Тустань № 9

 
 

Тустань № 9




Читайте tustan.info - сайт газети “ТУСТАНЬ” 

 

N9 (590) 15 - 21 березня 2012 року Ціна 1 гривня 

www. tustan.info; е-mail:vlasjuk60@rambler.ru; тел. 067-3678019 

 

ЧОМУ ПЛАКАВ ПУТІН?

 

Мабуть, ніхто не сумнівається, що Володимир Путін – великодержавний російський шовініст, який розуміє одну просту річ: розпад Російської імперії означатиме занепад Росії як самостійної державної одиниці.

Своєю чергою, носієм великодержавного російського шовінізму виступає і російський народ. Цю особливість росіян свого часу зазначав у статтях Степан Бандера, пишучи про події навколо Другої світової війни та в післявоєнний час. Сутність російського шовінізму не змінилася. Ось цей великодержавний держиморда, який хоче тримати в напрузі весь світ, і голосував за Путіна.

Путін розчулився, бо аж сам не повірив, що має майже 64 відсотки прихильників. Звісно, можна говорити про багато-чисельні фальсифікації, вкидання бюлетенів, “каруселі” й таке інше, але факт залишається фактом: у масі своїй Путіна підтримали шовіністи-великодержавники.

А існувала інтрига другого туру, введення запасного варіанту, запровадження посади віце-президента… Путін ризикнув – і виграв, зробивши ставку саме на великодержавний російський шовінізм. Його войовнича риторика напередодні виборів не залишила в цьому жодних сумнівів .

Звісно, і всередині Росії Путін здійснюватиме реформи, приречені на провал, як і в Україні, бо не можна одночасно думати про добробут народу й особисто збагачуватись. Мабуть, за рік-другий значно поменшає прихильників, які за нього голосували, бо так завжди буває, коли розчаровуєшся у вождеві. Але для Путіна і його шовіністичної політики це вже не матиме жодного значення. Карт-бланш, даний на шість років, уповні розв’яже йому руки в досягненні мети – створенні Євразійського Союзу.

Найпершою жертвою імперіалістичних планів Путіна має впасти Україна. Це тим більше очевидно на тлі особистих неприязних стосунків старого-нового президента Росії з Януковичем і яловістю опозиції, яка ніяк не може по-справжньому, а не декларативно об’єднатися на тлі загрози з боку північного сусіда.

З іншого боку, Європа змучилася посилати сигнали Януковичу, а тому може віддати Україну на відкуп Росії в обмін на безперебійне постачання газу, особливо в зимовий період.

Путін більше не плакатиме. Плакатимуть Україна й ті, хто посміють піти проти Путіна й великодержавного російського шовінізму… Чи все-таки є інший варіант – стрімкий ривок у Європу і особливо в НАТО? Але чи зважиться на це Янукович?

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

 

 

 

 

ОЛЕКСІЙ РАДЗІЄВСЬКИЙ ТА ДЕПУТАТИ ДРОГОБИЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ПРАЦЮЮТЬ НА РЕЖИМ ВІКТОРА ЯНУКОВИЧА

 

 

 Дрогобицький міський голова Олексій Радзієвський не просто обдурив своїх виборців, а банально їх кинув, немов бандит з великої дороги. І мова вже навіть не йде про те, що він не виконав своїх передвиборчих обіцянок. Чим далі, тим більше стає зрозумілим, що він їх і не виконає, бо втрутилися незалежні від нього чинники, бо команда, яку він підібрав, не здатна до реформ, та й сам Олексій Васильович, видається, більше думає про власну кишеню, ніж про добробут дрогобицької громади.

І з політичної точки зору Радзієвський кинув своїх виборців. Чимало дрогобичан голосувало за нього, бо повірило, що він “відхрестився” від Партії регіонів. Насправді ж, як тепер стає зрозумілим, це був тактичний хід з його боку. Страх, який керує Радзієвським у повсякденному житті, не дозволив йому зрозуміти, що він би став міським головою за будь-яких обставин – хіба що з меншим відсотком голосів виборців. Цей же страх постійно змушує його згинати голову перед ненаситними “донецькими” крутеликами.

Олексій Радзієвський, судячи з його поведінки, залишився вірним Вікторові Януковичу та Партії регіонів. Це особливо видно на прикладі проведення сесій, на яких намагаються розглянути політичні питання. Минулого року ми вже мали приклад, коли не було кворуму, а сама сесія збиралася з цього приводу з другого чи навіть третього разу. Так сталось і наприкінці лютого, коли за відсутності міського голови, більшість депутатів просто не прийшли на позачергову сесію, присвячену політичним подіям. Про вирішальну роль Радзієвського в цьому процесі маніпулювання депутатською думкою можна було лише здогадуватися.

Але міський голова вирішив скинути маску й діяти відверто, аби ні в кого, і насамперед у панів із Києва, не виникало жодних сумнівів, кому насправді служить Олексій Радзієвський. Коли вже на черговій сесії постало питання про розгляд політичних питань, міський голова взяв слово і сказав, що  представники тієї чи іншої політичної сили в міській раді, які ініціюють розгляд питання “Про політичну ситуацію в Україні”, є не лише депутатами, а й працюють у виконавчих органах Дрогобицької міської ради. “Вони змушені будуть голосувати проти себе, – сказав Радзієвський. - Йому або депутатський мандат треба здавати, або його треба буде звільняти з посади за те, що він, на догоду вузько партійним інтересам робить тут політику”. Міський голова також нагадав, що з питання політичної ситуації в Україні скликалась позачергова сесія, але вона не відбулася через відсутність кворуму. При цьому він скромно замовчав, якою ж була його роль у цьому, причому вже не перший раз.

Депутати фактично піддалися тиску з боку міського голови і не проголосували за розгляд цього питання за пропозицією голови Координаційної ради Блоку національно-демократичних сил Дрогобиччини і свого колеги Михайла Ваврина. Звичайно, сам Олексій Радзієвський не посмів би так нахабно втручатися в конституційні права депутатів, змішувати праведне з грішним, фактично погрожуючи звільняти тих депутатів, які підпорядковуються йому по службовій чи господарській діяльності, якщо вони висловлять незгоду з діями або навіть словами Олексія Радзієвського. Крім того, дрогобицький міський голова сплутав державу Україну з режимом Януковича. Ті, хто на державній службі, не повинні служити президентові, а лише – Україні, і якщо антиукраїнські прояви влади шкодять нашій державності, відверто виступити про цього. Це стосується не лише депутатів, а й самого Олексія Радзієвського.

З іншого боку, депутати – не діти, вони, якщо мають людську гідність, мали би протистояти солдафонським наказам міського голови. Тим паче, що дві третини депутатського корпусу представляють сили, які входять до Комітету опору диктатурі, який напередодні сесії прийняв рішення про розгляд цього питання і безумовну підтримку піднятих у ньому проблем. Вже вкотре стикаємося з ситуацією, коли депутати вирішують за виборців, а що ж їм робити з режимом Януковича і, головне, як йому протистояти. Їхні партійні лідери голосують за одне, а депутати – за інше. Чи не настав час серйозно запитати, насамперед у самого себе, чому таке можливе? Невже думка одного чоловіка, нехай навіть і міського голови, переважає думку дрогобицької громади, яка в цілому негативно налаштована проти режиму Януковича? Чи не пора тим, хто в Комітеті опору диктатурі представляє національно-демократичні партії, нарешті поставити питання руба щодо порушників партійної дисципліни: або вони з Радзієвським і бояться за свої теплі посади, або разом з народом виступають проти режиму Януковича? Багатьом з них, особливо тим, хто працює на господарських посадах чи в ратуші й напряму є залежним від Радзієвського, дійсно вже давно слід покласти депутатські мандати. І не лише тому, що вони є порушниками партійної дисципліни, а тому, що заради власного благополуччя зрадили інтереси своїх виборців.

Рано чи пізно режим Януковича сконає, залишившись ганебною сторінкою в історії України. Чимало з нинішніх депутатів переметнуться до інших політичних сил, залишившись на своїх посадах у господарських структурах чи в ратуші. Чи визріє дрогобицька громада до того, аби не обирати їх до міської ради? Чи й далі вони нахабно наживатимуться, спекулюючи національними гаслами й удаваною турботою про людей?

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

ТЕАТРАЛЬНЕ ПРАВОСУДДЯ

 

У Дрогобичі між студентським профілакторієм університету та театром лежить ласий шматок землі в майже п’ять тисяч квадратних метрів, за який розгорілася справжня війна.

Тут  розташовані три гаражі та земельна ділянка, якою до недавнього часу володіла понад сорок років 76-річна власниця. Тепер, схоже, гаражі знесуть, а нещасна жінка залишиться без засобів до існування. Натомість ласий шматок землі має перейти театру. Злі язики подейкують, що тут хтось хоче звести фешенебельний будинок, а за цією оборудкою буцімто стоїть дрогобичанин, міністр культури Михайло Кулиняк.

Ще 2010 року Дрогобицький міськрайонний суд задовольнив позов власників гаражів до театру, визнав за ними право власності й право користування земельною ділянкою.

З чого виходив суд? Як видно з матеріалів справи, дані гаражі були зведені ще на початку 80-х років минулого століття згідно розпорядження виконавчого комітету Дрогобицької міської ради. Відповідно була закріплена й земельна ділянка під ці гаражі. Попередній директор театру знав цю ситуацію, а тому жодних заперечень чи зауважень з його боку не було. Зі зміною керівництва театру справа набуває драматичного характеру.

З’ясувалося, що міська рада фактично хоче віддати цю земельну ділянку театру. Власники гаражів не могли добитися правди в стінах ратуші, бо їх футболили від одного засідання депутатської комісії до іншої, а врешті сказали через півтора року, що рішення не прийняте, бо не було кворуму. Тому вони звернулися до суду, аби вказані гаражі за ними закріпили. Дрогобицький суд прийняв рішення згідно чинного законодавства, адже в пункті першому статті 344 Цивільного кодексу України сказано, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлене цим кодексом. А в пункті четвертому цієї ж статті сказано, що право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

З цим рішенням не погодилися Львівський обласний музично-драматичний театр імені Юрія Дрогобича та Дрогобицька міська рада, які подали апеляцію. Апеляційний суд Львівської області цю скаргу задовольнив, вважаючи, що земельна ділянка в особі театру належить місту, а гаражі не відносяться до нерухомого майна, а тому право власності на них не встановлюється. Як бачите, у правовій державі все просто, як борщ.

Скривджені власники гаражів звернулися у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, але там рішенням України ухвалили відмовити у касаційному провадженні справи.

Відтак державна виконавча служба Дрогобицького міськрайонного управління юстиції видала постанову про відкриття виконавчого провадження, за яким збірно-розбірні металеві гаражі їхні власники мають забрати самовільно.

Проводячи журналістське розслідування у цій справі, я зіштовхнувся з дикими випадками нецивілізованого поводження людей від культури, які мали би нести в маси цю саму культуру. Поза увагою судів і громадськості залишилося й те, що 76-річна жінка змушена збирати макулатуру, аби не померти з голоду, бо в неї тепер відібрали город. Про все це ми поговоримо у наступних публікаціях, присвячених театральному правосуддю.  

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

ЗНУЩАННЯ НАД СТЕБНИЧАНАМИ

 

Стебницький міський голова Василь Пецюх каже, що бракує сто тисяч гривень на приватизацію державного гірничо-хімічного підприємства “Полімінерал”. Саме стільки грошей треба на виготовлення проектної документації на підготовку підприємства для приватизації. Навряд чи ці слова високопосадовця можна вважати державницьким підходом до справи. Швидше за все, Василь Пецюх грає в небезпечні ігри зі стебничанами, фактично підтримуючи мафію, якій приватизація колишнього калійного комбінату зараз не потрібна. Що таке сто тисяч гривень для Стебника, Дрогобича, а тим більше області чи України? Копійки! Натомість комусь вигідно, аби кошти на “Полімінерал” безбожно розкрадались, а його великі й малі керівники будували хати й купували автомобілі собі й дітям, щедро ділячись з покровителями. А стебничани, які колись жили з калійного комбінату, змушені випрошувати подачки з барського столу, аби влада розв’язала найболючіші проблеми.

 

У БОРИСЛАВІ ХОЧУТЬ ПОРУШИТИ ПРАВА ЛЮДИНИ

 

Три відеокамери спостереження хочуть встановити в Бориславі на площі Івана Франка, біля кінотеатру “Каменяр” та в мікрорайоні вулиці Коваліва. На думку правоохоронців, це дасть змогу уникнути багатьох злочинів, які скоюються в цих найбільш людних місцях міста нафтовиків. Таким чином хочуть компенсувати брак міліціонерів та їхнє бажання самовіддано працювати на благо бориславської громади. З іншого боку, привселюдне стеження за людьми порушуватиме їхні права, закріплені в Загальній декларації прав людини. Якщо  відеокамери спостереження встановлять, то можуть спостерігати не лише за тим, як юнаки  споживають пиво, а й цілуються з дівчатами. Навряд чи бориславці захочуть, аби таким чином порушували їхні права на приватне життя.

КОРУПЦІЙНІ СХЕМИ В ОСВІТІ

 

Освіта залишається однією з найбільш корумпованих у нашій державі.

Мабуть, усі розуміють, що все йде згори, і саме там слід шукати найбільш вишукані корупційні схеми. Проте й на місцях вигадали чимало такого, що давно мало би бути в полі зору правоохоронних органів. Проте боротьба з корупцією ведеться ними від випадку до випадку, в рамках оголошеної кампанії, хоча вони добре знають, в чию кишеню осідають грошики від освіти.

Не претендуючи на всеохопність, все ж окреслимо окремі корупційні схеми, які відбуваються у місцевій освіті. Про це хоч і говорять пошепки, але таємне рано чи пізно стає явним.

Насамперед у школах існують так звані внутрішні перевірки, коли директори шкіл покривають своїх учителів, захищають їх від несподіванок. За нашими даними, створюється спеціальний фонд, аби “задобрити” інспекторів. І мова йде не лише про обіди та сто грамів, а й про конверти з грішми. В межах однієї адміністративної одиниці суми бувають просто астрономічними.

В місті менше хабарництва, ніж у районі, але суми зате значно більші. Щоб влаштуватися на роботу вчителя, в районі треба заплатити від 400 до 700 євро, а в місті розмова починається від 800 євро. А хто не знає, що на одну ставку можуть працювати декілька вчителів - і це ще одна корупційна схема, бо гроші від них ідуть явно не до бюджету.

В районі безбожно розкрадають гроші на опаленні шкіл. Чи хтось порахував, скільки насправді дров, закуплених через лісництва, використали? А що вже говорити про неякісне вугілля, яке закуповують за підвищеними цінами? Відкати йдуть потрібним людям, а контрольно-ревізійні органи звично не знаходять порушень.

Ще одна корупційна схема - це ремонти шкіл. Раніше це робили шефи - підприємства, установи, тепер гроші скеровують із бюджетів. Скільки фактично коштів використали, ніхто достеменно не знає.

У сільських школах колись була техніка - трактори, машини. Нині все продали як металобрухт.

Закупівля обладнання - парт, шаф, шкільних дошок і таке інше - теж приносить чимало прибутків корупціонерам. Як правило, все йде у дві-три базові школи, які очолюють перевірені директори. Через деякий час ці ж школи отримують ще новіше обладнання, а вже нібито старе під видом списання продається іншим установам. Гроші, звичайно, теж не поступають до бюджету.

Великий дохід приносять неіснуючі ставки. В школах є водії, механіки, які жодного дня не працювали. А скільки наших краян працюють за кордоном, але вважається, що їхнім основним місцем роботи є школа. Усім добре: заробітчанам іде стаж, а за цю послугу вони платять роботодавцям.

Учительські звання - методиста, старшого вчителя й таке інше - теж коштують. У багатьох випадках їх дають за гроші, а не за досягнення. Таке саме відбувається, коли вчителі не їздять на курси підвищення кваліфікації, відкуповуючись грішми.

Окремо слід сказати про закупівлю продуктів харчування для шкільних їдалень та буфетів. Тут проводять тендери, і чомусь у магазині можна неодмінно купити дешевше, ніж у того, хто цей тендер виграв. Різниця в ціні теж осідає в кишенях корупціонерів.

Крайніми залишаються прості вчителі, які можуть сподіватися лише на букет квітів першого вересня і на свято останнього дзвоника. Поза тим чиновники від освіти та їхні покровителі в органах влади процвітають.

Щоб подолати корупцію, освітою мають керувати чесні люди.

 

Аналітична служба газети “Тустань”

 

ДРОГОБИЧЧИНА: ВЧОРА, СЬОГОДНІ, ЗАВТРА

 

Надпис у центрі Дрогобича

 

 

Червону картку Януковичу від молоді отримала районна адміністрація. Якщо міська влада не прийме на сесії заяву про політичну ситуацію у місті, її чекає такий же сигнал!

 

 

 

 

6 березня під стінами Дрогогобицької районної адміністрації відбулася акція молодих активістів, присвячена 2-м роковинам перебування при владі Януковича.

Молоді люди показали Януковичу та його людям червону картку ЗА те, що:

- обіцяв квартири для молоді - дав камери для політв’язнів;

- обіцяв 75 відсотків бюджетних місць у вищих навчальних закладах - дав українофоба Табачника;

- фінансує тушок, замість підвищення стипендій;

- працевлаштовує “сім’ю” замість молоді;

- збільшує призов замість професійної армії;

- корумпує освіту замість покращення її якості

та за десятки інших невиконаних перед молоддю обіцянок та за підсумками 2-х річчя перебування при владі Президент Янукович отримує червону картку! Червона картка є символом дискваліфікації, молодь вважає, що цей гравець повинен покинути назавжди українську політику!

Нагадуючи конкретні обіцянки, які були дані молоді Януковичем та його командою, молодь підсумувала, що Президент повністю відступився від них у своїй діяльності та сконцентрувався на зовсім інших завданнях. В результаті Янукович протягом 2-х річного терміну перебування при владі повністю втратив довіру молоді, зрадив її.

Учасниками акції стали “Батьківщина Молода”, “Молодь Змін”, “Сокіл”, “Студентська Свобода” та інша небайдужа молодь.

Наприкінці координатор заходу та керівник міської “Батьківщини” Роман Москаль наголосив, що проведення подібних акцій відбувається в рамках національної молодіжної кампанії “ВСТАВАЙ!”, метою якої є виведення з української політики Януковича шляхом активізації молоді! Очищення країни від подібних політиків тільки під силу молоді, вважають активісти.

 

СУЧАСНІСТЬ ПОЕЗІЇ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

 

 

 

Чимало років минуло зі смерті прославленого українського письменника, художника та національного героя Тараса Шевченка, але він продовжує ворушити свідомість країни своєю запальною пристрастю до “нашої землі, що нам не належить”. Заворушилися і  студенти біологічного факультету Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка.

7 березня на біологічному факультет, що у м .Трускавець, відбувся вже традиційний вечір шевченківської поезії, який організувало студентське самоврядування. До участі були запрошені не тільки студенти, але й викладачі. Кожен учасник підготував поезію, яка, на його думку, є актуальною в сучасному суспільстві.

Дійство відбувалося за круглим столом. Кожна декламація викликала сплеск емоцій, які переростали у дискусії. Розпочався вечір символічним запаленням свічки, адже пам'ять жива доти, доки горить свіча. Родзинкою вечора було акапельне виконання твору “Бандурист” студенткою другого курсу Павляк Іванною.

Усі учасники брали активну участь в обговоренні і зробили висновок, що Т.Г.Шевченка певною мірою можна вважати ще й пророком. Побувавши на цьому вечорі, можна подумати, що його твори  написано не близько 200 років тому, а буквально вчора. Настільки детально та правильно описана сучасна країна та суспільство в його поезіях.

Завершився вечір декламацією поезії “Заповіт”.

І мене в сім’ї великій,

В сім’ї вольній, новій,

Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом.

Так, саме в цей вечір за родинним столом і здійснився заповіт великого прославленого українця - Тараса Григоровича Шевченка. І доки ми, хоча б раз в рік, у дні його пам’яті, відкриватимемо Кобзаря та гортатимемо сторінки його поезій, цим самим віддаватимемо йому шану.

 

КОМУНАЛЬНИКИ ДРОГОБИЧА ВІДМОВИЛИСЬ ВІД СУПЕРОВОГО АВТОМОБІЛЯ

 

Шостого лютого у “Віснику державних закупівель” з’явилося повідомлення, що дрогобицьке комунальне підприємство “Житлово-експлуатаційне об’єднання” хоче придбати за 260 тисяч автомобіль “Рено”. Серед іншого в автомобілі мав бути клімат-контроль, іонізатор-ароматизатор повітря в салоні, масажне сидіння водія, круїз-контроль й інші прибамбаси. Проте керівництво підприємства в подальшому відмовилося від закупівлі автомобіля. Можливо, Богдана Недбальського налякала інформація про звільнення з посад керівників різних рівнів, які нераціонально використовували кошти для придбання автомобілів. А й справді, чи не за ненадані дрогобичанам послуги хотіли купити цей автомобіль?

 

ДОЛИНА ВІДІБРАЛА У БОРИСЛАВА МАЙЖЕ 5 МІЛЬЙОНІВ ГРИВЕНЬ

 

Від початку цього року три підприємства, розташовані в Бориславі, здійснюють сплату податків не в місті нафтовиків, а в Долині. Мова йде про колишнє управління бурових робіт, колишню тампонажну контору і колишній газопереробний завод. “Укрнафта” зробила їх філіями головних підприємств, розташованих у Долині. За підрахунками податківців, у результаті цієї нехитрої операції Борислав щороку недоотримуватиме близько п’яти мільйонів гривень.

 

ЯРОСЛАВ ПРИРІЗ МАЄ ЗАСТУПНИКА

 

Преосвященний владика Ярослав (Приріз), Єпархіальний єпископ Самбірсько-Дрогобицький, призначив нового протосинкела єпархії. Ним став протоієрей Григорій Комар, священик Самбірсько-Дрогобицької єпар-хії УГКЦ. Відповідно до церковного законодавства, протосинкел є наділений звичайною владою заступника і допомагає єпархіяльному Єпископові у керівництві всією єпархією.

 

У БОРИСЛАВІ ВБИЛИ НЕВІДОМОГО

 

Нещодавно у під’їзді будинку N 8 по вул. О. Довженка в Бориславі  бригада швидкої медичної допомоги виявила труп невідомого чоловіка із ножовим пораненням. За фактом вбивства порушено кримінальну справу. Особа вбитого встановлюється.

 

ХТО ВРЯТУЄ НАФТОПЕРЕРОБНИЙ ЗАВОД?

 

Починаючи з серпня 2011 року, простоює Дрогобицький нафтопереробний комплекс “Галичина”. З грудня 2011 року почалось скорочення чисельності персоналу. За підсумками 2011 року завантаженість ВАТ “НПК - Галичина” склала лише 6,6 відсотка. Перероблено 159,5 тисяч тонн нафти. Падіння виробництва сягнуло майже 60 відсотків до рівня 2010 року і понад 62 відсотки - до 2009 pоку. Здається, далі вже падати нікуди. Про цю ситуацію знають у Києві на найвищому державному рівні, проте не хочуть вдарити палець об палець, аби врятувати підприємство, хоча державі тут належить трохи більше чверті акцій. Схоже, що комусь вигідно, аби завод, який колись приносив найбільше коштів у бюджет Дрогобича, припинив своє існування. Приклади бориславського колишнього хімічного заводу чи дрогобицького “Галолу” вже маємо.

 

ДИСКУСІЯ У ЧЕТВЕР

 

Сьогодні, 15 березня, має відбутися четверте засідання Дискусійного клубу. Учасники розглядатимуть проблему збереження історико-архітектурної спадщини Дрогобиччини. Мають прибути поважні гості зі Львова. Експерти розкажуть про своє бачення проблем, а кожний присутній матиме можливість висловити свою точку зору.

 

 

 

ДОПОМОЖЕМО ВЛАДІ ЛАТАТИ ДОРОГИ

 

На більшості доріг Дрогобиччини з таненням снігу мов корова язиком злизала асфальт. Укотре витрачені десятки мільйонів гривень платників податків, а корупціонери у владних кабінетах поклали собі до кишень чималі суми. Як зарадити біді? Громадський активіст Павло Бєлоусов з кримської Алушти знайшов, здається, дієвий спосіб впливу на владу. Він відкрив інтернет-сайт ukrjama.com. Відтак з’явилися фото окремих ям. Згідно чинного законодавства, за ямами на дорогах повинна стежити державтоінспекція. Тому слід фотографії ями з відповідною заявою, зразок якої додається на сайті, надіслати на адресу ДАІ. Впродовж 30 календарних днів автоінспектори повинні спонукати відповідні організації залатати яму. Якщо цього не сталося, скеровуєте скаргу до прокуратури. Зразок і цього документу можна знайти на цьому сайті. За короткий час вдалося залатати біля тисячі ям. То, може, й на Дрогобиччині знайдеться бодай сотня активістів, яка завалить ДАІ фотографіями ям і заявами, допомагаючи владі виконувати її роботу? Про результати пишіть нам.

 

Герої є, були і вічно будуть

 

 

                                       Чи знаєте ви край, де вічна тьма неволі

                                       Вергла на скорбний люд полуду сліпоти?

                                                                             Петро Карманський

 

 

Я хотів би висвітлити морфологію території і комунікаційні схеми українських сіл Дрогобиччини, згадати події під час австрійської, польської, німецької і радянської окупації. Яка окупація робила саме більше “добро”, постараємося згадати в розмові з учасником національно-визвольних змагань Ярославом Яворським. Звернемо увагу на вплив ідеологічних тенденцій на мешканців і роль церкви в історії сіл.

Всі села Дрогобиччини були однаково налаштовані проти окупаційних режимів. Були по селах різні люди, які захоплювалися ідеями соціалізму, а також маленька частка нелюдів – комуністів, яких підтримували наші “старші брати” з ідеєю злочинного комунізму.

Ярослав Яворський прочитав ці слова біля пам’ятника Степану Бандері в Дрогобичі 01.01.2012 року, якого сила духу і велич були сприйняті присутніми.

 

Ім’я Бандери - це сила духу,

Незламна віра в майбутнє.

Вона дзвенить тобі до вуха

І дзвоном в серці б’є могутнім.

 

Хвала тому, він був у дні лукаві

Недолю нації ввібрав.

В її кермі життя поставив

І нею волю гартував.

 

Ми хоч світоглядами різні є,

Ідім на зустріч нової ери.

Єднаймося для добра народу і України вільної

Під прапором ідей Степана Бандери.

 

Слава йому – він величина,

Для щастя націю кував.

Він душу й тіло в злу годину

В жертву на вівтар поклав.

 

Хоркавців Федір Йосифович, упіст, перший голова Дрогобицької станиці братства ОУН-УПА, дав рекомендацію організувати Конгрес Українських Націоналістів (27.12.1992р.), що було виконано установчим зібранням. Першим головою КУН був Микола Малинівський, секретар Йосифів Й.В., члени проводу: Іван Жук, Остап Мороз, Федір Хоркавців, Яворський Ярослав та ін.

У селі, де народився Ярослав Яворський, були люди різних поглядів. Там неодноразово бував наш видатний краянин Іван Франко, Михайло Павлик та інші. У Ярослава вкоренились революційні ідеї, сильний дух нації, про які я знаю. Він живе ідеями Каменяра, висвітленими у працях “Великі роковини”, “Вічний революціонер”, “Каменярі” тощо.

Дрогобицька українська гімназія (тепер СШ №1), яка була побудована на кошти, зібрані свідомими українцями Дрогобиччини, стала центром націоналістичних молодіжних рухів. Землю під забудову теж дали патріоти України. Я пам’ятаю, коли сперечалися, хто більше дав, то дивилися по списку та хотіли бути вищими меценатами. Тепер треба вчитися нашим нелюдам, які транжирять тисячі, а пару гривень на видання книжок не дають. Тут діяла підпільна організація “Крути”, до якої входили Ярослав Яворський, Мирон Захарія, Роман Щербак, Василюк та інші. Тут також діяла підпільна організація “Юнак”, до якої належали Гудз, Роман Білик. Цими організаціями керував Левко Грущак (Лев). Загинув у нерівній боротьбі, похований у рідному селі Унятичах. Про нього будемо говорити окремо. Це сотенний ОУН-УПА.

На зміну старшому поколінню прийшла молодь. Як згадує Ярослав Яворський, у другій половині 40-х років багато хлопців з Добрівлян навчалося у дрогобицькій СШ №1 (колишня українська гімназія ім.  І. Франка). В жовтні 1946 р. під керівництвом проводу обласної ОУН(р) з числа учнів старших класів цієї школи сформовано Молодіжну націоналістичну організацію СШ №1 “Крути” в яку увійшли юнаки з Добрівлян: . Щербак Роман (1929 .), псевдо Помста, 2. Захарія Мирон Якович (1929 .), 3. Яворський Ярослав Панькович (1929 .).  Група у складі чотирнадцяти чоловік переважно розповсюджувала листівки, приготовлені проводом обласної ОУН(р), що викривали нових окупантів. Є підтвердження, що група “Крути" була пов’язана з УПА, планувала замах на кандидата в депутати Середу. Але, як пише Р. Пастух, молоді підпільники недостатньо суворо дотримувалися вимог конспірації, і хоча ОУН(р) виявила донос на групу “Крути”, не встигла попередити її членів. Відтак 6 лютого 1947 року просто в класах СШ №1 було арештовано усіх юних підпільників. Члени групи відмовилися від адвокатів та касаційних заяв. Незабаром, 17 квітня 1947 р., трибунал Дрогобицької області виніс Р. Щербаку як заступнику керівника групи смертний вирок. Однак прокурор СРСР визначив усім однакове покарання: 10 років виправно-трудових таборів. Я. Яворського було звільнено з-під варти за відсутністю доказів.

Незважаючи на черговий провал і жертви, мединицький районний провідник “Нестор” створює нову підпільну групу, до якої з Добрівлян увійшли: 1. Яворський Ярослав Панькович, студент; 2. Романишин Роман Матвійович (1930),робітник; 3. Літинський Василь (1930), студент (після заслання мешкав у Стебнику, похований у Добрівлянах); 4. Берегуляк Євген Миколайович (1931), робітник.

Група не встигла провести жодної акції, бо у липні 1948 р. уже була арештована. За геройську поставу трибунал жорстоко покарав підпільників – 29 вересня 1949 р. усіх засудив на 25 років ув’язнення з позбавленням громадянських прав ще на 5 років. Але боротьбу з режимом  добрівлянці продовжували в таборах Воркути, Кінгіру та інших. Як подвиг молодих добрівлянців розглядає описані події газета "За вільну Україну". Позитивно оцінив кожен крок і їх учасник Я. П. Яворський.

Ярослав Панькович Яворський, рідний брат о. митрата Степана Яворського, народився у 1929 р. в сім’ї Панька і Катерини Яворських. Під час німецької окупації закінчив початкову сільську школу і продовжив навчання в Дрогобицькій гімназії. Середню освіту завершив у роки радянської окупації і додатково навчався в механічному технікумі, а далі пройшов три роки студій у Львівському політехнічному інституті. Український патріотизм прищепили йому, як згадує Ярослав Панькович, ще учителі Добрівлянської школи, а пізніше – професори і викладачі української гімназії в Дрогобичі. За участь в юнацькій підпільній організації та за зв’язок з націоналістичним підпіллям і боївками УПА у 1949 році його арештовано НКВД і засуджено Військовим трибуналом на 25 років таборів і 5 років позбавлення громадських прав. Заслання відбував у таборах Казахстану (м. Коунрат, Балхаш, Джезказган). Згідно з указом Верховної Ради СРСР у 1956 р., був звільнений і повернувся в Дрогобич. Працював інженером на Дрогобицькому долотному заводі. Тепер живе в Дрогобичі, бере активну участь у громадському житті.

 

Йосип Йосифів

 

КАЛЕНДАР УКРАЇНЦЯ

 

15 березня

1939 - Карпатська Україна проголосила незалежність.

16 березня

1664 — Поляки розстріляли українського гетьмана І. Виговського.

1880 — За підозрою в революційній агітації заарештовано українського поета Івана Франка.

17 березня

1674 — Івана Самойловича було проголошено гетьманом всієї України.

1874 — Народився Августин Волошин, священик, президент Карпатської України (1938—1939).

1951 — Українська Повстанська Армія (УПА) закликала США допомогти їй у боротьбі з СРСР. 

18 березня

1913 — У Львові створена організація “Січові стрільці”. 

19 березня

1917 — У Києві відбулося Свято Свободи — одна з найбільших національних маніфестацій в історії України.

1864 — Народився Василій Липківський, перший митрополит відродженої 1921 року Української Автокефальної Православної Церкви.

1895 — Народився Максим Тадейович Рильський, український поет, перекладач, публіцист.

1930 — Народилась Ліна Костенко, українська поетеса. 

20 березня

1622 — Помер Петро Сагайдачний, український гетьман.

1632 — Народився Іван Мазепа, гетьман України.

1669 - Рада старшин запорізьких козаків визнала протекторат Туреччини над частиною Правобережної України.

1895 - Вийшло друком перше число “Громадського Голосу” під редакцією Івана Франка.

1917 — Український історик Михайло Грушевський обраний головою Центральної Ради. 

21 березня

1942 - Померла Ольга Кобилянська, українська письменниця.

 

НАРОДНИЙ КАЛЕНДАР

 

15 БЕРЕЗНЯ - АРСЕНІЯ

Автор однієї з редакцій “Києво-Печерського патерика” - видатної пам’ятки давньоукраїнського письменства. Арсеній був ченцем у Києво-Печерському монастирі,  сприяв церковному будівництву. В 1406 р. він створив найдавніший список “Патерика”, який містить названу його іменем редакцію - Арсеніівську. Помер святитель Арсеній у 1409 р.

16 БЕРЕЗНЯ - ЕВТРОПІЯ, КЛЕОНІКА І ВАСИЛИСКА

На честь мучеників, які постраждали за Христову віру близько 308 року.

17 БЕРЕЗНЯ - ГЕРАСИМА-ГРАЧІВНИКА

Вшановується пам’ять преподобного Герасима, який жив у V ст., і Герасима Вологодського. Перший з них був настоятелем монастиря поблизу Йордану, помер у 475 р. Герасим Вологодський народився у Києві, прийняв чернецтво у Гнилецькому монастирі неподалік Києва. Згодом оселився на далекій півночі, проповідуючи християнську віру. Помер у 1178 р. Цей день здавна пов’язується з прильотом перших граків. І понині у деяких селах цього дня печуть хлібини у вигляді граків.

18 БЕРЕЗНЯ - КОНОНА

Назва дня пов’язується з іменем мученика, який займався городництвом і жив у III ст. Здавна цього дня заведено копати городи та замочувати насіння капусти й помідорів для висіву в парниках. У цей день згадують ще одного мученика на ім’я Конон Ісаврійський, що походив з Ісаврії (територія південно-східної Туреччини), жив у І ст. За народним звичаєм цього дня відмічали святого Конона – захисника й доглядача коней. За народними віруваннями саме за це Ілля-Громовик довіряв Конону правити кіньми на своїй колісниці. Коні дуже чутливі до присутності злих сил, тому ті найперше намагаються згубити коней.

19 БЕРЕЗНЯ - ВІДНАЙДЕННЯ ЧЕСНОГО ХРЕСТА

Церковне свято, пов’язане з подорожжю в 325 р. в Палестину матері римського імператора Костянтина Великого імператриці Олени. В Єрусалимі вона знайшла хрест, на якому був розп’ятий Ісус, цвяхи, якими його прибили до хреста, оніксовий бокал з останньої вечері тощо.

20 БЕРЕЗНЯ - СЕМИ ХЕРСОНЕСЬКИХ ЄПИСКОПІВ

Вони проповідували християнство в Херсонесі Таврійському (нині Севастополь) у IV ст. Язичники вбили єпископів Євгенія, Єлпідія та Агафадора. Першими єпископами Херсонеса, які прийняли мучеництво, були Єфрем і Василій.

21 БЕРЕЗНЯ - АПОСТОЛА ЄРМА

Він належав до числа 70-ти. В юності був проданий у рабство одній багатій жінці, яка згодом відпустила його на волю. Завдяки торговельним, часто нечесним, оборудкам Єрм зробився багатим і за це був покараний: дружина його стала сварливою, а діти зреклися християнства. Тоді він покаявся, після чого став одержувати одкровення з неба від Бога, які виклав у своїй книзі “Пастир”.

 

 

 

 

 

ВІД СТЕФКИ ГІРЧИЦІ ДО ОЛЕКСІЯ РАДЗІЄВСЬКОГО

 

А що, мої дорогенькі, скучили за старим Максимом Гірчицею? І я за вами скучив! Ото ніжився на Канарах і Мальдівах, а подумки завжди був з вами, мої дорогі читачі “Тустані”. Відпочив гарненько з моєв Стефков, а тепер буду вам повідати, що сі діє на Дрогобиччині.

 

СТЕФКА ГІРЧИЦЯ ТАКИ ЙДЕ В ДЕПУТАТИ

 

Моя Стефуня геть чисто вдуріла. Коли вона сказала, жи йде в дупутати, я подумав: жартує кубіта на старості років. Потім бачу: е ні, серйозно! Навіть злякався: може, дах поїхав. А тепер бачу, жи моя Стефка стратег і тактик, куди там Наполеону. Все розрахувала по днях і по годинах, вірить у свою перемогу, як я колись вірив, жи Стефуня буде моєю, а не Міська зі Солоного Ставка. Сказала Стефка, жи буде балотуватись як самовисуванка, бо з жоднов партією зв’язуватися си не хоче. Я вдурів, коли побачив, жи наші люди з Горішньої Брами за бездурно допомагають Стефці. Мені якось не пасувало, аби Стефка платила мені за послуги, хоча я, як той дурний пес, цілими днями бігав містом, висолопивши язика. Стефуня вже заручилася підтримкою багатьох впливових людей у Дрогобичі й Бориславі, Трускавці та Стебнику. Тепер вирішила, жи буде йти пішки селами Дрогобицького району від хати до хати, ночуватиме в чужих людей, аби довести, жи вона теж з народу. А ви думали! Такого жоден кандидат у депутати не придумає. Стефка каже, жи за неї має проголосувати аж 99,9 відсотка виборців, а в деяких селах і 102 відсотки. Так що моя Стефка усіх вас ощасливить і зажиємо, як у раю.

 

РАДЗІЄВСЬКИЙ В “ОДНОКЛАСНИКАХ”

 

Мій внук дружить у соціальній мережі “Однокласники” з дрогобицьким міським головою Олексієм Радзієвським. Щось по ночах пише йому, а той відповідає. Я вже сі сварю. Та людина має вдень працювати, дбати про громаду, це не те що моєму внукові відсипатися на уроках. Наш мер недавно зареєструвався під скромним іменем “Олексій Васильович”, як російський цар. Ось зайдіть на “Однокласники”, наберіть у “пошуку” “Олексій Васильович” і самі переконаєтеся. Ну, однокласників як таких у нього нема, бо, видно, вони не такі продвинуті, як наш градоначальник. Але з ним дружать відомі в Дрогобичі люди, навіть одна симпатична депутатка. А кобіт яких має в друзях! Видно, ще не змок порох у порохівницях! Дехто каже, жи то хтось збиткується над Радзієвським. Але якщо Азаров у Фейсбуці має свою сторінку, то чому Радзієвський не може розважитись в “Однокласниках” після важкого трудового дня. Якби то була підставка, то наше доблесне СБУ вже би давно вирахувало зловмисника. А так усе нормально. Може, це й на краще. Бо люди і “Тустань” услід за ними все критикують і критикують Радзієвського, не дають йому спокійно жити, бо того не зробив і до того руки не доходять. А так вночі напише якась кобіта лагідного листа Олексієві Васильовичу, попросить його ніжним голосочком дах залатати, аби на голову не капало, чи воду з підвалу відпомпувати, - дивишся, вже зранку кипить робота, комунальники спокою не мають. Так би за якийсь рік усі комунальні проблеми й розв’язали б. Я би взагалі радив чиновникам у ратуші поробити собі сторінки в “Однокласниках”. Зручно і вигідно. Не треба розпоряджень міського голови. Пише, наприклад, Радзієвський Шильнику: “Дай Власюку правдиву відповідь на його запит, а то мене вже прокуратура замучила” - і Шильник пише, а не вдає з себе великого юриста всіх часів і народів.

Ось така фільозофія, пані та панове...

 

ФІЛЬОЗОФ МАКСИМ ГІРЧИЦЯ ІЗ ГОРІШНЬОЇ БРАМИ

 

З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ!

 

Газета “Тустань” вітає з днем народження

ІВАНА МАТКОВСЬКОГО

і бажає йому міцного здоров’я.

 

Хай Матір Божа Вас охороняє,

Сіяє втіхи зірка золота,

Ісус Христос  з небес благословляє

На щедрі,

довгі, многії літа!

Нехай життя  квітує

буйним цвітом

І день народження

приходить знов і знов,

А доля хай дарує

з кожним роком

Здоров’я, злагоду,

любов!

Газета “Тустань” вітає з днем народження

ЮРІЯ БАСЮКА

і бажає йому міцного здоров’я.

Хоч швидко той час

у житті вже летить,

А зараз бажаєм Тобі

не тужить.

Щоб впевнено йшов

до своєї мети,

Щоб все, що задумав, зумів досягти.

Щоб дім Твій минали тривога й біда,

Щоб сила була,

як весняна вода.

Бажаєм Тобі тільки радісних сліз,

Копицю здоров’я

і  радості віз.

 

Газета “Тустань” вітає з днем народження

ОСИПА БАНДУРУ

і бажає йому міцного здоров’я.

 

Хай Бог боронить від хвороб і бід,

Ріка здоров’я щоб ніколи не зміліла.

Життя нехай дарує щедро ще багато літ

У мирі, спокої, у радості

й в надії.

Тож хай Господь пошле Вам з неба милість,

Пречиста Діва хай в житті допомога!

Від Бога ласки Вам бажаєм,

Здоров’я Вам - на всі літа!

 

ДЕНЬ ВІДКРИТИХ ДВЕРЕЙ

 

Шановний абітурієнте!

Біологічний факультет Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка проводить 17 березня 2012 року об 11 год.

ДЕНЬ ВІДКРИТИХ ДВЕРЕЙ

У програмі: зустріч з професорсько-викладацьким складом біологічного факультету, знайомство з навчальними аудитиріями та лабораторіями, умовами та правилами вступу, а також напрямками навчальної та наукової діяльності факультету.

Адреса факультету: м.Трускавець, вул.Івасюка,11; тел.(03247) 5-14-57.

 

 

 

 



Создан 18 мар 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником