Тустань №2

 
 

Тустань №2




N2 (546)  25 - 31 січня 2011 року Ціна 25 копійок

www. tustan.io.ua; е-mail:vlasjuk60@rambler.ru; тел. 067-3678019

 

Провінційний щоденник

 

ЖЕРЦІ ІМПРЕЗИ

 

Минулого тижня депутати Трускавецької та Стебницької міських рад присвоїли Степанові Бандері звання почесного громадянина своїх міст. Депутати Дрогобицьких міської та районної, а також Бориславської  міської рад до такого маразму не дійшли, засудивши антиукраїнські дії президента і суддів, які мають намір позбавити Провідника ОУН звання Героя України.

З цього приводу мені пригадалася невеличка, але змістовна за суттю праця покійного Провідника Всеукраїнського об’єднання “Тризуб” Василя Іванишина “Жерці імпрези”, в якій він вивів портрет таких собі буцімто націоналістів, які насправді, за визначенням Василя Петровича, є імпрезіоністами. Він писав: “Імпрезіонізм (від імпреза - урочистість, святкування) - надзвичайно поширена в українському громадському і політичному житті практика, суть якої полягає в тому, щоб 1) виявлення, осмислення і розв’язання будь-якої проблеми підміняти святкуваннями; 2) не бути кимось, а видавати себе за такого; 3) не діяти, а робити враження, створювати ілюзію діяльності; 4) формувати громадську думку за допомогою імпрезіоністів”.

Я припускаю, що трускавецькі та стебницькі депутати були щирими в своїх намірах, не підозрюючи, що потрапили до лав імпрезіоністів. Простіше поставити пам’ятник Степанові Бандері, як це зробили в Трускавці й мають намір зробити в Стебнику, ніж розв’язувати насущні проблеми своїх міст, рішуче рубати корупційні схеми, не дати злодієві вкрасти - зрештою, бути українцем не лише в паспорті, а й по суті, вести по-бандерівськи рішучу боротьбу з новітніми окупантами і власними перекінчиками й хрунями.

Степанові Бандері, за великим рахунком, не потрібні пам’ятники й звання. Не за таку Україну він віддав своє життя. Новітні імпрезіоністи підміняють сутність бандерівщини, розв’язуючи свої власні проблеми...

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

КОМУ ПОТРІБНА В ДРОГОБИЧІ ШКОЛА ІМЕНІ СТЕПАНА БАНДЕРИ ?

 

Минулого тижня трудовий колектив загальноосвітньої школи N 15 Дрогобича звернувся з відкритим листом до міського голови Олексія Радзієвського.

В ньому, зокрема, сказано, що  5 січня цього року на сесії міської ради прийняте рішення розглянути питання щодо об’єднання загальноосвітніх шкіл N 3 і N 15 на матеріальній базі загальноосвітньої школи N 3 з першого вересня цього року.

В листі наводиться чимало підстав недоцільності такого злиття, вказується на те, що не врахована думка педагогів і батьків, розповідається про досягнення трудового колективу. “ЗОШ N 15 м.Дрогобича на протязі багатьох років вважається родинною школою і має в місті свій власний педагогічний рейтинг, - пишуть автори звернення, - в місті сформована позитивна батьківська думка про високий рівень навчання і виховання учнів. В школі працюють національно свідомі вчителі, які завжди підтримують національно-патріотичні і державницькі сили... Колектив школи постійно підтримує зв’язки з церквою. Школа є базовою у вивченні християнської етики, проводиться катехизація за згодою батьків”.

На думку трудового колективу цього навчального закладу, “основною причиною об’єднання двох шкіл є приміщення нашої школи на вулиці Шевченка, 18, яке розташоване в центрі міста і, напевно, планується з часом бути приватизованим”.

“Ми висловлюємо рішучий протест на дії міських чиновників, які виношують плани об’єднання двох шкіл, - підкреслюють автори відкритого листа, - і просимо припинити незрозумілі спекуляції по об’єднанню шкіл з уст посадових осіб міської ради”.

Насамкінець трудовий колектив нагадує обіцянку Олексія Радзієвського, яку той висловив на передвиборчій зустрічі 27 жовтня минулого року: “Зазіхань на приміщення ЗОШ N  15 не буде, і колектив як працював, так і буде працювати”.

Ось така невесела історія, яка змушує задуматись над тим, а що ж справді відбувається в Дрогобичі в царині освіти. Як на мене, авантюра з загальноосвітньою школою N 15 задумана міськими чиновниками з метою відволікти увагу від проблем, які насправді існують в дрогобицькій освіті.

Звичайно, процес так званої оптимізації, економії коштів, зменшення видатків на освіту триватиме. Не секрет, що депутати прийняли так званий кризовий бюджет, який власне підпорядкований тому, аби жити за видатками. Але чи розв’яже проблеми освіти в Дрогобичі п’ятнадцята школа? Чи багато зекономлять коштів, аби кинути їх на інші слабкі ділянки?

На цьому тлі хотів би звернути увагу ще на одну обставину. Колектив школи бореться за присвоєння навчальному закладу імені Степана Бандери. Остаточне слово в позитивному рішенні має сказати міністерство освіти й науки, очолюване відомим українофобом Дмитром Табачником. Мабуть, не треба багато думати, аби зрозуміти, яким може бути це рішення. І ось тепер депутати, які, з одного боку, засуджують рішення Президента України щодо відкликання звання Героя України Степанові Бандері, роблять нелогічний крок і свідомо або несвідомо, все ж перекреслюють напрацювання національно свідомого колективу цієї школи і фактично роблять крок назустріч відвертим антиукраїнцям. Якщо відбудеться реорганізація школи, то принаймні на тривалий час загальмується присвоєння навчальному закладу імені Провідника ОУН, а то й взагалі це стане неможливим.

Мабуть, не слід відкидати й тверезу думку трудового колективу школи щодо ймовірної приватизації приміщення, розташованого в центрі міста. Очевидно, нова влада накинула оком не лише на нього, а й, скажімо, на деякі магазини, директори яких нещодавно були звільнені з роботи. При цьому вкотре казатимуть про необхідність наповнення бюджету, але продаватимуть ці приміщення за безцінь, як було і за попередньої влади.

Питання економії коштів в освіті набуває актуальності. І це можна зробити, не вивільняючи приміщення школи N 15 для сумнівної оборудки, що буцімто має наповнити міський бюджет. Слід, скажімо, подивитися на апарат управління міського відділу освіти, на закупівлю продуктів харчування для навчальних закладів і таке інше. А коли говорять про відверті хабарі за право працювати в дрогобицьких школах, то, очевидно, не буває диму без вогню.

Освітні проблеми не вичерпуються школами. Є багато їх і в середніх навчальних закладах, і в Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка, на що влада (міський голова, його команда і депутати) не звертають, на жаль, належної уваги. Юнацькі алкоголізм, наркоманія, проституція буйно процвітають, а влада на тлі пасивності громади робить вигляд, що ці проблеми її не хвилюють. Не дивлячись на зовнішнє незалежне оцінювання, й далі процвітає хабарництво в університеті, а студенти платять не лише за вступ (щоб була гарантія), а й за здачу заліків, екзаменів тим, хто рве на собі вишиванки й клянеться у своїй любові до неньки-України. Всі про все знають (в тім числі працівники Служби безпеки, міліції, податкової), але, очевидно, всіх така ситуація влаштовує.

Вже не перший рік стоїть проблема зміцнення кадрів у міському відділі освіти, але віз і нині там. Я далекий від думки, що з приходом нового керівника ситуація кардинальним чином поліпшиться. Але чим тоді нова команда відрізняється від попередньої, прикриваючи корупційні схеми?

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

ПАРТІЯ РЕГІОНІВ ПРОТИ “СВОБОДИ”, АБО ЧИ ПОСАДИТЬ МИХАЙЛО СЕНДАК ДО В’ЯЗНИЦІ МИХАЙЛА  ЗАДОРОЖНОГО?

 

Близькі до голови Дрогобицької районної державної адміністрації Михайла Сендака засоби масової інформації нещодавно розповсюдили повідомлення, як буцімто на Дрогобиччині    розгортають наступ на корупційні схеми.

Ось що вони пишуть:

“Депутат Львівської обласної ради, голова Дрогобицької райдержадміністрації Михайло Сендак розгорнув рішучий наступ проти різних корупційних схем, зокрема щодо землі та майна. Очільник району припускає, що після  МПП “Мокряни”, де виявлено факти розкрадання гравію, друга кримінальна справа буде відкрита навколо ситуації в Дрогобицькій райспоживспілці. Адже, як стверджує пан Сендак, досі працює ще стара корупційна схема. Підприємці сплачують податок за землю частково.

Це підтвердив заступник начальника ДПІ у Дрогобицькому районі Віталій Скоропад. З його слів, багато підприємств зменшили сплату податків до бюджету, для прикладу він назвав ПП “Постінтур”, МПП “Атлант” та ін. Але найбільше зменшення сплати допустили підприємства Дрогобицької райспоживспілки: з 21 підприємства зменшили сплату 9. Серед них Меденицьке СТ, Дрогобицьке міське СТ, п-ва “Гермес”, “Реванш”, “Підгір’я”, “Край”.

На даний час на балансі Дрогобицької райспоживспілки є 83 об’єкти торгівлі, скорочення яких у порівнянні  з 1999 роком склало 51 %, із 162 об’єктів - до 83.

Як розповів Віталій Скоропад, Дрогобицька райспоживспілка здає в оренду 8 об’єктів КП “Підгір’я” підприємству “Пролісок” у м. Дрогобич на безоплатній основі. Через це, за скромними розрахунками податкової, за рік бюджет не добирає 8 тис. грн. податку.

Крім того, пан Скоропад зауважив, що при укладенні договорів оренди чомусь спостерігається незрозуміла тенденція: розмір орендної плати за 1 м.кв. коливається від 3, 6 до 22 гривень. Наприклад, у гірському селі Сторона магазин здають в оренду по 22 грн. за 1 м. кв., а у центрі Дрогобича - по 4,6 грн.

“Підстави на перший погляд законні, - каже Віталій Скоропад . - Райспоживспілка - платник єдиного податку. Однак  земля в межах населеного пункту є власністю місцевої громади. І тут давно своє слово мали б сказати сільські, селищні голови та земельне управління. Адже мають бути укладені договори оренди земельних ділянок. Якщо будуть укладені договори оренди  - пільга для “єдинщиків” не діє. Адже вона розповсюджується виключно на власників земельних ділянок згідно ст. 2, ст. 5 ЗУ “Про плату за землю”. Якщо райспоживспілка сплатила 3,5 тисяч гривень земельного податку з  0,6 га, то орендної плати з усіх 9 га було б у 100 разів більше”, - наголосив пан Скоропад.

Цікавим є і той факт, що, як інформує податкова, станом на грудень 2010 року на 10 підприємствах торгівлі зафіксований податковий борг в сумі 71, 1 тис. грн, у тому числі 18, 7 тис. на шести підприємствах Дрогобицької райспоживспілки. Наприклад, податковий борг в сумі 7 тис. грн  виник в 2002 році на підприємстві “Ярославна” Грушівського СТ, у 2005 році виник борг в сумі 5, 3 тис. на підприємстві “Ірина”. На звернення ДПІ до керівника райспоживспілки щодо необхідності вирішення питання погашення боргів, отримано відповідь: “згідно  Статуту - Дрогобицька РСС не відповідає за зобов’язаннями підприємства”. Отже, підприємства створити створили, а за зобов’язаннями не відповідають.

Михайло Сендак також з’ясовує, чому споруджені за кооперативні кошти селян споруди тепер не є власністю сільських громад. І як це так, що в смт Мединичі, де мешкає близько 5 тисяч осіб, немає власного клубу? Адже це також справа рук райспоживспілки. “Я прийшов сюди працювати головою Дрогобицької райдержадміністрації і покликаний навести порядок та поламати корупційні схеми у всьому, що є на території району. Для того, щоб корупціонерів вивести на чисту воду, існує прокуратура, податкова адміністрація, міліція і суд. Як говориться у відомому кінофільмі, злодій повинен сидіти в тюрмі”, - наголосив керманич району Михайло Сендак”.

Ось такі грізні слова, хоча Михайло Сендак мав би пам’ятати, що відомі слова з кінофільму можуть застосувати й проти нього, коли поміняється влада.

А тепер давайте спокійно, без емоцій розберемося, що тут правда, що подібне на правду, а що є звичайнісінькою мильною бульбашкою.

Насамперед нам треба засвоїти, що керівником Дрогобицької райспоживспілки є колишній, а, може, й нинішній колега Михайла Сендака Михайло Задорожний. У минулому скликанні він був депутатом Львівської обласної ради від Блоку Юлії Тимошенко, з яким Михайло Сендак підтримував свого часу найтісніші стосунки. Цього разу Михайло Задорожний став депутатом Львівської обласної ради від “Свободи”, оскільки прихильників Юлії Тимошенко, як ми пам’ятаємо, фактично не допустили до виборів на обласному рівні. Чи змінив він свої політичні погляди, бо все-таки “Свобода” і “Батьківщина” - це дві великі різниці, як кажуть в Одесі, - залишимо за рамками цієї статті.

Михайло Задорожний теж ішов у депутати від Дрогобицького району, як і Михайло Сендак, але балотувався на іншому окрузі. Основним суперником нинішнього голови Дрогобицької райдержадміністрації був інший представник “Свободи”, який у кінцевому результаті програв Михайлові Сендаку, але все-таки став депутатом Львівської обласної ради за партійним списком.

Перший висновок, який можемо зробити: два депутати від Дрогобиччини лояльно ставляться один до одного, їх бачили разом не в одній теплій компанії, й якихось особистих протистоянь між ними помітно не було.

Інша справа - протистояння партійні. Формально Партія регіонів і “Свобода” знаходяться в опозиції одна до одної, але тут радше мова йде про опозиційність ідеологічну, ніж фактичну, коли справа торкається бізнесових інтересів чи навіть домовленостей у політичній площині. Яскравий приклад: протистояння щодо Степана Бандери, в якого Президент України і Партія регіонів хочуть відбрати звання Героя України. Михайло Сендак, звісно, зайняв партійну позицію щодо цього питання, і Михайло Задорожний - теж партійну, кожний своєї політичної сили, але я би не поспішав заявляти, що в цьому питанні між ними є якісь особисті розбіжності. Як Михайло Сендак не є донецьким пацаном, а лише галицьким хрунем, який знаходиться на службі в донецьких пацанів, так і Михайло Задорожний - ніякий не націоналіст, а тим паче не бандерівець. І в обидвох із них є конкретні економічні інтереси на Дрогобиччині, які вони прикривають патріотичними гаслами й партійними прапорами.

Що стосується Дрогобицької райспоживспілки, якою вже багато років керує Михайло Задорожний, то це звичайна структура, яка діє за законами економічного виживання, і в ній, як на багатьох підприємствах, можна накопати стільки, що вистачить роботи податківцям на декілька років. Інша справа, чому не робили цього раніше, коли при владі був Віктор Ющенко, і чому Михайло Сендак не скеровує податківців в структури, які в тій чи іншій мірі пов’язані з Партією регіонів.

Коли Михайло Сендак говорить про корупційні структури на Дрогобиччині, він, звичайно, має рацію, бо їх видно неозброєним оком, скажімо, в освіті, на транспорті, в сільськогосподарському виробництві. Але коли він каже, що поламає корупційні схеми, - це чистісінької води блеф. Насамперед йому ніхто не дасть цього зробити, бо ниточки багатьох корупційних схем на Дрогобиччині тягнуться до Києва і навіть за кордон. Крім того, до якої би політичної сили не належав той, хто стоїть на чолі підприємства, де застосовують ці корупційні схеми, він завжди зможе домовитися з можновладцями, а тим паче якщо сам належить до їхнього числа. Так що Михайлові Задорожному не те що в’язниця не загрожує, а навіть якесь символічне покарання. Крайніми в буцімто широкому наступі Михайла Сендака на корупційні схеми в Дрогобицькому районі виявляться пішаки, які навіть і не підозрюють, що стали жертвами брудної політичної гри.

І останнє. Все очевиднішими стають домовленості між Партією регіонів і “Свободою”. Останній приклад - обласна рада, де більшість за прихильниками Олега Тягнибока, звільнила облдержадміністрацію від плати за оренду приміщення. Що за дивна подачка президентській структурі на тлі прийнятого кризового бюджету, коли слід економити кожну копійку? Вже й неозброєним оком видно, що “Свобода” забиратиме голоси від “Батьківщини” на Заході України, аби Віктор Янукович удруге став Президентом України.

На цьому тлі буцімто протистояння між Михайлом Сендаком і Михайлом Задорожним видається фарсом...

 

Анатолій ВЛАСЮК   

 

ДРОГОБИЧ МАЄ ОКО Й ВУХО МОСКВИ

 

У неділю, 16 січня, в Дрогобичі в Кафедральному соборі Іова Почаївського Української православної церкви Московського патріархату відбулося представлення духовенству і парафіянам єпископа Дрогобицького, вікарія Львівської єпархії Філарета (Кучерова). Присутніми при цьому були дрогобицький міський голова Олексій Радзієвський і його перший заступник Олександр Коростельов.

Уперше більше ніж за 50 років Дрогобиччина має єпископа із Москви. Рішення про обрання архімандрита Філарета (Кучерова) єпископом Дрогобицьким, вікарієм Львівської єпархії було ухвалене на засіданні Священного Синоду УПЦ  23 грудня 2010 року. 1 січня у залі засідань Священного Синоду УПЦ, що при резиденції  Предстоятеля Української Православної Церкви у Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі, відбулося наречення клірика Київської єпархії  архімандрита Філарета (Кучерова) у єпископа Дробицького.

Чин наречення звершив Митрополит Київський і всієї України Володимир у співслужінні   архієпископів Тверського і Кашинського Віктора, Львівського і Галицького Августина, Вінницького і Могильов-Подільського Симеона, Криворізького і Нікопольського Єфрема, Вишгородського Павла, Бориспільського Антонія,  Переяслав-Хмельницького Олександра,  єпископів Макіївського Варнави,  Володимир-Волинського і Ковельського Никодима, Макарівського Іларія, Васильківського Пантелеймона та Городницького Олександра.

У своєму слові єпископ Дрогобицький, вікарій Львівської єпархії Філарет (Кучеров), зокрема, сказав: 

“В эти минуты хочу выразить благодарность особо близким и дорогим мне людям, оставившим отпечаток в моей жизни. С люб-вью вспоминаю мою бабушку Иулианию, благочестивую молитвенницу за всю нашу семью и род, которая своим примером твёрдости в вере привила мне любовь ко всему Господнему. Вспоминаю родное село Норинск Овручского района, в котором я получил от старого именитого протоиерея Саввы святое крещение. В тот период неизгладимое впечатление о добром пастырстве в моём сердце оставили видные священнослужители, такие как тогдашний игумен Александр (Нестерчук), ныне епископ, наместник Свято-Георгиевского Городницкого монастыря, на поклонение в который я приезжал в д-тстве, и сельский протоиерей Павел Бортник, который впервые ввёл меня во святый алтарь, где я проходил церковное послушание.

Хочу с глубокой благодарностью вспомнить своих родителей, Иоанна и Елену, которые с детства своим примером привили в моё сердце любовь к людям, милосердие и сострадание. Они научили меня не приносить людям зла и огорчения, а в любую трудную минуту прийти на помощь каждому ближнему, который в ней нуждается.

Особое впечатление на меня произвела родная Киево-Печерская обитель, в которую до возобновления монашеской жизни Господь неоднократно приводил меня. Она вселила в меня трепет перед святыми мощами и благолепной архитектурой храмов. В юном сердце осталось в памяти незабываемое богослужение на Дальних пещерах Лавры в великое торжество 1000-летия Крещения Руси. Это торжество и возгрело в моём сердце твёрдое и окончательное решение о моём будущем пастырском пути.

Не осталось без особой памяти и пребывание в Московских духовных школах, в Лавре преподобного Саввы Сергия, имя которого я носил до монашеского пострига. Его десница укрепляла меня в студенческие годы, в минуты радости и скорби я получал утешение у раки с его святыми мощами. По этой причине и просил благословения Вашего Блаженства на строительство во граде Киеве храма в честь его святого имени, милостью Божией подходящее к завершению. И сегодня уповаю на духовную поддержку преподобного Сергия и чувствую её. Пребывание в обители способствовало доброму общению со старцами. Самое удивительное  было с отцом архимандритом Кириллом (Павловым), духовником Троице-Сергиевой Лавры.

Во время обучения в духовной семинарии промысл Божий направил меня на новый путь церковного послушания при Патриаршей резиденции в Переделкино. Пребывание в Патриаршей резиденции и несение иподиаконского послушания также не прошло для меня бесследно. Общение с Его Святейшеством, покойным Патриархом Алексием II, его викарием архиепископом Арсением, архидиаконом Андреем Мазуром, сёстрами Пюхтицкой обители и тесное, дружеское общение с отцом архимандритом Кириллом, который часто находился в резиденции, научили меня многому и дали возможность глубокого внутреннего рассуждения о церковном служении.  В моём сердце навсегда сохранится память, любовь и уважение к этим людям”.

Звертаючись до Митрополита Київського і всієї України Володимира, єпископ Дрогобицький, вікарій Львівської єпархії Філарет (Кучеров) сказав:

“От Ваших Святительских рук, Ваше Блаженство, я получил благодать дьяконства и священства, от Ваших рук я воспринял сан игумена и архимандрита. Под омофором Вашего Блаженства я прошёл душеполезный путь монастырских и церковных послушаний.

За пятнадцать лет пребывания и трудов в Великой Лавре Господь многое открыл для моего слабого духом ума и сердца. Проходя монашеское и пастырское послушания и испытания, я много увидел и принял полезного для души, и дальнейшей жизни.

Пример монастырского послушания старшей братии всегда удивлял меня простотой в общении, пастырской мудростью, смирением и послушанием не только священноначалию, но и друг другу. Все эти примеры благочестивого иночества дали мне возможность увидеть себя и своё место в Церкви.

Поистине Лавра стала для меня средостением, родным домом, в который всегда с радостью буду возвращаться”.

Єпископ Дрогобицький, вікарій Львівської єпархії Філарет (Кучеров) не оминув і нашого краю:

“Особая ответственность лежит на мне в новом служении в пределах Галицкой земли. Это служение должно быть проявлением братской любви в свидетельстве христианского взаимоуважения и единства ко всем во Христе братьям”.

Митрополит Київський і всієї України Володимир, вручаючи жезл преосвященному Філарету, єпископу Дрогобицькому, вікарію Львівської єпархії, зазначив:

“Ныне ты призван к архипастырскому служению, суть которого можно выразить словами Спасителя: “Пастырь Добрый полагает душу свою за овец” (Ин.10,11). От носителя такого высокого призвания требуется светлость души, непорочность сердца, совершенная преданность делу проповеди Евангелия, чтобы быть примером стаду своему “в слове, в житии, в любви, в духе, в вере, в чистоте” (1Тим.4,12).

Совершенствуясь в добродетелях, будь добрым строителем Таин Божиих, блюди себя от всякого зла и во всем руководствуйся назиданием апостола Павла: “Епископ должен быть непорочен, как Божий домостроитель, не дерзок, не гневлив… не корыстолюбец, но страннолюбив, любящий добро, целомудрен, справедлив, благочестив, воздержан, держащийся истинного слова, согласного с учением” (Тит.1,7-9). Постоянная молитва и духовная работа над самим собой помогут тебе стать подлинным светочем христианской веры, надежным хранителем и вдохновенным провозвестником учения Христова...

...Прими сей жезл, как видимый знак твоего архипастырского служения, и благослови народ Божий, молитвенно участвовавший в твоей хиротонии...”.

Отже, Дрогобиччина на собі відчула експансію Московського Патріархату, яку своїми поїздками в Україну приніс ставленик Кремля Кирило. Православна віра по-московськи фактично стала державною і правлячою в нашій державі з легкої руки Віктора Януковича, який радше виступає не Президентом України, а вірним саме Московського Патріархату. Не випадково на Різдво він привітав лише вірних цієї конфесії, “забувши” про інших.

В самому центрі Дрогобича нині маємо око й вухо Москви. Єпископ Дрогобицький, вікарій Льві-ської єпархії Філарет (Кучеров) став фактично резидентом Кремля на наших теренах. Через Партію регіонів, яка пронизує всі державні структури, він не просто буде наглядати, а й скеровувати життя краю в потрібне Москві русло.

І тут багато що залежить не лише від громади, а й від керівників міста. За великим рахунком, мова йде не про рівність усіх конфесій, а про протидію тим, хто намагається діяти всупереч державницьким і національним інтересам, прикриваючись Словом Божим.

Свою зверхність до громади місцеві представники Московського Патріархату показали напередодні виборів до місцевих рад. Тоді молодь провела акцію “Інше місто”, малюючи на асфальті й у художній формі висловлюючи своє бачення, яким повинен бути Дрогобич та й, зрештою, яка повинна бути влада в древньому місті. Московський піп очолив процесію, яка замальовувала те, що, на думку протестантів, осквернювало Боже слово (коли за хрести сприймалися намальовані антени, літери і таке інше). Можна було би це вважати дикунством, якби не підтримка з боку деяких дрогобицьких віруючих, які не розгледіли за цією ходою провокації. Москвини сподівались на провокацію, але отримали толерантність дрогобичан. Будьмо готові до нових провокацій...

 

Анатолій ВЛАСЮК 

 

ВІД ВАСИЛЯ ПЕЦЮХА ДО РУСЛАНА КОЗИРА

 

ЧИ ДОБУДЕ ВАСИЛЬ ПЕЦЮХ СВІЙ ТЕРМІН ДО КІНЦЯ?

 

Нє, не заздрю я нашим міським головам. Обирає їх громада, а звільнити можуть депутати. Ось не втрафив народним обранцям - і бувай здоровий. Так було з Миколою Гуком із Дрогобича й Романом Калапачем із Стебника. Щоправда, вони потім повернулися, але скільки можливостей додатково заробити втратили, та й на суддів чимало грошей пішло. Але якщо в Дрогобичі ніхто з депутатів навіть не заїкається, аби дочасно припинити повноваження Олексія Радзієвського, то в Стебнику подібні рухи (не плутати з Народним Рухом) уже були. Приводом до цього послужила діяльність, вірніше, бездіяльність міського голови Василя Пецюха. 29 грудня минулого року на його адресу надійшло рішення Дрогобицького міськрайонного суду щодо необхідності здійснення акту купівлі-продажу приватною особою другого поверху гуртожитку на Мельника, 4 а. Насамперед це було громом серед ясного неба для депутатів, що попередня влада в особі мера Романа Калапача і секретаря міської ради Геннадія Куцана продала той злощасний другий поверх. Але найбільше їх вразила поведінка Василя Пецюха, який  терміново не скликав позачергової сесії з приводу цього питання. Десятиденний термін, передбачений на апеляційну скаргу, минув, і тепер громада може втратити цей другий поверх у гуртожитку. Саме це й викликало обурення серед деяких депутатів. Щоправда, їх було мало, аби ставити на голосування питання про дочасне припинення повноважень міського голови, але це перший дзвіночок для Василя Пецюха. Можна рвати на собі вишиванку, але про добро громади слід дбати. Якщо мер лише на словах багато обіцятиме, депутати можуть відправити його у відставку, тим паче, що більшість з них налаштована проти нього, бо хотіла в керівному кріслі бачити інших людей.

 

ВІДЗНАКИ ПЕРШИМ ДЕПУТАТАМ

 

Що не кажіть, а люблять наші депутати попатичкуватися. Не дай їм їсти, а лиш би якусь цяцьку на груди повісити. Ось і минулої п’ятниці з нагоди Дня Соборності України депутатам першого демократичного скликання  вручили  відзнаки міського голови “20 років від дня підняття над Ратушею синьо-жовтого прапора”. Щоправда, не всі тоді за той прапор голосували, та й не всі його піднімали, але буде що внукам оповісти: бачиш, який у тебе дідо був файний...

 

ЧИ ВИГНАЛИ З ДОЛОТНОГО МОСКАЛІВ?

 

У Дрогобичі на ТзОВ “Універсальна бурова техніка”, утвореному на базі  долотного заводу, відбулася зміна керівника.  Генеральним директором підприємства став Леонід Мищатин. Він змінив на цьому посту Геннадія Веселовського. Леонід Мищатин має великий досвід керівництва підприємством, багато років працював генеральним директором долотного заводу, був депутатом Дрогобицької міської ради минулого скликання. а певні сили навіть хотіли бачити його міським головою. Боротьба за українські долота розгорілася останнім часом не на життя, а на смерть. Наші російські друзі забажали фактично знищити виробництво, як це було свого часу з бориславським “Галлаком” чи дрогобицьким “Галолом”. Чи вдасться уповні відновити виробництво доліт, покаже час. Це залежить не стільки від Дрогобича, скільки від політичної волі керівництва України, бо мова йде про справді стратегічний продукт, який більше ніде в нашій державі не виробляють.

 

ЗА ПРОЇЗД ХОЧУТЬ ДВІ ГРИВНІ

 

Навіть не знаю, як цю новину оповісти моїй Стефці. Часто вона їздить до нашої доці маршруткою. Сідає в центрі, біля фонтану, який не працює, і їде до залізничного двірця (вокзалу, якщо не по-дрогобицьки). Платить за тото задоволення гривню. І це її обурює, бо вона вважає, жи перевізники беруть задорого. А минулого тижня ці хлопці оприлюднили нові вимоги. Хочуть уже не гривню, а дві гривні. Кажуть, жи востаннє ціни на тарифи піднімали десь із три роки тому, а за цей час усе подорожчало - паливно-мастильні матеріали, запасні частини, технічне обслуговування транспортних засобів. Так-то воно так, але мені си видає, жи то все керують з ратуші. Є там пару хлопаків при керівних посадах, які тримають декілько маршрутів. Треба не лише собі кишені набивати, а й різним начальникам згори давати. Ось і змушують перевізників говорити про необхідність підвищення тарифів. А тепер уявіть, що скаже моя Стефка: за проїзд з Борислава до Дрогобича треба заплатити лише на 25 копійок більше, ніж з центру до двірця (відповідно 2.25 і 2 гривні). Є справедливість, га?

 

“ПАТРІЙОТИ” ДРОГОБИЧЧИНИ

 

Нє, є ще патрійоти в Дрогобицькому районі! Ось одна з них - заступник голови Дрогобицької райдержадміністрації Галина Гайдук - виголосила палку промову на урочистих зборах з нагоди Дня Соборності України. В моєї Стефки аж сльози на очах бриніли. А що, все правильно сказала шановна пані, жоден націоналіста не підкопається. Щоправда, є один маленький нюансик. Те, що пані Галина - рідна сестра нинішнього міністра культури й мистецтв У-раїни Михайла Кулиняка, знають всі. І те, що він дотичний разом з януковичами й азаровими до руйнування тієї соборності, теж усі розуміють. Але чи була би Галина Гайдук на такій поважній посаді, якби не її брат-можновладець? За які такі великі заслуги її взяли до адміністрації? Та й Сендак має прикриття в уряді через пана Кулиняка. Всі всім задоволені, говоримо правильні речі, а Соборність тоті ригінали, як каже моя Стефка, руйнують.

 

ПЛЕМІННИК КОРОСТЕЛЬОВА КЕРУВАТИМЕ РИНКОМ?

 

Як я вже повідав вам, шановні мої читачі, міський голова Дрогобича Олексій Радзієвський звільнив з посади директора ринку Станіслава Кузьменка. Нині той нібито перебуває на лікарняному, так що призначити когось іншого на цю посаду поки що не можна. Але вже випливає прізвище мого кумпеля Віталія Мойсеєнка, якого міський голова призначив виконувачем обов’язків директора ринку. Скажу вам, жи то файний хлоп, і на ринку почуває себе, як риба у воді, бо пропрацював тут мало не десять років, починаючи з контролера (ну, той що гроші збирає) і закінчуючи заступником директора. Але вся біда в тім, що пан Віталій - племінник першого заступника міського голови Олександра Коростельова. Отож до всіх критичних стріл на адресу нинішньої дрогобицької влади долучиться ще одна - звинувачення в кумівстві.      

 

НОВІ ПОМЕШКАННЯ - ВИКЛАДАЧАМ УНІВЕРСИТЕТУ

 

17 січня в Дрогобичі відбулася церемонія урочистого вручення ключів від нових квартир 8 викладачам Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І.Франка. Вручав ключі новоселам міський голова Олексій Радзієвський, який домігся надання квартир викладачам педуніверситету. Це питання не вирішувалось роками. Новій владі вдалося його розв’язати за перших два місяці своєї каденції.

 

ТЕПЛО ПОДОРОЖЧАЛО

 

За словами директора ДКП “Стебниктеплокомуненерго” Ореста Лабовки, з першого січня цього року населення платитиме за одну гігакалорію тепла (без ПДВ) 250 гривень 42 копійки, бюджетні установи - 512 гривень 84 копійки.

 

КЛОПІТ РУСЛАНА КОЗИРА

 

Не мала баба клопоту - купила порося. Так кажуть в народі. Не мав клопоту Руслан Козир - став трускавецьким міським головою. І воно йому треба? Мав бізнес у Києві, в Москві й Санкт-Петербурзі його мають за свого, а тут треба розв’язувати нагальні проблеми міста-курорту. І якби ж то ще люди розуміли мера, а то не хочуть. Ось вимагають працівники комунального підприємства “Наше місто” своєї законної зарплати, а де ж її взяти? А коли почули, що їхнє підприємство хочуть ліквідувати вже цього року, то взагалі звар’ювали. То страйком погрожують, то ще чимось. А ще ця “Свобода” вчепилась, не дає спокою, бо Арсеній Яценюк не хоче брататися з Олегом Тягнибоком. А як було спокійно! Нє, захотілося влади. Тепер лише собі ворогів наживеш...

Ось така фільозофія, пані та панове...

 

ФІЛЬОЗОФ МАКСИМ ГІРЧИЦЯ ІЗ ГОРІШНЬОЇ БРАМИ



Создан 29 янв 2011



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником