Воля громади № 4

 
 

Воля громади № 4




Слово редактора

 

УКРАЇНА БЕЗ ЯНУКОВИЧА

 

Мабуть, усі вже давно зрозуміли, що ставленик олігархів Янукович прийшов до влади, аби багатші стали ще багатшими, а бідні - ще біднішими.

Саме цій меті підпорядковані Податковий, Пенсійний, Трудовий і Житловий кодекси. Так звані реформи покликані основний тягар видатків покласти на пересічного громадянина, тоді як олігархи збагачуватимуться в геометричній прогресії.

Розуміючи, що насправді жодних реформ не відбуватиметься, Янукович і ті, хто за ним стоїть, у буквальному значенні цього слова закручуватимуть гайки в суспільстві. Дозовані свободи слова, мітингів, зібрань, висловлювань (і думок?) можуть узагалі зникнути з нашого життя, як атавізм.

Олігархи все більше розуміють, що Янукович виявився неефективним менеджером. Його тупість уже видно неозброєним оком. Ті, хто ще недавно голосував за нього, тепер добряче подумають, аби знову віддати йому свій голос.

Проте найбільшою небезпекою для Януковича і його команди є навіть не ймовірність терористичних замахів у стилі раннього Степана Бандери на державних (чи все-таки антиукраїнських?) діячів, а реальність нової революції, яка вже не буде помаранчевою, а радше біло-голубою, бо розпочнеться зі Сходу України.

На порядок денний постає питання: Україна без Януковича. Аналог десятилітньої давності - Україна без Кучми - тут недоречний. Тоді формальним приводом виникнення антикучмівського руху стало зникнення Георгія Гонгадзе, але це не призвело до відставки президента.

В нинішній ситуації не слід повторювати помилки минулого. Український політикум має шанс не лише позбутися Януковича, а й докорінно змінити ситуацію в країні.

Під час кризи, яка може настати вже навесні, а, швидше всього, восени, олігархи ладні будуть пожертвувати неефективним менеджером Януковичем, запропонувавши Україні менш одіозну фігуру. Випустивши пару, можновладці вкотре захочуть надурити народ.

Рух “Україна без Януковича” спонтанно народжується знизу. Але існує небезпека, що хитрі ділки від політики можуть очолити його, звівши нанівець народне прагнення жити в справедливій Україні. Не дамо їм цього зробити!

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

Слід на землі

 

ПАМ’ЯТІ РОМАНА КІНДРАТИШИНА

 

Відійшов у Вічність голова Стебницької Асоціації інвалідів “Серце допомоги” Роман Кіндратишин.

Він запам’ятався мені як добропорядний християнин, чудовий сім’янин та невтомний очільник нашої організації, котрий всіма силами прагнув допомогти нужденним та потребуючим його опіки людям. Незважаючи на важку хворобу, він був активною людиною, оббивав чиновницькі пороги в пошуках справедливості, налагоджував зв'язки з благодійними організаціями. Та, на превеликий жаль, невблаганна смерть забрала його від нас. Та все ж помирає тільки тіло. А добрі діла, які він творив, надовго залишаться в пам’яті людей.

 

 

ЄВГЕН МАРЧИШИН: “ДОБРІ НАМІРИ РОМАНА КІНДРАТИШИНА  НЕ ПОВИННІ КАНУТИ В ЛЕТУ

 

Один із співзасновників Асоціації, заступник п. Романа - Євген Марчишин розповів газеті “Воля громади” свої найсокровенніші спогади про цю Людину.

- Ініціатива заснування нашої організації належала саме покійному п. Роману. Це він надихнув мене як співзасновника та Антоніну Стефанівську зареєструвати Асоціацію. І це було найважче. Скільки ходінь по кабінетах (у мене вони асоціюються як ходіння по муках), скільки клопоту нам довелося пережити, аби офіційно зареєструвати нашу громадську організацію в Києві. Переробляли документи, переписували Статут.  Але п. Роман був дуже наполегливим і старанним. І ми не відступили від своїх задумів.

Пан Роман умів чітко та злагоджено організовувати роботу. З Божою допомогою та завдяки старанням пастора церкви “Добра Новина” Володимира Кузьмича нам вдалося налагодити тісну співпрацю з братами-місіонерами з Норвегії. Вони приїжджали на зібрання, яке ми проводили в тісній співпраці з “Доброю Новиною”,  надавали нам гуманітарну допомогу, медикаменти та ліки, які виготовляють лише в Норвегії. А коли до нас завітав місіонер  П’єр Хойланд і розповів присутнім про свою нелегку долю та про те, як Господь зцілив його від тяжкої недуги, плакали всі присутні.

Оббиваючи пороги Стебницької міської ради з проханням надати приміщення для потреб інвалідів, доля звела п. Романа зі Стебницьким громадським Рухом та Асоціацією підприємств і підприємців м. Стебника, котрі простягнули нашій організації руку допомоги і надали нам кабінет на вулиці Грушевського, 9. Та невтомний голова Асоціації не зупинявся на досягнутому. Його заповітною мрією було створити для людей з особливими потребами реабілітаційний центр. Вже було розроблено проект щодо його облаштування. Планувалося створити відповідні умови для покращення життя інвалідів та їх родин: обладнати приміщення для спортзалу, встановивши спеціальні тренажери, їдальні, де малозабезпечені інваліди та одинокі люди похилого віку харчуватимуться безкоштовно. Запроектовано й кабінет масажу, кімнати для відпочинку та дозвілля (перегляд фільмів, гра в шашки, шахи, теніс, куточок молитви й таке інше), приміщення для надання першої медичної допомоги, де можна буде поміряти тиск, вжити ліки і у разі необхідності викликати додому медпрацівника чи волонтера, що допоможе доглядати хворого, поратися по господарству... Та не судилося. Його життя обірвалося так несподівано... Саме тоді, коли ми почали втілювати мрії у дійсність. Найближчим часом ми плануємо провести збори і обрати достойну людину, яка була би гідна продовжити його добрі справи. Добрі наміри Романа Кіндратишина не повинні канути в Лету.

 

ЙОСИП БАНДУРА: “Ця Людина могла зробити ще так багато доброго в своєму житті

 

Голова ГО “Спортивний клуб “Стебник” Йосип Бандура, який також глибоко сумує з приводу смерті голови Стебницької Асоціації інвалідів Романа Кіндратишина, зі слізьми на очах розповів, що, будучи інвалідом, той не забував за життя громади міста. А познайомилися громадські діячі на засіданні Стебницького громадського руху.

- Мені відразу кинулось у вічі його велике бажання змінити на краще життя тих людей, які не можуть самі собі зарадити у цьому житті. А він розумів їхні потреби, як ніхто інший, і неодноразово ставив питання: чому влада байдужа до неповносправних? Коли п. Роман розповів мені про свої задуми щодо створення реабілітаційного центру “Серце допомоги”, який слугував би  відновленню фізичного та духовного стану інвалідів, я був вражений його оптимізмом, далекоглядністю та гострим розумом. А ще – неабияким терпінням. Адже він “вибивав” у влади приміщення під склад для гуманітарної допомоги. А це коштувало йому неабияких сил і здоров’я.

А як він дбав, аби неповносправні не були обділені увагою Асоціації. Згадаймо лише, який грандіозний концерт йому вдалося влаштувати на День подяки завдяки сприянню Асоціації підприємств і підприємців м. Стебника, Стебницького громадського руху і пастора церкви “Добра Новина” Володимира Кузьмича.

Ця Людина могла зробити ще так багато доброго в своєму житті. Та, на жаль, невблаганна смерть перекреслила його щирі намагання служити громаді міста. Але справу його слід продовжити. Реабілітаційний центр не завадило створити б не тільки для інвалідів, але й для алко-та наркозалежних, для ВІЛ-інфікованих, щоб його заповітна мрія не була занехаяною, а продовжувала успішно втілюватися в життя. Вічна йому пам’ять і нехай земля йому буде пухом.

 

ЯК ПОЛУМ’Я СВІЧКИ ЖЕВРІЄ ЖИТТЯ

 

Від себе мені хотілося б присвятити п. Роману рядки свого вірша:

 

Як полум’я свічки жевріє життя...

У когось воно догорить до кінця,

В когось згасне одразу, у мить лиш одну,

І тільки в минуле нема вороття.

 

Життя п. Романа згасло, Але пам’ять про нього буде жити.  І я щиро вірю, що його сподівання щодо створення реабілітаційного центру для людей з особливими потребами були недаремними. Адже світ – не без добрих людей.

 

Вікторія ЛИШИК

 

 

Слово депутата

 

МИРОСЛАВ ПУКІВСЬКИЙ: “ми є стебничани і повинні працювати тільки для стебничан”

 

Мирослав Пуківський є власником і директором відомого в Стебнику торгового центру БУМ. Минулого року він став депутатом Стебницької міської ради і є головою фракції “Громадянська позиція”, яка налічує шість народних обранців.

 

“не хочемо бачити нікого зі старих кадрів у владі”

 

- Пане Мирославе, Ваша команда програла вибори. Як Ви це сприйняли?

- Наш кандидат на міського голову Петро Старосольський не пройшов. Планували, що від нас буде десять депутатів. Недобрали, недопрацювали.

- А коли взнали, що мером став Василь Пецюх, які були перші враження?

- Була двояка думка. Може, це і на добре, а, може, й ні, тому що ситуація дуже важка була. Спочатку ми хотіли перемогти, чогось добитись, але побачили реальну картину. Коли вже ознайомились з бюджетом, то усвідомили, яка є “діра” в Стебнику. То, може, й добре, що Петро Старосольський не став мером.

- В Стебнику гуляють чутки, буцімто ваша політична сила, як тільки Василь Пецюх став міським головою, прийняла рішення не дати йому працювати й робити все, аби дочасно припинити його повноваження.

- Я можу вам авторитетно сказати як голова фракції, що такої думки в нас навіть не було. Вона навіть підсвідомо не виникала (сміється). Про такі речі ми навіть не задумувались. Після того як Петро Романович програв вибори, він нас зібрав і сказав, дав нам таку легеньку настанову, що ми мали разом працювати, не вдалося, працюйте з Василем Федоровичем. Як такої образи в Петра Романовича на Василя Федоровича не було, і що Бог дав, те є, що мало бути, так воно і сталось.

- Адже влада від Бога.

- Так. Як мало бути, так і є. Може, така ситуація, що в даний час потрібно Василя Федоровича, щоб вийти з того положення, яке в нас було. Дійсно, за п’ять років ми пішли не те що на крок вперед, а ми назад пішли за ці 5 років.

- Добре, але якщо Ви йшли від політичної сили, яка була в опозиції до Василя Пецюха, то логічно було би, якби й зараз Ви знаходились в опозиції.

- Моя думка інша. Знаєте, в нас таке маленьке містечко, що як такої опозиції і не повинно бути, тому що ми є стебничани і повинні працювати тільки для стебничан. А бавитися в політику, опозицію, більшість, це нехай роблять у Верховній Раді.

- Все одно між вами було протистояння в перші місяць-півтора.

- Ми як йшли на вибори, то мали чітку громадянську позицію, що не хочемо бачити нікого зі старих кадрів у владі. І ми заявили про це чітко, ми прийшли молоді, енергійні, ми хочемо нових людей. Тому ми наполягли, що не будемо голосувати за тих старих людей. У нас була чітка позиція, і ми її до кінця витримали.

- Чи не шкода втраченого часу? Адже отой місяць-півтора було протистояння, ви говорили про кадри, а не про розв’язання стебницьких проблем.

- Василь Федорович не хотів іти назустріч, не знаю, чому, хто йому в одне вухо шептав, в друге виходило, що буцімто ми хочемо його зняти. Може, тому й подумав, що йому краще з іншими співпрацювати, ніж з нашими молодими людьми.

- Але й зараз рішення на сесіях не приймаються на всі сто відсотків, щоб усі були “за”.

- Ми сказали: що буде стосуватися Стебника –  двома руками будемо голосувати. А що буде стосуватися не на краще для Стебника, ми за такі рішення голосувати не будемо.

 

“Реформ як таких ми зараз на даний час не бачимо”

 

- Ви працюєте в бюджетній комісії. Яке Ваше бачення нинішнього бюджету?

- Ситуація в бюджеті була дуже важка. Процес обрання заступників міського голови і секретаря ради затягнувся. Ми пропонували, щоб перед формуванням бюджету нам подали б хоча загальні цифри. Але зовсім інша ситуація сталась. Адже прийняли новий Бюджетний кодекс, і планувалося затвердити новий Податковий кодекс. Було багато нововведень. Ніхто не знав, як воно буде, як воно сформується, які податки залишаться, які не залишаться, які заберуть до Державного бюджету, що заберуть до Дрогобича, що до львівського бюджету. Цей рік був найважчим у формуванні бюджету. Ми не можемо сказати, чи влада допустила помилку, але вона не залучила комісію до його формування.

- Фактично влада поставила вас перед фактом, що вже треба приймати бюджет?

- Так, бюджет треба приймати, бо вже нема коли. Загальний фонд - мільйон 689 тисяч. Після наших пропозицій мільйон 250 тисяч пішло на утримання міської ради.

- Чи потрібна в такому разі міська рада, якщо не залишається коштів на розвиток міста?

- Зарплата постійно збільшується, і може вийти так, що весь Стебник працюватиме тільки для міської ради.

- Може, дійсно поставити лише одного війта, як це колись було?

- Тоді Стебник втратить статус міста. Не можу я зараз сказати, що потрібно Стебнику – обласне чи районне підпорядкування. Питання в іншому. Ми пропонували, особисто я пропонував, щоб зменшили видатки на утримання міської ради до мільйону 250 тисяч гривень. Василю Федоровичу прийдеться щось робити. Ми пропонуємо скоротити чотирьох працівників.

- Кого саме?

- Можу вам сказати. Я штатний розклад розбирав, дивився, хто чим займається. Тут є чітка позиція. Ось спеціаліст з призову. Тут є три спеціалісти. Одного спеціаліста можна однозначно скоротити. Це загальний відділ. Питання: чим займається начальник відділу? Чи потрібен нам такий начальник відділу? Які в нас тут є такі великі роботи, що він повинен контролювати і робити? Чи не може він сумістити інші посади?

- Йому дали виконувати частково обов’язки керуючого справами.

- Так. Це наші були пропозиції. Друге. Спеціаліст у справах звернення громадян та реєстрації. Дуже велике у нас місто. А що, не може це робити секретар-друкарка? А ще у нас є оператор комп’ютерного набору. Я цього не можу зрозуміти. Це автоматично одна людина може все робити. Далі. Діловод з архівної та протокольної роботи. У нас дуже багато є архіву, дуже багато є роботи? Я думаю, що багато посад можна сумістити. Або маємо три бухгалтери. Візьмемо будь-яке підприємство Стебника, де облік значно більший, воно має одного бухгалтера, а в міській раді три бухгалтери. Це нормально? Так само в нас є спеціаліст першої категорії по оренді та приватизації. Видатків на її утримання в середньому в рік 20 тисяч, а по оренді отримуємо десь 6 тисяч.

- Якби всі Ваші пропозиції пройшли і цих би людей скоротили, скільки би зекономили коштів?

- Ми вже це заклали в бюджет, і в перший рік виходимо на мільйон 250 тисяч. Треба врахувати виплати, стягнення. А в наступні роки можемо вийти на мільйон гривень на зарплату всім працівникам міської ради. Але рішення щодо скорочень повинен  прийняти Василь Федорович. Він голова, його люди обрали. Я розумію, що йому важко зважитися на це. Коли він ішов на вибори, то не говорив про скорочення, про реформи. А ми говорили про реформи. Реформ як таких ми зараз на даний час не бачимо. І навіть не пропонують нам жодних реформ. Можливо, прийде весна – і аж тоді почнуться зміни.  Так само ми обрали заступників і несемо відповідальність за них. Якщо ці заступники не будуть справуватися впродовж року, так само постане питання по них. Але однозначно по меру вам скажу, що такого, як в минулій каденції, коли спочатку зняли, а потім він повернувся, не буде.

- Тобто п’ять років Василь Федорович може жити спокійно?

- Громада його обрала, дала йому довіру – все, крапка. 

- Давайте повернемося все-таки до бюджету. Бюджет прийнятий. Але ж можна вносити корективи. Яким чином ви плануєте змінювати бюджет? Чи буде й далі цим процесом керувати головний бухгалтер, чи все-таки бюджетна комісія візьме на себе левову частку роботи на себе?

- Ми дали свої пропозиції, їх врахували. Але з таким бюджетом, ви самі розумієте, ми не можемо нічого серйозного вирішити.

 

“Треба думати, як наповнити бюджет”

 

- Як депутат, яке питання хочете винести на розгляд сесії?

- Звіт комунального підприємства “МВУЖКГ”. Ми внесли пропозицію розглянути це питання на сесії. Треба подумати, чи потрібне нам таке підприємство. Якщо воно не справується, для чого його дотувати?

- А яка Ваша пропозиція: потрібне воно чи ні?

- Спочатку я хочу побачити цифри, а потім можна приймати рішення.

- Чи наведуть лад з земельними ділянками?

- У нас є багато людей, які взагалі за землю не платять. Треба, щоб керівництво міста працювало в цьому напрямку, адже тепер сто відсотків коштів за оренду землі залишатиметься в Стебнику.

- Чи розчарувались Ви в депутатській роботі?

- Ні. Ми серйозно готувалися до виборів і знали, на що йдемо. Треба думати, як наповнити бюджет. Це найголовніше завдання.

- Навіщо підприємці йдуть до влади?

- Я напередодні виборів місяців три думав про це. І вирішив, що все-таки підприємці мають керувати, а не чиновники. Чиновник звик довго обдумувати, він важкий на підйом. А підприємець щодня приймає рішення в залежності від ситуації.

- У сусідніх містах підприємці прийшли до влади, і зараз точаться розмови про приватизацію приміщень, магазинів, навіть шкіл.

- В Стебнику вже такого нічого особливого нема.

- У двадцятих числах лютого минає сто днів нової влади. Про які здобутки будете говорити?

- Найпершим і найголовнішим нашим здобутком вважаю те, що ми не допустили до влади старі кадри. Це дійсно досягнення, бо ви не можете уявити, як на нас тиснули.

- Як розв’язати проблему з вивезенням сміття?

- Знову-таки потрібні цифри. Скільки люди платять, скільки всього є сміття. А потім можна залучати до цієї роботи приватних підприємців.

- І де ці цифри взяти?

- Та ось тривалий час ходжу до заступника міського голови Петра Веклюка і не можу цих цифр взяти. Думаю, що до першого березня він вникне в ситуацію, і тоді можна буде щось конкретно сказати.

- Чим займаєтесь у вільний час?

- Щонеділі граю в футбол. У нас є група здоров’я.

- І хто Ви?

- Коли воротар, коли нападаючий.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

СМІТТЯ ПРИБИРАТИМЕ ТРУСКАВЕЦЬКИЙ “КАМАЗ

 

На останній понеділковій нараді в Стебницькій міській раді, яку в зв’язку з відсутністю мера Василя Пецюха (перебуває на лікарняному) цього разу проводив заступник міського голови Петро Веклюк, головний акцент було поставлено на вивезенні сміття з територій вулиць міста, де знаходяться багатоповерхові будинки. За його словами, сміттєві відходи вивозитимуть звідси систематично. Для цього укладена угода з трускавецьким комунальним підприємством “Наше місто”. Воно надасть сміттєвоз “КАМАЗ”. Отже, місто обслуговуватимуть три сміттєвози – два комунальних, які постійно потребують ремонту, і один, який знаходиться у хорошому стані, але належить КП «Наше місто». Якщо від цього місто виграє, то у начальника КП “МВУЖКГ” Володимира Вакуленка є шанс втриматися на займаній посаді. Адже свого часу на засіданні міськвиконкому стебницький міський голова Василь Пецюх попередив Володимира Васильовича, що його робота, як мінімум,  заслуговує на догану. Чи допоможе трускавецький “КАМАЗ” упоратись зі стебницьким сміттям, покаже час.

 

СМІТТЯ КИДАДИМУТЬ В УРНИ?

 

Стебницька міська рада зобов’язала начальника КП МВУЖКГ Володимира Вакуленка зварити металеві сміттєві урни і встановити їх біля центральних пішохідних доріжок міста. На це п. Вакуленку виділили місяць часу. Про виконану роботу та матеріальні витрати, він повинен доповісти на нараді.

 

Є КОШТИ НА РЕМОНТ ЛІФТА НА ГРУШЕВСЬКОГО, 15

Ще одне завдання, яким ощасливили Володимира Вакуленка, полягає у заключенні угоди з ТзОВ “Трускавецькурортліфт” щодо проведення капітального ремонту ліфта на вулиці Грушевського, 15, який знаходиться на балансі КП “МВУЖКГ”. На проведені роботи, за словами заступника міського голови з питань економіки та інвестицій, керуючого справами міськвиконкому Олега Веклюка, у міському бюджеті передбачено кошти в сумі 10 тисяч гривень. 

 

Слово священика

 

ПОКАЯННЯ

 

(Продовж. Поч. у попередньому номері)

 

ЧИН ТАЙНИ СПОВІДІ

 

З особливою силою покаяння переживається у Тайні Сповіді. Перед сповіддю священик у російській традиції звертається до каянника зі словами, що Христос невидимо тут стоїть, приймаючи сповідь, щоб каянник нічого не утаїв, не засоромився чи не настрашився і прийняв прощення гріхів від Христа. Також священик звертає увагу на ікону Христа, яка є перед ними, а священик є лише свідком, щоб свідчити перед Христом все, що каянник каже. Якщо щось каянник затаїть від священика, то гріх буде мати. Якщо прийшов каянник до лічниці, то щоб не відійшов незціленим.

Св. Тихон Задонський, перефразовуючи ці слова, говорить, що нас тут лише троє: Господь, який досконало знає твої гріхи, ти сам їх знаєш, і я такий же чоловік, як і ти, немічний, тому мене немає чого боятися.

Священик каже: “Ти прийшов до Лікаря”. На сповіді ми повинні побачити Христа Суддю, котрий знімає з нас засуд, але ми також повинні побачити Христа Лікаря, котрий направляє пошкоджене і обновлює життя. Це потрібно дійсно приймати не лише в юридичних, а і в терапевтичних категоріях. Перш за все, це таїнство зцілення. У деяких візантійських літургійних коментарях сповідь і елеопомазання розглядаються як доповнюючі елементи  одного таїнства зцілення. На сповідь ми йдемо за чимось більшим, ніж просто зовнішнє, юридичне відпущення гріхів: ми, перш за все, просимо про зцілення наших глибоких духовних ран. Ми представляємо Христові не лише особисті гріхи, але нашу саму внутрішню гріховність, як стан, наше глибоке зіпсуття, котре не можна висловити словами. Ось від чого ми найбільше просимо зцілення. Сповідь як таїнство зцілення – не болюча необхідність, накладена на нас Церквою, але дія, повна радості й спасаючої благодаті. Сповідь учить нас тому, що Бог у своїй повноті є “надія безнадійних” (Літургія Св. Вас.Великого).

“Нас тут лише троє” – священик, каянник і Христос Цілитель. Що робить кожен з них і чия участь є найбільш важливою? Багато людей є схильними найбільше акцентувати  на тім, що скаже священик, на словах підтримки і поради. Якщо ж він не скаже щось особливого, то вони вважають результат невеликим чи мізерним. Чи навпаки дуже підкреслюють інший аспект: те, що вони роблять. Їм здається, що вони повинні бути дуже глибоко заторкнутими емоційно, хоча емоції не є визначальними у покаянні. І оскільки вони дуже акцентують на своїх зусиллях, для них сповідь – це щось нудне, з чим треба проти волі змиритися. Проте насправді найбільш важливим є не дія каянника чи священика, а Божа дія.

Хоча від каянника і потребується підготувати себе  через іспит совісті, але остаточно він приходить на сповідь з порожніми руками, безпорадним і з усвідомленням, що він не може сам себе зцілити, тому звертається за допомогою до іншого. Цей інший не священик, а Бог. Священик лише вводить каянника в Божу присутність. Він лише медсестра, котра приводить до Лікаря хворого. Бо сповідаються не священикові, а Христові, і прощення приймають від Христа.

Якщо ми будемо розуміти сповідь перш за все як діяння Христове, а не наше власне, тоді ми її більше зрозуміємо. Покаяння є пережиттям зцілюючої любові Божої і прощення, а не лише нашого власного розпаду і слабкості. Ми повинні бачити не лише блудного сина, що бреде по дорозі додому, але і батька, що вибіг йому назустріч, коли той був ще далеко (Лк.15:20). Коли ми робимо один крок в напрямку до Бога, то Він робить десять нам назустріч. Саме це ми переживаємо на сповіді. Як і всі тайни, вона є Боголюдською дією, синергією Божої і нашої свобідної волі. Сповідь не є щось , що ми звершуємо, чи з допомогою священика, але те, що Бог звершує з нами і в нас. Іван Золотоустий про покаяння говорить, що не ми приносимо його Богові, але Він зсилає його на нас. По-грецьки одне слово “exomologesis” означає визнання гріхів і благодарення за отримані дари.

Яка роль священика у цій спільній дії Людини і Бога?

Існує думка, що його влада є дуже широкою. Кожна людина, котра має благословенну нагоду мати за духівника людину, сповнену благодаті, підтвердить важливу роль священика. Його завданням є не просто давати поради. Нічого автоматичного в тім, що він робить, немає. Він може в’язати і розв’язувати. Він може відмовити у розрішенні (хоча це трапляється рідко) або накласти покуту, забороняючи каянникові на деякий час приступати до Причастя.

У давній Церкві покута була суворою. За блуд (позашлюбні стосунки)  св. Василій Вел. приписує сім років відлучення від Причастя, а св. Григорій Ніський – дев’ять років. Пізніше за св. Івана Постника цей термін скоротили до двох років. Звичайно, священики чи єпископ  могли змінити цю покуту, але принцип залишається в силі: священик відповідає перед Богом за тайну сповіді, і за ним залишається право накладати покуту і по потребі тимчасове відлучення від Церкви. Наприклад, сучасна практика Грецької Церкви в Західній Європі вважає за звичайну річ відлучення на один рік від Причастя жінки, яка зробила аборт.

Покуту не можна розглядати як покарання або спосіб викупити злочин. Спасіння є вільним даром благодаті. Своїми власними зусиллями ми ніколи не зможемо загладити свою вину. Лише Христос, єдиний посередник, є нашим єдиним відкупленням. Він або вільно прощає нас, або ми взагалі не є прощеними. У виконанні покути немає “заслуги”, бо у відношенні до Бога людина ніколи не може мати ніяких власних заслуг. Тут треба мислити у терапевтичних, а не у юридичних термінах. Покута не є покаранням і не є способом відкуплення, але є засобом зцілення. Якщо сама сповідь подібна до операції, то покута є укріпляючим, зміцнюючим засобом, котрий допомагає відновленню організму в період видужання. Покута є позитивною: вона не створює перепони між людиною і Богом, але служить містком між ними. Покута є однаково і виразом Божої строгості, і Божої любові.

Священик має владу в’язати і розв’язувати, давати розрішення чи відмовляти, давати поради чи утримуватись, тим самим бере на себе важку відповідальність. І все ж таки його роль є обмеженою. Сповідаються Богові, а не священикові, і саме Бог дарує прощення. “Я лише свідок”, - говорить священик. А ще більш точніше говорить св.Тихон Задонський: “Я грішник, як і ти”. І якщо в моменті відпущення гріхів, покладаючи свою руку на голову каянника, священик у якомусь сенсі є на місці Бога, то у попередній стадії тайни, під час самої сповіді, він стоїть на боці каянника, “сам як один із каянників”, “грішник, як і ти”, котрий також потребує Божественного прощення. Сповідник також іде до сповіді, і коли він це робить, то за звичаєм знімає свій нагрудний священичий хрест.

 

Митрополит Іоан ЗІЗІЧЛАС

(Переклад з російської о.Андрія Осередчука)

(Далі буде)

 

ГРОШІ НА “ЄВРО-2012” ТА НАСЛІДКИ ПОВЕНІ

 

У Дрогобицькому районі цього року основні кошти будуть спрямовані на об’єкти “Євро-2012” та ліквідацію залишків наслідків повені 2008 року. Про це повідомив перший заступник голови райдержадміністрації Михайло Винницький. Запланований поточний ремонт автодороги в напрямку Турка-Трускавець-Пісочна (від м.Трускавець до перехрестя дороги Стрий-Дрогобич і до с.Опарі, від с.Опарі до межі Дрогобицького району) та капітальний ремонт (від м.Борислава до смт Східниця, від м.Трускавець до м.Борислав). Проектна документація уже готова.  Також згідно з програмою “Євро-2012” передбачається ремонт дороги Дрогобич-Стрий протяжністю 20 кілометрів і капітальний ремонт дороги Дрогобич-Довголука, кошторисною вартістю 15 мільйонів гривень. Ширина придорожньої смуги приблизно 15 метрів. В проект плану також включені незавершені об’єкти будівництва після паводку 2008 року, зокрема підпірна стінка у с. Старий Кропивник та міст при в’їзді в с. Ясениця Сільна.

 

ПІВТОРИ ГРИВНІ ЗА ПРОЇЗД

 

1 лютого на засіданні виконавчого комітету Дрогобицької міської ради було прийнято рішення “Про встановлення єдиного тарифу на проїзд пасажирів по регулярних маршрутах міста Дрогобича”, згідно з яким  встановлено тариф у розмірі 1,5 гривні.  Це рішення набирає чинності з 7 лютого. Нагадаємо, перевізники, які обслуговують у Дрогобичі міські маршрути, звернулися до міської влади з проханням підвищити тарифи на пасажирські перевезення в середньому до 2 гривень. Як повідомили у відділі економіки виконавчого комітету міської ради, за минулі три роки у сусідніх населених пунктах та Дрогобицькому районі неодноразово підвищували тарифи на пасажирські перевезення. Дрогобицькі перевізники, зважаючи на низьку платоспроможність населення, не наполягали на підвищенні тарифів, хоча значно подорожчали паливно-мастильні матеріали, запасні частини, технічне обслуговування транспортних засобів. Все це призвело до необхідності підвищення тарифів, але не до 2 гривень.

 

ЧИСТА  ВОДА

 

Дрогобич стане пілотним на Львівщині містом з реалізації державної програми “Чиста питна вода”. За словами міського голови Олексія Радзієвського,  на реалізацію програми “Чиста питна вода” у Дрогобичі держава виділяє 5 мільйонів гривень. Розпочнеться впровадження програми із закладів охорони здоров’я та освіти. Біля кожної установи буде встановлено спеціальне обладнання, яке забезпечить подачу  чистої озонової води, що відповідатиме світовим стандартам.

 

ВІДРОДЖЕННЯ ДРОГОБИЧА РОЗПОЧАЛОСЬ З ДОЛОТНОГО ЗАВОДУ

 

“З долотного заводу, який нині називається ТзОВ “Універсальна бурова техніка”, розпочнеться відродження наших бюджетоутворюючих промислових підприємств”, - заявив дрогобицький міський голова Олексій Радзієвський. За  його ініціативою на підприємстві відбулася зустріч голови Львівської облдержадміністрації Михайла Цимбалюка з власником підприємства Андрієм Іщуком, на якій досягнуто порозуміння щодо найближчих перспектив відновлення виробництва. До аналогічної роботи  приступили на ПАТ “Завод автомобільних кранів”, “Нафтопереробному комплексі “Галичина”, ВАТ “Дрогобицький машинобудівний завод”. Це, звичайно, кропітка робота, так що бажаних результатів не можна досягнути за якийсь рік-другий. Але ця робота розрахована на перспективу задля благополуччя дрогобичан.

 

НА ДРОГОБИЧЧИНІ УКРІПЛЮЮТЬ БЕРЕГИ

 

 За інформацією ДП “Львівська  обласна  дирекція протипаводкового захисту”, в селах Дрогобицького району на 7 об’єктах передбачено проведення робіт з берегоукріплення. Роботи вже проводяться в с. Рихтичі, Михайлевичі, Почаєвичі, Дорожів. Для прикладу, на Почаєвичі виділено 18 мільйонів 400 тисяч гривень, залишок на нині становить 2 мільйони 150 тисяч гривень.  Найбільше коштів передбачено освоїти в с. Михайлевичі, оскільки там два об’єкти: річка Бар - 20 мільйонів 500 тисяч, залишок - 3 мільйони 200 тисяч; річка Тисмениця - 18 мільйонів, залишок - 3 мільйони 700 тисяч, у селі Дорожів, включаючи об’єкт в с. Ортиничі, - 28 мільйонів, з яких левова частка - 60 відсотків коштів передбачена на перевозку грунту, у селах Волоща, Грушів - попередня вартість 2 мільйони, в с.Нагуєвичі - 700 тисяч гривень. Загальний залишок по району на цей рік - 37 мільйонів 500 тисяч гривень. Роботи виконані на 70 мільйонів гривень. Як зазначив директор ДП “Львівська  обласна  дирекція  протипаводкового захисту” С. Сачко, значне подорожчення робіт спричинене завозом каменю із Закарпатської області. Що ж до звернень громадян сіл Грушів та Волоща, які скаржаться,  що через рух важкого автотранспорту руйнуються не тільки дороги, але і їхні будинки, С. Сачко відповів, що кошти громадянам відшкодують. Для цього потрібний висновок компетентних служб. А дороги після завершення усіх робіт підрядна організація відремонтує, адже для цього кошти закладені в рамках законодавства.

 

 

Відлуння свята

 

БО ПРИЙШЛИ ДО ТЕБЕ ТРИ ПРАЗНИКИ В ГОСТІ…

 

За вікном тихо лягає на землю м’який пухнастий сніг. Святковий килим, витканий чаклункою зимою, стелиться під ноги Дитятку, народження якого чекають усі з нетерпінням.

На вулиці спокій, а в хаті – святкова метушня. Бабуся ліпить вареники з картоплею та капустою, на кухні смажаться пампушки, обертаючи до нас свої рум’яні боки. Мама ставить на стіл макітру з найсмачнішою стравою – кутею, а ми, діти, з нетерпінням чекаємо, кому на той раз пощастить облизати макогона з медово-духмяною їжею. Тато заносить до хати дідуха – справжній символ Різдва Христового. Пахне стравами і святом…

Такі спогади про найщасливіші миттєвості дитинства залишилися, напевне, в кожного з нас. І як хочеться, щоб таїнство Святої вечері не згасло в душах прийдешніх поколінь – наших дітей і онуків.

Народні звичаї та обряди панують не лише в українських родинах. Вони живуть і повертаються із забуття у загальноосвітній школі № 11 м. Стебника. Тими днями велика шкільна родина святкувала Різдвяні свята у стінах рідної школи. Народження Христа, Святе Водохрестя і давно забутий день Маланки, який відзначали наші бабусі й дідусі 13 січня напередодні Нового року…

Дев’ятикласники за сприяння своїх наставників Л.О.Стельмащук та Н.О.Данилишин зібрали чимало цікавого матеріалу, спогадів про святкування Різдва нашими предками.

Інтер’єр дійства – стара селянська хата. Стіни прикрашені вишитими рушниками, які обрамлюють образ Господній. У куті – велика піч, в якій потріскують дрова. На кухні – горщики зі святовечірніми стравами. Посеред хати – великий стіл, застелений святковою скатертиною. А навколо нього одягнута у вишиванки метушиться дітвора. Тиха молитва, вечеря, дзвінка коляда…

Та яке Різдво без вертепу! До хати заходять пастушки, Ангели, царі. Учні 5-Б класу з нетерпінням чекали свого виступу, бо довго готувалися до свята. Після колядок і щедрих віншувань господар пригостив юних акторів печивом і цукерками.

До свята готувались усі. Під керівництвом учителя музики Калапуня І.Й. та педагога-організатора Добош О.С. було проведено шкільний фестиваль колядок, в якому взяли участь учні 7-10 класів. Тут не було ні переможців, ні переможених, бо Коляда – то пісня Господня, яка несе в собі любов, спокій, віру…

Приємно, що гості й учасники торжества отримали гарні враження, збагативши себе морально та духовно. А Різдвяна зірка в серці кожного запалила велике багаття добра і Божого благословення.

 

Леся ЗДЕРОК,

учителька світової літератури

 

Знаменні дати

 

КАЛЕНДАР УКРАЇНЦЯ

 

4 лютого

1793 - Прилучено Волинь і Поділля до російської імперії внаслідок другого поділу Польщі

5 лютого

1585 - У Львові засновано Успенське Ставропігійське братство

6 лютого

1883 - Народився Дмитро Григорович, український авіаконструктор, творець першого гідролітака

7 лютого

1483 - Український вчений Юрій Дрогобич у Римі видав книгу “Прогностична оцінка поточного 1483 року”

1682 - Помер Михайло Дзик (Мелетій у чернецтві), ректор Києво-Могилянської академії

1804 - Народився Микола Маркевич, український історик, фольклорист, композитор

1918 - Помер Священомученик Володимир, київський митрополит, розстріляний більшовиками

1919 - Директорія УНР перервала мирні переговори з Радянською Росією

1933 - Помер Микола Садовський, український актор, режисер і громадський діяч, корифей українського побутового театру

1940 - Почався перший етап депортації населення з Західної України

1940 - Організація українських націоналістів розкололася на ОУН-Б (Бандера) і ОУН-М (Мельник)

1942 - В м. Пінську відбувся перший Собор єпископів УАПЦ, що започаткував відродження УАПЦеркви на українських землях, звільнених від більшовиків

8 лютого

1106 - Великий князь київський Володимир Мономах склав “Повчання” - перший дидактично-художній твір княжої Русі

1822 - Народився Опанас Маркевич, український народознавець, член Кирило-Мефодіївського товариства

9 лютого

1648 - Богдана Хмельницького обрано гетьманом України

1667 - Укладене перемир’я між Річчю Посполитою і Московською державою, за яким Україна була поділена навпіл

1918 - Війська Червоної армії під командуванням М. Муравйова зайняли столицю УНР Київ

1918 - Підписано Берестейський мирний договір. Німеччина, Австрія, Туреччина і Болгарія визнали Україну самостійною державою 

1942 - У Києві гітлерівці заарештували Олену Телігу та інших представників української інтелігенції, в основному членів ОУН(М)

1963 - Прибув до Риму з сибірського заслання митрополит Йосиф Сліпий

10 лютого

1898 - Народився Костянтин Пестушко (Кость Степовий-Блакитний), отаман Степової дивізії, головний отаман Холодного Яру

1900  - Засновано в Україні першу політичну партію - Революційну Українську Партію (РУП), що її засновником був Микола Махновський

1918 - Початок походу УСС проти більшовиків

1919 - Під тиском Симона Петлюри глава української Директорії Володимир Винниченко пішов у відставку

 

Фотофакт

 

ЧИ  ПРОДАДУТЬ САУНУ?

 

Упродовж багатьох років тривають розмови навколо приміщення сауни, але віз і нині там. Керівництво КП “МВУЖКГ” не проти прибрати цей будинок до своїх рук. Покійний голова Асоціації інвалідів Роман Кіндратишин мріяв, що цей об’кт передадуть неповносправним стебничанам. Але, схоже, значна частина депутатського корпусу має намір виставити колишню сауну на продаж. Але час безбожно втікає, а жодних дій влада не здійснює, хоча бюджет порожній, а левова частка виплат з нього йде на зарплату чиновникам міської ради. Мабуть, знайдеться і покупець на це приміщення. Але питання полягає в тому, скільки грошей він готовий за це заплатити. Наступна проблема: на що витратять ці кошти? В Стебнику стільки нерозв’язаних проблем, що одного приміщення колишньої сауни буде явно замало, аби вгамувати апетити всіх потребуючих. І все ж колись треба починати. Можливо, з настанням весни в Стебнику розпочнеться процес змін?

 

 

«Патріот»  звітує

 

Перелік змагань та зайняті місця спортсменами спортивного клубу «Патріот» у період за 2010 рік

 

Турніри

Місця

Перші

Другі

Треті

Разом

Турнір ФСТ «Гладіатор» з боксу

2

3

-

5

Чемпіонат Львівської обл. з боксу

-

-

2

2

Відкритий чемпіонат Львівської обл. з рукопашного бою

2

3

1

6

Міжнародний турнір з кікбоксінгу «Весна Тайфуну»

11

6

2

19

Кубок Стебницького ліцею з боксу

15

11

-

26

Кубок Стебника з кікбоксингу

6

4

-

10

Фестиваль єдиноборств

4

2

1

7

Кубок Стебницького ліцею із дзюдо

6

5

1

12

Регіональний турнір з рукопашного бою на призи СК «Хануман»

1

-

1

2

Всеукраїнський турнір з боксу ДЮСК «Спортовець»

-

2

2

4

Відкрита першість ДЮСШ «Атлант» із дзюдо

6

6

-

12

Кубок Львівської обл. з рукопашного бою

1

1

1

3

Чемпіонат Львівської обл.із дзюдо

-

1

2

3

Відкрита першість Стебника із дзюдо

5

8

-

13

Відкрита першість Самбірського р-ну із дзюдо

1

-

3

4

Всеукраїнський турнір з кікбоксингу «Кубок Шувару»

-

2

2

4

Регіональний турнір з вільної боротьби

-

-

1

1

 

Окрім зайнятих місць та здобутих нагород ГО «Спортивний клуб «Патріот» може констатувати факт, що двоє спортсменів захистили розряд «Кандидат у майстри спорту України» та сім спортсменів захистили перші розряди з різних видів єдиноборств: кікбоксингу, рукопашного бою, боксу.

 

Голова

ГО «Спортивний клуб «Патріот»                                                          О. Григоренко

 



Создан 05 фев 2011



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником