Тустань № 31

 
 

Тустань № 31




Читайте tustan.info - сайт газети “ТУСТАНЬ”

 

N31 (575) 17 - 23 листопада 2011 року Ціна 1 гривня

www. tustan.info; е-mail:vlasjuk60@rambler.ru; тел. 067-3678019

 

ЧИТАЙ “ТУСТАНЬ” В ІНТЕРНЕТІ на сайті tustan.info (вхід через браузер). Або наберіть “газета Тустань” в Google. Заходьте, реєструйтесь, коментуйте, розкажіть друзям. На сайті вміщено чимало матеріалів, які не ввійшли до номерів газети.

 

ЧИТАЙТЕ СЬОГОДНІ

 

РОЖЕВІ ОКУЛЯРИ БОРИСЛАВСЬКОЇ ВЛАДИ - 2 СТОР.

КАЛЕНДАР УКРАЇНЦЯ - 3 СТОР.

НАРОДНИЙ КАЛЕНДАР - 3-4 СТОР.

У БОРИСЛАВІ ПРАЦЮЮТЬ ЛИШЕ ТРИ ДІЛЬНИЧНІ ІНСПЕКТОРИ - 4 СТОР.

ЧИ ЗНІМЕ СБУ АНТЕНУ НА САГАЙДАЧНОГО В ДРОГОБИЧІ? - 4 СТОР.

БОГДАН МАТОЛИЧ ЗАМІСТЬ БОГДАНА ПЕТРУШАКА? -  4 СТОР.

СМЕРТЕЛЬНИЙ ГРІХ БОРИСЛАВА - 4 СТОР.

ДЕ НА ДРОГОБИЧЧИНІ ЗБУДУЮТЬ СМІТТЄ-ПЕРЕРОБНИЙ ЗАВОД? - 4 СТОР.

 

Провінційний щоденник

 

ФІОЛЕТОВА РЕВОЛЮЦІЯ ЙДЕ ЗІ СХОДУ

 

Останні виступи афганців і чорнобильців, як раніше підприємців, свідчать про те, що найбільш активними в цих акціях виступають представники Сходу, а не Заходу України.

Політична активність “бандерівців” суттєво знизилась після Помаранчевої революції. Натомість “донбаські”, повіривши в гасло Януковича “про покращення життя вже сьогодні”, активізували свої зусилля. Якщо раніше ключовою виступала політична складова, то тепер - соціальна, економічна. Але в обох випадках люди вимагають справедливості.

Кожна революція має свій колір. Не випадково російські політтехнологи говорять про “кольорові революції”, а можновладці бояться народного гніву. Втім, ніколи “революція троянд” у Грузії, чи “верблюдів” або “пальмова” в Єгипті, чи киргизька, чи та ж Помаранчева не будуть віднесені до розряду “оксамитових”, які відбулися в Європі наприкінці 80-х років минулого століття (румунська як виняток, що підтверджує правило). На пострадянському просторі явно не вистачає цивілізованих і цивілізаційних підходів, а тому як протилежність цьому нами керують не вацлави гавели, а колишні керівники другого й третього ешелону, за якими стоять олігархи.

Совєтський менталітет східняків як основних носіїв майбутньої Української Революції може зіграти злий жарт, в тім числі й з ними самими. Мова вже йде навіть не про революцію, а про тупий бунт з кривавим кінцем, причому жертвами, як правило, в таких випадках стають випадкові персонажі, а не ті, кого справді слід покарати за їхнє знущання над народом.

В будь-якому випадку, зважаючи на нульову націоналістичну константу в українському суспільстві (“Свобода” має лише націоналістичну риторику, але той самий соціально-економічний підхід до розв’язання проблем), можемо стверджувати, що суттєво навіть після чергової революції (чи бунту) життя в Україні не поліпшиться, а цивілізаційна тяга до Європи залишиться гірким осадом у душах і серцях.

Так після Помаранчевої революції гірко розчарувалися західняки, інтереси яких фактично зрадив Ющенко. Інтереси східняків нині успішно зраджує Янукович, так що даремно хто думає, що ці президенти - протилежні одні до одного за світоглядними засадами. Тому за першого і за другого нічого суттєвого в Україні й не змінюється.

Пролетаріат Сходу України, якому нічого втрачати, діє радше в руслі новітніх комуністів, які до комуністичної ідеї мають такий же стосунок, як морська свинка до моря. “Грабуй награбоване”, реприватизуй приватизоване - і далі за списком: землі - селянам, фабрики й заводи - робітникам, а бандитам тюрми. До речі, якби Ющенко мав елементарне філологічне виховання, він би останнє гасло замінив на “Бандитів у в’язниці!”, а то вже й ці заклади, схоже, приватизовані, не вистачає лише формальної таблички про приватну власність, яка охороняється законом і вхід на територію якої заборонений.

Новітні революціонери, які штурмують Верховну Раду і ламають нещасний паркан, радше схожі на анархістську масу, ніж на свідомих, ідеологічно підкованих будівників світлого майбутнього. Саме така буцімто некерована маса і вигідна владі, хоча вона її шалено боїться, бо завжди можна стати жертвою випадкової кулі. Важко собі уявити тіла можновладців, які висять на ліхтарях Хрещатика, бо гелікоптерами й катерами можна встигнути добратися до безпечних місць.

Після Помаранчевої революції я написав декілька міні-трагіфарскомедій під загальною назвою “Фіолетова революція”. Це була гірка пародія на тих, хто скористався плодами людської довірливості й нажився на цьому. Багато з них і нині при владі й мріють про нові революції, аби половити рибку в мутній водичці. Яким же було моє здивування, коли в одній з інформацій прочитав, що мешканці Луганщини вийшли на  стихійний мітинг з бантиками фіолетового кольору. Звичайно, співпадання випадкове, хоча я вже давно переконався в тому, що нічого випадкового в цьому житті немає.

Грядуща Фіолетова революція, як і Помаранчева, не буде строго класичною, а нагадуватиме спробу розлючених людей добитися справедливості в їхньому розумінні. Вона не призведе до якісно нового розвитку України, допоки ми не навчимося відповідати за свої вчинки й не будемо нести вину - одні за те, що обрали Ющенка, інші за те, що обрали Януковича. Спочатку сотворили одного й іншого кумира, а потім втоптали їх у болото. Найстрашніше, що, власне, світлого майбутнього в України нема, бо старі-нові лідери, навіть не дивлячись на свою відносну молодість, по суті своїй є вихованцями системи Кучми, причому не просто радянського, а сталінського зразку.

Про перспективи Української Революції писав Степан Бандера. Вона не була кольоровою, а національною, і місце в ній знаходилося всім націям і народам, які населяли Україну. Але новітні політики зробили його ворогом народу і праць Провідника Організації Українських Націоналістів не читають. А даремно! Могли б почерпнути знання якщо не про цивілізаційний хід України до Європи, то принаймні довідалися б про свою долю в недалекому майбутньому…

 

Анатолій ВЛАСЮК      

 

 

 

 

ХТО ПОВЕРНЕ ДІДУСЕВІ ВНУЧКУ?

 

Євген Янків

 

Незабаром виповниться чотири роки, як бориславець Євген Янків поховав внучку.

Дівчинку чекала вся родина. Це мало стати справді родинним святом. Щасливий дідусь навіть винайняв для своєї доньки, яка мала ощасливити його, окрему палату в Дрогобицькому пологовому будинку.

Ті дні пан Євген згадує з жахом. І досі стискаються його кулаки, коли він говорить про дрогобицьких лікарів. Саме вони, на його думку, винні в тому, що померла внучка.

Коли йому зателефонувала дружина і повідомила, що народилася дитина, радощам не було меж. “Але вже тоді відразу в серце закралася тривога”, - каже пан Євген. Насамперед задумався, чому дружина не сказала, хто народився: внук чи онучка.

Часу на роздуми не було, він покинув роботу і поїхав до Дрогобича. В палаті застав заплаканих дружину і доньку. Від них дізнався, що народилася внучка, але її забрали до Львівської дитячої лікарні, бо, як потім сказав лікар, “сталося щось непередбачуване”.

Пана Євгена заспокоювали, але його тривога наростала з кожною хвилиною. Коли лікар сказав, що треба 17 тисяч гривень на лікування внучки, не задумувався ні на мить. Швиденько зателефонував родичам і зібрав потрібну суму.

А потім було майже три тижні очікувань. Зрештою все закінчилося фатально: внучка померла...

Львівське обласне управління  охорони здоров’я після роботи спеціально створеної комісії винесло вердикт: винні дрогобицькі лікарі. В їхніх діях були виявлені помилки, які й привели до смерті немовляти. Львівські медики вже не могли врятувати життя дівчинки.

Проте цей документ чомусь не став вирішальним. Євген Янків звертався до міліції, прокуратури, але йому відмовляли в порушенні кримінальної справи проти тих, хто через своє недбальство і непрофесіоналізм допустив смерть дівчинки.

Після висновку Львівського обласного управління охорони здоров’я одному з дрогобицьких лікарів оголосили ... догану. Догану за смерть немовляти!

Ось уже майже чотири роки Євген Янків домагається справедливості, але всюди наштовхується на міцний мур нерозуміння. Складається враження, що у дрогобицьких лікарів є могутні покровителі у Львові та Києві, які гальмують цю справу.

Наша газета вже декілька разів писала про це. Нарешті ми вийшли на слід тієї людини, яка, на нашу думку, може бути причетною до того, аби ця справа не набула розголосу, а винні у смерті дівчинки дрогобицькі лікарі не були покарані. Ця людина є дуже впливовою і працює в одній зі спецслужб, будучи пов’язана родинними узами з одним із дрогобицьких лікарів.

Євген Янків каже, що йому не розходиться на тому, будуть сидіти чи ні ті, хто винен у смерті його внучки. Головне, щоб гору взяла справедливість, а ці горе-лікарі назавжди були відсторонені від своєї роботи і не приносили смерті в інші родини.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

МИХАЙЛО ВАВРИН ВВАЖАЄ, ЩО ОЛЕКСІЙ РАДЗІЄВСЬКИЙ НЕ РОЗВ’ЯЗУЄ ПРОБЛЕМИ ДРОГОБИЧА, А ЗАЙМАЄТЬСЯ ПОПУЛІЗМОМ

 

 

Михайло Ваврин читає “Тустань”. А ви?

 

Минув рік, як до влади в Дрогобичі прийшла команда Олексія Радзієвського. Стало зрозуміло, що задекларовані в передвиборчій програмі обіцянки міського голови залишилися цяцянками.

Чи не головним опозиціонером до нинішнього мера виступає Михайло Ваврин. З ним ми говоримо про те, що нині діється в Дрогобичі, що він і очолювана ним фракція “Батьківщини” зробили за цей рік, які мають плани на майбутнє.

 

“МЕНІ ПРИКРО, ЩО МІСЬКИЙ ГОЛОВА НЕ РОЗДІЛИВ МОЮ ПОЗИЦІЮ І ПОЗИЦІЮ НАШОЇ ФРАКЦІЇ ЩОДО СТВОРЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АПТЕКИ, ХОЧА ТАКИЙ ПУНКТ У ЙОГО ПЕРЕДВИБОРЧІЙ ПРОГРАМІ БУВ”

 

- Михайле Васильовичу, що Вам як депутату Дрогобицької міської ради найбільше вдалося зробити за цей рік, а що Ви планували зробити, але не виконали?

- Депутатський корпус формується на всю каденцію, на чотири роки. Зрозуміло, що програма дій партії “Батьківщина” теж закладена на чотири роки. Я мав надію, що буде більше депутатів від нашої політичної сили. Але в силу об’єктивних і суб’єктивних обставин маємо чотирьох депутатів, причому лише двоє з них виявили бажання працювати у фракції. Звичайно, записати це до здобутків не можна.

- Чому так сталося?

- А так станеться і на виборах до Верховної Ради України, коли буде змішана форма виборів депутатів - пропорційна і мажоритарна. Депутати від політичних сил мають обов’язок перед партією, а мажоритарники вважають, що вони здобули мандат своїм авторитетом, а партія і її лідер - це щось вторинне.

- А хто з Вами ще у фракції?

- Зі мною у фракції ще Михайло Лужецький, а Роман Пукало і Богдан Недбальський офіційно у фракцію не ввійшли.

- Але і Михайло Лужецький ніби не в опозиції до Олексія Радзієвського.

- Опозиція-не опозиція - це його переконання. Але лінії партії він на сесії дотримується, скажу до його честі. Більшості тих рішень, які приймає Дрогобицька міська організація “Батьківщини”, дотримуються і Богдан Недбальський, і Роман Пукало. Разом з тим по господарських питаннях, зокрема щодо приватизації об’єктів комунального майна, в них інша точка зору. Але я не вважаю це великим гріхом.

- Однак повернемося до здобутків.

- Щодо здобутків, то мене тішить, що у міській раді формується депутатський корпус, який має свої погляди на розв’язання господарських проблем. Це вже більше десятка депутатів. Вони виявляють ініціативу, наполегливість, мають свою думку. Особисто я піклувався у раді й піклуюся виконанням соціальних програм. Це найбільш чутливе на нинішній час питання. Мені прикро, що міський голова не розділив мою позицію і позицію нашої фракції щодо створення соціальної аптеки, хоча такий пункт у його передвиборчій програмі був. Скажімо, ми маємо дві комунальні аптеки, майно яких належить обласній раді, але за оренду приміщення вони платять нам. Можна їх позбавити права оренди, і тоді будуть здешевлені ліки. На превеликий жаль, міський голова не береться за розв’язання цієї проблеми, хоча я йому неодноразово писав з цього приводу і казав. Але, мабуть, йому це не болить.

 

“КОЛИ РОЗПОЧНЕТЬСЯ ПЕРЕДВИБОРЧА КАМПАНІЯ, МИ БУДЕМО ПІДТРИМУВАТИ КАНДИДАТУРУ РОМАНА ІЛИКА, ГОЛОВИ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПАРТІЇ “БАТЬКІВЩИНА”

 

- Чи задоволені Ви діяльністю міського голови та його команди за рік, що минає?

- Я маю своє ставлення до міського голови і не поділяю його політичних поглядів. Я це говорив давно і повторюю знову, що Олексій Радзієвський не розв’язує проблеми Дрогобича, а займається популізмом. За перший рік своєї каденції він не окреслив жодного стратегічного напрямку.  Разом з тим є рішення, які команда міського голови приймає заради Дрогобича, і я їх підтримую, бо розумію, що це треба підтримати. Ми живемо в місті, і незалежно від міського голови функціонує господарка. На це не впливає одна особа. Вона може лише братися з ентузіазмом за цю роботу, а може формально її виконувати, але все одно ці справи будуть йти в місті.

- Чи маєте вже узгоджену кандидатуру від “Батьківщини” на виборах 2012 року по Дрогобицькому виборчому округу?

- Звичайно, ми ці питання обговорювали і обговорюємо. Ще півроку тому ми основну ставку робили на Андрія Шкіля, який опікувався Дрогобиччиною. Але коли пішли політичні репресії проти Юлії Тимошенко, ми вирішили пошукати кандидатів серед місцевих, які тут живуть, сформувалися, тобто яких тут знають, зі свого середовища. Коли розпочнеться передвиборча кампанія, ми будемо підтримувати кандидатуру Романа Ілика, голови Львівської обласної організації партії “Батьківщина”. Сподіваюсь, що нас у цьому підтримають дрогобичани й інші партії. Звичайно, ми будемо обговорювати кандидатури й інших осіб, але вже давно визрів принцип, що треба обирати когось свого, з місцевих, а не приїжджих. Це дуже важливо, бо якщо буде змішана система виборів, то повинен перемагати той, хто тут живе, аби потім “тушкою” не перебігти до інших політичних сил. Наша партія вже обпеклася на цьому. Ви знаєте, що 50 народних депутатів України, які йшли від Блоку Юлії Тимошенко, зараз знаходяться в інших фракціях, здебільшого у фракції Партії регіонів. Мабуть, це головний недолік нашої лідерки, що кандидати підбиралися не з позицій відданості, моральності, патріотичності, а з якихось інших. Хочу сказати, що в Дрогобичі створений Комітет опору антиукраїнській диктатурі. Його головне завдання - це виховання кадрів не лише до Верховної Ради України, а й до місцевих органів влади, погодження наших дій на місцевому рівні, визначення стратегічних напрямків.

 

“Я НЕ ПОБАЧИВ ЧІТКОЇ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ МІСТА”

 

- Як депутат міської ради, які плануєте на наступний рік основні напрямки роботи для себе?

- Ми маємо стратегічні напрямки роботи, які залишаються й надалі. Насамперед слід навести лад у земельних питаннях. Це є великою бідою міського голови, що й досі не наведено лад у питаннях плати за оренду землі, її приватизації й таке інше. Створена тимчасова комісія, але, на превеликий жаль, вона чомусь проявляє бездіяльність. Другий напрямок - це питання приватизації об’єктів. Їх зараз залишилося дуже мало, а земля і майно - це основне поповнення бюджету розвитку. Я, наша фракція, небайдужі депутати в міській раді будуть займатися цими питаннями принципово, об’єктивно і наполегливо. Третє - це формування бюджету. Проект державного бюджету на 2012 рік є несоціальним, антинародним, тому ми на місцях прагнемо залишити соціальні напрямки допомоги вкрай збіднілим верствам населення, вишукуємо кошти і надаємо допомогу. Четверте питання - тарифна політика. Вона залишається дуже гострою. До сьогоднішнього дня невідомо, якою буде ціна на газ, і влада це замовчує. Ми будемо вживати всі заходи, аби допомогти людям, які не зможуть оплачувати за теплоносії. Це економічні й соціальні питання. А п’ятий напрямок - політичний. Ми будемо дбати за збереження гуманітарного блоку. Нинішня влада ліквідувала посаду заступника міського голови з гуманітарних питань. Ця робота ведеться дуже в’яло, без особливого бажання з боку тих людей, яким її довірили. Гуманітарна політика в Дрогобичі буде важливою для мене як для депутата і голови партії.

- Чи не будете Ви особисто як депутат, чи лідер фракції, чи голова партії ініціювати відставку міського голови чи когось із його заступників?

- Скажу відразу, що ініціювати відставку міського голови чи будь-кого з його команди - для мене чи для моїх колег не є самоціллю. Перш за все, проведемо глибокий аналіз діяльності міської влади за цей рік. Мабуть, ви читали безадресне інтерв’ю Олексія Радзієвського в газеті “Галицька зоря”, невідомо ким написане. Знаєте, цитати філософів і комуністичний набір загальних фраз. Ми хочемо почути звіт міського голови, обговоримо його насамперед на Комітеті опору диктатурі. Якщо міський голова не захоче, ініціюватимемо його звіт перед громадськістю, адже це його обов’язок, і це передбачено чинним законодавством. І вже тоді будемо радитися з колегами-депутатами, головами політичних партій, чи стоятиме питання про ініціювання довіри чи зняття з посади міського голови і членів його команди. Це вже буде колективна думка. Міський голова за рік не спромігся бодай окреслити свої наміри, все відбувається стихійно. Прикро, що йому зараз трошки здоров’я не допомагає, але я не побачив чіткої стратегії розвитку міста.

- Якось на оперативній нараді в ратуші мова зайшла про пасажирські перевезення. Олексій Радзієвський звинуватив Вас у тому, що, мовляв, Ви маєте до цього стосунок, один чи два маршрути.

- Знаєте, в Дрогобичі говорять нібито про реформу пасажирських перевезень, і вже тричі оголошують проведення конкурсу. Але мова йде лише про переділ ринку, заміну перевізників. Я пропонував свою програму в цій галузі. Подивіться, як Львів пішов далеко в цьому стратегічному напрямку. А ми тільки думаємо, як би замінити того чи іншого перевізника. Моє бачення просте: на базі комунального підприємства створити потужну фірму з перевезення пасажирів. Треба добитися, щоби за пільгове перевезення пасажирів держава нам повертала гроші. А це немалі гроші! Ще попередній владі можна було за рік отримати до мільйона гривень за пільгове перевезення пасажирів. За ці гроші можна було би закупити транспорт, який би перевозив саме пільгових пасажирів, скажімо, зробити один маршрут по Дрогобичу. А що ми бачимо? Стоять старші люди, маршрутка забирає одного-двох, а решта далі чекає, поки надійде їхня черга. Годину чекають, щоби під’їхати сто-двісті метрів, бо не можуть ходити. Щодо звинувачень Олексія Васильовича, то його манера відома, ще з радянських часів, совітська. Найкращий захист для нього - це напад на іншу людину. Михайло Ваврин говорив, говорить і буде говорити, що жодного мого особистого інтересу, чи інтересу родини, до перевезення пасажирів немає. Нема мене там. Не маю я і найманих працівників. Але ця тема мені близька з 1999 року, коли Олексій Васильович лобіював інтереси фірми “Сігма”, зганяв з маршрутів автобуси державного автотранспортного підприємства в Дрогобичі, забрав у нього маршрути Дрогобич-Львів і Львів-Дрогобич. Це стало однією з основних причин, що занапастили це підприємство, бо воно не могло вижити лише на збиткових сільських маршрутах. Мені прикро, що ті, хто крутиться нині біля Олексія Васильовича, його помічники, радники, знають це, але чомусь усе викривлюють і показують в іншому світлі.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

Повний текст інтерв’ю Михайла Ваврина читайте на сайті tustan.info - офіційному сайті газети “Тустань”.

 

    

РОЖЕВІ ОКУЛЯРИ БОРИСЛАВСЬКОЇ ВЛАДИ

 

 

Будь-яка нова влада, особливо на початках своєї діяльності, намагається довести людям і насамперед сама собі, що працює краще за попередників і робить набагато краще й ефективніше, ніж вони.

Не уникнула цієї спокуси й бориславська влада, яка минулої середи, 9 листопада, звітувала на прес-конференції про рік своєї роботи. Проте за райдужними цифрами не було видно, як на мене, перспективи, а рожеві окуляри не дозволяють можновладцям критично оцінити реальний стан справ, тим більше коли відсутня опозиція і серед депутатського корпусу, і в пресі, та й, за великим рахунком, серед громади міста нафтовиків. Це може зіграти з можновладцями злий жарт, коли рівень довіри до них з боку бориславців, який нині різко впав порівняно з передвиборчою лихоманкою, може взагалі скотитися до нуля.

 

КОЛИ БУДЕ ЦІЛОДОБОВЕ ВОДОПОСТАЧАННЯ?

 

Міський голова Борислава Володимир Фірман так і не дав прямої відповіді мені на це запитання, хоча я вперто повертався до нього тричі. Саме таку обіцянку бориславцям він накреслив у своїй передвиборчій програмі. Щоправда, мер запевнив, що суттєве поліпшення водопостачання буде вже наприкінці року.

Деякі крапки над “і” в цьому питанні розставив перший заступник міського голови Руслан Зелінський. За його словами, питання покращення водопостачання є пріоритетним для бориславської влади. Борислав переміг у всеукраїнському конкурсі “Питна вода”.  Для реалізації цього проекту передбачено кошти в сумі  4 мільйони 147 тисяч гривень, з них співфінансування 30 відсотків з міського бюджету. Ці кошти в сумі 980 тисяч гривень уже перераховані з міського бюджету замовнику робіт. За результатами тендеру, виконувати роботи з реконструкції локального водозабору “Ріпне” буде державне підприємство інженерний центр “Техно-ресурс”. Тендер  проводив  замовник - житлово-комунальне управління обласної державної адміністрації. За ці кошти буде проведено  реконструкцію локального водозабору “Ріпне”. Зокрема, підприємство має збудувати новий басейн, дамбу і встановити сучасні очисні споруди, які будуть працювати без застосування хлору. “Техно-ресурс” отримав у листопаді  аванс і  приступив до реалізації даного проекту. Основна проблема по цьому проекту може виникнути тоді, коли за такий короткий час підрядник не встигне виконати  всі роботи і кошти  можуть повернутися в держбюджет і місцевий бюджет.

Якщо дійсно таке станеться, то чергова обіцянка мера щодо суттєвого поліпшення водопостачання вже до кінця року може виявитися черговою цяцянкою. Хочеться сподіватися на краще. Головне, щоби це поліпшення водопостачання помітили люди, а не лише можновладці, бо за багатьма параметрами подача води в Борислав за цей рік нової влади лише погіршилась.

 

ОПОЗИЦІЙНІСТЬ БОРИСЛАВСЬКІЙ ВЛАДІ НЕ ЗАГРОЖУЄ

 

Здавалось би, бориславська влада мала би бути в опозиції до Партії регіонів. І справді, Володимир Фірман став міським головою, балотуючись від “Фронту змін”, хоча формально не є членом цієї політичної сили. Його заступники, два депутати обласної ради та більшість депутатського корпусу теж належать до прихильників Арсенія Яценюка. Але, як з’ясувалось, опозиційність бориславській владі не загрожує.

За словами депутата обласної ради Володимира Голобутовського, це Арсеній Яценюк може дозволити собі опозиційність на всеукраїнському рівні, а тут - хочеш-не-хочеш - мусиш іти на поклін до обласної держадміністрації, яка, звісно, знаходиться під контролем регіоналів, адже основними розпорядниками коштів є саме вони. Він явно був невдоволений і зміною голови облдержадміністрації, бо тільки-но вдалося знайти стежки до вже колишнього губернатора, а тут доводиться розпочинати з нуля. На жаль, і досі маємо справу з так званим адміністративним розподілом, який дістався нам ще від радянських часів, коли особисте знайомство часто-густо важить більше, ніж дійсні потреби того чи іншого регіону або населеного пункту.

А коли Олексій Дорофтей запитав, чи підтримує бориславська влада дії підприємців, яких фактично гнобить держава, то був ошелешений відповідями міського голови і одного з його заступників Андрія Паскевича. З’ясувалося, що заради тих клятих грошей керівництво міста не може бути в опозиції до вищої влади, бо й сама є владою, а тому в принципі не може підтримати вимоги підприємців, аби куці надходження із Києва та Львова взагалі не урізали.

Маємо, на жаль, факт, як колишні підприємці (більшість з них була директорами гуртівень), а тепер можновладці ставляться до своїх бойових побратимів. Можна, звичайно, їх зрозуміти і до певної міри виправдати, але така позиція, яка нічим не відрізняється від пристосуванства, навіть якщо це продиктовано якимись вищими ідеями, дає змогу владі нищити середній клас. І Борислав тут не є винятком. За словами того ж Андрія Паскевича,основним джерелом поступлень до місцевого бюджету є податок з доходів фізичних осіб, який займає 78,9 відсотка від усіх доходів, його недоотримали за 9 місяців 5,9 мільйона гривень. Це насамперед пов’язано зі зменшенням чисельності підприємств в цілому по місту на 173 чоловік (станом на перше січня 2011 року - 2078, на перше листопада 2011 року - 1905 чоловік). В той же час здійснюють діяльність з усіх зареєстрованих тільки 1192 підприємців, що становить 62,6 відсотка від усіх, менше працює до початку року на 506 чоловік. Іншими словами, понад 800 підприємців Борислава фактично припинили свою роботу. І це лише за рік діяльності нової бориславської влади! Також значно зросла кількість підприємств, що перерахували до місцевого бюджету податку менше однієї тисячі гривень  - 42 підприємства, що на 11 більше, ніж в попередньому році. В цілому зменшення допущено по 140 платниках на суму 0,9 мільйона гривень.

Андрій Паскевич також зазначив, що  виконання міського бюджету за 9 місяців склало  83,3 відсотка - ріст до попереднього року 25 відсотків (на 5,5 мільйона гривень). Недопоступило до мі-ського бюджету також 5,5 мільйона гривень, що не дає можливості уповні фінансувати потреби по захищених статтях бюджету та підприємства комунальної сфери, хоча контрольні цифри Міністерства фінансів України виконані  на 103,5 відсотка.

Фактична боязнь бориславської влади перед львівськими та київськими чиновниками, пристосуванство, що у військовий час називалося колабораціонізмом, нищить підприємництво в Бориславі, а це своєю чергою призводить до недопоступлення коштів у міський бюджет. Без роботи залишаються дрібні підприємці, страждають їхні сім’ї. Як наслідок - невчасно отримують зарплату вчителі, медики, працівники культури та комунальних підприємств. Чи не задорогою є ціна? За ідеєю опозиційна бориславська влада насправді в опозиції до львівської та київської влад не знаходиться, а насправді фактично зраджує інтереси тих, хто за неї голосував. Тут вже не просто рожеві окуляри, коли бажане видається за дійсне.

 

КОЛИ В БОРИСЛАВІ ПРОВЕДУТЬ ФЕСТИВАЛЬ СТЕФАНА КОВАЛІВА?

 

Питання освіти, медицини, культури завжди розглядалися і вирішувалися за залишковим принципом. Не стала винятком і прес-конференція бориславської влади, коли останнім взяв слово на ній заступник міського голови з гуманітарних питань Сергій Оленич.

На жаль, він так і не відповів на моє запитання, чому Борислав не проводить фестивалів Стефана Коваліва, як, скажімо, Дрогобич проводить фестивалі Бруно Шульца. Не зміг внести ясності в це питання й міський голова, для якого, очевидно. проведення подібного фестивалю не є пріоритетним.

А даремно! Будь-яке польське містечко, куди так люблять наїжджати наші можновладці, зрештою, як і будь-яке європейське, має свою специфіку, родзинку. Дрогобицькі жиди й поляки вхопилися за Бруно Шульца, хоча українська громада, за великим рахунком, ставиться до цього прохолодно. Українська громада Борислава могла би взяти на щит саме Стефана Коваліва, хоча можливий спротив тих же поляків чи жидів, адже від перших наш відомий учитель і письменник потерпав у школі, а других негативно відобразив у своїх оповіданнях. Чи не тому Стефан Ковалів був забутий не лише в Радянському Союзі, а й в незалежній Україні? Досить сказати, що востаннє збірка його творів була опулікована на початку 50-х років минулого століття, хоча, скажімо, не так багато коштів потрібно для того, аби видати повне зібрання творів нашого славетного краянина, творчість якого високо шанував Іван Франко. До речі, це би могли зробити ті, хто нині прийшов до влади в Бориславі. Потрібне лише розуміння, що Стефан Ковалів є родзинкою Борислава, і навіть з підприємницької точки зору це можна використати сповна. Вирішальну роль в цьому повинна відіграти саме українська громада Борислава, а польській і жидівським громадам теж слід підставити своє плече, бо Степан Ковалів відобразив реалії того часу - не більше, не менше, так що гріх ображатися на нього.

На прес-конференції прозвучала думка, що подібний фестиваль можна організувати з нагоди грядущого ювілею Борислава. Але хто би цим зайнявся? За всієї поваги до Сергія Оленича, він мешканець Дрогобича і просто не встиг перейнятися проблемами міста нафтовиків, яке має своєрідну ауру. В самому Бориславі теж важко віднайти ентузіастів, які би взяли на свої плечі проведення такого фестивалю, адже, крім усього іншого, потрібне не лише бажання, а й уміння. Будемо сподіватися, що такі ентузіасти знайдуться, й у Європі та світі Борислав буде знаний не лише як місто нафтової слави, а й як місто Стефана Коваліва.

Продовжуючи цю тему, можна згадати про бориславців - лауреатів Шевченківської премії Івана Гнатюка та Віру Вовк (Селянську). Ще одна лауреатка цієї премії Галина Пагутяк із Урожа Дрогобицького району свого часу працювала на Бориславському фарфоровому заводі. Аж проситься, щоб у міжшкільному навчально-виробничому комбінаті, де колись була народна школа, в якій понад сорок років працював Стефан Ковалів, створити Літературний музей. Не все ж Бориславу червоніти за псевдоісторичний роман “Барабський міст” Романа Соловчука! Ще живі славні майстри пера Євген Титикайло (до речі, Почесний громадянин Борислава), Андрій Грущак, Богдан Британ,  яких свого часу той же галанівець Роман Соловчук фактично виштовхнув із “Нафтовика Борислава”, інші поети та письменники. Ось куди можуть приїжджати європейці, бо не все ж їм дивуватися сумнівній славі Бруно Шульца.

Оскільки я є песимістом, тобто поінформованим оптимістом, то мені здається, що за нинішньої влади розуміння величі Стефана Коваліва не буде. Звісно, втішає, що міський голова заявив, нібито не буде балотуватися на другий термін, а тому можна сподіватися, що наступний мер якщо й не буде гуманітарієм, то бодай підсилить українську гуманітарну складову своєї влади. Всіх економічних і соціальних проблем Борислава й так не вирішиш, скільки би не кидав грошей  в дороги чи водопостачання, а ось показати Борислав у Європі як місто Стефана Коваліва  цілком під силу, причому без суттєвого вливання коштів.   

 

ХТО ЗНІМЕ ВЛАДІ РОЖЕВІ ОКУЛЯРИ?

 

З прес-конференції було видно, що бориславська влада високої думки про себе. Виходило, що вона мало не ощасливила бориславців тим, що вони її обрали.

Однак проти бориславської влади нині виступають не лише ті, хто не ходив на вибори або голосував за інших (а таких більшість, бо від числа виборців нинішній мер і його команда отримали меншість), а й ті, хто гаряче підтримував фронтозмінівців. Для багатьох стає зрозумілим, що збудувати рай в окремо взятому місті, навіть лягши під регіоналів, неможливо.

Для бориславської влади можна прописати простий рецепт: зняти рожеві окуляри й на все дивитися реально, тим паче, що ентузіазм від перемоги проходить, як правило, швидко. Бориславці очікують від влади не просто виконання своїх передвиборчих обіцянок, а реального поліпшення життя. У місті лише одна газета, яка не гладить владу проти шерсті, відсутня опозиція, бо один Михайло Лазар та його однодумці погоди не роблять. Можна заспокоїти себе, що все нормально. А можна прислухатися до тих, хто, бажаючи тобі добра, критикує - й по-чорному працювати...

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

ЗАПРОШУЄ А-КВАДРАТ

- Продаж ПК і комплектуючих;

- діагностика, ремонт, заміна апаратної частини;

- встановлення, переустановка, реанімація операційних систем;

- інсталяція офісних, мультимедійних, антивірусних і сервісних програм;

- налаштування локальних мереж.

Адреса: м.Дрогобич, вул. Шевченка, 2.

Тел. (067) - 972-18-31, (093)-811-70-66.

E-mail:

 for.A.kvadrat@gmail.com

http: // akvadrat.at.ua/

 

 

 

 

 

КАЛЕНДАР УКРАЇНЦЯ

 

17 листопада

1784 -  Заснований Львівський університет.

19 листопада

1626 - У Немирові засновано церковне братство і школу при ньому.

1698 - Помер Петро Дорошенко, гетьман України (1665-1676).

1875 - Народилася письменниця Катря Гриневичева.

20 листопада

1651 - Помер Микола Потоцький, польський магнат, великий коронний гетьман часів війни за визволення України.

1717 - Народився Григорій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч.

1917 - Центральна Рада УНР видала III Універсал, що проголосив самостійність УНР, але у федеративному зв’язку з іншими вільними народами колишньої московської імперії.

20-22.11.1943 - Під охороною УПА на Волині відбулася перша конференція поневолених в СРСР народів (АБН).

21 листопада

1918 - Поляки окупували Львів, столицю ЗУНР, уряд ЗУНР переїхав до Тернополя, згодом до Станіслава.

1919 - Країни Антанти визнали Галичину складовою Польщі.

1920 - Армія УНР перейшла Збруч на територiю Польської держави, де була iнтернована в таборах.

1921 - Бiльшовики розстрiляли пiд містом Базаром 359 полонених українських воякiв, учасникiв Другого зимового походу.

22 листопада

1722 - Народився Григорій Сковорода, український філософ, просвітитель-гуманіст, поет.

1764 - Указом Катерини II скасовано гетьманство в Україні.

2004 - Початок Помаранчевої революції, від 2005 року відзначається як День Свободи.

23 листопада

1708 - Православна церква піддала анафемі українського гетьмана Івана Мазепу за зраду Петрові I.

1873 - Помер історик Михайло Максимович, ректор Київського університету.

 

НАРОДНИЙ КАЛЕНДАР

 

17 ЛИСТОПАДА - ОСВЯЧЕННЯ СОФІЇ КИЇВСЬКОЇ

Цю всесвітньо відому пам’ятку історії, архітектури та монументального живопису було споруджено за часів Ярослава Мудрого приблизно в 1037 р.  А 17 листопада 1039 р. відбулося урочисте освячення храму, яке провів митрополит Феопемпт. Собор став центром громадсько-політичного життя Київської держави. В ньому відбувалися прийоми іноземних послів, велося літописання, була заснована бібліотека. Біля храму збиралися київські віча. Собор був також усипальницею князів. У 1054 р. в ньому поховано його засновника - великого київського князя Ярослава Володимировича.

18 ЛИСТОПАДА - ГАЛАКТІОНА ТА ЄПІСТИМІІ

За іменами мучеників III ст., чоловіка та його дружини. Галактіон розумівся на граматиці, риториці, астрономії та інших науках. Після одруження він роздав своє майно бідним і з дружиною пішов у гори - він у чоловічий монастир, вона в жіночий. З початком гоніння на християн Галактіона повели на суд. До свого чоловіка приєдналася його дружина. Їх довго мучили, а потім четвертували.

19 ЛИСТОПАДА - ПАВЛА-ЛЬОДОСТАВА

Від імені патріарха Константинопольського. Він активно виступав проти аріанства - вчення олександрійського священика Арія, яке було засуджене як єресь. Павла вислали до Вірменії, де в 350 р. удавили. В народі цей день назвали льодоставом, оскільки до цієї пори ріки у деяких місцевостях через холоди можуть вкритися кригою.

20 ЛИСТОПАДА - ФЕДОТА-ЛЬОДОСТАВА

Назва походить від імен святих Федота і Феодоха, страчених у III ст. в числі 33-х мучеників у Мелітині, і мученика Феодота Корчемника, тобто корчмаря, який наклав головою в 303 р. У народі цей день зветься льодоставом з тієї ж причини, що й день Павла, - покриття рік льодом.

21 ЛИСТОПАДА - МИХАЙЛІВ ДЕНЬ

На честь архистратига Михаїла, головного над ангелами. За біблійним переказом, він є вождем небесних сил із часу вигнання з небес сатани. Він веде непримириму боротьбу з дияволом та всіма силами пітьми. В цей день архистратиг Михаїл збирає на собор усі небесні сили, щоб йти на війну з силами зла. Після чого з 28 листопада кожний рік починається Різдвяний піст, щоб люди духовно очищали свої душі, щоб сили пітьми не ховалися б в них від архангела Михаїла. На Україні це свято шанували поряд з Покровою. За легендами, архистратиг Михаїл дарував киянам перемоги над половцями та іншими ворогами. В давнину Михайлів день завершував сезон осінніх весіль. Тому в народі говорили: “Після Михайла - хоч і за шкандибала”. Дуже шанують Михайла мисливці, бо вважають його своїм опікуном. Цієї пори інколи настають теплі Михайлівські дні, та коли цієї пори випадає сніг, то кажуть, що Михайло приїхав на білому коні.

22 ЛИСТОПАДА - МОТРОНИ ЗИМОВОЇ

За іменем мучениці, яка зазнала катувань за віру в Ісуса Христа в 492 р. Вважається, що з цього дня зима повністю вступає в свої права. Про погоду говорять: “З Мотрони Зимової налітають морози”.

23 ЛИСТОПАДА - РОДІОНА-КРИГОЛАМА

Від імені апостола з 70-десяти Іродіона, що був родичем апостола Павла. Він займав єпископську кафедру в Патрасі. Про погоду цього дня говорять: “Прийшов Родіон - візьме мужика в полон”. О цій порі крига ще тонка, і коли по ній їздять, то вона ламається й сани застряють.

 

ВІД ДІЛЬНИЧНОЇ МІЛІЦІОНЕРКИ ДО СМІТТЄПЕРЕРОБНОГО ЗАВОДУ

 

ХТО ПІДЕ НАЧАЛЬНИКОМ БОРИСЛАВСЬКОЇ МІЛІЦІЇ?

 

Нє, я балдію від бориславської міліції, вірніше, від її відсутності. Посудіть самі: на сорокатисячне місто є лише три дільничних міліціонери, в тому числі одна жінка. Я розумію, жи вона може прийомчики знати й розметати навколо себе парканадцять хлопів, але все-таки треба щось робити. Більше того, ніхто не хоче йти начальником Бориславського міського відділу внутрішніх справ. А я си так мислю: якщо бориславська влада в таких хороших стосунках з риганалами, хоча формально належить до опозиційного яценюкового “Фронту змін”, то чому б їй до них не звернутися, аби прислали сюди якогось “канкрєтного пацана” з Макєєвки чи з батьківщини Янека Єнакієвого. А що, слабо? Донецькі вже зайняли всі посади в Києві та обласних центрах, пора переходити на міський і районний рівень. Оскільки Донбас порожняку не жене, то, може, донецький пацан і навів би порядок у Бориславі разом з дільничною інспекторкою (низький вам уклін за звитяжну працю, шановна пані!).

 

ЧИ ЗНІМЕ СБУ АНТЕНУ НА САГАЙДАЧНОГО В ДРОГОБИЧІ?

 

Нє, недаремно казали знаючі люди, жи комусь в дрогобицькій ратуші добряче підплатили, аби “Київстар” встановив антену на вулиці Сагайдачного. Вже було рішення сесії Дрогоби-цької міської ради, на якій депутати постановили тоту антену зняти. Мешканці підготували петицію на ім’я міського голови Олексія Радзієвського на цю ж тему (до речі, троє підписантів за той час померли). А влада, як каже мій друг москаль Пєтя, ні в какую. Тепер активісти хочуть перекрити дорогу на Сагайдачного. А що, ходитимуть по “зебрі” туди-сюди, і жодна міліція їх не заарештує. Також мають намір написати листа в СБУ, аби демонтувала тоту кляту антену, бо мова, мабуть, іде про корупцію. А на закуску хочуть добитися від депутатів, аби вони поставили питання на черговій сесії про імпічмент Олексієві Радзієвському, бо, за їхніми словами, той ні кує, ні меле.

 

БОРИСЛАВСЬКА ВЛАДА МАЄ СВІЙ САЙТ

 

Вірніше, цей сайт - boryslavmvk.gov.ua - був і раніше, але влада не була його власником. Тепер нарешті всі формальності узгоджено. Що це дає? Прямий доступ до інформації будь-якого бориславця чи мешканця іншого міста чи села. Секретар міської ради Ігор Яворський каже, що на сайті будуть розміщені не лише рішення міської ради та виконкому, а й проекти цих документів. Ось захотілося моїй Стефуні, приміром, взнати, що там у Бориславі робиться з приватизацією земель чи об’єктів комунального майна, заходить на цей сайт - а там написано: звиняйте, продано. Це я жартую, звичайно, але цікаво, чи геть усі свої секрети бориславська влада винесе на розгляд читачів, чи все-таки щось залишить у загашнику?

 

БОГДАН МАТОЛИЧ ЗАМІСТЬ БОГДАНА ПЕТРУШАКА?

 

Не встиг наш краянин Богдан Петрушак насолодитися посадою першого заступника голови Львівської облдержадміністрації, як може здати пост іншому нашому землякові Богданові Матоличу. Цю новину повідомило інформаційне агенство Гал-інфо. А що ви гадали? Зміна губернатора - то велика штука. Ось і новий очільник Львівщини ліпше знає Матолича, ніж Петрушака. Але то начальники мають переживати за свої посади, а нам головне, аби наша людина була при владі. Може, й Дрогобиччині ліпше стане жити, га? Чи від зміни начальників у Львові ситуація на Дрогобиччині не змінюється? 

 

СМЕРТЕЛЬНИЙ ГРІХ БОРИСЛАВА

 

Ось що вміють наші керівники робити, так це борги плодити. При цьому свої зарплати справно отримують, а ось своїм працівникам не поспішають віддати гроші.  За 9 місяців поточного року в Бориславі на 15 відсотків збільшилась заборгованість з виплати заробітної плати, або на 512 тисяч гривень, і нині становить 3 мільйони 826 тисяч гривень. Найбільшу суму боргу з виплати зарплати наростили на дев’яти економічно активних підприємствах. Тут винні 2 мільйони 661 тисячу гривень або 69 відсотків від загальної суми боргу. На економічно неактивних підприємствах сума боргу - 876 тисяч гривень або 22,9 відсотка від загального боргу. На підприємствах-банкрутах заборгованість 281 тисяч гривень або 7,5 відсотка. Мабуть, керівники цих підприємств Біблії не читають, інакше би знали, що невиплата зарплати - смертельний гріх, що кличе пімсти з неба.

 

ДЕ НА ДРОГОБИЧЧИНІ ЗБУДУЮТЬ СМІТТЄПЕРЕРОБНИЙ ЗАВОД?

 

Нє, я балдію з Михайла Се-ндака та Олексія Радзієвського, які змагаються між собою, хто швидше збудує сміттєпереробний завод. То Радзієвський каже, жи збудує, бо китайці дали файну пропозицію. То Сендак повідає, жи все готово, і біля Броницького сміттєзвалища ось-ось почнуть будувати той завод. Радзієвський його висміює й каже, жи в Сендака на те нема бабла. А то ніби приїжджають іспанці в Дрогобич, і ось на днях або раніше мають зводити той завод. А я си мислю, жи ми сміттєпереробного заводу за нинішніх керівників не побачимо.

Ось така фільозофія, пані та панове...

 

ФІЛЬОЗОФ МАКСИМ ГІРЧИЦЯ ІЗ ГОРІШНЬОЇ БРАМИ

 

З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ!

 

Газета “Тустань” вітає з днем народження Романа ПИЛИПІВА, Василя СТОРОНСЬКОГО, Наталю ВОЛЯР , Наталю КОПИЧИНЧЕПІЛЬ.

Бажаємо Вам міцного здоров’я, сповнення всіх мрій і бажань, сімейного затишку, поваги друзів, знайомих, колег, радості від кожного прожитого дня, терпіння і мужності!

Многая літа!

 

Роман ПИЛИПІВ

 

Василь СТОРОНСЬКИЙ

 

Наталя ВОЛЯР

 

 Наталя КОПИЧИН-ЧЕПІЛЬ

 

Хай Матір Божа Вас охороняє,

Сіяє втіхи зірка золота,

Ісус Христос  з небес благословляє

На щедрі,

довгі, многії літа!

Нехай життя квітує

буйним цвітом

І день народження

приходить знов і знов,

А доля хай дарує

з кожним роком

Здоров’я, злагоду,

любов!

 

ЧИТАЙТЕ В НАСТУПНОМУ НОМЕРІ “ТУСТАНІ” (24 ЛИСТОПАДА)

 

ДРОГОБИЦЬКІЙ ВИДАВНИЧІЙ ФІРМІ “ВІДРОДЖЕННЯ” - ДВАДЦЯТЬ РОКІВ

ЕКСКЛЮЗИВНЕ ІНТЕРВ’Ю АНДРІЯ ГРУЩАКА

 

Читайте tustan.info - сайт газети “ТУСТАНЬ”

 

 



Создан 20 ноя 2011



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником