Закономірний результат ігнорування українськими політиками української національної ідеї

 
 

Закономірний результат ігнорування українськими політиками української національної ідеї




Закономірний результат ігнорування українськими політиками української національної ідеї

 

“Тільки в національній революції може цілий український народ розгорнути визвольну боротьбу за власні цілі, за своїм власним планом, класти в неї всю енергію та будувати свій власний лад на місце побореної системи національного і соціального поневолення” (С.Бандера).

Є два випробувані в історії і сучасності способи зміни народом влади на свою користь.

Перший: національна революція у вигляді всенародного повстання, яка цілком руйнує, ліквідовує стару систему з її апаратом влади й утверджує нову, відповідну прагненням, потребам та устремлінням нації. Наприклад, політична карта сучасної Західної Європи в основному й сформувалась у процесі саме таких революцій.

Останні протестні акції показали, що Україна в її нинішньому стані не готова не тільки до такої революції, а навіть до серйозного бунту. Отже, зараз піти цим шляхом ми не можемо.

Другий: національна революція через демократичний механізм, коли об’єднаний національною ідеєю народ шляхом виборів змінює відповідно до завдань національного державотворення законодавчо-представницьку гілку влади, яка, своєю чергою, опираючись на постійну підтримку озброєного й організованого національною ідеєю народу, докорінно змінює законодавчими актами саму суть держави і відповідно до цього реформує інші гілки влади.

Саме такі (“оксамитові”) національні революції здійснили практично всі європейські країни колишнього “соціалістичного табору” (крім Югославії, де цей процес набрав характеру  збройної боротьби) і колишні “республіки” – колонії СРСР – за винятком Білорусі та України. У цих двох країнах політичні проводи національно-патріотичних сил у момент розпаду імперії переорієнтували свої народи з боротьби за національну державу на боротьбу за космополітичну демократію та інші демоліберальні вартості. Тобто замість національної держави народові нав’язали саму “форму-структуру, в яку можна б укласти різний зміст” (С.Бандера). І тим самим – непомітно для українців – уклали саме те, що хотіли: космополітичний, а тому антиукраїнський зміст…

До чого це призвело – бачимо. І ніякої несподіванки в тому, що українці в Державі Україна так і залишилися безправним і грабованим населенням, насправді немає: це закономірний результат ігнорування українськими політиками української національної ідеї”.

 

(Василь ІВАНИШИН, “На розпутті велелюднім”, 2003)

 

Василь Петрович Іванишин (1944-2007) – Провідник Всеукраїнської Організації “Тризуб” імені Степана Бандери



Создан 09 мая 2011



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником