Тустань № 15

 
 

Тустань № 15




 

N15 (559) 29 липня - 4 серпня 2011 року Ціна 1 гривня 

www. tustan.io.ua; е-mail:vlasjuk60@rambler.ru; тел. 067-3678019 

 

ЧИТАЙТЕ СЬОГОДНІ

 

У ДРОГОБИЧІ ВБИВАЮТЬ СОБАК - 2 СТОР.

“ДРОГОБИЦЬКА ГРОМАДА” НА ЗАХИСТІ ЛЮДЕЙ - 2 СТОР.

СЕРГІЙ АЛИМОВ: “У ДРОГОБИЧІ НАРОДИЛАСЬ ІДЕЯ САМОЗАХИСТУ ПІДПРИЄМЦІВ”  - 3 СТОР.

ПРОТИ ЧОГО ПРОТЕСТУЄ ВАСИЛЬ КИРИЛИЧ? - 4 СТОР.

 

НОВИНИ

 

БЕЗ НАЧАЛЬНИКА залишилася філія Дрогобицького управління експлуатації газового господарства ПАТ “Львівгаз”. Рома Савчак пішла. Не підтвердились чутки про повернення колишнього начальника Ярослава Савшака, який нині працює комендантом у ратуші. Формально обов’язки керівника виконує колишній міліціонер Костянтин Магльона, який відповідає за безпеку на підприємстві. Проте ПАТ “Львівгаз”, яке є приватною структурою, на посаду начальника може призначити когось іншого. Якщо, не дай Боже, в ці дні виникнуть якісь проблеми з газом, навіть запитати не буде в кого.

У СТЕБНИКУ МОЖУТЬ ЗУПИНИТИСЯ ЛІФТИ. На сьогоднішній день проплата складає понад 60 відсо-ків. Проте проблема полягає в тому, що стебницькі ліфти обслуговує трускавецька фірма, а гроші на її рахунки чомусь не надійшли або зникли в невідомому напрямку. Мабуть, у ситуацію вже давно слід втрутитися правоохоронним органам.

ДРОГОБИЧ ВКЛЮЧЕНИЙ у перелік міст, у яких реалізовуватимуть програму “Доступне житло”. Всього збудують 66 квартир. Для щасливчиків один квадратний метр коштуватиме 3 тисячі 600 гривень, хоча фактично він обійдеться у 5 тисяч 148 тисяч гривень. Можна прогнозувати, що не обійдеться і без корупційних схем, аби потрапити до числа цих щасливчиків.

ДО 28 ЛИПНЯ на вулиці Пилипа Орлика мають знести 13 самовільно встановлених кіосків.  

 

Провінційний щоденник

 

БІЖИ!

 

Розповім вам притчу.

Щоранку в Африці прокидається один лев. Він знає, що має бігти швидше від газелі, щоб упіймати її або вмерти з голоду.

Щоранку в Африці прокидається одна газель. Вона знає, що має бігти швидше від лева або вмерти.

Отож щоранку, коли ти прокидаєшся, не питайся, чи ти лев, чи газель. Це не має ніякого значення, бо то не від тебе залежить.

Але біжи - біжи з усіх своїх сил, щоби не вмерти...

Звичайно, ця притча, як кажуть, на всі випадки життя. Але я її розповів знайомому, якого не обрали депутатом. Він образився на своїх виборців і сказав, що тепер нічого для них робити не буде. Слід сказати, що мій знайомий має золоті руки, і сусіди кликали його, щоб він щось їм відремонтував. А який дитячий майданчик він мало не самотужки спорудив на своєму подвір’ї!

Нинішні депутати, оговтавшись від передвиборчої істерії, не поспішають виконати дані людям обіцянки. А навіщо? До наступних виборів ще далеко! Можна спокійно сидіти на сесіях і голосувати так, як скаже міський голова.

Я собі подумав, що не обов’язково бути депутатом, аби робити людям добро. Якщо робиш це щиро, то не вимагай від них подяки. Ба, більше! Якщо твориш добро, будь готовим до того, що тобі ніхто не скаже спасибі, а навпаки розпустить про тебе плітки, збештає тебе з п’ят до голови. Але не звертай на це уваги. Ти просто роби добро. Ти просто біжи в цьому житті, як лев, як газель, аби не вмерти.

Якщо ти зупинишся, перестанеш творити добро, - аж тоді помреш. Якщо не фізично, то морально точно. Проживеш ще за інерцією парканадцять років, але це вже будеш не ти, не твоя душа, а лише твоє тіло.

І все ж життя продовжується. Люди просто зобов’язані бігти, аби не вмерти. Ми такі ж як лев, як газель, і природні інстинкти не чужі нам. Зупинка означає смерть - в поступі, в духовному розвитку та в будь у чому.

Навіть якщо ти не депутат, все одно біжи, не зупиняйся, роби людям добро і не вимагай за це ні платні, ні поваги. І все ж пам’ятай, що ти не лев і не газель. Ти людина. Ти не просто рятуй себе від смерті, а твори добро, рятуючи душу.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

МИХАЙЛО СЕНДАК ЗБІДНІВ НА ОДНУ ГРИВНЮ

 

 

 

 

 

 

Гривня від Сендака може стати експонатом у музеї “Дрогобиччина”

 

Дрогобицький міськрайонний суд виніс рішення, згідно якого голова Дрогобицької райдержадміністрації, депутат Львівської обласної ради, член фракції Партії регіонів  Михайло Сендак має заплатити одну гривню як моральну шкоду іншому депутатові облради, голові Дрогобицької райспоживспілки Михайлові Задорожному, який входить до фракції “Свободи”.

Політичного підгрунтя в цій справі нема. Справа в тім, що газета “Галицька зоря” 18 лютого цього року опублікувала статтю “Блукаючі” кошти, або Чим закінчиться боротьба голови Дрогобицької РДА Михайла Сендака з корупцією?”. В ній Михайло Сендак говорив про неосвоєння коштів, які були виділені на будівництво школи в селі Ролів Дрогобицького району, (мовляв, це сталося з вини Михайла Задорожного) та про корупційність самого депутата від “Свободи”. Суд визнав ці твердження такими, що не відповідають дійсності і ганьблять честь і гідність Михайла Задорожного.

Прикметно, що Михайло Сендак на жодне судове засідання не з’явився. Так само вчинили і в “Галицькій зорі”, надіславши заяву, в якій попросили суд розглядати справу за їхньої відсутності, причому з рішенням будуть згідні.

Мабуть, на цьому протистояння між Михайлом Сендаком і Михайлом Задорожним, про що неодноразово писала наша газета, не закінчаться. В тому ж номері “Галицької зорі” Михайло Сендак пообіцяв, що найближчим часом у центральних засобах масової інформації будуть опубліковані відомості, які не залишать жодного сумніву щодо корумпованості Михайла Задорожного, а далі зазначив, що гасло його діяльності залишається сталим: злодій має сидіти в тюрмі.

Нині Михайло Сендак знаходиться у відпустці. Він поїхав у Туреччину з молодою дружиною. За наявною у нас інформацією, він полагодив питання про продовження на рік свого контракту щодо перебування на посаді голови Дрогобицької райдержадміністрації. Щоправда, це було ще до прийняття народними депутатами України закону про пенсійну реформу, де подібні новації були скасовані. Михайлові Сендаку доводиться сподіватися лише на те, що Віктор Янукович накладе вето на цей закон, продовживши йому термін державної служби. Навіщо це 63-річному чоловікові? Мабуть, для того, аби з цієї посади стартувати в парламент. Як відомо, вибори відбудуться наступного року.

А щодо гривні, яку Михайло Сендак має віддати Михайлові Задорожному, то вона може стати експонатом музею “Дрогобиччина”.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

ЯК ДРОГОБИЧАНЦІ АННІ КОРЯГІНІЙ ПРОПОНУВАЛИ КУПИТИ ОРДЕН

 

 

 

Магазин, яким керує дрогобичанка Анна Корягіна, визнано в Україні одним із найкращих комунальних підприємств 2010 року. Принаймні про це їй повідомив голова оргкомітету Національного бізнес-рейтингу Ігор Ярославський.

Анну Корягіну запросили на офіційну презентацію даних Національного бізнес-рейтингу та урочисту церемонію нагородження лідерів економіки України. Дане дійство щорічно відбувається в конгрес-холі  Торгово-промислової палати України.

А далі в листі дивні, якщо не сказати більше, слова:

“В зв’язку з тим, що захід відбуватиметься під час Великих Православних свят, у Вас є унікальна можливість бути представленим до нагородження однією з високих нагород УПЦ, а саме Орденом Христа Спасителя, Орденом Миколи Чудотворця, Орденом Рівноапостольного князя Володимира (три ступені) або іншими нагородами УПЦ”.

Щоб охолодити бажаючих “на халяву” стати церковними орденоносцями, тут же вказаний “прейскурант”. З’ясовується, що за “подання та відзначення керівника однією з високих нагород Української Православної Церкви” треба заплатити 28 тисяч 800 гривень. Якихось три тисячі шістсот американських доларів - і можеш онукам показувати, який ти ревний православний християнин, бо інакше б тебе не відзначили такою високою нагородою.

А якщо нашкребеш ще стільки ж, то можеш і два ордени від Церкви отримати. А, може, оптом запропонують дешевше? Ну, за десяток орденів, скажімо, не 36 тисяч американських доларів, а хоча би 30 тисяч.  Не так багато, як подумати. Машини наших можновладців коштують набагато більше.

Анна Корягіна подумала і вирішила, що не треба їй церковної слави, та ще й за такі гроші.

Втім, не виключено, що хтось із місцевих сильних світу цього захоче прикупити церковний орден чи хоча би медальку. Ідіть сміливо до Анни Корягіної! Вона вам адреси і координати дасть.

А якщо ми побачимо в когось із можновладців церковний орден на грудях, то вже й не повіримо у його щирість перед Богом. Не інакше як спокусився на мирську славу й за гроші, відібрані у співпрацівників, прикупив собі цяцьку-брязкальце.

Кажуть, що за гроші, тільки набагато більші, можна й державні нагороди прикупити - медалі, ордени і навіть звання Героя України. Подейкують, що дехто з дрогобицьких можновладців спокусився на це. Бог їм суддя - як і тим, хто за гроші купив церковні ордени.

Совість, звичайно, можна продати. Але чи купиш повагу в людей? Якщо останній негідник за гроші може стати церковним орденоносцем, то чи виконує Церква свою місію?

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

КАЛЕНДАР УКРАЇНЦЯ

 

29 липня

1776 - Останній український Кошовий отаман Петро Калнишевський відправлений на Соловецькі острови, де провів в ув’язненні 25 років.

1865 - Народився Андрей Шептицький (Роман Марія Александр граф Шептицький), церковний діяч, голова УГКЦ.

30 липня

1649 - Бій під Лоєвом і смерть від важкого поранення наказного гетьмана Михайла Кричевського.

1920 - Створено Українську військову організацію під проводом Є.Коновальця.

31 липня

1919 - Армія УНР та Українська Галицька Армія визволили Київ.

1924 - Польський уряд заборонив вживати українську мову в державних установах Східної Галичини.

1 серпня

1913 - Померла Леся Українка, поетеса.

1914 - Постання у Львові Головної Української Ради. 

2 серпня

1727 - Російський імператор Петро II видав указ про відновлення виборної посади гетьмана Малоросії. Ліквідація малоросійської колегії та відновлення посади гетьмана були поступками козацтву, послуги якого у війні з Туреччиною знову знадобилися Московській державі, проте “виборність” перетворена на фікцію, адже у наказі зазначалося, що гетьманом повинен бути обраний Данило Апостол.

3 серпня

1775 - Катерина ІІ видала маніфест, який офіційно ліквідував запорізьке козацтво. 

4 серпня

1651 - Після поразки козаків під Берестечком литовський князь Януш Радзивіл зайняв Київ.

1687 - Гетьманом України обраний Іван Мазепа.

1854 - Народилась Марія Заньковецька, українська актриса театру та кіно.

1873 - Народився Іван Боберський, громадсько-політичний діяч, організатор сокільсько-січового руху в Галичині.

1898 - Помер галицький митрополит, кардинал Сильвестер Сембратович.

 

НАРОДНИЙ КАЛЕНДАР

 

29 ЛИПНЯ - АФІНОГЕНА

Від імені єпископа, який зазнав страждань за християнську віру і помер близько 311 р. “Прийде Фіноген з теплом, вчасно впораєшся зі жнивами”. Цієї пори тривають жнива, і щоб у наступному році теж був гарний урожай, в день Афіногена залишають на полі кілька колосків на кореню. Помічено, що цього дня притихають пташки, і тому говорять, що вони задумуються. Насправді ж годують своїх дітей. Вважається, що цього дня літо переступає свій пекучий період і незабаром ночі стануть холоднішими.

30 ЛИПНЯ - МАРИНИ (МАРГАРИТИ)

За ім’ям мучениці, що жила в IV ст. Походила з Антіохії. До християнства прилучилась, коли їй було 12 років. За старих часів свята Марина шанувалась як така, що має благодатний дар від Бога допомагати жінкам при важких пологах.

31 ЛИПНЯ - ІВАНА БАГАТОСТРАЖДАЛЬНОГО

Був ченцем Києво-Печерського монастиря в XIII ст. Щоб перемогти тілесні спокуси, морив себе голодом і спрагою, носив важкі вериги, закопував себе у землю так, що на поверхні були тільки голова і руки. Оскільки святий Іван боровся з плотськими бажаннями, то жінки, яких полишили чоловіки заради інших, молилися йому, вірячи в те, що після цього зрадливці повернуться назад.

1 СЕРПНЯ - МОКРИНИ

Від імені Макрини, сестри Василя Великого. Разом із матір’ю вона постриглася в дівочому монастирі. У нас ім’я св. Макрини перетворилось на Мокрину і, звичайно, стало пов’язуватись із словом “мокрий”, чому сприяють дощі.

2 СЕРПНЯ - ІЛЛІ ДЕНЬ

Шановане в народі свято. З прийняттям християнства він замінив слов’янського Бога Перуна. В народній уяві Ілля був могутнім і грізним розпорядником найстрашніших і водночас благодійних сил природи - блискавки та грому. Його зображували на колісниці з вогненними колесами, він знищував чортів, насилав на поля дощ і давав їм родючість. Цього дня випікають перший хліб з нового врожаю і пригощають ним.

4 СЕРПНЯ - МАРІЇ МАГДАЛИНИ

За біблійними розповідями, вона народилася у селищі Магдали, згодом стала однією з улюблених учениць Ісуса Христа. Після його поховання разом з іншими жінками  поспішила до гробу Ісуса, щоб помазати тіло Господнє миром - ароматичною олією. Однак тіло зникло. Та у неділю Ісус Христос воскрес. Після воскресіння Він першим з’явився перед Марією Магдалиною, яка й повідомила Його учням, що Христос живий. Вона проповідувала учення Христа в Римі, померла в Ефесі, де її поховали. Церква приєднала її до лику рівноапостольних, її вважають заступницею від холери. В народі її називають Марією-ягідницею, бо о цій порі в лісах збирають червону та чорну смородину й інші ягоди.     

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У ДРОГОБИЧІ ВБИВАЮТЬ СОБАК

 

Ці дрогобицькі собаки  ще живі. Але де гарантія, що вночі їх не знищать гицлі?

 

У газеті “Каменярі” (N28 (53) від 21 липня - 27 липня 2011 року) була вміщена стаття “Антисобача” ініціатива”, в якій є такі слова:

“ - Проблема бездомних собак в Дрогобичі існує, але з нею активно борються, - наголошує Віктор Люткевич, лікар міської державної лікарні ветеринарної медицини. - Щомісяця КП “Комбінат міського господарства” надає інформацію про вилучення бродячих тварин і результати їх перевірки на зараження сказом. За перше півріччя цього року у Дрогобичі вже відстріляні 89 бездомних собак, а за весь попередній рік ця цифра становить 167. Люди, може, і не помічають таких змін, адже ще безліч собак розгулює вулицями, проте служба КП має право працювати лише у нічний час (орієнтовно з 3 до 5 год.). Такі дії здаються антигуманними “захисникам тварин”, і ті вступають в конфлікт з відловлювачами. Але нічого іншого ми зробити не можемо, адже притулку для життя бездомних у нас немає. Я подавав прохання в Комітет з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій про відкриття такого місця. Воно було затверджене ще рік тому, проте кошти і досі не виділені. Хочу закликати людей не годувати бездомних тварин і не захищати їх - це лише шкодить і собакам, і самим людям!”.

Залишимо на совісті чиновника його цинізм. Мабуть, виконання службових обов’язків він плутає з негуманним ставленням до тварин чи навпаки.

Але проблема дійсно існує. З одного боку, маємо зграї бродячих собак, які вештаються Дрогобичем. Існує велика небезпека бути покусаним братами нашими меншими.

Проте, з іншого боку, відчувається безпорадність влади у розв’язанні цієї проблеми. Мабуть, найпростіше псів відстріляти, не задумуючись над тим, що згідно чинного законодавства за це передбачена карна відповідальність. Складніше взяти на себе зобов’язання, залучити інвесторів і створити в Дрогобичі цивілізований притулок для покинутих людьми собак, де би їх не лише утримували, а й проводили стерилізацію. Приклади є в інших містах України й за кордоном, треба їх вивчити й узагальнити.

Людина повинна показувати своє цивілізоване ставлення не лише до іншої людини, а й до викинутого на вулицю песика чи котика.  У час кризи, інфляції, зростання цін усе більше братів наших менших опинятимуться на вулиці, і влада просто не має права відхреститися від розв’язання цієї проблеми. 

Проблема бродячих собак у Дрогобичі дуже важлива. Вона потребує якнайшвидшого розв’язання. І, звичайно, не методом винищення братів наших менших.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

НОВА ГАЗЕТА НА ЗАХИСТІ ЛЮДЕЙ

 

Позавчора вийшов перший номер нової дрогобицької газети “Дрогобицька громада”.

Його засновником є Дрогобицьке міське об’єднання громадських організацій “Дрогобицька громада”. За словами керівника об’єднання Богдана Юзефіва, засновниками “Дрогобицької громади” є Дрогобицьке товариство захисту дітей-інвалідів “Надія”, Дрогобицька регіональна Спілка ветеранів Афганістану, Спілка інвалідів спорту Дрогобиччини, Молодіжний клуб Дрогобиччини, Спортивно-оздоровчий клуб “Еней”, Дрогобицький центр “Реабілітація інвалідів”. Крім цього, членами об’єднання є мешканці міста.

Богдан Юзефів каже: “Нашим завданням є об’єднання активних людей, які небайдужі до долі рідного міста”. Насамперед мова йде про допомогу дрогобичанам у стосунках з житлово-експлуатаційним об’єднанням, яке часто-густо вимагає сплати за ненадані послуги.

Також у першому випуску “Дрогобицької громади” вміщені інтерв’ю з Іваном Андруневчиним, який очолює Дрогобицьку регіональну Спілку ветеранів Афганістану, та з Орестом Шевчуком і Михайлом Городинським, керівниками Спортивно-оздоровчого центру “Еней”, якому  виповнюється двадцять років з часу заснування.

Член громадської організації “Дрогобицька громада” Юрій Біда публікує роздуми про церкву Святого Юра в Дрогобичі. На його думку, вона потребує захисту, оскільки ні влада, ні етнічні товариства не замислюються над тим, яку унікальну пам’ятку культури маємо.

Наразі видання виходитиме один раз на місяць, а згодом перейде на щотижневий випуск.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРОПОНУЮТЬ КУПИТИ “ПОГАНУ” ЗЕМЛЮ

 

 

Наша газета вже писала про те, що в Дрогобичі був проведений земельний аукціон, який завершився невдачею.

На конкурс була виставлена земельна ділянка, на якій колись знаходився гуртожиток, який знесли через аварійний стан.

Влада заявила, що земельний аукціон не вдався, бо, мовляв, до нього належним чином не підготувалися. Проте ніхто з винних чиновників не був покараний. Та й карати не було за що, бо як би не йшла підготовка, обдурити потенційних покупців було важко.

Справа в тім, що земельна ділянка, яку пропонували продати, вважається “поганою”. Неподалік знаходиться шахта Дрогобицького сільзаводу, де видобувають соляну ропу. Земля тут постійно коливається, що й стало причиною знесення колишнього гуртожитку.

 Будувати тут, скажімо, багатоповерховий торговельний центр немає сенсу, бо занадто велике навантаження на землю може призвести до руйнації будівлі. Можливо, хтось би й погодився на будівництво одноповерхової споруди, але ж влада зажадала за продаж земельної ділянки площею 1502 квадратних метрів аж 554 тисячі 888 гривень та ще й 86 копійок, тобто майже по 370 гривень за квадратний метр. Можливо, для центру міста це й прийнятна ціна, але ж треба враховувати стан землі.

Колись хотіли зробити тут автостоянку, і це би розв’язало проблему паркувальних місць у центрі, але влада боїться втратити понад півмільйона гривень.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СЕРГІЙ АЛИМОВ: “У ДРОГОБИЧІ НАРОДИЛАСЬ ІДЕЯ САМОЗАХИСТУ ПІДПРИЄМЦІВ”

 

 

Приватні підприємці, не сподіваючись на підтримку держави, захищають свої права самостійно. Одним з таких небайдужих людей є дрогобичанин Сергій Алимов. Він очолює Спілку підприємців Дрогобиччини, обраний головою страйкового комітету, а ще є членом Ради підприємців при Верховній Раді України.

 

“ПОСТУПОВО Я ВИЗРІВ ДО ТОГО, ЩО ТРЕБА ЗАХИЩАТИ НЕ ЛИШЕ СЕБЕ, А Й ІНШИХ”

 

- Пане Сергію, Ви часто буваєте в Києві. Чим це викликано?

- Не так уже й часто. Мене щодня бачать у Дрогобичі. З пів-шостої ранку до дев’ятої вечора я на роботі. В Києві буваю раз на місяць, а то й двічі на три місяці - як виникне в цьому потреба. Рух підприємців само-організований, але потрібна координація дій. Я координатор по за-хідному регіону від руху “Вперед”. Крім того, я член робочої групи Ради підприємців по боротьбі з корупцією і злочинністю.

- Що це таке - рух “Вперед”? У Дрогобичі про нього мало що знають.

- Рух “Вперед” - це акція, а не партія чи громадська організація. Це логічне продовження Податкового Майдану. Майдан був стихійним, люди залишилися незадоволеними, виникла потреба в подальших діях.

- Чому Ви вирішили всім цим зайнятися? У Вас є свій бізнес. А тут Ви ще не лише за себе, а й за інших людей воюєте? Вам що, більше всіх треба?

- Все починається з малого. Спочатку мені треба було захистити свої права. Але я побачив, що й інші люди захищають свої права. Ми організувалися - люди, які торгують у Дрогобичі овочами й фруктами з машин. Так само організувалися підприємці в Бориславі, Стебнику, Стрию, інших містах. Підприємці організувались по всій Україні. Чому це було потрібно особисто мені? Бо в мене відбирали робоче місце, у мене відбирали моє майбутнє. Я працював за кордоном понад шість років, заробив гроші, привіз їх сюди, відкрив власний бізнес. А влада каже, що буквально завтра я його маю закрити. Я з цим не погодився, інші теж. А вже поступово я визрів до того, що треба захищати не лише себе, а й інших. Мабуть, тому, що маю дві вищі освіти (Сміється).

- Які саме?

- Закінчив з відзнакою вище військово-політичне училище і фінансово-економічний інститут у Харкові.

- Чому в армії не залишились?

- Я служив у армії в буремні дев’яності роки. Ми з дружиною жили на дев’яти квадратних метрах. Народилася дитина. Затримували зарплату на півроку. А була вона двадцять доларів. За одну поїздку на ніч у Москву можна було заробити сорок доларів. Батьки допомагати не могли. В армії на квартирну чергу не ставили. Але найголовнішим для мене були навіть не ці соціальні умови. Армія в незалежній Україні займалася не тим, чим мала би займатись, а саме бойовою підготовкою. Її просто не було. Солдат на посту був з автоматом, але без патронів. Хто розуміється на цьому, скаже, що це ідіотизм.

 

“ЛЮДИ ВЖЕ НІКОЛИ НІКОГО НЕ БУДУТЬ ПРОСИТИ, А БУДУТЬ ВИМАГАТИ”

 

- Давайте повернемося до наших днів. Чим Вас не влаштував Податковий Майдан і Податковий кодекс, прийнятий Верховною Радою України?

- Якщо дуже коротко, то виглядає наступним чином. Є три запитання, на які я просив дати відповідь особисто Азарова. Перше. Чи податковий кодекс справедливий. Друге. Чи спонукає він до сплати податків? Тобто: заплати - і спи спокійно. Третє. Чи ставить він у рівні умови малий, середній і великий бізнес?

- Відповідь на всі запитання однозначна: ні.

- Абсолютно вірно. Ці самі запитання я ставив Чечетову у Верховній Раді. А він мені: ми виведемо вас із “тіні”, ми нарахуємо вам податки, і ви заплатите по повній програмі. Інші можновладці говорять дуже просто: нам не потрібні незалежні люди, в яких є гроші, які мають свою думку, можуть її відстояти і здатні само-організуватися. Адже ми самі організували Податковий Майдан, за власні кошти. Ось, власне, ці три запитання. Чому люди так ставляться до цього всього? Тому що з цим Податковим кодексом нам просто залізли до кишені. Півроку дії цього документа показали, що нас просто доять, з людей ви-моктують кошти - у вигляді платіжних доручень, комунальних послуг, зростання тарифів, цін на продукти, перевезення в транспорті й таке інше. Ось ви берете в мене інтерв’ю на продуктовому складі, я можу вам сказати, звідки й які ціни беруться і як вони робляться.

- У Дрогобичі, мабуть, така ж ситуація, як в цілому по всій Україні. Але що конкретно Вас, приватного підприємця, не влаштовує саме в Дрогобичі?

- Нас не влаштовують дії влади ще з 2007 року. До влади, на мою думку, мали би прийти найкращі менеджери, які повинні створити умови для працівників і отримати зиск. А все, що стосується нинішньої влади, - це з точністю до навпаки. Нас ставлять у рамки. Заганяють у стійло, доять, як худобу, підвищують ціни на все можливе і неможливе. Чомусь вони думають, що люди мають мовчати. Але люди тепер будуть уже не просто в опозиції, вони вже ніколи нікого не будуть просити, а будуть вимагати. Згідно п’ятої статті Конституції України, єдиним джерелом і повним носієм влади в Україні є народ. А влада лише опосередкований представник народу. Якщо урядники не можуть упоратися зі своїми обов’язками, ми будемо брати владу в свої руки. Ми не просто критикуємо, ми хочемо діалогу з владою. Ми маємо свої наробітки, пропозиції, але нас не чують. Влада нас не чує. Влада не хоче мати діалог з нами.

- В чому полягає суть цих пропозицій?

- Ситуація виглядає наступним чином. Ми переходимо від оборони до нападу. Тобто ми вже не чекаємо, який черговий закон прийме влада. Не кажемо їй: тут, будь ласка, виправте. В такому разі ми стаємо співучасниками влади. Нас це не цікавить, ми це вже проходили. Нас не чують і не хочуть чути. В них зовсім інші цілі. Тому ми розробляємо альтернативні законопроекти, які стосуються підприємницької діяльності. Крім того, всі законопроекти мають бути взаємопов’язані між собою. Наприклад, ми зрозуміли, що закон про підприємців напряму пов’язаний з пенсійним законодавством, а пенсійне законодавство - зі страховим, страхове - з кримінальним. До речі, й досі залишається кримінальна відповідальність за підприємницьку діяльність. То про що далі можна говорити? Це ж абсурд!

 

“ВЛАДА БОЇТЬСЯ НЕ РЕВОЛЮЦІЇ, А БОЇТЬСЯ ЖИТИ ПО ЗАКОНУ”

 

- А що в Дрогобичі, на Вашу думку, можна змінити?

- Насамперед нашу владу слід зробити відкритою. Коли був Податковий Майдан, новообраний мер прийшов і сказав, що ратуша належить народу, сюди може прийти будь-хто і в будь-який час. Але насправді вийшло, що нема жодної змоги потрапити ні на засідання виконкому, ні на особистий прийом до міського голови, навіть на сесію до депутатів, яких ми самі ж обирали. Всі запити практично замикаються на рівні першого заступника міського голови Олександра Коростельова. Але все це нас зараз не настільки хвилює, як могло бути раніше. Ми знаємо свій шлях, яким ідемо. Ми вимагаємо звіти за пророблену роботу, не на словах, а на папері. Воюємо з Пенсійним фондом, виконавчою службою. Наша основна мета - побудувати громадянське суспільство, в якому буде верховенство права, верховенство закону. Влада спить і бачить країну дрібних злодіїв, які не платять податків, внесків до Пенсійного фонду. Владі легше закрити нам рота, притиснути, перевірити. Тому саме в Дрогобичі народилась ідея самозахисту підприємців. Вона набирає ознак всеукраїнського руху. Ми тісно співпрацюємо з іншими верствами населення, бо вважаємо, що наша робота пов’язана з пенсіонерами, бюджетниками. Тому зараз сказати, що ми розв’язали власні проблеми, не можемо. Треба розв’язувати проблеми всіх. Все взаємопов’язано.

- На чому важливому, про що я Вас не запитав, Ви би хотіли зробити акцент?

- За якийсь місяць уже настане осінь. Плануються великі масштабні акції. Ми запропонуємо альтернативний шлях розвитку. Сьогодні склалася ситуація, протилежна до тієї, яка було 150 років тому. Тоді, 1861-го, цар відмінив кріпосне право. Зараз новий цар робить усе, аби закріпачити людей. Але люди постануть проти цього, і це факт. Крім того, Україна в економічному плані рухається назад, до 90-х років. Малого і середнього бізнесу не існує, купівельної спроможності нема, інфляція росте, хоча влада показує зовсім інші тенденції й цифри. Влада доїтиме нас доти, доки бензин коштуватиме, скажімо, 15 гривень за літру. Ось тоді вони скажуть: грошей нема, треба щось робити для людей.

- Знову повертаю Вас до Дрогобича…

- А що Дрогобич? У Дрогобичі те ж саме. Дуже прикро, що міський голова не бере участі в нашому житті, бодай не веде листування з центральною владою щодо наших проблем. Нема реакції на громадську експертизу грошово-експертної оцінки землі, нема реакції на віче, нема реакції на виступи підприємців…

- Міський голова говорить про реконструкцію ринку.

- Та все дуже просто! Щоби владі зробити реконструкцію, потрібен інвестор, а інвестор у державні підприємства гроші не вкладає. Тому кажуть: скидайтеся! Ви зробіть, а ми вам потім надамо в оренду. Але тут виникають певні нюанси. Ось, наприклад, кіоск. Умовно кажучи, він коштує 5 тисяч гривень, а підприємець купує його за 5 тисяч доларів! Відчуваєте різницю? Проти цього люди постануть, і ніколи більше такого не буде!

- Але Ви, люди, які входять до громадської організації, теж вкладаєте гроші у ринок?

- Так, але ми отримуємо акти виконаних робіт, акти закупівлі матеріалів. У влади такі номери вже більше не пройдуть. Треба робити так, як у Трускавці чи в інших містах. Не має влада грошей - створюється колективне підприємство, люди вкладають свої кошти і співпрацюють з владою. Якщо наш ринок збитковий, то гроші губляться десь від адміністрації до ратуші. А це всього двісті метрів, і це вже не наші проблеми. Повірте, на ринку нема жодної людини, яка би не заплатила щодня за те, що тут стоїть. Навіть бабця, яка продає яблука чи груші, платить.

- А як Ви ставитеся до “бізнесу”, яким на ринку займається міліція?

- Я хотів саме про це сказати. Це моє побажання меру: нехай міліція перестане заробляти на ринку, а займеться, власне, тим, що записано в законі про міліцію. А там записано, що треба охороняти правопорядок, запобігати злочинам і розкривати їх. А у нас міліція стала бізнес-структурою, де є самозайняті підприємці. Є малі підприємці -офіцери. Є середній бізнес, який на машинах їздить. Вони живуть по тих самих законах і хочуть, щоби ми їх боялися. Такого вже ніколи не буде. Люди вже стали з колін. Скоро вони будуть боятися нас, а не ми їх.

- Що Вам підказує інтуїція: події будуть розвиватися мирним шляхом чи все-таки народ доведуть до того, що знову буде революція - цього разу кривава?

-  Хочу сказати, що якраз рада підприємців, координатори і організатори підприємницького руху стоять на одному: всі зміни мають відбуватися на законних підставах. Революція - хибний шлях, шлях у собі. Революція веде в тупик. Люди, які приходять після революції, знову нічого не можуть зробити, і їх знімають. Влада, яка прийде шляхом революції, буде нелегітимною. І попередня влада була нелегітимною. Чим вона закінчила, ми знаємо. Але хочу сказати, що влада не боїться революцій. Вона не боїться вил, сокири. Вона боїться жити по закону. Це для неї Страх Божий і Кара Небесна. Бо жити по законах - це коли нема корупції, нема хабарів. Це треба зробити вибір: або влада, або бізнес. Це треба закрити офшори. Ось цього вони бояться. Коли ми кажемо, що треба жити по законах, їх теліпає. Вони би хотіли бачити нас із вилами та сокирами, але ми не дамо їм такої радості. Ми робимо все, щоб люди залишалися в нашій державі. Ось моя дитина хоче виїжджати із України, але я зроблю все, щоби вона тут залишилась. Закон має бути один для всіх. І виконуватися всіма. А виконання закону - це стоп корупції, стоп хабарництву, стоп цензурі!

 

Анатолій ВЛАСЮК 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВІД ОЛЕКСІЯ РАДЗІЄВСЬКОГО ДО ВАСИЛЯ КИРИЛИЧА

 

 

 

Нині Василь Кирилич у Львові, а завтра може бути в Києві...

 

ЧИ ПІДЕ У ВІДСТАВКУ ОЛЕКСІЙ РАДЗІЄВСЬКИЙ?

 

Йой, нелегкі часи настали для Дрогобича! Багато хто сподівався, жи з приходом Олексія Радзієвського міська господарка запрацює як налагоджений годинниковий механізм, але ніц з того наразі не виходить. Недаремно, мабуть, зупинився і дзигар на ратуші. Моя Стефка каже, жи то був знак Олексієві Васильовичу, але він того не зрозумів і не зробив належних висновків. А тепер від його так званого господарювання страждатимуть насамперед дрогобицькі бюджетники. Та ще й як страждатимуть! У Львівській облдержадміністрації повідомили, жи на сьогодні не вистачає асигнувань на оплату праці працівникам бюджетних установ. У Дрогобичі ця сума становить аж 12,9 мільйона гривень! У Бориславі трохи менше, але теж достатньо, - 7,3 мільйона гривень, у Трускавці - 2,9 мільйона. Моя Стефка сі бідкає, бо ж люди не винні, жи до влади прийшли великі обіцяльники, які не можуть налагодити стан справ у своїх містах. Ну, з Фірманом і Козирем ситуація зрозуміла, хлопаки не працювали у структурах влади. Але ж Радзієвський! Пройшов Крим, і Рим, і мідні труби! Мав би працювати денно і нощно, а не засмагати в Хорватії. А моя Стефка каже, жи пан Радзієвський в тотій Хорватії тяжку думу думає. Він розуміє, жи рано чи пізно за все доведеться відповідати. Брати на себе відповідальність не хочеться. То чому б усе не спихнути на свого першого заступника Олександра Коростельова? Згадаймо, жи за першої каденції Олексія Радзієвського був звільнений тодішній його перший заступник Володимир Кондзьолка. Можливо, причини були інші, але факт залишається фактом. Та й деякі інші урядники тоді були звільнені. Ось повернеться Радзієвський із відпустки - і полетять невинні голови! Моя Стефка десь на базарі почула, жи на цю посаду може піти Тарас Гентош. Але місту потрібен менеджер на кшталт того ж Коростельова, а пан Тарас не дотягує до цього. Та й не може на керівній посаді в ратуші поруч з кунівцем Тарасом Метиком бути ще один кунівець Тарас Гентош. А ситуація з господаркою в Дрогобичі й справді загрозлива. Так, за даними тієї ж Львівської облдержадміністрації, не забезпечено виконання завдань з мобілізації платежів до загального фонду бюджету. То вумно сказано, я в тім не петраю,  але в Дрогобичі оте недовиконання становить 17,8 мільйона гривень або 31,1 відсотка до шестимісячного плану, в Бориславі - 7,9 мільйона гривень або 30,2 відсотка, в Трускавці - 7,1 мільйона або 25,8 відсотка.  Чи можна в такому випадку назвати ефективним господарювання Олексія Радзієвського? Боюсь, жи відставкою Коростельова справа не скінчиться. Мер, очевидно, сам у відставку не піде, але люди можуть його попросити це зробити. Як кажуть, чим раніше, тим краще, аби не ганьбитися і не стояти до останнього, як попередній мер.

 

ПРОТИ ЧОГО ПРОТЕСТУЄ ВАСИЛЬ КИРИЛИЧ?

 

Нещодавна моя Стефка поїхала до Львова, аби зустрітися зі своєв коліжанкою. Пішли на кавусю, аж глип - угледіла моя Стефка Василька Кирилича, знаного дрогобицького бандуриста. А на голові в нього біла пов’язка. Стефка подумала, жи хлоп голодує, вибігла з кав’ярні, прихопила з собов булочку. А Василько сидить вгодований як гуска, аж му щоки від жиру блистять, а на тій пов’язці, що голову обмотала, замість “голодую” написано “протестую”. Стефка не відразу второпала, проти чого протестує Василько, бо той говорив якось невиразно, загальними фразами. Аж коли приїхала до Дрогобича, то змусила мене зайти до Василька на його сторінку на Фейсбуці. Йой, про що тільки мій кумпель там не пише! Сотворив він відкритий лист учасника одиночного протесту “Кобзар проти переслідування за віру!”.  Одиночний, бо один протестує чи тому, що акція одноразова? Наш дрогобицький Шевченко звертається до керівників державних органів та силових структур, органів місцевого самоврядування, правлячих ієрархів релігійних конфесій, засобів масової інформації, громадськості міст та сіл України. Гвалт! Вася стає всеукраїнською звєздою! А пише, жи його і співгромадян переслідують за віру. І протест його полягає “в співі кобзарських пісень біля приміщень державних органів та силових структур, органів самоврядування, людних місцях, а також біля архиєпархії та єпархій УГКЦ, яка є основним винуватцем утисків за віру”. А на маєш! Та кілько бачив Василька в Дрогобичі, де він жиє, чи в Трускавці, де працює, але ніхто йому рук не крутив, до цюпи не саджав. Що за кумедія? Але читаю далі: “Акція розпочинається у Львові 19 липня 2011 року, продовжуватиметься в інших містах західного регіону України та столиці нашої держави Києві. Акція-протест триватиме до вирішення питань з порушення свободи совісті й гоніння за віросповідання мене й моїх співгромадян, вона може перейти в інші форми протесту - аж до голодування”. Ага, таки голодуватиме Василько! Може, це й на користь піде, стане струнким юнаком. Головне, не переборщити, як Луценко. Далі дізнаюся, жи Василько є греко-католиком, але правовірним. А я який? Лівовірний? А Стефка? Ото ми неотесані чурбани, не знаємо, хто є насправді. Добре, жи є наш кобзарик, який просвітить грішні душі. Взнаю, жи створена Українська Правовірна Греко-Католицька Церква, яка згодом проголосила Візантійський Католицький Патріархат. Отакої! Живемо й не знаємо. А далі - серйозні речі: “Справжні утиски й гоніння розгорнулися щодо правовірних греко-католиків повсюдно, йде грубе втручання у їх приватне життя. У Дрогобичі, зокрема, чиниться тиск на працівників бюджетних установ, котрі відвідують каплицю Різдва Христового, що належить парафії УПГКЦ. Утисків та погроз про звільнення з роботи зазнають учителі та лікарі, державні службовці. Їх змушують писати пояснювальні листи, спонукають до відречення від правовірної католицької віри. На телефони парафіян надходять дзвінки з погрозами, проти молоді розгорнулася кампанія висміювання, з них глузують.

Щодо мене особисто відбуваються також утиски: до мого приватного офісу у Дрогобичі навідувалася група місцевих священиків з метою психологічного тиску, на мобільний телефон надходять дзвінки з наполяганням забрати дочку з контемплятивного монастиря та вимогою не втручатися у життя “правильної" церкви, тобто УГКЦ, йде очорнення мене на інтернет-сторінках, форумах. Усе це відбувається під орудою священства Української Греко-Католицької Церкви та за підтримки влади. У Дрогобичі з метою ліквідації у місті парафії УПГКЦ у міській ратуші відбулася таємна рада священнослужителів УГКЦ з секретарем міськради Тарасом Метиком. Також отці чинили тиск на членів Координаційної Ради Блоку Демократичних Сил Дрогобиччини, вимога була та ж сама: позбутися у місті правовірних греко-католиків”. Нє, якого маємо стійкого воїна за віру Христову! Моцно стоїть, навіть не хилитнеться! Ще багато “ужастіків”, як каже моя онука, наводить Василько в своєму листі. А я лише думаю: звідкіля взялася ота правовірна греко-католицька церква? Чи ходили до неї діди й батьки Василька, та й він сам? Чому чех Догнал, якого зараз звинувачують у кримінальному злочині (побив жінку) має нам диктувати, до якої церкви ходити? А моя Стефка прямо каже, жи тота догналівська церква є структурою московської церкви, а Кири-о, який вкотре приїжджає до України, як до себе додому, і Кирилич - то “два сапога пара”. Звісно, мені шкода Василька, бо був хлоп як хлоп. Чи то зазомбували його, чи гроші файні дають?

Ось така фільозофія, пані та панове...

 

ФІЛЬОЗОФ МАКСИМ ГІРЧИЦЯ ІЗ ГОРІШНЬОЇ БРАМИ

 

ПОРАДИ ДОКТОРА СТЕФКИ

 

Ну що, мої дорогенькі? Допомогли вам мої поради? Отож-бо й воно! Слухайте мене - хвороба вас мине!

 

ШКІДЛИВІСТЬ ШИПШИНИ

 

У ста грамах сухих плодів шипшини міститься двадцять добових доз вітаміну С. Вживати ж можна тільки одну дозу. Це приблизно п’ять плодів на одну склянку води. Додаткове введення через шипшину вітаміну С  збільшує основний обмін речовин в організмі.

Безконтрольна велика доза його викликає паталогічні явища: зменшує кількість еритроцитів у крові й збільшує кількість білих кров’яних тілець. Навіть при одноразовому вживанні великої дози шипшини виникає тахікардія. При тривалому ж вживанні шипшини можуть виникнути проблеми з серцем.

Організм швидко звикає до того, що його підгодовують вітаміном С, стає незвичайно чутливим до незначного дефіциту цього вітаміну. Як наслідок, може розвиватися гострий авітаміноз.

 

ЛІКУВАННЯ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ

 

Слід пам’ятати, що підшлункова залоза не любить жирних продуктів, солодощів, гострих страв, алкоголю.

Візьміть траву безсмертника (2 чайні ложки на 200 грамів води), кип’ятіть на слабкому вогні протягом півгодини. Вживайте по 50 грамів тричі денно за півгодини до їди.

Можна також пити суміш трав безсмертника, спориша, сосонки, нагідок, курудзяного волосу. Візьміть дві столові ложки суміші на півлітри окропу, кип’ятіть ще 10 хвилин, вживайте за півгодини до їди.

 

КОЛИ НЕПОКОЇТЬ КАШЕЛЬ

 

При тривалому грудному кашлі треба натерти груди сухою сукняною шматиною, потім ретельно втерти внутрішнє сало або топлене вершкове масло. Якщо у вас є, можна додати й соснового масла.

Візьміть жито, ячмінь і овес, додайте трохи цикорію і два грами очищеного гіркого мигдалю, все запарте і їжте так, як звичайну кашу. Можна з гарячим молоком.

Дуже корисно від застуди і кашлю пити сік ріпи з цукром або медом.

Поріжте на дрібні шматочки і прокип’ятіть десять цибулин та одну головку часнику в непастеризованому молоці до того часу, поки цибуля і часник не стануть м’якими. Додайте трошки соку м’яти і меду. Вживати по одній столовій ложці щогодини впродовж дня.

Закип’ятіть дві столові ложки коренів перцю з двома склянками білого виноградного вина. Процідіть. Пити напій потрібно гарячим тричі на день упродовж дня.

Щоранку з’їдайте столову ложку суміші: цибулина і столова ложка топленого гусячого або свинячого сала.

 

ХАРЧОВІ ОТРУЄННЯ

 

У вас, особливо якщо вдома є діти, завжди повинен бути певний запас трав, коренів, ягід, які мають в’яжучі, антисептичні властивості: звіробій, полин, ромашка, календула, кора дуба, шипшини, листки і корені суниці, подорожник.

При сильному харчовому отруєнні насамперед потрібно  очистити шлунок, давати хворому якомога більше питва - по пів-склянки декілька разів на день перелічених лікувальних трав. 

Абисьте мені ніколи не хворіли!

 

ДОКТОР СТЕФАНІЯ ГІРЧИЦЯ ІЗ ГОРІШНЬОЇ БРАМИ

 

ЧИТАЙТЕ В НАСТУПНОМУ НОМЕРІ “ТУСТАНІ”

(5 СЕРПНЯ)

 

ЩО МАЮТЬ І ЗА ЩО ЖИВУТЬ КЕРІВНИКИ ДРОГОБИЦЬКОЇ РАТУШІ?

ЧИ МАЄ ШАНС ВІКТОР ЮЩЕНКО СТАТИ НАРОДНИМ ДЕПУТАТОМ УКРАЇНИ ВІД ДРОГОБИЧЧИНИ?

 

 

 

 

 

 



Создан 06 авг 2011



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником