Воля громади №2/2011

 
 

Воля громади №2/2011




Слово редактора

 

ПРИНЦИП БУМЕРАНГУ

 

У політиці доволі часто спрацьовує так званий принцип бумерангу.

Так сталось і з Леніним, який брав особисту участь у руйнуванні пам’ятників.

Колишній комендант Кремля Мальков у своїх спогадах писав:

“Вышел Владимир Ильич. Он был весел, шутил, смеялся. Когда я подошёл, Ильич приветливо поздоровался со мной, поздравил с праздником, а потом внезапно шутливо погрозил пальцем.

- Хорошо, батенька, всё хорошо, а вот это безобразие так и не убрали. Это уже не хорошо. - И указал на памятник, воздвигнутый на месте убийства великого князя Сергея Александровича.

Я сокрушённо вздохнул.

- Правильно, - говорю, - Владимир Ильич, не убрал. Не успел, рабочих рук не хватило.

- Ишь ты, нашёл причину! Так, говорите, рабочих рук не хватает? Ну, для этого дела рабочие руки найдутся хоть сейчас. Как, товарищи? - обратился Ильич к окружающим. Со всех сторон его поддержали дружные голоса.

- Видите? А вы говорите, рабочих рук нет. Ну-ка, пока есть время до демонстрации, тащите верёвки.

Я мигом сбегал в комендатуру и принёс верёвки. ВЛАДИМИР ИЛЬИЧ ЛОВКО СДЕЛАЛ ПЕТЛЮ И НАКИНУЛ  НА ПАМЯТНИК (виокремлення моє - А.В.). Взялись за дело все, и вскоре памятник был опутан верёвками со всех сторон.

- А ну, дружно! - задорно командовал Владимир Ильич.

Ленин, Свердлов, Аванесов, Смидович, другие члены ВЦИК и Совнаркома и сотрудники немногочисленного аппарата впряглись в верёвки, налегли, дёрнули, и памятник рухнул на булыжник” (П.Мальков. Записки коменданта Кремля. Моск-ва. “Молодая гвардия”, 1967, с. 127).

Коли 1990-го року в країнах, які вирішили стати на демократичний шлях розвитку, пішов процес повалення пам’ятників минулого, він розпочався зі знищення монументів саме Леніну.

Ще якихось двадцять років тому ми свято вірили, що, знищивши пам’ятники Леніну, побудуємо незалежну державу. Так само як Ленін вірив у перемогу комуністичних ідей, коли руйнував пам’ятники, збудовані до нього. Все це більшовизм чистісінької води. Лише руйнуючи минуле, зупиняючись на цьому і не створюючи нічого нового, мабуть, не можна збудувати майбутнього.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

Від зміни влади здобутки не змінюються

 

ДЕСЯТЬ ПОДІЙ, ЯКІ СТАЛИ АБО МОГЛИ СТАТИ ВИЗНАЧАЛЬНИМИ ДЛЯ СТЕБНИКА МИНУЛОГО РОКУ

 

Зазвичай наприкінці року прийнято підбивати підсумки. Що зробив, що не зумів зробити, що зробиш цьогоріч, а що вже втрачено і зробити не можна. Оскільки свята цього тижня вже, здається (?), закінчуються, то зробимо підсумки зараз. Що набув і що втратив Стебник за минулий 2010 рік? Звичайно, це мій суб’єктивний погляд на події, тому кожний читач може з чимось погодитись, а щось категорично відкинути.

 

1. КАЛАПАЧІВКА ЧИ ПЕЦЮХІВКА?

 

Найбільшим досягненням стебничан за 2010 рік я вважаю те, що вони, висловлюючись футбольною термінологією, показали червону карточку Романові Калапачу, за якого на виборах проголосувало лише 77 мешканців міста. Це закономірний підсумок його бездарного керівництва Стебником.

За великим рахунком, Роман Калапач не лише відкинув місто на чотири роки назад, загнавши чимало проблем у глухий кут, а й зробив розв’язання багатьох з них практично неможливими.

Всі ми бачили, яким нікчемним є керівництво цього горе-політикана, який перетворив Стебник на таку собі крамничку для особистого збагачення, але лише одиниці відверто виступали проти нього. Інші зайняли зручну позицію: нічого не бачу і не чую, моя хата скраю. І тут слід згадати блюзнірську політику депутатського корпусу, який спочатку дочасно припинив повноваження міського голови, а потім “прозрів” і після його повернення пішов на активну співпрацю з ним.

Втім, народні обранці кревно зв’язані з виборцями, які їх обрали, так що велика вина в тому, що Роман Калапач так довго керував нами, лежить насамперед на стебничанах. Звичайно, можна сказати, що вони помилились у своєму виборі чотири роки тому, що нема закону про відкликання міського голови і депутатів, які не виправдали довір’я громади, але разом з тим ніхто не взяв на себе відповідальність за помилковий вибір, за знущання над стебничанами. Обрали нового лідера і тепер так само з чистою совістю спостерігають за ним, а тільки-но він спіткнеться чи зробить щось не так, як би хотілось громаді, змішають його з болотом, не відчуваючи власної відповідальності за того, кому доручили керувати.

Все це є ознакою глибокої провінційності, яка вигідна таким же провінційним політиканам, що буцімто розвивають бурхливу діяльність на благо громади, а насправді розв’язують свої меркантильні проблеми. Провінційність мислення, провінційність дій роблять зі Стебника таку собі Калапачівку чи Пецюхівку (якщо дуже вам подобається, то й Власюківку, але я не міський голова), Богом забуту місцину, в яку краще не вкладати грошей, бо скільки б не витратив коштів, все одно їх не буде, ніби корова язиком злизала.

Якщо умовно Дрогобич і Трускавець – перша ліга, Борислав – друга, то Стебник – третя ліга, в якій місто грає саме з собою, за власними правилами. Провінційність поглиблюється з кожним роком, перетворює відстань в економічному й соціальному розвитку між сусідніми містами на глибоку прірву, яку не можна подолати одним стрибком. За великим рахунком, Стебник стає спальним містом для Дрогобиччини, коли всі мешканці працюють у сусідніх містах, а додому приїжджають лише ночувати. Але навіть при цьому спальне місто не відповідає умовам, прийнятим у цивілізованому світі, бо екологічні проблеми, проблеми дозвілля, відпочинку ніхто й не збирався розв’язувати.

Можновладцям вигідно зберігати провінційність у тому стані, в якому нині знаходиться Стебник. Мовляв, ми робимо все, що можемо, але ж грошей нема… Та були гроші й будуть, але як бездарно їх розтринькували за Калапача, так робитимуть і за Пецюха. Звичайно, Роман Степанович і Василь Федорович – різні люди, але оця провінційність мислення об’єднує їх. Ви ж подивіться, минули листопад і грудень, закінчується січень, а жодної проблеми – бодай однієї! – нова влада не розв’язала. Лише порожня балаканина, пафос, биття себе в груди. Говорячи про нову владу, я маю на увазі не лише міського голову та його команду, а й депутатський корпус. Якщо так піде й далі, то розчарування в Василеві Пецюху буде більшим, ніж у Романові Калапачу, бо кому більше дано, з того й більше спитається.

І все ж десь у глибині душі жевріє надія, що Василеві Пецюху вдасться вирватися з міцних обіймів провінційності й зробити перший крок на перетворення Стебника в європейське місто.

 

2. ЧИ ЗРОСТЕ АКТИВНІСТЬ ГРОМАДИ?

 

Як перший паросток створення в Стебнику громадянського суспільства, можна вважати заснований минулого року Стебницький громадський рух. Ключову роль у ньому відіграє Асоціація підприємств і підприємців Стебника загалом і активність керівника Руху Павла Побережного. За великим рахунком, ця нова структура не стала і не могла стати об’єднавчою силою для громади, для створення громадянського суспільства. Тому влада й дивиться на Стебницький громадський рух як на мале пиво: скептично ставиться до всіх його починань і не поспішає залучати до співпраці з собою, розуміючи, що матиме конкурента в розв’язанні тієї чи іншої проблеми.

Стебницький громадський рух ще не став альтернативним владі мозковим центром, який би пропонував своє бачення розвитку міста, хапав владу за руку, коли та щось не так робить. Громадські організації, які входять до Стебницького громадського руху, роблять кожна свою роботу, а координації дій, як заповідалося при створенні, немає. Кожний зайнятий своїм, і це вигідно владі, яка може проштовхувати в життя власні, не завжди далеко професійні, рішення, не рахуючись з думкою громади.

І все ж створення Стебницького громадського руху є серйозною заявкою на зростання ролі громади в житті міста. За Романа Калапача громада мовчки спостерігала за його діяльністю, вірніше, бездіяльністю. Тепер, є надія, буде більш активно брати участь у житті міста, аби не допустити розкрадання бюджетних коштів, різних махінацій з боку влади. Проте саме влада повинна бути зацікавлена в розгортанні роботи Стебницьким громадським рухом, адже тоді можна буде віддати багато проблем на розв’язання громади, без залучення коштів з бюджету. Якщо можновладці зрозуміють, що це вигідно їм зробити, а не лише піаритися (бачите, ми це зробили для громади), тоді побачимо взаємну вигоду для обидвох сторін. І все ж я скептично ставлюсь до цієї співпраці, бо переважатиме те ж провінційне мислення, про що я вже казав.

 

3. ЧИ ПОТРІБНІ СТЕБНИКУ РЕГІОНАЛИ?

 

Мабуть, великою несподіванкою для багатьох стало те, що в міській раді тепер засідатимуть три депутати від Партії регіонів. Але це закономірний процес, бо там, де не допрацьовують національно-демократичні сили, свою нішу займають нетрадиційні для Галичини політики. Великої погоди на наших теренах вони не робитимуть, хоча, як кажуть, щоки надувають.

Міський голова хотів штучно підсилити їх вплив, запропонувавши на посаду секретаря міської ради Миколу Гориславського, але впіймав облизня. Хоча голосування було таємним, але багато хто сходиться на думці, що проти колишнього мера голосували і його однопартійці – Вікторія Стародуб та Ігор Сушицький.

Регіонали не беруть активної участі в пленарних засіданнях сесій, але і як екзотичних депутатів їх не слід розглядати, бо все-таки вони мають свою думку, від якої залежить доля багатьох голосувань з того чи іншого питання. Радше це дзвіночок національно-демократичним силам: якщо й далі в міській раді буде протистояння на “наших” і “не наших”, то позиції Партії регіонів у Стебнику лише підсилюватимуться.

 

4. ФУТБОЛЬНЕ МІСТО

 

Великою заслугою Стебника можна вважати розвиток футболу. І хоча минулого року місцева команда зайняла друге місце в чемпіонаті Дрогобиччини (позаминулого – перше), все ж можна говорити про високий потенціал місцевих футболістів.

На жаль, вони залишилися віч-на-віч з Федерацією футболу Дрогобиччини. Проти стебничан застосували нечесні правила гри, інтриги, маніпуляції, що дозволило нашим одвічним суперникам – підбужцям зайняти перше місце, а міська влада не знайшла можливості й бажання втрутитися в хід подій.

Можливо, нині ситуація зміниться на краще. Принаймні міський голова був на матчах “Новорічного турніру” з міні-футболу Стебник-2010, а затятий прихильник футболу, голова СК “Стебник” Йосип Бандура став членом міськвиконкому. Однак у цій справі, як завжди, не вистачає коштів. Дрогобич не дає ні копійки, а місцеві депутати не завжди розуміють потреби спортсменів.

З іншого боку, не футболом єдиним повинно жити місто. Стебник має давні традиції в розвитку інших видів спорту. Це треба відродити, але все знову тримається на плечах ентузіастів, а влада лише приходить вітати спортсменів і вручати їм грамоти за перемогу.

Зависла в повітрі проблема зі стадіоном, на який за попередньої влади витратили буцімто триста тисяч гривень. Нова влада не поспішає розібратися з цим питанням, хоча мова йде про гроші громади, які явно використані не за призначенням.

 

5. ВОЛОНТЕРСЬКИЙ РУХ ХРИСТОФОРОВИЧА

 

Цього року відомий у Стебнику вчитель Володимир Возняк став депутатом Дрогобицької міської ради.  Це, звичайно, великий особистий успіх цього шановного чоловіка.

Але не менш важливим для Стебника є започаткований ним волонтерський рух. Наразі зусилля учнів, яких він організував для роботи, спрямовані на прибирання міста. З часом, на думку Христофоровича, як з повагою називають його стебничани, ці функції будуть розширені, й допомогу отримають хворі, немічні, інваліди.

І знову ми змушені констатувати, що все відбувається не завдяки владі, а в багатьох випадках усупереч їй. Це влада повинна опікуватись хворими, немічними, інвалідами, а не згадувати про них лише під час тих чи інших свят. Ця категорія людей повинна відчувати себе захищеною, а влада просто зобов’язана не лише підтримати волонтерський рух, а й надавати йому всебічну допомогу. Наразі все зводиться лише до порожніх слів і обіцянок.

 

6. НЕПРИВАТИЗОВАНИЙ “ПОЛІМІНЕРАЛ”

 

Багато стебничан і досі покладають великі надії на “Полімінерал”. Ще зовсім порівняно недавно на прибутках калійного заводу жило все місто. Минула влада не виявляла великої активності щодо приватизації цього підприємства, не лобіювала це питання через народних депутатів України, а задовольнялася подачками, які виділяв уряд на ліквідацію наслідків аварії й розв’язання локальних екологічних проблем.

Та й нинішня влада, схоже, не розуміє простої біблійної істини: хто стукає, тому й відчиняють. Здається, це повинно стати основним вектором зусиль керівників міста, аби донести до Президента України, Верховної Ради, уряду важливість цієї проблеми, як це могли зробити минулого року мешканці Калуша.

Процес приватизації чи, вірніше, неприватизації “Полімінерала” не відбувається прозоро, й, схоже, наша влада не має до нього жодної дотичності, сподіваючись на допомогу Дрогобича й Львова. Але ж і самим треба рухатись, знаходити знайомства, їздити до Києва, аби зрушити з мертвої точки цю справу. Чи нинішня влада здійснюватиме політику попередньої, яка сподівалась, що з кожних вливань у Стебник дещиця перепаде і їй?

 

7. СТЕБНИЧАНИ СПОДІВАЮТЬСЯ ЖИТИ В ЧИСТОМУ МІСТІ

 

За попередньої влади загострилась як ніколи проблема з вивезенням сміття. Нова влада, на жаль, теж не може дати собі ради з цим. Замість того щоб розібратись з махінацією навколо придбання сміттєвоза, який більше стоїть на ремонті, ніж їздить, міський голова озвучив пропозицію щодо придбання нової машини.

За словами керівників об’єднань співвласників багатоквартирних будинків, продовжується практика приписування в обліку сміття, а працівники КП “МВУЖКГ” неналежним чином виконують свої обов’язки. За великим рахунком, це підприємство самостійно могло би розв’язати цю проблему, але потрібні зусилля міської влади і в зміцненні керівництва, і в оптимізації балансу між кількістю керівників і простих працівників, про що на останній сесії Стебницької міської ради говорив міський голова Дрогобича Олексій Радзієвський.

Розв’язати проблему з вивезенням сміття можна за рахунок власних резервів, без сторонньої допомоги, але потрібна щоденна кропітка праця і жорсткий контроль. Стебничани сподіваються жити в чистому місті.

 

8. ЕХ, ДОРОГИ…

 

І все ж чи не найбільшим бичем для стебничан залишаються дороги, вірніше, відсутність їх як таких на багатьох ділянках.

Вельми показовою в цьому плані є дорога на вулиці Трускавецькій. Скільки би можновладці не вкладали в неї коштів, усе одно з таненням снігу зникає й асфальт. Попередня влада казала, що минулого року на ремонт дороги на Трускавецькій витратила понад півмільйона гривень. Ви помітили це? Дорога стала європейською?

Відразу після виборів, коли ще Роман Калапач не передав владу Василеві Пецюху, декілька новообраних депутатів перешкодили будь-як “латати” цю сумнозвісну дорогу, отримавши на свою адресу, як вони стверджували, погрози з боку пана Калькулятора, як його називають стебничани. Проте згодом такий ремонт усе-таки був проведений, і наслідки його виявилися знову плачевними.

Схоже, стратегія і тактика новітніх можновладців у цьому питанні не змінилася. Це яскраво виявилося на сесії міської ради, коли приймали бюджет. Знову будемо мати те ж латання доріг, після чого вони будуть в занедбаному стані, знову “зайві” гроші (цього разу сто тисяч гривень, які зняли з фонду зарплати працівникам міської ради) кинуть на дороги. Не треба довго мудрувати, аби стверджувати, що гроші на дороги найлегше відмити, і будь-яка влада не винаходить велосипед.

Чи вдасться новій владі розв’язати проблему доріг? Сумніваюсь…

 

9. ТРУНИ НА КОЛЕСАХ

 

Стебничани охрестили маршрутки зі Стебника на Дрогобич трунами на колесах. І справді, протиснутися в них буває важко, особливо пенсіонерам та інвалідам, молодь місця старшим людям не вступає. Їздять маршрутки не за графіком, а фактично коли цього заманеться водіям. Особливо люди нарікають на рух маршруток у святкові та вихідні дні, а також у вечірній час. На Дрогобиччині це один із найнекомфортабельніших маршрутів.

Декілька разів цю проблему спробувала розв’язати минула влада, але, наштовхнувшись на опір-монополістів із числа власників маршруток, дала собі спокій. А що, начальство – як колишнє, так і нинішнє, - в маршрутках не їздить, маючи люксусові машини, так що людські страждання йому не болять.

Теперішня влада, здається, ще навіть і не ставила в порядок денний питання доїзду стебничан до Дрогобича і назад. Не говорять і про маршрут Стебник-Львів, хоча нинішні переможці тендеру зобов’язані це робити. Не стоїть мова і про заміну бусів на автобуси, як це повинно бути насамперед з огляду на техніку безпеки.

 

10. ДЕМОКРАТІЯ БЕЗ СВОБОДИ СЛОВА?

 

І все ж найважливішою проблемою Стебника, як на мене, залишається проблема відсутності свободи слова. Без свободи слова неможливо забезпечити демократію, владу народу. Тому й маємо нині владу агресивної меншості, за яку проголосувала не така вже й значна кількість стебничан, враховуючи, що мало не половина мешканців міста взагалі не прийшла на виборчі дільниці.

“Воля громади” хоча і є джерелом свободи слова, але не може уповні забезпечити цей процес у Стебнику. Все-таки це суб’єктивна думка редактора часопису, дописувачів, засновників газети. Стебничани, які відвикли від своєї газети, не поспішають висловити свою думку, навіть якщо не згодні з тим, про що пише газета.

Нинішні можновладці за своїм ставленням до свободи слова залишились такими ж, як і можновладці колишні. Будь-яке критичне зауваження на свою адресу вони сприймають як особисту образу себе, білих і пухнастих. Але, погодившись на роль публічних людей, забувають, що тепер їхні дії та бездіяльність повинні бути висвітлені, а за те, що вони роблять в силу своїх функціональних обов’язків, їм зрештою гроші платять.

Газета, яку фактично робить одна людина (маю на увазі себе), не може бути досконалою, і я нормально сприймаю критичні зауваження. Але якщо мені пропонують поступитися свободою слова та ще й звинувачують у тому, що буцімто я отримав завдання “мочити” когось, - просто уважно придивляюся до цієї людини, й робитиму все від мене можливе, аби вона не шкодила громаді. Навіть якщо це керівник міста.

Стебнику потрібна не одна, а декілька газет, не одне кабельне телебачення, а декілька альтернативних джерел інформації. Подбати про це повинна насамперед влада, яка має бути зацікавлена в розвитку процесу свободи слова. Але про що можна говорити, якщо журналістові, не кажучи вже про звичайного мешканця, важко отримати інформацію в стінах міської ради? Про що можна говорити, якщо Стебник – єдине місто на Львівщині, яке не має свого офіційного сайту в Інтернеті, де можна було би викладати всі рішення сесій, інформацію про конкурси і таке інше? Про що можна говорити, якщо міський голова за три місяці не провів жодної прес-конференції для засобів масової інформації, хоча це регулярно роблять мери сусідніх міст, запрошуючи не лише місцевих журналістів, а й представників регіональних газет, радіо й телебачення?

Без прозорості й публічності влади не може бути свободи слова й розвитку демократичних процесів. Закритість влади сприяє її корупції, розбазарюванню коштів з бюджету, процвітанню кумівства й непрофесіоналізму. За що боролися, стебничани, виганяючи Романа Калапача з влади?

За своєю природою я песиміст, тобто поінформований оптиміст. Я не бачу можливостей, аби нинішня стебницька влада – і міський голова з командою, і депутати - розв’язала оці десять проблем, окреслених у даній статті. А подібних проблем є сотні…

Чи не пора вже готуватись до наступних виборів?

 

Анатолій ВЛАСЮК  

   

СТЕПАН БАНДЕРА - ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН СТЕБНИКА

 

Учора, 20 січня, відбулася позачергова сесія Стебницької міської ради. Депутати проголосували за присвоєння Степанові Бандері звання “Почесний громадянин Стебника”.

 

ТЕПЛО ПОДОРОЖЧАЛО

 

За словами директора ДКП “Стебниктеплокомуненерго” Ореста Лабовки, з першого січня цього року населення платитиме за одну гігакалорію тепла (без ПДВ) 250 гривень 42 копійки, бюджетні установи - 512 гривень 84 копійки.  

 

ПРИБИРАТИМУТЬ МІСТО

 

Державна служба центру зайнятості населення м. Стебника підписала угоду з КП “МВУЖКГ” щодо залучення людей на громадські роботи. “За півроку, згідно заключеної угоди, ця структура має скерувати нам 20 осіб, яких ми задіємо до прибирання найбільш засмічених територій міста від сміття”, - поінформував нашу газету керівник КП “МВУЖКГ” Володимир Вакуленко. Перших трьох добровольців, які 17 січня прийшли на громадські роботи, було скеровано на прибирання найбільш засміченої вулиці - Володимира Великого, навпроти спортмайданчиків.

 

ЧИ БУДЕ ВУЛИЧНЕ ОСВІТЛЕННЯ?

 

На нараді в міській раді директор комунального підприємства “Стебниктеплокомуненерго” Орест Лабовка поінформував, що освітлено ті вулиці, на яких він зобов’язався провести освітлення. Аби провести світло на решту вулиць, необхідно мати проект реконструкції вуличного освітлення. Міський голова Василь Пецюх запевнив присутніх, що кошти на проведення робіт щодо вуличного освітлення вже закладено у Державні цільові програми підтримки розвитку малих міст на 2011-2015 роки, спрямовані на забезпечення в них інфраструктури та підвищення якості послуг, що надають органи місцевого самоврядування. Та чи скористає від цих програм Стебник, покаже час.

 

СУМУЄМО

 

Відійшов у Вічність голова Асоціації інвалідів Роман Кіндратишин.

Стебницький громадський рух і редакція газети “Воля громади” висловлюють співчуття рідним і близьким покійного.  

 

Слово священика

 

РІЗДВО ХРИСТОВЕ

 

Христос рождається!

Дорогі стебничани!

У нашій газеті ми започатковуємо щотижневу рубрику “Слово священика”, в якій будуть уміщені короткі публікації на актуальні для нас духовні теми. Сьогодні ми роздумуємо про святкування Різдва Христового.

Ми ретельно готувались до Різдвяних свят, прибирали оселі, куховарили, прикрашали ялинки. Свята минули – і все залишилось у спогадах до наступного року. Здається, Різдво Христове мало на нас відчутний вплив лише впродовж кількох днів свят: Свята Вечеря, кутя, свічки, таїнство нічного Різдвяного богослужіння… А що ж по суті відбулося з нами і для нас у воплоченні празнику Різдва? Чому Святі Отці називали цей празник початком спасіння людського роду? Що ж є у глибині цього свята для нас, окрім ялинки, куті, коляди і снігу?

Вже минуло кілька днів після Різдва, приходу Христа у світ. Світ став іншим. Він змінився. Світ, що був як ягнятко загублене, став ягнятком віднайденим, яке Христос, Добрий Пастир, узяв на свої рамена. Христос, бувши Богом, став Чоловіком. Бувши святим по природі, увійшов у людське тіло, переобразив його, освятив і зробив здатним умістити все те, ким був Він, всю повноту Божества. Тепер людина може жити Божим життям, ставати святою, бо в її тілі вже побував і освятив його сам Господь. Людині відтепер вже не треба далеко шукати Бога. Він є у її тілі й душі. Досить відшукати Його в своєму серці. Кажуть Святі Отці: Бог став людиною, щоб людина могла стати Богом. Відтепер уся матерія, весь видимий світ є освячений Богом, який, бувши вічним, став частиною матеріального світу – став Чоловіком. Тепер кожна матеріальна річ, бувши освяченою, може стати провідником Божої Благодаті. Будучи матеріальною по природі, може бути вмістилищем Святого Духа. Тому ми й освячуємо в церкві воду, олію, хліб, пшеницю, зілля, які допомагають нам бути причасниками Божої благодаті й є могутньою зброєю в духовній боротьбі.

Своїм Воплоченням Христос проголосив, що відтепер немає в світі більшої цінності за людину. У кожній людині живе Господь, і, шануючи її, ми віддаємо шану самому Богу. “Усе, що ви зробили одному з братів Моїх менших, ви мені зробили”. Для Христа важливі не народи, а кожна особа. У Христі Господь показує, що Він ніколи не встановить з нами стосунків менших, ніж ті, що Він є нашим Батьком, а ми – Його дітьми. Блудний син просив батька прийняти його за наймита, але батько не погодився на приниження сина. У Книзі Одкровення оповідається, що у Вічності кожен з нас отримає своє ім’я, яке відоме лише Богові і тій людині, яка його отримує. Те ім’я містить всю глибину і близькість стосунків між нами і Богом, і воно визначатиме нашу долю на цілу вічність. Христос приніс у своєму Воплоченні нам нову правду: не справедливість закону і не караючий меч правосуддя, а правду любові. Господь приймає однаково і доброго, і злого. Він тішиться добрим і вмирає заради спасіння злого. Господь закликає і нас так ставитись один до одного, не осуджуючи, а бачачи один в одному ту красу, якою Господь наділив кожного з нас – Божий образ.

Христос відкрив нам у Різдві таку любов, якої давній світ не знав, а сучасний боїться. Любов, яка згодиться бути беззахисною, безпомічною, яка дає саму себе.

Ось що приніс нам Христос у Різдві. Відтепер людина не мусить чекати на смерть, щоб отримати спасіння. А ми спасенними можемо бути вже тепер і зараз. Спасіння наше починається від того моменту, коли ми починаємо бути близько Христа. Ми вже тут на землі живемо новим спасенним життям у Христі, і навіть смерть не має сили нас від Христа роз’єднати. Вона залишається лише переходом, містком до вічності. Недаремно у Євангелії Христос каже, що Царство Боже не є після нашої смерті, а “… поміж вас…”. Вже і тепер Христос учить нас, що світло світить у темряві, і темрява його не обійме. І переможе світло, якщо ми станемо його провісниками і ділателями заповідей Господніх, коли ми приймемо Божий погляд на світ, коли почнемо не боятися (саме не боятися) жити в любові.

Нехай новонароджений Господь допоможе нам у цьому.

 

Отець Андрій ОСЕРЕДЧУК

 

ВІДЗНАКИ МІСЬКОГО ГОЛОВИ

 

У п’ятницю, 21 січня, о 17 годині на урочистій академії з нагоди Дня Соборності України, яка відбудеться у Дрогобичі в міському Народному домі ім. І.Франка, депутатам Дрогобицької міської ради першого демократичного скликання  будуть вручені відзнаки міського голови.

 

НОВІ ПОМЕШКАННЯ - ВИКЛАДАЧАМ УНІВЕРСИТЕТУ

 

17 січня в Дрогобичі відбулася церемонія урочистого вручення ключів від нових квартир 8 викладачам Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І.Франка. Вручав ключі новоселам міський голова Олексій Радзієвський, який домігся надання квартир викладачам педуніверситету. Це питання не вирішувалось роками. Новій владі вдалося його розв’язати за перших два місяці своєї каденції.

 

 ЗВІЛЬНЕНІ ДИРЕКТОРИ КОМУНАЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ 

 

Як повідомив 17 січня на оперативній нараді в ратуші міський голова Дрогобича Олексій Радзієвський, минулого тижня на засіданні виконавчого комітету Дрогобицької міської ради заслухано інформацію про роботу 14 комунальних підприємств за 2010 рік. За словами міського голови, за незадовільну організацію роботи звільнено з посад директора КП “Книгарня “Каменяр” Любов Смиш, директора КП “Магазин роздрібної та гуртової торгівлі” Ганну Корягіну, директора КП “Дрогобицький ринок” Станіслава Кузьменка, директора  КП “Дрогобицька лазня” Олега Бермеса, директора ДКП “Екран” Казимира Фридлевича. Директора комунального підприємства “Туристичний комплекс “Дрогобич” Дем’яна Мусійчука буде звільнено через 10 днів, після досягнення ним пенсійного віку. Оголошено догани директорові КП “Хвиля” Ігорю Стрийському, директорові КП “Школярик” Оксані Мазур, директорові КПГХ “Їдальня гімназії” Ігорю Маціканичу, директорові КП “Кредо” Ігореві Демківу. Вирішено продати КП “Берізка”. Остаточне рішення з цього питання має прийняти сесія міської ради.

 

СТРАЙК КОМУНАЛЬНИКІВ

 

17 січня в Трускавці страйкували працівники КП “Наше місто”, які вже декілька місяців не отримують зарплату. Колектив має намір піти на радикальні кроки - припинити роботу котелень та прибирання вулиць міста. “Наше місто” хочуть ліквідувати.

 

ПЕРША ЛІТУРГІЯ ЄПИСКОПА ФІЛАРЕТА

 

16 січня цього року в Свято-Іовській парафії Дрогобича відбулася перша зустріч новопризначеного єпископа Дрогобицького Філарета (УПЦ МП) з ввіреною йому паствою. О 8.00 ранку прихожани парафії з квітами зустріли владику, привітали з першим архіпастирським візитом та запросили до церкви. Святкування розпочалися Божественною літургією. Єпископу Філарету співслужили: старший клірик Львівської єпархії прот. Володимир Ільницький, настоятель собору прот. Микола Мандзюк, духовенство єпархії та благочиння. На богослужінні також були присутні: заступник голови “Місії соціальної допомоги дітям” УПЦ Ярослав Шовкеник, міський голова Дрогобича Олексій Радзієвський, перший заступник міського голови Олександр Коростельов та інші почесні гості. Після завершення Літургії настоятель собору прот. Микола звернувся до владики Філарета з вітальним словом, в якому сердечно привітав його з прибуттям в старовинне місто Дрогобич. Особливо відзначив, що вже минуло майже півстоліття, коли Дрогобич мав свого єпископа. “Ми Вас з нетерпінням чекали і нам дуже приємно, що тепер ми зможемо частіше Вас бачити та спільно молитися”. Владика Філарет щиро подякував за слова привітання, теплу зустріч та палку спільну молитву.

 

КОЛИ ЗАВЕРШАТЬ БУДІВНИЦТВО ШКОЛИ В ЛЕТНІ?

 

Голова Дрогобицької райдержадміністрації Михайло Сендак, голова районної ради Михайло Сікора та перший заступник голови райдержадміністрації Михайло Винницький здійснили робочу поїздку до села Летня. Керівники району побували на місці незавершеного будівництва місцевої школи.  Сьогодні будівельні роботи не ведуться через відсутність фінансування. Спорудження школи, розпочате у 1992 р., проводилося за кошти НАК “Нафтогаз України” (на території Летнянської сільської ради ця компанія проводить видобувні роботи). Відповідно до рамкової угоди між облдержадміністрацією та НАК “Нафтогаз України” на минулий рік було закладено 800 тис. грн. на Летнянську школу та 140 тис. грн. на ремонт місцевих доріг. Однак до цього часу кошти не надійшли. Лише заборгованість із заробітної плати сторожам, які охороняють об’єкт, становить 60 тис. грн. За результатами візиту голова райдержадміністрації Михайло Сендак має намір зустрітися з представниками НАК “Нафтогаз України”, щоб врегулювати це питання.

 

Знаменні дати

 

КАЛЕНДАР УКРАЇНЦЯ

 

21 січня

1919 — Відбулися Закарпатські всенародні збори, де ухвалили рішення щодо возз’єднанні Закарпаття з Україною

1919 — Помер Михайло Туган-Барановський, український економіст

1978 — Олекса Гірник вчинив самоспалення біля могили Шевченка на знак протесту проти русифікації

22 січня

День відновлення незалежності України

День Соборності

1918 — У будинку Педагогічного музею в Києві почалось закрите засідання Малої Ради, на якому було затверджено IV Універсал, що проголосив Україну незалежною державою

1919 — Директорія УНР проголосила Акт злуки УНР та ЗУНР. ЗУНР перетворено в Західні Області УНР

1933 — Народився Анатолій Мокренко, український оперний співак, баритон

1996 — Помер Петро Шелест, перший секретар ЦК КП України у 1963-1973 роках

23 січня

1883 — Народився Михайло Іванович Донець, український співак (бас, народний артист УРСР з 1930)

1921 — Помер Микола Леонтович, український композитор, убитий невідомим

1929 — Народився Філарет, Святійшій Патріарх Київський і всієї Руси—України

1938 — Народився Анатолій Марченко, російський письменник (“Мої свідчення»”, “Живи як всі”) українського походження; дисидент; загинув у радянській тюрмі

1953 — Народився Павло Іванович Лазаренко, прем’єр-міністр України у 1996—1997, засуджений в США за фінансові зловживання

1992 — США встановили дипломатичні стосунки з Україною

2005 — Інавгурація третього Президента України Віктора Ющенка

24 січня

1861 — У Петербурзі вийшов перший номер українського щомісячника “Основа”

1923 — У Харкові створено Спілку пролетарських українських письменників “Гарт”

1935 — Народився Митрополит Іван (Стінка) Української Православної Церкви Канади

1941 — Народився Юрій Покальчук, український письменник

1961 - Народився Олександр Ірванець, український письменник

2007 — Помер Станіслав Щербатих, український бард, відомий як Тризубий Стас

25 січня

1872 — Народився Микола Скрипник, український політичний і державний діяч.

1942 — Помер Агатангел Кримський, видатний український історик та поліглот, кримськотатарського походження

1965 — Йосип Сліпий, який відсидів 18 років у радянських таборах, обраний у Ватикані кардиналом і головою Української греко-католицької церкви

26 січня

1897 — Народився Кулик Іван Юліанович, український поет

1950 — Помер Володимир Стефанович Білецький — український вчений в галузі гірництва, вікіпедист

27 січня

1760 — Помер Микола Данилович Ханенко, державний діяч Гетьманщини, генеральний хорунжий, дипломат

1790 — Народився Петро Гулак-Артемовський, український поет, байкар

1839 — Народився Павло Чубинський, автор слів Державного Гімну України

1860 — Вперше опубліковано повне видання “Кобзаря” Тараса Шевченка

1891 — Народився Павло Тичина, український поет

1911 — Народився Іван Гончар, український скульптор, маляр, графік

1915 — Народився Яків Якович Гніздовський, український художник, графік, кераміст, мистецтвознавець

1927 — Народився Олекса Тихий, український правозахисник

 

 

Міні-футбол

 

“НОВОРІЧНИЙ ТУРНІР”: ПЕРЕМОЖЦІ ТА ПЕРЕМОЖЕНІ

 

(Закінч. Поч. у попередньому номері)

 

Всі з нетерпінням чекали фіналу, в якому зустрілися ФК “Трускавець” і “Широке” (Стебник). Хто переможе: досвід чи молодість?

Гра розпочалась обережно, команди дуже грамотно грали в обороні, адже зійшлись у двобої досвідчені футболісти. Чого тільки вартує Кузак Андрій, який уміло вибирав позицію і перекривав майже всі лінії атак суперника. В трускавчан у захисті виділялись Пилат Василь і Бокало Володимир, які теж не давали молодим футболістам суперника можливість забити гол. Було видно: хто заб’є м’яч, той і переможе.

Основний час так і закінчився внічию 0:0. Згідно регламенту, були додаткові два тайми по 7 хвилин. Перший додатковий тайм не виявив переможця, і все йшло до дев’ятиметрових. Команди в думках уже були готові до цього. Але футбол тим і любимий мільйонами людей, що в ньому є боротьба до останньої хвилини, до останніх секунд гри. І той, хто прагне більше перемоги, в кого більша самовіддача, в кого більше досвіду, хто до останнього бореться, - до того і приходить перемога.

Мабуть, до неї більшe прагнули трускавчани, бо наприкінці додаткового часу їм усміхнулась вдача, і вони забили переможний м’яч. Зробив це Кіссак Ігор.

Отже, переможцем “Новорічного турніру” з міні-футболу Стебник-2010 став ФК “Трускавець”. На другому місці “Широке” (Стебник). Третіми стали футболісти команди “Фаворит” (Стебник), а на четвертому місці “Юність” (Вільшаник із Самбірського району).

Команди були нагороджені кубками, медалями, дипломами, шампанським і грошовими винагородами. Команда-переможець отримала ще й перехідний кубок, який знаходиться в СК “Стебник”. Табличка з назвою переможця вже наклеєна на ньому.

Були також визначені кращі гравці за номінаціями турніру.

Кращим воротарем став Вовчок Олег (ФК “Трускавець”), захисником – Коник Віктор (ФК “Юність”), нападником – Юськевич Іван (“Широке” Стебник), бомбардиром – Бутрак Тарас (“Фаворит” Стебник).

Найстаршим гравцем виявився Когут Ігор із команди “Забівка” (Стебник), якому 58 років, а він нарівні грав з іншими футболістами.

Всі вони були нагороджені призами й грамотами нашого турніру Нагородження провели міський голова Стебника Василь Пецюх, який і вручив перехідний кубок команді-переможцю, президент СК “Стебник” Іван Куць, голова СК “Стебник” Йосип Бандура і головний суддя “Новорічного турніру” Сергій Лукач, який на високому професійному рівні, разом з іншими суддями, провів ці змагання, за що вони були нагороджені цінними подарунками командою “Широке” (Стебник).

Цей “Новорічний турнір” був проведений на високому організаційному рівні. З кожним роком його імідж і статус росте, і він насправді стає спортивною візитівкою нашого міста. Він завершує спортивний рік для кожної команди, кожного гравця окремо і підводить риску під їхніми досягненнями, перемогами і здобутками. Призи, які були вручені командам і футболістам, для них підсумкові в цьому році, і це робить наш турнір цікавим і престижним. Тому з задоволенням команди нашого регіону і футболісти більш вищого рівня вже шостий рік поспіль приїжджають до нас і своєю грою прикрашають його.

Хочу подякувати всім, хто долучився до його проведення. Насамперед нашому ліцею, який надав свій гардероб для перевдягання команд, а також групі здоров’я, яка на час турніру встановила перехідні ворота, працівникам комунального підприємства “Стебниккомунтеплоенерго”, які “варили” ворота. Наша подяка міській раді та СК “Стебник”, які теж долучилися до його проведення, а особливо головному судді Лукачу Сергієві, на якого було покладене безпосереднє проведення турніру, з чим він професійно впорався. Дякуємо всім уболівальникам, які впродовж місяця активно підтримували свої улюблені команди, а також усім учасникам турніру. Запрошуємо їх узяти участь в наступному “Новорічному турнірі” 2011 року.

Насамкінець подаємо склад команди ФК “Трускавець”, яка стала переможцем турніру: представник і капітан команди Пилат Василь, тренер і гравець Бокало Володимир, воротар Вовчок Олег, гравці – Смола Василь, Шишка Ігор, Мінчак Володимир, Кіссак Ігор, Гричак Олег, Магур Володимир, Лишага Микола, Карнадз Ярослав, Хомончак Володимир.

 

Йосип БАНДУРА,

голова СК “Стебник” 

 

Рукопашний бій

 

КУБОК УКРАЇНИ: СХВАЛЬНІ ВІДГУКИ 

 

Перемігши у Кубку Львівської області, Олександр Смалій виборов право стати членом збірної Львівської області з рукопашного бою для подальшої участі в Кубку України.

Своє право на перебування у лавах збірної Олександр був змушений підтвердити у Стрию, на тренувальних спарингах збірників. Там він переміг стриянина Мельника та довів, що на сьогоднішній день на Львівщині він  - кращий у своїй вазі.

Що ж стосується Кубку України, що проходив у столиці нашої держави, то стебничанин Олександр Смалій отримав схвальні відгуки керівництва Федерації, здолавши спочатку донеччанина, а потім - і представника команди Хмельницької області. Один бій Сашко все ж таки програв, поступившись у рівному двобої спортсмену з Чернівців. Підсумок виступу збірної - четверте командне місце. За словами тренерів збірної, це був найуспішніший виступ львів’ян за всю історію існування Федерації рукопашного бою та бойового самбо Львівської області.

Ще один стебничанин, Лев Салабун, отримав від обласної федерації запрошення в збірну для участі у Кубку України, але напередодні травмував руку на обласних змаганнях з рукопашного бою. Шкода, тому що міг би значно підсилити львівську дружину.

 

Олег ГРИГОРЕНКО,

голова ГО “Спортивний клуб “Патріот”                                               

 



Создан 22 янв 2011



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником