КЕРОВАНА ДЕМОКРАТІЯ: СПЕЦ-ОПЕРАЦІЯ “ХОРОШКОВСЬКИЙ”

 
 

КЕРОВАНА ДЕМОКРАТІЯ: СПЕЦ-ОПЕРАЦІЯ “ХОРОШКОВСЬКИЙ”




За великим рахунком, усі понад двадцять років незалежності Україна жила за принципом так званої керованої демократії, коли номінальна влада належала президентові, прем’єр-міністру, народним депутатам, але всім фактично керували спецслужби. Колись більше, колись менше, але завжди тримали руку на пульсі життя.

Саме вони ще на зорі становлення демократії й пізніше створювали партії та громадські організації, якими керували перевірені сексоти, посилали в ради різних рівнів вірних собі та Системі бійців. Керована демократія мала забезпечити стабільність ситуації, унеможливити від випадковостей. Під ковпаком спецслужб знаходилось усе значиме в нашій державі, що могло вплинути на розвиток подій. Керована демократія була покликана змінювати все на краще (звичайно, в розумінні спецслужб), але так, щоб незворотні зміни не розхитували Систему.

Звичайно, всевладдя спецслужб в Україні не було таким тотальним, як у колишньому Радянському Союзі чи навіть у сусідній Росії, але досвід боротьби з українськими дисидентами загартував значну частину кагебістів, які перейшли служити в СБУ. Серед дисидентів ми знаємо знакові фігури, але навіть не здогадуємося про тих, кого спецслужби зламали свого часу і змусили працювати на себе. Навіть Помаранчева революція значною мірою була складовою ланкою керованої демократії, а після неї до влади полізли ті, хто раніше не міг і помислити про це, але тепер, залучившись підтримкою спецслужб, вирішив спробувати свого щастя. Як правило, з цього нічого доброго не вийшло, бо спецслужби та їхні вихованці навчилися розв’язувати ідеологічні проблеми в потрібному для себе руслі, тоді як економіка і соціальна політика залишилися для них таємницею за сімома замками.

Найбільших успіхів у впровадженні керованої демократії на пострадянському просторі досягла, звичайно, Росія. Налагоджений механізм дозволив навіть від заслання у владу сексотів перейти до наступного етапу – самим представникам спецслужби йти у велику політику. Досвід Володимира Путіна був успішним – на відміну від Євгена Марчука, який прагнув президентських висот, але їх не досягнув. Керована демократія в розумінні спецслужб – це зберегти Систему, не зруйнувавши її, а маленькі кроки для її покращення не повинні завадити стабільності. Ці люди щиро вірять у те, що розхитування човна – не найкращий спосіб будівництва, а якщо в результаті хаосу Система буде зруйнована, то про демократію доведеться забути. На їхню думку, не люди, а саме спецслужби й обрані ними мають наводити лад у країні, а народовладдя – це від лукавого, як, зрештою, і сама демократія, що власне це народовладдя й означає.

Нині спецслужби розуміють, що ситуація в Україні розхитується, і це може призвести до непередбачуваних наслідків. Розуміють це й олігархи, які відрядили одного з їх числа – Хорошковського – у владу, сподіваючись, що він буде успішнішим на цьому поприщі, ніж Марчук, й маючи на увазі заміну не лише прем’єр-міністра, якого морально готують до парламентської діяльності (можливо, на посту спікера), а й президента, тим паче, що президентські амбіції в Хорошковського свого часу вже були. Але за ним у політиці тягнеться шлейф невдахи, починаючи від “Озимого покоління”, яке ідентифікується не лише з негативним іміджем у народу Інни Богословської. Зрештою, в того ж народу можна вкрасти мільярд, але так ніколи й не стати політиком, якого оберуть у результаті чесних виборів.

Стосунки між Хорошковським і Януковичем важко назвати ідеальними. Нинішній міністр фінансів є радше ставлеником олігархів, ніж президента. З одного боку, Янукович розуміє, що Україну треба рятувати не просто від стагнації, а виводити її з кризи, бо в іншому випадку це означатиме падіння режиму, названого його іменем. Вибір Хорошковського на роль новітнього месії не зовсім вдалий – насамперед з політичної точки зору. Путінсько-медведєвський тандем, хоч і кульгає на обидві ноги, але довів свою життєздатність. Якщо олігархи замість Януковича хочуть найняти собі нового менеджера в особі Хорошковського, то роблять велику системну помилку, яка може дуже дорого коштувати їм – і не лише у грошовому еквіваленті. З іншого боку, Янукович отримує можливість у ручному режимі керувати Хорошковським, убиваючи двох зайців: невдачі приписуючи йому, а успіхи – собі, віддаляючи у часі таким чином примарні надії Хорошковського на президентство, а в перспективі – хоронячи їх узагалі. Адже одна справа поліпшити фінансово соціальну складову регіоналів на тлі передвиборчої кампанії (й основна роль тут відводиметься саме Хорошковському), а інша – серйозна політична боротьба за владу, а в цьому двобої Янукович вважає, що візьме гору.

З відходом Хорошковського від керівництва спецслужбою Янукович починає позбавлятися страху, навіяного цією грізною структурою. Мабуть, жоден керівник України часів незалежності не мав стільки охоронців, скільки Янукович. Загрози його життю були значною мірою надумані, як у тому анекдотичному випадку з “тризубівцем”, який в Івано-Франківську міг з рушниці поцілити в президентський літак. Але це дозволяло спецслужбам постійно тримати Януковича, що називається, в тонусі, а самим доводити свою значущість. Прикметно, що як тільки Хорошковський став міністром фінансів, Янукович на Водохреща дозволив відкрити бар’єри, щоби люди могли ближче підійти до ополонки. Символічно, але факт. З іншого боку, загроза життю президента не знята з порядку денного, бо розчарування його бездарною політикою з боку насамперед східняків може призвести до неадекватної реакції. Так що спецслужби мають роботи непочатий край.

Застосування принципу керованої демократії свідчить про наявність поліцейської держави, коли вибрані з вибраних хочуть підмінити народовладдя. Спец-операція “Хорошковський” лише підкреслює слабкість демократії в Україні…

 

Анатолій ВЛАСЮК   



Создан 01 фев 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником