Тустань № 14

 
 

Тустань № 14




Читайте tustan.info - сайт газети “ТУСТАНЬ” 

 

N14 (595) 26 квітня - 2 травня 2012 року Ціна 1 гривня 

www. tustan.info; е-mail:vlasjuk60@rambler.ru; тел. 067-3678019 

 

ЧИ ПОТРІБНІ БОРИСЛАВУ ПОЕТИ?

 

Минулої середи, 18 квітня, Борислав провів в останню путь Євгена Титикайла.

Поет помер напередодні Пасхи, але ще декілька діб його тіло пролежало в квартирі. Він жив самотньо, і єдиною його відрадою були вірші та голуби.

Вище керівництво міста вирішувало більш глобальні проблеми й не віддало останню шану Почесному громадянинові Борислава. Зате прийшов непотоплюваний Роман Соловчук, який, за словами покійного, поламав йому долю, бо звільнив Євгена Титикайла з роботи у газеті “Нафтовик Борислава”. Відтак поет змушений був заробляти на хліб на інших роботах.

Натхненне слово про покійного виголосили професор Дрогобицького університету Михайло Шалата, колега Євгена Титикайла по письменницькому цеху Андрій Грущак, інші промовці.

30 липня Євген Титикайло мав відсвяткувати своє 75-ліття. Не судилося...

Я мало не рік ходив за ним, аби він дав інтерв’ю про себе. Євген Титикайло неодмінно задавав риторічні питання: “Та хіба я фігура? Є й більш визначні постаті”. Проте нарешті розродився великою статтею про себе самого, написаною від третьої особи. “Тустань” опублікує її, не чекаючи ювілею - уже, на жаль, сумного...

Здебільшого Євген Титикайло друкувався у дрогобицькій видавничій фірмі “Відродження”. Бідкався, що пенсії й скупих меценатських надходжень не вистачає. Під час останньої нашої розмови за декілька днів до несподіваної своєї смерті казав, що винен гроші.

Євген Титикайло був Поетом від Бога. Він творив справді професійні та класні вірші, різко негативно ставився до графоманства. У його віршах переплелися воєдино любов до рідного Борислава і Волині, яка стала його другою батьківщиною.

Зовні це була делікатна та комунікабельна людина, але всередині нього нуртувало стільки пережитого...

Вічна Тобі пам’ять, Поете!

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

ТУРНІР ПАМ’ЯТІ ВАСИЛЯ ІВАНИШИНА

 

 

У неділю, 22 квітня, в Дрогобичі відбувся турнір з пейнтболу, присвячений пам’яті Василя Іванишина, Провідника Всеукраїнської організації “Тризуб” імені Степана Бандери.

У змаганнях взяло участь декілька команд, які представляли молодіжні організації Львівщини, Тернопільщини та ІваноФранківщини. Забігаючи наперед, скажу, що в командному заліку перше місце посіли юні “тризубівці”.

Після загального шикування друг Степан наказав підняти Державний прапор України і стяг “Тризубу”. Всі присутні виконали Гімн Націоналіста.

Відтак інструктор розповів, як слід проводити бої, аби не травмувати себе, бо хоча зброя і не справжня, але кульки, якими стріляють і які розливають фарбу, можуть спричинитися до непоправної шкоди організму. На жаль, не обійшлось і без прикрого інциденту. Один із учасників турніру зазнав травми ока.

Поки бойові побратими готувалися до змагань, подруга Марічка, акомпонуючи на гітарі, заспівала пісні, слова й музику до яких склала сама.

У перерві між боями автор цих рядків розповів про життя і діяльність Василя Іванишина. Це було тим більше актуально, що ніхто з юних націоналістів особисто не знав Провідника. А Василь Петрович був насамперед Людиною - з великої літери. Без перебільшення, його можна назвати Степаном Бандерою нашого часу. Мабуть, у сучасній українській історії не було більш талановитого ідеолога українського націоналізму, який би творчо розвивав спадщину Дмитра Донцова та Степана Бандери, пристосовував її до наших умов, а не сліпо копіював деякі постулати, як це роблять лідери партій і організацій, які вважають себе націоналістичними.

Спілкування з юними націоналістами показало, що чимало з них щиро вірять в Українську Національну Ідею й готові взяти активну участь в Українській Революції, про що писав Степан Бандера, але багатьом бракує теоретичних знань. А без теорії націоналізму нині не можна уповні протистояти ідейним ворогам. Саме такі змагання, вишколи, літні табори повинні бути для молоді не лише романтичним проведенням часу, а й стати серйозною ідеологічною підготовкою з основ українського націоналізму.

Приватний підприємець Степан Солук привіз на турнір двох своїх синів. Він каже, що хоче, аби вони виросли справжніми українськими націоналістами. В своєму рідному селі на Яворівщині пан Степан хоче створити меморіальний комплекс, присвячений героям національно-визвольних змагань, але йому доводиться долати спротив багатьох людей.

Того дня дощ змінювався градом, а потім пекло сонце. Учасники турніру ще довго обмінювалися враженнями...

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

ХТО ВИНЕН У СМЕРТІ НЕМОВЛЯТИ?

 

Нещодавно у породіллі з Борислава померло немовля. Мама стверджує, що лікарі не надали їй належної допомоги, а коли зрозуміла, що все може закінчитися фатально, то поїхала до Стрия. На жаль, дитинку не вдалося врятувати. Лікарі свою вину заперечують.

 

ДЕМОКРАТІЯ ПО-ТАБАЧНИКІВСЬКИ

 

Учора, 25 квітня, 148 представників трудового колективу Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка мали обрати ректора. Переможцю необхідно набрати не менше 30 відсотків голосів. Але й тоді претендента на ректорське крісло призначатиме міністерство освіти та науки. Ось така демократія по-табачниківськи.

 

ПРОДАВАЛИ ВОДУ

 

 У Бориславі спритні ділки вирішили нажитися на людях у зв’язку з перебоями у водопостачанні. В найбільш густонаселеному районі вулиці Коваліва з цистерни “Молоко” вони розпочали продаж питної води, не маючи на це необхідних дозволів. Про таку торгівлю міліцію повідомили самі мешканці мікрорайону. Продавцям води інкримінують шахрайство.

 

РОДИЧКА ЧИ ПРОФЕСІОНАЛКА?

 

У Дрогобицькому районі тривають баталії за крісло завідувача районним відділом освіти. Нині тимчасово ці обов’язки виконує Людмила Коник-Осадча. Подейкують, що віднедавна вона стала родичкою голови Дрогобицької районної державної адміністрації Михайла Сендака. До конкурсу долучилася директор Дрогобицького ліцею Ольга Заяць, але проти неї виступають прихильники Сендака і Коник-Осадчої. Хто переможе: родичка чи професіоналка? Вгадайте з трьох разів... 

 

Провінційний щоденник

 

Уроки російської демократії, або Початок кінця Володимира Путіна

 

У березні в 10 з 15 міст Росії, в яких відбулися вибори мерів, перемогу здобули кандидати не від влади.

Найбільш показовою стала перемога в Ярославлі. Борець з корупцією Євген Урлашов переміг ставленика влади, набравши 70 відсотків голосів виборців. Його підтримали лідери опозиції, а “єдинороси” не змогли цьому нічого протиставити. Переможець, звертаючись до Володимира Путіна, заявив: “Нехай із Ярославля прийде демократія”.

Звичайно, ще рано говорити про руйнацію системи, запровадженої в Росії Путіним. Ще не факт, що навіть мери не від провладної сили будуть в опозиції до центральної влади, адже ці посади не стільки політичні, скільки господарські. За рахунок місцевих бюджетів усіх проблем не розв’яжеш, ось і доведеться йти з простягнутою рукою до губернських керманичів і до Кремля.

Аналогічну ситуацію маємо нині в Україні, де в багатьох містах керують формально опозиційні до Партії регіонів сили. Міські голови, обрані від “Батьківщини”, “Фронту змін” чи навіть “Свободи”, змушені знаходити “спільну мову” з обласними і київськими можновладцями, аби розв’язати проблеми своїх міст. Як кажуть, гроші не пахнуть, а тому доводиться йти на певні поступки політичного характеру. Наприклад, у багатьох містах ніяк не можуть зібрати сесій щодо політичної ситуації в Україні.

Провінція завжди залишалася найміцнішою опорою режиму Путіна. Це Москва і Санкт-Петербург могли виявляти вільнодумство, а не якісь там маленькі містечка, де вгніздилися, здавалось би, вікові консервативні правила.

З’ясувалося, що провінція прокинулася. Нині вона не ставить знака рівності між Путіним і місцевими князьками, продемонструвавши на президентських виборах вірно-підданство Кремлю. Але Москва не має гарантії, що все так буде вічно, що провінція не стане більш революційною, ніж нині.

Суперник Урлашова в Ярославлі правив містом понад двадцять років. Звичайно, він просто набрид людям, а проблеми не розв’язувалися хронічно. Влада не змогла підібрати гідного кандидата, а опозиції вдалось об’єднатись, відкинувши амбіції. На жаль, уроки російської демократії в цьому та інших містах не засвоєні українськими політиками, бо й досі не зроблена робота над помилками після обухівських виборів.

Звичайно, режим Путіна так просто здавати позиції не буде. Характерними є події в Астрахані, де не хочуть визнавати перемогу Олега Шеїна, який ішов не від провладної сили. Потенційний мер і його прихильники змушені вдатися до голодування, але навіть загроза їхньої смерті не спинить Кремль.

Демократія в провінції – надзвичайно важлива проблема. Мало перемогти в окремих містах, важливо втримати цю владу. А без серйозних фінансових вливань, розв’язання проблем цього не зробиш. Кремль уміло балансуватиме на цих протиріччях, і наступ демократії в провінції за якийсь рік-другий може захлинутись. Хоча третє президентство Путіна й не буде таким безхмарним, як попередні, все ж у Москви залишилося чимало важелів впливу, в тім числі й на так звану провінційну демократію. Тому ж Олегові Шеїну із Астрахані вже пропонували посаду в губернському уряді. І де гарантія, що ті, хто нині переміг, не будучи ставлеником влади, не спокусяться? “Тушки” є не лише в Україні.

Дмитро Медвєдєв обіцяв повернути вибори губернаторів. Це могло би повернути політичну активність в провінцію. Але ще не факт, що Путін, ставши президентом, зважиться на це. Та й існує чимало адміністративних важелів впливу, аби обрати “потрібного” губернатора.

Найбільше Путіна лякає непрогнозованість ситуації, пов’язаної з виборами на місцях. Одна справа, коли там перемагає людина, яка відійшла від провладної сили, а зовсім інша – коли виборці віддають перевагу “темним конячкам”. Функціонери, які не вміють працювати в умовах ринкової економіки та конкурентної політичної боротьби, просто не здатні розрізнити ймовірних опонентів, а звично послуговуються старими формами й методами роботи. Путіну доводиться вибирати: або залишати на місцях особисто відданих йому ретроградів, або набирати в команду сучасних менеджерів. І чим більше він віддаватиме перевагу людям, які не здатні перебудуватися, що називається, на марші, тим швидше його очікуватиме фіаско у всеросійському масштабі. З іншого боку, лави запасних як такої в Путіна нема, а запроваджувати нові підходи в керівництво країною йому не до снаги. Сподіватися, що володар Кремля в одну мить стане лібералом, теж не доводиться. Тому в Путіна залишається єдиний вихід – згортання демократії, “закручування гайок”, застосування сили.

Скромні успіхи російської демократії на мерських виборах показали, що світло в кінці тунелю таки є, що влада Путіна не вічна. Але чи зможе опозиція об’єднатись по всій Росії, як це зробила в Ярославлі?

Перемога Євгена Урлашова в Ярославлі не була випадковою. На парламентських виборах у грудні минулого року “Єдина Росія” набрала в цьому місті лише 29 відсотків голосів. Це був один із найнижчих результатів провладної політичної сили. Нині опозиція закріпила свій успіх, але ситуація в інших регіонах є сумною, якщо не сказати трагічною. Все відбувається, як за радянських часів, коли фактично нема змагальності між кандидатами, а перемагає той, кого призначить Кремль.

Що стосується конкретно Ярославля, то тут, за великим рахунком, слід говорити, можливо, не стільки про перемогу опозиції, скільки про поразку влади. Місцеві можновладці не виконали своїх обіцянок напередодні святкування тисячоліття міста, у буквальному розумінні цього слова завалили масштабні інфраструктурні проекти, а 24 із 27 буцімто відремонтованих доріг через півроку знову були в плачевному стані.

Хоча невдоволення “Єдиною Росією” росте по всій країні, й, скажімо, в березні мерами знакових міст Тольятті, Таганрог, Нарьян-Мар, деяких інших були обрані кандидати від опозиції, все ж цей процес найближчим часом гальмуватиметься. Опозиція не має достатньо ресурсів, насамперед фінансових, аби розв’язати чимало проблем. Без допомоги губерній і Москви цього не зробиш. Так що Кремль торгуватиметься з опозицією, вимагаючи насамперед політичних дивідендів для себе, тоді як інтереси людей звично будуть на якомусь там далекому плані.

І все ж березневі вибори в Росії показали, що російська демократія, про смерть якої поспішили сповістити, таки жива, а її уроки не гріх було би засвоїти й українським політикам. З іншого боку, розпочався процес початку кінця Путіна. Росія зрозуміла, що може протистояти другому брежнєвському, майже двадцятилітньому, періоду в своїй історії.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

ХТО ВИЩЕ: МЕР ЧИ БОГ?

 

 

 

Ось це Великоднє вітання від міського голови Борислава Володимира Фірмана розташоване біля того місця, де в 1972 році був зірваний будинок. Казали, що від газу, хоча тепер більше сходяться на думці, що від загазованості повітря, від чого Борислав потерпає й нині. Але в самому оформленні баннеру видно несмак можновладця. Улюблене прізвище міського голови стоїть вище від святих для нас слів. Мабуть, мало лише афішувати свою віру в Бога...

 

ПАМ’ЯТАЙ МИНУЛЕ - ДУМАЙ ПРО МАЙБУТНЄ

 

У Дрогобичі стартувала інформаційно-просвітницька кампанія “Пам'ятай минуле — думай про майбутнє” серед учнів шкіл, технікумів, гімназії та ліцею.

З цього приводу 10 квітня в приміщенні офісу Дрогобицької МР МГО “Молодий Народний Рух” відбулася прес-конференція для журналістів. Як зазначив організатор та координатор кампанії Зеновій Квасній, метою заходу є сприяння вихованню національної свідомості молоді, популяризація здорового та культурного способу життя шляхом демонстрації відеоматеріалів. Відеоматеріали ж, у свою чергу, будуть погоджуватися з відділом освіти та відділом культури і мистецтв Дрогобицької міської ради.

Запрошений на прес-конференцію вчитель історії та християнської етики Дрогобицької гімназії Роман Кабацький звернув увагу присутніх на те, що такі акції є дуже потрібними, бо, можливо, саме таким чином вдасться вплинути на виховання молоді. Також він запропонував залучити до проекту і батьків, так як це спільний виховний процес. “Для того щоб виховувати майбутнє покоління, потрібен ідеал та приклад для наслідування. Без прикладу для наслідування немає майбутнього у молоді, яка повинна знати своє минуле для того, щоб будувати своє майбутнє”, – зазначив  пан Роман і додав: “Я думаю, що всі школи із задоволенням приймуть цю акцію”. Ініціативу проведення кампанії підтримали окремі депутати різних рівнів, проте Зеновій Квасній наголосив присутнім на тому, що дана акція є не політичною. Один із інформаційних партнерів кампанії висловив свою надію на те, що ця програма вже через рік буде чітко прописана нашою владою.

Розпочнеться акція з перегляду і обговорення фільму про життя і діяльність Патріарха Йосипа Сліпого, приуроченого 120-річчю від дня його народження. Кампанію планують завершити у травні цього року. Ініціатори заходу вірять, що розпочата ними справа не завершиться двомісячним терміном, а буде мати своє продовження у літніх таборах відпочинку молоді, приживеться у навчальних закладах і отримає свій розвиток.

Організатор: Дрогобицька міськрайонна молодіжна громадська організація “Молодий Народний Рух”.

Координатор кампанії: Зеновій Квасній.

Інформаційні партнери: інтернет-ресурс “Дрогобич Інфо” та газета “ДрогІнфо”.

20 квітня 2012 року першими мали нагоду переглянути науково-виховний фільм про життя та діяльність Патріарха Йосипа Сліпого учні Дрогобицької гімназії.

У своєму вступному слові координатор кампанії, голова МГО “Молодий Народний Рух” Зеновій Квасній наголосив на тому, що окрім перегляду та обговорення сюжету молодь матиме можливість взяти участь у конкурсі, написавши твір на тему: “Я – майбутнє моєї країни”, та на конкурсній основі стати учасником Школи лідера, яка проводитиметься ЛКО “Молодий Народний Рух” у Дрогобичі у вересні 2012 року, а також отримати унікальну можливість провести літо з молодо-рухівцями у таборах, на семінарах.

На згадку про кампанію гімназистам було подаровано плакати Й. Сліпого та “Заповіт Патріарха”. Особливу подяку за допомогу в проведенні кампанії у гімназії організатори висловлюють Романові Кабацькому, Галині Соневицькій та іншим вчителям, які були присутні.

Кампанія проводиться за підтримки депутата Львівської обласної ради від Народного Руху України Тараса Курчика.

Якщо Ти молодий та ініціативний – запрошуємо Тебе взяти активну участь у даній кампанії. Саме Тобі надається унікальна можливість переглянути ряд навчально-виховних фільмів, видань та детальніше ознайомитися з історією нашої Батьківщини, а також зайняти правильну позицію у розбудові своєї держави — України!

 

Наталія ЖМУРКО

 

Ігор Курус за день заробив сто мільйонів доларів для освіти

 

Компанія “Cisco” звернулася до Національного проекту “Відкритий світ” з пропозицією інвестицій в обсязі 100 мільйонів доларів.

Крім того, про своє рішення взяти участь у фінансуванні проекту заявила   компанія “Alcatel-Lucent”.

У конференції взяли участь експерти світового рівня у сфері ІKT:  глобальний директор Корпорації “Microsoft” з приватно-державного партнерства Джойс Фернандес, глобальний директор з освітніх програм Корпорації “Intel” Брайан  Гонсалес, керівник робочої групи інноваційних проектів “Nokia Siemens Networks” Міхаель Кніснер, директор департаменту взаємодії з державними структурами і галузевими організаціями AB “Ericsson” Михаель Хелен.

Джойс Фернандес повідомив, що за останні 3 роки Корпорація допомогла урядам 42 країн зробити освітні технології доступнішими для понад 6 мільйонів учнів, і вона готова підтримати проект “Відкритий світ”. “Для мене це честь бути в Україні та підтримати таку важливу ініціативу як “Відкритий світ”, яка допоможе сформулювати майбутнє України”, - повідомив Джойс Фернандес.

Своєю чергою, глобальний директор з освітніх програм Корпорації “Intel” Брайан  Гонсалес звернув увагу, що інвестиції в освіту зараз є ключовим питанням для нинішнього і майбутніх поколінь, а проект “Відкритий світ” є найбільш продуманим з тих, які він супроводжував у світі.

 “Майбутнє вже тут, і ми знаходимося в точці перегину. “Intel” сприймає трансформацію освіти не просто як комплексний спосіб отримати кращі результати в навчанні. Ми сприймаємо освіту як один з основних і перевірених двигунів економічного розвитку. Освіта є основою для інновацій, вона сприяє розвитку підприємництва, створенню нових технологій, що призводить до створення нових робочих місць і підвищує конкурентоспроможність країни в умовах все більш взаємозалежного глобального ринку. Саме тому інвестиції в освіту зараз є ключовим питанням для нинішнього і майбутніх поколінь”, - підкреслив він.

Досвідом подібних проектів у Німеччині поділився керівник робочої групи інноваційних проектів “Nokia Siemens Networks” Міхаель Кніснер,  а про досвід Компанії “Ericsson” розповів директор департаменту взаємодії з державними структурами і галузевими організаціями AB Ericsson Михаель Хелен.

Керівник Національного проекту “Відкритий світ” Ігор Курус подякував компаніям-партнерам, які підтримали конференцію і поінформував про підсумки річної діяльності й етапи реалізації проекту у 2012 році.

“Ми повинні усвідомити, що Національний проект “Відкритий світ” - це успіх країни. Бо це проект, який має дітям дати якісну освіту, а країну забезпечити висококваліфікованими працівниками”, - зазначив Ігор Курус.  

Під час конференції було підписано Меморандум про співпрацю по забезпеченню інтернетом шкіл І етапу з ПАТ “Укртелеком”, ТОВ “Інтертелеком” та  ПАТ “Дата-груп”.

Як повідомлялось раніше, в рамках заходу 17 квітня в приміщенні Національної академії педагогічних наук України було проведено науково-практичну конференцію, під час якої було заслухано інформацію керівника національного проекту “Відкритий світ” Ігоря Куруса щодо результатів пілот-проекту. Було обговорено оптимальні рішення розробки навчальних мультимедійних модулів, методику проведення уроку в умовах використання інформаційно-комунікаційних технологій, конфігурацію та функціонал комп’ютерного обладнання та програмного забезпечення, а також попередні результати медичних досліджень, які б-ли проведені в ході пілот-проекту Інститутом гігієни та медичної екології ім. А.М. Марзеєва НАМН України.

 

Василь КОВАЛЬ

 

БОРИСЛАВЦІ ПРОТЕСТУЮТЬ

 

 

 

12 квітня на площі Івана Франка в Бориславі відбулося віче.

Понад півтисячі людей ви-словили своє обурення з приводу ймовірного ство-рення так званого медично-го округу з центром у Дрого-бичі. Це означає, що в місті нафтовиків позакривають лі-карні, й хворі змушені будуть по розбитих дорогах їхати на лікування за 12 кілометрів.

Міська влада не виявляє активності, аби лікарні зали-шилися в Бориславі.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

ПОВІТРЯНІ КУЛІ В СХІДНИЦІ

 

У Східниці з 28 квітня до 2 травня відбудеться всеукраїнський фестиваль повітряних куль “FLYQUEST”.

Мета фестивалю - популяризація повітроплавання та курорту Східниця.

Участь у фестивалі візьмуть 7 команд з України. Заявку подала команда з Литви.  Якщо вона приїде, це буде перший в Західній Україні міжнародний турнір з повітряних куль. Східниця на сьогодні єдине місце в Україні, де літають повітряні кулі в горах. 

У програмі турніру передбачені, якщо дозволять погодні умови та напрямок вітру, польоти на повітряних кулях над горами Сколівського та Турківського районів. Все залежить від силу вітру та від пересування повітряних течій. У випадку  штилю кулі в небо будуть підніматися над Східницею та над прилеглою територією.  Також у програмі турніру буде так звана “робота куль у прив’язному режимі  та парад повітряних куль у нічному небі”. Кулі прив’яжуть на відкритій місцевості  і випускатимуть  на висоту близько 30 метрів. Любителі гострих відчуттів матимуть можливість не лише помилуватися кулями, але й піднятися у повітря та оглянути Східницю та її околиці з висоти пташиного лету. Кульмінацією фестивалю стане грандіозний парад повітряних куль, які світитимуться в нічному небі. 

Короткий опис турніру. Повітряна куля з учасниками турніру по команді стартує. Пілот, розібравшись з вітрами, займає потрібний напрямок. Через годину після старту пілот визначає можливе місце посадки аеростата. Після приземлення пілот передає свої координати водію машини підбору. Машина підбору з іншими членами команди вирушає на місце посадки аеростата за даними координатами. Завдання драйвера швидко знайти повітряну кулю та повернутися на старт.

Головою оргкомітету фестивалю «Східницьке літо” є Шепітчак Микола.

Контактна особа - Рубель Микола (067 679 11 18,  097 220 88 62)

Офіційний сайт Східниць-кої селищної ради www. shidnitca-rada.com

 

БЕЗ ГРОШЕЙ УЖЕ НЕ ХОВАЮТЬ

 

Нещодавно в Бориславі священик відмовився ховати свою парафіянку. Як стверджують сусіди, причиною відмови було те, що покійна не мала грошей. Вони змушені були звернутися до іншого священика, який і здійснив поховання.

 

У ПІД’ЇЗДІ ПРОВАЛЮЄТЬСЯ ПІДЛОГА

 

В під’їзді будинку на Лесі Українки, 3 в Дрогобичі провалюється підлога. Цій споруді вже понад сто років. Двічі за останній час тут на голови перехожих падала ліпнина. Постраждав один чоловік, якого забрала швидка допомога.

 

ГАНЬБА КОЗИРУ!

 

Мабуть, трускавецький міський голова Руслан Козир, балотуючись на цю посаду, й не сподівався, що через якихось півтора року мешканці міста вимагатимуть його відставки. Нещодавно влада підвищила тарифи на житло, що викликало обурення у трускавчан. А ще на тлі намірів Кабінету Міністрів платити пеню за прострочені платежі виглядає на те, що багато хто просто позбудеться своїх помешкань. Про це йшла мова на громадських слуханнях, які відбулися минулої п’ятниці в Трускавці. Отоді й прозвучало гасло: “Ганьба Козиру!”.

 

ЛІФТОВІ ВАНДАЛИ

 

Напередодні Великодня у Дрогобичі невідомі у 7 багатоповерхівках проникли у машинні відділення ліфтів і викрали звідти котушки й інші деталі, чим унеможливили подальшу роботу підіймальних механізмів і позбавили змоги мешканців похилого віку, інвалідів можливості у свята побувати в храмах, відвідати рідних і близьких їм людей. Зловмисники не зламували замків дверей машинних відділень, а відкривали і закривали їх ключами.

 

 

 

ГУЦИЛО СКАРЖИТЬСЯ ЯНУКОВИЧУ

 

Відомий трускавецький громадський діяч Богдан Гуцило надіслав скаргу Вікторові Януковичу. В ній він висловив своє занепокоєння з приводу неодноразових фактів вандалізму в Трускавці. Так,  у парку відпочинку разів п’ять пошкоджували пам’ятник Романові Різняку-Макомацькому, але жодного разу зловмисників не знайшли й не покарали. Міліція вбачає в цьому адміністративний проступок і карної справи порушувати не хоче. Мабуть, пан Богдан забув, кому скаржиться, адже з мовчазної згоди Гаранта Конституції Степана Бандеру позбавили звання Героя України.  

 

ОЛЕКСАНДР КОРОЛЬ: “РЕЖИСЕР НЕ МОЖЕ БУТИ ДО КІНЦЯ ЗАДОВОЛЕНИЙ СВОЄЮ РОБОТОЮ”

 

 

 

Пропонуємо вашій увазі ексклюзивне інтерв’ю Олександра Короля - головного режисера Львівського музично-драматичного театру імені Юрія Дрогобича.

 

“Я би не сказав, що Дрогобич – провінція”

 

- Розкажіть, будь ласка, спочатку трошки про себе.

- Закінчив Київський інститут культури, працював у театрах Маріуполя, Білої Церкви, Коломиї, Луганська. Наразі в Дрогобичі. Працюю тут уже сім років.

- Чому так їздили по різних театрах?

- Різні причини. В деяких театрах просто ставив вистави, як, скажімо, в Луганську. В Коломиї працював більше двох років. У Маріуполі півроку працював.

- А чим Вас Дрогобич притягнув?

- Дуже цікава історія. Після того як я працював у Коломиї і змушений був з певних обставин піти з театру, переїхав у Білу Церкву. Ставив там виставу. Вечором дивився фільм на тему УПА, показали гори, Черемош. Мені так якось сумно стало. Була вже пропозиція, щоби я переїхав у Дрогобич, я зателефонував директору, він погодився. Перед Різдвом я зателефонував, а після Різдва вже був у Дрогобичі. Так захотілося. Не знаю чому. Я сам киянин, народився і прожив усе життя в Києві.

- Немає такого відчуття, що в Києві академічні театри, а тут все-таки вважається Дрогобич провінцією?

- Я би не сказав, що Дрогобич - провінція. Мінуси є в будь-якому театрі, але так само й плюси. І ті плюси, які є в театрі у Дрогобичі, мене більше влаштовують, ніж, наприклад, ті, що є в Києві.

 

“Не завжди вдається показати те, що хочеться”

 

- За цей час які важливі, на Вашу думку, спектаклі Вам вдалося поставити в Дрогобичі?

- Я стараюся вибирати такий матеріал і ставити спектаклі, щоби вони всі були важливі. Щось більше задовольняє, щось менше. Не завжди вдається показати те, що хочеться, багато на те є причин. Мені здається, режисер не може бути до кінця задоволений своєю роботою. Розумієте, коли режисер сидить вдома і в голові бачить одну картинку, то ніколи в житті один в один ксерокопія не вийде на сцені. Воно може вийти набагато ліпше, ніж придумав режисер, а може вийти зовсім по-інакшому. Є порив до того, щоби постійно ту виставу доробляти, постійно її підживлювати.

- Скільки на рік ставите вистав?

- До п’яти дорослих вистав. Плюс дитячі вистави.

- Це ж велике наванта-ження.

- Велике. В нас є молодий режисер. Є актори, які пробують ставити вистави. Не на одного мене йде навантаження. Згідно законодавства, головний режисер ставить дві вистави на рік, а черговий      режисер – три.

- З самого початку, напевно, Ви збиралися бути актором?

- Ні, режисером. Справа в тому, що до інституту я вчився в театральній школі на акторському відділенні. Скллася така ситуація, що була можливість спробувати себе в режисурі. Ми ще діти були, то був 10-11 клас. Я взяв на себе сміливість і спробував поставити спектакль, і мені просто сподобалось – сам момент підготовки, розбору і таке інше. В мене вже не було ніяких сумнівів, що я  актором бути не хочу, мені більше імпонує режисура.

- Які прем’єри найближчим часом побачать дрогобичани?

- Це прем’єра “Елегія Stiks”, присвячена 65-літтю акції “Вісла”. Також поставимо п’єсу “Мартин Боруля”. Восени готуємо виставу на тему УПА. Плануються комедії англійських драматургів. Планів дуже багато.

 

“МИ ВІДІЙШЛИ ВІД ПОЛІТИКИ”

 

- Розкажіть, будь ласка, детальніше про “Елегію Stiks”.

- Спочатку виникла сама ідея зробити щось цікаве до цієї річниці. По театрах, ми так подивилися, цим ніхто не займається. Перша проблема виникла, коли ми почали збирати матеріали. Інформації було обмаль, її практично нема. Десь там трошечки, десь там – і все. Але все максимально прив’язане до політики. Самі розумієте, що тема трохи кусюча. Тому п’єсу довелося писати самим. А допомогу ми знайшли випадково – в Ольги Токарчук, вона є донькою переселенців, мешкає у Вроцлаві. Ми натрапили на її роман. П’єсу писали я і київська драматургеса Тетяна Іващенко. Ми ставили в Дрогобичі її “Таїну буття” про Івана Франка. Це вистава за мотивами роману, але є речі, які ми писали від себе.

- Тобто Ви намагаєтеся художньо осмислити ті події? І щоби було менше політики.

- Якщо чесно, ми відійшли від політики. Звідси випливає і назва, тому що елегія як жанр – це сумний вірш, оповідь, і Стікс – з грецької міфології Ріка Смерті. Тобто в даному випадку саму ріку Вісла, за яку перевозили людей, я ототожнюю з рікою Стікс, якою перевозять не поляки, а сам Харон, - це стало дуже образним. Вивозили не лише за Віслу, а й на Сибір. Ми вирішили не зачіпати політику, а показати переживання людини, яка потрапляє в подібну ситуацію. Це було для нас найголовнішим: що відчуває людина до перевезення, під час акції й після цього.

- Коли прем’єра цієї вистави?

- Плануємо першого травня. Ми довго думали, чи показувати цю виставу спочатку в Дрогобичі, а потім у Польщі, чи навпаки, все ж таки вирішили спробувати на нашому глядачеві. Це трошки небезпечна тема і сама вистава трошки небезпечна. З ризиком ідемо на це. А вже після прем’єри другого травня виїжджаємо на гастролі в Польщу на десять днів.

- Ольга Токарчук все-таки польська письменниця. Чи не буде перегину в польський бік?

- П’єса побудована таким чином, що, як кажуть, п’ятдесят на п’ятдесят – і польського, і українського. Хоча, я знову кажу, політики у виставі немає абсолютно. У центрі – людина.

 

“п’єса написана на основі реальних подій”

 

- Ви казали, що на 60-ліття УПА теж готуєте прем’єру. Що це за вистава?

- Я вам скажу так. Ім’я драматурга досить відоме. Це місцевий драматург із Дрогобича.

- Хто ж це, якщо не секрет?

- Поки що я не хочу розголошувати ім’я драматурга, бо ми ще допрацьовуємо матеріал.

- Це професіонал?

- Так. Наразі я не хочу розкривати всі карти.

- А яка назва вистави?

- Назва так само опрацьовується. Ми тільки приступили до роботи над самим матеріалом. П’єса вже готова, але є моменти, які треба доопрацювати. Назви є декілька варіантів, але ми працюємо над тим, щоб вона була влучною. Ви розумієте, що тема так само є кусючою.

- Ви пристосовуєте те, що людина написала, до умов вашого театру?

- Ми обов’язково будь-яку п’єсу мусимо адаптувати до умов нашого театру. Можу сказати, що п’єса написана на основі реальних подій, які відбувалися на Дрогобиччині. Дуже обережно приступаємо до цієї теми. Як тільки ми “розігріємося”, тоді можна буде сміливо говорити, хто працює, хто пише.

 

“Нормально. Жити моЖна!”

 

- Яку виставу в своєму житті Вам би хотілося найбільше поставити? Які для цього потрібні умови? Акторський склад?

- У мене на сьогоднішній день немає мрії про конкретну п’єсу. В мене є мрія ставити достойні матеріали, щоби вони були художньо грамотні, цікаві, різножанрові, різнопланові для будь-якого глядача, щоби ми задовольняли потреби не лише еліти, а й звичайної людини, щоби будь-хто зі списку міг вибрати для себе ту виставу, яку хоче побачити.

- А як особисте життя?

- В мене прекрасна дружина, артистка нашого театру. Сину три роки. Він уже бере участь в спектаклях. Його виносили на сцену в п’єсі “Запорожець за Дунаєм”, коли мав два роки. В дев’ять місяців у Харкові його виносили на сцену в п’єсі “Проста історія”. Моя дружина народжує дитину по ходу дії, і ми ризикнули винести живу дитину на сцену. Він адаптується до сцени, сцену любить.

- А побутові умови?

- Маємо службову кварти-ру. Нормально. Жити можна!

 

Анатолій ВЛАСЮК

КАЛЕНДАР УКРАЇНЦЯ

 

26 квітня

1846 - Народився Іван Верхратський, західноукраїнський письменник і філолог.

1890 - Народився Микола Зеров, поет і літературознавець.

1986 - Катастрофа на Чорнобильській АЕС.

27 квітня

1904 - Помер Михайло Старицький, поет, драматург і прозаїк, автор історичних повістей.

1948 - Помер Василь Щурат - поет і літуратурознавець, академік, перекладач “Пісні про Ролянда”.

28 квітня

1915 - Бої Українських Січових Стрільців на горі Маківці.

1932 - Смерть членів ОУН Голояда і Пришляка.

1943  - У Львові проголошено формування дивізії “Галичина”.

29 квітня

1863 - Помер галицький митрополит і голова Головної Руської Ради Григорій Яхимович.

1918 - Павла Скоропадського проголошено гетьманом України.

1918 - Чорноморський військовий флот підняв українські прапори.

1 травня

1795 - Царський указ про утворення на Правобережжі Брацлавської, Волинської і Подільської губерній.

1900 - Перша в Україні велика політична демонстрація робітників, з участю 10 тисяч чоловік.

2 травня

1512 - Князь Костянтин Острозький погромив татарів під Вишнівцем.

1817 - Заснування в Одесі Рішельєвського ліцею.

1848 - Створено в Галичині Головну Руську Раду.

 

НАРОДНИЙ КАЛЕНДАР

 

26 КВІТНЯ - ФОМАЇДИ ЄГИПЕТСЬКОЇ

Жила у V ст. За переказами, постраждала від свого свекра, який домагався її. Вона вирішила краще вмерти, ніж переступити вірність чоловікові. До угодниці Фомаїди зверталися з молитвою від розпусної жаги.

27 КВІТНЯ - МАРТИНА-ЛИСОГОНА

Від імені Папи Римського, який скликав Латернський собор із 150 єпископів, на якому розглядалося питання про дві волі Ісуса Христа - божественну і людську. За повір’ями, в цей день лисиці переселяються зі старих нір у нові. На них находить куряча сліпота, й вони стають легкою здобиччю мисливців.

28 КВІТНЯ - МСТИСЛАВА КИЇВСЬКОГО

Був сином Володимира Мономаха. У хрещенні назвали Федором. Після смерті батька в 1125 р. став київським князем. Він сприяв зосередженню земель довкола єдиного центру - “столичного граду”, успішно боровся з половцями. В історії залишився з епітетом Великий.

29 КВІТНЯ - ІРИНИ-РОЗСАДНИЦІ

Встановлений на честь двох мучениць Ірин. У сільськогосподарському побуті цей день відомий під ім’ям Ірини-розсадниці, оскільки цього дня було заведено сіяти капусту для розсади.

ІЛЛІНСЬКО-ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ІКОНИ БОГОМАТЕРІ

За церковною легендою, ще в XI ст. поблизу Чернігова на ялині з’явився осяяний світлими променями образ Божої Матері. Після цього надзвичайного знамення князь Святослав Ярославич (син Ярослава Мудрого) заснував Єлецький монастир. А в Чернігові на честь пророка Іллі було споруджено храм, від якого ікона дістала назву Іллінсько-Чернігівської. На ній зображена Матір Божа, яка сидить серед ялинкового віття і тримає Немовля Христове.

ЗО КВІТНЯ - ЗОСИМИ-БДЖОЛЯРА

Походив із села Толвуї в Новгородській землі. Він відновив Соловецьку пустинь і став її ігуменом. Займаючись різними благочестивими, а також господарськими справами, Зосима приділяв увагу і бджільництву. Тому його називають Зосимою-бджолярем і вважають покровителем пасічників і бджіл.

1 ТРАВНЯ - МАКСИМІВСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ

 Її назва пов’язана з ім'ям Київського митрополита Максима, який у 1299 р. переніс свою резиденцію у Володимир на Клязьмі (Московська земля). Щоб обґрунтувати і виправдати цей крок, була створена легенда, згідно з якою уві сні митрополиту явилася Богоматір. Вона наказала своєму рабові проповідувати саме у Володимирі. Це видіння було втілене в іконі, яку помістили в Успенський собор.

2 ТРАВНЯ - ІВАНА СТАРОПЕЧЕРНИКА

Від імені ченця VIII ст. Іоанна, який прославився життям у старій печері. Колись у цей день селяни виходили з полотном на поле, кланялися на всі боки і, повернувшись до сходу, промовляли: “Ось тобі, матінко-весна, нова новина!”. Потім розстеляли полотно, клали на нього пиріг чи хлібину і йшли до оселі в надії, що матінка-весна за цей подарунок вродить багато жита, льону і конопель.

 

ВИШИВАНКА-ФЕСТ

 

 

 

20 травня у ДрогобичІ на території поблизу Шпихліру пройде фестиваль “Вишиванка-фест”. Метою проведення заходу є показати, що вишиванка – це стильно;  розкрити зміст символів; ознайомити глядачів із сучасною українською етно- та рок-музикою. Завданням заходу є також розпочати збір коштів для порятунку пам’ятки архітектури національного зна-чення — Шпихліра на вул. М.Грушевського. Фестиваль складатиметься із  “Параду вишиванок”, етно-частини, та рок-концерту. На заході виступатимуть “ТІНЬ СОНЦЯ” (культовий сучасний український рок-гурт, стиль музики якого називають “Український волелюбний folk-metal” чи “Козацький рок”), “Спалені вітрила”, “Залізний хрест”, “Йорий Клоц”, “Тарасова ніч”, “Cherry band” та інші колективи. На території біля Шпихліра діятимуть також численні виставки та майстер-класи народних майстрів, проводитимуться козацькі забави, різноманітні конкурси та багато іншого. Вестиме дійство невгамовний, запальний М’яч Дредбол – ведучий найбільших українських фестивалів. Організатори заходу: МГО “Молодіжний прорив”, краєзнавчий музей “Дрогобиччина”. Партнери: ГР “Відсіч”, ГО “Клуб пригодницького туризму “ІНСТИНКТ”, студентське братство “Каменяр”. Контакти: 063-713-27-74, 097-950-22-59

 

ЮВІЛЕЙНІ ЗБОРИ

 

У суботу, 5 травня, відбудуться ювілейні збори Польського Культурно-просвітницького центру імені Раймунда Яроша, котрий діє в Трускавці з 1992 року. Початок заходу о 13.00 в дитячій школі мистецтв. Першим головою польського товариства був світлої пам’яті Євгеній Домбровський, зараз Центр імені Раймунда Яроша очолює п. Євгенія Домбровська. Товариство проводить вечори поезії, зустрічі на історичну тематику, займається впорядкуванням поховань як на трускавецькому цвинтарі, так і на дрогобицькому некрополі на вулиці Трускавецькій (саме тут, між іншим, похований колишній власник Трускавця Раймунд Ярош).

 

Гаївчаний рекорд, “облом” Радзієвського та вишиванка Гольберга

 

 

 

 

 

Дрогобичани таки встановили рекорд, сотворивши найбільшу гаївку.

Минулого вівторка, 17 квітня, 5583 дрогобичан і гостей міста, взявшись за руки, організували Велику Гаївку, яка розтягнулася на декілька кілометрів. На святі було значно більше людей, але не всім дісталися спеціальні мандати від представників Книги рекордів України. За словами одного з них, дрогобицький рекорд заслуговує на те, щоби ввійти до Книги рекордів Гіннеса.

Найбільше до дійства долучилася молодіжна організація “Інше місто”, яку очолює Остап Походжай. Його батько - Микола Походжай - надрукував у власній фірмі “Коло” чимало інформаційної продукції з цього приводу. Спів-організаторами дійства були також підприємець Віктор Возняк і міська рада.

Однак, як це завжди буває, не обійшлось і без казусів. Так, секретарю Дрогобицької міської ради Тарасові Метику, який був одним з організаторів Великої Гаївки, не змогли в урочистій обстановці вручити диплом про встановлення рекорду. У цей час він спацерував Дрогобичем разом з “вітцями” міста Олексієм Радзієвським, який, подейкують, нещодавно відпочивав на сонячному американському узбережжі в Майямі, та Олександром Коростельовим.

Коли міський голова піднявся на трибуну і привітав дрогобичан зі встановленням рекорду, мешканці лише чемно відповіли на його Великоднє привітання: “Христос Воскрес!” - “Воістину воскрес!”, але палких аплодисментів після його промови не було. Треба було бачити сконфужене обличчя Олексія Радзієвського після такого “облому”. Куди й поділася “народна” любов дрогобичан до міського голови.

Але чи не найбільше розмов було навколо відомого журналіста Леоніда Гольберга, який прийшов на свято у вишиванці. Сподіваємося, що це не просто етно-національні мотиви зануртували в його душі, а тим самим Леонід Маркович причастився до ідей українського націоналізму.

Дрогобицький рекорд Великої Гаївки назавжди вписаний в історію міста та України. Але хочеться, аби він був не лише рекордом заради рекорду, а став поштовхом до національного відродження у древньому місті. Досі місцеві поводирі заводили дрогобичан на манівці, а нинішня влада своєю бездіяльністю випробовує їхнє терпіння. Велика Гаївка показала, що Дрогобич має велику енергію, а ще більший потенціал для наповнення незалежності українським вмістом.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

ВІТАЄМО!

 

Газета “Тустань” вітає з Днем народження Наталку КУЧЕР і Тетяну ЛАГАНЯК і бажає їм міцного здоров’я.

 

 

 

Хай Бог боронить від хвороб і бід,

Ріка здоров’я щоб ніколи не зміліла.

Життя нехай дарує щедро ще багато літ

У мирі, спокої,

у радості й в надії. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 



Создан 28 апр 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником