Тустань № 7

 
 

Тустань № 7




N7 (551) 1 - 7 березня  2011 року Ціна 25 копійок

www. tustan.io.ua; е-mail:vlasjuk60@rambler.ru; тел. 067-3678019

 

Провінційний щоденник

 

ВЕСНА!!!

 

Можу з радістю Вам повідомити: прийшла весна!

Можливо, ви ще не помічаєте її за снігами й морозами, але подивіться на наших жінок. Особливу увагу зверніть на те, як блищать їхні очі. Нашим кращим половинкам хочеться Кохання. І нехай ще дошкуляє холод, але весна вже прийшла - бодай за календарем.

Весна - це початок змін. Змін на краще. Людина влаштована так, що вона тягнеться до кращого, що би про неї не говорили й які б звірячі інстинкти їй не приписували.

Ми не лише чекаємо змін, а й робимо все можливе, аби вони наступили якнайшвидше. Навіть якщо не робимо всього можливого в силу насаджуваного страху чи власної ліні, але бодай у думках хочемо, щоби ці зміни прийшли. А думка, як відомо, - річ матеріальна, і тому кожен із нас, будучи матеріалістом, активно сприяє змінам у суспільстві.

Не кожен має бути революціонером, йти на барикади, казати “фе” владі. Романтики теж змінюють життя. Але найвагоміша роль у зміні заскорузлого життя належить закоханим. Кохання, пробиваючись крізь асфальт, немов рослинка, що тягнеться до сонця, здатна все розметати на своєму шляху, здолати будь-які труднощі.

Закохуються ті, що при владі, й їхні опоненти, біло-сині й біло-сердечні, молоді й підтоптані. Мабуть, найнещаснішою людиною в житті є та, яка бодай раз у житті не закохалася.

Весна - це не лише сонечко й свіже повітря, а й болото під ногами від танення снігу. Болото треба якнайшвидше прибрати, аби воно не псувало нам життя. Старе й віджиле ми поборемо нашим коханням, своєю вселенською любов’ю до ближнього. Нам нічого ділити на цій землі, але й свого не слід віддавати - своєї мови, своєї школи, своєї книги...

Ми хочемо жити в Україні, а не в якійсь стилізованій під Росію державі. Весна - це час змін і кохання. Ми занадто любимо своє, щоб віддати це іншому!

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

ЄВГЕНІЙ ШИЛЬНИК І КОМПАНІЯ ФІЛЬТРУЮТЬ ОЛЕКСІЯ РАДЗІЄВСЬКОГО

 

Діяльність того чи іншого керівника буде успішною, якщо він матиме максимум інформації. Якщо ж його підлеглі фільтруватимуть доступ до тіла шефа, а сам шеф буде зацікавлений у такій фільтрації, - говорити про якусь кардинальну зміну ситуації на дорученій тобі ділянці роботи не доведеться. Бюрократія підмінить демократію, й зміни настануть не для громади, а лише для невеличкої групки людей: самого шефа і кола наближених до нього осіб.

Щось подібне на рівні України ми спостерігаємо з Віктором Януковичем, а в Дрогобичі - з Олексієм Радзієвським. І якщо важко достукатися до президента з маленької літери, який так і не став державником, то маємо наївні сподівання, що Олексій Васильович таки вийде із зачарованого кола фільтрації інформації навколо нього. Але це за умови, що він сам зацікавлений у цьому і намагатиметься внушити це своїм фільтраторам аж до звільнення останніх із займаних посад.

За моїми спостереженнями, найбільшими фільтраторами щодо доступу до Олексія Радзієвського, а ще більше - доступу до нього об’єктивної інформації є (в порядку не посади, а значимості цих осіб) виконувач обов’язків керуючого справами міськвиконкому Євгеній Шильник, начальник управління  комунальних ресурсів Ростислав Росоха, перший заступник міського голови Олександр Коростельов і радниця міського голови Віра Байса. Є ще й інші сірі кардинали, які напряму спілкуються з Олексієм Радзієвським, подаючи йому не об’єктивну, а дозовану, вигідну їм самим, інформацію, але наразі це основні гравці на інформаційному полі Дрогобича.

Найбільш характерним у плані фільтрації інформації був звіт минулого тижня Олексія Радзієвського перед дрогобицькою громадою. Зрежисований виступ, лояльні запитання, мало не вседрогобицький одобрямс діяльності всенародно обраного мера... І прикрі неув’язочки, які режисери вистави не могли передбачити. Насамперед мова йде про незручні для міського голови запитання, які в письмовому вигляді (бо наживо пробитися було неможливо) підготували дрогобичани. Але ці запитання, а тим паче відповіді на них так і не прозвучали, бо вірний цербер Олексія Радзієвського Євгеній Шильник, відчувши небезпеку для шефа, вміло фільтрував записочки. Міський голова з його величезним досвідом насамперед в організаційному плані міг би лише одним порухом голови чи руки зупинити цю вакханалію, але не зробив цього. Значить, подібні цербери йому потрібні, а реальна картина дрогобицького життя - ні.

Чого ж так злякався Євгеній Шильник, від чого так вірнопіддано захищав свого шефа? Я не виключаю, що, можливо, запитання у записках і містять недостовірну інформацію, але ж можна було виправити людей, розтлумачити їм, як усе є насправді, а не нахабно відсікати те, що не подобається.

Після вікопомної зустрічі Олексія Радзієвського з громадою (втім, а чи була на ній громада - чи мова все-таки йде про присутність у залі здебільшого залежних від міського голови людей, яких у буквальному розумінні цього слова загнали в приміщення?) мені вдалося розшукати двох дрогобичан, запитання в записках яких не були прочитані. Цих людей було більше, але наразі маємо те, що маємо.

Отже, Ярослав Візор та Оксана Костецька хотіли запитати в мера про наступне:

1. З якої причини перший заступник міського голови Олександр Коростельов, який є власником “Дієтичної їдальні” на вулиці Стрийській, 125, яку придбав у 2008 році за 159 доларів за квадратний метр через підставну особу Дудко Галину Львівну, платить за землю 578 гривень за площу 633,4 квадратних метрів (друга зона) замість 6 тисяч гривень? Таким чином, він наніс уже збитки громаді приблизно на 80 тисяч гривень.

2. У міській раді працює начальником тов. Неміров Дмитро, який фактично жодного дня не буває на роботі, а наприкінці місяця власноручно заповнює і здає графіки виходу на роботу і справно отримує 2,5 тисячі гривень заробітної плати. Візує даний графік цей же Коростельов О.М. Таким чином дармоїд отримує гроші громади, а вірний слуга народу Коростельов йому допомагає. А це вже посадовий злочин.

3. Скільки часу будуть розкрадати бюджетні кошти Янів Андрій Євстахович та Недбальський Богдан Петрович через створену комерційну структуру “Неопалима купина”? Де реакція на їхні дії доблесної прокуратури та міліції?

4. Скільки товариш Росоха буде кришувати свій бізнес, а саме кафе, яке знаходиться за стіною, де розстрілювали борців за волю України? Чого і далі існує знущання над нашими загиблими родичами, чому не закрили цей гадючник, та й взагалі, хто дозволив його відкрити і як на це дали дозвіл?

5. Чому п.Пелещак і п.Летнянчин, які потрапили під скорочення, продовжують й надалі працювати в міській раді?

А ось ще два запитання - від дрогобичанина, який побажав залишитися невідомим:

1. Чи правда, що й надалі директором КП “Дрогобицький ринок” працює Станіслав Кузьменко, про відставку якого так гучно було заявлено?

2. Чи правда, що спонсором будівництва ринку на вулиці Пилипа Орлика стане Олександр Чебаненко? Якою буде сума і-вестицій?

Євгеній Шильник люб’язно запевнив авторів цих та інших записок, що їм будуть надані письмові відповіді. Сподіваємося, що Олексій Радзієвський таки зацікавлений у тому, щоб у цій історії була поставлена крапка.

 

Анатолій ВЛАСЮК    

 

ЯК ПОСВАРИЛИСЯ МИХАЙЛО ДМИТРОВИЧ І МИХАЙЛО ЛЕОНОВИЧ, АБО ЧИ СИДІТИМЕ ЗАДОРОЖНИЙ В ОДНІЙ КАМЕРІ З СЕНДАКОМ?

 

Ми вже неодноразово писали про протистояння між Михайлом Сендаком і Михайлом Задорожним. Провівши минулого тижня прес-конференцію з цього приводу, Михайло Задорожний, який увесь цей час мовчав, або хоче загасити скандал, або, в передчутті ймовірної відставки голови Дрогобицької райдержадміністрації, показати всесилля “Свободи” на наших теренах.

Нагадаємо, що суть звинувачень Михайла Сендака зводиться до того, що Михайло Задорожний - злодій, а тому повинен сидіти у в’язниці. Всі, звичайно, розуміють, що це протистояння має не стільки економічну, скільки політичну складову, оскільки двоє фігурантів є депутатами Львівської обласної ради від, здавалося б, полярних політичних сил - Партії регіонів і “Свободи”.

За великим рахунком, доля Михайла Сендака і Михайла Задорожного є схожою. Вони поміняли, мов шкарпетки, декілька політичних сил, аж поки не опинилися там, де є нині. Але якщо Михайло Задорожний, як на мене, йшов знизу догори - від СДПУ (о), БЮТу до “Свободи”, хоча й не хоче згадувати, як каявся перед помаранчевими сендаками за свою співпрацю з об’єднаними есдеками, то Михайло Сендак стрімко падав униз - від тріумфальної ролі голови Львівської обласної ради під час Помаранчевої революції й буцімто затятої боротьби з об’єднаними есдеками, від БЮТу, “Нашої України”, радника Віктора Ющенка до Партії регіонів. І якщо в економічному сенсі ми можемо говорити про руйнацію Сендаком автотранспортного підприємства, яким він керував, то Задорожний таки втримав Дрогобицьку райспоживспілку. Можливо, це не конче і його заслуга, бо пілотний проект власне Дрогобицької райспоживспілки був задуманий у Києві, але факт залишається фактом, тим паче, що в багатьох районах Львівщини про кооперацію як явище вже взагалі забули.

Отже, між Михайлом Сендаком і Михайлом Задорожним є більше спільного, ніж відмінного, тому не виключено, що найближчим часом вони помиряться у буквальному розумінні цього слова - задля розвитку Дрогобицького району. З одного боку, Михайло Задорожний не зацікавлений, щоби Михайло Сендак паплюжив його на кожному кроці, здебільшого використовуючи для цього “Галицьку зорю”. З іншого боку, Михайло Сендак, зрозумівши, що йому дійсно приходить гаплик, може звернутися до керівництва “Свободи”, яке має свої впливи в верхівці Партії регіонів, аби втриматись на посаді. Й, власне, оці кар’єризм і амбітність можуть швидше об’єднати двох нині буцімто непримиренних опонентів.

Але повернімося до самої прес-конференції.

На думку Михайла Задорожного, гоніння на нього з боку Михайла Сендака розпочалися під час передвиборчої кампанії 2010 року. Тиск був насамперед політичний. “Я єдиний депутат, який не був зламаний владою”, - гордо заявив Михайло Задорожний. Він також зазначив, що не має жодних претензій до голови Дрогобицької райдержадміністрації як до людини, але має претензції до нього як до політика. Звичайно, тут Михайло Задорожний лукавив, бо цілком очевидно, що не вважає Михайла Сендака політиком у звичному сенсі цього слова, - і це випливало з контексту прес-конференції. З іншого боку, якщо голова Дрогобицької райспоживспілки відкритим текстом заявляє, що Михайло Сендак “ламає, принижує людей” і тут же дає обіцянку, що ще не народився той, хто би його зламав, то про які людські й моральні якості голови Дрогобицької райдержадміністрації можна говорити?

Відтак Михайло Задорожний мав серйозні претензії до “Галицької зорі”, яка, на його думку, пише замовні статті й висвітлює лише думку Михайла Сендака. Щоправда, говорив він це за відсутності представників цього видання (заступник головного редактора Володимир Турмис запізнився на прес-конференцію). З іншого боку, що заважало Михайлові Задорожному звернутися зі спростуванням до “Галицької зорі”? А якщо й далі продовжуватиметься ця ганебна практика, то знову свої жалі Михайло Леонович виливатиме журналістам на наступних прес-конференціях, які він обіцяв проводити регулярно й на які журналісти ходитимуть залюбки, оскільки, на відміну від інших подібних заходів, тут можна наїстися й напитися від пуза?

Двічі, підкреслив Михайло Задорожний, він на сесіях Дрогобицької районної ради був ініціатором висловлення недовіри Михайлові Сендаку, і жодна газета про це не написала. Мусимо розчарувати Михайла Леоновича, бо якраз “Тустань” про це писала, але оскільки результат такого голосування був очевидним, то й були сумніви щодо театральності цього дійства.

Торкнувся Михайло Задорожний і поведінки Михайла Сендака на сесіях Львівської обласної ради. За його словами, той був присутній на пленарних засіданнях, але не голосував по важливих для суспільства питаннях - зокрема, по терміну перебування Чорноморського флоту Росії в Україні, по встановленню Дня пам’яті жертв Другої світової війни, по питанню підтримки малого бізнесу, про функціонування української мови, по питаннях, що стосувалися Степана Бандери, про розв’язання політичних репресій проти опозиції, про відзначення 145-річчя від дня народження Митрополита Андрея Шептицького й таких інших.

Натомість Михайло Сендак не був присутній на жодному з восьми засідань комісії Львівської обласної ради по транспорту, зв’язку і промисловій політиці, яку очолює Михайло Задорожний.

Відкинув обласний депутат від “Свободи” і звинувачення такого ж обласного депутата від Партії регіонів у тому, що буцімто саме Михайло Задорожний винен у нераціональному використанні коштів при будівництві Ролевської школи. “Я зробив усе, що міг, - наголосив Михайло Леонович, - а далі все залежало від інших керівників. Проте в результаті гроші повернулися до обласного бюджету й були скеровані на інші об’єкти будівництва”.

Михайло Задорожний наголосив, що завжди Михайло Сендак козиряє своєю дружбою з Віктором Януковичем і Миколою Азаровим, але це аж ніяк не може його врятувати від занепаду сільськогосподарського виробництва в Дрогобицькому районі.

За словами Михайла Задорожного, за минулий рік на Дрогобиччині в сільськогосподарських підприємствах (у п’ятнадцяти, вісім з яких є збитковими) було ви-рощено аж три центнери свинини, не було жодного кілограма овочів і цукрових буряків. Взагалі рентабельність Дрогобиччини в сільськогосподарському виробництві становить мінус 22,9 відсотка, тоді як по області цей показник сягає плюс 15 відсотків.

І тут я би хотів стати на захист Михайла Сендака. Навіть якби він був талановитим новатором сільського господарства, а не дрімучим непрофесіоналом, яким є насправді, то за дев’ять місяців свого керівництва районом не зміг би вродити нічого путнього. Йому би втримати те, що залишили попередники. А попередники в особі “Нашої України” з колишнім керівником райдержадміністрації Михайлом Кравцем, будучи такими ж дрімучими непрофесіоналами, залишили сумну спадщину. Та й нині продовжують фактично дути в одну дудку з Михайлом Сендаком, який вийшов з їхніх рядів. Про це свідчить хоча би факт голосування на сесії з приводу недовіри голові райдержадміністрації. Присутній на прес-конференції лідер нашоукраїнців у районній раді Василь Дзвінка (колишній заступник голови райдержадміністрації за Михайла Кравця) підтвердив, що лише половина нашоукраїнців дала позитивний результат. То нині “Наша Україна” в опозиції до Партії регіонів чи все йде за сценарієм?

На прес-конференції виступили також голови сільських рад з Лішні й Модрич. Вони стверджували, що Михайло Сендак накинув оком на землі, що належать громаді. Механізм тут доволі простий, якщо не сказати - примітивний. Якщо відведення меж землі здійснюється в селі, то це в компетенції депутатів сільської ради та голови, якщо за межами села - всі проблеми одноосібно розв’язує голова райдержадміністрації.

На запитання автора цих рядків, що Михайло Задорожний скаже Михайлові Сендаку, якщо опиниться з ним в одній тюремній камері, той відповів, що не припускає такого розвитку подій, оскільки жодних порушень в очолюваній ним райспоживспілці нема. Аби вберегти колектив від мало не щоденних перевірок з боку правоохоронних і фіскальних органів, які діють за “порадами” Сендака, підприємство перереєстрували з Дрогобицького ра-йону до Дрогобича.

Отож шоу двох Михайлів триває. Далі буде?

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

ТРЕТІЙ ТЕРМІН ВІКТОРА ЯНУКОВИЧА

 

Минув рік президентства Віктора Януковича - рік краху ілюзій, сподівань на краще життя для тих, хто голосував за нього, і рік усвідомлення того, що Україна відкотилася на років п’ятнадцять назад, до початку епохи Кучми, - для тих, хто голосував проти.

 

ОБІЦЯНКИ-ЦЯЦЯНКИ ПРЕЗИДЕНТА

 

Нині Віктор Федорович і його найближче оточення мріють про другий президентський термін. Але в контексті розвитку України їм би не допустити третього зеківського терміну Януковича. Навіть найбільші песимісти не вірять, що нинішній президент добуде до кінця свою каденцію. Оптимісти кажуть, що народ змете цей режим за півтора року - восени 2012-го.

Віктор Янукович виявився звичайнісіньким брехунцем, який наобіцяв здійснити нездійсненне ще в цьому житті. Наприклад, ви всерйоз увірували, що до 2020 року в Україні буде 50 мільйонів громадян? І це при нашій смертності, яка перевищує народжуваність, при тому, що все більше людей від’їжджає за кордон! Або що Україна буде серед двадцяти найбільш економічно розвинених країн світу? Доженемо й переженемо не лише США, а й Китай, Францію та Великобританію, разом узяті? Нам би хоч дотягнутися до згадуваного всує Гондурасу! В свою обіцянку вже цього, 2011-го, року провести військову реформу і забезпечити перехід на контрактну армію Янукович вніс корективи. Контрактна армія, за його словами, з’явиться 2025 року. Він щиро думає, що правитиме Україною до цього часу? 

Такі й подібні обіцянки-цяцянки він роздає наліво й направо мало не щодня. Причому постійно плодить нові, сподіваючись на нашу забудькуватість.

Двадцять один напрямок буцімто реформ Віктор Янукович сплутав, очевидно, з його улюбленою грою в “очко”. Сутність цих зрушень зводиться до того, аби багаті стали багатшими, а бідні - біднішими. Нажитися, урвати чим побільше, перевести все в офшори - ось філософія нинішніх скоробагатьків.

 

ПСЕВДООПОЗИЦІЯ І ПСЕВДОЕЛІТА

 

Визначальну роль у нинішньому розвитку України могла би відіграти опозиція. Мудрий керівник держави повинен бути зацікавлений в її існуванні. Натомість ми бачимо тупе залякування опозиції, яку, зрештою, важко назвати справжньою, підгодовування її з різних за розміром годівничок. А ті, хто справді опозиційний до нинішньої влади, знаходяться на маргінесі політичного життя України.

Псевдоопозиція мріє не про гідний розвиток України у світовому контексті, а про банальний реванш. Заарештувавши Луценка, Янукович власними руками розпочав процес свого падіння. Ніщо вже не спинить кровожерливість тих, кому відрізали рило, аби вони не рвалися до корита. 

Прірва між псевдоелітою і простим народом з кожним днем росте вглиб і вшир, і це є ще одним подразником, який може призвести до соціального вибуху. Сильні світу цього, перебуваючи на світських вечірках у дорогих сукнях і вбраннях, навіть не розумують, які ненависть і презирство шкварчать на вустах бідних і знедолених. Але нещодавній так званий карнавал на Київському центральному залізничному вокзалі перевершив усі межі цинізму нинішньої так званої еліти. Побували на ньому не лише представники теперішньої керівної й спрямовуючої, а й ті, хто мав би знаходитись в опозиції. Ба, навіть ті, кого ми без тіні сумніву зараховуємо до совісті нації, - той же Малкович, що видав книгу Ліни Костенко “Записки самашедшего”, чи Шкляр, удостоєний Шевченківської премії за “Чорного Ворона” (“Залишенця”). Бомжам і пасажирам було сумно спостерігати за цим святом життя багатих, що не плачуть. А  псевдоеліта кидала електорату цукерки з барського плеча, об’їдки з царського столу...

У будь-якій цивілізованій країні правоохоронні й фіскальні органи, якби побачили такий нахабний і відвертий блиск цинічного буржуа, відразу порушили би десятки кримінальних справ: звідки грошенята, пані та панове? Але прокуратура, міліція, СБУ, суд, які працюють в ручному режимі, не здатні на такі “подвиги”. 

 

АЗАРОВ-ПАХЛО

 

2012 рік виявиться знаковим для Віктора Януковича. І не тому, що в Україні відбудуться парламентські вибори чи пройде чемпіонат Європи з футболу. Терпіння людей не має меж, вони хочуть покращення життя вже сьогодні. Хоч щось реальне, а таки доведеться зробити. А з нинішньою командою досягнути цього неможливо. Тому не виключено, що для збереження власного благополуччя Янукович жертвуватиме не лише головами облдержадміністрацій, які не забезпечили побудову комунізму в окремо взятому регіоні, а й міністрами і навіть самим Азаровим.

До речі, про Азарова. Чи хоч здогадуєтесь, яке його справжнє прізвище? ПАХЛО! Не знаю, на якому складі наголос, але від цього пахана не те що пахне, а тхне. Цікавинка зі справжнім прізвищем головного псевдореформатора України з’ясувалася під час його візиту до рідної Калуги, що в Росії. Потягнуло Миколу Яновича на спогади дитинства, і завітав він до рідної школи. Підійшов до свого персонального стенду (мовляв, які кадри для України штампує матушка-Расєя!), а там висить шкільне фото Нікалая Азарова. Справді, якийсь Микола Азаров тоді в цій школі вчився, і його фотографію вивісили, але ж нашого Азарова, який, аби не соромитися свого пахансько-смердючого прізвища, взяв інше, більш-менш милозвучне, знають вчителі й однокласники саме як Пахла. А калузькі дітки побажали знаменитому землякові, аби він став прем’єр-міністром ... Росії! Вустами дитини промовляє істина. Дай Боже, аби це сталося, і Микола Азаров робив експерименти з двадцять однією реформою в Росії!

І хто ж може прийти на зміну оцьому Пахлові? Називають прізвища кримського прем’єра з макіївським корінням Джарти, того ж Тігіпка і навіть Ющенка. Але хто би не прийшов, реформаторів з них не вийде. Ми занадто добре знаємо цих людей, аби повірити в їхні реформаторські здібності.

Як би там не було, але лакмусовим папірцем у цій ситуації є поведінка олігархів, які хоч і опосередковано, але визнають, що Янукович виявився слабким менеджером на службі в них.

Оскільки святе місце порожнім не буває, керманичу готують заміну. Юлія Тимошенко не підходить, а тому їй, швидше за все, “світить” умовний термін після порушених проти неї кримінальних справ - аби не брала участі в парламентських і президентських виборах. Сергій Тігіпко, не провівши реформ, втратив свій рейтинг, так що на майбутнього гетьмана теж не потягне. А ось Арсеній Яценюк - найкраща кандидатура, яка може об’єднати інтереси олігархів, котрі нині формально знаходяться в різних таборах. В міру поміркований, в міру опозиційний - чого ще треба?

 

РАДИКАЛІЗМ ЧИ ПОМІРКОВАНІСТЬ, ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ЧИ РЕВОЛЮЦІЯ ЗІ СХОДУ?

 

Сум’яття в план олігархів щодо нового керманича України можуть внести радикальні сили як з правого, так і з лівого боку.

Розкладаючи яйця в різні кошики, сильні світу цього “підгодовують” “Свободу” й Олега Тягнибока. “Свобода” не є однорідною політичною силою. Радикалізм і поміркованість характерні кожній партії, але тут вони проявляються з особливою гостротою. Проте радикалізм з боку Ірини Фаріон і Юрія Михальчишина хоч і не розколе цю політичну силу, але може суттєво підкоректувати поведінку її лідера. Захід пересічним українцем вже й нині уявляється такою собі фортецею фашизму, й олігархам вигідно культивувати власне радикалізм “Свободи”. Хоча, з іншого боку, вони розуміють, що цей радикалізм може змести їх самих, а тому важливо вчасно зупинити контрольованих політиків, а то й просто прибрати їх за слушної нагоди. І в жодному разі сильні світу цього не культивуватимуть стихійного націоналізму, який народжується в надрах “Свободи”. Саме стихійний націоналізм вивів мільйони людей на майдани під час Помаранчевої революції. Український націоналізм однозначно веде до смерті олігархії й псевдоеліти.

На Сході й Півдні у зв’язку з катастрофічною втратою іміджу Партії регіонів набирають бали проросійські сили, які можуть зайняти нішу не лише януковичів-азарових, а й Комуністичної партії, котра зараз продукуватиме клони під амбітних царьків. Олігархам, у яких, як відомо, немає батьківщини, вигідно культивувати цей проросійський радикалізм, який за своєю більшовицькою сутністю нічим не відрізняється від націоналістичного радикалізму “Свободи”. Зрештою, ті ж самі кремлівські ляльководи керують утвердженням псевдоукраїнського світу і “псевдорусского мира” на теренах України.

В результаті зіткнення лобами ми можемо стати свідками громадянської війни, яка розколе Україну й остаточно поховає нашу незалежність. В цьому зацікавлені не лише Росія, а й Європа та Америка, яким не потрібна сильна Україна. Ми можемо не лише всю планету нагодувати, а й стати потужною європейською країною, з думкою якої рахуватимуться інші.

З іншого боку, маємо надію на нову Помаранчеву революцію, яка цього разу прийде зі Сходу. Донецькі вже більше незадоволені Януковичем, ніж “бандерівці”

Вибір - демократія, громадянська війна чи революція - думаю, за нами, громадянським суспільством, що народжується, а не за олігархами й псевдоелітою.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

ВІД  МИКОЛИ ГУКА ДО ВАЛЕРІЯ ГУБЕРСЬКОГО

 

МИКОЛА ГУК КУПИВ КВАРТИРУ

 

Закінчилась епопея з квартирним питанням Миколи Гука. Моя Стефка, яка хтіла поселити мого кумпеля Микольця в нашій хаті, може бути задоволеною. Гук без квартири не залишився, бо придбав собі нову. Як пам’ятає читач, він чотири роки, будучи міським головою Дрогобича, на халяву жив в одному з помешкань на Стуса. Ті, хто збудував той будинок, сподівались отримати від мера якісь дивіденди на кштлат земельної ділянки чи файного приміщення. Ага, діждетесь ви від Гука чогось! Закінчилась його каденція, і будівельники почали виганяти Гука з квартири. А й справді, або плати за помешкання, або забирайся геть. Гук довго пручався, але таки знайшов вихід із ситуації: придбав таке ж помешкання, але поверхом нижче. А попередню квартиру обідрав, як липку, навіть паркет здер. Тепер будівельники залишилися з носом і не знають, що робити. Ось такий наш Микольцьо хлоп, свого не попустить. Та й, кажуть, нову квартиру купив набагато дешевше, ніж пропонували будівельники заплатити за стару.

 

ЧИ СПАЛИ ЧОЛОВІКИ З ЧУЖИМИ ЖІНКАМИ?

 

Моя Стефка часто гуляє в Інтернеті. Ото як навчив її наш внук різним там гуглам і фейсбукам, так тепер її за вуха від того комп’ютера не відтягнеш. І ось минулого тижня на якомусь сайті надибала вона умову контракту з учасниками шоу “Міняю жінку” на телеканалі “1+1”. Вся розчервонілась, вбігла до мене й кричить: “Ти знаєш, за умовами контракту тоті жінки мали виконувати подружній обов’язок”. У зв’язку з тим, що я не відразу второпав про що йдеться, Стефка прокричала мені у вухо: “Тоті кобіти мали спати з чоловіками в сім’ї, де тиждень жили”. Я не повірив, і Стефка потягнула мене до комп’ютера. Але поки ми прийшли, ту інформацію з того сайту зняли. Або хтось приколовся, або втрутилися телевізійники з “1+1”. Але я своїй Стефці вірю, бо не могла вона так нахабно брехати. Та й подзвонила її подружка Зоня, яка теж гуляє в Інтернеті й божиться, жи бачила ту ж інформацію, котру пізніше зняли. З іншого боку думаю, жи то все-таки був прикол. А що, оператор мав уночі пантрувати, коли справа дійде до виконання подружнього обов’язку? Та й пані Галя сказала в передачі, що їй було неприємно, коли хлоп Лариси лапав її в басейні. А хлоп Галини хіба би після третьої пляшки горілки захотів переспати з Ларисов, коли всі жінки стають красунями. Так що не знаю, чи був у контракті такий пункт, чи не був, але думаю, жи в наш час усе можливо, тим паче, якщо за це платять гроші.

 

СЕНДАК ПРОДАЄ ХАТУ

 

Останнім часом неприємності насіли на голову Дрогобицької районної держадміністрації й кусають, немов воші. Правоохоронні органи раптом зацікавились діяльністю комп’ютерного клубу, що діє в старому універмазі. Колись тут було дитяче кафе, але, викупивши це приміщення, мій кумпель Місько перетворив його власне на комп’ютерний клуб, де дітки, які не встигли поїсти морозива, можуть розтринькати батьківські гроші на одноруких бандитах. Формально клуб належить його синові, але ж всі знають, що без грошей люблячого татуся нічого би не вийшло. А сам Сендак вирішив тим часом продати свою хату в Лішні. Хатинка величенька, аж на чотири поверхи! Ось би правоохоронцям поцікавитись, за які такі кошти наш великий борець з корупцією вибудував таку махіну! Навіть якби він жив 500 років, то й тоді навряд чи дозволив собі за зарплату таке збудувати.

 

ПОГЛЯНЬ ПІД КРИШКУ

 

Нє, що би робив наш божевільний світ без вар’ятів? Ось і трускавецька фірма “Вічність” зі своїм неперевершеним директором Степаном Піряником вкотре вирішила здивувати своїх клієнтів, вірніше, їхніх родичів. Клієнтів уже нічим не здивуєш, якщо врахувати, що “Вічність” виготовляє ... труни.  За аналогією з фірмою “Кока-кола”, у “Вічності” теж додумалися до гасла “Поглянь під кришку!”. Родичі клієнтів, піднявши віко труни, зможуть угледіти там папірець, на якому чорним по білому написано, жи їм надається п’ятивідсоткова знижка на цей дерев’яний вибір. Не знаю, чи втішаться люди від такої щедрості фірми, але у самій “Вічності” в захваті від свого винаходу. 

 

РОМАН ОЩИПОК НА СВЯТА БУВ БЕЗ ГРОШЕЙ

 

Колишнього працівника ратуші Романа Ощипка звільнили з робо-ти. Аж тепер з’ясовується, що Новий рік і Різдвяні свята він не мав ані копійки в кишені. Розрахункові йому виплатили лише через пі-тора місяці після звільнення.

 

БДЖОЛА ВІД СЕРГІЯ РОЗОРИ

 

Вірус пам’ятникоманії захопив не один світлий розум. Мабуть, ученим і лікарям треба дослідити новий вид захворювання. Якщо раніше одні ставили пам’ятники вождям світового пролетаріату, а інші їх героїчно зносили, то тепер ставлять таке, що руйнувати рука не підійметься. Скажімо, колишній міський голова Дрогобича хотів поставити пам’ятник Цибулі, яка, на його думку, врятувала громаду від грипу, але не встиг втілити свій геніальний задум у життя. А ось стебничанин Сергій Розора, який має власний готель у Трускавці, замахнувся на пам’ятник Бджолі. Вчені вважають, що зі зникненням бджіл завершиться життя на Землі. Так що цих комах слід шанувати не лише за мед і продукти бджільництва, а й за те, що вони є своєрідними гарант-ми життя людей.

 

РОМЧИК ТЕРОРИЗУЄ ТРУСКАВЕЦЬКИХ ШКОЛЯРІВ

 

Нє, зле, коли батьки, дідусі й бабусі змалку не виховують своїх дітей і онуків. Виросте таке нещастя й усім псує життя. Ось у Трускавці мешкає такий собі Ромчик. У третій школі він б’є учнів, причому спеціалізується робити це в туалеті, аби ніхто не бачив. Батьки скаржаться вчителям, директору, ті апелюють до Ромчикової мами, але з того ніц не виходить. Хочуть його перевести в іншу школу. Але чому мають страждати інші учні та їхні батьки, які переживатимуть за своїх дітей? Навіть міський голова Трускавця Руслан Козир втрутився в ситуацію, але ніц не міг зробити. Це йому не пам’ятник Бандері споруджувати! А я си так подумав, жи треба виручати трускавчан. Пропоную передати Ромчика бодай на три дні до моєї Стефки. Гарантую: вона з нього зробить слічну дитину, хоч до рани прикладай. Не те що битися - дівчаткам квіточки дарувати почне. По собі знаю...

 

БАНДИТИ В БОРИСЛАВІ

 

Прокуратура порушила кримінальну справу за фактом катування й вибивання грошей у мешканців одного з будинків на Бані. Ми вже писали, що шестеро в масках вдалися до цього злочину, не шкодуючи ні старих, ні малих. Тоді ж розповсюдилась інформація, що подібне відбувалось в інших будинках Борислава, але наразі це не знайшло підтвердження.

 

ГУБЕРСЬКИЙ ЗАМІСТЬ СЕНДАКА?

 

Чорні хмари згущуються над головою Михайла Сендака. В обласній держадміністрації всерйоз задумуються, кого поставити замість нього. Наразі на посаду голови Дрогобицької райдержадміністрації претендують Іван Мізерник, який керує сільським господарством у районі, і Валерій Губерський, який незабаром стане депутатом Львівської обласної ради від Партії регіонів замість однопартійця, який очолив митницю. Найвірогіднішим кандидатом називають все-таки Валерія Губерського, а не представника Народної партії Литвина Івана Мізерника. Цей процес дещо загальмувався до 10 березня. І не тому, що Михайлові Сендаку дадуть шанс трохи стратитися на восьме березня й ощасливити жінок, яким він симпатизує, а тому, що цього дня відбудеться чергова сесія Дрогобицької районної ради. Народні обранці мають намір утретє поставити в порядок денний питання про недовіру голові Дрогобицької районної держадміністрації. Подейкують, жи тепер потрібна кількість голосів депутатів набереться, як би Михайло Сендак не обробляв людей, що він уміє робити. І все ж незалежно від результатів голосування пісенька Михайла Сендака в Дрогобиць-ому районі зокрема й у так званій великій політиці загалом наближається до свого логічного завершення. І скільки би він ще не придумував там куплетів і приспівів, фініта ля кумедія, як каже моя Стефка.

Ось така фільозофія, пані та панове...

 

ФІЛЬОЗОФ МАКСИМ ГІРЧИЦЯ ІЗ ГОРІШНЬОЇ БРАМИ 



Создан 06 мар 2011



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником