Тустань № 2

 
 

Тустань № 2




Читайте tustan.info - сайт газети “ТУСТАНЬ” 

 

N2 (583) 26 січня - 1 лютого 2012 року Ціна 1 гривня 

www. tustan.info; е-mail:vlasjuk60@rambler.ru; тел. 067-3678019 

 

ЧИТАЙТЕ СЬОГОДНІ

 

АФАНАСЬЄВ ПРОТИ КУЗЬМЕНКА: БРАКОНЬЄРСТВО ТА НЕЗАКОННЕ ВИГОТОВЛЕННЯ ЗБРОЇ НА ДРОГОБИЧЧИНІ - 2-3 СТОР.

“ГОЛУБИЙ” МІНІСТР КУЛЬТУРИ НОСИТЬ ГОДИННИК ЗА 5 ТИСЯЧ ДОЛАРІВ  - 4 СТОР.

 

НОВИНИ

 

ОЛЕКСІЙ РАДЗІЄВСЬКИЙ може стати лауреатом всеукраїнської премії “Міський голова 2011 року”, яку щорічно вручають у Києві в палаці “Україна”. Цікаво, хто і за які заслуги його висунув? Однозначно, що дрогобичани цього не робили. З іншого боку, це може бути самопіаром. Так уже було, коли розповсюджувалися чутки про ймовірне призначення Радзієвського головою обласної держадміністрації, хоча насправді його кандидатуру в Адміністрації Президента не обговорювали. Боюсь, що і кращим мером України він не стане.

ЄВГЕН БЛАЖІВСЬКИЙ, який свого часу працював прокурором Дрогобицького району, а нині обіймає посаду заступника Генерального прокурора України, виступив у понеділок в передачі “Свобода слова” на телеканалі ICTV. Наш краянин зайняв пропрезидентську позицію і позицію Партії регіонів у справі Юлії Тимошенко, вважаючи справедливими її арешт і поводження з нею в качанівській колонії. Натомість він не зміг конкретно відповісти на запитання присутніх, чому не порушені кримінальні справи проти мера Києва Черновецького та політиків і б-знесменів, близьких до Януковича і Партії регіонів.   

 

ЛЕВ ГРИЦАК: “Я ПО ЖИТТІ ЗАВЖДИ БУДІВНИЧИЙ”

 

 

 

Учора, 25 січня, Лев Ярославович Грицак відсвяткував своє шістдесятиріччя. Погодьтеся, вагомий привід для того, щоби поспілкуватися.

 

“Свою поразку я сприйняв як полегшення і як те, що так Бог дав”

 

- В радянські часи чоловік у шістдесят років ішов на пенсію. Це був своєрідний підсумок життя. Ми зараз все це переосмислюємо, та й Україна поволі йде в Європу. Тому шістдесят років нині – це вже не ті, колишні.. А як Ви сприймаєте своє шістдесятиріччя? Що це для Вас?

- Я вам скажу, що почуваю себе, як і раніше, молодим, навіть юним. Маю в житті ті ж пріоритети. Єдине, що гнітить, - цифра. Хоча розумію, що середній рівень життя збільшився. Але отут неприємний момент – саме цифра. А в душі, в думках, у всьому – все одно залишаюся таким, яким був.  

- Що, на Вашу думку, основне Вам вдалося зробити за ці шістдесят років життя?

- Я, напевно, будівничий. Не знаю, можливо, це від діда, він був будівельником. Мама любила робити щось постійно – на роботі і в хаті. Я завжди був і залишився непосидючим. Побудував санаторій “Лісова пісня” на Волині, і “Карпати”, і приватні об’єкти, і хату.

- Як Ви сприйняли свою поразку на виборах, коли втретє балотувалися на посаду міського голови Трускавця? Хто в цьому винен – команда, чи Ви, що не зуміли всього донести виборцям, чи якісь об’єктивні обставини?

- Все це я сприйняв як полегшення і як те, що так Бог дав. Уже не дістаю в такій великій мірі незаслужених образ, як це було за вісім з половиною років, коли я був мером. Це образливо, коли робиш людям добре, а знаходиться якась частина трускавчан, можливо, зовсім невелика, яка тебе звинувачує. Це неприємно, коли віддаєшся роботі, намагаєшся щось зробити, аби був якийсь результат, - а тебе намагаються скомпрометувати. Тому я це сприйняв дуже добре, мені, знаєте, якось полегшення прийшло (сміється). Я тоді відразу ж став підтримувати одного з кандидатів, коли побачив, що відставання десь на 160 голосів усього.

 

“Зробити з цієї площі ринок – це, я вважаю, є великий гріх перед трускавецькою громадою”

 

- Леве Ярославовичу, а чому Ви взагалі йшли на вибори? Все-таки третій раз, шансів було менше, ніж першого та другого разу.

- Чому я йшов на вибори? Насамперед я боявся, щоби те, що було напрацьовано, зникло, зіпсувалося. По-друге, я не хотів, щоби сталась якась біда з курортним парком. Треба сказати, що частково ми це вже побачили, бо була спроба, вірніше, це вже сталося, адже порушена цілісність земель родовища мінеральної води “нафтусі” першої санітарної зони, коли пробурили свердловину, яка абсолютно не в’яжеться зі збереженням цієї цілющої води. Художників, підприємців, фотографів виганяють з парку за те, що вони ходять по поверхні асфальту і фотографують, а в той же час на 320 метрів бурять свердловину, яка порушує шари землі. А це і поверхневі води, і грунти, де проходить каналізація, і прісні води, і мінеральна вода “нафтуся”. Є реальна можливість змішування цих шарів землі і факт забруднення “нафтусі”. Це відразу було зроблено, чого я боявся. Я сподівався, що сьогоднішній мер цього не допустить, я його просив не робити цього. Але…

Ми зробили проект реконструкції парку та площі. Почали це все втілювати в життя. Там, де колись був пам’ятник Леніну, - історичне місце. Пам’ятники Леніну в будь-яких місцях не ставили, ставили тільки в найкращих місцях. Сесія прийняла рішення будувати тут пам’ятник Незалежності. Відбулося громадське обговорення. Витратили кошти на проектування – мало не півтора мільйона гривень. Десь на сімсот тисяч гривень уже були виконані роботи – залиті фундаменти, зроблені підпорні стінки. А цю площу зараз нова влада перетворює на ринок. З досвіду інших міст – у Львові, в Стрию, Чорткові, Дрогобичі – бачимо, що там, де зробили стихійний ринок, потім роками чи десятиріччями звідти його не можна викорінити, тому що підприємці – особливі люди, які не хочуть втрачати своїх грошей. Зробити з цієї площі ринок – це, я вважаю, є великий гріх перед трускавецькою громадою. Перш за все ми повинні думати про розвиток Трускавця, а розвиток тримається на “нафтусі” і на курортниках. Курортники повинні мати певні умови для відпочинку, щоб сюди приїжджати, а не міняти Трускавець на Карлові Вари чи ще на якийсь курорт.

Ми повинні робити благоустрій. Що стосується ринків, то вони, звичайно, потрібні. Але ми маємо достатньо ринків. Наприклад, сувенірний ринок. Це досить гарний ринок, який упорядкувала влада, що була до мене. Я визнаю, що вони це дуже гарно зробили, чітко обмежили його, обгородили. Навіщо на площі, де мав бути пам’ятник Незалежності, ринок? Крім того, цей монумент – монумент Свободи – мав помирити ці всі політичні сили, які в нас є, - праві, ліві, центристські і так далі. Там мала бути відображена загальна наша історія, загальна наша перемога – Незалежність України, до якої ми всі разом йшли.

Ще одна причина, чому я йшов на ці вибори, - це турбота про тих людей, які працювали разом зі мною. Я боявся, що вони позбудуться посад. Так сталося, що я не пройшов, а ці самі “друзі”, за яких я переживав, мене на виборах підвели. Були такі, які вже під час самих виборів пішли до моїх опонентів, я не буду прізвищ називати. А були такі, з числа навіть моїх заступників, які після виборів ішли до нового мера і обговорювали мене, що я ось такий поганий, не давав їм можливості розвиватися, просилися до нього на роботу. Так що я зрозумів, що цей аргумент я даремно враховував, даремно за них переживав.

 

“ПАРТІЯ РЕГІОНІВ ПОВІЛЬНО, АЛЕ ВПЕВНЕНО ВИВОДИТЬ КРАЇНУ З КРИЗИ”

 

- Багатьох здивував той факт, що Ви стали членом Партії регіонів, а вже після виборів очолили Трускавецьку міську організацію цієї політичної сили. Це був вимушений крок? Ви таким чином сподівалися, що Трускавець отримає підтримку з боку Президента України, Кабінету Міністрів? Чи це Ваші ідеологічні переконання?

- Ви знаєте, що перед цим я був у “Батьківщині”. Вважаю, що мене незаслужено виключили, навіть без мого відома. Я не став апелювати про поновлення, тому що був незгідний з політикою цієї партії. Якось треба було не зникнути з громадського життя, треба було вибирати свою нішу, де можна було би застосувати свої знання і розум.

Перед виборами за соціологічними опитуваннями я мав перевагу, тому ризикнув вступити в Партію регіонів, знаючи, що це зменшить мій рейтинг. Але перевага над іншими кандидатами в міські голови була в 20-25 відсотків, і моя інтуїція підказувала мені, що маю втримати позиції й перемогти. Чому я вступив? По-перше, я по житті завжди, як я вже сказав, будівничий. Я не люблю стояти на місці. Я не люблю створювати кризу, я люблю ці кризи вирішувати, люблю щось будувати, реалізовувати, розвивати. Я бачу, що Партія регіонів, власне, займає таку позицію, хоч би як її не сприймали у нас, на Заході України, називаючи антинародною чи ще якось. На сьогодні, я думаю, люди переконуються, що Партія регіонів абсолютно нічим не гірша, а. може, й краща, і точно краща, ніж інші політичні сили. Вона повільно, але впевнено виводить країну з кризи.

Я розраховував на те, що все-таки переможу. Тоді мені треба будуть для розвитку якісь фінанси, ресурси. І дійсно, мені обіцяли не як члену партії, а як міському голові двадцять мільйонів гривень для розвитку Трускавця. Обіцяли будівництво критого льодового палацу. Я вірив у це і знав, що якщо буду в опозиційній партії, то, звичайно, на мене будуть дивитися зовсім по-іншому.

 

“Коли приходить вихідний день, я собі не знаходжу вдома місця”

 

- Відтоді, коли Ви перестали бути мером, чи з’явилось у Вас більше вільного часу? І якщо так, то як Ви його використовуєте?   

- Мабуть, вільний час зараз легше знаходити, ніж тоді, коли я був мером. Але час я собі можу вже планувати більше. Єдине, що я не хочу цього робити, бо вже настільки втягнувся в роботу. Рано приходжу на роботу – першим з адміністрації. І йду останнім пізно ввечері. Коли приходить вихідний день, я собі не знаходжу вдома місця. Якщо не їду на рибалку, на полювання, на польоти (Лев Грицак має власний гелікоптер – А.В.), ще кудись, то йду на роботу. Це вже стало звичкою. І, тим більше, помічаю за собою, що останнім часом, останніх пару років в мене з’явилась якась підвищена працездатність. Якщо в обід мені треба було відпочити 15-30 хвилин, то зараз я взагалі про це забув. І навіть вночі хотів би працювати. Можливо, це з віком прийшло…

- Нещодавно Ви повернулися з поїздки в Китай. Чи зрозуміли Ви філософію цієї країни? Що Вам дала ця подорож?

- Я їхав у Китай з основною метою зрозуміти китайський феномен. Був у Пекіні, Шанхаї, Гонконгу. Я зрозумів, що там зараз є поєднання соціалізму, тоталітарної системи з високо-розвинутою економікою. При тій партійній дисципліні діють економічні закони. Найголовніше для китайців, за що вони дякують Комуністичній партії, що їх нагодували. Партія зуміла нагодувати півтора-мільярдний народ.

Від Пекіна до Шанхая я їхав поїздом. Бачив, як там по дорозі всюди будують. Причому цілими блоками, а не окремими будинками.

Гонконг – це окрема розповідь, окреме диво.

А в загальному я зрозумів, що з китайцями треба бути обережним. Вони дуже охоче і легко шукають, як розвести.

- У Вашому кабінеті, крім серйозної економічної літератури, я побачив лише одну художню книгу – гуморески Павла Глазового. Гумор допомагає виживати?

- Я тимчасово переїхав у цей кабінет, бо в моєму роблять ремонт. Моя бібліотека – в кабінетах заступників.

- Що робитиме Лев Грицак 26 січня – наступного дня після ювілею?

- Перерву ці всі застілля, поїду, але з користю для нашого санаторію.

- Я так зрозумів, що на пенсію Ви не збираєтесь, і ніхто не змусить Вас це зробити?

- До пенсії ставлюся, можливо, не так, як усі. Ніколи не ставив собі за мету добитися пенсії від держави, завжди сподівався на власні сили, на те, що діти допоможуть, візьмуть мене на утримання – якщо до цього дійде, не дай Боже, краще би до цього не доходило.

- Чи задоволені Ви своїми дітьми?

- Так, задоволений. Старший син незабаром працюватиме лікарем у Трускавці. Молодший після закінчення політехнічного університету знайшов себе в нашому сімейному бізнесі. Єдине, що мене непокоїть, так це те, що вони курять. Але при мені стараються цього не робити.

- Ви кинули курити?

- Так, у Китаї на Новий рік.

- Чи будете ще балотуватися на міського голову?

- Якось не думав про це. Час покаже. Якщо люди попросять – чому б ні? Але я переконався, що можна робити громадські справи, не будучи міським головою. Наш санаторій “Карпати” продовжує надавати допомогу бідним, влаштовуємо для них обіди. Робимо ремонти трускавецьких лікарень. Надаємо грошові допомоги.

- Чи є якесь важливе для Вас питання, яке я не задав? Сформулюйте його й самі дайте на нього відповідь.

- Навіть не знаю. Здається, про все важливе ми поговорили.

- Вітаю Вас з другим тридцятиріччям і бажаю насамперед міцного здоров’я.

- Дякую.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

Псевдо-еліта на службі в режиму Януковича

 

В Україні нема еліти. Якби вона була, ми б давно стали європейською державою – не лише географічно, а й фактично.

Вони думають, що звання, регалії, посади автоматично зараховують їх до еліти. Для мене дядько з глухого села, який не має вищої освіти, але є інтелігентом за своєю суттю, більш елітний, ніж усі вони, разом узяті.

Віктор Янукович, хоч і президент, але не еліта, бо не може до еліти належати мстива людина, яка збагачується з космічною швидкістю.

Микола Азаров, хоч і прем’єр-міністр, але не еліта, бо не може до еліти належати людина, яка в Україні не годна вивчити українську мову.

І Дмитро Табачник – не еліта. Не тому, що він не-українець і анти-українець, а тому, що є звичайнісіньким хамом.

Серед 450 народних депутатів України – жодного елітного чоловіка чи жінки. Як не “тушка”, то злодій, як не брехун, то політична повія.

В Україні – шалений брак моральних авторитетів, і, що найгірше, - відсутній попит на них. У нас відсутній попит на Гавелів і Сахарових, а моральних авторитетів можу назвати лише чотирьох – Євгена Сверстюка, Ліну Костенко, Івана Дзюбу, ще був Павло Загребельний.

Легше нагородити людину медаллю, орденом, присвоїти їй Героя України чи якесь почесне звання, ніж визнати її моральним авторитетом.

Аморальні авторитети псевдо-еліти – абсолютне зло України. Вони віщують про мораль, говорять правильні слова, за якими нема життя. Псевдо-еліта знаходиться на службі в режиму Януковича. Еліта ж завжди в опозиції до влади, бо будь-яка влада, навіть найгуманніша, гнобить людину, є за своєю суттю анти-людською.

Псевдо-еліта свого часу голосувала за Кучму, тепер підписує листи на підтримку Януковича. Вона завжди каже: “Я і Україна”, причому Я – велетенських розмірів, а Україна – мікроскопічна. Псевдо-елітні письменники, науковці, депутати вивищуються над Україною, хизуються власними надбаннями, а за цим усім – злочинне нерозуміння катастрофічної ситуації, в якій ми нині опинились. Псевдо-елітна підпора режиму Януковича дбає про власне благополуччя, не розуміючи, що без сильної України (звичайно, не в тігіпковській інтерпретації) наше майбутнє втрачає будь-який сенс, а служіння злочинному режиму стає великим гріхом.

Відсутність еліти розбещує народ. Як за браком кохання ми задовольняємося звиканням до людини, присутність якої терпимо, так і звикаємо до без-елітності нації. Без-елітні нації не здатні здійснити реформи, вивести свої країни з кризи. Вони приречені на стагнацію й вимирання, в тім числі й у буквальному розумінні цього слова. Де наші 52 мільйони на зорі Незалежності? Це наслідок в тім числі й без-елітності нації.

Псевдо-елітні можновладці творять собі подібних, змушуючи абсолютну більшість пристосовуватися до себе. Найстрашніше, коли ця абсолютна більшість, не маючи в поводирях морального авторитета, мириться з існуючим станом речей.

Україні не треба винаходити велосипед. Досить уважно, вдумливо, з олівцем у руках перечитати моральних авторитетів – Шевченка і Франка, - аби зрозуміти, куди маємо йти. Але навіть цього ми не можемо зробити, бо не маємо повного зібрання творів Кобзаря і Каменяра…

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

ЗЛОЧИН І КАРА, АБО ЧОМУ ПРАВОСУДДЯ ВЕРШИТЬСЯ, ЯК МОКРЕ ГОРИТЬ?

 

КОРОЛІВСТВО БРАКОНЬЄРІВ

 

Йдеться не про одну, а про багато справ, кримінальних, які тягнуться упродовж багатьох років і в’яжуться у Гордіїв вузол, який не розв’язати і не розрубати. До того ж, на поверхні лише вершина айсберга, основний же масив службових зловживань, правопорушень, злочинів, свавілля і фальсифікацій, замовних провокацій державних служб і таких же суддів, а також укриття злочинів, ігнорування заяв громадян, знову ж, злісне порушення законодавства – все це старанно приховано від людського ока.

Проте, так чи інакше, всі справи дотичні особи Станіслава Кузьменка, голови Дрогобицької районної організації Українського товариства мисливців та рибалок (УТМР), він же донедавна був директором Дрогобицького ринку. Особа по-своєму легендарна, тільки зі знаком мінус. І головне, що б не накоїв, усе сходить з рук.

Наразі про людські типажі. Є особи креативні, творчі, по-доброму одержимі, і натури злоумисні, аби не сказати розбійні, паразитарні й негативні. Про перших ще згадаємо, а до останніх, безумовно, належить С.Кузьменко. І є особи служиві, з принципами, діловою хваткою, а також їхні антиподи: перевертні на службі, зловмисники від правопорядку, з вини яких наше життя стає винятково безнадійним, а то й пекельним.

До позитивних служивих належить колишній майор Дрогобицького МВ УМВСУ Ростислав Афанасьєв. Ще в першій половині 1990 років він вирішив покінчити з улюбленим промислом С.Кузьменка – браконьєрством, але не розрахував сили. Вважав – на його боці закон і справедливість і не врахував, що браконьєрство – пристрасть колективна, що С.Кузьменко пов’язаний з такими ж зловмисниками від живої природи, які займають відповідні посади в дуже компетентних органах, а тому й пов’язані круговою порукою. Здай вони С.Кузьменка, той здасть їх. Та й полювати хочеться цілий рік, на кого завгодно, а не в сезон і не за нормою відстрілу. І щоб зброя була яка завгодно, бажано нарізна, і щоб без дурниць: які там ще дозволи, ліцензії і т.ін.

Чи знаєте ви, що таке полювання? Нікчемні інтелігенти вважають, що це атавістичний інстинкт вбивства, себто первісна звіроподібність людини. О ні! Це великий чоловічий азарт. Збирається тепла компанія. Звіра чи птаху травлять і переслідують, або вичікують у засідці. Піф-паф! А яка насолода дорізати підранка. Він хрипить від болю і жаху, а ти його – хрусь! – ножем! Замовк. Одна насолода. Почуваєшся господарем життя і смерті. Що – що? Чи є шанс у звірини? Скільки залишилося тієї живої природи, на яку зусібіч насуває людина, зокрема з неподоланими хижими інстинктами? Так, рано чи пізно будь-яка звірина гине, і на то нема ради. Але що показово. У розвинутих європейських країнах, набагато менших за Україну, мисливський фонд у десятки разів більший. Мисливські угіддя утримуються у зразковому стані, звірина нагодована і доглянута, про браконьєрство нема й мови. Мисливство там – нехай і дещо варварська, але культурна форма дозвілля. А на Дрогобиччині – дикунський “беспрєдєл”. Розбійна позамежовість, яка добиває живу природу, в якої – без допомоги людини – бракує сил для відновлення. Той випадок, коли для виживання людина вже взяла в природи своє, а тепер – для задоволення! – їй належить дати, аби взяти.

 

СИЛИ НЕРІВНІ  

 

Майор Р.Афанасьєв полював за браконьєрами з не меншим азартом, ніж ті винищували живність. Вистежував, знімав сцени браконьєрства на відео-плівку, ловив зловмисників на гарячому, повідомляв про зловживання у відповідні інстанції. В ті, де також просиджували штани такі ж фахові браконьєри, або друзі браконьєрів.

За вдачею Р.Афанасьєв належав до “нарваних”. Як за щось схопиться, свого не упустить. Свого часу на Дрогобиччині дуже куражилася група “крутих”. Якось одного з них Р.Афанасьєв намагався затримати. Той кинувся на майора при виконанні службових обов’язків, у руці якого був уже пістолет. “Крутий” схопив за озброєну руку, аби кинути “мєнта” через себе (спеціально ж тренувався!), і в ту ж мить – під час кидка – дістав кулю в голову. Наповал. А такий був здоровань. Сам себе вбив. Не очікував, що Афанасьєв не менш тренований і може себе захистити.

Неповторні дев’яності роки: розбійний розгул! “Круті” присягнулися поквитатися з кривдником, хоча той, як встановила обласна прокуратура, діяв у межах повноважень, і постріл був мимовільний. Викликаний діями затримуваного. Рідна служба мала би стати на захист свого працівника. Так не сталося. “Круті” мали своїх людей при владі, які їх покривали. Ночами Р.Афанасьєв чатував з автоматом на подвір’ї свого будинку в очікуванні помсти, а вдень йшов на службу.

За браком місця, подаємо подальші події без цікавих обставин. Одного разу майор затримав двох браконьєрів, Т.Жовніріва та Р.Гавдяка, які мали незареєстровану зброю. Але то півбіди. Розмотуючи кримінальний клубок, Р.Афанасьєв дійшов висновку про підпільне виготовлення на Дрогобиччині розмаїтої мисливської та нарізної зброї. Кому і для чого знадобився бойовий арсенал? Тільки для полювання?!

Хочеться пожартувати, що то ті невдячні роки, коли зброю не можна було вільно придбати безпосередньо у представників міліції (як нещодавно було у Харкові) чи у Львівському університеті внутрішніх справ. З розвалом СРСР у приватних руках почали “гуляти” тисячі одиниць бойової зброї. А зброя на те, аби стріляти.

Майор почав бити на сполох, чим викликав вогонь на себе. Виходить, що не лише С.Кузьменко покриває браконьєрів, а процвітає нелегальне виробництво зброї, що є особливо тяжким злочином. Чим же займаються відповідні служби, якщо на Дрогобиччині є такий промисел? Це ж НП у масштабах країни! Зброя відправлялася в Грузію, Придністров’я, Польщу.

Відчувши свою значимість у боротьбі з великим злом і забувши про головну службову заповідь: “Не висовуйся!”, Р.Афанасьєв вийшов на членів комітету Верховної Ради України по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, маючи виїхати в Київ й доповісти на засіданні комітету про події на Дрогобиччині. Оце буде бомба! Що там С.Кузьменко, які районні голови – і чи тільки районні?! – полетять.

Майор не знав, що його вже “пасуть”. Що за ним стежать і що його телефонні розмови прослуховують й записують. Що йому вирішено “сплести личаки” і надовго “запакувати” і що на роль провокатора обрано Т.Жовніріва, того, якого він упіймав за крадіжки  з автотранспорту. На свою ж голову!

На жаль, наше красномовство наразі вщухає, хоча закулісні організатори голосної “справи Афанасьєва” відомі. Про це свого часу газети писали. Об’єднана команда прокуратури, СБУ і міліцейського відділу внутрішньої безпеки, відомчого чистилища. Чим керувалися? Честю мундира і страхом за можливе викриття нахабного “мєнта”, який, перевищуючи повноваження, поліз явно не в свою справу. Якщо комітет ВРУ йому повірить і призначить офіційне розслідування, це ж який гримне скандал! Виявляється, що львівські силовики не знають, що у них під носом твориться!

Буквально в день виїзду до Києва не в міру затятому дрогобицькому Катаньї вчинили класичну провокацію, наче б він вимагав і отримав від Т.Жовніріва 200 баксів, і при тім його пов’язали. (Чомусь така сума тоді фігурувала у подібних провокаціях. Чи ці “бакси” не оберталися по колу!).

 

ТАКОГО НЕ БУВАЄ?

 

Незважаючи на те, що кримінальна справа проти Р.Афанасьєва шита білими нитками, його судив обласний суд. Гра в одні ворота! На захист підсудного свідчив журналіст Павло Романюк, оскільки він ще раніше писав про одіссею Р.Афанасьєва і був посвячений у його розборки.  Виявляється, і їхні телефонні розмови прослуховували. А дописувач попереджав “мєнта”: будь вкрай обачливий. Маєш справу з бандою, для якої нема нічого святого. Прикро, але так. На суді Р.Афанасьєву пригадали й мимовільну смерть бориславського “крутого”. Ось і вирішуй: а чи не було судилище розправою-помстою дрогобицького криміналітету? Ні, не криміналітету. Р. Афанасьєв зачепив інтереси тодішнього начальника карного розшуку обласного УМВСУ, який мав для полювання цілий арсенал: шість “стволів”. Саме цей добродій на прохання друзів Кузьменка й дав команду пов’язати не в міру настирного колегу. Сказано – зроблено. Оскільки про скандальні обставини, хоча й не називаючи прізвища начальника “угро” (виявляється, всі і так усе знали), розповів “Міліцейський кур’єр”, тодішнього редактора понизили в посаді. Начальник же пішов на підвищення.

Чому ж за сигналами Р.Афанасьєва, тим паче озвученими в пресі, не було проведене службове розслідування? Тому що! А ви що: хотіли, аби шановні браконьєри самі себе покарали? Простіше принести в ритуальну жертву якогось там майора, аби й інші служиві боялися начальства.

Афанасьєва засудили на п’ять років ув’язнення, з яких він відбув 2 роки 8 місяців і повернувся додому. Людині поламали життя. Не без містики. Коли оголошували вирок, з гуркотом впала масивна дубова “спинка” крісла судді і нараз згасло світло. Не інакше, як вищі сили протестували проти сфальсифікованого вироку.

Скажуть: якщо людину засудили, мають бути вагомі докази скоєного злочину. Виявляється, ні. Потерпілі Т.Жовнірів та Р.Гавдяк дають у суді покази про те, як вони пішли погуляти в ліс і випадково в снігу знайшли там заряджені рушниці, з якими й рушили на полювання. Р.Афанасьєв на машині “Жигулі” переслідував їх по болоттяній дорозі , де навіть тракторові не проїхати. Суд приймає ту “дурку” на віру. Вірити в незамовність такої Феміди важко. Але це квіточки! Під час суду виявилося, що основний матеріальний доказ – диктофонна касета з наче б записом слів Р.Афанасьєва, коли він вимагає хабара, - не повірите – порожня. А ще раніше різні експерти дали різні висновки з приводу запису, одна з яких ствердила: голосу Р.Афанасьєва на стрічці нема.

Документи судової справи – суворої звітності. Якщо вони зникають, винні особи мають бути встановлені і покарані, а всі сумніви, недоречності чи розбіжності (свідки однозначно плуталися й суперечили одні одним) згідно принципу презумпції невинності мають тлумачитися на користь підсудного. Робилося ж усе навпаки. У вироку суду порожня касета фігурує як доказ. І ми пояснимо чому. Якби дійшли до неупередженого розслідування, сфальшована касета свідчила б проти інспіраторів “справи Афанасьєва”.

Знову ж, не без містики. Шість протоколів відтворення подій, які свідчать про вину Р.Афанасьєва, підписано зокрема понятим Стебельським. Воно б і нічого, якби на час складання протоколів він не був – не повірите! – глибоким … покійником. Та й у суді свідки по справі пояснили, що Стебельський не був присутній при складанні протоколів. З іншого боку, якщо компетентні органи здатні воскрешати з мертвих, то вони заслуговують найвищої шани.

Протоколи обшуків на квартирі Р.Афанасьєва підписано понятими … стажерами СБУ. Другий обшук в його квартирі зроблено без санкції прокурора цілком умисно. Підкинутий компромат, якого не знайшли під час попереднього обшуку. Фабрикацію підписали все ті ж поняті – стажери СБУ. Якщо до кримінальних ігор залучають молодняк, які ж кадри і для чого виховують у “конторі”. Сумний перелік сфабрикованої справи можна продовжити.

Незважаючи на те, що захисником Р.Афанасьєва під час процесу був один із найдосвідченіших фахівців – голова Львівської обласної колегії адвокатів, заслужений юрист України Богдан Павлишин, дрогобицького правдоборця надовго “запакували”. Найбільше дивує, що в той спосіб поквиталися і зі згаданим комітетом ВРУ, покликаним боротися з корупцією і організованою злочинністю. Звинувативши Р.Афанасьєва у хабарництві, змовники вдарили підступно і прицільно.

Показова позиція колег Р.Афанасьєва по службі та громадськості Дрогобича: вони були на боці підсудного, бралди участь у судових слуханнях, обурювалися від почутого, але нічого не могли вдіяти. С.Кузьменко ходив королем. Посадив самого “мєнта”-правдоборця. Такий не лише звірині, а будь-кому скрутить в’язи. З посадкою Р.Афанасьєва сезон великого браконьєрства на Дрогобиччині сягнув апогею, і судячи з усього, триває досі. Не скажемо, що мисливський розбій С.Кузьменка залишився непоміченим. Його фіксував державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища у Львівській області З.Сисун, однак головний браконьєр краю виявився непотопним.

 

ВОЙОВНИЧА БЕЗКАРНІСТЬ

 

У розпорядженні редакції є багатосторінковий документ за підписом начальника державної екологічної інспекції у Львівській області Д.Штикала, в якому пункт за пунктом перелічено позиції порушення природоохоронного законодавства. Зокрема стверджено: “за порушення природоохоронного законодавства, правил використання об’єктів тваринного світу, невиконання приписів голова Дрогобицької районної організації УТМР Кузьменко С.Я. неодноразово притягався до адміністративної відповідальності”. А далі – сім справ, які тягнуть на кримінал.

Нема такої позиції чи правила, яких би С.Кузьменко не порушив. Незаконний відстріл звірини, видача фіктивних мисливських посвідчень та ліцензій. Привласнення коштів, відсутність кормушок для звірів, системні порушення законодавства, нарешті приватизація приміщення районної організації УТМР. І все це, наголошуємо, діється роками. Матеріальну шкоду Державному мисливському фонду внаслідок незаконних полювань визначено в десятки тисяч гривень, себто в особливо великих розмірах. А віз і нині там. Невже угіддя Франкового краю безкарно віддано професійним зловмисникам!

Посадити незручного майора, звісно, можна, але від цього кримінальна зброя не перестане стріляти. Не тільки в нещасну звірину, а й у людей. 1999 року за підозрою у вбивстві подружжя Коссаків у Дрогобичі міліція затримала Т.Жовніріва, в якого вилучили саморобну нарізну і мисливську зброю. А це та сама зброя, яку 1995 року вилучив Р.Афанасьєв, за що й отримав термін. Справа по вбивству досі не розслідувана, звинувачення не пред’явлено, в чому, на думку Р.Афанасьєва, вина прокурора Дрогобицького району Я.Цимбрила. Інакше кажучи, факт незаконного виготовлення нарізної і мисливської зброї у Дрогобичі залишається актуальним. І що? А нічого.

На “справу Афанасьєва” не вплинуло і те, що один із тіньових фігурантів, Р.Гавдяк, написав – совість замучила! – явку з повинною, бажаючи змити гріх за посадку “мєнта”. Але ж як дати справі зворотній хід! Це ж означає притягнути до відповідальності низку службовців різних відомств, винних у змові й фальшуванні кримінальної справи, зокрема і в тому, що діється на Дрогобиччині в цілому. Вихід із ситуації вигадала прокуратура. Її співробітники зробили відмовний матеріал на явку з повинною Р.Гавдяка. а підставою для прийняття такого рішення став висновок, що Афанасьєв якимось чином проник у Дрогобицьку КПЗ і там, мордуючи Гавдяка, змусив того написати явку з повинною. Виходить, що Афанасьєв знову вчинив злочин. Якщо так, то чому ні він, ні працівники міліції, які охороняли Гавдяка, не понесли покарання за мордування людини? Але як же той Афанасьєв зумів змусити Гавдяка в КПЗ написати ще й протокол допиту по явці з повинною, протоколи очних ставок?! Виходить, що Афанасьєв сам виготовив мисливську та нарізну зброю і передав її Гавдяку та Жовніріву. Явно справа замовна, а тому прокуратура і суд роблять усе, аби справа не потрапила на перегляд.

Ситуація патова. Куди лише не звертався Р.Афанасьєв та дрогобичани з клопотанням переглянути несправедливий вирок та повернути добре ім’я колишньому майорові, всі апеляції незмінно поверталися на місце, себто до тих осіб, на дії яких скаржаться. Людині в прямому сенсі поламали життя. Змарновано роки відданої служби в міліції, нема вислуги – не буде належної пенсії. Ситуацію може змінити Верховний суд України. Але там вистачає клопотів і, знову ж, у разі виправдання Р.Афанасьєва, постане питання відповідальності інспіраторів його справи. А це – чимале коло службовців, які мають вислугу, нові посади і таке інше. Безнадійно! І тим не менше, як заповідав Іван Франко: лиш боротись, значить жить.

Ні, роки вимушеного сидіння нічого не навчили настирного екс-“мєнта”. Продовжує воювати за свою реабілітацію та проти місцевих “козирних”. У січні 2011 року Р.Афанасьєв скерував прокурору Львівської обласної прокуратури заяву, в якій сказано: “… Мною встановлено, що громадянин Кузьменко Станіслав Якович, мешканець м.Дрогобича, маючи всього 7 класів освіти, користується підробленим дипломом про вищу освіту (…). Це дозволило Кузьменкові шляхом обману виборців та представників виборчої комісії стати депутатом Дрогобицької міської ради, директором ринку. Крім того, Кузьменко С.Я. в 1996 р. під час розслідування кримінальної справи відносно мене надав спершу слідству, а потім суду завідомо підроблений документ, а саме – виписку з протоколу засідання президії розширених зборів Дрогобицького осередку УТМР від 7.12.1995 р., де вказано, що тоді разом із Жовнірівим Т.М. та Гавдяком Р.Б. прийняли в УТМР (далі перелік прізвищ – Авт.). Насправді жодного протоколу С.Кузьменко не складав і Жовніріва та Гавдяка  в УТМР не приймали. Видача цього підробленого документа призвела до невірного прийняття судового рішення” і т.ін. Яка реакція? Заяву переслали в Дрогобич, а там усе схоплено. Міліція за вказівкою відмовила в порушенні кримінальної справи, не зробивши навіть запиту за місцем отримання диплома С.Кузьменка.

Питання принципове: С.Кузьменко – трагічний епізод в долі Р.Афанасьєва, або він норма районного масштабу, свавілля та зловживання якого залишаються безкарними. Видається на останнє. Ми на боці Р.Афанасьєва. Скільки б років не минуло, кривда не стане правдою, гріх – благом, а кримінальна оборудка – нормою. Життя загубленої звірини, як і мук живої природи в цілому, також не повернеш. Механічне правосуддя не існує , але закон усе ж є – і нормативно-правовий, і моральний: рано чи пізно він повинен спрацювати. “А судді хто?” – відомо.

Ми не ідеалізуємо Р.Афанасьєва. Він достатньо настирний (читай – нарваний) і надто покладався на власні сили, але служив законові й правосуддю, чому його й кинули. Надто багато осіб існують в обхід закону, і коли вони змовляються, це грізна сила. А міг же, міг впертий “мєнт” любовно порозумітися з всесильним С.Кузьменком і – процвітали б обоє.

 

КРИМІНАЛЬНИЙ БУКЕТ

 

Події в Дрогобичі викликають законне занепокоєння у громадськості. Група депутатів районної ради звернулася звернулася із депутатським запитом у РВ ГУ МВС України у Львівській області, звідки отримала відповідь за підписом начальника слідчого відділення цього підрозділу І.Сливаря. Там сказано: “В провадженні слідчого відділення (…) перебуває кримінальна справа № 115-1527, порушена за ознаками злочину, пердбачего ч.2 ст. 248 КК України”.

Просто кримінальна справа? За фактом злочину чи проти конкретних осіб? Туман. Далі не ясніше: “В ході досудового слідства було встановлено, що в період часу з 21 грудня 2008 року по 28 грудня 2011 року (а це – три роки! – Авт.) під час проведення полювання (…) було незаконно здобуто трьох диких кабанів, внаслідок чого заподіяно тваринному світу матеріальну шкоду на загальну суму 30 тисяч гривень”. Хто ж такі ті невидимки, яких три роки встановлює слідство? Як видається, їх шукають так, аби ніколи не знайти.

На ще один депутатський запит дав відповідь в.о. начальника слідчого відділу Дрогобицького міськвідділу міліції О.Кириленко. він пише: “… Повідомляємо, що 17.07.2008 року порушено кримінальну справу № 15-1527 по факту привласнення коштів (…). В ході проведення досудового слідства встановлено, що в період часу з 24.04.2007 року по 04.11.2009 року Кузьменко Станіслав Якович, (…) будучи службовою особою, з метою особистого збагачення, зловживаючи своїм службовим становищем, привласнив кошти, отримані від сплати членських внесків Дрогобицької МРО УТМР в загальній сумі 16.330,1 грн (…).

Крім цього, Кузьменко (…) умисно склав завідомо неправдиві документи, а саме картки-вкладники до членських квитків УТМР, які згідно висновків експерта № 11 від 31.01.2009 року та № 315м від 31.08.2010 року виготовлені не на підприємствах, що здійснюють виготовлення даних бланків”. (…). (Відповідно порушено ще одну кримінальну справу – Авт.). “Крім цього, 12.01.2011 року працівниками міліції під час проведення обшукупо місцю проживання Кузьменка С.Я. (…) виявлено та вилучено 75 патронів , які згідно висновків експерта (…) є боєприпасами для нарізної вогнепальної зброї. (Ще одна кримінальна справа. – Авт.).

“Також повідомляю, що (…) проводиться перевірка по факту приватизації нежитлового приміщення в м.Дрогобич (…), яке на протязі багатьох років знаходилося в оренді Дрогобицької районної організації УТМР, а в даний час приватизоване (…) Кузьменком С.Я.”. Ще один кримінал?

 Беріть, судіть! Ні. Чому? Тому що послуги платні? Кримінальний фігурант – особа не з бідних, можна й “подоїти”! Чи ні? Чекають, аби гріхи С.Кузьменка списали за давністю років? Як така одіозна особа може керувати мисливським осередком? Ось тут нам й подумалося: а, може, С.Кузьменко просто колекціонує кримінальні справи, глузуючи над законом і його служивими, й очікує на внесення його імені в книгу рекордів України? Очевидно, когось такий стан справ влаштовує! І хоча наразі горе-голова товариства перебуває на підписці про невиїзд, однак до реального покарання – дуже далеко.

 

ЕНЕЙКО

 

Так називають в Дрогобичі Миколу Кобільника, оскільки він понад 17 років займався бойовими єдиноборствами в клубі “Еней”. Тож постояти за себе вміє. Але суперників долає не силою, а інтелектом. Йому 36 років. Постать позитивна у всіх відношеннях. Нині депутат районної ради. Має два поранення. Закінчив Дрогобицький педінститут. Дружина Наталя. Троє синів. Заради їхнього благополуччя він крутиться, як білка в колесі.

Повернувшись з Києва додому, Микола вирішив зайнятися бізнесом. Кошти для розкрутки позичили родичі. На окраїні села Розбишаки М.Кобільник купив кілька хатин-розвалюх, приватизував землю й заходився розводити диких кабанів (має їх тепер 94 і собак-лайок 54 одиниці). Тримає ведмедя. Корми бере в санаторіях (залишки харчування) та від знайомих, котрі надають доброчинну допомогу (тонни дрібної картоплі, кілька машин некондиційних помідорів тощо). Це саме той випадок, коли на всі 100% спрацьовує мисливська солідарність.

Микола у певному сенсі слова збагачує живу природу, адже випускає “диків” на волю. Мисливських трофеїв йому не бракує, але він їх бере-дере не у природи, а фактично сам у себе. Працює щодня з п’ятої ранку до півночі. Роботи у нього непочатий край. Та оскільки Енейко над усе шанує порядок і дисципліну, це не подобається тим, хто звик паратизувати на природі та діяти будь-як. “Білий ангел – чорні справи” (такий вислів “прилип” до С.Кузьменка)та йому подібні пишуть в різні інстанції кляузи. Можливо, саме тому цьогоріч його “господарку” 19 разів перевіряли представники столичних інспекцій і жодна з них не виявила бодай якогось порушення, бо він чистий. Як білий аркуш паперу. Згадувати в даному контексті С.Кузьменка з його чорними справами та ганебним службовим списком – не доводиться. Але й дрібніших “споживачів” в окрузі вистачає, оскільки Енейко заборонив “тягати” ліс, викидати будь-де відходи, шкодити іншим чином. Саме це й викликає глухий, нічим не виправданий спротив мешканців Брониці, Рихтичів, Добрівлян. Окремі особи, що творять у довколишніх лісах темні справи, докладають максимум зусиль, аби й надалі навколо панував безлад. Такі живуть сьогоднішнім днем. Майбутнє їх не цікавить. А відтак видається, що частині нашого люду потрібні наглядач і палиця, бо свідомості й відповідальності бути самим собі господарем – бракує.

Енейко ж власноручно засадив 800 сосен. Енергія в ньому вирує. Зла ні на кого не тримає. Займається доброчинною діяльністю. Надав кошти на те, аби регулярно курсував автобус до села Брониця. Його девіз: краще мати грам удачі, ніж кілограм золота.

Упродовж 15 років голова районного УТМР С.Кузьменко, крім шкоди, нічого путнього у ввіреному йому “господарстві” не зробив. Та й не думає виправляти ситуацію, бо, бачте, держава коштів не надає. А ось микола Кобільник має конкретні плани, за рахунок чого можна збагатити довколишню фауну. Матеріальну допомогу йому (а не марнотратам) готові надати навіть депутати Верховної Ради. Мисливський фонд можна поповнити і коштом іноземців. Є у підприємливої і мислячої особи низка інших задумів, але їх, на жаль, не дають втілити в життя різні недруги. І на те, видається, нема ради.

У символічному плані на Дрогобиччині триває двобій сил зла і добра. Зла. Яке мало і має там міцні позиції. Чим сильніше зло, тим гірше життя простого люду. З цим миритися не гоже. Тож нехай множаться добрі справи невтомного трудівника Миколи Кобільника. Та й С.Кузьменкові можна дати корисну пораду, зміст якої викладено у поговірці: швидше сядеш, швидше вийдеш. На розкаяння годі очікувати. В у зоні можна підтягнути і освіту. Бажано до середньої…

 

КОРОТКА ПІСЛЯМОВА

 

Оскільки інформація для цього матеріалу бралася тільки з офіційних документів, яка фігурує в матеріалах кримінальних справ та матеріалах судової справи, з яких видно, щозамовником та організатором провокації проти Афанасьєва був саме Кузьменко, ми плекаємо надію на те, що на Львівщині знайдеться принциповий прокурор, який перевірить дані статті і внесе протест до Верховного суду України про перегляд справи Афанасьєва Р.М. за виявленими новими обставинами.

Органам прокуратури годиться також дати принципову оцінку діям дрогобицької міліції, яка роками “маринує” розгляд справ, фігурантом яких є “непотопний” Кузьменко.

Видається на те, що Афанасьєв виявився білою, хоча й яскравою, вороною у силовому відомстві, яке його виштовхнуло. Але ж який маємо порочний ряд: внизу штатний браконьєр Кузьменко, невідомі виробники стрілецької зброї, на обласному рівні – узгоджена команда змовників-фальсифікаторів, які сфармазонили справу проти не в міру настирного “мєнта”, уповні замовна Феміда, яка всупереч фактам і здоровому глуздові винесла вирок, і десь у недосяжній висоті Верховний суд України та Генпрокуратура України, що нездатні відрізнити фальсифікат й покарати винних.

Неназваний на прізвище начальник карного розшуку, інспіратор “справи Афанасьєва”, на заслуженому відпочинку. Совість не мучить. В його особистому арсеналі її не було.

 

Роман НЕВГАМОВНИЙ

 

Львів-Дрогобич-Львів

 

(“НОВИНИ”, № 51, 22-29 грудня 2011 року)

 

КАЛЕНДАР УКРАЇНЦЯ

 

27 січня

1760 — Помер Микола Данилович Ханенко, державний діяч Гетьманщини, генеральний хорунжий, дипломат.

1790 — Народився Петро Гулак-Артемовський, український поет, байкар.

1839 — Народився Павло Чубинський, етнограф, поет, автор гимну “Ще не вмерла Україна”.

1860 — Вперше опубліковано повне видання “Кобзаря” Тараса Шевченка.

1927 — Народився Олекса Тихий, правозахисник.

28 січня

1879 - Помер Павло Чубинський.

1920 — Помер Панас Мирний, український письменник.

1992 - Національний синьо-жовтий стяг Верховною Радою України затверджено Державним Прапором України.

29 січня

У цей день у 1918 році відбулась Битва під Крутами

1578 - Народився архиєпископ Мелетій Смотрицький.

30 січня

1111 - Похід княжих військ на половців.

1655 — Після дводенного бою під Охматовим армія Богдана Хмельницького вирвалася з польсько-турецького оточення.

1667 - Андрусівська угода, поділ України між Польщею і Московщиною.

1901 — У Львові Андрей Шептицький став галицьким митрополитом.

31 січня

1918 — Помер Іван Павлович Пулюй, український фізик і електротехнік, організатор науки, громадський діяч.

1 лютого

1897 — Народився Євген Филимонович Маланюк, український поет.

 

НАРОДНИЙ КАЛЕНДАР

 

26 СІЧНЯ - ЯКОВА НУБІЙСЬКОГО

Жив у IV ст., шанувався як чудотворець, здатний воскрешати мертвих.

27 СІЧНЯ - НІНИ, ПРОСВІТНИЦІ ГРУЗІЇ

Відомо, що вона жила в IV ст. Потрапила в Іверію (так звалася тоді Грузія) як невільниця-полонянка. Досягла великої ша-ни, вилікувавши хворого малюка. Потім вилікувала царицю іверців і навернула її до християнства. Незабаром і сам цар хрестився. Все своє життя, аж до смерті в 335 р., Ніна проповідувала християнство і саме при ній більша частина грузинського народу прийняла християнство. Церква приєднала її до лику рівноапостольних.

28 СІЧНЯ - ОДДАННЯ ЧИ ВИДЕННЯ

Пов’язується з вірою в те, що люди можуть “давати дання”, тобто насилати хвороби та всілякі нелади в родину і господарство. Але проти цього існують різноманітні примови та бага-то інших прийомів. Скажімо, якщо хочуть позбавитися насла-ної порчі, то кажуть: “Твоє даннє на моє одданнє”, тобто, що бажаєш іншому, то нехай повернеться тобі.

29 СІЧНЯ - ПОКЛОНІННЯ ВЕРИГАМ АПОСТОЛА ПЕТРА

Вериги - це кайдани, ланцюги та інші металеві предмети, які носили віруючі люди “для приборкання плоті”. Свято встановлено на честь події 42 р. Тоді за проповідь учення Ісуса Христа апостола Петра кинули у в’язницю, зв’язавши двома ланцюгами. Вночі, напередодні суду, ангел Господній зняв із нього ланцюги-вериги і вивів із в’язниці. Вериговий день здавна відомий також під назвою “Петра-покорму”, оскільки треба було утримувати свійську худобу на зимових кормах ще другу половину зими.

30 СІЧНЯ - АНТОНА-ПЕРЕЗИМНИКА

Цим днем завдячуємо преподобному Антонію Великому, якого вважають засновником братства ченців. Жив у III ст. У сільському побуті через погодні умови одержав ім’я Перезим-ника. “Перезимник подасть надію: утеплить, а потім обмане - все морозом візьме”.

31 СІЧНЯ - АФАНАСІЯ-ЛОМИНОСА Й КИРИЛА ЗИМОВОГО

На честь єпископів Олександрії Афанасія, що жив у IV ст., прославився ученням про зв’язок людини з Богом, за що оде-ржав ім’я Великого. Він написав багато творів, у яких тлумача-ться Євангеліє, Послання апостолів тощо. У день пам’яті цих святих часто бувають морози, тому в народі Афанасій здебільшого зветься Панасом-Ломиносом, а Кирило - Зимовим. “Прийшов Панас-ломиніс - бережи щоки й ніс”. Морози цієї пори називаються Афанасіївськими (Панасовими). Існує по-вір’я, що тільки на Панасові морози можна вигнати відьом, тому що в ці дні вони літають на своє збіговисько і там втрача-ють пам’ять через надмірні розваги.

1 ЛЮТОГО - МАКАРА

Від імені ченця IV ст. Макарія Великого, Єгипетського. Він був учнем Антонія Великого. Життя його пройшло в Єгипті, де він уславився аскетизмом і богословськими працями. По-мер у 391 р. За спостереженнями селян, ясний, сонячний Макарів день - до ранньої весни, якщо завірюха - то на всю Масляну.

 

“ГОЛУБИЙ” МІНІСТР КУЛЬТУРИ НОСИТЬ ГОДИННИК ЗА 5 ТИСЯЧ ДОЛАРІВ

 

 

 

 

Нещодавно журналісти застукали на гарячому міністра культури України Ми-хайла Кулиняка, який народився в Дрогобичі. З’ясувалося, що він носить на руці годинник вартістю понад 5 тисяч доларів.

В Україні годинник, як у Кулиняка, можна купити за 41 тисячу 895 гривень, тобто приблизно за 5237 доларів. Така модель носить назву Maurice Lacroix Masterpiece Croneo MP6128-SS001-82E. Це механічний годинник з автопідзаведенням для чоловіків. Годинник має корпус з нержавіючої сталі та сапфірове скло. На циферблаті є віконечко дати та дня тижня. Годинник має хронограф, а пірнати з ним можна на глибину до 50 метрів.

Як писала “Українська правда”, згідно з декларацією про доходи, загальна сума доходів Михайла Кулиняка за 2010-ий рік склала понад 1 мільйон 365 тисяч гривень. При цьому міністр не зазначив усі джерела своїх доходів. Кулиняк вказав лише, що отримав 179 тисяч гривень зарплатні, а також 6000 матеріальної допомоги. Джерело інших понад мільйона гривень міністр вирішив не зазначати.

А ще наш краянин, якого давно зарахували до галицьких хрунів за прислужництво Януковичу, любить ходити на балет з дружиною Віктора Федоровича, літаючи спеціально для цього в Донецьк, бо “Люся” фактично стала невиїзною.

Одного разу на поважному зібранні Михайла Кулиняка побачили в костюмі голубого кольору, хоча на подібних заходах чоловіки дотримуються чорних строгих тонів. Розлучений міністр сказав, що йому подобається цей колір, а костюм він придбав сам.

Відомий міністр і своєю майстерністю гри на скрипці. Він дав показовий концерт на церемонії вручення премій “Телетріумф”. Небагато хто детально вивчав біографію міністра, в якій значиться, що Кулиняк закінчив Дрогобицьке музичне училище і Київську державну консерваторію за фахом “скрипка”. Він навіть деякий час працював за спеціальністю, а у студентські роки підробляв у переході. До свого виступу на вечорі, як повідомив сам Кулиняк, він підготувався. Тож міністр упевнено взявся за скрипку і дав жару, загравши музику до популярних народних молдавських танців “Молдовеняска”. Грав Кулиняк емоційно. Якусь частину мелодії навіть зіграв, тримаючи скрипку на голові. А потім він взагалі засунув смичок між ніг і грав у такий “віртуозний” спосіб. Справжні поціновувачі “цариці музики” були обурені такою поведінкою міністра, зате регіонали в захопленні плескали в долоні.

На цьому таланти Михайла Кулиняка не вичерпуються. Деякі газети писали, що Ганна Герман любить слухати у його виконанні пісні українських січових стрільців. Подейкують, що саме завдяки цьому він став міністром.

А ще Михайло Кулиняк дружить з Дмитром Табачником, причому цього не приховує. Цікаво, чи виношують вони плани закриття україномовних шкіл у Дрогобичі? І про що взагалі галичанин може говорити з анти-українцем?

Рано чи пізно міністерське поприще Кулиняка та його сестри Галини Гайдук, яка невідомо за які таланти працює заступником голови Дрогобицької райдержадміністрації, закінчиться. Дрогобичани ще довго згадуватимуть лихим словом місцевого хруня, який прислужував анти-українській владі.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

ЧИТАЙТЕ В НАСТУПНОМУ НОМЕРІ “ТУСТАНІ” 2 ЛЮТОГО 2012 РОКУ

 

Чому голова Дрогобицької районної ради Михайло Сікора любить бджіл?

 

 

НЕЗАЛЕЖНИЙ ОПОЗИЦІЙНИЙ ЧАСОПИС

 

Виходить з червня 1992 року

Реєстраційне свідоцтво

ЛВ N231 від 21 березня 1995р.

Засновник, видавець і редактор

Анатолій ВЛАСЮК

 

Надруковано у ПП -“Коло”

Передрук матеріалів без письмового дозволу редакції заборонений

Обсяг 1  друкований аркуш

 

Читайте:

www. tustan.io.ua

www.tustan.info

www.tustan.lviv.ua

Пишіть:

е-mail:vlasjuk60@rambler.ru

Телефонуйте:

067-3678019

 

 

 

 

 

 

 



Создан 28 янв 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником