Тустань № 20

 
 

Тустань № 20




Віра Байса пропонує закидати Леніна яйцями - 4 стор. 

 

 N20 (564) 1 - 7 вересня 2011 року Ціна 1 гривня 

www. tustan.io.ua; е-mail:vlasjuk60@rambler.ru; тел. 067-3678019 

 

ЧИТАЙТЕ СЬОГОДНІ

 

АЗІЙСЬКЕ МИСЛЕННЯ ДРОГОБИЦЬКОЇ ВЛАДИ, АБО ЧИ ДОЖИВУТЬ БРАТИ НАШІ МЕНШІ ДО ЄВРО-2012? - 2 СТОР.

ІГОР ТВЕРІТІНОВ: “ФАКТИЧНО ВСЕ ДОВОДИЛОСЯ РОЗПОЧИНАТИ З НУЛЯ” - 3 СТОР.

ДАНИЛО БОДНАРЧУК: “НАШ ДРОГОБИЧ БУДЕ ГАРНИМ, ЯКЩО МЕРОМ СТАНЕ ВАВРИН” - 3 СТОР.

КАЛЕНДАР УКРАЇНЦЯ - 3 СТОР.

НАРОДНИЙ КАЛЕНДАР - 3 СТОР.

МЕНДАЛЬКА ВІД ПРЕЗИДЕНТА -  4 СТОР.

МІНІСТР КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ МИХАЙЛО КУЛИНЯК НАГОРОДИВ СЕСТРУ ГРАМОТОЮ - 4 СТОР.

 

НОВИНИ

 

БОГДАН ПЕТРУШАК став першим заступником голови Львівської облдержадміністрації. Таким чином Олександр Лавринович зміцнив свої позиції на Львівщині, адже його висуванець колись працював у нього помічником народного депутата. Тепер основна боротьба розгорнеться за місце депутата Верховної Ради України від Дрогобиччини. Богдан Петрушак просто зобов’язаний допомогти в цьому Олександрові Лавриновичу. Можемо побачити картину, коли Михайло Сендак, зрозумівши, що йому нічого не світить, почне критикувати Партію регіонів.

ДВА ВІЙТИ Дрогобицького району стали жертвами нового закону боротьби з корупцією. Солонський війт погорів на хабарі, коли хотів узяти 450 євро. Ужинок іншого війта - з Почаєвич - скромніший, але теж вражає - 250 євро. 

 

Провінційний щоденник

 

ФРАНКО, ГЕРМАН, ФАРІОН

 

Іван Франко укотре став приводом до протистояння між різними політичними силами.

Під час святкування 155-річчя від дня його народження в родинному селі Каменяра Нагуєвичі присутні освистали й закидали вигуками “Ганьба!” очільницю президента Ганну Герман, коли та зачитувала вітання від свого патрона, а міліціонери не хотіли пускати до виступу одну з керівниць “Свободи” Ірину Фаріон, слово якій надав голова Львівської обласної ради, теж свободівець.

Конфлікт між Партією регіонів і “Свободою” на цьому дійстві був запрограмований в Адміністрації Президента та іншому київському штабі й яскраво прочитувався. Кожна зі сторін на “відмінно” виконала свою роль.

Ще заздалегідь Партія регіонів святкування ювілею Івана Франка взяла в свої руки, не допускаючи до цього інші політичні сили. Це яскр-во виявилося й на самих урочистостях, де присутні мали зрозуміти, що без Януковича і Партії регіонів Каменяр узагалі міг не народитися.

Ще зазделегідь “Свобода” хотіла використати урочистості задля пропаганди своєї політичної сили, а тому було би дивним, якби вона цим не скористалася.

Чи мало це дійство щось бодай дотичне до вшанування пам’яті Каменяра? Анічого! Якщо раніше соціалісти чи соціал-демократи (об’єднані) намагалися “приватизувати” Івана Франка, поспіхом записуючи його до своїх політичних сил, то тепер цією невдячною місією зайнялися регіонали й “свободівці”. Як їхні попередники потерпіли крах, так і цим “виразникам інтересів усіх людей” не вдасться зробити Каменяра “своїм”.

Геній світової літератури Іван Франко стоїть вище над усіма цими політичними розбірками, які чим далі, тим більше нагадують з’ясування стосунків між кримінальними угрупованнями.

За двадцять років незалежності жодна політична сила не спромоглася видати повне академічне видання творів Івана Франка, а його рідне село негазифіковане. Брудні політикани думають, що в Нагуєвичах підвищили свої рейтинги. Але люди вже зрозуміли, чого вартують Партія регіонів і “Свобода”.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

ПОЧАТОК КІНЦЯ ОЛЕКСІЯ РАДЗІЄВСЬКОГО, АБО ДЕПУТАТИ ХОЧУТЬ ВІДПРАВИТИ У ВІДСТАВКУ ТАРАСА МЕТИКА

 

 

 

 

Хоча минулої п’ятниці, 26 серпня, і не відбулася позачергова сесія Дрогобицької міської ради, але депутати вирішили відправити у відставку секретаря ради Тараса Метика і створили Комітет опору диктатурі.

Ще 15 серпня цього року за підписом двадцяти одного депутата надійшов лист на ім’я міського голови з вимогою скликати позачергову сесію. На ній мова мала йти про припинення політичних репресій в Україні й звільнення Юлії Тимошенко з-під варти.

На сесію спочатку з’явилося 14 депутатів, а до кінця дискусії, що тривала понад годину, їх назбиралося 22, проте й цього було замало для кворуму. Олексій Радзієвський із чистою совістю заявив, що він не може відкрити сесію, тим більше, що має контролювати покладання асфальту, а ще повинен зустрітися з двома міністрами - культури Михайлом Кулиняком і юстиції Олександром Лавриновичем, які прибули на святкування 155-річчя від дня народження Івана Франка.

У сесійній залі розгорілася суперечка між Михайлом Вавриним і Олексієм Радзієвським. Лідер “Батьківщини” звинуватив мера у фактичному зриві сесії. За його словами, Олексій Радзієвський навмисне тягнув з її проведенням. Прозвучала думка й про те, що багатьом лояльним до міського голови депутатам було просто запропоновано не прийти на сесію.

Уже коли Олексій Радзієвський відлучився, всі критичні стріли посипалися на голову секретаря міської ради Тараса Метика. Саме тоді й прозвучала пропозиція про його відставку. Тараса Михайловича звинуватили не лише у невиконанні своїх функціональних обов’язків, а й у тому, що вперше за двадцять років незалежності в Дрогобичі не проводять жодного заходу до 155-річчя від дня народження Івана Франка. Більше того, напередодні святкування в Дрогобичі зникли два баннери із зображенням Каменяра. Аргумент Тараса Метика про те, що Львівська облдержадміністрація вирішила всі урочистості провести у Нагуєвичах і Львові, а  академію з нагоди ювілею проведуть у Дрогобичі у вересні, викликала, м’яко кажучи, здивування. Навіщо тоді місцеве самоврядування, якщо всім керує губернатор?

Махінації мера і секретаря ради з проведенням сесії викликали обурення в депутата Богдана Пристая. Він сказав буквально наступне: “З Богом не можна воювати. Не треба думати, що ми ідіоти, а ви мудрі. Змініть позицію, починайте чесно працювати!”. Але навряд чи влада прислухається до його заклику.

За великим рахунком, мова не йде про те, що не була проведена позачергова сесія (до речі, вперше за роки незалежності, як зауважив депутат Роман Курчик, сталася така подія). І можна посперечатися з Олексієм Радзієвським, що депутати вирішують вузько-партійні інтереси, а рішення дрогобичан не вплинуть на ситуацію в Києві. Можна бути особисто проти Юлії Тимошенко, вважати, що “злодійка” повинна сидіти. Але йдеться не про особистості, а про політичні репресії в Україні.

Як на мене, мова йде про початок кінця Олексія Радзієвського. Чи стане він працювати в обласній держадміністрації, чи здобуде мандат народного депутата України, чи добуде до кінця каденцію в Дрогобичі,чи дочасно його відправлять у відставку, - фактично 26 серпня 2011 року розпочався зворотній відлік у його політичній, громадській і господарській діяльності.

Схоже, що Олексій Радзієвський не врахував помилок свого попередника Миколи Гука. Натомість депутати вже знають механізм, як відправляти мерів у відставку. Звичайно, так легко Олексій Радзієвський не здасть Тараса Метика. І не тому, що палає до нього безкорисною дружбою. Просто він розуміє, що відставка секретаря ради є першим кроком до його власного імпічменту. Для протистояння ініціаторам відставки будуть задіяні й лояльні до міського голови депутати, та й сам Тарас Метик докладе чимало зусиль, аби не просто відстояти свою посаду, а позиції Олексія Радзієвського у Дрогобичі. Фактично Тарас Метик у цій ситуації став заручником міського голови, як і тоді, коли разом із ним дев’ятого травня стояв під червоним прапором. І коли Радзієвському буде вигідно позбутися Метика, він зробить це, не задумуючись, аби зберегти свою посаду.

Вже цього тижня депутати Дрогобицької міської ради можуть самотужки скликати позачергову сесію, як це й передбачено чинним законодавством. Але чи збереться достатня кількість народних обранців, адже ще тривають літні відпустки і розпочинається новий навчальний рік? Та й відставку секретаря ради на позачерговій сесії розглядати не можна.

Що стосується протистояння між депутатами і Олексієм Радзієвським, то міський голова може покластися лише на депутатів від “Сильної України” і, як не дивно, Партії регіонів (зважаючи на його особисті тертя з Сергієм Гориславським) плюс окремих народних обранців від Фронту змін (наприклад, Андрія Шевкенича чи Ростислава Росохи) чи тієї ж “Батьківщини” (наприклад, Романа Пукала), а також від деяких інших представників окремих політичних сил, представлених у міській раді. Скидається на те, що “Батьківщина”, “Наша Україна”, “Свобода”, “Пора”, а ще Народний Рух і УНА-УНСО будуть єдиними в цьому протистоянні з мером. І якщо пройде пропозиція лідера “Свободи” Олега Хруща про поіменне голосування, то я не впевнений, що навіть той, хто мав би підтримати Олексія Радзієвського, зважиться відверто це зробити, не боячись наштовхнутися на народний гнів. Тоді просто треба шукати знайомих лікарів, аби забезпечити собі алібі й не прийти на сесію. Проте до кінця каденції важко буде відсидітися в “кущах”. Ой, нелегкий буде вибір між особистою відданістю Олексієві Радзієвському та громадянською позицією.

Я не виключаю, що гаряче бажання опозиції змінити ситуацію в Дрогобичі наштовхнеться на не менш гарячий опір з боку Олексія Радзієвського та його команди, і перша атака може захлинутися. Але в принципі це вже нічого не вирішує, бо процес пішов і перспектива не за радзієвськими.

Як би там не було, але осінь обіцяє бути гарячою не лише в Україні загалом, а й у Дрогобичі зокрема. Головне, щоби за політичним протистоянням якось не випало розв’язання насущних господарських і соціальних проблем.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

ЧИ МАЄ ШАНС РОМАН ІЛИК СТАТИ НАРОДНИМ ДЕПУТАТОМ УКРАЇНИ?

 

 

 

Судячи з  політичної активності Романа Ілика навіть у літній період, він має серйозні наміри балотуватися в народні депутати України, адже до цього його спонукає не лише те, що він очолює обласну організацію “Батьківщини”.

Ще перед стартом виборчої кампанії він має дві переваги перед імовірними конкурентами.

Насамперед мова йде про те, що він очолює власне опозиційну силу. Що б там не казали про низький рейтинг Юлії Тимошенко та її партії, все ж ця політична сила ще має багатьох прихильників, а із зростанням політичних репресій в Україні ця кількість збільшуватиметься.

З іншого боку, його, уродженця Борислава, добре знають у місті нафтовиків. Крім того, працюючи в Дрогобичі, він теж придбав багатьох прихильників. Теоретично достатньо набрати перевагу в двох містах, аби перемогти.

Але життя, звісно, - це не теорія, бо практика завжди вносить свої корективи. Як на мене, негативи наразі переважають, а тому це не дасть змоги перемогти Романові Ілику на парламентських виборах.

Насамперед мова йде про те, як бездарно пишуть про нього журналісти в місцевих і обласних засобах масової інформації. Інколи навіть складається враження, що це Партія регіонів замовляє й оплачує такі матеріали.

По-друге, Роман Ілик не має харизми, родзинки, яка би дозволила йому показати, що він інший, ніж його ймовірні конкуренти.

З усього цього можна зробити висновок, що або лідер “Батьківщини” не має професійної команди, або невпевнений у власних силах.

Саме такі люди, як Роман Ілик, були би найбільш необхідні у новій Верховній Раді України. Насамперед мова йде про його чесність і порядність, а ці якості так необхідні в сучасній українській політиці. Можна не сумніватися, що він не побіжить під тиском обставин і погроз в інший табір.

Йому властива внутрішня інтелігентність. З одного боку, це позитивна характеристика, але, з іншого, може вказувати на м’якість, що завадить жорстко відстоювати свою правоту. Ще є час, аби перебудуватись і виграти вибори на Дрогобиччині.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

АЗІЙСЬКЕ МИСЛЕННЯ ДРОГОБИЦЬКОЇ ВЛАДИ, АБО ЧИ ДОЖИВУТЬ БРАТИ НАШІ МЕНШІ ДО ЄВРО-2012?

 

 

 

 

 

Ми знову повертаємося до теми знищення собак у Дрогобичі, й робитимемо це регулярно, навіть якщо наші зусилля не увінчаються успіхом.

Ця проблема не є новою, але у зв’язку з наближенням початку чемпіонату Європи з футболу в 2012 році набирає гостроти. Київська влада дала негласну команду: до Євро-2012 очистити міста, які дотичні до чемпіонату, від бродячих псів. Місцеві влади робитимуть все можливе й неможливе, аби виконати це.

Це одне з небагатьох питань, де вони знаходять підтримку з боку місцевих громад. Адже люди дійсно переживають, аби собаки не кусали їх і їхніх дітей. А те, що влада своєю бездіяльністю лише сприяє розмноженню популяцій бродячих псів, відходить на задній план. Владі простіше не сушити голову над тим, як гуманно повестися з братами нашими меншими, де взяти гроші й як їх розумно використати на облаштування притулків для бродячих собак, а піти на повідку більшості людей і бодай на цьому прикладі довести свою відданість громаді. Можливо, тоді забудуть про погані дороги, невивезене сміття, катастрофу в житлово-комунальній сфері, інші негаразди. Можливо, тоді пробачать їм корупцію, жахливі крадіжки громадського майна, цинізм і нахабство в поводженні з людьми. А якщо й не пробачать і не забудуть, то принаймні на тлі боротьби з бродячими собаками це можна буде якось притлумити, приглушити, завести громадську думку в інший бік, а то й у глухий кут.

За великим рахунком, мова йде про азійське мислення нашої влади. І коли я кажу про азійщину, то ніяк не хочу принизити велич східних народів, які знайшли своє місце під сонцем і довели свою конкурентоздатність з найбільш розвиненими країнами світу. В даному контексті азійщина є протиставленням європейському мисленню.

Дика азійщина упродовж тисячоліть змітала все на своєму шляху. Найбільшим надбанням європейськості є все ж цивілізоване ставлення до всього живого. Я далекий від того, щоб абсолютизувати європейське мислення, протиставляти його азійському, але винятки лише підтверджують правило.

Можна ще багато говорити на цю тему, але філософська складова процесу не до шмиги нашій владі, яка звикла до надшвидких надприбутків завдяки своєму керівному становищу в суспільстві, а не до стратегічного мислення.

Тому повернемося до Дрогобича, де простіше, опираючись на громадську думку, знищити собак, ніж подбати про їхнє цивілізоване збереження.

Нещодавно я надіслав запит на інформацію до міського голови Олексія Радзієвського. Зокрема, мене цікавило, чи відповідають дійсності факти про силове знищення собак, як про це написала одна дрогобицька газета. Далі я запитував, коли і ким з керівництва міської ради письмово чи усно були надані вказівки керівництву КП “Комбінат міського господарства” про відстріл бродячих собак і про відловлювання їх у нічний час, хто і коли з керівництва міської ради звертався до органів прокуратури чи міліції стосовно порушення кримінальних справ щодо незаконності дій працівників КП “Комбінат міського господарства” у відловлюванні та відстрілі бродячих собак, якою була відповідь правоохоронних органів і чи поніс хтось покарання із замовників, організаторів і виконавців відстрілу та виловлювання бродячих собак. Далі мене цікавило, коли і де і чи буде взагалі в Дрогобичі створений притулок для бездомних собак з метою їх утримання та стерилізації, наскільки реальним є створення такого притулку в Стебнику і чи знайдеться місце в ньому для дрогобицьких бродячих собак, скільки коштів потрібно для створення такого притулку в Дрогобичі і чи передбачені вони в міському бюджеті. Насамкінець я запитував, хто і коли з керівників міської влади вивчав це питання, узагальнював досвід розв’язання цієї проблеми в інших містах України та в інших державах світу.

Зазначу, що відповідь на останнє питання я взагалі не отримав, а на інші - вважаю відпискою. Бо як розцінити документ, підписаний виконувачем обов’язків керуючого справами міськвиконкому Євгенієм Шильником, в якому зазначено наступне: “У виконавчих органах Дрогобицької міської ради відсутня публічна інформація про звернення до прокуратури чи міліції стосовно порушення кримінальних справ щодо незаконності дій працівників КП “Комбінат міського господарства” у відловлюванні та відстрілі бродячих собак, про відповіді правоохоронних органів на такі звернення, про покарання, які понесли замовники, організатори та виконавці відстрілу та виловлювання бродячих собак, про те, коли і де буде створено притулок з метою їх утримання і стерилізації, про реальність створення такого притулку в Стебнику та можливість розміщення в ньому дрогобицьких бродячих собак, про те, скільки коштів потрібно для створення такого притулку в Дрогобичі”?

Далі Євгеній Шильник від-повідає, що “у дрогобицькому міському бюджеті на 2011 рік кошти для створення притулку для бродячих собак не передбачені”.

Бачите, як усе просто? Влада не має інформації - а, значить проблеми як такої, за логікою, просто не існує і не може існувати.

В одному з попередніх номерів наша газета вже писала, які великі кошти  на посаді міського голови Дрогобича заробляє Олексій Радзієвський. Здавалось би, ми, платники податків, достатньо подбали про те, аби державний службовець такого високого рангу не тільки ефективно розв’язував економічні й соціальні проблеми Дрогобича і Стебника, а й володів мінімумом інформації. Невже Олексій Васильович не знає, що робиться у департаменті міського господарства і чи знищують його працівники собак, чи гладять по голівці? Невже йому не відомо хоча би з повідомлень преси про створення притулку для собак у Стебнику? Та й навіть після нашого запиту на інформацію чому він бодай не зняв слухавку телефона і не запитав у міського голови Стебника, що дійсно вже зроблено з цього питання? Звідки такий цинізм у ставленні до четвертої влади та й загалом до громади?

У мене може бути й інша версія щодо подібної відписки. Олексій Радзієвський узагалі не в курсі, що йому пише Анатолій Власюк, а чиновники з ратуші просто хочуть уберегти шефа від несподіванок. У такому разі вони, не усвідомлююючи цього, капітально його підставляють, бо зле про мене думають, якщо сподіваються, що я на цьому поставлю крапку.

І все ж найімовірнішим є те, що Олексій Радзієвський тримає все під контролем, і інформація про нещасних собак йому достеменно відома. Проте всьому заважає оте азійське мислення, про яке я говорив на початку статті, і навіть поїздки до Польщі чи Хорватії не дозволяють пробитися бодай паросткам мислення європейського.

На Дрогобиччині вже давно перезріла проблема створення притулку для собак. Як усі міські голови нашого регіону під егідою  керівника Львівської обласної державної адміністрації зібралися нещодавно, аби поговорити про сміттєзвалище, яке би задовільняло потреби Борислава, Дрогобича, Стебника, Трускавця і Дрогобицького району, так давно вже треба було зібрати нараду по бродячих собаках. Але можновладців, які їздять на люксусових машинах, пси не кусають, тому цю проблему можна й не згадувати як першочергову.

Натомість вона розв’язується - хоча й нелегко, але якщо діяти планомірно й цілеспрямовано, то можна  досягти результату. В державному бюджеті передбачені кошти на облаштування таких притулків для бродячих собак. При потребі можна виділити дещицю і з місцевих бюджетів кожного населеного пункту, а також задіяти гроші з бюджетів розвитку (тоді приватні підприємці, які мають офіси навколо ратуші, не сушитимуть собі голову, як задовольнити непомірні амбіції радзієвських-лужецьких щодо покладання мало не золотої плитки). Крім того, різні міжнародні організації в Сполучених Штатах Америки, Франції, Німеччині, інших країн надають матеріальну допомогу (часто незворотню) для допомоги у розв’язанні цієї проблеми. Існують і відповідні гранти тих же міжнародних організацій. Велику допомогу могли би надати й громадські організації, які займаються цими питаннями на Дрогобиччині, а також просто небайдужі люди, які не можуть дивитися на нещасних тварин і їхню мученицьку смерть.  

Для цього потрібно небагато: бажання і організаторські здібності влади, уміння користуватися Інтернетом, а не тупе проводження часу за комп’ютером і гра в карти, що дозволяють собі в робочий час деякі можновладці. За великого хотіння можна було би створити координаційну раду міст і сіл Дрогобицького регіону і щодня розв’язувати маленькі проблеми, аби врешті-решт вийти на кінцевий позитивний результат. Це не лише робота мера і його заступників, а й великого числа людей. Проте нехай без керівництва можновладців, які буцімто розв’язують глобальні проблеми, а насправді думають про свої меркантильні інтереси, але за їхньої обов’язкової участі треба неодмінно зрушити  цю проблему з мертвої точки, не доводити ситуації до того, що все більша кількість людей буде покусана собаками, або що бродячі пси на Дрогобиччині взагалі будуть винищені.

Я хочу, щоби на Дрогобиччині при керівництві були люди з європейським мисленням, які не лише хизуються своїми поїздками в Європу, а й вивчають, узагальнюють методи цивілізованого поводження з тваринами.

Нинішнє керівництво міст і сіл Дрогобиччини повинне усвідомити, що жорстоке поводження з тваринами карається Кримінальним кодексом України, а європейці на знак протесту можуть і не приїхати на Євро-2012, коли дізнаються про те, як у нас розв’язуються проблеми з бродячими собаками.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

ІГОР ТВЕРІТІНОВ: “ФАКТИЧНО ВСЕ ДОВОДИЛОСЯ РОЗПОЧИНАТИ З НУЛЯ”

 

 

Ось уже тридцять років Ігор Олексійович Тверітінов сіє розумне, добре і вічне. Доля розпорядилася так, що 15 років пропрацював на Дрогобиччині, а ось друга половина пройшла на Запоріжчині - в місті Бердянську. Нині він очолює муніципальний ліцей, а до того працював у десятій Бердянській школі та в Азовському регіональному ліцеї. Поруч учителькою трудиться кохана дружина Наталя.

Щороку подружжя Тверітінових приїжджає до Дрогобича, де в Ігора Олексійовича живе мама.

- Ігоре, ми з тобою знайомі ще зі студентських років. Як тобі працюється?

- Я люблю свою роботу, люблю дітей. Не жалкую, що став педагогом, хоча мріяв про службу прикордонником. Мабуть, так мало трапитися, що закінчив Дрогобицький державний педагогічний тоді ще інститут імені Івана Франка, познайомився зі своєю майбутньою дружиною Наталею, маємо двоє дітей і троє внуків. Так що гріх скаржитися на долю.

- Чи часто приїжджаєш у Дрогобич?

- На жаль, можу дозволити собі це раз на рік, влітку, під час канікул. Мама вже старенька, але, слава Богу, тримається. Відвідую могилу батька, їду в Трускавець, де мешкає старший брат. Цей час присвячую зустрічі з друзями. Ось і нещодавно згадали молодість у “Рандеву”, де й ти був присутній.

- Мабуть, важко було облаштуватися на новому місці? Як тебе сприйняли бердянські вчителі, батьки, учні?

- Фактично все доводилося розпочинати з нуля. Це тут, у Дрогобичі, були налагоджені зв’язки, знав, куди можна було в разі потреби звернутись. Сам розумієш, як ставляться до новачків, хоча я вже мав чималий педагогічний стаж. Але ніколи не почував себе своїм серед чужих і чужим серед своїх, завжди умів з багатьма людьми знаходити спільну мову. Ти ж знаєш, що я комунікабельний, так що процес адаптації в Бердянську минув доволі швидко.

- Ігоре, і все ж ти не простий учитель, а працюєш директором відомого в Запорізькій області навчального закладу. Мав чиюсь “волохату руку”?

- Ніколи не прагнув до керівництва за будь-яку ціну. З іншого боку, поганий той солдат, який не прагне стати генералом. “Волохатої руки”, як ти кажеш, однозначно не мав. Ти ж знаєш, що зі студентських років ми самостійно всього добивались, й наші батьки не телефонували начальству й не просили за нас. Хоча, чесно скажу, було багато ситуацій у Дрогобичі, коли і родичі, і високопоставлені знайомі могли допомогти, але я не звертався до них, а всього добивався завдяки власному розуму і рукам. У Бердянську й цього не було, так що доводилося подвоювати зусилля, аби досягти успіху. Можливо, це нескромно з мого боку, але, мабуть, і педагогічне начальство, і вчителі, і батьки, і учні оцінили мою наполегливість у досягненні мети, вміння багато працювати і щодня виконувати чорнову роботу. На байдики просто не було часу.

- І як тобі з Наталею зараз працюється в ліцеї?

- Він фактично став нашим другим будинком, де ми проводимо значний шмат життя. В нас підібрався хороший педагогічний колектив. Маємо тісну співпрацю з батьками, бо без цього не можна належним чином виховати дітей. Ми всі разом починали освоювати приміщення ліцею від самого початку, працювали до пізньої ночі, не рахуючись з часом і особистими витратами. Це згуртувало колектив і батьків, я задоволений тим, що є.

- Напередодні Першого вересня що би ти хотів побажати друзям, які залишилися в Дрогобичі?

- Насамперед міцного здоров’я! Багато з них працює вчителями, так що бажаю терпіння, бо воно дуже необхідне в нашій професії, а також любові та поваги від учнів. Життя дуже коротке, так що треба цінувати кожний прожитий день. А тобі дякую, що взяв це інтерв’ю.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДАНИЛО БОДНАРЧУК: “НАШ ДРОГОБИЧ БУДЕ ГАРНИМ, ЯКЩО МЕРОМ СТАНЕ ВАВРИН”

 

Такий слоган, винесений у заголовок цієї статті, придумав тоді ще четвертокласник десятої дрогобицької школи Данило Боднарчук. Його мама під час передвиборчої кампанії 2010 року працювала в штабі “Батьківщини”. Але Михайло Васильович зняв свою кандидатуру, і тому гарного Дрогобича ще не скоро побачимо.

Данило не лише добре знає математику, а й пише гарні вірші, коротко й чітко висловлює свої думки, чому могли б позаздрити і маститі поети.

Нещодавно наш юний земляк став переможцем всеукраїнського конкурсу. Суворе журі надало перевагу його віршу:

 

Схід і захід разом,

Бо один в нас прапор,

Гімн і герб.

Щоб піднятися уверх,

Об’єднаєм свої сили

Для своєї батьківщини,

Щоб нас Бог благословив

На добро, на щастя, мир.

 

А ось ще одне творіння юного дрогобицького таланту:

 

Як мені не любити

Слово, мову та пісню?

Виросту, стану я, звісно,

Тим, хто буде цінити

Свого першого вчителя,

Мову, що мати дарує,

Пісню, що серце милує.

Ось це найголовніше на світі.

 

Данило вважає, що багато він навчився не лише від батьків Максима та Олени, а й від першої вчительки Тетяни Костянтинівни Гаркало. “Вона навчила мене любити батьківщину, цінувати людей, поважати старших і берегти менших”, - каже він.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

 

 

КАЛЕНДАР УКРАЇНЦЯ

1 вересня

1722 - Народився великий український філософ Григорій Сковорода.

1741 - Народився Жан Бенуа (Йоган-Бенедикт) Шерар, французький та німецький iсторик, автор першої в захiдно-європейськiй науцi монографiї з iсторії України (“Літопис Малоросiї, або Історія козакiв-запорожцiв та козакiв України або Малоросiї”). В Україні ця праця опублікована у 1944 році.

1996 - В Україні запроваджено національну валюту - гривню 

2 вересня

1811 - Народився Іван Вагилевич, поет i фольклорист, член “Руської трійцi”.

1831 - Вийшла друком перша частина “Вечорів на хуторі біля Диканьки” Миколи Гоголя.

3 вересня

1915 - В армії Австро-Угорщини сформовано полк українських січових стрільців.

4 вересня

1928 - Рада Народних Комісарів УРСР затвердила новий український правопис (“скрипниківський”), який діяв до 1933 року.

1965 - У київському кінотеатрі “Україна” під час прем’єри фільму “Тіні забутих предків” відбувся мітинг протесту проти нової хвилі політичних репресій серед української інтелігенції.

1985 - Помер Василь Стус, український поет, перекладач і правозахисник, помер у карцері мордовського табору для політв’язнів у віці 47 років.

1991 - Над будинком Верховної Ради України в Києві вперше піднято жовто-блакитний прапор.

5 вересня

911 - Договір князя Олега з греками.

1676 - Заслання гетьмана Петра Дорошенка в Сибір.

1864 - Народився письменник Михайло Коцюбинський.

6 вересня

1673 - Гетьман Петро Дорошенко здобув Кам’янець-Подільський.

7 вересня

1984 - Помер Патріарх Йосиф Сліпий.

 

НАРОДНИЙ КАЛЕНДАР

 

Вересень - перший місяць осені. О цій порі поєднується світло, яке утворилось в липні від запалених любов’ю людських душ, та небесний серпанок, який зійшов у серпні на землю, щоб захищати земне життя від нечистої сили. В результаті цього поєднання для продовження життя в різних його проявах створюються певні умови, які у слов’ян названі вирієм, коловоротом, завдяки чому в природі одне змінює інше, й таким чином все повторюється знову й знову. Процес утворення вирію українці назвали вереснем від двох давніх слов’янських слів - вир та єси (тобто є), що вимовляється як вересень. 

1 вересня - АНДРІЯ ТЕПЛОГО

Назва походить від імені мученика Андрія Стратилата. Андрій разом з майже 2600-ма християнами був страчений наприкінці III або на початку IV ст. Цього дня часто дме теплий південний вітер, який сприяє кращому дозріванню вівса. О цій порі починають збирати буряки.

З вересня - АПОСТОЛА ФАДЕЯ

Апостол Фадей належав до числа сімдесяти апостолів, помер близько 44 р. До цього дня вже закінчувалися жнива, і тому господарі казали: “На Тадея святого в селянина хлібця много”.

4 вересня - АГАФОНА-ГУМЕННИКА

Назва походить від імені мученика Агафоника, який постраждав за християнську віру в 305 - 311 рр. У сільськогосподарському побуті він відомий як Агафон-гуменник. За повір’ям, уночі або вдень пам’яті святого з лісу виходить Гайовик, забігає на гумно, у клуні, стодоли і розкидає складений у снопи хліб.

5 вересня - ЛУПА-БРУСНИЧНИКА

Назва походить за ім’ям мученика Лупа, страченого близько 306 р. О цій порі достигають брусниця, журавлина, льон, овес. На Гуцульщині в цей день колись відзначалось свято вовків. З осик облітає листя. Якщо падолист лягає горілиць, буде холодна зима, а долілиць - тепла.

6 вересня - ЄВТИХІЯ

Названий на честь учня Іоанна Богослова, священно-мученика, який жив у І ст. В народному побуті вважається, що цей день має бути тихим, безвітряним, інакше льняне насіння обсиплеться. “Євтихій - день тихий”, - кажуть з цього приводу. Якщо на Євтихія іде дощ, то це ознака погожої осені та щедрого врожаю наступного року.

7 вересня - ВАРФОЛОМІЯ

Відзначається у зв’язку з перенесенням мощів апостола Варфоломія, одного з дванадцяти апостолів, до Константинополя. З днем Варфоломія пов’язана масова різня в Парижі в 1572 р. гугенотів (французьких протестантів) католиками. Вона призвела до відновлення релігійних війн і ввійшла в історію під назвою Варфоломієвої ночі. В Україні цей день здавна був початком сіяння озимини, що відбито у прислів’ї: “Прийшов Варфоломій - жито на зиму сій”.

 

ВІД ОЛЕКСІЯ РАДЗІЄВСЬКОГО ДО ВІРИ БАЙСИ

 

 

Нє, мені аж дух розперло від гордості за мого кумпеля Льошу Радзієвського. З нагоди 20-річчя Незалежності України Віктор Янукович подарував йому ювілейну мендальку, як каже моя Стефка. Міг би, звичайно, й орденом побалувати, але ще не вечір. В офіційних документах сказано, жи “Медаль “20 років незалежності України” - державна нагорода України. Це відзнака Президента України, що встановлена для відзначення громадян з нагоди 20-ї річниці незалежності України за значний особистий внесок у становлення незалежності України, утвердження її суверенітету та зміцнення міжнародного авторитету, заслуги у державотворчій, соціально-економічній і громадсько-політичній діяльності, сумлінне та бездоганне служіння Українському народу”. А ви думали! Правда, маю під боком скептика в спідниці. Моя Стефка каже, жи Олексій Радзієвський такими талантами не володіє. Але що скажеш дурній бабі, якщо сам Янукович тоті таланти в Радзієвському розгледів. А ще в тому документі написано, жи “висунення кандидатур до відзначення ювілейною медаллю здійснюється гласно трудовими колективами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, органами місцевого самоврядування, творчими спілками, товариствами, об’єднаннями громадян”. Так і уявляю, як трудові колективи наввипередки змагаються між собою, аби висунути Радзієвського на тоту мендальку. Тим паче, жи часу в них було обмаль, бо Янукович підписав указ про встановлення цієї відзнаки лише 19 серпня цього року. Втім, не виключаю, що в “Заліссі” таки встигли обговорити це питання і за чаркою чаю одноголосно висунули нашого мера як гідного чоловіка, що має носити тоту мендальку. Але я тепер переживаю за Олексія Васильовича. В положенні про цю відзнаку сказано, що “ювілейна медаль виготовляється з металу жовтого кольору і має форму кола діаметром 32 мм”. Ану ж як злодії подумають, жи то золото і вирвуть з піджака чи сорочки тото диво! Відразу їм кажу, жи не все те золото, що блищить. Де би Янукович на мендальку дав золото, хіба би скористався тими запасами, які лівійський лідер Каддафі перепомпував до України. Нє, що не кажіть, а все-таки вже ніхто не скаже, що Олексій Радзієвський в опозиції до президента і Партії регіонів. Хто перший таке подумає, я сам йому око видзьобаю. Наш це хлопака, регіонал до мізку кісток, тільки замаскувався в Дрогоби-і, аби в нього яйками і гнилими помідорами не кидали. Але, з іншого боку, я таки заповажав Ліну Костенко, яка відмовлялася з рук президентів брати нагороди. В цьому щось є. Бо поки не маємо справді незалежної України, а при владі неукраїнці й антиукраїнці, штампувати нагороди, а тим паче вручати й отримувати їх якось не з руки. Проте політика - річ брудна, а мендальки хоч і не з золота, але не пахнуть.

 

МІНІСТР КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ МИХАЙЛО КУЛИНЯК НАГОРОДИВ  СЕСТРУ ГРАМОТОЮ

 

Нє, все бачив у своєму житті, але щоби так родичі любилися за державний кошт - такого не видів. У неділю під час урочистостей у Нагуєвичах з нагоди 155-річчя від дня народження Івана Франка міністр культури України Михайло Кулиняк вручив грамоту рідній сестрі, яка працює заступником голови Дрогобицької районної державної адміністрації з гуманітарних питань. Я розумію, жи то мій кумпель Місько Сендак зажадав прогнутися перед поважним братаном, бо без його закарлючки тої грамоти шановна пані не бачила б.  Мабуть, вона працювала день і ніч, готуючись до приїзду високих гостей із Києва, хоча Іван Якович Франко тут ні до чого. Але ж треба, мабуть, совість і скромність мати. Невже в Дрогобицькому районі не знайшлося більш гідної кандидатури, яка чимало зробила для нашої незалежності й вшанування пам’яті Івана Франка? Та й Михайло Винницький, кум Сендака, який працює в нього першим заступником, може образитися, бо гарує не менше тієї заступниці, а грамоти не удостоївся. То, може, Михайло Дмитрович йому чимось іншим компенсовує? Моя Стефка каже, жи якби Франко піднявся з могили, то він би ту всю банду розігнав. А, може, не будемо тривожити дух святої людини й самі це зробимо? Бо ніби й земля наша, і люди наші, а живемо в якійсь чужій країні, про яку Франко не мріяв і навіть не здогадувався, жи таке буде.  

 

ВІРА БАЙСА ПРОПОНУЄ ЗАКИДАТИ ЛЕНІНА ЯЙЦЯМИ

 

Нє, торочу вам, торочу, жи зрадниця Олексія Радзієвського Віра Байса - то є засланий козачок, вірніше, козачка у його команду від національно-демократичних сил, а ви мені не вірите. Отоді, коли мала відбутися позачергова сесія, про яку мій шеф Анатолій Власюк оповідає на першій і другій сторінках цього номеру газети, кумпелька моєї Стефки Віруня взяла участь у дискусії щодо встановлення прапора Лєніна біля військової частини, що на вулиці Трускавецькій у Дрогобичі. З’ясувалося, жи воякам дали наказ напередодні Дня Незалежності виставити на загальний огляд те, чим славиться кожна військова частина. Раніше тоті ордени красувалися всередині частини, і ніхто їх не бачив, хіба самі вояки, а тепер виставили орден на вулицю, аби ніхто не забував, жи Лєнін жил, Лєнін жив, Лєнін будєт жить. А що, їде якийсь відпочивальник із Донецька, побачив Лєніна й думає, жи в Дрогобичі регіонали при владі. Так йому спокійніше на душі, й сто грамів нафтусі з цієї нагоди можна випити. Незабаром і пам’ятник Лєніну відновимо перед входом до ратуші й скажемо, жи так колись було. Правда, до командира частини приїжджав секретар міської ради Тарас Метик, націоналіста по духу й крові, але з тієї розмови ніц не вийшло, бо не вдалося вмовити замінити орден Лєніна на портрет Степана Бандери. Якби поїхав сам Олексій Радзієвський, то, може, вдалось би дійти до якогось компромісу. Але де би він поїхав, шукаючи пригод на свою з..., ну, себто на те місце, звідкіля ноги ростуть. Тоді би точно позбувся мендальки від президента. І тут, коли дискусія на депутатському зібранні зайшла в глухий кут, геніальну ідею підкинула Віра Байса. Я би на місці Радзієвського таємно видав їй тисячу долярів премії. Наша Вєрка і зовсім не Сердючка запропонувала обкидати той орден Лєніна яйцями. А що, геніально! Так і уявляю, як шановна Віра Іванівна купує в “Ромашці” у свого кумпеля Ромка Муля лоток яєць, їде на Трускавецьку й закидує бідного Лєніна яйцями. І Мулю прибуток, і совість цьоця Віра трохи очистить. Можливо, після цього героїчного вчинку Михайло Ваврин присвоїть на радощах їй звання почесної членкині Комітету опору диктатурі. Хоч щось буде, а то навіть грамоти на День Незалежності Радзієвський Байсі не дав.  

Ось така фільозофія, пані та панове...

 

ФІЛЬОЗОФ МАКСИМ ГІРЧИЦЯ ІЗ ГОРІШНЬОЇ БРАМИ

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗАПРОШУЄ А-КВАДРАТ

 

- Продаж ПК і комплектуючих;

- діагностика, ремонт, заміна апаратної частини;

- встановлення, переустановка, реанімація операційних систем;

- інсталяція офісних, мультимедійних, антивірусних і сервісних програм;

- налаштування локальних мереж.

Адреса: м.Дрогобич, вул. Шевченка, 2.

Тел. (067) - 972-18-31, (093)-811-70-66.

E-mail: for.A.kvadrat@gmail.com

http: // akvadrat.at.ua/

 

“ЕКОВОД” ЛІКУЄ ВІД ХВОРОБ

 

 

 

Про те, що хороша вода творить зі здоров’ям справжні дива, знає кожен, але таких результатів можна досягти тільки у тому випадку, коли вода очищується належним чином.

Таке очищення можна провести за допомогою фільтру для води. На жаль, сьогодні ідеальних фільтрів для води не існує. Фільтри на вугільних картриджах видаляють тільки хлор і органіку, а у водопровідній воді є ще нітрати, нітрити, сіль важких металів, пестициди.

Забезпечити достатній рівень очищення води дозволяє технологія електроактивації води за допомогою водоочисників “Ековод”. При цьому важкі метали очищуються до 70 відсотків, а нітрит і хлорорганічні суміші видаляються повністю.

Крім того, у воді зберігаються необхідні живому організму мікроелементи. На відміну від бутильованої або очищеної за допомогою фільтру така вода є біологічно активною, насичена кремнієм і киснем.

Не дивно, що вживання такої води забезпечує високий оздоровлюючий ефект. Наприклад, людина після трьох місяців пиття електроактивованої води раптом помічає, що зникла бронхіальна астма, перестали докучати серцеві й головні болі, нормалізувався цукор у крові.

Водоочисники “Ековод” дозволяють також отримати лужну і кислотну воду, так звану воду “живу” і “мертву”. А це серйозні профілактичні засоби для зміцнення здоров’я.

 Кисла вода володіє антиалергічними, протизапальними, протисвербіжними і протиглистовими властивостями, є модулятором венозно-гепатичної системи. Ця вода ефективна при харчовому отруєнні, знижує біль у суглобах і тиск у гіпертоніків, бореться з простудними і інфекційними захворюваннями, успішно застосовується при лікуванні незаживаючих ран, екзем.

Лужна або “жива” вода - це могутній антиоксидант, радіопротектор, імуностимулятор. Для людей, які потерпіли від Чорнобильської радіації, ці властивості особливо важливі. Більш важливих засобів від радіації сьогодні немає. Лужна вода модулює артеріальну систему. Вона загоює опіки, нормалізує тиск у гіпотоніків, покращує апетит і травлення, стимулює обмін речовин.

Суміш кислої і лужної - це якісна питна вода. Вона використовується для пиття, приготування перших страв, компотів.

Винятковою особиливістю водоочисника “Ековод” є те, що людина кожного разу бачить кількість видаленого з води осаду, а також відсутність витратних матеріалів, картриджів і таке інше.

Довідки за телефонами:

 (095) 658-17-65,

(093) 736-65-59

 

ЧИТАЙТЕ В НАСТУПНОМУ НОМЕРІ “ТУСТАНІ”

(8 ВЕРЕСНЯ)

 

ВЛАДА БЕЗСИЛА ПОГАСИТИ БОРГИ КОМУНАЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ ДРОГОБИЧА І СТЕБНИКА

ЧИ МАЄ ШАНС ЛЕВ ГРИЦАК СТАТИ НАРОДНИМ ДЕПУТАТОМ УКРАЇНИ?

 

 

 

 



Создан 03 сен 2011



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником