Тустань № 11

 
 

Тустань № 11




Читайте tustan.info - сайт газети “ТУСТАНЬ” 

 

N11 (592) 29 березня - 4 квітня 2012 року Ціна 1 гривня 

www. tustan.info; е-mail:vlasjuk60@rambler.ru; тел. 067-3678019 

 

ЖИТТЯ І ТЕАТР ПЕТРА ТЕЛЮКА

  

Людина живе доти, доки про неї пам’ятають.

Петро Михайлович Телюк житиме в наших серцях довго, бо на сцену створеного ним у Бориславі театру вийшли вже внуки тих самодіяльних акторів, з якими він розпочинав цю справу.

Минулої неділі, 25 березня, у Бориславському Палаці культури нафтовиків відбувся вечір-реквієм, присвячений сороковинам відходу у Вічність Петра Михайловича Телюка. У ньому взяли участь актори Бориславського народного театру, а також викладачі Школи мистецтв.

Глядачі мали змогу переглянути фрагменти аматорського фільму Л.Кузняк “Душа режисера”, а також уривки з вистав театру - “Лимерівна” П.Мирного, “Кайдашева сім’я” І.Нечуй-Левицького, “Золоте курча” В.Орлова, “Витівки шинкарки” В.Канівця, “Дім Бернарди Альби” Ф.Лорки, “Господиня заїзду” К.Гольдоні, “Украдене щастя” І.Франка.

І всюди незримо витав образ незабутнього Петра Михайловича Телюка. І якось само собою, без оголошення традиційної хвилини мовчання всі присутні в єдиному пориві піднялися зі своїх місць і вшанували пам’ять Режисера. І тривало це не 10-15 секунд, як зазвичай, а декілька хвилин. А наприкінці ще довго плескали в долоні, віддаючи шану Людині, яка несла Добро. Здається, не було жодного в залі, в кого б не стояли сльози в очах. Зривався голос у ведучого Андрія Делінкевича, плакали актори.

Катарсис, очищення, - це найбільше і найвагоміше диво, що несе в собі театральне мистецтво. І Режисер навчив цього своїх учнів.

Театр став сутністю життя Петра Телюка. Він народився на Тернопільщині, доля закинула його на Камчатку, а останні двадцять років мешкав у Бориславі. Будучи режисером за фахом, виховав не одне покоління акторів, створивши чотири театральні колективи. 19 травня Бориславському народному театру виповнюється десять років.

Вдова покійного пані Анна розповіла історію про одного самодіяльного актора. Він заїкався, але коли виходив на сцену, його слова лилися плавно, й ніхто не здогадувався, що він має вади мови. А ще, за її словами, Петро Михайлович вважав усіх своїх учнів дітьми і відповідно так і ставився до них - лагідно, але вимогливо. Вона закликала зберегти театр - це дітище її чоловіка.

А ще Петро Михайлович мав мрію - поїхати в Очаків на всеукраїнський конкурс театральних колективів. Хочеться вірити, що зусиллями меценатів ця мрія здійсниться.

Зі сцени прозвучала пропозиція присвоїти Бориславському театру ім’я Петра Телюка. Оплесками всі присутні підтримали цей почин.

Мабуть, слід було би сказати і про відсутність влади на цьому дійстві. Але ж не задля неї, а часто всупереч їй творив Петро Михайлович. Це був його День, його посмертний бенефіс. І те, що прийшли прості люди - ті, хто його знав особисто чи чув про нього, - свідчить про непоправну втрату, якої зазнав Борислав.

Кажуть, незамінимих людей не буває. Але хто замінить Петра Телюка?..

 

Анатолій ВЛАСЮК

ЧЕРВОНА КАРТКА ВІД РЕГІОНАЛІВ

 

Провалом закінчилася чергова спроба Олексія Радзієвського сподобатися регіоналам. Минулої суботи під час проведення всеукраїнського конкурсу “Людина року” в номінації “Міський голова року” перемогу здобув мер Ялти, який балотувався на цю посаду саме від провладної сили. Та й саме дійство фактично здійснювалося під патронатом Президента України, вітання від якого зачитала Ганна Герман. Укотре Олексієві Радзієвському дали зрозуміти, що він не з їхньої команди, хоча той сподівався, що його помітять і виберуть кращим міським головою України. Та, може, це й на краще, бо ганьба оминула дрогобичан. Як би вони тоді дивились в очі мешканцям Стрия чи Калуша, де здобутки міських голів набагато вагоміші? Тож чи не простіше, опираючись на власні сили та підтримку громади, позбувшись одіозних фігур у своїй команді, робити добрі справи у Дрогобичі, а не роздавати лише обіцянки-цяцянки й постійно озиратися на Київ.

 

ЗАБЛОКОВАНЕ “ДРОГІНФО”

 

Вчора, 28 березня, мало відбутися судове засідання у справі позову викладача Дрогобицького університету Мирона Чернеця до інтернет-сайту “Дрогінфо” та газети “Гомін Галичини”. Журналісти обіцяли підтримати колег. А напередодні невдачею закінчилася спроба вагітної Анни Баневської порозумітися з позивачем. У той же час Максим Федис повідомив, що рішенням судді заблоковано рахунок “Дрог-інфо”, що викликало щире здивування з боку багатьох юристів. Ці та інші дії позивача та відповідачів лише загострили ситуацію, так що про примирення вже не йдеться. Нагадаємо, що приводом до позову стала публікація “казочки”, в одному з героїв якої Мирон Чернець упізнав себе. Він вважає, що зганьбили його честь і совість, а тому вимагає від кожного з відповідачів по 50 тисяч гривень. Важко спрогнозувати, хто переможе, але точно не свобода слова. 

 

Провінційний щоденник

 

Смертна кара в Україні: білоруський варіант?

 

У часі збіглися дві події: в Білорусі стратили “терористів”, а лідер Компартії України Петро Симоненко вкотре запропонував відновити смертну кару.

Релігійні чи моральні аспекти цих справ залишимо за рамками статті, хоча саме вони повинні бути визначальними в цивілізованому суспільстві. Навіть неозброєним оком видно політичну доцільність з боку тих, хто знехтував класичним принципом “Богу – Боже, кесарю – кесарове”.

Лукашенко, який і раніше грав роль диктатора Білорусі, вже й не приховує того, що є таким за своєю суттю. Маска зрослася з обличчям, і жодна пластична операція вже не допоможе, хіба що гільйотина. Білоруський президент не помилував тих, кого вважають винними у теракті в мінському метро, коли 11 квітня минулого року загинуло 15 й понад 200 осіб було поранено. Багато хто сумнівається в ефективності роботи білоруських спецслужб, які миттєво вийшли на “терористів”, заодно списавши на них і вибух у Вітебську кількарічної давності. Лукашенко підіграв смакам середньостатистичного білоруса, хоча з боку думаючих людей і правозахисників це викликало спротив.

Що стосується Петра Симоненка, то він і його політична сила фактично розпочали передвиборчу кампанію. Кращого приводу, ніж знаходження між життям і смертю Оксани Макар, яку миколаївські нелюди спочатку згвалтували, а потім намагалися задушити й живцем спалити, годі й придумати. В суспільстві завжди знаходиться певна частина людей, яка не може жити без “сильної руки”. Комуністи підігрують смакам середньостатистичного українця, бо не можуть похвалитись економічними та соціальними реформами вкупі з регіоналами, будучи в парламентській коаліції з ними.

Білорусь за нинішньої лукашенківської влади втратила будь-яку перспективу інтеграції в Європу. За нинішнього режиму Януковича Україна цю можливість ще зберігає – принаймні чисто теоретично. Вкидування ідеї про смертну кару з боку комуністів є не просто небезпечними ігрищами, а свідомим підштовхуванням України в обійми Росії, від чого може і голова запаморочитись, і держава опинитись на грані між життям і смертю.

Нинішня політична ситуація й усвідомлення найближчої перспективи України дозволяють думати, що білоруський варіант, в тім числі й зі смертною карою, нам не загрожує. З іншого боку, навіть попри неминучий дрейф у бік Росії в зв’язку з поверненням Путіна в найвище керівне крісло, хоча фактично він його і не полишав, - важко з юридичної точки зору відновити смертну кару в Україні, адже для цього необхідно порушити міжнародні зобов’язання.

Практичне застосування смертної кари в Білорусі й розмови про це в Україні насправді переслідують іншу мету з боку цинічних політиканів. Таким чином намагаються відволікти увагу середньостатистичного громадянина від розв’язання насущних проблем. Мовляв, треба бути законослухняним, не виступати проти влади, вкалувати зранку до ночі – а про твою безпеку подбає “сильна рука” диктатора.

Ось тільки щось не сходиться в цьому трафаретному сценарії, розрахованому на обивателя. “Всесильні” білоруські спецслужби доволі швидко знайшли “терористів”, однак не змогли вберегти середньостатистичних громадян від самого терористичного акту. Нинішня українська влада також не здатна захистити своїх середньостатистичних громадян від свавілля мажорів, віру в безкарність яких ця ж влада й породила. І ще далеко не факт, що з введенням смертної кари ці та подібні проблеми будуть розв’язані.

З нинішньою системою правосуддя в Білорусі та Україні дуже легко знайти винного і стратити його. А потім з’ясовується, що справжні убивці гуляють на волі. Допоки диктатори та цинічні політикани не увірують в Бога, смертну кару не слід запроваджувати…

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ!

 

Газета “Тустань” вітає з днем народження

ВАЛЕРІЯ КАЛЕНЮКА-КРАКОВЕЦЬКОГО

і бажає йому міцного здоров’я.

 

Хай Матір Божа Вас охороняє,

Сіяє втіхи зірка золота,

Ісус Христос  з небес благословляє

На щедрі,

довгі, многії літа!

Нехай життя  квітує

буйним цвітом

І день народження

приходить знов і знов,

А доля хай дарує

з кожним роком

Здоров’я, злагоду,

любов!

 

ПРИГОДА У ЛІСІ

 

У лісі дуб вже сотні років

Сова на дубі тім сидить

Під дубом гриб

                       великий білий

Ніким не зірваний стоїть.

Тут чути звуки підозрілі

У листі мишка шарудить

У лігві вовк чекає ночі

І лис в норі спокійно спить.

Над лісом димкою туман

Промінчик сонця

                            мерехтить

В болоті париться кабан

Тут лось по стежці

                             пробіжить

В шипшині заховався заєць

Наляканий тремтить

Косар траву під лісом

                                   косить

Йому дівча обіди носить

Десь лісоруб сокиру точить

А у печі вогонь горить

Вже сотні років дуб стоїть

У тому лісі я бував

Після дощу гриби збирав

Я дуб той видів і сову

Про все я далі розкажу.

Як гриб зірвав злякав сову

Кудись я стрімко вниз лечу

І опиняюсь на поляні

Пасуться коні тут булані

Довкола квіти полум’яні

Торкнувся хтось мого плеча

Зовсім наге стоїть дівча.

Купалось в річці як сльоза

А поряд рибка золота.

Розшиту золотом сорочку

На себе мовчки надягає

І на коні кудись зникає

А я вздовж берега побрів

Такі дива я тут уздрів.

 

ПІСНЯ

 

То не нічка чорна хмара

Чорна хмара землю вкрила

Козаченько серед поля

Зграя воронів летіла

Кінь вороний під сідельцем

Лежить козак спочиває

Шаблю гостру як дівчину

Поруч себе обіймає

Сонце ясне не збудило

Летить ворон в небі кряче

А там ворог за горою

Набирайся сил козаче.

Не кряч брате наді мною

А той ворог усе чує

Козаченько гострить

                                   шаблю

Та й у полі заночує.

 

Василь НІМЧАК

 

ДЕ ЗНАЙТИ ЧЕСНУ ВЛАДУ?

 

Минулого четверга, 22 березня, в редакції часопису “Каменярі” Ігор Курус підбивав підсумки першого етапу реалізації стратегії розвитку краю.

За його словами, найсумніша перспектива чекає на Дрогобич і Борислав, а ось села Дрогобицького району можуть з оптимізмом дивитися в майбутнє.

В результаті проведеного опитування вдалося встановити, що те, чого хочуть люди, кардинально відрізняється від того, чим насправді займається влада. Мабуть, лише в Підбужі влада й громада дійшли спільної думки, що єдиним виходом із кризи є розвиток туризму.

З іншого боку, запропонована Ігорем Курусом стратегія розвитку краю не знаходить підтримки у можновладців, бо Ігор Курус начисто відрізає корупційні схеми. Звісно, це не може зацікавити міських голів. Це тим більше стає зрозумілим, коли абсолютна більшість опитаних висловила думку, що влада не повинна красти. Але де знайти чесну владу?

На думку Ігоря Куруса, туризм і рекреація, сільське господарство й переробка сільськогосподарської продукції є найперспективнішими для Дрогобиччини напрямками.

Ігор Курус також відповів на запитання присутніх.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

Прозорість, відкритість, підзвітність

 

Саме таким критеріям повинна відповідати обрана нами влада. Чи є вона такою? На жаль, ні.

Про це минулого четверга, 22 березня, на своїй прес-конференції говорили представники Клубу “Соціс”, дрогобицьких міських осередків Національної Спілки журналістів України, Громадського руху “Відсіч” і Спілки Української Молоді. 

З листопада 2011-го до лютого 2012 року вони проводили кампанію громадського контролю “Публічна влада - активна громада”. За результатами моніторингу підготовлено публічний звіт і випущено спеціальний номер газети “Точка опори”.

Представниця Громадянської мережі “ОПОРА” Ірина Швець познайомила присутніх із засадами громадського контролю. Це порівняно нова для України форма громадської активності , яка передбачає  спостереження громадянами за тими, хто від нашого імені і за рахунок наших податків управляє містом. В основу спостереження покладено три принципи - прозорості, відкритості і підзвітності

Голова Дрогобицької організації Національної Спілки журналістів України Наталія Микитяк охарактеризувала з цих позицій діяльність міського голови. Попри те, що він щомісяця проводить прес-конференції, нема відкритості в доступі до публічної інформації. За півтора року каденції Олексія Радзієвського не було проведено жодних громадських слухань, хоча це передбачено законодавством.

Олег Дукас говорив про діяльність депутатів. Народні обранці не звітують перед своїми виборцями, не здійснюють прийоми громадян у визначених місцях. Нема інформації, як вони відвідують сесії та як голосують.

Анна Ленчук говорила про роботу виконкому. Нема інформації про питання, які виносяться на розгляд.

Іван Тихий, Святослав Сурма, Тарас Кучма, Михайло Ваврин, Сергій Гориславський, Богдан Николаїшин та автор цих рядків внесли конкретні пропозиції щодо того, як публічність влади може активізувати громаду. Звичайно, сама влада повинна бути зацікавлена в тому, щоби громада мала вільний доступ до публічної інформації.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

 

 

НЕ ТРЕБА НАС ДУРИТИ

 

 

О, наш самозакоханий Гарант знову розв’язав мішок обіцянок! І коли б ви думали? Та ж напередодні нових парламентських виборів...

Видно, відчув, небога, що бойовитому запалові його правлячої партії скоро каюк. За два роки, як возсів на троні, Янукович палець об палець не вдарив, аби електорату “покращити життя вже сьогодні”... Правда, собі, синам, вірнопідданим ще й як покращив: Міжгір’ям, банками, золотими унітазами, спиртними та горілчаними заводами! Усе, що до цього намолов, розійшлось, як пісок на воді. І колись, і тепер наобіцяв з-за меж реальності: і підвищення зарплати працівникам бюджетної сфери, і підвищення пенсій  (аж на сто гривень, хоча інфляція і зростання цін куди вищі!), і повернення вкладів Ощадбанку неіснуючої вже держави - СеРеСеР, перейти до виплат адресної допомоги та соціальних послуг і таке інше.

“Усе це я буду вимагати від Уряду...”. Якого - Азарова? Смішно! А чого тоді два роки не вимагав? До того ж, вимагати ще не означає виконати. А як виконати, скажімо, підвищення пенсій? Скоро її не те що не підвищуватимуть, але й зовсім не виплачуватимуть. Бо ж відомо: необхідних коштів для підвищення соцстандартів у вот-ині Януковича зовсім нема. Лишається хіба що Нацбанку друкарський верстат запустити... А це призведе до нової небаченої інфляції та підвищення цін. Особливо на товари першої необхідності. Не виручать навіть “дешева” капуста та “вищої якості” китайська гречка “реформатора” Азарова.

Ото задачку загадав нам і собі “батько нації”! Де і як взяти гроші для Пенсійного фонду, коли його дефіцит бюджету разом з держдотаціями цьогоріч становить 58 мільярдів гривень, а на 14 мільйонів працюючих в Україні - 13,5 мільйона пенсіонерів? Тим більше тоді, коли економіка, яка невідь-як і зростає, утікає в “тінь”, а виручені капітали - в офшори.

А далі ще цікавіше. З’ясовується, гроші будуть (ніби вже знайшли!). Їх можна буде отримати від податку на розкіш, а також за рахунок збільшення надходжень від митниці. Як на мене, все це “рожеві” розрахунки, бо ці надходження не мають жодного стосунку до страхового бюджету Пенсійного фонду. Та й податки на багатство дадуть хіба що 800 мільйонів гривень на рік. А де взяти 10 плюс 16 мільярдів гривень, як у цьому переконує С.Тігіпко?

Так, таке вже було - ну, ота фількіна грамота. За часів президентства В.Ющенка (згадаймо “соціальні ініціативи” 22 червня 2007 року на Рівненщині). Але тоді до пакету “ініціатив” були додані конкретні фінансово-бюджетні розрахунки. А чим підкріплені передвиборчі обіцянки-цяцянки регіонала Януковича? Ще однією брехнею!

Так що не треба нас дурити, пане Президенте! Ми ситі по горло брехнею! Вашою і Вашого кишенькового уряду!

 

Андрій ГРУЩАК,

член Національної Спілки журналістів України  

 

ВІДКРИЙ СТАДІОН!

 

Як ми вже писали, Олексій Радзієвський обіцяв відкрити дрогобицький стадіон першого квітня. Мабуть, пожартував. Минулої п’ятниці, 23 березня, на прес-конференції він сказав журналістам, що стадіон відкриють у травні. Що ж, не виконувати своїх обіцянок стало вже звичним для мера. Проте молодіжні організації Дрогобича хочуть йому нагадати, що свого слова треба дотримувати. Тому 1 квітня о 13 годині біля ратуші вони проводять акцію “Відкрий стадіон!”. Це буде театралізоване дійство. Воно відбудеться під гаслами: “Віддайте нам стадіон! Ми хочемо вболівати за “Галичину”! Обіцяли Євро - зробили руїни! Будівельникам - зарплату, вболівальникам - стадіон! Пообіцяли - виконуйте!”. Мабуть, Олексія Радзієвського під час “відкриття” стадіону не буде, але чимало людей таки збереться.

 

ЧИ ВИСЛОВЛЯТЬ СЕНДАКУ НЕДОВІРУ?

 

Сьогодні, 29 березня, має відбутися сесія Дрогобицької районної ради, на якій планують заслухати звіт голови Дрогобицької райдержадміністрації Михайла Сендака. Опозиційні депутати неодмінно поставлять питання про недовіру йому. Однак, мабуть, доведеться вкотре констатувати, що не набереться необхідної кількості голосів, хоча абсолютна більшість народних обранців належить до так званих національно-демократичних партій. Але одна справа декларувати голі гасла, а зовсім інша - за допомогою регіонала Сендака розв’язувати свої особисті  проблеми. 

 

ДВАДЦЯТЬ ДНІВ В ОЧІКУВАННІ БІДИ

 

Двадцять днів знадобилося комунальним службам Дрогобича, аби засипати провалля в центрі міста поблизу дитячого садочка “Полуничка”. Били на сполох майже всі місцеві засоби масової інформації, вмістивши за цей час декілька публікацій і фотографій з місця події, висвітлювала цю проблему телерадіокомпанія “Алсет”. Біда могла трапитися щомиті. Водії, не знаючи про провалля, припарковували неподалік автомобілі. А, головне, поруч бігали діти, які могли в будь-яку мить провалитися під землю. В цивілізованій країні керівник міста дав би вказівку негайно засипати провалля, що сягало трьох метрів углиб, й виставити необхідні загороджувальні знаки. Він би також вигнав з роботи керівника комунальної служби за злочинне недбальство. Проте, видно, Олексій Радзієвський не переймається проблемами дрогобичан, які свого часу йому повірили.

 

СМЕРТЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПАРТІЇ

 

Стало відомо, що Українська партія на чолі з Ігорем Насаликом, міським головою Калуша, саморозпускається і входить до “Громадянської ініціативи” Анатолія Гриценка. Цього тижня відповідні з’їзди партій приймуть про це рішення. Опозиціонери вирішили піти шляхом Партії регіонів, яка поглинула “Сильну Україну”. За ідеєю Віктора Януковича, в Україні має бути дві-три сильні партії. Цю ж точку зору поділяє і один з лідерів “Батьківщини” Олександр Турчинов. Зі смертю Української партії втрачається енергетична сила української символіки. Початок цьому поклав Віктор Ющенко, який довів до банкрутства банк “Україна”. Кремлівські ідеологи з задоволенням потирають руки, адже символіка відіграє неабияку роль у політичній боротьбі.  

 

БОРИСЛАВ БЕЗ ВОДИ

 

Передвиборча обіцянка нинішнього міського голови Борислава Володимира Фірмана про цілодобове водопостачання додала йому чимало голосів. Але нині більшість із тих, хто голосував за нього, нарікають на мера. Справа в тім, що води взагалі нема, навіть у ті дні, коли вона має бути. Обурені бориславці бомбардують телефонними дзвінками владу, а та заспокоює: мовляв, ведуться ремонтні роботи, незабаром все буде гаразд. Серед мешканців визріває думка вийти до “білого дому” з порожніми баняками та відрами, вимагаючи відставки міського голови. Дехто має намір звернутися в правоохоронні органи, аби захистити свої конституційні права на здоров’я і саме життя.

 

У СТЕБНИКУ РОЗПОЧАЛАСЯ РЕКОНСТРУКЦІЯ СТАДІОНУ

 

22 березня футбольний клуб “Стебник” був заявлений на участь у чемпіонаті області серед команд першої ліги. За збігом обставин, саме цього дня розпочалася реконструкція стадіону міста калійників. Відновлення головної футбольної арени Стебника відбувається за сприяння головного редактора тижневика “Каменярі” Ігоря Куруса. У планах - збудувати п’ятиярусні трибуни, роздягалки та душові. Після першого етапу стадіон вміщатиме 500 уболівальників, а по завершенню всіх робіт - тисячу. Перед початком реконструкції місце під майбутню футбольну арену освятили отці Михайло Бучинський та Михайло Комарницький. Перший камінь під будову заклав головний редактор тижневика “Каменярі” Ігор Курус. Тепер у футбольному середовищі краю з’явилася інтрига. Всім цікаво, де скоріше відбудеться відкриття стадіонів: у Дрогобичі чи в Стебнику?

 

ПАМ’ЯТІ ВАСИЛЯ ІВАНИШИНА

 

 

Минулої п’ятниці, 23 березня, в Дрогобичі відбулася міжнародна наукова конференція “Ціннісні парадигми української літератури ХХ століття”, присвячена пам’яті Василя Іванишина.

Спів-організаторами виступили Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, Львівський національний університет імені Івана Франка, Люблінський університет імені Марії СклодовськоїКюрі, Науково-ідеологічний Центр імені Дмитра Донцова. Вів конференцію професор, доктор філологічних наук, завідувач кафедри української літератури та теорії літератури Дрогобицького університету Петро Іванишин.

З доповіддю “Концепція християнського націоналізму в інтерпретації Василя Іванишина” виступив о.Іван Гаваньо. На його думку, Василь Іванишин був сучасним ідеологом українського націоналізму. Він висвітлював проблеми українського націоналізму з філософської точки зору. Василь Іванишин створив справді філософський синтез національної ідеї.

Професор Олексій Вертій із Сумського університету зупинився на проблемі звичаїв національно-визвольних змагань у споминах Юрія Горліс-Горського “Холодний Яр”. До речі, цю книгу випустило у широкий світ дрогобицьке видавництво “Відродження”, спочатку головним редактором, а потім і президентом якого був Василь Іванишин. На думку п.Олексія, Холодний Яр відіграв значну роль у формуванні націоналістичної думки. Чимало тих, хто прочитав цю книжку, згодом взяли активну участь у національно-визвольних змаганнях.

Професор із Словаччини Юрій Бача розповів про особливості розвитку української літератури Чехословаччини після 1945 року. Тамтешні літературознавці та літературні критики мали можливість видати чимало книжок українських авторів, публікація яких була заборонена в Радянському Союзі. Опісля він дав розлоге ексклюзивне інтерв’ю, яке незабаром буде опубліковане в “Тустані”.

Професор Андрій Печарський із Львова виголосив доповідь на тему “У дзеркалі літературознавчої апологетики Бого-націо-центризму (“Нариси з теорії літератури” Василя Іванишина)”. На його думку, автор у сконцентрованому вигляді вніс вагому лепту в українське літературознавство, а його теорію розвивають і далі.

Професор Ігор Набитович, який працює у Дрогобичі та Любліні, виголосив доповідь на тему “Gloria et Memoria у романах “Несмертельна слава” та “Amor Patria (Любов до Батьківщини)” Панаса Феденка. Це забутий письменник, який вартує глибокого вивчення.

Ярослав Радевич-Винницький із Дрогобицького університету зупинився на проблемі лінгвоциду, культуроциду та етноциду. Ці поняття є чужими нашій владі, а тому годі сподіватися на їх широке висвітлення.

Олег Баган говорив про теоретичні аспекти концепції окциденталізму в есеїстиці Дмитра Донцова.

Всі, хто виступив на цій науковій конференції, так чи інакше згадували теплим словом Василя Петровича Іванишина. Ні влада, ні університетське керівництво не вшанували своєю присутністю його пам’ять. Мабуть, у них інші пріоритети в житті. Проте про Василя Іванишина пам’ятають його друзі, знайомі, колеги, просто вдячні студенти, яких він навчав.

Ось і ця наукова конференція лягла віночком пам’яті до ніг цієї непересічної особистості.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

КАЛЕНДАР УКРАЇНЦЯ

29 березня

1724 — Народився Кирило Розумовський, гетьман України.

1864 - Відбулася у Львові українською мовою перша постановка п’єси “Маруся” Г. Квітки-Основ’яненка. 

1972 — Помер митрополит Іларіон (Іван Огієнко), визначний український вчений, автор багатьох наукових, релігійних і мовознавчих праць, колишній міністр освіти УНР, перекладач Біблії.

1998 — Померла Квітка Цісик, українсько-американська співачка.

30 березня

1922 — У Києві створений театр-студія “Березіль” (нині  Харківський український драмтеатр).

1972 — Помер Дмитро Донцов, теоретик українського націоналізму.

1991 - Прибув до Львова Голова Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Патріярх Мирослав Іван Кардинал Любачівський, зайнявши історичний митрополичий престіл цієї Церкви в Україні.

1 квітня

1809 - Народився письменник Микола Васильович Гоголь.

1941 - Другий Великий Збір ОУН.

3 квітня

1787 - Царський указ про формування Катеринославського козачого війська.

1918 - Народився український письменник Олесь Гончар.

4 квітня

1113 - Князь Володимир Мономах погромив половців над Сольницею.

 

НАРОДНИЙ КАЛЕНДАР

 

29 БЕРЕЗНЯ - АРІСТОВУЛА

Належав до числа 70-ти апостолів. Народився в Римі. Про нього згадує в Посланні до римлян апостол Павло. Арістовул був єпископом Британії, де проповідував учення Христа.

30 БЕРЕЗНЯ - ТЕПЛОГО ОЛЕКСИ

Свято бджолярів, мисливців і рибалок. Встановлено на честь християнського подвижника IV-V ст. За праведне життя люди шанували Олексія як чоловіка Божого. І навіть після його смерті біля тіла святого сліпці прозрівали, а душевнохворі зцілялися. В народному побуті святий Олексій, чоловік Божий, одержав ім’я Теплого Олекси, бо о цій порі повіває теплий вітерець, із гір сходить останній сніг, на річках тане крига. Цього дня пасічники виставляють вулики, а якщо холодно, то йдуть у приміщення, де зимують бджоли, і влаштовують ціле дійство з примовляннями щодо гарного медозбору. Мисливці запевняють, що в день Теплого Олекси лисиці переселяються із старих нір у нові. Рибалки святкують цей день, сподіваючись на добрі лови.

31 БЕРЕЗНЯ - КИРИЛА ДЕРИПОЛОЗ

Свято походить від імені архієпископа Єрусалимського Кирила, який помер у 386 р. Так називають цей день у північних регіонах України та Росії, де цієї пори їздити по зимових дорогах саньми стає дуже важко, а то й неможливо.

1 КВІТНЯ - СВЯТО СМІХУ, ДЕНЬ ОБМАНІВ

Відзначають його в багатьох країнах, а початок свята ховається у сутінках старовини. Здавна 1 квітня було святом весни, пробудженням природи. Власне, це було свято початку нового року. В XVI ст., у зв’язку із зміною календарної системи, початок року в країнах Європи було перенесено на перше січня і першоквітневе свято стало неофіційним. Цього дня вручали жартівливі подарунки, розігрували друзів і знайомих, висловлювали смішні побажання. Як припускають науковці, до нас це свято прийшло з Німеччини, імовірно, на початку XVIII ст. Його називали ще брехливим днем або Марією-брехухою - одним із народних прозвищ Марії Єгипетської - святої VI ст., день вшанування якої за старим стилем збігається з 1 квітня. Якщо тепла погода, то це - на врожай. До цього дня мають зійти останні сніги.

2 КВІТНЯ - ФОТИНІЇ САМАРЯНКИ

Ця свята була уродженкою Самарії, сповідувала християнську віру. Померла в 66 р. Угодниця вважається цілителькою від трясовиці. Звичай грунтується на тому, що сама Фотинія лікувала хвороби і разом з іншими християнськими жонами залишилася живою, коли випила смертоносне зілля, яке їм дав волхв.

З КВІТНЯ - ФОМИ

В цей день вшановується пам’ять Константинопольського патріарха Фоми, померлого в 610 році. Він обіймав одну із головних церковних посад - сакелларія, тобто хранителя скарбів.

4 КВІТНЯ - ВАСИЛЯ ТЕПЛОГО

Названий на честь пресвітера малоазійського міста Анкіри (нині столиця Туреччини - Анкара). За проповідування християнської віри його кинули до в’язниці, де простромили розпеченим залізом (363 р.). В народі цей святий відомий під іменем Теплого, оскільки цієї пори відчувається прихід весни. Цього дня селяни йшли на околицю і дивились, як сходить сонце. Якщо навколо нього були червоні кола, то рік обіцяв бути родючим. Якщо утворилося коло навколо сонця, то буде добрий урожай. На теплого Василя радується зілля.

 

ПЕРШЕ КВІТНЯ

 

 

У ДРОГОБИЧІ БУДУВАТИМУТЬ МЕТРО

 

Про це першого квітня на нараді у ратуші повідомив перший заступник міського голови Олександр Коростельов. Як відомо, провалля, що сталося в магазині “Фото Квеллє”, дозволило дослідити підземні ходи, які проходять під усім Дрогобичем. Уряд виділив на будівництво підземки два мільярди доларів. Ще мільярд має підкинути російський олігарх Вексельберг. Як відомо, він народився у Дрогобичі й є другом дитинства Віктора Бульби, власника магазину “Фото Квеллє”. Олександр Коростельов зазначив, що всі роботи здійснюватиме дрогобицька фірма “Доброта”, а всі необхідні матеріали купуватимуть у магазині “Пляц”.

 

РАДЗІЄВСЬКИЙ СТАВ ПОСЛОМ

 

Першого квітня на сайті Президента України був оприлюднений Указ про призначення Олексія Васильовича Радзієвського послом у країнах Бенілюксу (Бельгія, Нідерланди, Люксембург). Ця новина застала міського голову Дрогобича зненацька в одній з трускавецьких саун. У телефонній розмові з редактором газети “Тустань” він повідомив, що вдячний Вікторові Федоровичу Януковичу за високу довіру. На запитання: “З чого Ви розпочнете свою роботу в країнах Бенілюксу?”, - Олексій Васильович відповів: “Я давно мріяв побувати в Амстердамі на вулиці Червоних Ліхтарів”.  

 

 

 

“ГОМІН ДРОГІНФО”

 

Максим Федис, керівник інтернет-сайту “Дрогінфо”, та Анна Баневська, редактор газети “Гомін Галичини”, вирішили об’єднатись у спільній боротьбі проти утисків свободи слова в Дрогобичі. Вони створили медіа-холдинг “Гомін Дрогінфо” зі статутним фондом у мільйон гривень. Як каже шеф-редактор “Гомону Дрогінфо” Максим Федис, тепер їм не страшні  судові позови на якихось 50 тисяч гривень. “Еге ж”, - підтвердила головний редактор медіа-холдингу Анна Баневська. Новітні акули пера не відповіли на запитання, хто ж їм підкинув грошенят на цей проект. Злі язики подейкують, що не обійшлося без допомоги Ігоря Куруса та Сергія Гориславського. Презентація медіа-холдингу “Гомін Дрогінфо” відбудеться першого квітня в приміщенні газети “Каменярі”. Організатори запрошують усіх, хто бажає. Кажуть, що будуть чорна і червона ікра, шампанське, виступатимуть стриптизерки під керівництвом Маестро Ігоря Фецяка.  

 

На дрогобицькому стадіоні відбудеться футбольний матч між збірними Німеччини та Франції

 

 

І судитиме його відомий арбітр пан Колліна!

Як провінційному Дрогобичу вдалося це зробити? Про це розповідає заступник міського голови з гуманітарних питань Хосе Турчик.

- Пане Хосе, це щось фантастичне! Дрогобичани шаленіють!

- Нічого фантастичного нема. Просто будь-яка фантастика - це плід попередньої чорнової роботи.

- Мабуть, найбільша заслуга в цьому проекті належить саме Вам.

- Я би не перебільшував своєї скромної ролі. Справа в тім, що з паном Колліною я відомий уже років двадцять. Як з’ясувалося, він має коріння не лише в Аргентині, а й у Дрогобичі. Але про це я розповім колись в інтерв’ю вашій газеті більш детально. Факт залишається фактом, що коли мені вдалося віднайти дрогобицько-аргентинське коріння шановного судді, я повідомив йому про це. Ми спілкувались іспанською. Колліна сказав мені: “Хосе, це несправедливо”. - “Що саме?” - поцікавився я. - “Що Дрогобич залишився поза увагою Євро-2012”.

- Сумно, але це так. І тепер навряд чи щось можна буде зробити.

- Ви помиляєтесь. Мабуть, нікому не треба доводити, який великий авторитет у футбольному світі має Колліна. Він зустрівся з Платіні і переконав його, що саме Дрогобич має стати одним із футбольних міст чемпіонату Європи. Тут проведуть два матчі, один з яких мав відбутися в Києві, а другий у Варшаві. Першого квітня на дрогобицькому стадіоні в товариському матчі зустрінуться збірні  Німеччини та Франції.

- Це справді чудово! Але ж де житимуть футболісти?

- Анатолію, ви мене розчаровуєте! Звичайно ж, що у готелі “Тустань”. Гроші на це виділив оргкомітет чемпіонату, а також Товариство “Бойківщина”. Його голова Любомир Сікора є футбольним фанатом. Він викупив у Дрогобича приміщення готелю “Тустань” і за час, що залишився до чемпіонату, проведе там капітальний ремонт. На об’єкті працюватимуть у три зміни бойки зі всього світу. Пан Сікора запевняє, що це буде п’ятизірковий готель.

- На перше квітня заплановане відкриття дрогобицького стадіону. Хто з поважних гостей буде на урочистостях?

- Наскільки мені відомо, завітає Президент України з багаточисельною свитою, а також запрошені президенти тих країн, футбольні команди яких беруть участь у чемпіонаті Європи. Після відкриття і матчу відбудеться економічний форум. Як мені стало відомо, інвестори мають намір вкласти у Дрогобич декілька мільярдів доларів, так що не лише відновлять роботу всі промислові підприємства міста, потужно запрацює сміттєпереробний завод, а й будуть створені тисячі нових робочих місць. Середня зарплата пересічного дрогобичанина сягне 950 євро. 

 

Міські голови Борислава і Трускавця пішли у відставку

 

Першого квітня відбулася спільна прес-конференція міських голів Борислава і Трускавця. На ній Володимир Фірман і Руслан Козир заявили про свою відставку.

Як відомо, ці діячі прийшли до влади під прапором Фронту змін. Здавалось би, вони мали бути в опозиції до влади в Києві загалом і до Партії регіонів зокрема. Проте мешканці Борислава і Трускавця доволі швидко помітили, що їхні міські голови співпрацюють з регіоналами, хоча на мітингах вигукують опозиційні гасла.

Як стало відомо, лідер “Фронту змін” Арсеній Яценюк неодноразово попереджав міських голів Борислава і Трускавця про неприпустимість такої співпраці з окупаційним режимом Януковича, але до його слів ті не прислухались. Тоді на черговому з’їзді “Фронту змін” було прийняте рішення, аби Володимир Фірман і Руслан Козир добровільно склали з себе повноваження міських голів Борислава і Трускавця. Не підчинитися рішенню партійного з’їзду вони не могли, бо тоді серйозно би постраждав їх бізнес.

Уже після прес-конференції того ж дня, першого квітня, стало відомо, що проти колишніх міських голів Борислава і Трускавця порушено карні справи. Володимира Фірмана звинувачують у неналежному водопостачанні Борислава, що порушує конституційні права мешканців, зокрема право на здоров’я і саме життя, а Руслана Козира - в зловживанні службовим становищем, що вилилось у потуранні жорстокому поводженню з бездомними собаками у Трускавці.

 

Василь Пецюх став мільйонером

 

Першого квітня стебницький міський голова Василь Пецюх став мільйонером. Він виграв 96 мільйонів 397 тисяч 456 гривні та 34 копійки в “Спортлото”.

Новоспечений мільйонер має намір вкласти свій виграш у ремонт стебницьких доріг, причому сам особисто контролюватиме якість виконаних робіт, а також у приватизацію “Полімінералу”.

З цього приводу в сім’ї стебницького міського голови спалахнув невеличкий скандал, бо родичі розмріялися про дорогі покупки. Але Василь Пецюх показав, хто в хаті господар, гримнувши кулаком по столі.

Вдячні мешканці Стебника мають намір встановити бронзовий бюст героя перед входом до міської ради й назвати його іменем одну з вулиць міста.  

ЮРІЙ БАСЮК - РЕКТОР УНІВЕРСИТЕТУ

 

Несподіваним виявилося рішення міністра освіти Дмитра Табачника щодо призначення ректора Дрогобицького університету. Як відомо, жодний із претендентів не набрав необхідних тридцяти відсотків голосів. Згідно з умовами конкурсу, міністр має право призначити на цю посаду людину як з числа претендентів, так і з інших осіб. Його вибір упав на професора, доктора баянних наук Юрія Басюка, який віддав університету понад двадцять років життя. Три роки тому він пішов звідти на знак протесту проти корупційних схем в університеті й став продавати газети в колишньому кінотеатрі “Прометей”. “Мене задовбали ці хабарі!” - сказав тоді Юрій Леонідович в інтерв’ю нашому часопису. Тепер новоспечений ректор має намір повести рішучу боротьбу не лише з негідник-ми-викладачами, які беруть хабарі, а й безпощадно виключатиме з університету студентів і студенток, які ці хабарі дають. Злі язики подейкують, що вирішальну роль у призначенні Юрія Басюка ректором Дрогобицького університету відіграли міністр культури Михайло Кулиняк, з яким він грав по весіллях, та народна депутатка України Оксана Білозір, з якою він навчався в одній групі саме в нашому університеті. Своє розпорядження про призначення Юрія Басюка ректором Дмитро Табачник підписав першого квітня.

 

У СПАЛЬНІ ТАРАСА МЕТИКА ЗНАЙШЛИ ФРЕСКУ БРУНО ШУЛЬЦА

 

Першого квітня секретар Дрогобицької міської ради Тарас Метик, прокинувшись у власній спальні, помітив на стіні якісь мальовидла. Спочатку він подумав, що це йому привидилось після напруженого застілля у “Заліссі”, але, придивившись, він упізнав почерк Бруно Шульца. Тарас Михайлович уже надивився тих фресок, отож краще за будь-якого мистецтвознавця знає їм ціну, про що йому сказали свого часу в Яд-Вашемі. Щоправда, експерти тепер мудрують, яким чином геніальні творіння Бруно Шульца опинились у спальні Тараса Метика. Телепортація якась! Жидівська громада має намір купити секретареві Дрогобицької міської ради пристойний будиночск, а в його квартирі створити музей Бруно Шульца. Як справжній патріот свого міста Тарас Метик пристав на цю пропозицію.

 

МИХАЙЛО СЕНДАК ОЧОЛИВ ПЕРЕДВИБОРЧИЙ ШТАБ МИХАЙЛА ЗАДОРОЖНОГО

 

Першого квітня голова Дрогобицької райдержадміністрації Михайло Сендак очолив передвиборчий штаб кандидата у народні депутати України від “Свободи” Михайла Задорожного. “Мені завжди була близькою українська національна ідея, - зізнався в інтерв’ю “Тустані”  Михайло Дмитрович. - Я вважаю, що лише “Свобода” здатна навести лад в Україні, а Олег Ярославович Тягнибок, продовжувач справи Дмитра Донцова і Степана Бандери, є найбільш гідним кандидатом на посаду Президента України”.

 

СПІВЧУВАЄМО

 

У Дрогобичі померла свобода слова. І сталося це не першого квітня. Співчуваємо всім рідним і близьким покійника. Нехай земля йому буде пухом, бо за життя від гострих пер нажив стільки болячок...

 

 

 

 

ДО УВАГИ ЧИТАЧІВ!

Усе, написане на цій сторінці, - суцільна вигадка, адже першого квітня - це День сміху і дружніх розіграшів. Сподіваємося, що у вас усе гаразд із почуттям гумору. До речі, у вас уся спина біла :-)

 



Создан 31 мар 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником