РЕВОЛЮЦІЯ ДЛЯ ЗМІЦНЕННЯ РЕЖИМУ ЯНУКОВИЧА

 
 

РЕВОЛЮЦІЯ ДЛЯ ЗМІЦНЕННЯ РЕЖИМУ ЯНУКОВИЧА




Революції в усі часи й для всіх народів здійснювалися заради повалення існуючого режиму, коли низи більше не хотіли терпіти, а верхи не могли вже керувати, аби втримати людей у покорі.

У цьому відношенні Помаранчева революція дійсно була революцією, хоча й не мала певних ознак цього дійства. Але вона виконала основну свою функцію: змела режим Кучми. З іншого боку, вона не могла знищити кучмізм як найогидніше явище останніх майже двох десятиліть в Україні, але й розпад СРСР і створення незалежних держав на його руїнах не могли подолати більшовизм, цей витвір революції 1917 року.

Нині маємо хоча й не класичну, але все ж таки революційну ситуацію, яка може призвести до руйнації режиму Януковича. Грядуща Фіолетова революція, яка цього разу йде зі Сходу України, за своїми наслідками може бути більш руйнівною, ніж свого часу Помаранчева, основною рушійною силою якої був Захід України.

Попри кпини над недолугістю Януковича й членів його команди, не можна відмовити режиму в прагматизмі. Ці халіфи на час розуміють смертельну небезпеку, яка нависла над ними, і не лише розмірковують над тим, як зберегти, зміцнити й подовжити свою владу, а й роблять практичні дії. Все це вписується в принцип так званої керованої демократії.

Керовану демократію  ми спостерігали під час руйнації Радянського Союзу, коли кагебісти рятували все, що можна було врятувати, аби не допустити руйнації й кровопролиття. Цей принцип керованої демократії нині найбільш успішно реалізовує Володимир Путін у Росії, хоча й з великими втратами, розуміючи незворотність багатьох процесів.

Якщо революцію не можна запобігти, її треба очолити. Для цього підійдуть усі засоби. В протестні групи заслані провокатори, які підбурюють народ до революційної непокори, але роблять це “правильно”, під пильним наглядом ляльководів, коли в потрібний момент можна згорнути діяльність, випустивши протест не в дію, а в гудок. Сюди ж можна віднести намагання правлячого режиму очолити опозиційний рух, привести до керівництва опозицією “правильних” людей й прибрати тих, хто вже набрид. Радикальні політикани, які знаходяться на службі в режиму й отримують від нього немалі гроші, теж виступають за революцію, хоча й не конкретизують цього. Не слід забувати, що під пильним наглядом спецслужб перебувають не лише ті, хто мітингує на майданах, а й активісти соціальних мереж, насамперед Фейсбуку, які від простого лайкання постів можуть у час ікс перейти до революційної діяльності у прямому значенні цього слова, а тому вже на цьому етапі їх треба відповідним чином нейтралізувати, при чому й тут нам усім слід остерігатися провокаторів, які закликають до революції й потирають руки від задоволення, коли ми піддаємося цим закликам. Є ще й чимало ознак так званої керованої демократії, якою уміло користуються правлячий режим і спецслужби, але це не є темою даної статті.

    Революційні збурення плануються владою і “правильною” опозицією на осінь, коли людей “дістануть” ціни, а підприємців – податківці. Масові виступи замість сотень і тисяч навесні вимірюватимуться тисячами й десятками тисяч восени. Але смію стверджувати, що так і не народиться критична маса людей, здатна змінити існуючий режим. Якщо й досі так звані опозиціонери не зуміли організувати рух “Україна без Януковича”, як свого часу “Україна без Кучми”, то навряд чи можна це зробити у вересні чи жовтні.

Нинішній режим уміло маніпулює свідомістю мас. Персоналізація винних у всіх негараздах є керованою і планованою. Якщо нині всі стріли направлені на Сергія Тігіпка, буцімто винного у соціальних негараздах українців, то восени мішенню номер один може стати Микола Азаров. Я не впевнений, що справа дійде до відставки, але якщо трапляться форс-мажорні обставини й ситуація вийде з-під контролю, ним і деякими одіозними членами уряду навіть можуть пожертвувати. При цьому Віктор Янукович як головний винуватець усіх бід залишатиметься в тіні або виступатиме в ролі доброго й справедливого царя, який наводить лад у країні.

Навряд чи цього року і в наступні влада вдасться до жорсткої диктатури, хоча все залежатиме від конкретної ситуації на місцях. Цинічна і жорстока влада може піти не лише на провокації, а й, скажімо, на вбивство якогось відомого політика, аби залізною рукою навести лад в Україні й придушити в самому зародку революційні прагнення громадян.

Дехто з влади і так званої опозиції великі надії покладає на 22 червня цього року, аби, з одного боку, розбудити революційні прагнення людей, а, з іншого, очолити цей псевдореволюційний протест. Проте і тепер, і на майбутнє завжди слід пам’ятати, що ситуація в будь-який момент може вийти з-під контролю і змести саму владу з політичної арени.

Я не є прихильником революції, особливо в даній ситуації, бо її плодами, як засвідчує історія, завжди користуються негідники. В нашому випадку революція лише може зміцнити режим Януковича.

 



Создан 31 мая 2011



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником