Воля громади № 6

 
 

Воля громади № 6




Слово редактора

 

НУЛЬ

 

Хоч круть, хоч верть, а таки минає сто днів нової влади: чи рахувати з 1 листопада, наступного дня після виборів, чи з того часу, коли міські голови й депутати прийняли присягу. Але результат діяльності чи, вірніше, її імітації або й відвертої бездіяльності - убивчий: нульовий.

У ці дні минає також перший рік президентства Януковича, і результат його діяльності і діяльності його команди такий самий убивчий: нульовий. Ба, більше! Україна відкотилася навіть не на рік, а на п’ятирічку назад!

Ті, хто думав, що президентські вибори окремо і їхній результат чи, вірніше, відсутність такого, теж окремо, а вибори до місцевих рад, - це інша пара кальош, жорстоко прорахувались. За відсутності системних реформ в Україні не можна побудувати рай в окремо взятому містечку чи районі. Те, що нині в нас відбувається, є грубою профанацією, імітацією бурхливої діяльності, але аж ніяк не реформами. Живучи в такій системі, де вибудована жорстка вертикаль влади, підпорядкована Партії регіонів, керівники на місцях, належачи до інших і навіть опозиційних сил (“Батьківщина”, “Свобода”, “Фронт змін”, Народний Рух), не можуть дати собі раду, коли всі грошові потоки зосереджені в тій же провладній політичній силі.

Звичайно, я далекий від думки, що за сто днів можна було кардинально розв’язати проблеми ремонту доріг, водопостачання, утилізації сміття й багатьох інших. Але й за двісті днів при владі, й за триста нова влада, яка на той час уже стане старою, цих проблем не розв’яже. І не тому, що вона така погана чи в ній працюють непрофесіонали (хоча непрофесіоналізм аж зашкалює!), а тому, що вертикаль влади стає безсилою через відсутність реформ, структурних змін. Складається враження, що ми живемо зараз в епоху дикого капіталізму, коли новітні можновладці накинулися на майно, яке ще не вдалося прихватизувати, на гроші з бюджету, які ще не встигли вкрасти. Їхня співпраця в цьому питанні з Партією регіонів навдивовижу відверто злочинна і цинічна, а опозиційністю навіть і не пахне.

Сто днів - це своєрідний рубіж, через який доведеться переступити нинішній владі. Нині тут готуються до звітів, підганяють потрібні цифри, намагаючись переконати електорат у тому, що все йде за планом. Але за чиїм планом? Можновладці вкотре хочуть нам підкинути “пустишку”, обдурити людей, як мале дитя...

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

Стебницький детектив

 

ХТО ПРОДАВ ДРУГИЙ ПОВЕРХ ГУРТОЖИТКУ НА МЕЛЬНИКА, 4 А?

 

Ми вже писали про те, що попередня стебницька влада продала другий поверх гуртожитку на вулиці Мельника, 4 а. 22 грудня 2010 року Дрогобицький міськрайонний суд зобов’язав Стебницьку міську раду підготувати відповідні документи для купівлі-продажу. Міський голова Василь Пецюх не відреагував належним чином, не скликав позачергову сесію з цього питання, а тому термін апеляції був втрачений.

Ще 27 вересня 2010 року під головуванням тодішнього секретаря міської ради Геннадія Куцана відбулося засідання конкурсної комісії з відчуження нерухомого майна комунальної власності територіальної громади Стебника. Саме на цьому засіданні був оголошений переможець купівлі-продажу нежитлового приміщення другого поверху на вулиці Мельника, 4 а. Ним виявився В.М. Карпінець, який проживає у Дрогобичі. Під документом стоять підписи Геннадія Куцана, Оксани Німеровської, яка відає бухгалтерією в міській раді, тодішніх депутатів міської ради Володимира Вакуленка та Ігоря Кузьмака, а також колишнього і нинішнього депутата Миколи Вариводи.

Але маємо й інший документ. 20 січня вже 2011 року засідала постійна комісія міської ради з питань житла, приватизації та управління комунальним майном. На це засідання запросили Геннадія Куцана і Володимира Вакуленка. Геннадій Федорович заявив, що як колишній голова конкурсної комісії з відчуження нерухомого майна комунальної власності територіальної громади Стебника жодного засідання не проводив, відповідно ніяких протоколів не підписував, інформацію до газети “Галицька зоря” не подавав. А Володимир Васильович сказав, що як колишній член цієї комісії він на засіданні не був присутнім, відповідно не виступав і жодних протоколів комісії не підписував.

Як вам така розв’язка цієї заплутаної детективної історії? Виходить, що хтось сфальсифікував документи, підробив чи просто відксерив підписи голови і членів комісії. Ба, більше! Подав до суду відверто сфальсифіковані документи, за якими суд прийняв завідомо неправильне рішення. Але ж це вже кримінал! Не треба бути Шерлоком Холмсом, щоб розплутати цю загадкову історію. Адже в матеріалах суду є свідчення, хто виступав на цьому процесі з боку міської ради. Скидається й на те, що п.Карпінець, якому буцімто продали цей другий поверх, є звичайнісінькою підставною особою, за якою стоїть доволі впливовий чоловік, якому фактично може тепер належати другий поверх гуртожитку.

Втім, не виключено, що ця історія до банального проста. І засідання було, і підписи голови й членів комісії стоять, й інформацію до “Галицької зорі” заніс конкретний чоловік, у якого не було шапки-невидимки. Можливо, дехто зараз пробує, даруйте на слові, грати вар’ята, аби замести злочинні сліди. Але це все лише припущення. Якби правоохоронні органи хотіли, вони б за день розплутали цю нехитру справу. Але… Складається враження, що чимало осіб знову зацікавлені дурити стебницьку громаду. Якщо не вдалося, що називається, з наскоку продати другий поверх гуртожитку, то тепер це можуть зробити вкотре – правда, вже за більшу ціну. Не виключено, що покупцем виступить та ж особа, яка діятиме через підставного чоловіка.

Комісія рекомендувала сесії Стебницької міської ради звернутися з проханням до Дрогобицького міськрайонного суду переглянути своє рішення з цього питання. Сесія, мабуть, це рішення прийме. Але чи захоче суд відміняти своє ж рішення? І справді виникли нові обставини, і справді мова йде або про фальсифікацію, або про дивну забудькуватість учасників цієї детективної історії. Втім, не справа суду розбиратися в цих загадкових хитросплетіннях, якщо “сплять” прокуратура і міліція.

Ми ще повернемося до цієї історії й постараємося вивести на чисту воду тих, хто дурить стебницьку громаду.

 

Анатолій ВЛАСЮК      

 

З’ЯВЛЯТЬСЯ СМІТТЄВІ УРНИ

 

На останній понеділковій нараді в Стебницькій міській раді керівник КП “МВУЖКГ” Володимир Вакуленко доповів міському голові Стебника Василю Пецюху про те, що до кінця цього тижня будуть встановлені сміттєві урни, які міськвиконком місяць тому дав завдання підприємству виготовити і розмістити на пішохідних доріжках. Чи стане місто від цього чистішим, покаже час.

 

СОЦІАЛЬНА ДОПОМОГА ВЕТЕРАНАМ ТА ІНВАЛІДАМ

 

На сьогоднішній день на обліку відділу з надання всіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг м. Стебника перебуває 905 ветеранів Великої Вітчизняної війни (учасників війни, інвалідів, учасників бойових дій та їх вдів, а також ветеранів праці), а також 207 громадян похилого віку, 204 - особи зі статусом дитина війни. 36 стебничан мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, 20 - ветерани військової служби та ветерани органів внутрішніх справ, 25 осіб - реабілітовані жертви політичних репресій в Україні. 22 стебничани мають статус жертв нацистських переслідувань. Загалом соціально захищених інвалідів України в Стебнику нараховується 836 осіб, 113 з яких є інвалідами першої групи, 114 - інвалідами другої групи та 115 - інвалідами третьої групи. Осіб пенсійного віку на сьогоднішній день у Стебнику нараховується 4076 чоловік. Всім цим людям держава надає гарантовану соціальну допомогу.

 

“ВОЛЯ ГРОМАДИ” - ВАША ГАЗЕТА

 

Пункти придбання газети “Воля громади”:

ТЦ “БУМ”, вул. Дрогобиць-ка, 19/2

Магазин “Ідея”,  вул. Суха Воля, 1

Магазин “Надія”, вул.Ми-келити, 12

Магазин “Айсберг”, вул. Куліша, 1

Магазин “Зорепад”, вул. Мельника, 12

Магазин “Синєвір”, вул. В.Великого, 4

Магазин “Лілія”, вул. Гру-шевського, 14

Магазин “Юлія”, вул. Са-гайдачного, 51

Магазин “Продукти”, вул. Зелена Діброва.

Також газету “Воля громади” можна придбати в кіосках “Високого Замку”.

 

У Стебнику виховують таланти

 

ЛЮБОВ КУЗЬМИЧ: “МІЙ ЧОЛОВІК НІКОЛИ НЕ РЕВНУВАВ МЕНЕ ДО МУЗИКИ... ”

 

З цією унікальною жінкою ми познайомились у 2004 році на благодійному концерті, який проходив у стінах Дрогобицького онкодиспансеру. Своїм мистецьким виконанням естрадних пісень юні таланти (вихованці неперевершеної Любові Кузьмич) здивували не тільки онкохворих, а й медичний персонал. Я також із захопленням спостерігала, як щиро та невимушено з дитячих уст ллється пісня, як глядачі плакали від щастя. Ще б пак! У такому закладі, де посмішка буває рідкістю, – лунають музика, жарти, дитячий сміх... Не за матеріальну винагороду. А просто так... Аби подарувати людям (більшість з яких сьогодні вже немає в живих) радість життя.

Ще неодноразово Любов Йосипівну запрошували на різноманітні заходи та благодійні концерти, які проходили в благодійних фондах Дрогобича, зокрема в центрі “Милосердя”. І вона завжди відгукувалась на прохання – подарувати важкохворим радість від почутого і побаченого, від добродушного спілкування. Ми одразу ж потоваришували. І зараз, коли в засобах масової інформації рясніють повідомлення про здобутки вихованців Любові Кузьмич, я щиро радію за неї. Хоча від того часу, як ми не бачились, вона аніскілечки не змінилась. Мила, щира, добра, дуже скромна і невтомна трудівниця.

- Любове Йосипівно, розкажіть, будь ласка, декілька слів про себе.

- Мій життєвий шлях обраної мною музичної творчості розпочався з того, що у 1985 році закінчила Дрогобицьке музичне училище ім. В. Барвінського. Згодом – Дрогобицький державний педагогічний інститут імені Івана Франка. Працювала звичайною вчителькою музики в ЗОШ (тоді ще СШ) №6 і акомпаніатором на уроках хореографії.

- А як щодо Вашої кар’єри?

- Ай, ну, яка там кар’єра. Побійтеся Бога! Моя донька Юля співала українських пісень. Мені її спів припав до душі. Отож я спробувала записати на нього свою першу в житті фонограму під фортепіано та баян (тоді ще не було музичних супроводів). Побачивши її виступ, батьки інших дітей запропонували мені займатися з їх дітьми. Я погодилась. У 2002-2003 роках прийшли ми в Стебницьку музичну школу (директором тоді ще була Галина Клепач), де працівники і влада пішли мені назустріч, відкривши естрадний відділ, аби я змогла реалізувати себе. Естрадно-вокальний відділ на сьогодні сформувався у клас вокально-естрадного співу й успішно діє вже впродовж шести років. Спочатку було вісім дітей-добровольців (сміється). Згодом їх число збільшилося до п’ятнадцяти. З першого мого випуску п’ятеро чоловік навчаються у Дрогобицькому музичному училищі ім. В. Барвінського, що мене дуже тішить, бо обрали музику – фахом, а не просто захопленням. І планують далі продовжити своє навчання у вищих музичних закладах. Один з них, Петро Маковецький, також закінчив музучилище, зараз навчається на третьому курсі  Дрогобицької духовної семінарії.

- Серед тих п’яти є учасники відомого широкому загалу квартету “Вишиванка”?

- Так. Це – Наталія Кордасевич, Наталія Машталір, Мар’яна Кравчук та Юлія Кузьмич. Це – дуже старанні діти. Неодноразово були лауреатами Міжнародних конкурсів, виступали на Гала-концертах у Львівському оперному театрі.

- А можна більш детально?

- Учасники вокально-естрадного ансамблю “Вишиванка” музичної школи м. Стебника у 2005 році стали переможцями VII дитячо-юнацького фестивалю мистецтв “Сурми звитяг”. У 2007 році на цьому ж дитячо-юнацькому фестивалі мистецтв у Львові, але вже VIII, отримали друге місце. У цьому ж році взяли активну участь в обласному фестивалі-конкурсі дитячої пісні та танцю “Світ дитинства”. Мої вихованці також стали лауреатами Перших премій Всеукраїнського фестивалю-конкурсу мистецтв для дітей та юнацтва. 

- А чому скромно мовчите, що викладача та учнів вокально-естрадного відділу Стебницької дитячої музичної школи за активну концертну діяльність та професійний виступ на обласному фестивалі у 2005 році було нагороджено почесною грамотою?

- Ой, хіба в цьому розходиться... Скільки у нас грамот, подяк, кубків... І у мене, і у дітей зокрема... Тих десять призових кубків, що ми з вами нарахували, – це тільки колективні. А майже у кожного з моїх вихованців удома є такі. А у найменшеньких ще будуть. У них – все попереду.

- При школі діє дует “Вишиванка”. Він також вже досяг помітних висот?

- Думаю, дівчата мають чим пишатися. У 2009 році дует “Вишиванка” в складі сестер Анастасії та Ольги Щербань на Міжнародному фестивалі “Від серця до серця”, який проходив у Буську, за естрадний спів у віковій категорії 11-13 років отримав другу премію. Це – неабиякий здобуток. Хотілося б, аби дівчатка не зупинялися на досягнутому. Щоправда, у вищезгаданому фестивалі ми не вперше брали участь. У 2008 році на фестивалі “Від серця до серця” дзвінкоголосий дует “Щебетушечки” (Аліна Ригус та Анастасія Андрущакевич) у молодшій віковій категорії за виконання пісень “Про рідний край” та “Не сумуйте” зайняв перше місце. Солістка Анна Нечипор за виконання пісень “Лелеченьки” та “Калинонька” отримала перше місце. У 2010 році нас вдруге запросили взяти участь у фестивалі “Від серця до серця”. Дует “Щебетушечки” у віковій категорії 11-13 років отримав другу премію. Другу премію отримала також і Анна Нечипор за виконання пісень соло.

- А згодом нагороди посипались, як горох...

- Хто їх рахуватиме? У 2009 році для дітей та юнацтва у Львові відбувся традиційний Гала-концерт лауреатів обласного дитячо-юнацького фестивалю “Різдвяні канікули”. Першу премію одержав вокальний ансамбль Будинку художньо-естетичної творчості учнівської молоді м.Стебника, де я працюю як мистецький керівник. Лауреатами 2-ої премії стала моя вихованка – до речі, учениця вокально-естрадного відділу Стебницької музичної школи Анна Нечипор.  Можу Вас запевнити, що всі діти, які навчаються у Стебницький дитячій музичній школі та Будинку художньо-естетичної творчості, – талановиті та обдаровані. Вікторія Товт (третій клас музшколи) у 2010 році отримала перемогу на конкурсі “Світ дитинства” і здобула перше місце за втілення сценічного образу, виконуючи пісню “Мальвіна”.

Моя учениця, солістка-третьокласниця Василина Васів з ансамблю “Щасливі діти” (туди входять діти Будинку художньо-естетичної творчості учнівської молоді та музичної школи Юрій Демко, Васів Василина та Вікторія Товт) також покладає добрі надії, як і  маленька Оленочка Білик. Усі вони, впевнена, себе ще проявлять. А загалом кожна дитина задіяна в різноманітних концертах, масових заходах на місцевому та обласному рівнях. Тоді я маю можливість спостерігати, як дитина себе проявляє на сцені, допомагаю їй порадами, аби легше звикала до публіки. Так було колись із маленькими “Щебетушечками”. Коли дівчатка ще тільки звикали до сцени, здобуваючи досвід професійної майстерності, квартет “Вишиванка” вже професійно гастролював на різноманітних обласних та регіональних конкурсах. На професійному рівні зараз виступають Марія Мисишин, Мар’яна Варивода, сестри Тетяна та Вероніка Білоголовки, Володимир Мелько, Анна Маланинець, Ілона Владичин, Юлія Ціко, сестри-близнятка Настя і Наталія Струбіцькі, Софія Подобінська. Ці мої вихованці вже визначились – спів для них складає основу життя. Цього року на Львівському обласному фестивалі “Квітковий вернісаж”, який організовували працівники Будинків художньо-естетичної творчості учнівської молоді Львівщини, Мар’яна Варивода завоювала друге місце у молодшій віковій категорії за виконання пісні відомого композитора Наталії Май “Волошка”.  Минулого року в музичній школі проходив конкурс академічного співу, де моя учениця Анна Нечипор під фортепіанний супровід  сольного співу отримала другу премію. Анастасія Андрущакевич та Аліна Ригус  посіли перше місце. Дуже мені приємно, що цьогорічна випускниця Стебницької музичної школи Ірина Сенета бере участь у всіх заходах, які святкують у нашому місті. Шкода, що Ірина не має наміру продовжити своє навчання в музиці. У неї чудові шанси. А от Анна Ничипір цього року планує вступити на навчання до Дрогобицького музучилища, що мене дуже тішить. Для обдарованих дітей нашого міста традиційно проводиться фестиваль “Зірочки Стебника” (ведучі –“Щебетушечки” Настуся й Аліна), де юні таланти виявляють свої здібності на сцені (дають звітні концерти). Результати просто вражаючі! І діти, й глядачі в захопленні. В захопленні і музичні критики, і наші часті гості – таланти, що підкорили вже не одну сцену. І для нас – це прекрасна нагода показати себе.

- Ви все про чужих дітей, а  Ваша донька ще в 11-річному віці отримала нагороду від Верховного Архієпископа Києво-Галицького Любомира...

- Усе Ви знаєте. У 2007 році мою Юлію було нагороджено почесною Грамотою за допомогу в організації та проведенні благодійної акції “Збудуймо храм любові” зі збору коштів на будівництво Патріаршого Собору УГКЦ Воскресіння Христового у Києві. Моя донька брала участь у благодійному турі разом з відомим співаком та політиком Тарасом Курчиком, учасницею зразкового ансамблю танцю “Верховина”  Марією Угриновською, славнозвісними Ярославом та Наталією Дуб, керівником Народного дому м. Дрогобича Петром Косом. І вірите, навіть якось подорослішала після цієї благодійної акції. Зросла морально і духовно.

- Вибачайте за відвертість: чоловік не ревнує вас до музики?

- Ні, хоча ми з чоловіком Петром вже двадцять років перебуваємо у шлюбі. Він був зайнятий своєю справою, я – своєю. Щоправда, неодноразово приходив дивитись, як співає Юля. Ходив на численні концерти з її участю, їздив на фестивалі. Щиро радів нашим успіхам. Їх досягненню також сприяла чудова атмосфера викладачів Стебницької дитячої музичної школи та підтримка директора закладу Галини Лемех та завуча Мирона Бордуляка. І атмосфера взаєморозуміння та взаємоповаги працівників Будинку художньо-естетичної творчості учнівської молоді (директор Марія Філіпович та методист Лідія Дзьоба). Їм усім я бажаю творчих здобутків та процвітання.

 

Вікторія ЛИШИК

 

Презентація книги

 

РІДНЕ СЛОВО В НАШОМУ ЖИТТІ

 

Вже стали доброю традицією в нашій школі зустрічі з поетами, видатними людьми, презентації книг, обговорення літературних творів.

Нещодавно відбулося відкрите засідання літературної студії “Дивослово” на тему “Рідне слово і мистецтво в нашому житті”. Його провела керівник методоб’єднання вчителів української мови та літератури Оксана Ярославівна Захарів. Відбулася зустріч з поетом Василем Феданом. Ця людина знана і шанована в нашому місті. Знають його не лише як талановитого поета, але й як активіста громадського життя, умільця, художника-різьбяра.

Цього разу Василь Федан презентував нову поетичну збірку  під назвою “Цей спів для Тебе, прекрасна і жадана…”. Це п’ята книжка в творчому доробку майстра слова. Назва книги увібрала в себе зібраний образ її величності Жінки: матері, дружини, коханої… Збірка містить чотири розділи, і кожний просякнутий любов’ю, теплом до жінки. І, як пише автор у вірші, що відкриває доробок,

 

Безцінний скарб тобі дарую,

Його несу через усе життя,

Покірно я кладу тобі до ніг

Свою любов і щирі почуття.

 

Вірш має назву “Для тебе”, його з душею, мрійливо та майстерно прочитала Оксана Захарів, відкривши засідання. Вчителька написала до збірки вступну статтю про творчість Василя Федана, вказала, що інтимна лірика поета благотворно впливає на наші почуття, збагачує нас духовно, навчає свято берегти найдорожчі людські почуття дружби і кохання.

А далі – живе поетичне слово… Василь Федан причащав старшокласників і присутніх учителів своїми поетичними рядками. З уст поета пролунали вірші “Будь такою”, “Енергетика душі”, “Таємна насолода”, “Загадка краси”.

Поет турбується:

 

Чом в тебе, мила, засмучені очі?

Серце таємно ридає в журбі.

Скрилась, мов сонце, за хмару усмішка.

Чому буденними видались дні?

 

Душа поета ще така молода, хоча скроні посріблив мороз років:

 

Мені ще сняться дивні сни,

Душа моя про молодість співає.

Але барвиста осінь журавлина

Тривогу в мою душу навіває.

 

Творчість, поетичні образи автор помічає довкола себе, серед буденних зустрічей з прекрасною половиною людства. Бо вміє серцем бачити те, що не помітить жодне око, бо відчуває душею красу.

Припала до душі присутнім поезія “Коляда”, бо ще бринять поміж нас краса і велич різдвяних свят, урочисте народження Спасителя світу в наших душах…

 

Спасе нас Ісусик

Пролитою кров’ю,

Щоб з вірою жили

І добро творили

З щирою любов’ю.

 

Автор щиро поспілкувався з учнями школи, вчителями, відповів на численні запитання, дав добрі й розумні поради старшокласникам.

А ще пан Василь зачитав дещо із найсвіжішого доробку, а саме рубаї, назвавши їх “кишеньковою філософією”. Це короткі віршовані рядки з глибоким філософським змістом про суть життя, про людину, як творіння Боже, про світ “чудовий, але такий таємно загадковий”. Поет розмірковує про філософію творіння, творця якого чекає або злет, або падіння… А, найголовніше, пульсує його думка про любов до України, до рідного краю і всього, що нам є близьким і рідним до болю.

 

Якщо бажаєте на Україні жити,

Її потрібно шанувати і любити,

Цим нехтувати просто гріх.

Державна мова, символи, історія,

Недоторканна, вільна територія

Святим законом є для всіх.

 

Сподіваємося, що зустріч з Василем Феданом глибоко запала в душі підростаючого покоління, що молодь вдало визначила свої життєві орієнтири і не буде байдужою до поетичного слова та прекрасного, буде прагнути краси в житті.

Авторові ж хотілось би побажати творчості, ще нових поетичних творів, якими радуватиме нас, читачів.

 

Леся ПЕТРУНЯК,

вчителька загальноосвітньої школи № 11    

 

Слово священика

 

ПОКАЯННЯ

 

(Закінч. Поч. у попередніх числах)

 

Духовні сльози, згідно вчення свв. Отців, бувають двох видів. На нижчому рівні це сльози “гіркі”, на більш вищому – “солодкі”. У першому випадку вони є засобом очищення, а у другому – просвічення. На нижчому рівні вони виявляють розкаяння, жаль за гріхи, печаль нашого відділення від Бога – це немов Адам, що плаче перед дверима раю. На вищому рівні вони виявляють радість Божественної Любові, благодарення за наше незаслужене відновлення у синівстві. Перше відображене в образі блудного сина, котрий ще перебуває у вигнанні і плаче за втраченою батьківщиною. Друге – в образі блудного сина, що плаче від радості в домі свого отця на святкуванні з нагоди  повернення.

На нижчому рівні сльози подібні до крові, котра витікає з ран нашої душі (за св.Григорієм Ніським), а на вищому рівні вони означають одухотворення почуттів і є одним з аспектів цілого преображення людської особи Божою благодаттю.

Два рівні духовних сліз не треба різно протиставляти, бо один веде до іншого. Те, що починається як сльози жалю за гріхи, поступово переходить у сльози благодарення і радості.

Тому в “дарі сліз” ми знову бачимо те, на чому постійно акцентували: покаяння є позитивним, а не негативним, не руйнівним, а життєдайним, не тим, що кидає нас у відчай, а є повним надії. Воно є одночасно і участю в Гетсиманській боротьбі і у Переображенні, у Розп’ятті і у Воскресінні. Св. Іван Ліствичник виявляє це такими словами: “Хто одягнувся у блаженний, благодатний плач душі, як у весільний одяг, той пізнав духовний сміх душі” (Ліствиця, 7:40).

 

Митрополит

Іоан ЗІЗІЧЛАС

(Переклад з російської о.Андрія Осередчука)

 

 

Знаменні дати

 

КАЛЕНДАР УКРАЇНЦЯ

 

18 лютого

1855 — Народився Левко Симиренко, видатний помолог і плодовод

1920 — Утворено Раднарком України

1966 — Завершене видання першої Української Радянської Енциклопедії

1972 — Створений Сімферопольський державний університет

19 лютого

1851 — Народився Яків Шульгин, український історик і громадсько-культурний діяч

1907 - Помер Михайло Чалий, український письменник і педагог, перший біограф Тараса Шевченка

1929 — Народився Олег Коркушко, український терапевт і геронтолог, академік, лауреат Державних премій України

1954 — Прийнятий Указ Президії Верховної Ради СРСР про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР

1969 - Помер ген.-пор. армії УНР Микола Капустянський, провідний діяч ОУН

1992 — Верховна Рада України затвердила тризуб як малий герб України

20 лютого

1054 — Помер Ярослав Мудрий, Великий князь київський (1019—1054)

1649 - Богдан Хмельницький почав переговори з поляками про визначення кордонів Запорізького війська

1805 — Помер Данило Самойлович (Сушковський), український медик, засновник епідеміології в Російській імперії

1888 — Народився Василь Барвінський, український композитор, піаніст

1889 — Народився Левко Ревуцький, український композитор, педагог

1905 — Народився Улас Самчук, український письменник і публіцист (“Волинь”, “Марія”)

21 лютого

Міжнародний день рідної мови

1784 — Відповідно до указу Катерини ІІ порт і фортеця Ахтіар у Криму перейменований на Севастополь

1784 — Закладене місто Миколаїв

1871 — Народився Осип Микитка, український військовий діяч, генерал-майор УГА

1879 — Народники вбили харківського губернатора князя Дмитра Кропоткіна

1921 — Народився Володимир Малик, український письменник

1993 — У Донецьку Сергій Бубка встановив світовий рекорд у стрибках із жердиною в закритих приміщеннях — 6 м 15 см

22 лютого

1806 — Народився Левко Боровиковський, український поет, автор балад, пісень, дум

1942 — Померла Олена Теліга, відома поетеса, літературний критик, діяч української культури

1945 — Раднарком СРСР ухвалив збудувати метро в Києві

23 лютого

1757 - Народився граф Василь Капніст, поет, автор сатиричної комедії “Ябеда”, громадський і політичний діяч

1909 — Народився Микола Шпак, український поет

1925 — Народилася Єлизавета Чавдар, українська співачка, народна артистка СРСР

1927 — Раднарком України прийняв постанову про допомогу бродячим циганам при переході на “трудовий осілий спосіб життя”

1954— Народився Віктор Ющенко, президент України (2004 - 2010)

1957 - Помер у Лондоні Гетьманич Данило Скоропадський

1993 — Україна заявила про невизнання Росії єдиною правонаступницею СРСР

24 лютого

1574 - Вийшла в Україні перша друкована книга  “Апостол”

1608 - Помер князь Костянтин Острозький, великий меценат української науки і культури

1807— Папа Римський Пій VII підписав буллу In universalis Ecclesiae regimine, якою було відновлено Галицьку митрополію, затверджено першого митрополита Антонія Ангеловича та визнано за ним права, рівні правам київських митрополитів

1842 - Народився громадський і політичний діяч Юліян Романчук

1865 - Народився Іван Липа, письменник і громадський діяч, член Центральної Ради і Трудового Конгресу

1919 — Україна і Польща підписують угоду про перемир’я

1917 — Народилася Тетяна Яблонська, український живописець

1946 - Загинув у бою з більшовиками командир УПА Грегіт-Різун.

1948 — Народився Станіслав Щербатих, український бард, відомий як Тризубий Стас

1959 — Народився Володимир Горянський український актор, телеведучий, народний артист України

1984— Помер Костянтин Федорович Данькевич, український композитор, народний артист СРСР

 

У ДРОГОБИЧІ РОСТУТЬ БОРГИ ПО ЗАРПЛАТІ

 

У Дрогобичі заборгованість із виплати заробітної плати лише за один місяць збільшилася на  один мільйон гривень. Про це на понеділковій нараді в ратуші повідомив міський голова Олексій Радзієвський. За його словами, ресторан КП “Берізка” боргує 400 тисяч гривень зарплати. І це за тих умов, що ресторанний бізнес за своєю природою не може бути збитковим. Подібна ситуація із цегельним підприємством на вулиці Трускавецькій, де знищено все обладнання, вичерпана вже і природна сировина, однак не погашені борги за землю, до пенсійного фонду. Олексій Радзієвський доручив першому заступникові Олександрові Коростельову подати пропозиції щодо розв’язання проблеми з такими підприємствами-боржниками. “Влада має відреагувати на таке явище,- зазначив міський голова. - Інакше через півроку буде рекордна заборгованість, і до початку Євро-2012 року ми вже станемо чемпіонами лише з цього показника”.

 

 В ТРУСКАВЦІ ЗЯВИЛОСЯМАЛЯТКО

 

Монополіст із надання послуг кабельного телебачення в Трускавці фірма “Одеко” відреагувала на запит депутата зі “Свободи” Павла Швеця щодо відсутності каналу мультфільмів українською мовою. Віднедавна малюки трускавчан мають змогу переглядати українські та в українському перекладі мультфільми на телеканалі “Малятко”.

 

“ЄДИНА УКРАЇНА: СХІД І ЗАХІД РАЗОМ”

 

Минулого тижня в Бориславі відбулись заходи з нагоди передачі вишитого рушника освітянами Турківщини освітянам Борислава в рамках Всеукраїнського проекту “Єдина Україна: Схід і Захід разом”. Урочистості відбулися в приміщенні Будинку дитячої та юнацької творчості за участю представників відділу освіти міської ради. Вишитий рушник пронесли “живим коридором”, і  прийняла його з хлібом-сіллю в. о. начальника відділу освіти Леся Коваленко. Всеукраїнську рушникову доріжку дошиє вишитим рушником міста Борислава директор  міжшкільного  навчально-виробничого комбінату Надія Шосткевич. Естафета буде передана Трускавцю.

 

У ТРУСКАВЦІ ДОРОЖЧАЄ ВОДА

 

Вода для мешканців Трускавця подорожчає орієнтовно на 15 - 20 відсотків. Причина - піднімає ціну дрогобицький водоканал. Про це директор цього підприємства Роман Шагала сказав керівнику ТзОВ “Трускавецький водоканал” Володимирові Возняку на міністерській нараді в Яремчі, яка відбулася минулого тижня.

 

СВІЙ ДО СВОГО ПО СВОЄ?

 

Як повідомляє сайт “Трускавецький портал”, нещодавно в кабінетах міського голови Трускавця, його заступника та секретаря ради були встановлені нові двері. Їх купили у фірмі “Арко”, яка до виборів належала Русланові Козиру, також  встановлювали двері працівники цієї фірми. Аналогічно поступили і в Бориславі. Ремонт у приміщенні міської ради провели фірми, які мають дотичність до керівництва міста. Нагадаємо, що міськими головами Борислава і Трускавця є представники “Фронту змін”, які, мабуть, згадали давнє галицьке гасло: свій до свого по своє. Ось тільки якби це було зроблено за власний кошт, а не з бюджету... 

 

У БОРИСЛАВІ ПОБІЛЬШАЛО БЕЗРОБІТНИХ

 

Станом на перше січня 2011 року в  Бориславі створено 1077 нових робочих місць, що складає 107,7 відсотка  до річного завдання на 2010 рік, а саме: переробна промисловість - 89, виробництво та розподілення електроенергії, газу та води - 10, будівництво - 20, торгівля - 508, діяльність готелів і ресторанів - 106, діяльність транспорту та зв’язку -  28, операції з нерухомим майном, оренда, інжиринг та надання послуг підприємцям - 10, державне управління - 1; освіта - 7, охорона здоров’я  та  надання  соціальної   допомоги -  49,  надання комунальних та індивідуальних послуг, діяльність у сфері культури та спорту - 46. Фізичними особами з правом найму робочої сили створено 790 робочих місць, а юридичними - 86. Зареєстровано суб’єктів господарської діяльності  фізичних осіб - 201 особа. Кількість безробітних  станом на перше січня 2011 року становить 811 осіб, що на 96 осіб більше у порівнянні до січня 2010 року.

 

ЗАМІСТЬ ШКОЛИ - ОЗДОРОВЧИЙ ЗАКЛАД?

 

У Трускавці відбулися збори трудового колективу СШ N3, на яких розглядалися різні варіанти оптимізації. Як повідомив начальник відділу освіти Трускавецької міської ради Орест Лобик, щорічно після 9 класу ми втрачаємо по 100 - 150 дітей у місті, які не хочуть йти в 10 клас. Орест Павлович зазначив, що “навряд чи вдасться нам для СШ N3 в найближчий час знайти ефективного орендаря”. Натомість в області відчувається брак площ для оздоровлення хворих дітей, тому на базі СШ N3 можна буде відкрити оздоровчий заклад обласного рівня. Нерозв’язаною залишається проблема Будинку учнівської творчості, який теж хочуть закрити. Призначені на той же день збори влада просто відмінила.

 

 

Був родичем Павла Лазаренка

 

РОМАН КИРЧЕЙ: “Стебницька футбольна команда має виступати на обласних змаганнях”

 

Відомий футболіст і тренер Роман Кирчей був відсутній у Стебнику шість років. Нещодавно він повернувся до рідного міста. Можливо, з його приїздом стебницький футбол підніметься у своєму розвитку на вищий щабель. Але це вже залежить не від одного пана Романа.

- Чому Вас не було в Стебнику шість років?

- Одружився на Дніпропетровщині. На жаль, уже й розлучився… Приїхав назад до свого рідного міста. Тут у мене живе сестра. Я з тринадцяти років виріс без батьків.

- Футбол залишається основним у Вашому житті?

- Безумовно! Свого часу я працював у трускавецькому санаторії “Карпати”, грав за команду ФК “Трускавець”. В 2004 році ми стали чемпіонами області. Я був капітаном команди. Грав також за “Галичину” (Дрогобич). Правда, в 2003 році ця команда розпалась і досі не відновилась. На Дніпропетровщині я тренував дві команди на районну першість. Тренував також і дитячу футбольну команду. Тут також хочу продовжити свою кар’єру. Граю в футбол 22 роки, то, може, тепер зосереджусь на роботі тренера.

- Кажуть, ніби Ви стали родичем Павла Івановича Лазаренка, колишнього прем’єр-міністра України, який зараз відбуває покарання  в США?

- Так, це правда. Я був одружений на його племінниці. Тепер це вже моя колишня дружина.

- Ви ж, напевно, спілкувались і з тестем своїм, Іваном Лазаренком, і з іншими його родичами. Що взагалі в родині говорять про Лазаренка?

- Про його повернення нічого невідомо. Постійно говорили, що він повернеться, але ситуація в Україні така, що, я думаю, він ще не скоро сюди приїде. Таке моє бачення. Але я ніколи не влізав у ці справи, особливо не цікавився цим. Я спілкувався з Павлом Лазаренком лише один раз – і то по телефону, коли він привітав мене з одруженням. Вони не говорять про це, і я старався про це не говорити.

- Давайте повернемося до футболу. Ви, напевно, знаєте, як стебницька команда виступає. Яке Ваше бачення розвитку стебницького футболу? Ось такий собі погляд збоку. Щось, може, нове би привнесли?

- Стебник – місто з великими футбольними традиціями. Тут виросло багато футболістів. Але справа в тому, що допоки міська влада не візьме футбол під своє крило, нічого путнього не буде. Повинна бути чітка позиція міського голови. З владою в цьому питанні повинні співпрацювати підприємці. Треба знати, хто реально зможе допомогти розвитку стебницького футболу. Потрібно створити футбольний клуб, окремо від спортивного клубу “Стебник”, щоби він виключно займався футболом. Біля нього створити дитячий футбол, який буде розвиватися й давати потім плоди для дорослої команди. Але це все потрібно робити, починаючи з міського голови. Він повинен до цього долучитися, згуртувати підприємців, які будуть допомагати. Для підприємців можна зробити певні привілеї, щоб вони були зацікавлені в допомозі команді. Команда вже топчеться в районі вісім років, наскільки я знаю, тому пора виходити на більш високий рівень, тобто на область. Стебницька футбольна команда має виступати на обласних змаганнях.

- Як сталося, що Ви зацікавились футболом? Це ще з дитинства, мабуть?

- Так. З шести-семи років. Я проживав у Стебнику, навчався в  дитячій юнацько-спортивній школі. Місцевого тренера не було. І зараз така сама ситуація. Приїхавши сюди, я поїхав відразу в ДЮСШ, хотів тренувати дітей, запропонувати свою кандидатуру, вони сказали, що на даний момент в бюджет нічого не закладено, тільки, можливо, буде з першого вересня цього року.

- А хто Ви – нападаючий, захисник?

- Починав з нападаючого. В принципі, можу зіграти на будь-якій позиції. Я грав правим півзахисником, це була моя основна позиція в другій лізі, коли виступав за “Галичину” (Дрогобич)  і за СКА (Трускавець). В 2002 році я їздив на збори в першу лігу, команда “Система-Борекс” з Бородянки. Також СКА “Миколаїв” з першої ліги. Закінчував  вже правим захисником і останнім захисником.

- І що Вам у Стебнику обіцяють?

- Ведеться пошук людини, яка б займалася футбольним клубом. Є кандидатури, але все залежить від міської ради, що вона зможе запропонувати. Треба сісти за круглий стіл, зважити всі за і проти, вирішити фінансові питання.

- А Ви себе де бачите?

- Я бачу себе як граючий тренер або просто тренер. Я був у Доброгостові, мав розмову з сільським головою. Мені пропонують приймати команду. В принципі, умови непогані. Але я чекаю на відповідь у Стебнику. Поки що нічого конкретного не говорять. Я готовий грати за Стебник, тренувати команду, це моє рідне місто. Я хочу приносити вболівальникам радість, щоб вони були задоволені і результатом, і грою.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

Кубок Гладіатора

 

НАМ БРАКУВАЛО ДОСВІДУ

 

У Бориславі відбувся всеукраїнський турнір з боксу “Кубок Гладіатора”. Порівнюючи з минулим роком, рівень турніру став кращим. Організатор - бориславчанин Олег Загірський - запросив на змагання 25 команд з Львівської, Івано-Франківської, Рівненської, Тернопільської, Волинської, Хмельницької областей, АР Крим та міста Києва. Учасниками змагань стали понад 200 спортсменів. 

Спортивний клуб “Патріот” виступав у такому складі: Кушнір Михайло, Тригубов Іван, Ших Мар’ян, Сушицький Тарас, Кордасевич Володимир, Юрійчук Назар, Веприк Олександр, Мороз Роман, Гнатків Микола, Петрицин Андрій, Стечкевич Орест, Станович Олег, Кішко Руслан, Язев Роман.

Зважаючи на те, що на турнірі виступали чемпіони та призери Європи, України, переможці міжнародних змагань, майстри спорту, то на призові місця нашим хлопцям розраховувати не довелось. У багатьох це взагалі були перші виходи у ринг на такого рівня змаганнях.

Все ж таки хочу відзначити виступи досвідченого Романа Язева та менш досвідчених Михайла Кушніра і Стечкевича Ореста. Гадаю, поїздка до Борислава додасть нашим спортсменам досвіду та впевненості у собі. 

 

Олег ГРИГОРЕНКО,

голова ГО “Спортивний клуб “Патріот”

 

ОГОЛОШЕННЯ

 

Громадська приймальня Стебницької організації політичної партії “Фронт змін” здійснює особистий прийом громадян депутатами Стебницької міської ради у вівторок і четвер кожного тижня з 15.00 до 18.00 в приміщенні, що знаходиться за адресою: м.Стебник, вул.Грушевського, 1, другий поверх. Телефон 44-07-48.

-

З 21 лютого першого і третього понеділка місяця з 14.00 до 17.00 у приміщенні сесійної зали Стебницької міської ради депутат Львівської обласної ради від політичної партії “Народний рух України” Тарас Курчик здійснюватиме прийом громадян.                                    

  



Создан 26 фев 2011



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником