Тустань № 12

 
 

Тустань № 12




Читайте tustan.info - сайт газети “ТУСТАНЬ” 

 

N12 (593) 5 - 11 квітня 2012 року Ціна 1 гривня 

www. tustan.info; е-mail:vlasjuk60@rambler.ru; тел. 067-3678019 

 

Провінційний щоденник

 

Синдром Обухова, або Скільки в Україні опозицій?

 

Нещодавно Віктор Ющенко заявив про створення так званої “правиці”, до якої можуть увійти “Наша Україна”, “Собор” і “Українська платформа”, а також, можливо, Конгрес українських націоналістів і Українська народна партія.

Фактично мова йде про створення альтернативного до Комітету опору диктатурі опозиційного об’єднання. Втім, відразу виникає запитання, чи справді опозиційною буде “правиця”? Чи все-таки вона підігруватиме владі? Віктор Ющенко має в цьому неабиякий досвід. Згадаймо, як його пропозиція голосувати проти всіх фактично була використана прихильниками Януковича на свою користь. Та й нинішня його позиція щодо політичних репресій в Україні теж викликає багато запитань до колишнього президента і вселяє сумніви щодо щирості його дій.

Навіть неозброєним оком видно, що влада плідно попрацювала, аби роз’їсти зсередини Комітет опору диктатурі. Ніяк у нього не може ввійти “УДАР”, і президентські амбіції Кличка грають у цьому не найголовнішу роль. Чи захоче він утретє балотуватися на посаду міського голови Києва, чи, розуміючи, великий ризик поразки, веде загадкову гру з Партією регіонів, виторговуючи для своєї політичної сили місця в парламенті?

Спроба “Батьківщини” “з’їсти” “Фронт змін”, як це зробила Партія регіонів з “Сильною Україною”, теж не увінчалась успіхом (наміри “Народної самооборони” самопоглинутися – слабка втіха). Арсеній Яценюк з теж-президентськими амбіціями розуміє, що усунення з політичної арени його дитяти набагато ускладнить реалізацію наполеонівських планів. Парламентські вибори – все-таки тактичний хід, а президентські – стратегія. Чи буде він конкурувати 2015 року з Юлією Тимошенко, чи все-таки погодиться на посаду прем’єр-міністра? Чи в його стратегічних розрахунках немає місця Тимошенко як кандидатові в президенти – і тут його візії співпадають з розумінням ситуації Партією регіонів?

Натомість “дрібніші” опозиційні партії, не бачачи свого місця в списках мажоритарників від КОДу, пішли шляхом поглинання однієї політичної сили іншою. Так, наказала довго жити Українська партія, яку поглинула “Громадянська позиція”. Зі смертю Української партії втрачається енергетична сила української символіки. Початок цьому поклав Віктор Ющенко, який довів до банкрутства банк “Україна”. Кремлівські ідеологи з задоволенням потирають руки, адже символіка відіграє неабияку роль у політичній боротьбі. З іншого боку, навряд чи процес поглинання опозиційних сил додасть голосів виборців. Це так само стосується і процесу поглинання сил провладних.

Окремо слід сказати про “Свободу”, яка хоч і входить до КОДу, але, мабуть, ні в кого не виникає сумнівів, що здобувати депутатські мандати ця політична сила буде самотужки. Після Партії регіонів, “Батьківщини” та “Фронту змін” її вважають найбільш рейтинговою, але, на відміну від інших, які мають всеукраїнську підтримку, “Свобода” може розраховувати здебільшого на Галичину. Звідси – й усі тактичні та стратегічні ходи цієї політичної сили.

Як бачимо, в Україні нині склалося декілька опозиційних таборів, які самотужки розв’язуватимуть свої власні інтереси під час виборів до Верховної Ради України. Навіть обухівський приклад, коли буцімто опозиційні до режиму Януковича сили не змогли об’єднатись, а тому перемогу здобув представник Партії регіонів, нічому не навчив їх. Чи в цьому випадку роль “темної конячки” зіграв усе-таки “УДАР”, який не зумів “поступитися принципами” з “Батьківщиною”? Як би там не було, але ми побачили технологію, яка дозволятиме Партії регіонів зберегти владу і привести до парламенту більшість.

За великим рахунком, мова йде не про роздробленість опозиції. Це похідне. Головне, що в опозиції відсутня націотворча ідея, з якою вона би йшла до влади. Для опозиції нині головне відібрати владу, а там – як карта ляже. Ситуативні союзи, тактичні компроміси, поділ округів між партіями й інші нюанси політичної боротьби не розв’язують головної проблеми. Україна зможе стати одним зі світових лідерів лише тоді, коли кардинальним чином буде змінена Система влади, коли демократія, народовладдя, стане не лише нормою Конституції, а й сутністю нашого життя. А доти борсатимемося в політичному багні, роблячи буцімто доленосний вибір між партіями, а насправді продовжуючи існування Системи, яка нищить Україну.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

КОЛИ БОРИСЛАВСЬКА ВЛАДА ДОПОМОЖЕ ІНВАЛІДОВІ ПЕРШОЇ ГРУПИ?

 

Катерина Михайлівна Кобитяк і сама не розуміє, як вижила в цю холодну зиму - без газу і води в своєму помешканні.

Вона інвалід першої групи, мешкає в самому центрі Борислава, на вулиці Міцкевича. Важко уявити, щоби в наш час можна було обходитися без благ цивілізації. Але факт залишається фактом, і бориславська влада, яка зобов’язана піклуватися про кожного свого мешканця, ніяк не може розв’язати цієї проблеми.

Цієї зими фактично Катерину Михайлівну кинули на холодне і голодне вимирання. Цілком в сталінському дусі: є людина - є проблема, нема людини - нема проблеми. До речі, влада пропонувала пані Кобитяк переселитися до будинку перестарілих, але жінка відмовилася.

Через відсутність тепла в Катерини Михайлівни замерзли картопля, капуста, морква. Сама змушена була в найбільш морозні ночі ночувати в сусідів. Їй важко ходити, але щодня змушена долати велику відстань до колонки, аби набрати воду. Багато носити не може, бо спирається на палочку, тож доводиться долати цей шлях декілька разів.

До кого тільки не зверталася зі своїми проблемами Катерина Михайлівна! До влади місцевої й обласної, до президента і прем’єр-міністра, вже чимало народних депутатів України знають її особисто, але віз і нині там. Не допомагає й прокуратура, хоча мова йде про здоров’я і саме життя жінки. А нещодавно вночі до неї вдерлися декілька невідомих осіб. Відважній жінці довелося захищатися сокирою, аби випровадити непрошених гостей.

Її пенсії не вистачає на їжу та ліки, а не те щоб проплатити борги за газ. У Бориславі її футболять від одного владного кабінету до іншого, але ніхто й не думає по суті допомогти нещасній жінці.

Бориславці пам’ятають, як під час передвиборчої кампанії нинішня влада обіцяла ощасливити кожного мешканця. Та все виявилося звичайнісінькою брехнею.

А як би поступили бориславські можновладці, якби їхні матері опинилися в такій скрутній ситуації? Чи в політиці задля досягнення мети можна переступити і через труп рідної матері?

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

“Олексій Радзієвський уже не той”, або Як у Дрогобичі стадіон “відкривали”

 

 

Роман Москаль

 

 

Олексій Радзієвський пообіцяв відкрити стадіон у травні

 

Спочатку Олексія Радзієвського критикували. Тепер над ним сміються. Незабаром третій етап - виніс тіла з ратуші, себто дочасне припинення повноважень дрогобицького міського голови. Для цього вже майже визріла критична маса дрогобицької громади.

А першого квітня представники “Батьківщини”, “Фронту змін”, “Свободи”, молодіжних організацій, громадськості, футбольні уболівальники “відкривали” стадіон. Як відомо, Олексій Радзієвський обіцяв це зробити саме першого квітня, проте робіт на об’єкті непочатий край.

У цьому мали можливість переконатися всі, хто того дня зібрався біля ратуші, а потім рушив колоною до стадіону. Незважаючи на вибрики природи (несподівано пішов густий лапатий сніг), найбільш стійкі дрогобичани взяли участь в імпровізованому мітингу біля стадіону.

Депутат Львівської обласної ради Микола Баран нагадав про обіцянку влади відкрити стадіон саме першого квітня. Він зазначив, що це не перша обіцянка влади, яка не виконується.

Колишній футболіст, 80-літній Володимир Вата зазначив, що Олексій Радзієвський уже не той, що був раніше. На його думку, дрогобичани вартують того, аби мати стадіон.

Депутат Дрогобицької міської ради Михайло Ваврин застеріг владу від невиконання обіцянок, зазначивши, що терпіння громади не є безмежним.

Лідер дрогобицької “Батьківщини” Роман Москаль від імені учасників мітингу зачитав резолюцію, в якій є вимога в п’ятнадцятиденний термін виплатити заборгованість із зарплати будівельникам, які виконували роботи на стадіоні, а потім були усунені, а на їхнє місце прийшли інші.

Відтак Володимир Вата і Микола Баран перерізали червону стрічку, що мало би символізувати відкриття стадіону. До речі, кожен, хто бажав, міг залишити собі на пам’ять клаптик червоної стрічки.

Спочатку Олексій Радзієвський казав, що відкриття стадіону заплановане на  листопад минулого року, потім - на перше квітня, а тепер назвав нову дату - травень. Ось тільки не вказав якого року...

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

СЕНДАК МАЄ ДОВІРУ?

 

Минулого четверга, 29 березня, на сесії Дрогобицької районної ради вкотре не вистачило голосів, аби висловити недовіру голові Дрогобицької районної державної адміністрації, членові Партії регіонів Михайлові Сендаку. Абсолютна більшість депутатів утрималася при голосуванні. Це тим більше дивно, що з 94 депутатів є лише один представник Партії регіонів, а всі решта належать до так званих національно-демократичних сил. Успіхів Михайла Сендака в керівництві районом не видно. То чому народні обранці дискредитують своє високе звання і не виконують передвиборчих обіцянок? А куди дивляться лідери партій, чиї представники своєю мовчазною згодою дискредитують високе звання депутата?

 

СУДДЯ ВІДМІНИВ СВОЄ РІШЕННЯ

 

Минулої п’ятниці, 30 березня, Дрогобицький суд відмінив своє рішення щодо блокування рахунку Максима Федиса, представника “Дрогінфо”. Як відомо, проректор Дрогобицького університету Мирон Чернець подав позов на захист честі та гідності, угледівши в одній із “казочок”, опублікованих на “Дрогінфо”, своє ім’я. Рішення судді було очевидним, бо в результаті розгляду справи ще не з’ясовано, кому належить ресурс “Дрогінфо”, а без цього неможливо пред’являти претензії саме Максимові Федису. Наступне судове засідання має відбутися 30 квітня, і це вже буде розгляд справи по суті. Поза тим “Дрогінфо” підтримав Комітет захисту українських журналістів. У надісланому повідомленні говориться, що єдиною протидією упередженості суду та закулісним діям недоброзичливців незалежних мас-медіа у Дрогобичі є солідарні дії журналістів та громадськості. Комітет захисту українських журналістів має намір вдаватися до акцій підтримки журналістів із Дрогобича, які відстоюють своє право на професію та свободу слова. Подібний позов є також проти газети “Гомін Галичини” і редактора Анни Баневської.

 

 

 

 

“Нам ніколи не розгадати формулу, за якою був створений Чорновіл”

 

“Якби мене запитали, чи жалкую я про те, як склалося моє життя, про відсиджені 15 років, я б відповів: анітрохи... І якби довелося починати все спочатку та вибирати, я б обрав життя, яке прожив”.

(В. Чорновіл)

 

Яскравим доказом щирості і непохитності цих слів стала вся звитяжна діяльність державного діяча, публіциста, правозахисника, лідера Народного Руху України та журналіста В’ячеслава Чорновола, якого не стало в ніч з 25 на 26 березня 1999 року на трасі під Борисполем.

Цього року минуло 13 років з часу його загибелі в автокатастрофі. 25 березня 2012 року о 15.00 год. у читальному залі центральної міської бібліотеки ім. В.М. Чорновола відбувся Вечір пам’яті В’ячеслава Максимовича Чорновола. Розпочалося дійство на вулиці із покладання квітів до пам’ятника В.Чорноволу, а у залі бібліотеки першою до слова запросили радницю міського голови Дрогобича, членкиню Народного Руху України Віру Байсу, яка знала В’ячеслава Максимовича особисто. “Такого політика, яким був В. Чорновіл, нема і не буде ніколи. Він з кожним умів знайти спільну мову, його всі поважали… Відколи його не стало, Україна ніяк не може піти вірним шляхом”, – наголосила Віра Іванівна.

Після завершення промови Віра Байса закликала вшанувати хвилиною мовчання світлу пам’ять Героя України В’ячеслава Чорновола та його дружини і соратниці Атени Пашко.

Далі Вечір продовжився презентацією нових видань про В. Чорновола. Її провела провідний спеціаліст бібліотеки Галина Михайляк. “Видатні люди творять великі справи. В’ячеслав Чорновіл пройшов нелегкий шлях до виборення незалежності України”, – зазначила п. Галина.

На завершення виступив один із організаторів Вечора – голова Дрогобицької МР МГО Молодий Народний Рух Зеновій Квасній, який презентував короткометражний фільм “В’ячеслав Чорновіл. Реквієм”. Цей сюжет детальніше ознайомив присутніх із життєвим та творчим шляхом державного діяча. “Україна – його фанатична любов. Нам ніколи не розгадати формулу, за якою був створений Чорновіл. Його смерть – загадка, його життя – таємниця”, – так розмірковує диктор фільму про роль цього визначного діяча в нашій історії, обличчям якої є В’ячеслав Чорновіл.

Велика подяка організаторам Вечора: Дрогобицькій МР МГО Молодий Народний Рух, відділу культури та мистецтв виконавчих органів Дрогобицької міської ради, Дрогобицькій центральній міській бібліотеці імені В’ячеслава Максимовича Чорновола, відділу сім’ї, молоді та туризму виконкому Дрогобицької міської ради, Дрогобицькому добровільному товариству захисту дітей-інвалідів “НАДІЯ”, Дрогобицькій МРО “Народний Рух України”.

 

Наталія ЖМУРКО

 

 

 

 

 

 

 

 

 

САКУРА БІЛЯ РАТУШІ

 

 

Минулого тижня діти зі спільноти “Дивовижні долоні”, що діє при “Карітасі” Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ, посадили біля ратуші саджанець сакури. Тепер вони доглядатимуть за ним.

Ідея належить відомому громадському діячеві Хосе Турчику, який упродовж десятиліть виношує задум посадити в місті екзотичні дерева. Саджанці сакури вже прийнялися біля його будинку, а тому він передав деревця дітям.

Подібна практика висаджування дерев вже була в Дрогобичі. Всі пам’ятають, з яким трепетом молоді подружжя робили це в Парку новонароджених, що на вулиці Пилипа Орлика. Але потім саму територію занехаяли, хоча окремі деревця ростуть і нині.

Профанацією й відвертим знущанням над громадою стала акція про буцімто висаджені сто тисяч саджанців у Дрогобичі. Окремі з цих екземплярів можна побачити, але якби справді в Дрогобичі посадили стільки дерев, то місто перетворилося б у райський куточок на планеті Земля.

Ініціатива Хосе Турчика заслуговує на підтримку. І дійсно, навіщо нам сумнозвісні ініціативи від влади, якщо кожен дрогобичанин може посадити деревце - і не обов’язково екзотичне...

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

МАЙБУТНЄ ДРОГОБИЦЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ

 

 

 

Саме цій проблемі було присвячене п’яте засідання Дискусійного клубу, яке відбулося минулого четверга, 29 березня. На нього прийшли викладачі цього вишу, студенти, депутати, громадські діячі, журналісти.

 

 

 

“Людей з дипломами стає все більше, а освічених – усе менше”

 

експерт Олег Дукас, представник Громадянського руху “Відсіч” та громадської організації “Молодіжний прорив”, говорив про місце Дрогобицького університету серед інших вищих навчальних закладів України. В нашій державі навчається понад 2 мільйони 700 тисяч студентів у понад 900 вищих навчальних закладах. Дрогобицький університет є 3-4-го рівня акредитації, таких вишів є 350. Консолідований рейтинг вищих навчальних закладів був складений порталом osvita.ua. на основі трьох рейтингів.

За рейтингом ЮНЕСКО, встановлені індекс якості науково-педагогічного потенціалу, індекс якості навчання, індекс якості міжнародного визнання. На першому місці Київський політехнічний інститут. З педагогічних вишів найвище місце в Національного педагогічного університету імені Драгоманова – 31-ше. Дрогобицький університет займає 170-те місце.

Рейтинг “Компас” відображає оцінку вищого навчального закладу випускниками та працедавцями з точки зору відповідності рівня освітніх послуг потребам ринку праці. Встановлені критерії: задоволеність випускників отриманою освітою, сприйняття роботодавцями вишу, сприйняття експертами, співпраця між вищими навчальними закладами і роботодавцями. В цьому рейтингу оцінювались 234 виші. Київський політехнічний інститут знову зайняв перше місце в цьому рейтингу. З педагогічних вишів найвище місце в Луганського педагогічного університету – 147-ме. В Дрогобицького університету є лише одна складова – задоволення випускників. Решта оцінювання відсутня. Дрогобицький університет зайняв 232-ге місце.

Третій рейтинг враховує кількість проіндексованих пошуковими системами сторінок сайту вишу, зовнішні посилання на нього, цитованість ресурсу і таке інше. До цього рейтингу потрапили 137 українських вишів. Це міжнародний рейтинг. З педагогічних вишів найвище місце в Університету Драгоманова – 1747-е. Дрогобицький університет  не потрапив до цього рейтингу.

Щодо підрахунку загального консолідованого балу, то до цього рейтингу ввійшло 275 вишів. Дрогобицький університет зайняв 242-ге місце. Серед педагогічних вишів найвище місце у Луганського педагогічного університету. Драгоманівці – другі. Дрогобицький університет – четвертий з кінця серед педагогічних вишів. Тобто, як бачимо, невтішні результати дрогобичан, який рейтинг не візьмеш.

На думку Максима Федиса, представника “Дрогінфо”, судячи з цих рейтингів, у Дрогобичі випускають найгірших випускників у великій кількості.

На риторичне запитання Олександра Магльони, керівника Асоціації “Нові Гори-зонти”: “Якби в Україні було 50 вишів, де би був наш університет?” – відповідь була очевидною. Рейтинг показав реальне місце Дрогобицького університету серед вишів України.  

Мирон Цайтлер, викладач біологічного факультету Дрогобицького університету, зауважив, що більшість педагогічних вишів локалізовані в обласних центрах, так що Дрогобич у цьому стосунку не пасе задніх. Нині населення зменшилось, а кількість вишів збільшилася. Випускники шкіл не хочуть поступати у виші, бо зменшується мотивація.

Володимир Кондзьолка, лідер Товариства “Юрій Дрогобич”, вважає, що роботодавцем для університету має бути держава. Фактично виходить, що випускників орієнтують на те, аби вони не працювали за фахом. На його думку, маючи базовий рівень знань, людина може освоїти в результаті перекваліфікації іншу професію. Тепер загальний рівень освіти серйозно впав. Попри великий наплив кадрів практично неможливо знайти фахового спеціаліста. Людей з дипломами стає все більше, а освічених – усе менше.

На думку громадського діяча Хосе Турчика, так зване державне замовлення забезпечує потребу кадрів у понад сто відсотків. Тому на одній ставці може бути п’ять учителів. Навіть кращі випускники приречені на те, що не можуть знайти роботу. Якщо на Дрогобиччині вчителів забагато, то, скажімо, в Києві є багато вільних вакансій. Те саме в Херсонській області, Одеській. Ще один парадокс: здебільшого галичани не їдуть працювати в інші області. А чого вартує, скажімо, утворення в Дрогобичі медичного інституту? Які кадри він виховав? А так званий Інститут управління? Це все схеми міністерства освіти, коли про якість навчання не йдеться. “Серед викладачів педуніверситету є такі, яких треба відправити на Соловки”, - сказав він, маючи на увазі, що чимало з них нахабно вимагають у студентів грошей за екзамени.

Степан Макар, голова Громадської ради при Дрогобицькій райдержадміністрації, говорив про платне навчання, яке загострило ситуацію в освіті. Повинне бути державне замовлення, яке має йти знизу догори. Наплодили чимало закладів, тому й такі рейтинги.

Професор Богдан Винницький зауважив, що за Радянської влади основний акцент робився на ідеології, а не на знаннях. Дивіться, скільки є нині університетів, які не відповідають своєму призначенню. У цьому, на його думку, суть проблеми. Він також вважає, що такі хороші університети, як, скажімо, Києво-Могилянська академія, не можуть існувати на ринку. Хороші європейські університети мають багато студентів. Як виживати нашим? Пан професор не погодився з рейтингами, бо, на його думку, не все так добре в тих університетах, які мають високі рейтинги. “Якщо ви показали ці рейтинги, щоб знищити Дрогобицький університет, то це нормально”, - зауважив він, хоча доповідач з цього питання посилався на офіційні видання. На думку пана професора, педінститути є пережитком радянської системи.

Зеновій Квасній, керівник Молодіжного Руху, вважає, що так звані непедагогічні факультети в університеті знижують попит серед вступників.

Святослав Сурма, лідер громадської організації “Небайдужі дрогобичани”, зробив акцент на тому, що університет нині стає основною продуктивною силою в Дрогобичі, бо бюджет міста на тлі зупинки промислових підприємств наповнюється в основному завдяки вишу. На жаль, вчені університету працюють “для себе”, а не створюють різноманітних програм назовні. Відсутня апробація наукових досліджень. Треба дати університету суспільні запити,  необхідну організаційну підтримку. Університет – це інтелектуальне осердя Дрогобича. Абсолютна більшість студентів не є активною в повсякденному житті. В оцінці їхньої роботи відсутня графа “громадська активність”.

Віра Чопик, головний редактор газети “Твоя Фортуна”, згадала молоді роки, коли з її класу у виші поступало двоє-троє чоловік, а зараз зі всієї школи не йде вчитися стільки ж. Залишається низьким рівень знань, і викладачі змушені на практичних заняттях фактично читати лекції. Тому важко говорити про  майбутнє університету

 

 

“ЯКЩО ЗМІНИТЬСЯ СИСТЕМА ФУНКЦІОНУВАННЯ ВИЩОЇ ОСВІТИ, ТОДІ УНІВЕРСИТЕТ МАТИМЕ МАЙБУТНЄ”

 

Експерт Іван Матковський, викладач Дрогобицького та Люблінського університетів, лідер фракції “Фронт змін” у Дрогобицькій  районній раді, зауважив, що створення громадської ради при університеті, як дехто пропонує, не розв’яже проблем. Усі хочуть бути юристами, економістами, а представників робітничих професій нема. Зараз система вищої освіти не функціонує. На Заході є університетська автономія. Приміщення знаходяться на балансі університетів. Університет має право інтелектуальної власності. Це самодостатні структури. Надзвичайно важливою є система фінансування університетів. Тому й виходить, що виші, які не можуть претендувати на державне замовлення, його чомусь мають. Завданням кожного університету є створення нормальної науково-технічної бази. В Польщі, наприклад, викладачі не бігають за студентами, не заганяють їх на пари, бо студенти самі зацікавлені в отриманні якісних знань. Якщо наших студентів можна зустріти в барах, то польські працюють на вихідні, під час канікул, одягаються на секонд-хендах. Студенти повинні бути політично активними. Якщо зміниться система функціонування вищої освіти, тоді університет матиме майбутнє. Закон про освіту, запропонований Табачником, передбачає повну централізацію і розподіл коштів. То чи матиме тоді університет майбутнє? 

Олександр Магльона вважає, що завжди слід розпочинати з себе, і на своєму місці робити якісь зміни. В Україні відсутня політична воля на розумних дітей. Що стосується громадських рад, то вони перетворилися на інструмент прислуговування владі.

Богдан Іванців, лідер “Нашої України” в Дрогобичі, зауважив, що дрогобицькі студенти не виявили ініціативи, коли по всій Україні тривали акції проти Табачника. Те саме було під час Помаранчевої революції, коли вони включилися в цей процес уже пізніше. Він має надію, що новий ректор підтримає те все нове й прогресивне, що потрібне Дрогобичу. Саме з університету має формуватись інтелігенція.

Олег Дукас заперечив Богданові Іванціву, бо в Дрогобичі теж була першого вересня минулого року проведена акція проти Табачника. Але саме керівництво університету не зацікавлене в громадській активності студентів. Викладачі підходили до студентів і казали, аби вони не виступали проти міністра освіти, бо матимуть проблеми.

Максим Федис підкреслив, що студенти залякані, а керівництво вишу не зацікавлене в активності студентів. А подивитись на обшарпані аудиторії! Двадцять років в університет фактично нічого не вкладають. Потрібні зміни - або йдемо в тупик. Керівником університету має бути менеджер, а не професор.

Мирон Цайтлер  розповів про практичні розробки біологічного факультету щодо рекультивації забруднених нафтою земель. Проте документи, подані бориславській владі, припадають пилюкою. Нині мова йтиме про інший проект - вирощування так званих енергетичних рослин. Вони допомагають знищувати відвали, які важко рекультивувати. Проте розробники проекту мало що отримають. Дещо можна сподіватися від нового закону про захист довкілля. Серед семи пріоритетних завдань на першому місці екологічна свідомість. Є домовленості біологічного факультету Дрогобицького університету з Дрогобицькою райдержадміністрацією, Бориславською та Трускавецькою міськими радами про втілення деяких проектів у життя.

Хосе Турчик вважає, що ситуація в Дрогобицькому університеті напряму відображає те, що нині твориться в державі. Діти з гірських районів Львівщини приходять навчатися до нашого університету. Це найбідніший регіон України. Батьки працюють за кордоном, а дітей влаштовують в університет. А дитина просто не хоче вчитися. Хосе Турчик часто буває в університетах Данії, Голландії, Бельгії, це зовсім інші університети. Бідність нашого університету не дозволяє навіть голову підняти. Мусить щось статися в Україні, аби нарешті викладач став викладачем, а студент студентом. Спробуйте вигнати студента з університету! Він приносить нещасні гроші, які дають можливість працювати викладачу. Можна намалювати собі університет майбутнього, але практично неможливо розв’язати цю проблему.

Олег Косик, керівник Центру громадських експертиз, вважає, що громадську раду при університеті треба створювати, бо не можна все віддавати на відкуп табачникам. В умовах міністерства освіти також має працювати така громадська рада.

Степан Макар вважає, що політики не змогли реформувати освіту. Є намагання влади зробити кишеньковими громадські структури. В кожному з нас сидить добро і зло. Не можна ідеалізувати громадські ради, але й не треба їх відкидати. Громадські організації та влада не повинні бути опонентами і ворогами. Ми повинні запропонувати суспільству позитив. Громадські ради - це п-ростки формування нового громадянського суспільства.

 

 

 

 

 

“НАЙГОЛОВНІШИМИ В УНІ-ВЕРСИТЕТІ Є ВСЕ-ТАКИ СТУДЕНТИ”

 

Мар’яна Костів, студентський декан біологічного факультету Дрогобицького університету, зосередила увагу на проблемах студентського самоврядування. На її думку, найголовнішими в університеті є все-таки студенти. Вона погодилася, що активність студентів зараз знизилась, а кожного року перший курс приходить зовсім інший, ніж попередній. Чим молодший студент, тим менше в нього ініціативи. Щоб загітувати студента до громадської роботи, його треба заохотити. Студенти і викладачі біологічного факультету, коли проводять заходи, мають рівні права.

Володимир Кондзьолка зауважив, що за радянських часів студентська ініціатива каралась, а зараз студенти мають всі можливості втілювати в життя свої ініціативи, але не користуються цим.

Хосе Турчик переконаний, що мама з Турківського району пришле сина на навчання до Дрогобицького університету, він не знає таблички множення, вона платитиме викладачам і казатиме, що ті беруть хабарі.

Олександр Магльона не погодився з тим, що студентська маса абсолютно інертна. Є яскраві приклади особистостей, і активний студент завжди знайде свою дорогу в житті. Не можна, однак, сподіватися, що студенти самотужки зможуть розв’язати проблеми університету.

Зеновій Квасній переконаний, що більшу роль, ніж студентське самоврядування, відіграють профспілкові організації. Профком не мав би займатися студентами, але виникає реальна необхідність їм допомагати. Профкоми різних факультетів взаємодіють між собою у проведенні різних заходів. Проблемним є фінансування, яке скоротилося в профкомі, а відтак - менше коштів надається на різні заходи.

Мирон Цайтлер зауважив, що в 2008 році прийнята Концепція національно-патріотичного виховання молоді, але в ній нема жодного слова про християнство.

Михайло Ваврин, депутат Дрогобицької міської ради, сказав, що в державі сформувалась аморальна більшість. Чимало українців думають, як обійти закон. Не має значення, чи ти студент, чи ти професор. Багато залежить від душі людини. Нині в Дрогобичі глушать свого виробника, то чого можна очікувати від студента чи викладача?

Підводячи підсумки дискусії, можна зробити висновки, що Дрогобицький університет ще не піднявся на належну висоту. Він залишається монопольним утворенням у Дрогобичі, але ще не вповні виконує свою високу роль, як це мало би бути в європейському місті. З іншого боку, і влада, і громада ще не доросли до усвідомлення ролі університету.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

ХТО ДОЗВОЛИВ ВИВЕЗТИ ФРЕСКИ БРУНО ШУЛЬЦА?

 

Нещодавно в журналі “Weekly.ua” (N7, 2012 рік) була вміщена стаття “Повернення Бруно Шульца”. В ній коротко викладена історія про вивезення із Дрогобича в Ізраїль фресок Бруно Шульца. Зокрема, автор пише: “... офіційні особи Яд Вашема (музею Голокосту - ред.) стверджують, що вивозили фрески зі згоди місцевої влади”. Як відомо, тоді міським головою Дрогобича теж був Олексій Радзієвський, а його заступником з гуманітарних питань - нинішній секретар міської ради Тарас Метик. Інформація про те, що фрески Бруно Шульца були вивезені, а фактично вкрадені за згодою тодішньої дрогобицької влади, гуляє різними виданнями вже впродовж багатьох років, але Олексій Радзієвський і Тарас Метик зберігають партизанське мовчання.   

 

ВТРАТИЛИ СОВІСТЬ 22 РОКИ ТОМУ?

 

Як відомо, Дрогобич був першим містом в Україні, де, відповідно до рішення міської ради про Національну символіку, було піднято синьо-жовте знамено на вежі Ратуші. Трапилося це 2 квітня 1990 року. З нагоди 22-ої річниці вікопомної події цього понеділка в ратуші зібралися представники громадськості на урочисту сесію. Було виголошено багато правильних слів, у тім числі й депутатами першого демократичного скликання, але не полишало відчуття наруги над нашим державним символом. За відсутності Олексія Радзієвського, який удруге за час своєї нинішньої каденції відсутній на подібних зібраннях (може, совість мучить, бо свого часу, будучи компартійним лідером, він не був на боці тих, хто піднімав український прапор?) сесію вів Тарас Метик. Що робить буцімто націоналіст у цій команді? А як пояснити прогинання перед будь-якою владою Віри Байси, радника міського голови? Ці люди діють за принципом: і нашим, і вашим? Чи, вірніше, дбають лише про власне благополуччя? Декілька депутатів першого демократичного скликання на знак протесту не прийшли на урочисту сесію. Ось тільки їхній протест мовчазний... 

 

БОРИСЛАВСЬКІ ДЕПУТАТИ ЗА ВІДСТАВКУ ТАБАЧНИКА

 

Нещодавно депутати Бориславської міської ради одноголосно прийняли звернення до Президента та Прем’єр-міністра України з вимогою відставки з посади міністра освіти і науки, молоді та спорту Дмитра Табачника. Ініціатором розгляду цього питання був голова міської організації ВО “Свобода” Юрій Химин.

 

 

 

 

ЗЛОЧИН ПРОТИ КУЛЬТУРИ, АБО КОЛИ МИХАЙЛО ШАЛАТА ВИДАСТЬ П’ЯТИЙ ТОМ ЗБІРНИКА “ДРОГОБИЧЧИНА - ЗЕМЛЯ ІВАНА ФРАНКА”?

 

Нещодавно на розширених зборах Товариства “Бойківщина” йшла мова про випуск п’ятого тому збірника “Дрогобиччина - земля Івана Франка”. Це була своєрідна реакція на вміщену в “Тустані” критичну статтю щодо цього. Присутні внесли ряд пропозицій, а саме: створити громадську комісію із представників різних громадських і політичних організацій м.Дрогобича і Дрогобиччини для виявлення питання видання 5-го тому збірника “Дрогобиччина - земля Івана Франка”; підготувати звернення до членів редакційної колегії збірника “Дрогобиччина - земля Івана Франка” щодо переформатування редколегії і активізації її діяльності, оскільки подальша бездіяльність у цьому питанні означатиме злочин перед культурою нашого регіону; провести відкрите громадське розслідування щодо дезорганізуючої та деструктивної ролі Михайла Шалати, головного редактора збірника “Дрогобиччина - земля Івана Франка”, який на 15 років затягнув видання 5-го тому збірника і в діяльності якого виявлена ціла низка  зумисних гальмівних заходів, хитрувань, нечесностей; провести відкрите громадське розслідування щодо долі  коштів, які були виділені дрогобицьким земляцтвом у США на видання 5-го тому збірника “Дрогобиччина - земля Івана Франка”; провести відкрите громадське розслідування щодо ролі М.Шалати у зриві видання  наукового збірника, присвяченого ювілеєві Дрогобицької гімназії, оскільки до збірника була підготовлена  велика кількість наукових матеріалів, над якими працювали фахові історики і краєзнавці, були подані спогади і фото-матеріали, що мали історично-меморіальну вартість; створити ініціативну групу для організації названих заходів. Чи втілять у життя ці пропозиції, покаже час. Нині єдиним гальмівним фактором є той, що 3 квітня Михайло Шалата відсвяткував свій 75-літній ювілей, з чим його щиро вітаємо. Безперечно, Михайло Йосипович вніс велику лепту в розвиток українського літературознавства, беззастережними є його заслуги в просвітянському та громадському житті Дрогобича, однак заради справедливості й сотень людей, які подали свої статті, документи, фотоматеріали все ж слід довести до логічного завершення видання п’ятого тому збірника “Дрогобиччина - земля Івана Франка” та наукового збірника, присвяченого ювілеєві Дрогобицької гімназії. Інакше нащадки нас не зрозуміють...

 

КАЛЕНДАР УКРАЇНЦЯ

 

5 квітня

1710 - У Бендерах козаки обрали гетьманом Пилипа Орлика.

1882 - Народився В’ячеслав Липинський.

1942 - Помер Василь Пачовський, український поет-модерніст.

7 квітня

1876 - Народився Іларіон Свєнціцький - український філолог і мистецтвознавець.

1917 - Відбувся останній з’їзд Товариства Українських Поступовців.

10 квітня

1622 Помер у Києві гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний.

1898 - Народився в Полтаві Степан Скрипник - перший Святіший Патріярх УАПЦ - Мстислав.

11 квітня

1597 Смерть Северина Наливайка у Варшаві.

 

 

 

 

 

НАРОДНИЙ КАЛЕНДАР

 

5 КВІТНЯ - НИКОНА

Названий за ім’ям мучеників Никона та Никона Печерського. Діяльність першого з них припадає на III ст. Він посідав високий пост у римському війську, відзначався неабиякою хоробрістю, згодом став єпископом. У 251 р. був страчений разом із 199 його учнями. Никон Печерський жив в XI ст. Як свідчать літописи, він поселився разом з Антонієм і був найпершим постриженим прп. Антонія, пресвітер. За гіпотезою М. Д. Присєлкова, під цим ім’ям в печері переховувався колишній митрополит Іларіон (1051-54), позбавлений сану через те, що боровся проти засилля греків у духовній ієрархії Русі. Через політичні обставини того часу, під тиском Києво-Софійської митрополії Никон змушений був в 1061 р. податися в Тмутаракань, де заснував монастир. Лише по смерті Феодосія (3 травня 1074 р.) він знову повертається до Києво-Печерського монастиря. В 1077 р. вже його самого обирають печерським ігуменом. Никон - автор літописного зведення, складеного близько 1073 р. Саме він надав історичним записам форму порічних статей, що зробило ці записи справжніми літописами. Він висловив припущення, що Київський князь Ігор є сином Рюрика, також він ввів у літопис легенду про те, як Ольга перехитрувала візантійського імператора, розповідь про заснування Києво-Печерського монастиря тощо. Беззаперечно доведено авторство ченця до літописного тексту “Повісті минулих літ” 1055-1073 рр. Никону належать й численні попередні оповіді: про хазарську данину, прикликання варягів, походи руських князів од Аскольда до Володимира Ярославича на Константинополь, хрещення Ольги в Візантії, чорноморсько-тмутараканські сюжети та чимало іншого. Заслуга Никона полягає в тому, що він перший створив систематичний виклад української історії, який було використано пізнішими літописцями. Помер прп. Никон 1088 року. Похований у Ближніх печерах.

7 КВІТНЯ - БЛАГОВІЩЕННЯ

Третє за значенням народно-релігійне свято після Великодня і Різдва Христового. Його встановлено в пам’ять одержання Дівою Марією благої вісті про те, що вона стане Божою Матір’ю. За переказами, коли їй було 12 років, Бог сповістив, що вона народить Сина Божого. А після того, як Марію заручили з 82-річним Йосифом, з’явився до неї архангел Гавриїл і сказав: “Радуйся, благодатна, Господь з тобою”. В Україну свято прийшло з утвердженням християнства. В народі одержало назву третьої зустрічі весни (після Стрітення і Сорока Мучеників). Вважається, що весна в цей день остаточно поборола зиму.  Бог благословляє землю і відкриває її для сівби, після чого можна копати чи орати землю. Цього дня випускають на волю пташок, щоб співали, Бога прославляли та просили щастя-удачі тому, хто їх випустив. А інших тварин виганяють на подвір’я, щоб весну чули. Виставляють вулики. Яка погода на Благовіщення, така і на Великдень. У народі з особливою пошаною ставилися до цього свята, оскільки вважали, що “Бог у цей день благословляє всі рослини”, а відтак було за великий гріх братися за будь-яку роботу. Особливо застерігали вагітних жінок, бо як працюватимуть, то неодмінно відріжуть ніжку своїй дитині. Існує повір’я, що навіть птах на Благовіщення не в’є гнізда. За легендою, зозуля тому не має свого кубла й підкидає яйця в інші, що “колись на свято вила гніздо і Бог їй відібрав пам’ять”. Якщо хлопці зустрічали бузька, то показували йому священні хлібці, котрі спеціально тримали при собі для цієї нагоди, та гукали: “Бусень, бусень! На тобі голвоту, а ти мені жита копу!”; дівчата ж, зустрівши ластівку, брали в жменю землю й несли її на город, щоб посіяти її - на тому місці обов’язково зійде кріп. З Благовіщенням пов’язане й інше повір’я: в цей день чорногуз має обов’язково знести бодай одне яйце. Проте для домашньої птиці свято не приносило особливої радості; господарі намагалися не брати яєць з кубел, бо якщо доторкнутися до них рукою, то начебто вилуплюватимуться курчата з двома головами. Більше того, якщо корова чи овечка приносили приплід на Благовіщення, то деякі селяни одразу ж різали його.

 

МИНУЛОГО РОКУ ТРУСКАВЕЦЬ НЕ МАВ ІНВЕСТИЦІЙ

 

Спеціальна економічна зона “Курортополіс Труска-вець” минулого року не отримала жодної копійки інвестицій. Всі кошти пішли на подібну зону “Яворів”. Станом на 1 січня 2012 року у спеціальних економічних зонах області реалізовувалося 63 інвестиційні проекти, у тому числі у СЕЗ “Яворів” - 62, у СЕЗ “Курортополіс Трускавець” - 1. У зонах знято з реєстрації 47 проектів і 18 реалізовані.

 

ВАСИЛЬ ПЕЦЮХ ЗАХИЩАЄ СТЕБНИЧАНИНА

 

Міський голова Стебника Василь Пецюх написав листа Голові апеляційного суду Львівської області п. В. Государському, в якому просить справделиво розглянути справу стебничанина Петра Пуціва, який знаходиться в ув’язненні, а дружина з трьома дітьми, в тім числі й з одним інвалідом, проживає на 12 квадратних метрах. Дрогобицький міськрайонний суд визначив йому покарання в 4 чотири роки та 1 місяць позбавлення волі. На думку дружини засудженого, судом не були застосовані норми Закону про звільнення його від відповідальності за давністю скоєння злочинів та закінченням строків для притягнення до кримінальної відповідальності.

 

ІГОРЯ КУРУСА ОБРАНО ПРЕЗИДЕНТОМ ФК “СТЕБНИК”

 

31 березня у Народному домі Стебника відбулися загальні збори спортивного клубу “Стебник”.  Голова федерації футболу міста Осип Бандура запропонував обрати президентом ФК “Стебник” Ігоря Куруса. Відповідне рішення було прийняте. Присутній на зборах міський голова Стебника Василь Пецюх пообіцяв ФК “Стебник” повне сприяння і подякував Ігореві Курусу за надання допомоги та організацію робіт по будівництву стадіону. У своєму виступі новообраний президент клубу І.Курус, звертаючись до футболістів, висловив сподівання, що футбольні змагання у місті піднімуть настрій стебничан і будуть відбуватися у святковій атмосфері. “На жаль, Стебник, як і Дрогобиччина в цілому, вже тривалий час перебуває в депресії, - сказав він. - Тому, сподіваюсь,  футбол, який у нас люблять, зуміє відновити у мешканців міста і району оптимізм і об’єднає  усіх довкола шляхів розв’язання проблем, які накопичилися”. 

 

ВІТАЄМО!

 

Друзі вітають з двома п’ятірками у житті

ГАЛИНУ СТАРОДУБЦЕВУ

і бажають їй міцного здоров’я.

 

 

  Хай Матір Божа

Вас охороняє,

Сіяє втіхи

зірка золота,

Ісус Христос

з небес благословляє

На щедрі, довгі,

многії літа!

 

Друзі зі Стебника, Борислава, Дрогобича, Городенки, Івано-Франківська, Львова вітають з золотим ювілеєм

ЛЮДМИЛУ СТРАЖНИК

і бажають їй міцного здоров’я.

 

 

Нехай життя  квітує

буйним цвітом

І день народження

приходить знов і знов,

А доля хай дарує

з кожним роком

Здоров’я, злагоду,

любов!

 

Друзі та сусіди вітають з днем народження

ІРИНУ КОСТИК

 

 

і бажають їй міцного здоров’я.

Нехай цвітуть під небом синьооким

Ще довго-довго дні й літа,

А тиха радість, чиста і висока,

Щоденнно хай до хати заверта.

Хай постійний успіх, радість і достаток

Сипляться до Вас, немов вишневий цвіт.

Хай життєвий досвід творить з буднів свято,

А Господь дарує ще багато літ!

 

Друзі та сусіди вітають з днем народження

НАДІЮ КОСТИК

і бажають їй міцного здоров’я.

Хай Бог боронить від хвороб і бід,

Ріка здоров’я щоб ніколи не зміліла.

Життя нехай дарує щедро ще багато літ

У мирі, спокої, у радості й в надії.

 

 

Друзі вітають з днем народження

ЛЕСЮ ПЕТРУНЯК

і бажають їй міцного здоров’я.

Тож хай Господь пошле Вам з неба милість,

Пречиста Діва хай в житті допомога!

Від Бога ласки Вам бажаєм,

Здоров’я Вам - на всі літа!

Хай сонце Вам яскраво сяє,

У серці квітне доброта!

 

Друзі вітають з днем народження

 

ПЕТРА ТУЧАПСЬКОГО

 

і бажають йому міцного здоров’я.

Бажаєм здоров’я міцного довіку,

Щастя і радості повнії ріки.

Берег спокою нехай зігріває,

А горе завжди стороною минає.

Хай світлою буде життєва дорога,

Опіка і ласка від Господа Бога.

 

 

 

 

   



Создан 07 апр 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником