Тустань № 30

 
 

Тустань № 30




Читайте tustan.info - сайт газети “ТУСТАНЬ” 

 

N30 (574) 10 - 16 листопада 2011 року Ціна 1 гривня 

www. tustan.info; е-mail:vlasjuk60@rambler.ru; тел. 067-3678019 

 

ЧИТАЙ “ТУСТАНЬ” В ІНТЕРНЕТІ на сайті tustan.info (вхід через браузер). Або наберіть “газета Тустань” в Google. Заходьте, реєструйтесь, коментуйте, розкажіть друзям. На сайті вміщено чимало матеріалів, які не ввійшли до номерів газети.

 

ЧИТАЙТЕ СЬОГОДНІ

 

ЗАПИТАННЯ ОЛЕКСІЄВІ РАДЗІЄВСЬКОМУ - 2 СТОР.

СОЛОВЧУКИ КЕРУЮТЬ БОРИСЛАВОМ - 3 СТОР.

КАЛЕНДАР УКРАЇНЦЯ - 3 СТОР.

НАРОДНИЙ КАЛЕНДАР - 3 СТОР.

ЗАПРОШУЄ А-КВАДРАТ  - 4 СТОР.

 

НОВИНИ

 

ВІРА БАЙСА на засіданні Координаційної ради Блоку національно-демократичних сил Дрогобиччини, яке відбулося минулої середи, 2 листопада, заявила, що негативні коментарі про неї в Інтернеті організовує редактор газети “Тустань” Анатолій Власюк, тому вона цього не читає. Це було би смішно, якби не було так сумно. Як і її шеф Олексій Радзієвський, вона вважає, що проти неї існує змова. Хвороблива уява двох політиканів дорого коштує дрогобичанам. Того дня Віру Байсу мали виключити з членів Координаційної ради, але голова Дрогобицького осередку Народного Руху України Роман Курчик (від цієї політичної сили радниця міського голови входить до організації) зазначив, що це питання партійці ще не розглядали.

АНТЕНУ “КИЇВСТАРУ” на вулиці Сагайдачного в Дрогобичі ніхто не збирається демонтовувати, хоча депутати Дрогобицької міської ради на сесії відмінили рішення виконкому про її встановлення. Мешканці мають намір провести акції протесту й надіслати листа до Служби безпеки України про корупційні діяння дрогобицьких можновладців.   

 

Провінційний щоденник

 

НЕ МОЖНА ЙТИ ВПЕРЕД, ОЗИРАЮЧИСЬ НАЗАД

 

Регіонали ніяк не можуть зрозуміти, за що їх критикує Захід у справі Юлії Тимошенко. Адже засудили її “правильно”, за діючою статтею Кримінального кодексу України. Але в цивілізованому світі нема цього драконівського, ще зі сталінських часів, відповідника. Ця “правильність” є внутрішньою, українською, а якщо ви, панове, прагнете до Європи, то підлаштовуйтесь під її правила, змінюйтесь, в тому числі викидайте репресивні статті з Кримінального кодексу.

Чи не найбільш одіозним супротивником Юлії Тимошенко є Микола Азаров. Здавалось би, Віктор Янукович на неї особисто ображений, розглядає її як найімовірнішого конкурента, що може завадити йому піти на другий президентський термін. А що Тимошенко зробила особисто Азарову, яка чорна кішка перебігла їм дорогу? Чи Миколі Яновичу “за державу обидно”?

Уродженець Калуги Микола Пахло (таким є справжнє прізвище нинішнього українського прем’єр-міністра) виступає ревним захисником інтересів Росії в Україні. Він навіть на ментальному рівні (чого вартує лише буцімто його українська вимова) не може усвідомити, що Україна таки є самостійною державою, а не придатком Росії.

Пахловщина вже увійшла в наш лексикон як символ здійснення буцімто реформ для олігархів, а не народу, і втягнення України в Євразійський союз, задуманий Путіним як різновид Російської імперії в сучасних умовах.

21 напрямок реформ, проголошених Януковичем, Азаров намагається ревно втілити в життя. Але якщо все робиться в інтересах олігархів, невмілими менеджерами яких виступають президент і прем’єр-міністр, то як народ може відчути на собі, що “жити стало краще, жити стало веселіше”? Наші лідери самі себе заганяють в тупик, коли відставкою окремих міністрів уже не обійдеться. Зрештою, ті, хто ними фактично керує, зрозуміють, що Україні потрібні новий президент і новий прем’єр-міністр.

Євразійський союз за Путіним вкотре може перетворити Україну на сировинний придаток, а нині ще незалежна держава, про що мріє Жириновський, який озвучує потаємні думки Кремля, вміститься в якихось два федеральні округи Російської імперії, вибачте, Федерації.

Нині, як ніколи, є актуальним гасло Миколи Хвильового “Геть від Москви!”. Показні спроби Києва йти в Європу під пильним наглядом Москви не витримують жодної критики. Не можна йти вперед, озираючись назад. У Радянському Союзі ми вже були, тож давайте спробуємо стати європейською державою не лише географічно, а й фактично. Там теж не мед, особливо людям з совєтським мисленням, які не виросли зі штанців Великого Жовтня. Але ж колись треба наважитись на рішучий крок, інакше пахловщина так нас засмокче, що не те що в Європі, а й в Африці ми не станемо нікому потрібними. Втім, чого це я Африку бештаю, якщо вона за багатьма показниками залишила Україну далеко позаду?!

Шкода, що ті, кого ми звично називаємо елітою, такою насправді не є, обслуговуючи інтереси олігархічних кланів і намагаючись особисто збагатитись. Можновладці сподіваються лише на те, що народ ніяк не може усвідомити себе єдиним джерелом влади. Але все так не буде. В інтересах так званої еліти не доводити справу до нової революції, яка цього разу може бути кривавою.

Не можна йти вперед, озираючись назад.

 

 Анатолій ВЛАСЮК

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СМЕРТЬ РЕКТОРА, або Правда і вигадки про Валерія Скотного

 

 

 

 

П’ятого листопада відійшов у Вічність ректор Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка Валерій Скотний.

Смерть завжди несподіванка, і для багатьох дрогобичан смерть Ректора стала такою ж. Рідні та близькі знали, що в нього негаразди зі здоров’ям, але, як це завжди буває, сподівалися, що це станеться не зараз, а пізніше, далеко-далеко пізніше…

Кожна смерть символічна, ось тільки ми не завжди вміємо прочитувати це. Ховали Ректора сьомого листопада, в день Великого Жовтня. Це було прощання зі старою епохою, і на Дрогобицький виш очікують кардинальні зміни? Валерій Скотний був і залишився продуктом совєтської епохи, почав працювати за радянських часів. Будучи студентським ректором, як його на початках називали, все ж залишився людиною Системи, бо пропрацювати 23 роки на цій найвищій посаді мало кому вдавалося, і механізм виборів був налагоджений, і жодного разу не давав збоїв.

Як за життя про Ректора ходило чимало вигадок і міфів, так і сама його смерть оповита таємницею. Мені самому в день його смерті довелося прочитати на одному веб-сайті, що він відпочивав з родиною на Закарпатті й там помер, а за декілька хвилин один знаючий чоловік повідомив телефоном, що Валерій Скотний помер на полюванні в селі Летня Дрогобицького району. Одні казали, що смерть наступила миттєво, інші - що Ректор помер під крапельницями. Втім, яке це тепер має значення?

За великим рахунком Дрогобич втратив не просто Ректора, а особистість, яка серед числа небагатьох визначала долю міста. Звісно, тут думки можуть розділитися: позитивним чи негативним був цей вектор. Зрозуміло, що в Ректора були як прихильники, так і недоброзичливці, але лише час покаже, чого було більше в його діяльності - позитивного чи негативного.

Не встигли ще поховати Ректора, як дехто почав розумувати, хто ж буде після нього. Звісно, версій багато, і охочих обійняти цю посаду одним десятком прізвищ не обмежується.

Я не думаю, що в цій ситуації прихильники Ректора зможуть взяти гору, бо це занадто ласий шматочок, аби Київ міг оминути його, та й яскравого наступника Валерія Скотного не видно. З іншого боку, викладачі вишу можуть об’єднатись, аби відстоювати інтереси Дрогобича в найвищих державних кабінетах, як це робив Ректор. Очевидно, повинен певний перехідний етап, аби потім кардинально зламати те, що десятиліття будував Ректор (а це неодмінно буде, хочемо ми цього чи ні), тому й тимчасовою буде людина, яка сяде в ректорське крісло.

Чи не ключовою проблемою залишається корупція. Дрогобицький університет є частинкою держави, в якій корупція процвітає, тому сподіватися на некорупційний острівець не доводиться. Абсолютна більшість дрогобичан переконана, що викладачі беруть хабарі - і нема на те ради. Звісно, що беруть, але далеко не всі. Бага-о просто пішли, бо мізерні зарплати їх не влаштовували. І якщо викладач бере за екзамени чи заліки, то це ще не означає, що він ділиться з деканом чи ректором. Можуть заперечити, що в університеті була налагоджена корупційна система, що значні суми йшли не лише Ректору, але й в київські кабінети. Я завжди відповідаю в таких випадках: пишіть детективні романи або доведіть це правоохоронним органам. Як людина Системи Ректор не міг самотужки викорінити корупцію зі стін ввіреного йому вишу, інакше давно би вже позбувся посади. Якщо ви думаєте, що його наступнику це вдасться чи наступникові наступника, то глибоко помиляєтеся.

Якось Валерій Григорович дав мені інтерв’ю. Ось невеликий фрагмент з нього:

- Ви за фахом філософ. А у житті теж філософ? Чи маєте якусь філософську максиму, як кажуть, на всі випадки життя?

- (Сміється). Я не настільки великий філософ, щоб мати свою максиму. Я можу лише повторити ту максиму, яку свого часу висловив великий Кант, і стараюсь жити за цією моделлю: ставитись до людей так, як би ти бажав, щоб люди ставились до тебе.

Не знаю, чи вдалося Ректорові вповні дотриматися цієї максими, але ті, хто його знав, схиляються до думки, що в багатьох випадках було саме так.

Я боюсь, що зі смертю Ректора відбуватимуться дві протилежні речі: одні непомірно його вихвалятимуть, інші так само непомірно ганитимуть. Істина, мабуть, все-таки десь посередині. Даймо заспокоїтись душі покійного й зробимо спробу усвідомити самі, що залишилося вже не так багато часу, коли ми теж підемо на розмову з Богом…

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

СПОЧАТКУ ТУТ ЛІКУВАЛИ ВІД СИФІЛІСУ, А ТЕПЕР ХОЧУТЬ РОЗМІСТИТИ ХВОРИХ ДІТЕЙ

 

 

Хтось, видно, накинув оком на це старовинне приміщення вже тепер колишнього дитячого відділення Бориславської лікарні

 

 

І на це приміщення колишньої музичної школи, в якій потім був військкомат, хтось, видно, накинув оком

 

Якщо вірити Вікторові Януковичу, в Україні здійснюється 21 реформа. Як відомо, реформи покликані змінити наше життя на краще. Втім, за півтора року нинішнього режиму це життя лише погіршується.

Особисто я зі здивуванням дізнався, що кардинальним напрямком реформ по-януковицьки є реформа в галузі медицини. Мабуть, пересічній людині не треба казати, що медична допомога в нас давно вже перестала бути безоплатною, хоча про це й написано в Конституції України.

Наразі реформа в галузі медицини, попри свою помпезність і багатослівність, звелася лише до так званої оптимізації. Кадри пресують, а вивільнені від медицини приміщення скуповують ті, хто при владі.

Не хоче бути осторонь реформи в медицині й бориславська влада. Як відомо, ке-ують містом нафтовиків прихильники Арсенія Яценюка. “Фронт змін” має не лише міського голову й усіх заступників, а й двох депутатів у Львівській обласній раді і більшість у Бориславській міській раді. А враховуючи, що формально ця політична сила стоїть в опозиції до Партії регіонів, то можна було сподіватися, що має своє бачення на проведення реформ, в тім числі й у галузі медицини. Але складається враження, що бориславські можновладці тупо виконують вказівки регіоналів, та й самі не проти половити рибку в мутній водичці.

Насамперед мова йде про приміщення дитячої лікарні, яке нині пустує. Хворі дітки лікуються в Дрогобичі, персонал дитячої лікарні самотужки робить ремонт у приміщенні колишнього шкірно-венерологічного відділення, яке, своєю чергою, перевели до одного з приміщень інфекційного відділення.

Такі дії влади, звичайно, викликали обурення не лише з боку батьків, діти яких лікувалися в дитячому відділенні, а й з боку самих лікарів. У листі до Віктора Януковича медичні працівники центральної міської лікарні Борислава просять його втрутитися в дану ситуацію. Зокрема, вони пишуть:

“Проблемою нашої лікарні є розкиданість корпусів та відділень по місту, проте всі вони функціонують злагоджено. Навіть у період епідемії грипу H1N1 2009-2010 рр. у нас не виникло проблем із розташуванням та лікуванням великої кількості хворих - і дорослих, і дітей. У нашій лікарні також лікувались мешканці сусіднього Дрогобицького району, яким не вистачило місця  в лікарнях м.Дрогобича. Розібрались ми і з епідемією вірусного гепатиту А, розбираємось і з високою захворюваністю на Віл-інфекцію в нашому місті.

Зі зміною влади в м.Бориславі, з осені 2010 року, різко змінилось ставлення до медицини (до речі, і до освіти також). Нам запропонували жорсткий режим економії, а також натякнули, що “медицина повинна сама заробляти на себе гроші”.

Застосовується вивільнення приміщень лікарні під рі-ні установи та об’єднання відділень без урахування санітарно-технічних та інших норм функціонування медичних закладів.

Так, на початку березня ц.р. в зв’язку з косметичним ремонтом  (а насправді - для вивільнення приміщення дитячого відділення, що розташоване в парку, під обласну установу) запропоновано перевести дитяче відділення у приміщення шкірного відділення (!), яке також потребує капітального ремонту. Шкірне відділення планують перевести до діючого інфекційного відділення, тоді як такий перевід заборонений діючим режимним наказом N916 щодо роботи інфекційних відділень.

Міська влада з нами навіть не порадилась.

У зв’язку із недофінансуванням медицини утримання відділень в робочому стані неофіційно покладене на завідувачів відділень. На 2011 рік міська влада навіть не планувала закладення коштів на ремонти лікарень”.

Головне управління охорони здоров’я Львівської обласної державної адміністрації створило комісію, щоби розглянути колективне звернення бориславських медиків. Висновки для місцевої влади були невтішними:

"Комісією було оглянуто всі наведені в зверненні приміщення: шкірно-венерологічне відділення, два інфекційні відділення та дитяче відділення.

На думку членів комісії, всі ці приміщення потребують проведення ремонтів і переведення дитячого відділення в шкірно-венерологічне, а шкірно-венерологічне - помістити в одне з інфекційних відділень, не відповідає існуючим нормативним документам.

Щоб забезпечити в шкірно-венерологічному відділенні умови для лікування дітей, доведеться вкласти чимало коштів, які можна скерувати на поточний ремонт тих об’єктів, які є проблемними у дитячому відділенні. Не виключено, що розміщення шкірно-венерологічного відділення в інфекційному відділенні може погіршити надання медичної допомоги обох профілів”.

Комісія встановила, що “перевід дитячого відділення в приміщення шкірно-венерологічного відділення та приєднання шкірно-венерологічного відділення до інфекційного відділення є недопустимим та економічно необгрунтованим”.

До захисту інтересів бориславських медиків долучився і народний депутат України Юрій Кармазін, який надіслав депутатський запит прем’єр-міністрові України Миколі Азарову, Генеральному прокуророві України Віктору Пшонці та голові Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я Тетяні Бахтєєвій.

У цьому документі він нагадує високопосадовцям:

"Стаття 49 Основного Закону України гарантує кожному право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Цією ж статтею на державу покладено обов’язок створювати умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування, а також для надання в державних і комунальних закладах охорони здоров’я безо-латної медичної допомоги. При цьому Конституція України не тільки категорично забороняє скорочення існуючої мережі державних і комунальних закладів охорони здоров’я, а й зобов’язала державу сприяти розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Я, як народний депутат України, відстоюючи позицію неприпустимості скорочення існуючої мережі державних і комунальних закладів охорони здоров’я, є автором відповідної поправки до статті 49 Конституції України, і мені дуже прикро, що, починаючи з 1996 року, нікому не спадало на думку скорочувати заклади охорони здоров’я, що забезпечувалось силою і авторитетом президентської, законодавчої і виконавчої влад, правоохоронними органами”.

Юрій Кармазін наголошує: “Звертаю Вашу увагу, що місто Борислав потерпає від забруднення навколишнього середовища нафтою та продуктами її переробки. Також високий рівень загазованості приземного шару атмосфери - тобто наявність у повітрі виробничих зон та місць проживання людей значних концентрацій газоподібних вуглеводів природного походження (метану, етану, пропану, бутану та інших вуглеводів метанового ряду) - є однією з сучасних екологічних проблем Борислава. Тому позбавляти громадян регіону конституційного права на охорону здоров’я шляхом скорочення Бориславської центральної міської лікарні, на мою думку, є злочином проти власного народу”.

Звертаючись до високопосадовців, Юрій Кармазін просить “взяти на особистий контроль та в межах наданих повноважень вжити відповідних заходів реагування з метою недопущення скорочення всупереч ст. 49 Конституції України медичних відділень Бориславської центральної міської лікарні, забезпечення реалізації конституційного права на охорону здоров’я мешканців м. Борислава Львівської області, які проживають в одному з найбільш екологічно забрудненому місті області та пріоритетної діяльності держави в галузі охорони здоров’я України у вказаному регіоні”.

Відповідь медичним працівникам дав і міський голова Борислава Володимир Фірман. У цьому документі, зокрема, сказано:

"Розглянувши ваше зве-нення до Президента України Януковича В.Ф., хочу зазначити, що прийшовши до влади, ми отримали у спадок заборгованість з виплат по заробітній платі, оплаті за енергоносії в бюджетній сфері і в медичній сфері зокрема. Вже багато років п-над 90 відсотків міського бюджету Борислава становлять витрати на захищені статті, а саме на зарплату в бюджетній сфері та оплату енергоносіїв.

Десятиріччями не проводились ремонти в установах медицини, культури, освіти, не оновлювалась медична техніка. Систематичне недофінансування медицини спричинило до того, що утримання відділень у робочому стані неофіційно було покладене на завідувачів відділень. А розкиданість корпусів та відділень по місту спричиняє ще більш вагоме фінансування медичної галузі міста.

На тлі затяжної економічної кризи зменшується населення в нашій державі, і наше місто не є виключенням, а міністерство фінансів передбачає фінансування медичної галузі в розрахунку на кількість населення.

У зв’язку з цими обставинами у нас виникло питання: а що далі?

Нами було прийнято рішення не допустити скорочення чисельності працюючих, а шукати резерви. А наші з вами резерви, на нашу думку, в оптимізації витрат на утримання приміщень, в енергоощадних технологіях. Ми переконані, що саме зберігаючи фаховий кадровий потенціал медичної, освітньої галузей міста, відстоюючи кожне робоче місце, - ми вчиняємо правильно. Адже навіть у періоди епідемії медична галузь змогла виконати своє призначення.

Окрім вищезазначеного, хочу нагадати вам про те, що на даний час відбувається реформування медичної галузі країни в цілому. Мова йде про госпітальні округи, прийняття даних рішень не належить до компетенції органів місцевого самоврядування. Хочу запевнити вас в тому, що кроки, які робляться в медичній галузі Борислава, пов’язані зі створенням належних умов для лікування бориславців та ефективного використання бюджетних коштів на утримання медичної галузі міста. Сьогодні влада, залучаючи працівників медичної галузі міста, працює на випередження, робить усе, щоб максимально зберегти медичну галузь міста”.

Можливо, когось би відповідь Володимира Фірмана й задовольнила б, але не медичних працівників Борислава. Занадто все загальні фрази. А як бути зі статтею 49 Конституції України, про що нагадав народний депутат України Юрій Кармазін? А, може, краще використати бюджетні кошти на ремонт приміщення дитячого відділення, як рекомендує обласна комісія охорони здоров’я?

Та складається враження, що бориславська влада уважно придивилася до приміщень, які можна, м’яко кажучи, прихватизувати. Це не лише приміщення дитячого відділення лікарні, а й приміщення колишньої музичної школи, в якому потім знаходився військкомат, і приміщення колишнього відділу культури, і приміщення сиротинцю… Список можна продовжити. Ми проводимо журналістське розслідування, результати якого будуть опубліковані на сторінках “Тустані”.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

 

 

 

 

 

ЗАПИТАННЯ ОЛЕКСІЄВІ РАДЗІЄВСЬКОМУ

 

 

Минув рік з того часу, як Олексій Радзієвський офіційно став міським головою Дрогобича і прийняв присягу.

В одному з попередніх номерів “Тустані” ми запропонували нашим читачам поставити запитання Олексієві Васильовичу.

Несподівано відгукнулося чимало дрогобичан і стебничан. Люди надсилали свої запитання на електронну пошту, у вигляді есемесок, телефонували нам. Всього звернулося 48 осіб.

Багато запитань повторюється, бо видно, що багатьох болить одне й те ж. Деякі ми відкинули, бо вважаємо їх образливими. Маємо й свої запитання до мера.

Ось що насамперед хочуть почути від Олексія Радзієвського читачі “Тустані”:

1. Чи маєте намір після першого року керівництва Дрогобичем змінити когось зі своєї команди - насамперед Олександра Коростельова, Андрія Яніва та Богдана Недбальського?

2. Вам не сподобалася передача “Хто тут живе?” на телеканалі ZIK. Ви назвали її “геббельсівською пропагандою”. Що конкретно, на Вашу думку, було висвітлено неправильно?

3. Чи не жалкуєте Ви про те, що фактично натиснули на депутатів, коли стояло питання про молитву перед початком роботи сесії? Стебницькі депутати, наприклад, моляться. Чи вважаєте себе віруючою людиною?

4. Чи не думаєте Ви, що вчинили неправильно з вчителькою першої дрогобицької школи, яка взяла участь у передачі “Міняю жінку”?

5. Під час передвиборчої кампанії Ви критикували Богдана Недбальського як керівника ЖЕКу, а потім, коли Ви стали міським головою, він пішов на підвищення й очолив ЖЕО. Чим викликані такі Ваші дії?

6. Під час передвиборчої кампанії мова йшла про те, що Андрій Янів і далі очолюватиме комунальне підприємство, а несподівано для багатьох Ви поставили його директором департаменту, а згодом навіть - заступником міського голови. Чим це викликано?

7. Чому й досі на вулиці Пилипа Орлика діє несанкціонований ринок?

8. Чи виправдано те, що відсутня посада заступника міського голови з гуманітарних питань, а ці функції виконує секретар міської ради?

9. Чи здійснюється належна охорона раритетних фондів у музеї “Дрогобиччина”? Коли востаннє була проведена інвентаризація усього, що зберігається в цьому музеї? Чи відомі випадки крадіжок з музею?

10. Скільки грошей за десять місяців поточного року витрачено з міського бюджету відповідно на ямковий і капітальний ремонт доріг? Чи нестиме відповідальність турецька фірма “Онур” за неякісний ремонт доріг і яку саме?

11. На початку Вашої каденції Ви запевнили дрогобичан, що з допомогою Народно-демократичної партії, від якої Ви стали міським головою, в місті реалізовуватимуться програми “Чиста вода” і “Дешевий хліб”. Що зроблено в цьому напрямку?

12. Чи можете Ви стверджувати, що в Дрогобичі є свобода слова? Які газети та Інтернет-сайти, на Вашу думку, подають збалансовану інформацію?

13. Очевидно, що Ви вже не будете більше балотуватися на посаду міського голови. Чи працюєте над вихованням свого правонаступника? Чи можете назвати конкретне прізвище?

14. Чи не відчуваєте Ви залежності від тих людей, які фактично привели Вас до влади, а також від депутатів, які працюють керівниками комунальних підприємств і структурних підрозділів міської ради?

15. Скільки нових робочих місць створено за рік перебування Вашої команди при владі? Чи можете назвати конкретні підприємства, де це відбулося? Хто з працівників ратуші поніс покарання за невиконання Вашої передвиборчої обіцянки, як про це було сказано у вашій програмі?

16. Чи задоволені Ви роботою членів виконкому? Чи не здається Вам, що у багатьох випадках вони виконують лише роль статистів, голосуючи за потрібні Вам рішення?

17. Які конкретно гучні справи Ви мали на увазі, коли говорили, що ті, хто їх здійснив, будуть покарані?

18. Що конкретно зроблено Інститутом розвитку міста за час, що минув від його створення?

19. Скільки грошей вже надійшло від підприємців для замощення плиткою площі Ринок? Чи не вважаєте Ви свої дії та дії Михайла Лужецького спонуканням до корупції? Чи будуть здійснюватися ці роботи, якщо гроші в потрібній кількості не надійдуть?

20. Чи змінили Ви своє ставлення до людей після хвороби? Чи сприйняли Ви це як дзвіночок від Бога? Чи змінилися після цього Ваші життєві принципи?

21. Як Ви ставитеся до того, щоби створити в Дрогобичі антиалкогольне товариство?

22. Чи готові Ви дочасно покинути посаду міського голови, якщо зрозумієте, що не зможете виконати свої передвиборчі обіцянки?

23. До кого в Дрогобичі Ви готові стати в опозицію?

24. Який відсоток Вашого часу йде на розв’язання стебницьких проблем?

25. Яка Ваша найзаповітніша мрія?

Після одужання Олексія Радзієвського ми передамо йому питання читачів “Тустані” й сподіваємося, що він на них відповість.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

“Соловчуки керують Бориславом”

(ІЗ ЗБІРКИ “БОРИСЛАВСЬКА КОПА”)

 

 

До пам’ятника Адамові Міцкевичу в Бориславському міському парку культури та відпочинку часто приходять творчі люди, відчуваючи саме в цьому місці якусь незвичайну ауру, що спонукає до народження поезії й Божественної музики

 

БАБУСИНЕ ЛІТО

 

Це літо бабине було.

Чому ж мені так стало млосно?

Дитинство й юність замело -

І перед вічністю так тоскно.

 

Космічний шлях – шлях забуття.

Назад не вернешся ніколи.

“Нема, синочку, вороття”, -

З бабусею йдемо до школи.

 

Так дивно й смішно це мені.

До смерті ще далеко досить…

… Та вже мурашки по спині,

Коли осіннє листя носить.

 

Це душі мертвих нам дають

Відрадний знак з тамтого світу.

Вони заради нас живуть.

Усюди нашого є цвіту.

 

І павутинкою мене

Бабуся ніжно оповиє.

“Не бійся, сину, все мине”.

Лиш пес вночі тихо завиє.

 

О, літо бабине моє!

Старенька грамоти не знала.

“Життя на світі вічне є”, -

Мені бабуся в сні сказала.

 

МЕНЕ БАБУСЯ НАЗИВАЛА СИНОМ

 

Мене бабуся називала сином,

Бо був на батька схожий я.

… Стоїть, замріяна,

                               за тином,

Вдивляється у даль, в поля.

 

“Чого сумуєте, бабусю?

Чи виглядаєте когось?” -

“Вже, сину, більш не повернуся.

Уже вмиратиму ось-ось…” -

 

“Та що ви кажете, рідненька?

Вам жити й жити ще роки!”…

…Та згасла свічка. Вже старенька

Пішла до Бога на віки…

 

КОВАЛІВ

 

Край столу згасла свічка.

На руки впала голова.

Заснув старий учитель. І слова

Згубила підла нічка.

 

Та мозок лиш дріма, не спить.

Іскриста думка слово креше.

І чисте серце, що не бреше,

Вогнем неправду спопелить.

 

Насниться щось таке чудне,

Що в Борислав й не здибаєш.

І ніби ти уже конаєш...

Й життя брехливе і брудне...

 

Та Бог надішле ранок вмить,

І нова свічка запалає.

Таїни творчості не знає

Убогий чоловік, та все ж творить.

 

І як воно все спричинилось?

Ковалів ніби і не спав...

І взяв перо, і записав

Оте, що бачив. Чи наснилось?

 

Гуде у голові - мов дзвін

З далекого дитинства гука.

А на столі - листочків купа.

У цілім Всесвіті лиш він.

 

Затарабанив дощ в вікно,

І позіхає сонне небо.

Здається, вже тебе й не треба,

Але живеш ти все одно.

 

Франко! Аж стрепенувсь Стефан.

Згадав: професор нині завітають.

Свіжі думки у просторі витають -

І ти над ними вічний пан.

 

Та все ж давно пора до школи.

Розмріявся сьогодні щось.

Життя шалено пронеслось

І не повернеться ніколи.

 

А в школі ті ж учительки -

Жидівочки щебечуть по-своєму.

І таїна святого Вифлеєму

Вже людством втрачена навіки. На віки...

 

СОЛОВЧУКИ КЕРУЮТЬ БОРИСЛАВОМ

 

Соловчуки керують Бориславом.

Сволот ганебних підлий рій.

Минуле світової слави -

А про майбутнє і не мрій.

 

При владі ніби українці.

І ніби ходять в вишиванках.

Та окупанти це, чужинці.

Нема на вас ще партизанки!

 

Брехливі, підлії іуди!

Хруні, що вилізли на сонце!

Майбутнє не за вами буде.

Ще світа Божого в віконці.

 

Змирилися з соловчуками,

Простили те, що не прощають.

А він кров нашу п’є роками,

Лиш небеса про те  все знають.

 

Не вступиться, мурло паскудне,

Будь-яку владу вихваляє.

Того вб’є словом, того скубне.

Ми мовчимо - він заробляє.

 

Космічна пенсія у нього,

Й зарплату всю собі прибрав.

А Борислав живе убого.

Він Борислав уже приспав.

 

Його фальшиве підле слово

Десятиліттями звучить.

Яке знущання, рідна мово!

А Борислав усе мовчить!

 

В труні зневажені герої

Писань соловчукових сплять.

А він при владі, він на волі,

Його вуста на них сичать!

 

Соловчуки керують Бориславом.

Сволот ганебних підлий рій.

Минуле світової слави -

А про майбутнє і не мрій.

 

ІНФАРКТ

 

А.Грущаку

 

Рубець на серці. Ще не смерть.

Та вже з косою стука в двері.

Життя наповнене ущерть:

Вже неживі, та ще не мертві.

 

Пом’явся лікар: “Це інфаркт”.

Поет приречено сміявся.

Нема ще смерті. Ще не факт.

Та знову ти один зостався.

 

Біліють медсестер халати.

Лікарні запах вже всотав.

Заходять друзі до палати.

А ти лежиш. Іще не встав.

 

Забороняє лікар встати:

“Лиш хвильку посидіть - і все”.

Та ти не можеш не писати.

Народиться нове слівце.

 

Рядки лягають на папері -

І за строфою вірш зрина.

Мізерні шанси. Ой, мізерні...

І в цьому не твоя вина.

 

Поета серце все вмістило:

І людський біль, і каяття.

О, вічная небесна сило!

Лиш ти даєш мені життя.

 

Рядки лягають за рядками.

Пишу, немов в останній раз.

Розводить лікар вже руками.

Поет посунув в простір час.

 

Рубець на серці залишився,

Та не помер іще поет.

Він тихо-тихо помолився -

Й продовжився фантазій лет.

 

Лиш Слово Боже вік продовжить,

Діагнози всі скреслить вмить.

І доброту людську помножить.

Рубець на серці не болить...

 

НІМІЛО СОНЦЕ В ОБІЙМАХ МОРЯ

 

Німіло сонце в обіймах моря.

Палали зорі від бід людських.

Чи захлинеться Земля від горя?

Чи ще замало нам війн і лих?

 

Нікчемна твар - земна людина.

Перекроїть хоче буття.

Коли прийде твоя година?

Коли закінчиться життя?

 

Ми не повторимось ніколи.

В краплині Всесвіт відбива.

Допоки в вуликах є бджоли,

Моя планета ще жива.

 

Та суть природи не розкрита.

Наш куций розум - суєта...

Земна могила вже розрита,

І нездійсненна вже мета.

 

Пливуть віки в тумані сивім,

Німіє сонце в небесах.

Суцільний ад в краю красивім.

І кольоровий рай лиш в снах.

 

***

 

Я буду вперто перти свого плуга,

Аж поки не сконаю на межі.

Боятись треба зради друга,

Бо вороги сичать відверто, мов вужі.

 

***

Поет встромив поетові ножа у спину.

Переписав його вірша, не пропустив ні коми.

Вже краще працювать самому до загину

Й умерти на строфі від перевтоми.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

 

 

 

 

КАЛЕНДАР УКРАЇНЦЯ

 

10 листопада

1709 - За наказом Петра І поголовно винищено населення та зруйнуваний Батурин.

1723 - Заарештований Павло Полуботок, чернігівський полковник, наказний гетьман Лівобережної України (1722-1724).

1764 - Катерина ІІ скасувала гетьманство, передавши всю повноту влади в Україні президенту Малоросійської колегії Петрові Рум’янцеву.

1838 - Помер Іван Котляревський, письменник, перший класик нової української літератури.

1873 - Помер Михайло Максимович, український історик, філолог, етнограф, ботанік, поет, перший ректор Київського університету.

11 листопада

1702 - Загін запорізьких козаків визволив від польської облоги Білу Церкву.

1911 - Народився Клячківський Дмитро, полковник УПА, Головний командир УПА.

1912 - Народився Анатолій, митрополит Паризький УПЦ на Західну Європу.

1917 - Український полк, сформований з делегатів III Всеукраїнського військового з’їзду, придушив більшовицьке повстання в Києві.

12 листопада

1808 - Народився Осип Бодянський - письменник і етнограф.

13 листопада

1923 - Помер письменник Іван Липа.

14 листопада

1918 - У Києві постала Українська Академія Наук.

1918 - Проголошення федерації України з Росією гетьманським урядом.

1925 -У Чехо-Словаччині постала Легія Українських Націоналістів.

15 листопада

1918 - Повстання проти гетьмана Павла Скоропадського.

11945 - У Авгсбурзі основано УВАН.

16 листопада

16-18.11.1967 - Відбувся у Нью-Йорку Перший Світовий Конгрес Вільних Українців.

 

НАРОДНИЙ КАЛЕНДАР

 

10 ЛИСТОПАДА -  ПАРАСКЕВИ П’ЯТНИЦІ

За церковною легендою, батьки цієї святої довго не мали дітей і кожну п’ятницю проводили в моліннях, постах і благочинних справах з надією мати нащадків. Господь почув їх, і народилася у них дочка саме в п’ятницю, що по-грецьки означає Параскева. Вона була уродженкою Іконії, жила в III ст., рано сприйняла Христову віру, за яку її стратили. Параскева здавна вважається заступницею полів і худоби, покровителькою торгівлі. Опікується молодятами, вважається також цілителькою від головного та зубного болю, від диявольського наслання.

11 ЛИСТОПАДА - АВРАМА-ВІВЧАРА

Від імені ченця Авраамія. Він мешкав у малоазійському місті Тенії, навернув багато людей у християнство. Помер близько 360 р. Цей святий вважається покровителем вівчарів. Тому в народі цей день називають також овечим святом. Сьогодні ж день пам’яті Авраамія Печерського, затворника Києво-Печерського монастиря (помер у 1360 р.) та Аврамія Ростовського, який жив в XI ст. Він народився в Чухломі, заснував Богоявленський монастир у Ростові Великому. Помер у 1077 р.

12 ЛИСТОПАДА - ЗИНОВІЯ-СИНИЧНИКА

Назва дня походить від імен священномученика Зиновія та його сестри Зиновії. Вони народилися в місті Егах, у Кілікії. Зиновій був обраний єпископом у своєму рідному місті, мав дар зціляти хвороби дотиком руки. В 285 р. Зиновій і його сестра були страчені. О цій порі прилітають щиглі, сойки, чечітки, синиці та інші зимові птахи. Оскільки серед них найбільш помітні синиці, то святого Зиновія назвали Синичником. День Зиновія вважається також і святом мисливців, які виїжджають на перший сніг. Цього дня треба обов’язково вполювати хоч одного зайця, який зветься “іменинним”, інакше буде невдача цілий рік.

13 ЛИСТОПАДА - СПИРИДОНА ТА НИКОДИМА

Вони жили в XI ст. і були ченцями Києво-Печерського монастиря. Спиридон походив із якогось села і прийшов у монастир у зрілому віці. Був неписьменним, але завдяки працелюбству освоїв книжну грамоту і напам’ять вивчив Псалтир. Ігумен монастиря Пимен Постник доручив йому пекти проскури. В цій справі Спиридону допомагав Никодим, з яким він жив у великій злагоді. Спиридон відзначався і музичним хистом, а одного разу, не розгубившись, загасив пожежу, що спалахнула в храмі.

14 ЛИСТОПАДА - КУЗЬМИ ТА ДЕМ’ЯНА

Останнє та головне із свят, встановлених на честь третьої пари братів. Присвячене братам, які народилися в Малій Азії й жили в III ст. Як і попередні пари братів, вони прославились безплатним лікуванням хворих. Але найбільшої популярності вони зажили як покровителі ковалів і весілля. Річ в тім, що з прийняттям християнства на цих святих були перенесені ознаки одного з найголовніших богів ранньослов’янського язичницького пантеону - Сварога, бога неба, заліза, ковальства та шлюбу. За народними уявленнями, Сварог навчив людей варити та кувати мідь і залізо. Він викував першого плуга та першу золоту обручку. У деяких місцевостях Кузьма та Дем’ян вважаються охоронцями курей, мабуть, за те, що лікували не тільки людей, а й тварин, і тому називають цей день курячим святом. Цих святих шанують і як помічників у книжному навчанні. По цьому святу передбачують якою буде зима - “Який Кузьма, така й зима”.

15 ЛИСТОПАДА - АКИНДИНА ТА ПІГАСІЯ

Мученики, страчені в IV ст. Здавна перший із святих ототожнювався із чаклуном. Цієї пори селяни теребили льон і коноплі, продовжували обмолочувати хліб. “Доки на току ціп, доти на столі хліб”.

16 ЛИСТОПАДА - КНЯЖНИ ГАННИ

В історичних джерелах вона більш відома під іменем Янки - зменшеного імені від Анни. Народилася близько 1055 р. від шлюбу великого Київського князя Всеволода Ярославича і візантійської царівни роду Мономахів. Її братом був Володимир Мономах. У 1086 р. вона прийняла чернецтво у закладеному для неї монастирі св. Андрія в Києві, який одержав назву Янчиного. Як ігуменя, вона зібрала багато черниць і в цьому ж монастирі організувала першу в Україні дівочу школу, в якій навчали грамоті, гаптуванню та співам. Їздила вона і в Константинополь, де, очевидно, сама обрала митрополита Іоанна на Київську кафедру. Померла в 1113 р.

 

ЗАПРОШУЄ А-КВАДРАТ

 

 

- Продаж ПК і комплектуючих;

- діагностика, ремонт, заміна апаратної частини;

- встановлення, переустановка, реанімація операційних систем;

- інсталяція офісних, мультимедійних, антивірусних і сервісних програм;

- налаштування локальних мереж.

Адреса: м.Дрогобич, вул. Шевченка, 2.

Тел. (067) - 972-18-31, (093)-811-70-66.

E-mail:

 for.A.kvadrat@gmail.com

http: // akvadrat.at.ua/

 

З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ!

 

Газета “Тустань” вітає з днем народження приватного підприємця Андрія БІЛЕЦЬКОГО та заступника дрогобицького міського голови Андрія ЯНІВА.

Бажаємо Вам міцного здоров’я, сповнення всіх мрій і бажань, сімейного затишку, поваги друзів, знайомих, колег, радості від кожного прожитого дня, терпіння і мужності!

Многая літа!

 

 

Андрій БІЛЕЦЬКИЙ

 

 

Андрій ЯНІВ

 

Хай Матір Божа Вас охороняє,

Сіяє втіхи зірка золота,

Ісус Христос  з небес благословляє

На щедрі,

довгі, многії літа!

Нехай життя квітує

буйним цвітом

І день народження

приходить знов і знов,

А доля хай дарує

з кожним роком

Здоров’я, злагоду,

любов!

 

 

 

 

 



Создан 12 ноя 2011



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником