень, а в той час іншим фірмам за роботи, які могло здійснити КП “МВУЖКГ”, заплатили майже 188 тисяч гривень. В результаті підприємство підпадає під прес контролюючих органів, бо треба платити штрафи, росте пеня. “А де патріотизм, людяність, християнська мораль?” - задав риторичне запитання Олексій Радзієвський. Та сама картина і з благоустроєм. Минулого року на це витратили понад 300 тисяч гривень, і лише 120 тисяч заплатили КП “МВУЖКГ”. Решта пішло іншим фірмам, не зареєстрованим у Стебнику. Насамкінець Олексій Радзієвський побажав стебницьким депутатам плідної роботи і нових перемог: “Починайте працювати в ногу з Дрогобичем. Для мене ви рідні. Нас об’єднує біда, трагедія. Ніхто мене не змусить звернути зі шляху реформ. Підтримайте мене! Ви несете персональну відповідальність перед виборцями”. Члена Стебницького міськвиконкому Осипа Бандуру цікавили питання спорту. На його думку, несправедливо, коли всі чиновники від спорту зосереджені в Дрогобичі, є відповідне фінансування, а Стебник з цього нічого не має. Романа Юзефовича цікавило питання, чи під усіма документами, наведеними Олексієм Радзієвським, стояв підпис Ро-мана Калапача. “Не під усіма, є й інші підписи, - відповів дрогобицький міський голова, - але генератором стратегії був Роман Калапач”. Галина Марчук цікавилася розподілом коштів для міських і сільських шкіл, а Микола Варивода запропонував зробити аудит діяльності стебницької влади за останні чотири роки. Олексій Радзієвський підказав, як отримати 430 тисяч гривень економії на рік. Зокрема, слід скоротити три штатні одиниці в апараті управління міської ради, не заповнювати вакантні посади і обмежити видатки на послуги. “Ось це буде державницький підхід!” - сказав міський голова Дро-гобича. А головним на цій сесії, звичайно, було питання прийняття бюджету на 2011 рік. Слід відразу зазначити, що порівняно з минулим роком цифри по багатьох показниках є значно нижчими, а, отже, стебничанам пропонують затягнути паски. На 2011 рік передбачено доходів у сумі в 1 мільйон 504 тисячі гривень. На цьому тлі вельми цікавими є розрахунки деяких видатків. Так, на заробітну плату працівникам апарату міської ради було передбачено 1 мільйон 350 тисяч гривень (в ході дискусії цю суму зменшили на 100 тисяч гривень), на придбання канцтоварів - 6 тисяч 600 гривень, на придбання конвертів і марок - 4 тисячі 800 гривень, на послуги телефонного зв’язку - 10 тисяч гривень, на відрядження - 7 тисяч 200 гривень. Є й чимало інших видатків, передбачених на утримання апарату, тому власне на розвиток міста залишаються копійки. Депутати розглянули земельні питання, а на завершення відбулася “розминка”, що мала бути на початку сесії… Анатолій ВЛАСЮК ВІД ОЛЕКСІЯ РАДЗІЄВСЬКОГО ДО РУСЛАНА КОЗИРА СКІЛЬКИ ГРОШЕЙ ТИ ПРИНІС У БЮДЖЕТ? Нє, я си дивую наївності дрогобицького міського голови Олексія Радзієвського, який на одній із нарад заявив, жи наповнення бюджету стане мірилом оцінки роботи кожного посадовця. Ото тепер кожен начальник і підначальник має думати, не як гроші вкрасти з бюджету собі до кишені, а як тотой бюджет наповнити? Не смішіть мої сиві вуса! Поламати психологію можновладця так само важко, як з прокурора зробити адвоката. Для забезпечення функціонування бюджетної сфери Дрогобича щомісяця необхідно 23-25 мільйонів гривень. Тобто більш-менш нормальний начальник мав би приносити мільйон в загальну касу. Тоді йому доведеться забути про підгодовування бандитів, свого вищого начальства і такої іншої наволочі, як каже моя Стефка. “Кожен розпорядник коштів має в творчому контакті співпрацювати з податковою службою, допомагати виявляти резерви”, - каже Олексій Радзієвський. Ага, з податковою наспівпрацюєшся! Вона тобі такі резерви виявить, жи без штанів залишишся. Нє, чує моя душа, жи Олексій Васильович то спеціяльно зробив. Бачить він, що чимало начальників за бездурно гроші беруть, ось і вирішив поставити їм умови, які вони не зможуть виконати, а потім з чистою совістю їх позвільняти. Одна справа голосувати за Радзієвського, інша - працювати з ним. На халяву навіть оцту не одержите! НАЧАЛЬНИКИ ВИМИКАЮТЬ МОБІЛКИ Моя Стефка хоч має мобілку, але часто не відповідає на мої дзвінки. Покладе десь тото чудо техніки, а потім шукає його цілий день по хаті, а, знайшовши увечері каже: “О, ти мені п’ять разів телефонував!”. Бориславські начальники не такі сиромудрі, вони просто вимикають мобілку, якщо їм хтось набридає. А що, маєш мобілку - ти доступний будь-якому смертному, не маєш - поза зоною, в тім числі й тюремною. Це втрафило міського голову Борислава. Під саме Різдво перестала світити ялинка на площі Івана Франка. Люди телефонують у відповідні служби, ніхто нічого не може сказати, сам мер до цього долучився, а начальство - поза зоною, дочасно почало святкувати. Аж після Різдва ялинка засвітилася. Ось тому Володимир Фірман у категоричній формі вимагає, аби керівники комунальних підприємств під час вихідних та святкових днів не вимикали мобільних телефонів, а перебували на зв’язку, щоб у випадку виникнення непередбаченої ситуації керівництво міста могло адекватно відреагувати на неї. Цікаво, чи сам міський голова перебуває на цілодобовому зв’язку? Моя Стефка дуже багато питань йому хоче задати, але світлі думки їй приходять лише вночі. Так що чекайте на дзвіночок, Володимире Стаховичу! ДІВЧАТА ЛІЗЛИ НА ЯЛИНКУ... В Дрогобичі теж мали пригоду з ялинкою, що стояла біля ратуші. Файно вбрані дівчата вирішили розважитись і полізли на ялинку, аби вкрасти прикраси. Мабуть, своїх їм бракувало, тож хотіли бути подібними на тоту ялинку. Але наші правоохоронці горілку не п’ють і службу вірно несуть, а тому дівчат затримали і до відділу міліції доставили. А що потім сталося з тими файно вбраними дівчатами і де ділись ялинкові прикраси - повито туманом... КП “НАШЕ МІСТО” НАДАСТЬ СМІТТЄВОЗ? На останній понеділковій нараді у Стебницькій міській раді заступник міського голови Петро Веклюк основну увагу акцентував на вивезенні сміття та благоустрої міста, зокрема, на прибиранні території. Як повідомив п. Петро, вже проведено переговори з трускавецьким підприємством КП “Наше місто” щодо надання транспортних послуг: для прибирання міста від сміття трускавчани виділять сміттєвоз. Щоправда, цього року КП “Наше місто” мають ліквідувати. То хто вивозитиме сміття із Стебника? МОСКОВСЬКИЙ БАТЮШКА В ДРОГОБИЧІ Нє, казала ми Стефка, жи тоті пердуни (ПР - Партія регіонів) не дадуть людям спокійно жити, і як у воду дивилася. Добрались і до релігії, ніби 46 рік наступив. Прислали нам до Дрогобича єпископа, якого призначив сам Священний Синод. Звуть його Філарет, а прізвище типово наше, западенське - Кучеров. Так що тіштеся, православні брати і сестри, але нехай у Кремлі не забувають, жи то наша земля. Добром ми відповідаємо на добро, а якщо щось лихе задумаєте - не гнівайтеся. Як ви самі колись співали: “Ми мірниє люді, но наш бронєпоєзд стоіт на запасном путі!”. РОСІЙСЬКА ПОПСА В ТРУСКАВЦІ Трускавець усе більше стає схожим на русскій город. Нє, те, що відпочивальники балакають московською мовою, зрозуміло. Вона їм рідна, нехай какають і штокають собі на здоров’я. Але якщо трускавчанин вмикає телевізію, а там те ж саме какання, то ви мене звиняйте. А вся справа в тім, що надавач послуг кабельного телебачення став монополістом і поставляє продукцію з абсолютною перевагою російськомовних каналів. Навіть мультики діти змушені дивитися й слухати чужою для них мовою. А в Трускавецькій міській раді де не плюнь, якщо не патрійота, то націоналіста. Та й сам мер, здається, пам’ятник Степанові Бандері встановлював. Чи то йому санкт-петербурзькі політтехнологи нарадили: постамент - про людське око, їсти й пити не просить, а ось телебачення - це святе, має бути нашим, московським? Чи все-таки справа дуже проста: не вміємо ще бути господарями на своїй землі? НАРОДЖУЄТЬСЯ МЕНШЕ, НІЖ ПОМИРАЄ За 2010 рік у Стебнику померло 214 осіб, а народилася 151 дитина. За цей час одружилося 74 пари. Молодята називали своїх дітей доволі рідкісними як на наших теренах іменами: Аріна, Віолета, Злата, Єлизавета, Віталіна, Мурат. А найбільш поширеними іменами малюків були наступні: Анна, Микола, Анастасія, Марія, Андрій, Назар, Дмитро. ТРУСКАВЕЦЬ БУДЕ БЕЗ ГІМНАЗІЇ Схоже, що Трускавець і цього року не буде спроможний вродити гімназію. Дрогобич має, Борислав має, а Трускавець ні. Заспокоює, що Стебник теж не гімназійне місто. Мер каже, жи нема вільних приміщень. А звідкіля їм взятися, якщо на кожному кроці банк, аптека або бар. Пішов у банк, взяв гроші, пішов у бар - напився, проспався - в аптеку, за ліками. Романтика! Щоправда, в другій школі є декілька гімназійних класів, а ось щоб перетворити всю школу на гімназію - ні кадрів, ні грошей нема, та ще й політичної волі керівництва, очевидно, бракує. Ось така фільозофія, пані та панове... ФІЛЬОЗОФ МАКСИМ ГІРЧИЦЯ ІЗ ГОРІШНЬОЇ БРАМИ ПОДАРУЙМО РІЗДВО! Нещодавно газети писали про блискучу перемогу нашої землячки, співачки Оксани Винницької на Всеукраїнському фестивалі “Поклик Серця”. Але нашому “соловейку” потрібна ваша допомга. Оксана років десять тому втратила зір. Та дякувати Богу, знайшла сили перемогти себе, і, мало того, до неї прийшов талант писати вірші. Все в цьому житті стається з благословення Божого, вважає Оксана Винницька. Нещодавно наша землячка повернулася з Філіппін, де проходила курс лікування. Там Оксані подарували крихту надії на одужання. Більше половини коштів на лікування довелося взяти в борг. А сума чимала. Взиваємо до сердець всіх, кому небайдуже здоров’я Оксани. Насамперед звертаємося до тих, хто має можливість допомогти фінансово. Подаруймо можливість нашій щирій землячці побачити цей Божий світ знову. Допоможімо творити їй, вдивляючись в краєвиди нашого чудового краю. Проявімо милосердя в час Різдва Христового, подаруймо різдво в серці Оксани. І не забуваймо помолитися за неї. Адже молитва та віра в краще - то велика сила. Заздалегідь дякуємо. Переказати кошти можна на рахунок: 26200301475222 в АТ “ОТП Банк”, МФО: 300528, ІНН: 3368001203. Отримувач: Чапля Ірина Ігорівна. Телефон Оксани Винницької: 097-47-52-270.



Создан 18 янв 2011



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником