Тустань № 18

 
 

Тустань № 18




Чи переселиться Коростельов у будинок без газу? - 4 стор. 

 

N18 (562) 19 - 24 серпня 2011 року Ціна 1 гривня 

www. tustan.io.ua; е-mail:vlasjuk60@rambler.ru; тел. 067-3678019

 

ЧИТАЙТЕ СЬОГОДНІ

 

У ДРОГОБИЧІ З’ЯВИЛАСЯ “ЖИВА” І “МЕРТВА” ВОДА - 2 СТОР.

“ЕКОВОД” ЛІКУЄ ВІД ХВОРОБ - 2 СТОР.

КАЛЕНДАР УКРАЇНЦЯ - 2 СТОР.

НАРОДНИЙ КАЛЕНДА - 2 СТОР.

ЯК ВОЛОДИМИР ГНАТЮК ВРЯТУВАВ ВІРШІ СВОГО БАТЬКА -  3 СТОР.

РЕВОЛЮЦІЇ ЧЕРЕЗ ЮЛЮ НЕ БУДЕ - 4 СТОР.

БУВ БАНК ВАШ - СТАНЕ НАШ - 4 СТОР.

“ДРУЖБА” ЙДЕ ДО ЛЬВОВА, А ДРОГОБИЧ ВТРАЧАЄ ТРИСТА ТИСЯЧ ГРИВЕНЬ ЩОМІСЯЦЯ - 4 СТОР.

“ПРИКАРПАТТЯ” СПОДІВАЄТЬСЯ НА ІНВЕСТОРА - 4 СТОР.

ЧИ МАЄ ШАНС ОЛЕКСІЙ РАДЗІЄВСЬКИЙ СТАТИ НАРОДНИМ ДЕПУТАТОМ УКРАЇНИ? - 4 СТОР.

 

Провінційний щоденник

 

ГКЧП

 

Здається, ми й забули, що двадцять років тому  не лише вибороли нашу незалежність, а й пережили три страшних дні, коли до влади хотіло прийти так зване ГКЧП.

Це нині ті події можна згадати з усмішкою, розповісти молодшим, як по телевізору мало не цілодобово ганяли “Лебедине озеро”, а в такого собі Янаєва, одного з лідерів ГКЧП, трусилися руки - чи то від хвилювання, чи то від перепою.

Насправді нас хотіли силоміць залишити в СРСР, причому його гіршого - сталінського - зразка, де нема не те що свободи слова, а й свободи думки.

Пригадую поведінку в ті дні багатьох людей, які й нині при владі та звично зараховують себе до національно-демократичного табору. Вони поспішно познімали синьо-жовті значки, які було модно тоді носити. Справа навіть не в тому, що ці люди побігли здавати заборговані за декілька місяців компартійні внески. Слабкість людини ще можна пояснити. Можна зрозуміти й вибачити страх, який оселився в їхніх душах, здається, на генному рівні. Але як і тоді вони уповні показали свою підлу душу, пристосовуючись до ситуації, так і зараз готові лизати те місце, звідки ноги ростуть, будь-якому панові, який хоч на щабель стоїть від них вище. Міняючи партії, як шкарпетки, вони переслідують одну мету: бути поближче до владного корита. Найбільш огидно, що при цьому політикани прикриваються святими для нас ідеями та іменами.

Не за таку Україну, яка є нині, воювали наші ветерани національно-визвольних змагань. Прапор, герб, гімн - це лише атрибути, які не наповнені реальним змістом, бо й досі Україна залишається залежною економічно й політично. Режим Януковича хоче повернути нас до СССР.

І все-таки це наша незалежність. Якщо ми впорались із зовнішніми ворогами, то дамо собі раду й з ворогами внутрішніми, хоча інколи це буває важче зробити. Жодне ГКЧП вже нас не зламає, а своїх перекінчиків ми  навчились розпізнавати й не вірити їм на слово.

Головне, що маємо зрозуміти: незалежність - це не кінцевий результат, а процес. За незалежність треба боротися щодня.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

“СВІЖИЙ ПОГЛЯД”, АБО ЧОМУ ВЛАДА ЗАБОРОНИЛА “ІНШОМУ МІСТУ” ПРОВЕСТИ ФЕСТИВАЛЬ У РАТУШІ

 

Активісти “Іншого міста” знайшли прихисток у музеї “Дрогобиччина”

 

Дрогобицька мати вигодовує майбутнього Президента України?

 

“Юля” на пальцях правої ноги? А що на лівій?

 

Нещодавні події у Великобританії засвідчили, що до молоді слід ставитися з більшою увагою і повагою, якщо суспільство не хоче мати зайвих проблем, з якими не здатне впоратися.

Схоже, цього не хочуть зрозуміти в Дрогобичі. Фактично влада зірвала проведення фестивалю, який мала намір провести молодіжна організація “Інше місто”. Серед її здобутків багато гарних справ, а запам’яталася вона проведенням минулого року акції “Кардіограма міста”, коли священики і віряни Московського патріархату замалювали на асфальті все, що бодай віддалено нагадувало хрести.

Нинішня влада фактично діє в унісон з церковними фанатиками, забороняючи те, що не мала би робити. За словами керівника “Іншого міста” Остапа Походжая, їм заборонили провести фестиваль з використанням приміщень у ратуші, зокрема сесійної зали, мотивуючи це реконструкцією та підготовкою до Дня міста. Могло видатися, ніби молодь хотіла знести все дощенту.  Пам’ятається, свого часу міський голова Олексій Радзієвський привселюдно запевнив, що ратуша - це народний дім дрогобичан, куди всі матимуть доступ. Щоправда, сам Олексій Васильович у ці дні був на відпочинку в Хорватії, але факт залишається фактом, і навряд чи ті, хто заборонив проведення фестивалю в стінах ратуші, отримають від нього на горіхи.

“Іншому місту” довелося згорнути програму, сподіваючись на кращі часи, коли можна буде провести фестиваль. Юнаки й дівчата явно не очікували такого спротиву з боку влади, інакше заздалегідь подбали б про інші приміщення.

А поки що вони з люб’язного дозволу Алли Гладун знайшли прихисток у музеї “Дрогобиччина”, де провели виставку “Свіжий погляд”. На суд відвідувачів були виставлені картини юних художників. Прикметно, що мова не йшла про конкуренцію між талантами. Кожний митець самостійно вибирав стиль і техніку виконання власної роботи. На думку дослідника мистецтва Івана Дудича, “Свіжий погляд” цікавий своїм розмаїттям як безпосередній та щирий польовий букет, складений з різних імен молодих митців  та їхніх творчих концепцій”.

Як і слід було очікувати, влада не спромоглася прийти на презентацію виставки. Та й дрогобичани ще не звикли до подібних імпрез, особливо пов’язаних з молоддю. Тому здебільшого зібралися юнаки та дівчата, батьки деяких юних талантів, аби у вузькому колі відсвяткувати маленький успіх.

Нинішні імена тих, хто виставив на суд свої картини, мабуть, нічого не скажуть ні пересічному дрогобичанинові, ні маститому мистецтвознавцю. Але хочеться вірити, що бодай хтось із них згодом прославить рідне місто на міжнародних виставках. Отож, запам’ятайте їхні імена: Михайло Огоновський, Марта Сов’як, Іван Дудич, Мар’яна Мирошниченко, Сергій Грех, Людмила Залавська, Ксенія Іванова, Дзвіна Загайська, Максим Таранов.

Творчих успіхів!

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

НОВИНИ

 

 

ОЛЕКСІЙ РАДЗІЄВСЬКИЙ може стати першим заступником голови Львівсь-кої обласної держадміністрації. Принаймні про це пише інтернет-видання “Трускавецький вісник”. Якщо це трапиться, на Дрогобич очікують вибори міського голови.

МІЛІЦІОНЕРИ ЗАТРИМАЛИ УЗБЕКА, який без належних документів торгував у центрі міста. Це сталося цього вівторка, 16 серпня. Він учинив їм непокору й почав ображати. Прикметно, що на захист гарячого східного хлопця відразу ж кинувся один із уже колишніх правоохоронців. Затриманого доставили до суду й засудили на п’ять діб.

 

КАЛЕНДАР УКРАЇНЦЯ

 

19 серпня

1914 - Створено керівний орган Українських Січових Стрільців - Українську бойову управу.

20 серпня

1843 - Помер Григорій Квітка-Основ’яненко, український прозаїк, драматург, журналіст, літературний критик і культурно-громадський діяч.

1920 - Договір у Севрі коло Парижу визнав Східну Галичину окремою державною територією.

1925 - Шевченкова гора в Каневі проголошена державним заповідником.

1944 - У бою з більшовиками загинув д-р Юрій Липа, письменник, публіцист і лікар УПА.

21 серпня

1627 - Випущено перший словник української мови Памви Беринди. 

1925 - Помер поет і письменник Осип Маковей.

22 серпня

1944 - Загинув Клемпуш-Лопата, провідник ОУН на Закарпатті.

1944 - Загинув Ростислав Волошин-Павленко, голова Збору УГВР. 

23 серпня

1992 - Українська Православна Церква зняла анафему з гетьмана Івана Мазепи.

 24 серпня

День Незалежності України

1745 - Помер Олекса Довбуш, ватажок опришків у Карпатах.

 

НАРОДНИЙ КАЛЕНДАР

 

19 СЕРПНЯ - ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА, ЯБЛУЧНИЙ СПАС

Одне із великих народно-релігійних свят, що входить до числа дванадцяти. Як оповідають євангелісти, в середині свого земного служіння Ісус Христос привів своїх учнів на гору Фавор, де раптом преобразився: його обличчя засяяло, як сонце, одяг побілів, як сніг. У народі Преображення Господнє називають Великим і Другим Спасом. Цієї пори збирають врожай фруктів, меду, хліба, грибів, які відносять до церкви на посвяту. На Спаса прийнято поминати померлих родичів. За повір’ями, цього дня вони втретє - після Страсного четверга і Трійці - виходять на світ. Якщо в родині є тяжко хвора людина, якій на Спаса дати освячене яблуко - символ життя, то вона або видужає, або закінчаться її страждання і вона тихенько помре до Успіння. Після Спасу часто настає різке похолодання, тому приказують: “Прийшов Спас - держи рукавички про запас”.

20 СЕРПНЯ - ПИМЕНА

Названий іменами києво-печерських ченців. Пимен Многоболісний народився хворим. Коли хвороба загострилася, його принесли в Печерський монастир, щоб ченці помолилися над ним. Він залишився в монастирі, в якому пробув більше 20 років і ніколи не нарікав на свою хворобу. Міг лікувати інших, а перед смертю сам видужав. Помер у 1110 р. Пимен Посник жив у XIII - XIV ст., постійно постився, споживаючи їжу лише раз на тиждень.

21 СЕРПНЯ - МИРОНА-ГОНИВІТРА

На честь святителя Мирона, єпископа Критського, який жив у IV ст. Помер близько 350 р. В народі цей угодник одержав ім’я Вітрогона або Гонивітра, оскільки в його день, як правило, дмуть сильні вітри. З днем Мирона пов’язують і кінець літа. “Мирони-Вітрогони куряву збивають на дорогах, за красним літом стогнуть”. Здавна помічено: який Мирон-Гонивітер, такий і січень.

ГРИГОРІЯ ІКОНОПИСЦЯ

Був ченцем Києво-Печерського монастиря. Брав участь в оздобленні Успенського собору Києво-Печерського монастиря. В малюванні образів досяг високої технічної виразності. Багато його ікон розходилось по всій Україні. Помер у 1105 році.

22 СЕРПНЯ - АПОСТОЛА МАТВІЯ

Був учнем Ісуса Христа. Спочатку входив до складу апостолів із числа сімдесяти. Згодом його приєднали до дванадцяти апостолів замість Іуди-зрадника. За одним із переказів, Матфій проповідував євангеліє в Ефіопії, де загинув мученицькою смертю близько 63 р.

23 СЕРПНЯ - ЛАВРЕНТІЯ

Вшановується пам’ять римського мученика. Він був архідияконом, тобто заступником єпископа, відав судочинством. Лікував багато хвороб, але найбільше прославився зціленням очної недуги, тому здавна йому молилися щодо прозріння.

24 СЕРПНЯ - ФЕДОРА ОСТРОЗЬКОГО

Походив із Волинського княжого роду. В молодому віці займав посади Луцького старости, а потім воєводи, активно виступив проти поневолення українських земель Польщею. Брав участь у Грюнвальдській битві 1410 р., під час якої було розгромлено військо хрестоносців. Згодом князь Федір невдало виступив у битві з татарами, і це, як припускають, стало поворотним пунктом у його житті: невдовзі він став ченцем Києво-Печерського монастиря. Постриг прийняв під іменем Феодосія. Помер близько 1446 р.

 

 

 

У ДРОГОБИЧІ З’ЯВИЛАСЯ “ЖИВА” І “МЕРТВА” ВОДА

 

Ще в дитинстві ми слухали казки про живу та мертву воду. Добро завжди перемагало Зло, і мертві воскрешали.

З’ясовується, що і в житті, а не тільки в казках, є “жива” і “мертва” вода. Щоправда, ще не вдалося когось воскресити, але вчені переконані, що за допомогою цих вод можна лікувати різні хвороби й омолодити організм. Так, так, вам не почулось, лікує не лише “жива”, а й “мертва” вода.

Багато про це, якщо не все, знає дрогобичанин Віталій ГРИНЬКІВ. Він реабілітолог, спеціаліст відновлювальної і спортивної медицини. Я попросив розповісти його про “живу” і “мертву” воду, а перед інтерв’ю скуштував і тієї, й іншої, яку Віталій Васильович приготував на спеціальному апараті “Ековод”.  Не скажу, щоби відразу після вживання цієї електроактивованої води, збагаченої кремнієм, помолодів років на п’ятдесят, але відчуття були специфічними.

 

“ТАЛА ВОДА - НАЙІДЕАЛЬНІША ДЛЯ ЗДОРОВ’Я”

 

- Пане Віталію, так що це таке - “Ековод”?

- В цьому апараті використовуються найсучасніші технології очищення води. Розроблений він групою українських учених із однойменної науково-виробничої фірми.

- Але ж маємо купу різних апаратів, які очищують, фільтрують воду. “Ековод” від них чимось відрізняється?

- І не чимось, а переважає за багатьма характеристиками. Насамперед не треба міняти так звані змінні елементи, ті ж самі картриджі, фільтри на вході, як у багатьох інших апаратах. Фільтри в “Еководі” є наливного типу. Тобто наливаєш воду, апарат вмикаєш у мережу, а пристрій уже сам визначає за допомогою найсучаснішої електроніки, датчиків контролю якості, скільки часу йому потрібно, аби вивести воду на параметри еталону.

- І що є еталоном?

- Тала вода. На думку вчених, саме вона є найідеальнішою для здоров’я. В природі вона тече з вершин гір і стає структурованою. За допомогою “Еководу” вода теж стає структурованою.

- Тобто штучно підганяється мінеральний склад води?

- Про інші апарати з фільтром говорити не буду, але якраз “Еководу” це не загрожує. Що ми маємо насправді в інших апаратах? Якщо воду очистити, то попри негатив, забирається й позитив, тобто усуваються всі мікроелементи, солі. Вода стає ніяка, справді “мертва”, як дистильована, і жодної користі не приносить. Якщо такою водою чистити зуби, вживати її як питну, то організм почне втрачати всі мікроелементи. Ця вода не активує нічого в організмі, а, навпаки, вимиває все з нього, порушуючи тим самим мінерально-водний склад.

 

“ЕЛЕКТРОАКТИВОВАНА ВОДА, НАСИЧЕНА КРЕМНІЄМ, Є ДЖЕРЕЛОМ МОЛОДОСТІ”

 

- А з “Еководом” не так?

- Звичайно що ні! За допомогою “Еководу” вода насичується мінералами, в буквальному розумінні цього слова чистить організм. І це загальновідомі факти. Після очистки такої води виділяються іони, які найкраще засвоюються організмом, вода насичується кремнієм, а це неодмінне джерело молодості. В результаті вода не лише очищена, а й активована, тобто біологічно активна, справді жива вода, яка в своєму складі зберігає всі необхідні для життєдіяльності людини мікроелементи. Це дійсно справжня жива вода, яку зараз важко знайти у зв’язку з екологічними проблемами, які постали перед людством.

- Хто ж винайшов це диво?

- Наші українські вчені. Щоправда, ця технологія відпрацьовувалася давно, ще в радянські часи. Найбільш успішно ці проблеми розв’язують зараз в Україні, Росії та Узбекистані. В кожній країні є свої особливості, запатентовані ноу-хау. Але саме українським ученим слід віддати належне, бо те, що вони зробили, до цього нікому не вдавалося?

- Що саме Ви маєте на увазі?

-  Вони зуміли виділити в іонній формі кремній, а це найкраще засвоюється нашим організмом. Кремній - один із важливих мікроелементів, який вкрай необхідний організму для регуляції багатьох життєвих процесів.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

(Далі буде)

 

“ЕКОВОД” ЛІКУЄ ВІД ХВОРОБ

 

 

 

 

Про те, що хороша вода творить зі здоров’ям справжні дива, знає кожен, але таких результатів можна досягти тільки у тому випадку, коли вода очищується належним чином.

Таке очищення можна провести за допомогою фільтру для води. На жаль, сьогодні ідеальних фільтрів для води не існує. Фільтри на вугільних картриджах видаляють тільки хлор і органіку, а у водопровідній воді є ще нітрати, нітрити, сіль важких металів, пестициди.

Забезпечити достатній рівень очищення води дозволяє технологія електроактивації води за допомогою водоочисників “Ековод”. При цьому важкі метали очищуються до 70 відсотків, а нітрит і хлорорганічні суміші видаляються повністю.

Крім того, у воді зберігаються необхідні живому організму мікроелементи. На відміну від бутильованої або очищеної за допомогою фільтру така вода є біологічно активною, насичена кремнієм і киснем.

Не дивно, що вживання такої води забезпечує високий оздоровлюючий ефект. Наприклад, людина після трьох місяців пиття електроактивованої води раптом помічає, що зникла бронхіальна астма, перестали докучати серцеві й головні болі, нормалізувався цукор у крові.

Водоочисники “Ековод” дозволяють також отримати лужну і кислотну воду, так звану воду “живу” і “мертву”. А це серйозні профілактичні засоби для зміцнення здоров’я.

 Кисла вода володіє антиалергічними, протизапальними, протисвербіжними і протиглистовими властивостями, є модулятором венозно-гепатичної системи. Ця вода ефективна при харчовому отруєнні, знижує біль у суглобах і тиск у гіпертоніків, бореться з простудними і інфекційними захворюваннями, успішно застосовується при лікуванні незаживаючих ран, екзем.

Лужна або “жива” вода - це могутній антиоксидант, радіопротектор, імуностимулятор. Для людей, які потерпіли від Чорнобильської радіації, ці властивості особливо важливі. Більш важливих засобів від радіації сьогодні немає. Лужна вода модулює артеріальну систему. Вона загоює опіки, нормалізує тиск у гіпотоніків, покращує апетит і травлення, стимулює обмін речовин.

Суміш кислої і лужної - це якісна питна вода. Вона використовується для пиття, приготування перших страв, компотів.

Винятковою особливістю водоочисника “Ековод” є те, що людина кожного разу бачить кількість видаленого з води осаду, а також відсутність витратних матеріалів, картриджів і таке інше.

 

Довідки за телефоном (095) 658-17-65.

 

ЗАПРОШУЄ А-КВАДРАТ

 

 

- Продаж ПК і комплектуючих;

- діагностика, ремонт, заміна апаратної частини;

- встановлення, переустановка, реанімація операційних систем;

- інсталяція офісних, мультимедійних, антивірусних і сервісних програм;

- налаштування локальних мереж.

Адреса: вул. Шевченка, 2.

Тел. (067) - 972-18-31, (093)-811-70-66.

E-mail: for.A.kvadrat@gmail.com

http: // akvadrat.at.ua/

 

ЯК ВОЛОДИМИР ГНАТЮК ВРЯТУВАВ ВІРШІ СВОГО БАТЬКА

 

 

 

Іван Гнатюк розпочав у новітній Україні відлік лауреатів Шевченківської премії. Йому вручили диплом за номером першим, бо якраз тоді премія з Державної стала Національною.

 

Бібліотека в кабінеті Івана Гнатюка

 

 

Робочий стіл Івана Гнатюка

 

 

Ми зустрілися з Володимиром Гнатюком після виходу в світ його другої поетичної збірки “Вічність духу”. Але сталося так, що розмова точилася здебільшого навколо імені його батька – відомого українського поета, лауреата Шевченківської премії Івана Гнатюка. Ми говорили в бориславському будинку біля нижньої церкви в Губичах, де Іван Федорович провів останні роки свого життя. Тут живе дух Поета.

А з Володимиром Гнатюком ми знайомі не одне десятиліття, так що розмова відбувалася без церемоній, на “ти”.

- Володю, коли ти написав свій перший вірш?

- Мав десь років чотири. Й досі його пам’ятаю. Вірш доволі смішний, але такий, як є:

 

Сніг лапатий пада

у садок в зимі.

Снігурі співають

радісні пісні.

Всюди біло,

наче ковдра на землі.

Діти дуже раді,

сніг вже надворі.

- Читати почав ще раніше?

- Я в три роки вже вмів читати. А читав чудернацько. Ото в Люби (сестри – А.В.) лежав буквар, я сидів збоку. Тато каже: “Влодку, чого ти там сидиш?”. А я читав. “Може, вмієш читати? – каже. – Вмію. – Ану, прочитай”. Я взяв буквар, розвернув, для мене букви були ієрогліфами, бо я собі так боком читав. Але слава Богу, що то в дитинстві, що я ще не завчив ось так збоку розпізнавати букви. Потім перевчився.

- Це дитячий вірш. А коли почав писати по-справжньому, по-дорослому?

- Мабуть, вже після сорока років. Бо раніше взагалі не писав вірші. Щось таке римував, наслідуючи Омара Хаяма.

- Але як таке могло статися? В тебе ж батько був поетом? Ти не хотів бути як батько?

- Ні, я навіть архітектором не хотів бути (Володимир Гнатюк тривалий час працював головним архітектором Борислава – А.В.). Я дуже хотів стати археологом. Я прекрасно знаю історію, розбираюсь у ній. Але тато мені казав, що я не поступлю через нього, адже він був репресованим. Та навіть факультету такого не було – археологічного. Був історичний факультет, а з третього курсу спеціалізація – археологія.

- Ти завжди відчував на собі, що твій тато репресований?

- Звичайно, я це знав з дитинства. Деколи виривалося в мене, як приходили до нас гості: “От москалі прокляті!”. Тато до мене: “Влодку, що ти таке кажеш?”. А я моментально знаходив, що сказати: “Та то діти говорили”. В мене й мама теж була репресована, вони ж на засланні познайомилися.

- А в школі, на побутовому рівні ти це відчував?

- Ні. Я був авторитетом у школі. Ходив у музичну школу, займався танцями в Будинку культури. Від школи виступав мало не з усіх видів спорту. Прекрасно вчився. Був найвищим у класі, міг будь-кому дати по морді. Вчителі нормально до мене ставились.

- Тато мав друзів?

- Звичайно. Їх було три друга. Вони часто приїжджали до нас. Микола Волощук, Володя Сороколіт і тато. Татові друзі дуже рано повмирали. Володя найшвидше, хоча був найздоровішим. Але ж вони працювали на шахтах, мали силікоз. Здавалося, що тато перший помре, але він їх усіх пережив. Я ще був маленький, вони розказували жахливі речі. Але й сміялися! Виявляється, там теж треба було сміятися, бо інакше не вижив би. Володя Сороколіт одружився на чешці і виїхав до Чехословаччини. Він нам допомагав посилками, приїжджав сюди. Миколу ще раз посадили, він сидів у психіатричній лікарні. Мав досить таки надірвані нерви. Та у всіх у них були нерви розхитані. Я це все з дитинства знав. Я тим жив.

- Батько на засланні писав вірші. Як вдалося їх зберегти?

- О, це ціла історія! Коли я вчився десь у класі десятому, батько сказав мені: “Влодку, коли я прийшов з таборів, то закопав свої вірші”. Я пів-поля перекопав, але нічого не міг знайти. Тато забув, де ті вірші були закопані в кав’ярці, як тоді казали. Аж татова мама, моя бабця, нагадала, де то могло бути. Я викопав ту кав’ярку, тато діставав вірші. Там дещо позамокало, бо ручкою було написано. Потім в одній зі своїх книжок він ставив дві дати віршів – одну ту, коли написав, і другу, коли допрацьовував. Але є величезна поема “Мати”, яку тато не переробляв.

- Він потім це все переписував?

- Ні, це зробив я. Тато мене про це не просив, але якось так само собою сталося.

- А тато колись казав тобі, аби ти писав вірші?

- Ніколи, ти що!

- І все ж ти почав писати. Сталась якась подія?

- Так. Помер мій друг Олег Зубицький. До цього я бавився, писав якісь вірші дружині. А про Олега в мене вірш вийшов серйозний, я вважаю, що він не найсильніший, але я так написав. Він серед нас був найсильнішим архітектором. Сам зі Львова. Коли ходиш по Львову, тебе оточує архітектура, навіть з дитинства це втягуєш. На Коваліва цього нема (мікрорайон Борислава, де раніше мешкав Володимир Гнатюк – А.В.). Вірш закінчується так:

 

А сонце у небі

пришвидшує кроки,

Щоб вітер надії

ніколи не стих.

Прости ж мене, друже,

що в студентськії роки

Віршів я тобі

присвятити не встиг.

 

Вірш з болем був написаний. І я почав писати. Чомусь здебільшого сумні вірші.

- А тобі не здається, що батько з того світу якось керує тобою?

- Десь за місяць до смерті тато лежав ось тут на дивані, я сидів біля нього, ми перебирали архіви. І тато взяв мене за руку. А рука в нього була така худюща… Він сказав: “Влодку, я ще стільки багато маю задумів, я ще стільки багато хочу написати”. А я йому: “Тату, а що я можу зробити?”. В той момент, коли він мене взяв за руку, то звичайно, мені своїх задумів не передав. А, може, передав. Не знаю, бо я є трошки містик…

Ми розмовляли довго, і навіть декількох газетних шпальт не вистачить, аби все передати. Отож до наступної зустрічі з Поетом, сином Поета.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

ОДИНОКІСТЬ

 

Все я душею прагнув: неба, свободи, крила...

Все я в собі сховаю, затамую в собі.

Ніжно бринить на струнах доля моя безсила

І в небеса злітає в тихій своїй журбі.

 

Всього я відречуся, що так хотів зустріти, -

Чисті, бездонні очі, ніжність дівочих кіс...

Пломінь бажань юначих вже перестав горіти,

І в безлюдну пустелю я одиноко вріс.

 

Завжди сам із собою, з болем, з своїми снами,

З тінню, що супроводить в вічність, в безмежний світ.

Стрімко лечу над морем, чую небесні гами,

І з пустоти влітаю в зоряний небозвід.

 

Одинокість - це вихор, воля, душі натхнення,

Одинокість - заграва, полум’я, багрянець,

Одинокість - молитва, віра, Боже наймення,

В ній мріям всім початок, й мріям усім кінець.

 

В ній все кипить і бродить, як перестигле тісто,

Щоби в хліби пахучі перетворилась дерть.

Промінь в тенетах ночі грає вогнем іскристо,

І з душею в одвічній схватці зійшлася смерть.

 

Одинокість - це битва. Грізна, жорстока, люта.

Брязкіт мечів незримих, що воскрешають дух,

Прагнення в своїм горі сутність життя збагнути

Й перетворитись в зорі, в їхній нестримний рух.

 

Переможу в двобої чи упаду у трави,

Меч навіки стиснувши в мертвих своїх руках?

Барви й чарівні звуки замиготять яскраво

Там, де кров заіскриться у пустельних пісках.

 

Знаю, що тут же струни на весняних вітрилах

Вирвуться в піднебесся з мороку, з німоти.

Й інші, незламні душі, вгору, на дужих крилах,

Злинуть слідом за мною в простори висоти!

 

Володимир ГНАТЮК

 

(Вірш із поетичної збірки “Вічність духу”)

 

ВІД  ЮЛІЇ ТИМОШЕНКО ДО ОЛЕКСАНДРА КОРОСТЕЛЬОВА

 

 

 

 

Що чекає на Ощадбанк найближчим часом?

 

 

“Дружба” не платитиме гроші Дрогобичу

 

Мешканці п’ятого і шостого поверху на зиму залишаються без газу...

 

РЕВОЛЮЦІЇ ЧЕРЕЗ ЮЛЮ НЕ БУДЕ

 

Режим Януковича усе прорахував. Засадивши Тимошенко за грати й тим самим розпочавши другий етап політичних репресій (перший був пов’язаний з арештом Юрія Луценка), влада розв’язала собі руки й упевнено йде до того, аби заграбастати у Верховній Раді триста голосів і кроїти Конституцію як забагнеться, а потім продовжити на другий термін керівництво Януковича. Моя Стефка каже, жи революції через Юльку не буде. А моя кохана дружина, вповім я вам, такий політикан, жи як щось скаже, то зав’яже. Нарід розчарувався в плодах Помаранчевої революції, та й Юлька не та особа, аби за неї горло дерти й мерзнути на Майдані. Опозиція, каже моя Стефка, стала яловою, ніяк не може посправжньому об’єднатися, бо чубляться між собою гетьмани за булаву. В цю середу мала відбутися позачергова сесія Дрогобицької міської ради, на якій, мабуть, прийняли звернення і щодо Юлі, і щодо подій в Україні та місті. Але то є пускання бульок у повітря. Пиши-не пиши, а влада робить те, що їй хочеться, і не лише в Києві, а й у Дрогобичі. Ті, хто мав би бути нині в опозиції до Радзієвського, віддано йому служать, а в самому місті не видно активістів “Батьківщини”, які би кликали до революції. Мабуть, бояться режиму Януковича і влади Радзієвського.

 

БУВ БАНК ВАШ - СТАНЕ НАШ

 

Нє, моя Стефка то направду є Штірліц. Десь розкопала, жи депутати Дрогобицької міської ради прийняли рішення взяти в кредит два мільйони гривень на дороги, а під це заставити Ощадбанк, яким керує кохана дружина Олексія Радзієвського. А ще плюс приміщення філій цієї банківської установи. Стефка повідає, жи буцімто міський голова привселюдно сказав, жи грошей повертати не будуть. А це означає, що Ощадбанк, який нині сплачує оренду в міську скарбницю, перейде в інші руки, а ті інші руки з люксусовими приміщеннями робитимуть усе, що заманеться, хоч бордель відкриють навпроти пам’ятника Юрієві Котермаку. І я маю вірити, жи наш білий і пухнастий Олексій Васильович так бездарно розбазарить майно громади? Бо що таке два мільйони гривень? Зробили ямковий ремонт на декількох дорогах, а після зими асфальт як корова язиком злиже. А приміщення Ощадбанку - то ж на десятиліття! Ні, мушу звернутися до мера, аби він розвіяв сумніви, бо ж на сайті Дрогобицької міської ради нема ні рішень сесій, ні виконкому, хоча влада обіцяла бути прозорою.

 

“ДРУЖБА” ЙДЕ ДО ЛЬВОВА, А ДРОГОБИЧ ВТРАЧАЄ ТРИСТА ТИСЯЧ ГРИВЕНЬ ЩОМІСЯЦЯ

 

Все важче моєму кумпелю Олексієві Радзієвському наповнювати міський бюджет. Постійно доводиться брати позики, аби виплатити зарплати бюджетникам. Але в один прекрасний чи трагічний момент це може скінчитися, бо влада перевищить ліміт на такі позики, і вчителі, лікарі, культурні працівники залишаться без грошей. А тут ще Дрогобицьке нафтопровідне управління філії “Магістральні нафтопроводи “Дружба” ВАТ “Укртранснафта” начальство переводить до Львова. А це означає, що Дрогобич не отримуватиме до бюджету добрих триста тисяч гривень щомісяця. І ні Партія регіонів, ні НДП, ні “Сильна Україна” допомогти бідному Радзієвському не можуть, бо закони бізнесу є вищими за особисті домовленості. А закладини в 1873 році цього будинку, де нині в Дрогобичі розміщена “Дружба”, стали художнім поштовхом до написання Іваном Франком повісті “Борислав сміється”. На жаль, нема сучасного майстра слова, який би написав повість “Дрогобич плаче”.

 

ЧИ ПЕРЕСЕЛИТЬСЯ КОРОСТЕЛЬОВ У БУДИНОК БЕЗ ГАЗУ?

 

Нє, бачив я багато чудес у своєму житті, але такого! Наша газета вже писала декілька разів про дивацтва з будинком N36/2 на вулиці Шевченка в Дрогобичі. З’ясувалося, що будівельники самовільно до чотирьох поверхів добудували ще два, і тепер мешканці п’ятого і шостого поверху сидять без газу. Одним із активних “будівничих” на ту пору був Микола Віткович, який нині є директором комунального архітектурно-проектного підприємства “Архпроект” і мав би нині цю проблему розв’язати, а винних покарати. Угадайте з трьох разів, чи зробить він це. А наразі влада займається бурхливою імітацією діяльності, створюючи видимість, що ось-ось все владнається, а збідовані мешканці матимуть взимку газ і, відповідно, теплі оселі. Насамперед сесія міської ради задовільнила протест прокурора і скасувала відповідне рішення виконкому про прийняття в експлуатацію будинку на Шевченка, 36/2. Мали би покарати і винних, але, як це у нас буває, нікого крайнього на роль цапа-відбувайла не знайшли. Аби люди не думали, що про них забули, відбулося також засідання міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій, яку очолює перший заступник дрогобицького міського голови Олександр Коростельов. Поважні чиновники, які заробляють немалі гроші з кишень платників податків, говорили багато розумних і правильних речей, але по суті проблему не розв’язали і не могли розв’язати. Фактично вони більше переймалися безпекою (про що свідчить і назва комісії) і тим, аби через неналежну експлуатацію газових приладів будинок не вибухнув, ніж плачевним станом людей, багато з яких є інвалідами, й які на зиму можуть залишитися без газу. А ще добрі “вуйки” порадили мешканцям утворити об’єднання співвласників для “вирішення подальших побутових питань з обслуговування будинку”. А що, файна ідея! Маєте об’єднання, то які можуть бути претензії до міської влади? А моя Стефка знає, як розв’язати цю проблему. Вона пропонує два варіанти. Або переселити людей, які залишаються без газу, до будинку-фортеці, в якій мешкає Олександр Коростельов (а там місця всім вистачить!), або самого першого заступника мера на зиму помістити в одну з квартир на Шевченка, 36/2, де немає газу. Можливо, хоч тоді цей державний службовець високого рангу усвідомить уповні відповідальність перед невинними людьми й або проведе газ, або мерзнутиме, як цуцик?

Ось така фільозофія, пані та панове...

 

ФІЛЬОЗОФ МАКСИМ ГІРЧИЦЯ ІЗ ГОРІШНЬОЇ БРАМИ

 

“ПРИКАРПАТТЯ” СПОДІВАЄТЬСЯ НА ІНВЕСТОРА

 

Наша газета вже писала про фермерське господарство “Прикарпаття”, яке знаходиться в селі Ясениця Дрогобицького району, неподалік Нагуєвич.

Тут є два озера з проточною водою, чотири рибних ставка, зал для гостей, дерев’яний зруб бані, два літніх будиночка в саду, альтанки, причал для човнів, понтон на воді, а за три кілометри звідси - джерело “Нафтусі”.

Нині у господарстві шукають кошти на інвестиційний проект щодо оздоровлення. Є багато осіб, зацікавлених саме в такій інвестиції. З іншого боку, це допомогло би створити робочі місця для місцевого населення.

Наразі йдуть переговори з представниками солідних компаній, певні результати вже є, але їх ще рано розголошувати, поки процес не завершився.

У “Прикарпатті” переконані, що ідея про оздоровлення на славній землі Івана Франка втілиться в життя.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

ЧИ МАЄ ШАНС ОЛЕКСІЙ РАДЗІЄВСЬКИЙ СТАТИ НАРОДНИМ ДЕПУТАТОМ УКРАЇНИ?

 

Коли Олексій Радзієвський ішов до влади, він розумів, яку руїну йому залишає попередник Микола Гук. Ставши міським головою, він усвідомив, що ситуація є не просто складною, а критичною.

Розв’язати дрогобицькі проблеми могла би команда професіоналів, якої в Олексія Радзієвського фактично нема. Є особисто віддані йому люди, які вдячні йому за те, що дав їм роботу. З іншого боку, міський голова теж залежний від них, адже чимало його висуванців є депутатами міської ради, а, отже, їхні голосування багато важать. Виходить замкнене коло, але Олексій Радзієвський сам себе загнав у глухий кут.

Не виправдалися його надії й на допомогу Дрогобичу з боку Кабінету Міністрів України та Львівської обласної державної адміністрації. Ні, посильна допомога була, але мер сподівався на більше. А з відставкою його давнього приятеля віце-прем’є-ра Тихонова ситуація взагалі стала патовою.

Теза про те, що Олексій Радзієвський в опозиції до Партії регіонів, луснула, як мильна булька. Не можна критикувати владу (та він цього і не робив) й одночасно сподіватися на допомогу з її боку. Та й за походженням Олексій Радзієвський - “луганський”, а не “донецький”, так що ніколи не стане “своїм”.

Проте, як не крути, всі дороги в Україні нині ведуть до Партії регіонів, й Олексій Радзієвський мусить з цим рахуватися. Його сподівання зробити з Дрогобича “лялечку” видалися примарними. Ні, зовнішній марафет наводити можна, але глибинні перетворення міському голові не здійснити. Причин багато. Насамперед мова йде про радянське мислення Олексія Радзієвського і нездатність його команди, націленої на особисте збагачення, працювати на дрогобицьку громаду.

Звідси логічно було би припустити, що Олексій Радзієвський мав би хотіти стати народним депутатом України. Не має значення від якої політичної сили, бо все одно опиниться у фракції Партії регіонів. Ну, не до “Батьківщини” ж чи “Свободи” йому йти? Хоча в наш час можливо все.

Ідея з депутатством може виявитися такою ж авантюрною, як і з мерством. Та й справді, навіщо ти йшов у міські голови, аби через рік захотіти стати народним депутатом України? З іншого боку, багато з дрогобицьких виборців залишилися прихильними до Олексія Радзієвського...

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

ЧИТАЙТЕ В НАСТУПНОМУ НОМЕРІ “ТУСТАНІ” (25 СЕРПНЯ)

 

ХТО ВІДПОВІСТЬ ЗА ВБИВСТВО ДИТИНИ, ЯКА ПРОЖИЛА ЛИШЕ 21 ДЕНЬ?

ЧИ МАЄ ШАНС ОЛЕКСАНДР ЛАВРИНОВИЧ СТАТИ НАРОДНИМ ДЕПУТАТОМ УКРАЇНИ?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 



Создан 20 авг 2011



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником