Тустань № 7

 
 

Тустань № 7




Читайте tustan.info - сайт газети “ТУСТАНЬ” 

 

N7 (588) 1 - 7 березня 2012 року Ціна 1 гривня 

www. tustan.info; е-mail:vlasjuk60@rambler.ru; тел. 067-3678019 

 

ЧИТАЙ “ТУСТАНЬ” В ІНТЕРНЕТІ на сайті tustan.info (вхід через браузер). Або наберіть “газета Тустань” в Google. Заходьте, реєструйтесь, коментуйте, розкажіть друзям. На сайті вміщено чимало матеріалів, які не ввійшли до номерів газети.

 

ЧИТАЙТЕ СЬОГОДНІ

 

ІГОР КУРУС: “ТРЕБА ПІДНІМАТИ КРАЙ!” - 2 СТОР.

ДЕ 5-ИЙ ТОМ “ДРОГОБИЧЧИНИ - ЗЕМЛІ ІВАНА ФРАНКА”? - 3 СТОР.

ДРОГОБИЦЬКІ ДЕПУТАТИ НА СЕСІЮ НЕ ПРИЙШЛИ  -  3 СТОР.

ЧИ ЗАПЛАТИТЬ ОЛЕКСІЙ РАДЗІЄВСЬКИЙ ЮРІЄВІ МАЦЮРАКУ З ВЛАСНОЇ КИШЕНІ?  - 4 СТОР.

“КИЇВСТАР” І МІСЬКА ВЛАДА ВБИВАЮТЬ ДРОГОБИЧАН  - 4 СТОР.

БАНДЕРІВЦІ ВИМАГАЮТЬ ВІДСТАВКИ МІСЬКОГО ГОЛОВИ БОРИСЛАВА - 4 СТОР.

 

ВОЛОДИМИР САБАТ став на платній основі радником міського голови Дрогобича. Це відбулося відразу після зміщення Михайла Ваврина з посади голови Дрогобицької міської організації “Батьківщини”. Подейкують, буцімто пан Сабат брав у цьому активну участь за вказівкою мера. Не буде дивним, якщо й члени комісій і спостерігачі від “Батьківщини” працюватимуть на парламентських виборах за вказівками Партії регіонів.

 

Провінційний щоденник

 

ПУТІН

 

У неділю, четвертого березня, Росія обиратиме Путіна своїм президентом. Звісно, всі розуміють, що інші претенденти не мають жодних шансів на перемогу. Інтрига полягає лише в тому, чи переможе Путін у першому турі, чи дозволить лідерові російських комуністів Зюганову позмагатися з собою у другому турі.

Фішкою передвиборчої програми Путіна є створення Євразійського союзу. І хоча він стверджує, що про Радянський Союз мова не йде, всі розуміють, що Російська імперія не може існувати сама по собі. Поневолювати народи - нині під маркою спільного економічного простору - її основне завдання.

Україні в планах Путіна відводиться особлива роль. Вже до 2015 року, за його задумом, наша держава має стати повноцінним членом Євразійського союзу - з усіма сумними висновками, що з цього випливають.

Здається, Янукович, аби втрафити бажанням Путіна, побіг попереду паровоза. Призначені керівниками міністерства оборони та Служби безпеки є автентичними росіянами. Газову трубу під маркою консорціуму теж хочуть здати Росії. Саме до 2015 року Янукович з президента може перетворитися на уповноваженого Путіна в одному з українських федеральних округів.

На цьому тлі злочинною виявляється яловість опозиції, яка не вміє стратегічно мислити. Дурні ігри навколо висунення єдиного кандидата на мажоритарному окрузі чи скандал навколо Гайтани показують безперспективність справжнього опору влади, яка все більше й очевидніше скочується в російське болото.

Ні в кого не викликає сумнівів той факт, що Путін, ставши втретє президентом, закручуватиме гайки. Його нинішні словесні атаки на Україну можуть перерости в конкретні дії. Чим більше неукраїнська й антиукраїнська влада стелитимуться перед Путіним, тим агресивнішим, цинічнішим і нахабнішим він буде. Навіть ті, кого ми вважаємо російськими демократами, в цих питаннях підтримують Путіна, бо не можуть уявити собі Російську імперію без України.

Важкі часи настають, пані та панове!

Не дамо владі та Росії перекреслити незалежність України!

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

ДРОГОБИЦЬКІ НАДЗВИЧАЙНИКИ СОБАК НЕ РЯТУЮТЬ

 

 

 

Минулого четверга, 23 лютого, активісти стебницького Товариства захисту тварин на чолі з Наталією Петрицин врятували собаку, яку невідомий висадив на пустуючий готельний комплекс, що на Гірці в Дрогобичі.

За словами дрогобичанки Ольги, яка зателефонувала мені, бідний пес три доби знаходився там, скавучав і вив. Жінка підгодовувала нещасну тварину, але зняти його не могла, а бідний пес, звичайно, не наважувався скочити з такої висоти. Не кіт все-таки.

Пані Оля телефонувала до дрогобицьких надзвичайників, але ті порадили їй звернутися до ... львівських еменесників.

Мабуть, пес би так і здох, якби не Наталя Петрицин, до якої я зателефонував. Товариство захисту тварин уже має досвід “спілкування” з братами нашими меншими. Попри певні труднощі, собаку таки вдалося зняти й нагодувати. Щоправда, поївши, пес особливої подяки не висловив і побіг у напрямку Трускавця.

По телевізору і в газетах багато розповідають і пишуть, як працівники Міністерства з надзвичайних ситуацій рятують людей і тварин. Особливо пропіарилися вони під час нещодавніх холодів, коли були встановлені палатки - так звані пункти обігріву. Ще не знати, скільки коштів пішло “наліво”, але багатьом обездоленим людям і бомжам дійсно допомогли.

Але ось у цьому конкретному випадку з собакою, який три доби знаходився між життям і смертю, дрогобицькі надзвичайники показали цілковиті свої байдужість і непрофесіоналізм.

Втім, навряд чи це стане предметом розборок у ратуші з боку Олексія Радзієвського, бо той готується до перемоги в конкурсі на звання кращого міського голови України. Подумаєш, якийсь пес міг здохнути. Олексій Васильович розв’язує більш глобальні проблеми.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

ДЕМ’ЯН МУСІЙЧУК СТВОРИВ СОБІ ОСОБЛИВІ УМОВИ

 

 

 

Наша газета вже неодноразово писала про події навколо комунального підприємства “Туристичний комплекс “Дрогобич”.

Фактично мова йде про готель “Тустань”. Підприємство перейменували, аби працевлаштувати на роботу Дем’яна Мусійчука, якого свого часу помітили в симпатіях до  “Батьківщини”.

Відтоді, як п.Мусійчук став директором, “Тустань” упевнено йде на дно. Заборгованість катастрофічно зростає. Менеджерські здібності керівника виявилися нульовими. В ратуші позірно розводять руками: мовляв, нічого не можемо вдіяти з паном Дем’яном, тримається як воша в кожусі за свою посаду.

Навіть кримінальну справу порушили проти Дем’яна Мусійчука, а суд поновив на роботі працівницю, яку він звільнив. Правоохоронці вдають, що ніби все нормально, а судові виконавці не можуть дати собі раду. І все сходить з рук невтоплюваному чоловікові, який свого часу навіть хотів стати міським головою Дрогобича.

А нещодавно Дем’ян Мусійчук фактично оголосив надзвичаний стан. Ні, не в Дрогобичі, а наразі на ввіреному йому підприємстві.

В наказі, який він підписав, сказано: “В зв’язку з різким зниженням температури атмосферного повітря, відсутністю теплозабезпечення будівлі (приміщень) підприємства, неможливістю проживання в готелі і відсутністю доходів від розміщення, неможливістю забезпечити належні умови праці для працівників, НАКАЗУЮ: ... вважати підприємство таким, що функціонує в особливих умовах”.

Режим роботи, визначений цим наказом, встановлено до першого квітня поточного року.

Працівники підприємства звернулися з листом до дрогобицького міського голови Олексія Радзієвського. В ньому вони пишуть: “Ще рік назад Ви оголосили по всіх засобах масової інформації, що керівник КП “Туристичний комплекс “Дрогобич” Мусійчук Д.П. звільнений з посади директора як неефективний керівник. Нам відомо, що п.Гориславський, бувши головою депутатської комісії, і депутати міської ради дали негативну оцінку діяльності керівника, який умисно довів підприємство до банкрутства, і рекомендували Вам звільнити п. Мусійчука із займаної посади. Такий керівник повинен сидіти в тюрмі за розбазарювання державних коштів”.

І далі: “Олексій Васильович! Нам незрозуміла Ваша позиція як мера міста, на якого ми, колектив, покладали великі надії. Ще в своїй передвиборчій кампанії Ви обіцяли, що підприємство залишиться в комунальній власності, що Ви наведете порядок, що на підприємстві буде нормальний керівник-господар, що колектив зможе нормально працювати. Але все це не справдилося, Ви нас обманули...”.

Мабуть, усі розуміють, що Дем’ян Мусійчук не такий всесильний чоловік у Дрогобичі, аби так безкарно міг збиткуватися над громадою. Видно, хтось дуже хоче довести готель “Тустань” до банкрутства, аби продати його за безцінь. І цей “хтось” сидить у ратуші.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

Р.S. Працівник міліції, який побажав залишитися невідомим, повідомив редакцію, що пограбували будинок Дем’яна Мусійчука і винесли цінностей на 300 тисяч гривень.

 

 

ІГОР КУРУС: “Треба піднімати край!”

 

 

 

Пропонуємо вашій увазі ексклюзивне інтерв’ю Ігоря Куруса газеті “Тустань”.

 

“якщо піду в парламент, в таборі прихильників Януковича я точно не буду”

 

Останнім часом з’явилися на Дрогобиччині два різних бігборди, де згадується Ваше прізвище. За Ваш кошт був виданий церковний календар. Нещодавно проведене масштабне опитування щодо стратегічного розвитку нашого краю, де знову згадується Ваше прізвище. Чи означає це, що Ви маєте намір балотуватися в народні депутати України по Дрогобицькому виборчому округу?

Давайте розіб’ємо питання на кілька блоків.

Про бігборди. Перший пов’язаний з моєю ініціативою щодо розробки стратегії розвитку краю. Це звичайна інформаційна підтримка цієї роботи. Це намагання збільшити довіру до запитань, які містяться в анкеті. А відповіді на анкети щодо стратегії є дуже важливим чинником розробки об’єктивного документу. Ми хочемо дізнатися думки людей, які живуть у конкретному місті чи селі про їхні проблеми, тому обізнаність про розробку стратегії має спонукати людей до відвертості. Щодо Різдвяного бігборду, то я вважав, що на Різдвяні свята забивати людям голову стратегією не доцільно та й гріх у такі дні говорити про роботу, тому і змінили тему.  

Друге, щодо церковного календаря. Я впевнений, що у житті Греко-католицької церкви відбулася надзвичайно важлива подія. Церква розширилася юридично, і це крок до патріархату. Тому утворення Дрогобицько-Самбірської єпархії і введення на престіл нового єпископа Самбірсько-Дрогобицької єпархії, владики Ярослава (Приріза) є історичними подіями, які вартувало зафіксувати.

Нарешті, третє, щодо балотування до Верховної Ради. Щоб йти до Верховної Ради, треба знати, чого туди йти і що там можна зробити, щоб виправити нинішню ситуацію. Я ж прекрасно розумію, чим живе український парламент, оскільки буваю там доволі часто. Скажу відверто це не те місце, яке намазане медом. Немає дискусій, обговорення і пошуку компромісів, а є політична доцільність і бажання переламати один одного через коліно, або банально “кинути”. Сьогодні є “рука” Чечетова і є “рука” Кожем’якіна - і все! Просто так ставати депутатом, щоб потім тебе проклинали, у мене немає бажання. Я вже займав високі посади, маю житло у Києві, маю бізнес, дуже цікаву роботу. У мене вже немає потреби  комусь щось доказувати чи задовольняти свої амбіції. Все вже є. Тому якщо я прийматиму рішення балотуватися у депутати, то вирішальним будуть не задоволення своїх амбіцій, отримання житла в Києві чи високий статус… Проте, до виборів ще далеченько. Як казали древні мудреці: “ніколи не кажи ніколи”.

- А якщо будете балотуватися, то від якої політичної сили підете? Чи станете самовисуванцем – з перспективою опинитися в таборі прихильників Януковича?

- Дехто мені вже зараз намагається прищепити ярлик “тушки”. Але ці “дехто” не знають моїх стосунків з партією Януковича. Це постійна війна. Війна за мову, за українську культуру. Тому якщо піду в парламент, в таборі прихильників Януковича я точно не буду. Водночас мені не дуже подобаються й інші партії, оскільки у них домінує політична доцільність, яка часто йде на шкоду державі і людям. Наприклад, згадайте події, коли Прем’єр-міністр Тимошенко хотіла отримати транш від Міжнародного валютного фонду. То що тоді робила партія регіонів з комуністами? Блокували трибуни, свистіли, ламали стільці і мікрофони і т.д. Коли влада помінялася і вже Прем’єр-міністр Азаров звернувся до Міжнародного валютного фонду за допомогою, пригадайте, що робили БЮТівці? Та те ж саме! Виникає питання, а чому так поступали обидві політичні сили? Та тому, що їм не вигідно, щоб один чи інший уряд отримав підтримку. А  тепер запитання, а чи думали вони про Україну, про людей, які, можливо, чекали цих грошей?  Відповідь однозначна: ні. Для них важливо було знищити політичного опонента. І так кожного дня. А я не хочу керуватися політичною доцільністю, бо вона часто безглузда. А якщо прийму рішення йти до парламенту то буду думати й радитися, з ким йти.

- Але ж у Вас повинна бути якась політична орієнтація?

- Вона у мене є. Я за своєю філософією український християнський демократ.

- Ну, добре, а як Ви оцінюєте шанси висування єдиного кандидата від опозиції в нашому окрузі?

- Ніяк не оцінюю. По-перше, виборець повинен голосувати за того кандидата, який, на думку виборця, буде ефективним у парламенті. А так виходить, що десь у Києві троє людей домовилися, хто балотуватиметься по Дрогобицькому окрузі, може, навіть отримали за це гроші, і нам нав’язують цю людину як перемогу демократії. А, може, ця людина - банальний “хрунь”, чи “забзалюк”, який за місяць перекинеться до протилежного табору? Такий досвід Дрогобиччина вже має. Тому було б добре, щоб проукраїнські партії не нав’язували на Галичині кандидатів, бо тут люди патріотично налаштовані і москаля не оберуть, а краще погоджували таких кандидатів в інших регіонах України, де проблеми з патріотизмом очевидні.

 

“зупинити русифікацію освіти, яку здійснює Табачник”

 

- Розкажіть, будь ласка, про себе. Хто Ваші батьки? Де Ви навчались?

- Мої батьки наприкінці 60-х приїхали до Стебника будувати калійний комбінат. Тато з села Розлуч Турківського району, був футіровщиком і трактористом. Мама родом з села Зав’язанці Мостиського району, поміняла кілька робітничих професій. Нині тато помер, мама живе у Стебнику. Я народився 1970 року у Стебнику. У 1986 закінчив Стебницьку СШ №6 й поступив у Дрогобицьке музучилище. У 1989 році закінчив його й після короткої роботи у місцевому муздрамтеатрі пішов до армії. Після армії поїхав вчитися до Києва там і залишився.

- Ширяться чутки, що Ви вдало одружились, що Ваш тесть – багата людина, а звідси й Ваше багатство.

- Це правда, що мій тесть дуже багата людина. Його багатство - це доброта, щирість і доброзичливість.

- За які й чиї гроші побудований готель “Респект” у Східниці?

- Це гроші родини і моїх партнерів.

- Які ще значимі об’єкти та земельні ділянки в Україні й за кордоном належать Вам?

- Ще є кілька об’єктів. Намагаємось з партнерами втриматися в бізнесі, не дивлячись на існуючий податковий тиск.

- Нині про Вас говорять як про людину голови адміністрації президента Льовочкіна й одіозного в очах галичан політика Каськіва. Як Вам працюється в цій компанії? Що Ви там робите?

- Мені це нагадує анекдот про священика. Приходить один “добродій – конкурент” до священика і каже: “Отче, кажуть, що Ваша дочка повія”. – “Та у мене немає дочки, тільки один син” - відповідає отець. “А Ви тепер підіть і розкажіть це своїм вірним” - відповідає “добродій”. Я не є людиною Льовочкіна і ніколи ним не був. Я з ним навіть не знайомий. Що стосується Каськіва, то ми з ним знайомі давно, ще до “Пори” і Майдану. Наприкінці 2010 року він запропонував мені очолити національний проект “Відкритий світ”. Я довго думав над цим питанням, в тому числі і на можливі звинувачення у співпраці з нинішньою владою. Але коли я побачив, що реалізація проекту дасть можливість підняти рівень освіти дітей, забезпечити школи, в тому числі і сільські, інтернетом, підручниками і зупинити русифікацію освіти, яку здійснює Табачник, то я вирішив погодитися на пропозицію Каськіва. Я впевнений, що якби на цьому місці був регіонал, українофоб, а я в цей час бігав і розказував про свою любов до України, то я зробив би більше біди. А так поки вдається тримати позиції. А те, що розказують, то нехай говорять. Говорити завжди легше. Час розсудить.

Як працюється? Важко. Ну, наприклад, 23 листопада минулого року було прийнято Урядом постанову про затвердження проекту, але досі вона не опублікована. Крім розробки ТЕО, на реалізацію проекту не виділено жодної копійки. Але попри все мені вдалося розпочати пілотний варіант проекту у 704 школах України, і я все роблю, щоб розпочати проект з нового навчального року, який, без сумніву, принесе користь мільйонам українських дітей.

  - Засоби масової інформації писали про Ваш конфлікт з міністром освіти Дмитром Табачником. У чому суть протистояння і чим усе закінчилося?

- Конфліктували ми ще тоді, коли Табачник був віце-прем’єр-міністром, а я першим заступником голови Національної ради з питань телебачення і радіомовлення. Йшлося про відміну постанови Уряду про обов’язковість дублювання фільмів українською мовою. Чим все закінчилося? Я пішов з посади, потім звільнили Табачника. Сьогодні, як мені здається, міністерство не дуже зацікавлене в існуванні національного проекту “Відкритий світ”, тому і намагається робити дрібні пакості: то наказ вчасно не підписали, то інформації не надали, то проект постанови Уряду затримали, то комусь зателефонували, щоб не брали участі у проекті і т.д. Тобто намагаються, я б так сказав, “урізноманітнити” мою роботу.

 

“Час радянщини минув, тому не треба боятися говорити правду”

 

- Повернемось до Дрогобиччини. Чому Ви вирішили займатися стратегією краю саме тепер?

- Проблемами краю я почав перейматися ще років зо три тому. Для цього і створив тижневик “Каменярі” як дискусійний майданчик.

Тепер я побачив, як деякі місцеві керівники розвивають свої регіони. Вони бігають по світу за інвесторами і заманюють їхні гроші у свій край, часом в “пустелю”. А ми живемо на багатющій землі. Тут є нафта, калійні солі, мінеральна вода, Карпати, унікальні підприємства - і бідуємо, бо наші керівники не здатні оформити  інвестиційні  пропозиції, не здатні організувати робочі місця, а навпаки нищать бізнес. А коли я прочитав звіт району, в якому як досягнення подавалося збільшення за рік (!!!) великої рогатої худоби на 8 голів, я зрозумів, що район “впав” нижче плінтуса і йому потрібна допомога. Тому й вирішив залучити київських спеціалістів до розробки комплексного документу.

Але дехто вважає, що це Ваша передвиборча стратегія.

- Нехай би краще той “дехто” займався виконанням своїх прямих службових обов’язків. Тоді, можливо, і не треба було б створювати такого документу. А то знищили район. Міста, як після війни. В селах немає аптек, щоб купити елементарних ліків. Діти ходять у холодні напівзруйновані школи, а наші так звані політики й діячі тільки те й роблять, що шукають ворогів і плетуть інтриги. Я закликав їх об’єднатися довкола розробки стратегії для виведення краю з економічної кризи. Але поки великої активності немає.  А якщо комусь не подобається, що я підняв цю тему, то де він був рік, два чи п’ять років тому? Чому не готував подібного аналізу? Все було добре? Все влаштовувало?

- То коли чекати якогось результату?

- Насамперед хочу подякувати людям за активність і допомогу. Ми вже зібрали кілька тисяч анкет, але поки активність у різних населених пунктах різна. До середини березня ми завершимо збір даних. Далі беремо два місяці на опрацювання. Десь на літо буде перший варіант документу.

- А що це за Ваша нова ідея “Хрунь Дрогобиччини”? Мені здається, що ця затія перебуває на межі моральності.

- Я з Вами можу погодитися. Але скажіть, будь ласка, постійно дурити людей,  брехати, красти громадські гроші, брати хабарі, перекуповувати депутатів й продаватися - це морально? Однозначно ні. То пора казати цим людям в очі, що вони “хруні”, й публічно попереджати інших про це, а не нишком обговорювати якогось начальника, депутата  чи мера на кухні, на форумах чи в курилках. Час радянщини минув, тому не треба боятися говорити правду.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

 

ДОСЬЄ “ТУСТАНІ”

 

Ігор Курус народився 1970 року в Стебнику.

1997 року закінчив Київський інститут культури за спеціальністю “народна художня творчість”, а 2003-го – Державну академію керівних кадрів культури і мистецтв за кваліфікацією “соціолог культури”.

З 1992-го до 1993-го працював менеджером із зв’язків з телерадіоорганізаціями дирекції Всеукраїнського фестивалю “Червона рута”.

1995 – 1996 роки – редактор відділу в газеті “Теленеделя”, старший редактор “Всесвітньої служби радіомовлення України” в Національній радіокомпанії України.

З 1996 року працював в Національній раді з питань телебачення і радіомовлення.

З 2001 року займав там посаду начальника оргвідділу.

Згідно Указу Президента України Віктора Ющенка від 3 квітня 2005 року призначений членом Національної ради з питань телебачення і радіомовлення. Відразу ж був обраний заступником голови цього органу. Звільнений з посади Указом президента 22 лютого 2010 року.

В жовтні 2010 року призначений керівником національного проекту “Відкритий світ”, який передбачає підключення півтора мільйонів школярів до Інтернету за допомогою освітньої 4G-мережі.

 

Де 5-ий том “Дрогобиччини – землі Івана Франка”?

 

 

 

Минає вже 15-й рік(!), відколи з’явився у Дрогобичі 4-й том знаменитого діаспорного видання “Дрогобиччина – земля Івана Франка” як його продовження на рідних теренах. Редактором книги виступив знаний у місті краєзнавець, професор Дрогобицького педуніверситету ім.І.Франка Михайло Шалата.

Нагадаємо, що солідне 3-томне видання “Дрогобиччина – земля Івана Франка” готувалося у США тамтешнім дрогобицьким земляцтвом у 1960 – 1970-і роки. Його редактором був відомий вчений, виходець із с. Грушів, Лука Луців. У тритомнику були надруковані десятки цінних статей про географію, історію, культуру Дрогобича і нашого краю. Переважно автори писали про те, що було заборонене в СРСР, – про національно-визвольну боротьбу українців Дрогобиччини. У 1992 р. 1-й том з цієї серії був перевиданий у Дрогобичі, однак на цьому справа й зупинилася. Тоді ж виникла ідея продовжити серію і видати 4-й том, із залученням нового кола науковців і краєзнавців. Редактором тому визначили М.Шалату, який перед тим відвідав Америку на запрошення дрогобицького земляцтва.

Після тривалої підготовчої роботи, збору матеріалів у 1997 р. з'явився 4-ий том, який мав низку вад і недоліків: поверховість у розпрацюванні тем, значні пропуски у проблематиці, відсутність чіткої концепції книги. Майже чверть книги займали фото з портретами самого М. Шалати. Та й сама робота над томом супроводжувалася гучними скандалами: велике запізнення із його виходом, обезцінення через інфляцію виділених на видання американських доларів, смерть п.Куйдича – одного з організаторів акції. Про це та інше ніхто не наважився тоді сказати.

У 1997 р. було оголошено про початок роботи над 5-им томом “Дрогобиччини”. Редактором знову став проф. М.Шалата. Але тепер люди, які увійшли до редколегії, вирішили проконтролювати діяльність редактора, зважаючи на його зосередженість на власній персоні і вузьке бачення завдань видання. Тому до участі у томі були запрошені десятки фахових науковців, в т.ч. і з поза меж Дрогобича, переважно історики. За певний час назбиралося багато цінних матеріалів. За свідченням самого п. Шалати, зібралася велика стопка папок із статтями кількох десятків авторів. Можна лише здогадуватися, у що переросло дослідження десятків людей, які долучалися до формування книги протягом більше 10 років!

Проте, з незрозумілих причин, 5-й том не виходив і не виходив. Коли науковці запитували п. Шалату про причини цього, він або ухилявся від відповіді, або нарікав на свою вічну “велику зайнятість”, а врешті сказав на одному із засідань “Просвіти”, що він “вже все забув” і повертатися до задавненого тому не хоче.

Цікавий підхід до проблеми штатного патріота, чи не так?

На нашу думку, видання 5-го тому “Дрогобиччини – землі Івана Франка” призупинилося через одну причину (здогад робимо на основі знання натури професора Шалати). Ознайомившись із матеріалами, які надійшли до майбутнього 5-го тому, п. Шалата легко зрозумів, що на їхньому тлі (адже матеріали писали десятки сумлінних науковців) його особисті дослідження про Дрогобич і Дрогобиччину будуть виглядати дуже блідо. При такому “розкладі” важко буде розміщувати власні фотографії кожні 30 сторінок, то для чого тоді трудитися? Реально п. Шалата завжди працював тільки “на себе”, на власну славу (і треба сказати дуже успішно, бо витворив про себе в Дрогобичі, як сказав один публіцист, цілий міф “великого трудівника” і “патріота”). Працювати на “когось” чи там на якусь “ідею” він не звик. Тому зі спокійним серцем пустив 5-й том такого важливого для культури Дрогобича видання “під воду”, тобто у небуття. Правда, при цьому професор Шалата не випустив нагоди ще раз на кошти дрогобицького земляцтва з’їздити до США з родиною …

У всій цій 15-річній епопеї-комедії з елементами самодурства дивує лише одне: чому такою байдужою залишається дрогобицька громада? Адже йдеться про культуру нашого міста, йдеться про змарновану працю десятків талановитих людей. Гадаю, що цей «ювілей» повинен стати стимулом для небайдужих дрогобичан, щоб нарешті повернути зібрані за багато років наукові матеріали про Дрогобиччину з «приватної власності Шалати» до рук редакційної колегії, переформувати саму редколегію через очевидну її недієздатність та неефективність, зробити надалі процес роботи над 5-им томом «Дрогобиччини – землі Івана Франка» гласним і прозорим.

 

Михайло Зубрицький,

краєзнавець

 

 

ДРОГОБИЦЬКІ ДЕПУТАТИ НА СЕСІЮ НЕ ПРИЙШЛИ

 

Минулої п’ятниці, 24 лютого, мала відбутися позачергова сесія Дрогобицької міської ради.

Ще задовго до її початку було зрозуміло, що чимало депутатів на неї не з’явиться. Так і сталося. З сімнадцяти народних обранців, які висловилися за скликання позачергової сесії, прийшли одинадцять. Плюс ще дев’ять з числа тих, хто не підписувався за це. Отже, всього 20 осіб.

Як відомо, у Дрогобицькій міській раді засідає 50 депутатів. При голосуванні враховується голос міського голови (до речі, Олексія Радзієвського на цій сесії не було, повідомили, що він відбув до Страсбургу, хоча злі язики плещуть і досі, що він переховувався вдома). Отже, для проведення сесії треба мінімум 26 голосів, тобто елементарну більшість.

Що ж так налякало депутатів - в тім числі й тих, хто буцімто висловився за проведення позачергової сесії? На розгляд було запропоновано питання про політичну ситуацію в Україні й два звернення - одне до президента, інше до громадськості.

Як бачите, мова не йшла про приватизацію об’єктів комунальної власності, коли за помахом чарівної палички Олексія Радзієвського депутатський корпус збирається мало не в повному складі, чи про надання земельних ділянок, коли депутати приходять самі й своїм колегам декілька разів телефонують, аби ті прийшли, адже землю буцімто під садівництво, а насправді під будівництво маєтків мають надати їм самим чи дорогій родині.

Це тим паче дивно, коли врахувати, що з 17 партій, представлених у Дрогобицькій міській раді, принаймні півтора десятка, за виключенням Партії регіонів та “Сильної України”, належать до табору так званих національно-демократичних сил. Невже формальна відсутність у сесійній залі, а фактична присутність міського голови так магічно діють на них?

Мабуть, ні для кого не секрет, що міському голові зараз не вигідно “зачіпатися” з президентом з багатьох причин. Хоча він позірно і відійшов від Партії регіонів, але залишився в хороших стосунках з багатьма “донецькими”. Про жодну ідеологію тут не йдеться, а лише про економічні шкурницькі інтереси обидвох сторін.

А ось на сесії мали говорити саме про ідеологію. Про політичних політв’язнів, яких необхідно випустити на волю, як цього вимагає резолюція європейців (до речі, чи не Олексій Радзієвський, відвідуючи вдруге Страсбург у складі президентської делегації, хоча мені не вдалося знайти на інтернет-сайтах хоч найменшого натяку про цю поїздку, мав би бути найбільше зацікавлений у виконанні цієї резолюції?), про стан справ в Україні напередодні парламентських виборів, про інші важливі речі. Ті депутати, які буцімто належать до опозиційних режиму Януковича партій, знехтували можливістю подати свій голос протесту? Кому вони служать? Людям, які їх обрали? Ні, бо дрогобицька громада в більшості своїй стоїть саме в опозиції до режиму Януковича. Чи, може, особисто міському голові, боя-ись його за свої великі й маленькі грішки? Тут уже ближче до істини. Чи дбають виключно про свої шкурницькі інтереси? Боюсь, що останнє найбільше відповідає істині.

Подібна ситуація мала місце минулого року, коли аж з третьої спроби була проведена позачергова сесія, присвячена політичній ситуації в Україні. Отже, мова йде не про випадковість, а про тенденцію. Причому тенденцію, яка не з найкращого боку характеризує дрогобицьких депутатів. Зрештою, це їх обов’язок ходити на сесії, приймати доленосні рішення, відстоювати інтереси громади. Чи вже пора міняти міського голову й депутатів?

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

КАЛЕНДАР УКРАЇНЦЯ

 

1 березня

1882 - Народився Тесленко Архип Юхимович, український письменник.

2 березня

1861 -  В Україні під російською займанщиною скасовано кріпацтво.

3 березня

1669 - У Глухові обрано Дем’яна Многогрішного гетьманом Лівобережної України.

1827 - Народився байкар Леонід Глібов.

4 березня

1750 - Кирило Розумовський обраний гетьманом України.

1815 - Народився Михайло Вербицький, композитор, громадський діяч, автор гімну України “Ще не вмерла Україна”.

1852 - Помер Микола Васильович Гоголь, прозаїк, драматург, поет. 

1918 - Центральна Рада прийняла ухвалу про реєстрацію громадянства України.

1949 - Народився Володимир Івасюк, український поет і композитор.

1989 - Створене українське товариство “Меморіал”.

5 березня

1950 — Загинув Роман Шухевич, генерал-хорунжий, головнокомандувач УПА, голова Секретаріату УГВР.

6 березня

1918 - Центральна Рада проголосила адміністративну реформу України, поділивши її на 32 землі.

1951 — Помер Володимир Винниченко, український письменник, політичний діяч.

7 березня

1573 - Іван Федорович заснував у Львові першу друкарню.

 

НАРОДНИЙ КАЛЕНДАР

 

1 БЕРЕЗНЯ - МАРУФИ

В народі цей святий вважається заступником від злих духів, оскільки вилікував біснувату дочку перського царя. Початок закликання весни. Печуть бублики (символи сонця весняного), печиво у вигляді “пташок” - “жайворонки”, роздають дітям, аби ті закликали пташок з вирію. Вербиця прокидається - вербний тиждень починається.

2 БЕРЕЗНЯ - ФЕДОРА

Він сповідував християнську віру, тому відмовився виконати наказ принести жертву поганським богам. А коли його відпустили, то підпалив храм язичників, які утискали християн. Після жорстоких катувань його спалили. В цей день вшановується пам’ять Федора Мовчазного, що жив у XIII ст. і  похований у Дальніх печерах Києво-Печерської лаври. Він відзначився подвигом мовчання, чим досяг невидимого спілкування із Самим Богом, за що одержав від Бога дар чудо творення. У старі часи існувало також повір’я, що, помолившись святому Федору, можна повернути викрадені речі.

3 БЕРЕЗНЯ - ЛЬВА ТА ФЛАВІАНА

Обидва жили в V ст. Лев увійшов в історію як папа римський Лев І, а Флавіан - як архієпископ Константинопольський. Вони були противниками монофізитства - вчення про одну (божественну) природу Ісуса, а не дві - божественну й людську. Послання Льва і Флавіана було покладено в основу віровизначення IV Вселенського собору, який відбувся в Халкідоні в 451 р. і який відкинув монофізитство.

4 БЕРЕЗНЯ - АРХИПА, ФИЛИМОНА Й АПФІІ

Архип і Филимон були апостолами із 70-ти, співробітничали з апостолом Павлом. Апфія була дружиною Филимона. В їхній домашній церкві часто збиралися християни. Під час правління римського імператора Нерона прийняли мученицьку смерть.

5 БЕРЕЗНЯ - САДОКА І З НИМ 128 МУЧЕНИКІВ

Церковні легенди розповідають, що коли Садок був підданий тяжким випробуванням, то він молився, щоб той, хто призве Бога його іменем, удостоївся спасіння. Саме тому до цього мученика звертаються з особливою молитвою про врятування від задаремної, марної смерті.

АГАФОНА

Вшановується пам’ять Агафона - папи римського і Агафона Печерського. Перший з них відомий своїм посланням VI Вселенському собору. Агафон Печерський був ченцем Києво-Печерського монастиря в XIII-XIV ст. Зціляв недужих через покладання на них своїх рук і мав дар пророцтва. Похований у Дальніх печерах.

6 БЕРЕЗНЯ - КОЗЕЛЬЩИНСЬКОЇ ІКОНИ БОГОМАТЕРІ

Історія її тісно пов’язана з фактом дивовижного зцілення доньки графа Капніста. Через тяжку хворобу Марія  втратила здатність самостійно рухатися. Тодішні світила медицини не допомогли. У відчаї Марія звернулася з молитвою до ікони Богоматері - старовинної сімейної реліквії - і раптово одужала. На честь цієї щасливої події граф збудував у своєму родинному маєтку у Козельщині (Полтавська обл.) каплицю, потім дерев’яну церкву, а в 1900 р. було споруджено оспіваний О.Гончаром собор.

7 БЕРЕЗНЯ - МАВРИКІЯ І 70 ВОЇНІВ

Усі вони служили в римському війську, були послідовниками вчення Ісуса Христа. За приналежність до християнської віри близько 305 р. вони були замучені.

 

ЧИ ЗАПЛАТИТЬ  ОЛЕКСІЙ РАДЗІЄВСЬКИЙ ЮРІЄВІ МАЦЮРАКУ З ВЛАСНОЇ КИШЕНІ?

 

 

Мабуть, нема особливої потреби представляти нашим читачам Юрія Мацюрака. Він стояв біля витоків створення на наших теренах партійних структур “Батьківщини”, а ще минулого року працював у Дрогобицькій міській раді.

Проте 28 лютого 2011 року Олексій Радзієвський звільнив його з посади. На думку Юрія Мацюрака, це було здійснено незаконно. Дрогобицький міськрайоннний суд встановив, а Львівський апеляційний адміністративний суд це підтвердив.

Як стало відомо, звільнення Юрія Мацюрака відбулося тоді, коли він перебував у відпустці. Навіть найнижчий за посадою керівник знає, що звільняти людей у такому разі не можна. На що ж сподівався Олексій Радзієвський? Складається враження, що він не чекав спротиву своїй волі. Адже приблизно в той самий час разом з Юрієм Мацюраком звільнили з добрий десяток людей, але жоден із них не подав до суду і змирився з долею.

Юрій Мацюрак вирішив повоювати і добився перемоги. Суд визнав протиправним і скасував розпорядження міського голови про звільнення Юрія Мацюрака. Постановлено вважати його звільненим з роботи після досягнення ним граничного терміну перебування на державній службі. За понад три місяці вимушеного прогулу Дрогобицька міська рада має нарахувати та виплатити йому середній заробіток. За свою помилку чи упереджене ставлення мав би заплатити зі своєї кишені Олексій Радзієвський, але чинне законодавство цього не дозволяє, тому в кінцевому результаті постраждали платники податків.

Хотів би звернути увагу ще на один факт. Між адміністрацією виконкому Дрогобицької міської ради в особі міського голови та профспілковим комітетом виконкому Дрогобицької міської ради було укладено колективний договір на 2010-2012 роки, відповідно до п.2.11 якого при зміні структури виконкому міської ради адміністрація зобов’язується повідомляти профспілковому комітету  про можливе скорочення чисельності або штату працівників не пізніше, ніж за три місяці, і узгоджувати з ним персональний склад  осіб, які пропонується вивільняти. При звільненні з цих підстав слід попереджати працівника не пізніше, ніж за два місяці.

У випадку з Юрієм Мацюраком цих умов дотримано не було, і його було звільнено всупереч діючому законодавству. Боюсь, що подібні порушення з боку міського голови були допущені й стосовно інших осіб, яких звільнили з роботи. Але мали би втрутитись правоохоронні органи, які виявляють дивну лояльність до порушників закону з ратуші в цій та інших справах. З іншого боку, якби не боязнь інших звільнених працівників, які не захотіли йти до суду відстоювати свої права, Олексій Радзієвський не відчував би себе в Дрогобичі вершителем людських доль...

 

Анатолій ВЛАСЮК   

 

“КИЇВСТАР” І МІСЬКА ВЛАДА ВБИВАЮТЬ ДРОГОБИЧАН

 

На нашій вулиці у вересні 2011 року встановили чергову вишку зі станцією мобільного зв’язку від “Київстар”. Все було би добре, якби кількість таких станцій у нашому місті відповідала технічним нормам і здоровому глузду.

В містах Європи і навіть Східної та Південної України, за територією і населенням еквівалентним Дрогобичу, таких станцій по 3-5 і розташовані вони або за містом або, в крайньому випадку, на околиці. Наприклад, в Іллічівську Одеської області, який за територією навіть більший, ніж наш Дрогобич, таких станцій усього чотири. В Ялті, що в Криму, яка за територією вдвічі більша за Дрогобич, таких станцій шість, та й ті розташовані за містом.

У нас таких станцій уже понад 30, і більшість із них розташовані в центральних частинах міста: біля шкіл, навчальних закладів, дитячих установ, лікарні і тому подібне.

Станція, яку встановили на нашій вулиці у вересні минулого року, знаходиться на віддалі 150 метрів від раніше встановленої станції на вулиці Самбірській. Для чого така густота? Дрогобич упевнено посідає перше місце в світі щодо кількості таких станцій з розрахунку на одиницю площі.

Як відомо, такі об’єкти цілодобово випромінюють потужне електромагнітне поле, дія якого на живі організми є руйнівною, викликає в людей онкологічні та серцево-судинні захворювання.

Встановлення станцій мобільного зв’язку здійснюється неконтрольовано, без врахування громадської думки і часто-густо без дозвільних документів. Багато з них не зареєстровані в органах влади місцевого самоврядування нашого міста.

З’являються вони на наших дахах втаємничено і несподівано. Вночі завозять обладнання, а вранці за кілька годин вишка готова. Монтажники на запитання перехожих, що вони монтують, відповідають, що телевізійну антену, а насправді нахабно і цинічно брешуть - пройшли, напевно, інструктаж у відповідній установі.

В епопеї зі встановленням цих станцій люди вбачають незаконні і корупційні дії. І все це роблять “Київстар” і купка чиновників від місцевої влади. Зокрема, дозвільні документи на встановлення останньої станції міська влада оформила заднім числом. І зробила це після того, як громадськість мікрорайону стала гостро протестувати і вимагати демонтажу цього об’єкту.

Під тиском громадськості депутати міської ради вже тричі на трьох сесіях приймали рішення про її демонтаж як такої,  що встановлена крадькома і всупереч волі мешканців мікрорайону. Але ніхто на ці рішення не зважає.

Ми зверталися до колишнього прокурора нашого міста п.Соболя. Але він проігнорував наше звернення, не давши навіть відповіді. Звертались і до начальника СБУ. Але віз і нині там.

Місцеві чиновники не помічають чи не хочуть помічати, як з непомірною швидкістю розширюються цвинтарі - люди вмирають раптово (серце і судини). Масові скарги на головні болі, болі в серці, артеріальний тиск. Причину цього люди вбачають у рекордній кількості станцій мобільного зв’язку в Дрогобичі. Він став полігоном для випробовування людей потужним електромагнітним полем. Це щось подібне до психотропної зброї. Скільки таких станцій буде ще встановлено? Чи буде цьому кінець? Чи кінець нам?

Допоможіть нам навести порядок з цими станціями, довести їх кількість до безпечної і розумно обгрунтованої.

За демонтаж останньої станції підписалося понад 300 мешканців мікрорайону.

 

Від імені мешканців мікрорайону лист-заяву написали

Віра Михайлівна ШАТИНСЬКА (вул. Сагайдачного, 142),

Борис Степанович КРАВЕЦЬ (вул. Лесі Українки, 118, кв.1)

 

БАНДЕРІВЦІ ВИМАГАЮТЬ ВІДСТАВКИ МІСЬКОГО ГОЛОВИ БОРИСЛАВА

 

23 лютого 2012 року Громадська організація “Бандерівець” прийняла рішення “Про відставку міського голови Борислава”. У ньому зокрема сказано:

“Чимало передвиборчих обіцянок Володимира Фірмана залишаються невиконаними, хоча вже минуло чимало часу, аби хоч щось втілити в життя.

Найбільш болючою проблемою для бориславців залишається водопостачання. Здається, за жодної міської влади впродовж двадцяти років незалежності України ця проблема не стояла так гостро. Володимир Фірман у своїй передвиборчій програмі пообіцяв цілодобове водопостачання, а на зустрічі з журналістами в листопаді 2011 року з нагоди річниці перебування при владі сказав, що вже до кінця року водопостачання суттєво поліпшиться. Натомість минуло вже два місяці, а водопостачання не те що не поліпшилось, а суттєво погіршилось. При цьому Володимир Фірман і члени його команди лише говорять про труднощі, чому в Бориславі нема води, але не кажуть, коли ця вода з’явиться і що для цього треба зробити.

Громадська організація “Бандерівець” вимагає добровільної відставки Володимира Фірмана з посади міського голови за введення в оману бориславської громади. Пропонуємо депутатам скликати позачергову сесію з цього приводу.

Будьмо цивілізованими людьми!

Відповідаймо за свої слова і вчинки!

Слава Україні! Героям слава!”

 

Громадська організація “БАНДЕРІВЕЦЬ”

 

ВІТАЄМО З ЮВІЛЕЄМ!

 

Газета “Тустань” вітає з 60-літтям від дня народження

ОЛЕКСАНДРА ВАСИЛЬОВИЧА МАГЛЬОНУ

і бажає йому міцного здоров’я.

 

 

Вже 60 зозуля накувала.

Біжать роки, і їх не зупинить...

Вітання з ювілеєм наші щирі,

Ще до ста років зичимо дожить!

Хай Бог боронить від хвороб і бід,

Ріка здоров’я щоб ніколи не зміліла.

Життя нехай дарує щедро ще багато літ

У мирі, спокої, у радості й в надії.

Тож хай Господь пошле Вам з неба милість,

Пречиста Діва хай в житті допомога!

Від Бога ласки Вам бажаєм,

Здоров’я Вам - на всі літа!

Хай сонце Вам яскраво сяє,

У серці квітне доброта!

 

Читайте tustan.info - сайт газети “ТУСТАНЬ”

 



Создан 03 мар 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником