Тустань № 10

 
 

Тустань № 10




Читайте tustan.info - сайт газети “ТУСТАНЬ”

 

N10 (591) 22 - 28 березня 2012 року Ціна 1 гривня

www. tustan.info; е-mail:vlasjuk60@rambler.ru; тел. 067-3678019

 

Чи вшановує Дрогобич пам’ять Василя Іванишина?

 

 

23 березня Василеві Іванишину виповнилося би 68 років. А в травні минає п’ять років, як він відійшов у Вічність.

Народна мудрість гласить, що нема пророку в своїй Вітчизні. Так і Провідник Всеукраїнської організації “Тризуб” імені Степана Бандери більше знаний і шанований в Україні, ніж у Дрогобичі, де працював у місцевому університеті.

Нелюбов до нього з боку так званої дрогобицької еліти була прогнозованою, бо Василь Петрович занадто добре вивчив нутро цих ницих політиканів, які люблять Україну до глибини своєї кишені. Особливо саркастично він написав про них у своїй сатиричній праці “Жерці імпрези”. Треба було бачити погляди цих людців, адже ніхто з них не признається навіть сам собі, що це його зобразили, показали всю ницу сутність тих, хто упродовж двадцяти років веде на манівці дрогобицьку громаду.

Василь Іванишин був не лише теоретиком, а й практиком українського націоналізму. Його публіцистичні статті та книги стали гідним внеском у розвиток націоналістичної думки, гідним продовженням справи Дмитра Донцова та Степана Бандери. З іншого боку, очолювана ним Всеукраїнська організація “Тризуб” імені Степана Бандери не лише словом, а й ділом стояла на захисті інтересів України й простого українця, тим більше коли маємо неукраїнську й антиукраїнську владу.

Після смерті Василя Іванишина лунали заклики гідно вшанувати його пам’ять. Проте лише найближчі побратими подбали про це. Їхніми зусиллями виданий двотомник праць Василя Іванишина “Державність нації”, інші посмертні твори. А, головне, що в нових умовах вони підхопили прапор з рук Провідника і гідно продовжують його справу.

За великим рахунком, Василеві Іванишину не потрібні вулиця його імені чи меморіальна дошка на будинку, де він жив. Але дрогобицька влада повинна бодай подумати, як гідно вшанувати його пам’ять, тим паче, що за Олексія Радзієвського в Дрогобичі встановили пам’ятник Степанові Бандері, а Тарас Метик належить до націоналістичного КУНу. Чи й ці керівники, за влучним висловом Василя Іванишина, теж є жерцями імпрези?

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

ЧЕРНЕЦЬ ПОДАВ ДО СУДУ

 

28 березня має відбутися судове засідання за позовом Мирона Чернеця, викладача Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, до газети “Гомін Галичини” та інтернет-сайту “Дрогінфо”. Підставою вимагати 50 тисяч гривень стала опублікована в цих виданнях “казочка”, яка, на думку позивача, ображає його честь і гідність. Якщо вагітна редакторка “Гомону Галичини” Анна Баневська з трепетом очікує вердикту, все ж таки сподіваючись на справедливість суддів, то шеф-редактор “Дрогінфо” Максим Федис вважає себе непомильним у цій справі й розкручує по повній програмі свій інтернет-ресурс.  Опубліковане продовження “казочки”, де ми впізнаємо багатьох осіб, які мають реальні шанси стати ректором навчального закладу. У коментарях на “Дрогінфо” вже майже ніхто не говорить про суть справи, а вишукує компромат на викладачів університету. Сам Максим Федис запропонував заплатити 20 тисяч гривень за пікантні подробиці, що стосуються Мирона Чернеця. Експерти вважають, що важко буде засудити “казкарів”, проте, враховуючи стан правоохоронної системи та грошові потоки, які тут крутяться, можна сподіватись і на плачевні підсумки для газетярів.

 

ЧИ ЗРОСТЕ ФРАКЦІЯ ПАРТІЇ РЕГІОНІВ?

 

Минулої суботи партія “Сильна Україна” влилась до Партії регіонів. Сергій Тігіпко фактично кинув понад три мільйони виборців, які проголосували за нього на президентських виборах. У Дрогобичі фракція “Сильної України” є найбільш потужною. Проте багато депутатів вийшли з партії одразу після виборів. Якщо їх не нагнуть “донецькі”, то ще не факт, що вони поповнять лави фракції Партії регіонів. Під прапором “Сильної України” міським головою Дрогобича став Олексій Радзієвський, дії якого дають підстави стверджувати, що він вірно служить Партії регіонів.

 

Провінційний щоденник

 

Хто найкращий український президент?

 

За даними опитування, проведеного Public Policy Polling, серед усіх президентів Сполучених Штатів Америки найпопулярнішим виявився Джордж Вашингтон. Позитивно до нього ставляться 89 відсотків американців.

Натомість 85 відсотків віддали перевагу Авраамові Лінкольну, а 74 – Томасові Джефферсону. Джонові Кеннеді симпатизують 70 відсотків опитаних.

Компанія Gallup провела опитування на предмет визначення найвидатнішого президента США з восьми останніх господарів Білого дому. Рейтинг очолив Рональд Рейган з 69 відсотками позитивних оцінок. На другому місці – Білл Клінтон (60 відсотків). Барака Обаму видатним президентом або “вище середнього” рівня вважають 38 відсотків американців. При цьому 35 відсотків мешканців країни назвали його поганим президентом або “нижче середнього” рівня.

Аутсайдером рейтингу став Річард Ніксон. Позитивно до нього ставляться 14 відсотків опитаних, негативно – 55. Буш-молодший отримав відповідно 25 і 47 відсотків.

Цікаво, а якби таке опитування було проведене серед мешканців України? Хто з чотирьох президентів новітньої доби був би удостоєний звання “найгіршого”? Ризикну припустити, що ним би став Віктор Ющенко, з якого багато питалось, а мало одержали. Найвищу сходинку виборов би, мабуть, Леонід Кучма, бо, як у тому старому анекдоті, що би не робили, а все одно виходить автомат Калашникова, себто Леонід Данилович.

Росії, за великим рахунком, і вибирати нічого. Хто переможе: Путін чи Путін? Звичайно, що Путін. Дещицю голосів, звісно, набере Єльцин, а Медведєв залишиться аутсайдером. Чи я помиляюсь?

А ось що стосується лідерів України за багатовікову історію, то тут думки можуть розділитися. Навряд чи багато голосів набере Михайло Грушевський чи будь-хто з козацьких гетьманів, бо пересічний українець принизливо мало знає своє минуле. Хіба що Богдана Хмельницького згадають. А у двобої між Володимиром Великим і Ярославом Мудрим  боюсь, що виграє … Леонід Кучма – ну, про автомат Калашникова я вже казав.

Про Росію й говорити нічого. Там суперечки вестимуться в основному навколо імен Петра Першого та Йосифа Сталіна, а діячі типу Горбачова опиняться в аутсайдерах. Про російських царів, як і про наших гетьманів, мало хто згадає. А абсолютним переможцем усіх часів і народів стане – вгадайте хто з трьох разів? – правильно, Путін!

Єдине тішить: Україна в подібних опитуваннях все-таки ближче стоїть до цивілізованого світу, ніж недемократичного вибору по-російськи, де, власне, й вибору як такого нема, бо суперечка йде про те, який диктатор кращий…

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

ЧИ ВИСТАВЛЯТЬ РАТУШІ ЧЕРВОНУ КАРТКУ?

 

Сьогодні, 22 березня, має відбутися чергова сесія Дрогобицької міської ради. Вкотре опозиціонери ставитимуть питання про політичну ситуацію, а міський голова Олексій Радзієвський та депутати від більшості блокуватимуть його розгляд. “Батьківщина” і “Фронт змін” мають намір пікетувати ратушу і виставити народним обранцям “червону картку” за їхнє прислужництво режиму Януковича. Аналогічна акція була проведена 6 березня під стінами Дрогобицької райдержадміністрації. Проте виникають і певні сумніви. Нинішнє керівництво цих партій ставиться лояльно до Олексія Радзієвського, так що обіцяна акція може і не відбутися.

 

ЧИ СТАНЕ ОЛЕКСІЙ РАДЗІЄВСЬКИЙ КРАЩИМ МЕРОМ УКРАЇНИ?

 

У неділю, 25 березня, має відбутися фінал всеукраїнського конкурсу “Людина року”. На звання кращого міського голови України претендує Олексій Радзієвський. У прямому ефірі на Першому Національному каналі визначатимуть переможців. Є й більш достойні кандидатури, але зазвичай у таких конкурсах гору беруть інші фактори.

 

У ДРОГОБИЧІ ЗАБУЛИ ПРО ОСББ

 

За минулий рік у Дрогобичі було створене лише одне об’єднання співвласників багатоквартирних будинків, хоча у передвиборчій боротьбі Олексій Радзієвський обіцяв цим утворенням всебічну підтримку. Фактично все звелося до фінансової допомоги лише одному ОССБ, яке очолює депутат міської ради, керівник депутатської комісії Галина Дівчур. Їй також надали земельну ділянку під садівництво і городництво, а потім дозволили збудувати хатинку. Минулої п’ятниці вшановували працівників комунальної служби з нагоди їх професійного свята, але на святковий концерт не запросили керівників ОСББ, які самотужки дають собі раду в непростих умовах, уже й не сподіваючись на допомогу від міської влади. Не нагородили їх грамотами, цінними подарунками, грошовими преміями - і це вже вдруге за час керівництва Олексія Радзієвського.

 

БОРИСЛАВУ - 625

 

19 березня 1387 року Борислав уперше згаданий в історичних документах.

 

ХТО СТАНЕ РЕКТОРОМ УНІВЕРСИТЕТУ?

 

Учора, 21 березня, мали відбутися так звані оглядини ректора Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Всього було шість претендентів, серед яких дружина покійного ректора Валерія Скотного, декан одного з факультетів Василь Бойчук, викладач цього ж факультету Богдан Винницький і колишній декан Євген Кулик. Четверо дрогобичан мали скласти конкуренцію двом рівненчанам. Кожний мав розповісти, який він ладний і чому саме за нього слід голосувати. За умовами конкурсу, претендент має набрати більше 30 відсотків голосів, аби міністр освіти Дмитро Табачник затвердив його на посаді. Якщо цього не станеться, ректором може бути призначений будь-хто. Так що голосування трудового колективу є чисто формальним актом. Якщо в Табачника нема свого кандидата, то найбільше шансів перемогти, за оцінками експертів, має Василь Бойчук. Втім, бажання викладачів можуть співпасти з бажаннями міністра. Ось тільки чи виграє від цього дрогобицька громада?

 

ЧИ Є В ДРОГОБИЧІ КОМУНАЛЬНА СЛУЖБА?

 

Минулого тижня біля ратуші могла загинути дрогобичанка. Поруч з нею впав великий шмат ліпнини. Небезпечну ділянку обгородили шнуром, так що вхід до ратуші з одного боку був заблокований. А вже три тижні в центрі міста біля дитячого садочку “Полуничка” комунальники не можуть дати собі раду з проваллям, що утворилося. Тут паркують машини, ходять люди, а належних знаків щодо небезпеки не виставлено, не кажучи вже про необхідність проведення відповідних робіт. Що стосується магазину “Фото Квеллє”, де обвалилась одна з кімнат, то провалля просто засипали, хоча, здається, жодних інших робіт щодо недопущення подібного не проводять. Історичний центр Дрогобича залишається в небезпеці.

 

“КИЇВСТАР” ВИЩИЙ ЗА РАТУШУ

 

Триває протистояння між дрогобичанами з одного боку, та міською владою й “Київстаром” - з іншого. Обіцянки Олексія Радзієвського щодо демонтажу станції на вулиці Сагайдачного залишилися цяцянками. Прийняте на засіданні виконкому таємно від дрогобичан рішення про її встановлення й досі не можуть відмінити. “Київстар” наполягає на законності існування станції мобільного зв’язку, а влада виявляє дивну неповороткість у цій справі.   

 

 

 

 

 

ЗАХИСТ ІСТОРИКО-АРХІТЕКТУРНОЇ СПАДЩИНИ ДРОГОБИЧЧИНИ

 

 

Саме цій проблемі було присвячене четверте засідання Дискусійного клубу, яке відбулося минулого четверга, 15 березня.

 

“питання збереження спадщини в Дрогобичі НА дуже низькому рівні”

 

Насамперед голова Товариства “Юрій Дрогобич” Володимир Кондзьолка запропонував прийняти щось на кшталт морального кодексу Дискусійного клубу. Він сказав, що метою є не критика влади, нинішньої чи попередньої. “Ми хочемо окреслити, які є проблеми, - наголосив він, - а з допомогою фахівців сформулювати бачення, щоби Дрогобич був привабливий, щоб ті, хто прийде до влади, зрозуміли взаємозв’язок і важливість проблем. Критикувати найлегше, найважче – запропонувати. Критика має бути, але раціональною, розумною, спонукати до дій. Критика, яка ображає, створює проблеми і не дає розв’язання проблем. Тому якщо критикуємо, то конструктивно, якщо пропонуємо, то щось таке, що можна було би реалізувати”. Загалом присутні прислухалися до його слів, хоча й не обійшлося без звичного “хто винен?”.

Керівник Центру громадських експертиз Олег Косик продемонстрував фотографії будівель Дрогобича. “Це наше гарне місто, - сказав він. - Ми тут живемо і залишаємо по собі пам’ять. Ми відходимо, а залишаються будинки, споруди, імена великих архітекторів, художників. Кожний хоче по собі лишити пам’ять. У кожного болить душа за те місто, в якому він проживає. Я був за кордоном і бачив, яке ставлення до пам’яток історії культури та архітектури. Там люди душею переживають за майбутнє своєї країни і за історію стосунків між людьми, за історію технічного прогресу”.

За його словами, недавно був прийнятий стратегічний план розвитку Дрогобича, і основним визнали розвиток туризму в нашому місті. Саме туризм повинен надати поштовх до економічного розвитку Дрогобича. Промисловість у місті фактично відмирає. Дрогобич можна перетворити з промислового центру в центр культурний, якщо ми збережемо хоча би те, що у нас є.

На фотографіях було видно, як поруч зі старими вікнами й дверима господарі ліплять нові, як до історичних приміщень щось прибудовують. Але ж має бути погодження у відповідних структурах, контроль за цим. Оббивають будинки вагонкою і псують фасад. Управлінню культури та охорони здоров’я не виділяють цільових коштів на ремонт приміщень, де розміщені їхні установи. Або взяти приміщення педагогічного ліцею. Зовні воно виглядає привабливо, але всередині зникли вітражі. Хтось їх прибрав до рук. Можна було це показати туристам. Все це свідчить про те, що питання збереження спадщини в Дрогобичі знаходиться на дуже низькому рівні.

Гарні будиночки, за словами Олега Косика, перетворюються на комерційні об’єкти, бо всуціль заклеєні рекламою. Музей “Дрогобиччина” знаходиться в оточенні багатоповерхівок, що аж ніяк не можна визнати вдалим архітектурним вирішенням. Є чимало будинків історичного значення, які руйнуються на очах, але ніхто палець об палець не вдарить, аби їх врятувати. Виключенням може слугувати приміщення бальнеологічної лікарні, яке збережено й пофарбовано у відповідні кольори. А недалеко від неї розташований Палац школяра, помальований з фасаду в зелений колір, а збоку - в жовтий. Складається враження, що цим займалися дальтоніки. Може взагалі зникнути архітектурний стиль, який мало колись наше місто. Приміщення суду та прокуратури теж знаходяться в історичних будівлях, але ніхто не займається їхнім упорядкуванням. Державні установи здебільшого розташовані в таких будинках. То хто, як не держава, повинна насамп-ред подбати про їх збереження?

 

 

“Це шедевр, яким володіє Дрогобич, і шедевр саме українського характеру”

 

Окремо учасники дискусії говорили про реставрацію церкви Святого Юра та будівництво, яке розгорнулося навколо неї. За словами Хосе Турчика, громадського діяча, в нормальній державі такого не допустили би. Приватні будинки не мали би бути поруч з цією історичною пам’яткою. Хосе Турчику інколи здається, що найгірші злочинці від архітектури живуть у Дрогобичі. Церкву Святого Юра ремонтують з інтервалами в декілька років. Вона завалюється. А її продовжують ремонтувати. Ще в 1964 році стояло питання про те, щоби викупити будинки біля церкви, а людям дати інші ділянки. Нема впевненості, що ЮНЕСКО надасть статус історичної пам’ятки цій церкві у зв’язку з тими будівельними роботами, що ведуться навколо неї.

Як відомо, церква Юра в Дрогобичі є номінантом до включення списку ЮНЕСКО. Про це нагадав заступник начальника управління архітектури та містобудування Львівської обласної державної адміністрації Андрій Левик. Минулого року з цього приводу провели міжнародну конференцію у Львові та Дрогобичі. Була величезна делегація, в тім числі представники із Польщі. Учасники конференції вирішили пішки перейтися від церкви Юра до церкви Чесного Хреста. І що побачили? Трава по шию, бруд, кругом пляшки, сміття. Хто це має зробити? І скільки тут мільйонів треба? Тоді заступник голови облдержадміністрації дав доручення, аби навести лад у Дрогобичі. Чи змінилося щось? На жаль, це риторичне запитання, бо відповідь очевидна. Тут не треба великих витрат, а, крім того, місто ще й отримує кошти для благоустрою. Включення церкви Юра до історичної спадщини ЮНЕСКО – це стане візитівкою Дрогобича, підніме дуже високо статус міста. В травні Дрогобич відвідає комісар ЮНЕСКО, аби подивитися, що зроблено за цей рік. Навіть якби в Дрогобичі не було інших церков історичного значення, Церкву Святого Юра обов’язково треба внести до цього списку. Кандидатами є вісім церков від України і стільки ж від Польщі. Це шедевр, яким володіє Дрогобич, і шедевр саме українського характеру.

В питанні збереження церкви Святого Юра співпали інтереси громади і влади. Про це говорив активіст громадської організації “Дрогобицька громада” Юрій Біда, який першим виступив з даною ініціативою. За легендою, ця церква привезена із Франківщини, де він народився. Все впирається в кошти – і звучить, що “влада повинна, влада повинна…”. Але влада нам нічого не зробить. Щоб робити такі речі, повинна підключатись громада. Так було і в цьому випадку. Саме завдяки дрогобичанам зібрано приблизно 700 тисяч гривень на реставрацію цієї церкви. Шляхи були різноманітні – від скриньок у магазинах до благодійних концертів. Долучився до цього і Фонд Ріната Ахметова. Церква стоїть у риштуваннях, люди працюють. Слід віддати належне директору музею “Дрогобиччина” Аллі Гладун, яка активно займається втіленням цього проекту в життя. Приходять прості люди, які хочуть допомогти. Хтось не має грошей, то косить траву. На жаль, як це не дивно, наше духовенство не долучилося до цієї роботи. Ніхто за нас нічого не зробить. Треба почати з маленького.

Архітектор Петро Сметана вважає, що повинна зберігатись охоронна зона церкви Святого Юра. Там є забудови і навіть гараж. Хто при погодженні дав дозвіл будувати ці об’єкти? Чи, може, це самовільна забудова? 

 

“ПРИ ЗБЕРЕЖЕННІ АРХІТЕКТУРНОЇ СПАДЩИНИ ДРОГОБИЧА КОМЕРЦІЙНІ ІНТЕРЕСИ МАЮТЬ ВІДСТУПИТИ НА ЗАДНІЙ ПЛАН”

 

Викликає занепокоєння територія сільзаводу. Це унікальне явище в історії - і не лише Дрогобича. В зруйнованому стані будинок, де проживав власник підприємства. Нині територія здана в оренду фірмі “Галка”, яка нічого не робить для збереження цієї архітектурної пам’ятки. Ніхто не знає, на яких умовах територія сільзаводу передана цій фірмі.

На думку Олега Косика, в жахливому стані знаходиться синагога. Це повинно викликати занепокоєння не лише з боку єврейської громади, а й українців, бо ми живемо в одному місті. Крім того, такий будинок становить небезпеку для проживання людей, бо він не охороняється, і в будь-який час може завалитися. Але навіть якщо облагородити його, зробити відповідний дизайн, ландшафт, це приміщення не буде вписуватися в архітектурні плани Дрогобича.

Той же Олег Косик вважає, що при збереженні архітектурної спадщини Дрогобича комерційні інтереси мають відступити на задній план. Підприємці мають перейматися збереженням історико-архітектурної спадщини. Все, що є нашим надбанням, треба зберігати.

З цією точкою зору не погодився Максим Федис, шеф-редактор “Дрогінфо”, підприємець, який свого часу займався реставрацією будинків. Він вважає, що комерційна складова все ж буде присутньою, бо реставрація того ж вікна буде втричі дорожчою, ніж заміна його новим. Якщо робити реставрацію професійно, то на це підуть дуже великі кошти. Дешевше встановити пластик, ніж реставрувати дерев’яне вікно, яке стоїть уже сто років. Чи можна акумулювати таку суму коштів?

Але треба комерційні інтереси підпорядковувати громадським. Олег Косик вважає, що, крім бюджету, є фонди ЮНЕСКО, Євросоюзу, Ахметова, гранти, кошти благодійних організацій, під які можна просувати ці та інші проекти. Держава не в змозі реставрувати всі будинки, які належать до історичної спадщини.

Володимир Кондзьолка переконаний, що проблему комерційного і громадського підходу до збереження історико-архітектурної спадщини можна розв’язати, якщо би підприємці дотримувались елементарних правил. Жоден фонд не допоможе владі, якщо та не слідкуватиме за збереженням нашої історичної пам’яті. За великим рахунком, це питання нашої культури.

Роман Курчик, депутат Дрогобицької міської ради, вважає, що будь-хто робить так, як йому вигідно, швидше й дешевше. Але є перелік будинків, які входять до історичної спадщини. З іншого боку, є відповідний орган, який за цим дивиться і це контролює. Бажання власника і контроль повинні співпасти.

Зеновій Костів, дрогобичанин, обурився, чому не прийшли перші особи, від яких залежить розв’язання піднятих на Дискусійному клубі проблем, а прислали своїх представників.

Треба розрізняти збереження пам’ятників культури від їхньої реставрації. Про це говорив заступник начальника управління архітектури та містобудування Львівської обласної державної адміністрації Роман Онишко. Повинна бути професійна гордість за те, що ви відреставрували, а не просто поміняли вікно. Важливо зберегти рисунок і матеріал.

Петро Суда, депутат Дрогобицької міської ради, розуміє того підприємця, який, роблячи ремонт, потім продає квартиру. Але якщо мова йде власне про історичну споруду, то власник мав би звернутися до влади з проханням здійснити розподіл коштів для реставрації. Але збереження повинно бути витримане, будь-яка людина, а не лише архітектор, це розуміє.

На моє запитання як ведучого Дискусійного клубу, чому влада допустила до того, що в нас фактично нема збереження історико-архітектурної спадщини Дрогобича, головний спеціаліст із питань збереження культурної та архітектурної спадщини відділу культури та мистецтв Дрогобицької міської ради Галина Луцька відповіла, що подібна практика триває упродовж багатьох років, і не було відповідного контролю. Влада опирається на відповідне законодавство України щодо збереження історико-архітектурної спадщини, де власників зобов’язано укладати угоди з органами охорони культурної спадщини. Питання прибудов, архітектурних розкопів, археологічного нагляду і таке інше повинні теж узгоджуватися. На її думку, влада докладає зусиль, аби зберегти пам’ятки архітектури. Проте учасники Дискусійного клубу засумнівалися, чи достатньо цих зусиль, аби історико-архітектурна пам’ять Дрогобича була збережена. Крім того, нема достатньо коштів, аби розв’язати цю проблему. Є історико-архітектурний план міста. Для Палацу мистецтв треба вишукати кошти, аби провести реставраційні та ремонтні роботи. Укладені охоронні договори управлінням охорони культурної спадщини з окремими підприємствами та власниками будівель, але цього явно недостатньо.

За словами Андрія Левика, позиція Дрогобича щодо охорони пам’яток культури була не дуже активною. Ще чотири роки тому велася розмова про впровадження в Дрогобичі посади відповідального за охорону культурної спадщини. Треба робити крок за кроком, тоді чогось можна досягти. 10 тисяч гривень, які виділені на охорону пам’яток культури, - це мізер, невідомо, як і на що можна потратити ці гроші. На його думку, треба прийняти рішення міськвиконкому про встановлення реклами на історичних будівлях. Можна скористатися досвідом Львова та інших міст, як замінювати вікна й двері в цих будівлях. Є також практика спів-фінансування. Такі кроки влада повинна робити. Досить млявим є питання погодження проектно-кошторисної документації щодо проведення робіт на пам’ятках культурної спадщини історичного ареалу. Не погоджуються паспорти фасадів, тоді можна ставити свої вимоги щодо кольористики, конфігурації. Це конкретні речі, які можна зробити без витрат. Дрогобич мав би мати не одного відповідального за охорону культурної спадщини з іншими навантаженнями. Це має бути якщо не відділ, то хоча би сектор, тому що місто має багато пам’яток і місцевого, і національного значення. Закони про місцеве самоврядування і охорону пам’яток передбачають можливість створення таких відділів. Потрібно робити благоустрій у вигляді толоки, на це багато коштів не треба.

 

“ДРОГОБИЧ БЛИЗЬКИЙ ДО КАТАСТРОФИ"

 

Володимир Кушнір, лауреат Державної премії з архітектури, зауважив, що подібні проблеми має не лише Дрогобич, а й Трускавець. Тут є центральний парк культури імені Шевченка, а там чудове широкоформатне панно “Шевченкіана”. Наші спеціалісти, заслужені художники робили цю роботу в 1989 році. Але перед панно посадили смереки, які зараз виросли й повністю його закрили. Скільки років уже тривають розмови про те, аби пересадити ці смереки, або вирубати їх, бо подібних дерев у місті є багато, але нічого не змінюється. Там можна п-садити червону калину чи кущі.

За словами Хосе Турчика, свого часу була в Дрогобичі біологічна станція. В місті було біля 300 екзотичних дерев. Нині маємо лише одну магнолію. Влада каже, що посадила 100 тисяч дерев. Де вони? Він має намір посадити магнолію під ратушею. Зупинився Хосе Турчик і на проблемі провалів. Аналогічна ситуація була в Самборі декілька років тому. Там знайшли можливість дослідити підземні ходи, які є в місті. Їх нанесли на карту, знають, що вони з себе представляють, куди йдуть. У Дрогобичі провали відбуваються постійно з 1968 року, ми близькі до катастрофи. Чи хтось за цим дивиться? Є ЖЕО, водоканал, інші організації, які мають за цим слідкувати. А вони просто засипали яму - і до побачення!

 

 

 

Петро Сметана зупинився на проблемах центральної історичної частини Дрогобича. Тут не лише замінюються двері та вікна, а й збивається декоративна обробка. Роблять входи на хідник, і нема проходу для людей. А входи мають ховатися всередину приміщення, або не повинен порушуватися розмір хідника. Пластикове вікно можна поміняти на таке, як воно було раніше, але головне зберегти архітектуру і фасад і не збивати обрамлень. Критичні зауваження були висловлені на адресу Інституту розвитку міста, який мав би займатися цими питаннями. Його очолює колишній міський голова Дрогобича Михайло Лужецький, але ніхто достеменно не знає, чим займається ця організація. На думку Петра Сметани, до нього повинні входити провідні спеціалісти, які займаються містобудуванням і архітектурою. Тоді цю організацію можна назвати Інститутом розвитку міста.

Архітектор Остап Федоришин зауважив, що завалюється житниця - історико-архітектурна пам’ятка Дрогобича. Захистом пам’яток повинні займатися не лише громадські організації, а хтось має керувати цим процесом. Не треба на догоду комусь корегувати генеральні плани розвитку міста. Те саме й з охоронними зонами. Влада повинна контролювати цей процес. А то приватній особі дають можливість будуватись біля церкви Святого Юра. Те саме і з парком “Івасика-Телесика” на Трускавецькій, як його називають по-новому. Підприємець нехай окремо будує ресторан, але зробить нормальним парк. Він висловив сумнів, навіщо було передавати Палац школяра Дрогобицькому університету. Він доведений до руїни. Можна було би в центральній частині Дрогобича створити заповідник. Чим більше архітекторів у Дрогобичі, тим швидше і професійніше місто нищиться. Але владі цього не потрібно. Свого часу не захотіли вивчити досвід Жовкви щодо створення заповідника. Колишній керівник “Просвіти” продав приміщення аптеки навпроти ратуші нинішньому керівництву “Бойківщини”, знищений фасад, у незрозумілий колір усе пофарбовано. А все має бути приведене у відповідність з тим, до якого століття належить даний будинок, не кажучи вже про збереження того, що було всередині аптеки. Треба, щоби влада любила це місто. Якщо цієї л-бові не буде - не матимемо тієї архітектури. Що стосується сільзаводу, то там мав бути створений музей. Остап Федоришин запропонував також створити громадську раду з архітектури, тоді щось можна буде вимагати від влади.

Роман Курчик, депутат Дрогобицької міської ради, зауважив, що на сьогоднішній день архітектурно-будівельна рада є таємничим органом, ніхто не знає, чим він займається. Цікаво, чи прислухається влада до рішень і висновків, які дають професіонали, що входять до цієї ради? Остап Федоришин відповів, що з архітекторів до цієї ради входять панове Сметана, Петранич, Чирка і він. На раді приймають одне рішення, а депутати голосують за інше. За його словами, немає нормативних документів, на підставі яких у місті може розвиватися садівництво і городництво. Поза тим багатьом, у тім числі й депутатам, на сесіях дають земельні ділянки буцімто під садівництво і городництво, а потім дозволяють на цих ділянках будуватися. На архітектурно-будівельній раді ці ділянки заблокували, але депутати проголосували за їхнє надання. Не прислухалися депутати й до пропозицій архітекторів щодо розташування відомого магазину “Рукавичка” і комунікацій навколо нього. Якщо так триватиме й далі, то Остап Федоришин має намір вийти із ради.

Володимир Ямельницький, депутат Дрогобицької міської ради, торкнувся питання так званих малих архітектурних форм. На архітектурно-будівельній раді подібні питання не розглядаються, і кожний вкладає в поняття малих архітектурних форм усе, що хоче. Головний архітектор Дрогобича не приходить на засідання земельної комісії, на сесії.

 

ОРГАНІЗАЦІЯ “МОЛОДІЖНИЙ ПРОРИВ” ПЛАНУЄ З ТРАВНЯ РОЗПОЧАТИ КАМПАНІЮ ЗІ ЗБОРУ КОШТІВ НА ПОРЯТУНОК ШПІХЛІРА

 

Святослав Грабовський, громадський активіст, зауважив, що всі окреслюють проблеми, і це важливо, але не вказують шляхів їх розв’язання. Він запропонував організовувати громадські слухання з цих та інших проблем. Крім реакції депутатів на сесіях, громада може безпосередньо впливати на відповідні рішення.

Любомир Сікора, голова Товариства “Бойківщина”, вважає, що не можна діяти методом заборони. Дрогобицький район більш цікавий з точки зору історико-архітектурної спадщини, ніж Дрогобич. Ніхто не зробив інвентаризації церков. Він звично звинуватив владу у всіх бідах, в тім числі й у відсутності політики збереження історичної пам’яті. Треба не виокремлювати Дрогобич, район, Трускавець, бо тут є залишки різних культур, архітектур. Слід створити одну серйозну структуру в області, а на місцях відкрити філії. Національні меншини не зацікавлені у збереженні своїх пам’яток культури.

Святослав Сурма, керівник громадської організації “Небайдужі дрогобичани”, загострив увагу на корупційних шляхах в галузі збереження історико-архітектурних пам’яток. Навіть якщо архітектурна громадськість проти чогось, то влада переступає через це і вирішує так, як вважає за потрібне. В Дрогобичі маємо декілька знакових пам’яток архітектури, але вони не зберігаються належним чином, окремі об’єкти використовуються не за призначенням. В центрі міста можна створити історичний осередок.

 

Олег Дукас, лідер організації “Молодіжний прорив”, зупинився на проблемі шпихліра. Такі об’єкти зазвичай будувалися з дерева, в Дрогобичі звели з цегли, тому шпихлір й зберігся до наших днів. Зараз ця пам’ятка перебуває в жалюгідному стані. Фактично половина даху тут відсутня. Організація “Молодіжний прорив” планує з травня розпочати кампанію зі збору коштів на порятунок шпіхліра. Все почнеться із заходу “Вишиванка-фест”.

Дрогобичанка Марія Прим’як зауважила, що перш ніж звертатися за грошовою допомогою до фондів, треба аргументувати, чому. Ми знаємо старі будинки, але не знаємо архітектора, який його збудував. Скільки альбомів про Дрогобич уже вийшло, але там мало матеріалів із архівів. А фотоальбоми про Самбір основані власне на архівних матеріалах. Є впевненість, що і в дрогобицьких та інших архівах можна знайти достойні європейські імена, пов’язані з містом. “Галицька Каліфорнія”, за висловом Івана Франка, славилася своїм нафтовидобутком. Але тут і зросли будівлі різних стилів. На думку Марії Прим’як, до процесу знаходження коштів для збереження історико-архітектурних пам’ятників повинна підключитися молодь. Коли вона працювала в архівах, шукаючи матеріали про нафтову промисловість нашого краю, то зауважила, що там здебільшого знаходяться іноземці. “Їм це потрібно, а нам ні?” - задала риторичне запитання Марія Прим’як.

Особливої уваги потребує костел. Він дуже зруйнований із зовнішнього боку, на даху ростуть дерева. Вони з’явилися тоді, коли тут був розміщений склад паперу друкарні. І хтось повинен це побачити, і зробити з цим порядок. Треба знати історію найкращих будинків Дрогобича, що ввійшли до культурної спадщини. Ніхто не займався тим, аби дізнатися прізвище архітектора, який зводив нинішній Палац школяра.

На її думку, в Дрогобичі потрібно знайти все, дотичне до імені Бруно Шульца, і не тому, що цього року відбудуться ювілейні урочистості. Три роки тому одна з працівниць Національного банку України тричі перераховувала кошти на реставрацію церкви Святого Юра. Після третього траншу вона зателефонувала до відділу культури і сказала, що має можливість перерахувати значно більше грошей, але потрібен лист, який би підтверджував, що перераховані гроші витрачені саме на церкву. Але представники влади сказали, що мали інші потреби, а тому гроші використали не на церкву. Відтак працівниця Нацбанку перестала перераховувати гроші.

Марія Прим’як розповіла, що за влади Михайла Лужецького був переданий у приватні руки (чи не самому директору Інституту розвитку міста?) ресторан “Україна”, де був збережений австрійський інтер’єр. За Австрії цей заклад називався “Європа”. У цивілізованій країні те приміщення давно би вже відреставрували, повісили портрети відомих людей, які ходили туди на горнятко кави, для шарму там би відвідувачів пригощали нормальною віденською кавою. А тепер там гуртівня “секонд-хенду”. Якщо за Радянського Союзу цей інтер’єр був збережений, при тотальному знищенні пам’ятників культури, то інтер’єр в “Україні” знищили вже за демократичної влади. Це взагалі жахливо! Марія Прим’як закликала присутніх бути цивілізованими, знати історію, бо в нас немає нормального довідника, який би описував усі ці речі.

 Голова Асоціації фермерів Дрогобицького району Ярослав Янишин стверджує, що попередник Дрогобича місто Бич могло бути розташоване в урочищі Метищі поблизу Доброгостова. Він навів ряд доказів, які, на його думку, можуть свідчити про те, що ця версія не повинна принаймні відкидатися.

Депутат Дрогобицької районної ради Василь Панів, який працює лісничим Доброгостівського лісництва, каже, що  ця територія  засаджена лісовим масивом (дуб червоний). Урочище Метищі знаходиться в бік від Доброгостова до Стебника. Воно цікаве великими ярами, тут ніколи не проводилися жодні розкопки чи археологічні дослідження. Урочище має недобру славу серед мешканців, вважається аномальною зоною. Цілком можливо, що  трагедія давньоруського поселення Бич може бути досліджена зовсім з іншого боку.

Ярослав Янишин розповів також, що в селі Верхні Гаї знаходиться поховання австрійських вояків часів Першої світової війни. Воно перебуває в жалюгідному стані. За його словами, останки воїнів потребують гідного спочинку, тож влада Верхніх Гаїв на чолі із війтом Володимиром Ханасом має намір звернутися у комунальне підприємство Львівської обласної ради “Доля” за допомогою в розв’язанні цієї проблеми.

Поховання часів Першої світової війни знаходяться і в селі Залокоть Дрогобицького району. Між селами Залокоть та Опака відбулися бої за участю січових стрільців, тож влітку цього року в Залокоті планують вшанувати належним чином полеглих січовиків. Про це повідомив  Василь Панів. Оскільки місця боїв та поховання теж потребують дослідження, то депутат має намір від імені громади, котра його обрала, звернутися до ЛКП “Доля”, щоб детальніше вивчити цю сторінку нашої історії.

Дискусія показала, що питання збереження історико-архітектурних пам’яток зацікавило багатьох. Звичайно, щоб розв’язати ці проблеми, потрібен не один день. І мова навіть не в коштах, хоча вони теж, звичайно, потрібні. Необхідна насамперед добра воля влади, фаховий підхід з її боку. Цього, на жаль, немає. Дрогобич руйнується на очах, у буквальному розумінні цього слова зникає під землею. Місто вартує того, аби до нього ставилися по-іншому, шанували пам’ять наших попередників, які збудували для нас шедеври архітектури. Наше завдання  - зберегти це, аби історична пам’ять ніколи не переривалась.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

КАЛЕНДАР УКРАЇНЦЯ

 

22 березня

1654 - До Москви прибуло посольство Богдана Хмельницького для підписання Березневих статей.

1842— Народився Микола Лисенко, український композитор.

23 березня

1918 — Центральна Рада оголосила українську мову мовою діловодства.

24 березня

1918 — Центральна Рада проголосила українську мову державною.

1934 — Видане розпорядження про вилучення з бібліотек творів колишнього українського наркома освіти М.Скрипника.

25 березня

1651 - Українське військо полковника Івана Богуна під Вінницею розгромило поляків.

1944 — Помер Омелян Ковч, греко-католицький священик, блаженний католицької церкви, загинув у фашистському концтаборі Майданек.

1999 — Загинув в автомобільній аварії В’ячеслав Чорновіл, публіцист, громадсько-політичний діяч.

26 березня

1908 - Помер історик Володимир Антонович.

1909 - Помер український історик і композитор Микола Аркас.

27 березня

1654 - Переяславський договір гетьмана Богдана Хмельницького з Московщиною.

28 березня

1623 - Народився Роман Ракушка-Романовський, козацький літописець.

1709 - Договір між гетьманом Іваном Мазепою, шведським королем Карлом XII і кошовим Костем Гордієнком про спільну боротьбу з Росією.

 

НАРОДНИЙ КАЛЕНДАР

 

22 БЕРЕЗНЯ - 40 СЕВАСТІЙСЬКИХ МУЧЕНИКІВ

Присвячено пам’яті християн, страчених у 320 р. у вірменському місті Севастії. Їх всю ніч протримали на озері, скутому кригою, а потім після тортур спалили. Здавна на Україні з днем Сорока мучеників пов’язувався цілий ряд звичаїв і повір’їв. Наприклад, господині цього дня варили галушки, і кожен член сім’ї з’їдав їх по сорок штук. Школярі обдаровували своїх учителів сорока бубликами. На Сорок мучеників було прийнято готувати печиво у вигляді жайворонків, які своїм прильотом вже сповістили про прихід весни.

23 БЕРЕЗНЯ - КОНДРАТА ТА КОДРАТА НІКОМІДІЙСЬКОГО

Обидва були ревними служителями Христової віри, жили в III ст. Перший із них добре розумівся на травах і лікував ними людей. Інший Кодрат відзначився тим, що на свої гроші купував їжу і давав її ув’язненим християнам. Померли обидва мученицькою смертю.

24 БЕРЕЗНЯ - СОФРОНІЯ

Походить свято від імені палестинського ченця VII ст., який був єпископом Єрусалима, прославився своєю вченістю і блискучим ораторським талантом. Помер близько 644 р. В Дальніх Печерах Києво-Печерської лаври знаходяться мощі Софронія Затвірника. Він, зачинившись у темній печері, щодня прочитував увесь Псалтир. Софроній Затвірник носив на собі власницю й залізний пояс, не знімаючи їх до самої смерті.

25 БЕРЕЗНЯ - ФЕОФАНА

Цей день названий за ім’ям константинопольського ченця IX ст. Він служив при імператорському дворі, певною мірою реформував суд, поліпшив життя людей. Помер Феофан у 818 р. За народним звичаєм переказують, якщо цього дня буде туман, то рік буде урожайним на льон.

26 БЕРЕЗНЯ - НИКИФОРА

День встановлений з нагоди перенесення мощів цього видатного візантійського історика та богослова IX ст. Він був радником імператора, на березі Босфору заснував монастир, у 806 р. став патріархом Константинопольським. Никифор написав дві історичні праці, одна з яких - “Літописець коротко” - багато в чому визначила систему хронології наших літописів. Він зробив також великий внесок у розвиток теорії релігійного образотворчого мистецтва. Помер у 829 р. в засланні, а у 846 р. його мощі були перенесені до Константинополя.

27 БЕРЕЗНЯ - РОСТИСЛАВА

Святкується на честь великого Київського князя Ростислава Мстиславовича, у хрещенні Михайла, який був онуком Володимира Мономаха. Він сприяв примиренню князівських міжусобиць, багато уваги приділяв боротьбі з половцями. Перед візантійським імператором і патріархом він поставив умову не обирати надалі митрополитів України без згоди на те її можновладців. Помер у 1167 р.

28 БЕРЕЗНЯ - АГАПІЯ

В цей день вшановується Агапій та пам’ять інших семи мучеників, які постраждали разом з Агапієм за Христову віру в 303 році.

 

 

 

 

 

ПЕРСПЕКТИВИ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

 

 

З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ!

 

Газета “Тустань” вітає з днем народження

ВОЛОДИМИРА КОНДЗЬОЛКУ

і бажає йому міцного здоров’я.

 

Хай Матір Божа Вас охороняє,

Сіяє втіхи зірка золота,

Ісус Христос  з небес благословляє

На щедрі,

довгі, многії літа!

Нехай життя  квітує

буйним цвітом

І день народження

приходить знов і знов,

А доля хай дарує

з кожним роком

Здоров’я, злагоду,

любов!

 

ВЕЧІР-РЕКВІЄМ ПАМ’ЯТІ РЕЖИСЕРА НАРОДНОГО ТЕАТРУ ПЕТРА ТЕЛЮКА

 

25 березня 2012 року о 16 год. в приміщенні Бориславського Палацу культури нафтовиків відбудеться вечір-реквієм, присвячений пам’яті режисера народного театру

ПЕТРА МИХАЙЛОВИЧА ТЕЛЮКА

Вхід безкоштовний,

але кожний, хто бажає, може стати меценатом і допомогти акторам виконати останню волю та заповітну мрію режисера - взяти участь у Всеукраїнському фестивалі-конкурсі народних театрів, який відбудеться у місті Очаків. 

 

СУМУЄМО

 

 

Газета “Тустань” висловлює щирі співчуття Лесі Грицик з приводу передчасної смерті її матері.

Хай земля їй буде пухом!



Создан 25 мар 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником