Тустань № 15

 
 

Тустань № 15




Читайте tustan.info - сайт газети “ТУСТАНЬ” 

 

 

N15 (596) 3 - 9 травня 2012 року Ціна 1 гривня 

www. tustan.info; е-mail:vlasjuk60@rambler.ru; тел. 067-3678019 

 

ТАКСИСТ РОЗВОЗИТЬ ДРОГОБИЧЕМ ... ТУБЕРКУЛЬОЗ

 

 

Минулої п’ятниці, 27 квітня, за ініціативою Асоціації “Нові Горизонти” (президент Олександр Магльона) відбувся “круглий стіл” на тему “Про туберкульоз: відверто та вголос”.

До зацікавленої розмови були запрошені лікарі, представники влади, соціальних служб, громадських організацій, журналісти. Напередодні було проведене соціологічне опитування “Що ми знаємо про туберкульоз?”, яке допомогло побачити вузькі місця цієї проблеми.

У виступах прозвучала інформація про те, що за останній рік відбувся ріст жіночого і дитячого туберкульозу. В механічному технікумі Дрогобича виявлено чотирьох носіїв цієї страшної недуги. А містом їздить таксист, у якого відкрита форма туберкульозу. Щодня він може заразити десятки людей, але ні влада, ні лікарі, ні правоохоронні органи не перешкоджають цьому.

Мова йшла і про так звані соціально вразливі верстви населення, які найбільше піддаються захворюванню на туберкульоз. Є проблеми з лікуванням цієї недуги і у виправній колонії N40.

Олександр Магльона зазначив, що дуже низькою є санітарна культура людей, а тому вони не поспішають зробити рентген, аби виявити, чи є в них туберкульоз, чи нема. З іншого боку, на місцевому рівні відсутні цільові програми по боротьбі з туберкульозом.

Учасники круглого столу прийняли відповідну резолюцію з цього питання.

 

Анатолій ВЛАСЮК

ДЕСЯТЬ РОКІВ ПОЛІТИЧНОГО “СМОРОДУ” МИХАЙЛА СЕНДАКА

 

 

30 квітня 2002 року Михайло Сендак став головою Львівської обласної ради.

А наприкінці квітня 2012 року Дрогобицький район, за версією газети ZIK, по багатьох показниках займає останнє місце в області. Ось так в інтригах, брехні й злочинній амбітності минуло десятиліття політиканства цього недалекого чоловічка. Як заключний акорд, нещодавно на території автотранспортного підприємства на Самбірській, яким колись керував Сендак, горіло чотири шини, що наробили смороду на пів-Дрогобича. Політичний “сморід” Сендака ще довго нюхатимемо, бо вчасно не зупинили ні його самого, ні тих, хто дав йому путівку в велику політику.

З легкої руки Петра Димінського та недалекоглядності націонал-демократів Сендак став керувати областю, навіки увірував, що без нього і Помаранчева революція могла би відбутися по-іншому. Замість жертовної праці на Україну подбав собі про квартиру і машину, ввівши в оману журналістів і громаду, здійснив чимало інших оборудок. Чого вартувала так звана втрата паспорта і нові дні народження, аби втриматися на престижній посаді!

Зрештою, Сендак, не витримавши випробування владою, закінчив тим, що пішов на службу до Януковича, оформивши своє членство в Партії регіонів. Все своє життя він був при “кориті” і служив тим, хто при владі, уриваючи собі жирні куски з барського столу.  Його бездарне господарювання відкинуло Дрогобиччину на добре десятиліття назад, якщо не більше. А нині, кажуть, ніби він готується балотуватися в народні депутати України! Проголосуємо?..

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

НЕ СТАЛО ПОЕТА

 

11 квітня перестало битися серце почесного громадянина міста Борислава Євгена Юрійовича Титикайла – журналіста, письменника, громадського діяча, українського патріота.

Не стало великої людини, великого майстра слова, великого Українця. Лишилися його книги, осиротіли незакінчені твори, а також його біль – за народ, за Україну.

Він чесно ніс свій хрест на Голготу української трагедії. Він міг ще багато чого зробити як громадянин, головне бажання якого було – дочекатися справді української України, члена європейської спільноти, захисника знедолених і упосліджених.

Але те, що встиг, назавжди залишиться в пам’яті народній, увійде у золотий фонд української, а то й вселюдської культури.

До свого 75-ліття Євген Титикайло не дожив три місяці. Та й 70-річний ювілей не був йому веселим. Він поховав найдорожчу людину – дружину Віру. Пам’ятаю, як йому було прикро, коли рідна йому газета “Нафтовик Борислава” (редактор Роман Соловчук) про нього не обмовилася й словом. Ота газета, яку він відновлював, відстоював, якій віддав чимало років свого натхненного творчого життя. На похороні серед друзів Євгена Титикайла були й ті, хто дав початок його життєвим поневірянням – зокрема, Роман Соловчук, який ховав очі, боячись, аби ніхто не зачепив його під час громадської панахиди.

18 квітня тіло Є.Титикайла було віддане рідній бориславській землі. Громадська панахида відбулася на подвір’ї будинку, де мешкав покійник. Відспівував о.Пишкович. Поховали поета на Мражниці поруч з дружиною.

Що ж, пухом земля тобі, Євгене, - славний сину України, славний сину Галичини і Волині, славний сину Борислава. Царства небесного, бо ти його собі заслужив – чесною працею і сподвижництвом.

Співчуття скорботи надійшли від письменників із Києва - Миколи Сома, Петра Засенка, із Маріуполя (Донеччина) - Геннадія Мороза, із Львова – Миколи Петренка, Михайла Косіва, Левка Різника, Романа Кудлика, із Стрия – Віктора Романюка, Лесі Попіль, із Самбора – Любові Рудавської-Вовк, Миколи Сенейка, із Нового Роздолу – Мирона Березюка…

Поет із Прилук (Чернігівщина) Микола Турконяк написав: “Дорогі побратими! Не стало Євгена Титикайла – талановитого поета, славного сина України. Звістка блискавкою вдарила в саме серце… Поділяю скорботу. Його творчі здобутки вже накрила Вічність”.

 

ПОМЕР ПОЕТ

 

Світлій пам’яті Є.Титикайла

 

Ну, от і все: немає друга.

Поета теж уже нема…

Не буде перти свого плуга

В поезії, яка тепер німа

 

В країні зради і покори,

Де продається все за гріш.

За ним затужать осокори,

І щирі друзі, навіть вірш.

 

Той вірш, якому вже

                              не бути,

Бо вже слова йому не ті.

Нелегко буде перебути

Ті дні скорботи непрості.

 

Помер Поет – поет

                             від Бога,

В якого доля непроста.

Лишилася його тривога

За Україну, що – свята!

 

Андрій ГРУЩАК

ТРУСКАВЧАНИ ПІКЕТУЮТЬ МІСЬКУ РАДУ

 

Сьогодні, 3 квітня, трускавчани мають намір пікет-вати приміщення міської ради. Таким чином вони хочуть висловити протест проти непомірного підняття тарифів. До акції мають долучитися місцеві підприємці, яких виганяють з паркової зони.

 

ВКРАВ ПОЖЕРТВУ

 

42-річний бориславець украв трилітрову банку з пожертвами в одному з магазинів на вулиці Володимира Великого. Гроші призначались для хворої дитини. Зловмисника затримали і вилучили в нього 69 гривень. Вражає не сума, а відсутність моралі у злодія.

 

МИХАЙЛО КУЛИНЯК - ВОРОГ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

 

Дрогобичанина міністра культури України Михайла Кулиняка визнано ворогом української культури. Про це йдеться на сайті “Народний репортер”. Наш краянин більше відомий грою на скрипці між ногами, співом з одіозним мером Харкова Михайлом Добкіним, який нині став головою Харківської облдержадміністрації, відвідуванням  балету в Донецьку разом з дружиною Віктора Януковича, ніж успіхами в розбудові культури. Його звинувачують у порушенні законів про архітектурні заповідники та про статус пам’яток, у послідовному нищенні українського дубляжу фільмів, некомпетентному керівництві галуззю.   

 

БОРИСЛАВ БЕЗ ВОДИ

 

Це вже стало хронічною хворобою бориславців - жити без води. Минулого тижня під час спекотних днів знову були перебої з водопостачанням. Влада лише обіцяє, кидає чималі суми на ремонти, а води нема.

 

Провінційний щоденник

 

НЕВИННІ ЖЕРТВИ?

 

Завжди знаходиться той, хто вважає себе вищим за інших. Він бере на себе місію Бога і вершить людські долі.

Терористичний акт в Дніпропетровську поставив більше запитань, ніж дав відповідей на них. Кому вигідно? Влада каже, що опозиції, опозиція – що владі. Чи, може, втрутилась інша держава, аби дестабілізувати ситуацію в Україні? Чи це банальні кримінально-бізнесові розбірки? Або попередження можновладцям, що можуть бути й більші руйнації з людськими жертвами? Але попереджувати можна лише того, хто думає. У нас же влада бездумна. Як і опозиція. Чи хтось дійсно божевільний (Боже, вільний!) вхопив Бога за бороду й показує, який він всесильний?

Хто би не здійснив цей терористичний акт чи кого б не призначили “винним” за нього,  з одного боку барикад опинилися прості люди, з іншого – сильні світу цього. Їхні інтереси діаметрально протилежні. Для одних -  виживання і нездатність захистити себе, для інших – дике накопичення багатства і страх за власне життя.

Під час терористичних актів найперше страждають невинні жертви. Але логіка терориста є іншою: чи все ці люди зробили для того, аби не допустити подібного стану речей? В його системі цінностей вони не жертви, а співучасники злочину, а тому мають загинути або бути попередженими про незворотність кари.

Ми опинилися заручниками у власній державі. Влада й опозиція ведуть між собою справжнісіньку війну за виживання. Ми для них – “гарматне м’ясо”, шістьма мільйонами яких за роки незалежності вони вже пожертвували.

Чи все я зробив для того, аби президент, за якого я не голосував, навів лад у країні? А якщо голосував за нього, то просто заспокоївся, що він за мене той лад наведе і не вимагаю від нього рішучих дій? Або ще простіше: починаю його критикувати, поспішно знімаючи з себе вину за те, що голосував за нього? Як колись за Ющенка. Як колись за Кучму. Як колись за Кравчука.

Чи підтримав я опозицію в її починаннях чи, навпаки, зупинив її, щоб не заважала президентові наводити лад? Чи достатніми були мої зусилля, чи все звелося лише до розмов на кухні та з приятелями в пивбарі?

За такої логіки подій усі ми рано чи пізно станемо невинними жертвами й навіть за п’ять хвилин до смерті не знатимемо, за що з чергової урни для сміття на нас чатує смерть.

Чи добилися ми відставки міського голови, який не виконує своєї передвиборчої програми? Чи зробили все від нас залежне, аби сів за грати податківець-хабарник? Чи втрималися від спокуси не дати грошей нахабному викладачеві університету, чи все-таки гору взяла боязнь за подальшу долю дитини-студента?

Для більшості відповідь на ці та подібні питання є очевидною. Тоді не слід скаржитися на те, що можете стати черговою невинною жертвою терористичного акту. Невинних жертв не буває. І не лише з точки зору терориста. Бо завжди є ті, хто скоює злочин, і ті, хто цьому потурає… 

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

Голос народу

 

Олексія Радзієвського у відставку?

 

Пропонуємо читачам “Тустані” відповісти на запитання: “Чи підтримуєте Ви  те, аби відправити у відставку міського голову Дрогобича Олексія Радзієвського?”.

Якщо відповідь позитивна, напишіть слово “Так” і відправте есемеску на номер телефону 067-367-80-19. Якщо ви проти відставки, напишіть слово “Ні” і відправте есемеску на цей же номер телефону.

Своє ставлення до відставки Олексія Радзієвського чи необхідності його залишення на посаді міського голови Дрогобича ви можете висловити, написавши листа на електронну адресу vlasjuk60@i.ua

 Есемески та листи надсилайте до 7 травня включно.

 

Найчарівніша дрогобичанка квітня

 

Підводимо підсумки нашого конкурсу “Найчарівніша дрогобичанка”.

Серед читачів “Тустані” найбільшу підтримку отримали конкурсантки за N2 і N4. Cаме на їхню адресу прийшло найбільше есемесок від симпатиків.

Вітаємо дівчат і бажаємо їм успіхів.

Краса врятує світ!

 

 

 

Професор Богдан Винницький вимагає від Олексія Радзієвського 10 мільйонів доларів

 

Нещодавно у видавництві “Коло” вийшла у світ книжка Богдана Винницького “Новітня історія України, з натури написана професором математики, який отримував платню в трьох президентів і був названий Козлом, агентом ЦРУ та агентом ФСБ”.

Цю книжку автор, кандидат у ректори Дрогобицького державного педагогічного університету імені  Івана Франка, подарував багатьом людям, в тім числі й народним депутатам України. Удостоївся презенту і міський голова Дрогобича Олексій Радзієвський.

На останній сесії міської ради мер чимало слів присвятив цій книжці та її автору. На думку Богдана Винницького, Олексій Радзієвський образив його. Зараз він готує до суду позов на міського голову Дрогобича, в якому вимагатиме  десять мільйонів доларів за моральні збитки.

Богдан Винницький вважає, що дії Олексія Радзієвського зашкодили йому в боротьбі за крісло ректора університету.

“Можливі ректори думають, що Винницький грав проти кожного з них на користь іншого, - каже пан професор. - Вони навіть не допускають, що  Богдан Винницький хотів показати, що в університеті є люди, які мають іншу мораль. Є люди, які не тільки  хочуть бути начальниками, але й можуть щось запропонувати. Є люди, які навіть не допускають, що потрібно когось кудись лизати”.

Професор Богдан Винницький особисто звертається до міського голови Дрогобича Олексія Радзієвського:

- Пане Радзієвський, професор Богдан Винницький до суду подавати не буде, якщо Ви голий в неділю цілий день будете ходити навколо ратуші з табличкою на шиї: “ДРОГОБИЧАНИ, ВИБАЧТЕ ЗА ТЕ, ЩО Я НАТВОРИВ, Я ПОДАЮ У ВІДСТАВКУ, ОБЕРІТЬ МЕРОМ БОГДАНА ВИННИЦЬКОГО!”.

Звичайно, можна кепкувати з шановного професора, навіть засуджувати його екстравагантний хід. Проте ніхто не відмовить йому в моральності вчинку, намірі захистити своє чесне ім’я.

Передбачаємо, що навряд чи суд захоче взяти до розгляду цю справу...

 

“ЛЕНДКОМ” ПРОТИ БДЖІЛ

 

 

Шосте засідання Дискусійного клубу було присвячене екологічним проблемам Дрогобиччини. Відбулося воно минулого четверга, 26 квітня, на річницю Чорнобильської катастрофи.

На думку керівника Центру громадських експертиз Олега Косика, в розв’язанні екологічних проблем велику роль мають відігравати громадські організації. Має бути діалог з владою. Проте громада не може контролювати стан охорони довкілля, а влада непрозора. Здається, екологічна ситуація зараз мала би бути нормальною, зважаючи на те, що багато підприємств не працює. Але це не так. Скажімо, в 2010 році був 71 випадок вроджених аномалій, в 2011 – 128. Чому це відбувається? В Дрогобичі ліквідовано посаду екологічного інспектора. Забудовують квартали, а там не передбачена каналізація. З іншого боку, люди, які там живуть, уже давно мали би звернутися до міської влади зі своїми вимогами, але вони чомусь мовчать. В озеро на Війтівській Горі спускають стоки, а там купаються діти та дорослі. Потрібно вже давно розв’язувати проблему транспортних потоків, які практично всі йдуть через центр міста. Вкрай необхідна об’їзна дорога навколо Дрогобича. Знищений Парк новонароджених на вулиці Пилипа Орлика.

Пасічник Ігор Вошик із села Тинів розповів про масову загибель бджіл на теренах Дрогобиччини. Причому мова йде про поголовний мор навесні та влітку, не кажучи вже про зиму. Призвідником біди є фірма “Лендком”, яка взяла в оренду землі й обприскує їх отрутохімікатами. Сільська влада фактично потурає так званим підприємцям, а люди, які погодилися на цю оренду, зараз не знають, кому мають скаржитися.

Петро Хоркавців із Грушева розведенням бджіл займається вже 14 років. Після обробки полів хімією загинули майже всі його бджоли. Він каже, що із загибеллю бджіл може вимерти людство. Дійшло до того, що від отруєння гине худоба.

Заступник голови Дрогобицької райдержадміністрації Іван Мізерник зауважив, що в районі є спеціаліст, який займається застосуванням гербіцидів, а тому запропонував пасічникам звернутися до нього, аби розв’язати проблему.

Олександр Магльона, керівник Асоціації “Нові горизонти”, говорив про шкідливість станцій мобільного зв’язку та агрегатів, які виробляють електричну енергію. Вимирають джмелі, що свідчить про екологічну загрозу. Нині в Україні на кожному кроці кояться екологічні злочини. Велика роль у протистоянні цьому має належати громадським організаціям. Ті, хто мав би професійно займатися питаннями екології, - наприклад, народні депутати України, - насправді є невігласами, не знають елементарних законів. Розв’язання екологічних проблем залежить від політичної волі місцевого самоврядування. “Ми не відчуваємо себе приватними власниками, - сказав він, - бо нашими землями керує “Лендком”.

Колишній голова Дрогобицької райдержадміністрації, а нині депутат районної ради Михайло Кравець зауважив, що робота по розв’язанню екологічних проблем повинна носити системний характер. Важливими для Дрогобиччини залишаються проблеми підтоплення, земель, які пустують, взагалі землекористування. Багато орендарів, особливо з-за кордону, витискають із землі все, що можуть, і йдуть геть. Фірма “Лендком” є ще одним підтвердженням варварського господарювання. Важливим є питання безпеки харчування. Має бути контроль за якістю харчових продуктів. В річки району ідуть скиди неочищених фекалій. Дрогобич, скидаючи сміття біля Брониці, вийшов за встановлені межі майже на два гектари. Не очищаються стоки цього сміттєзвалища, які поступають у поверхневі води. Влада, яка прийшла, не відповідає за дії попередників, відсутня поступовість у розв’язанні проблем, у тім числі й екологічних. Треба виховувати екологічну культуру людей. Питання будівництва сміттєпереробного заводу є питанням високої ціни, і самотужки Дрогобич чи Дрогобицький район цієї проблеми не розв’яже. Кожен мешканець повинен заплатити по дві тисячі гривень за вивезення сміття, але жодна влада не піде на підвищення тарифів.

Станіслав Кузьменко, голова Товариства мисливців і рибалок Дрогобиччини, сказав, що всі знають про екологічні проблеми, але мало що робиться для їх розв’язання. З владою неможливо воювати, аби усунула наслідки екологічних бід. Прокуратура теж не завжди допомагає. Сильно впала на наших теренах чисельність зайця. Натомість збільшилася кількість копитних завдяки кормовій базі від “Лендкому”.

Ярослав Бігуняк, фермер, керівник фірми “Газда”, зауважив, що нинішня влада за своєю суттю є окупаційною. Вона нас винищує. Відкриває кордони, створює нестерпні умови для проживання і скуповує сільськогосподарську землю. Скоро китайці заселять наші землі. Тоді не буде проблем з екологією, як і не стане української мови. Треба міняти окупаційну владу, жити за правильними законами, ставити на місце “Лендком”. Цій фірмі села не потрібні, їй потрібне поле. Він запропонував на бігбордах написати, що українець-патріот починається з того, що не кидає сміття на землю і не лихословить. Може, людина це прочитає і зміниться. На його думку, вирощуючи кіз і зберігаючи сади, він оздоровлює націю, а не дає на своїй землі будувати котеджі для скоробагатьків. “Козяче молоко в мене нормальне, - сказав Ярослав Бігуняк, - бджоли літають, зайці з цілого району бігають у мене по саду”.

Іван Мізерник підкреслив, що Дрогобицька районна державна адміністрація постійно займається розв’язанням екологічних проблем. Нещодавно в Підбужі пройшла нарада, де прийнято рішення, аби сільські ради придбали сміттєвоз з метою вивезення сміття. На його думку, громада повинна бути активною, влада - відкритою, бізнес - соціально відповідальним, тоді можна будь-що зрушити з місця.

 

 

Старші люди краще розуміють проблеми екології, ніж молоде покоління. Важливим є піднесення суспільної екологічної свідомості, культури екології, поінформованості населення, просвітницько-наукової роботи. Якщо організувати роботи, за день можна вивезти до десяти відсотків сміття, яке накопичилось у районі. При цьому на очищених територіях не треба більше смітити. “Лендком” обробляє дві з половиною тисячі сільськогосподарських угідь на території Дрогобицького району. А понад 12 тисяч гектарів пустує. Ще 20 тисяч гектарів обробляють інші господарства і особисті селянські фермерські господарства. З точки екології краще, щоби земля не оброблялась. За цей час поповнюється гумусовий шар, зберігаються мікроорганізми. Але на цих землях тоді інтенсивно розводяться мурахи.

Журналіст Юрій Федчак нагадав, що ще десь півроку тому на сайті “Дрогобич-Інфо” написав статтю про борщівник, небезпечну рослину, від якої страждають люди. В нього склалося враження, що влада не читає ні пресу, ні заглядає в Інтернет, бо досі нічого конкретного по знищенню борщівника на Дрогобиччині не зроблено.  Іван Мізерник заперечив, що нічого не робиться, проводяться певні роботи, є методика, але справді дуже важко знищити цю рослину, якою в районі зайнято вже 164 гектари. Однак Марія Кульчицька, редактор газети “Вільне слово”, зауважила, що щодня добирається додому і бачить борщівник, але не ведуться роботи з його знищення.

Громадський діяч Хосе Турчик зауважив, що ми не вирішимо великих справ з екології. Але є малі справи. Він розповів історію про те, як до одного села Дрогобиччини приїхали американці. Вони позбирали сміття в мішки і попросили війта, аби вивіз його. Через два дні повирубували борщівник і теж поскладали його в мішки. Минув рік. Село забруднилося по-новому. Мішки зі сміттям продовжували стояти на тому ж місці. На його думку, велику роботу з екології по селах могли би проводити священики та школа. Районна рада теж могла би більш жорстко взятися за розв’язання цих проблем.

Голова товариства мисливців “Галицьке полювання-2”, депутат Дрогобицької районної ради Микола Кобільник підкреслив, що ситуація в екології повільно змінюється на краще. Проте дуже важко щось зробити без фінансової підтримки. Багато хто з наших краян їздив по Європі і бачив, які там мисливські господарства. Вони самі по собі будуть виживати, тому що це одна з досить прибуткових галузей. Але потрібна здорова конкуренція між мисливськими господарствами. Однак цю землю не можна приватизувати. Як мисливець ти можеш на ній певний період полювати. А якщо керівники мисливських господарств озлоблені один на іншого, то про яку конкуренцію можна говорити?

Анна Баневська, редактор газети “Гомін Галичини”, висловила пропозицію запровадити рубрику про екологію й регулярно висвітлювати цю проблему. В Лішні хочуть створити мисливське господарство, але їм не вистачає території, бо треба мінімум три тисячі гектарів.

Голова Товариства фермерів Дрогобиччини Ярослав Янишин зауважив, що йому некомфортно на сьогоднішній день бути мисливцем. Прості люди нині полювати не можуть, настільки змінилися закони. На сьогоднішній день дуже сильно збільшилася вирубка лісу. Це питання повинно бути розглянуте на сесії Дрогобицької районної ради.

Економіст Анатолій Сивак вважає, що екологія не може бути конкурентоздатною. Не може бути конкуренції в речах духовних, а екологія в якійсь мірі теж є духовною категорією. Це середовище, яке ми отримали в спадок від наших батьків, ми повинні віддати внукам. Це не можна рахувати на гроші. Патології збільшилися тому, що ми їмо не те що треба, дихаємо не тим повітрям. Ми живемо не так, як нас зробив Бог. Говорячи про екологію, ми думаємо про конкуренцію, кошти і вигоду. В містечку Лінц (Австрія) на вісім мешканців припадає одна урна. Західного шпигуна дуже легко вирахувати в Дрогобичі: він викурить цигарку, а потім півгодини з дурним виглядом шукатиме урну. Так, на екологію потрібні гроші, але найголовніше - це люди. В головах щось перемішалося. Ідеш на природу - тягни з собою назад мішок сміття. Все залежить від свідомості людей. Має бути кара за екологічні злочини. Дуже багато зараз говорять про Сінгапур як економічне диво. В цій країні найбільші кари якраз за сміття. В Тайвані під загрозою ув’язнення заборонено ввезення целофану або пластикових пляшок. Але все виходить власне з духовного начала, тут конкуренції в нашому розумінні місця нема.

Олександр Магльона поділився ідеєю створення гаю імені Івана Франка на території між Лішнею і Унятичами.

Хосе Турчик розповів про змагання екстремалів на Івано-Франківщині. Він здивувався, чому люди масово збирають сміття. А з’ясувалося, що організатори вивісили величезний плакат: “Українці! Ми ж не бидло! Смітити не будемо!”.

Працівник Трускавецького телебачення Сергій Матійко як заступник голови Дрогобицької міської організації Партії зелених України зробив акцент на тому, що й досі не визначено межі Парку новонароджених на вулиці Пилипа Орлика. В районі вулиці Спортивної всі стоки йдуть у річку. На Млинках також загрозлива екологічна ситуація. В кожному селі Дрогобицького району вже є по дві-три пилорами, бо йде шалена вирубка лісів. Куди дивляться правоохоронні органи? Міна сповільненої дії - це стебницькі провалля. Є проблеми влади, а є проблеми людей, тому що все залежить від нас.

Соціолог і політтехнолог Тетяна Сивак  приїхала на засідання Дискусійного клубу із Києва. “Я впізнала Київ, коли йшла Дрогобичем, - зізналася вона. - Але до Києва з’їхалися люмпени, донецькі, іншого чекати не доводиться. Побачити тут усе те, що є в Києві, я абсолютно не очікувала”.

 

За її словами, до страшного стану речей ще далеко. Вона вважає, що учасники дискусії намагаються економізувати проблему. А проблема лежить якраз у площині соціальній, аніж економічній. Школи нашого дитинства десятиліттями стояли незапаскудженими. А зараз? Справа у вихованні. Важливим є просвітницький компонент. Частина коштів бюджетних чи громадських має виділятися на примітивні заклики не смітити. За радянських часів добре працювала культ-просвітницька робота. Без ідеологічного нашарування її можна застосувати й зараз. На відміну від Києва, потужним чинником є релігійні громади, але чомусь ця сила не застосовується належним чином. А звідси і виховання духовності. Відродити згуртованість громади – теж важливо. Тут це ще можливо, в Києві – вже ні. Потрібно широко використовувати місцеві штрафи для захисту екології. З одного боку – громадські толоки, разом прибирати, з іншого – штрафи за засмічення території. Це має бути єдиним процесом. І знову ж таки, штрафи не працюватимуть, доки не буде масштабної просвітницької роботи. Має бути відновленою різка суспільна реакція.

Нашу гостю страшенно здивував ще один компонент. Всюди говориться про відновлення нафтового і калійного виробництва. Але ж ми живемо на золотій землі. Тому мусимо всі економічні акценти переносити на зелений туризм, на рекреаційну зону, на дитячі відновлювальні табори. Нехай Донеччина і Луганщина відновлюють виробництво, а тут є інші унікальні можливості. Люди втратили роботу, але треба переорієнтувати економіку власне на туристичну галузь.

Загалом дискусія показала, що екологічні проблеми Дрогобиччини вимагають свого розв’язання. Тригодинна розмова лише окреслила головні проблеми, але не вказала і не могла вказати шляхи виходу із ситуації. Сподіватися, що цим займатиметься влада, не доводиться, бо занадто політизованою вона стала, а професіоналів, в тім числі екологів, в її рядах мало. Громада ще не настільки згуртована, аби змусити владу повернутися обличчям до екологічних проблем. І все ж саме життя змусить зайнятися цим, адже мова йде про життя і здоров’я людей, про майбутнє наших нащадків.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

СКОТНА ЧИ БОЙЧУК?

 

Минулої середи, 25 квітня, трудовий колектив Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка обирав собі ректора. Як і передбачала “Тустань”, найбільше голосів набрала Надія Скотна - 55 відсотків. 32 відсотки - у Василя Бойчука. Однак останнє слово - за міністром освіти Дмитром Табачником. Підкориться він правилам демократії чи поступить так, як вважатиме за потрібне, - дізнаємось найближчим часом.

 

НА ДРОГОБИЧЧИНІ ПРОДАЮТЬ ЗЕМЛЮ

 

Минулої п’ятниці, 27 квітня, у Дрогобицькому районі пройшов перший земельний аукціон. На торги виставили три ділянки, проте продали лише дві, оскільки 2100 квадратних метрів за межами Ріпчицької сільської ради нікого не зацікавили. Натомість чотири тисячі квадратних метрів за межами Станильської сільської ради продали за майже 365 тисяч гривень, хоча початкова ціна була на 300 тисяч гривень меншою. На ласому шматочку землі власник зможе розмістити об’єкти придорожнього сервісу. Інша земельна ділянка за межами Раневицької сільської ради площею майже 5 тисяч квадратних метрів пішла за  майже 90 тисяч гривень.

 

БОРИСЛАВ ВТРАЧАЄ ГРОШІ

 

Чимало підприємств, які нещодавно приносили кошти до міського бюджету, тепер зареєстровані в інших містах як структурні підрозділи. Через це місто нафтовиків не дораховується значних сум.  Від початку року Бориславська експедиція, газопереробне виробництво, тампонажний цех та ВАТ “Укртелеком” перестали перераховувати гроші до міського бюджету. Нещодавно до них приєднався Бориславський район електромереж. Міська скарбниця понесла втрати за перший квартал цього року в сумі 197 тисяч гривень.  

 

КОЗИР ПРОТИ РОЗОРИ?

 

Сергій Розора, власник готелю “Клуб рН” у Трускавці, може позбутись об’єкту неподалік паркової зони, в який вклав чималі кошти. Трускавецька влада намагається змінами меж санітарних зон довести його до банкрутства. Підприємець бере активну участь у промоції Трускавця, відомий в Україні та за кордоном своїм меценатством, пропагандою здорового способу життя, іншими корисними справами. Нині він виступає проти  зловживань трускавецької влади, заручився підтримкою засобів масової інформації.  

 

МАТЕРІАЛЬНА ДОПОМОГА ВЛАДІ

 

Місцеві можновладці оприлюднили декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2011 рік. Так, голова Дрогобицької районної державної адміністрації Михайло Сендак минулого року заробив 143 тисячі 46 гривень. Заробітна плата становила 56 тисяч 107 гривень, а інші не вказані види доходів - 86 тисяч 619 гривень. Його кум і перший заступник Михайло Винницький заробив минулого року 56 тисяч 247 гривень, в тому числі зарплата становила 49 тисяч 875 гривень. Крім того, можновладець отримав 6 тисяч 343 гривні матеріальної допомоги. Заступник голови Дрогобицької райдержадміністрації Галина Гайдук, яка є рідною сестрою міністра культури України Михайла Кулиняка, заробила минулого року 53 тисячі 26 гривень. Її зарплата становила 40 тисяч 406 гривень, а матеріальна допомога - 2 тисячі 793 гривні. Як бачимо, люди, які довели Дрогобицький район до ручки, непогано жирують.

 

У БОРИСЛАВІ ГРОШІ ЗАКАТАЮТЬ У АСФАЛЬТ

 

Понад три мільйони гривень цього року мають намір використати в Бориславі на ремонт доріг. Ще до чемпіонату Європи з футболу заа-фальтують вулицю Степана Бандери, яка веде до Східниці, де зарезервували собі місця в готелях уболівальники, що дивитимуться матчі у Львові. Чимало бориславських доріг, відремонтованих минулого року, зійшли навесні разом зі снігом. Очевидно, така ж доля чекає на нинішні так звані ремонти. Ремонтники втратили совість, відкати складають значні суми, а влада закриває на все очі. 

 

КРАЛИ НАФТУ В СХІДНИЦІ

 

Минулої п’ятниці, 27 квітня, в Східниці затримали трьох осіб, які крали нафту. На паливні матеріали спокусилися львів’янин та два мешканці Дрогобицького району. В них вилучили автомобіль зі саморобною цистерною та пістолет іноземного виробництва з набоями.

 

КАНАТНА ДОРОГА ТА ЛИЖНА БАЗА В ТРУСКАВЦІ

“У Трускавці обов’язково потрібно побудувати канатну дорогу та лижну базу, щоб до нас приїжджали відпочивальники”, - зазначив під час свого виступу на святкуванні 50-річчя управління архітектури в Трускавці головний архітектор міста у 1962 - 1995 роках Роман Домінко.

 

КАЛЕНДАР УКРАЇНЦЯ

 

3 травня

1074 - Помер у Києві преп. Феодосій Печерський.

1783 - Цариця Катерина узаконила кріпацький устрій в Україні.

1873 - Народився у Вісбадені Павло Скоропадський, гетьман України.

1924 - Загинув визначний український політичний діяч Микола Міхновський.

4 травня

1733 - Помер запорозький кошовий отаман Кость Гордієнко.

1838 - Викуплено з кріпацтва Тараса Шевченка.

1890 - Постання в Галичині Української Радикальної Партії.

5 травня

1900 - Д-р Кирило Трильовський заснував товариство “Січ”.

1915 - Утворено у Відні Загальну Українську Раду.

6 травня

1910 - Помер письменник Борис Грінченко - автор великого словника української мови.

1947 - Договір СРСР, Польші й Чехо-Словаччини про спільну боротьбу з УПА.

7 травня

1840 - Народився Марко Лукич Кропивницький - видатний український драматург, режисер і актор, один із основоположників українського професійного театру.

8 травня

1919 - Прилучення Закарпаття до Чехо-Словаччини.

2007 - Помер Провідник Всеукраїнської організації “Тризуб” імені Степана Бандери Василь Іванишин.

9 травня

1920 - В Ужгороді засновано товариство “Просвіту”.

 

НАРОДНИЙ КАЛЕНДАР

 

3 ТРАВНЯ - ФЕДОРА ТРИХІНИ

Цей святий відзначився тим, що носив волосяницю - грубий волосяний одяг, який ченці вдягали на голе тіло на знак смирення. Саме тому його прозвали Трихіною (грецьке “трихінос” означає “волосяний”).

Наші предки вірили, що цього дня покійники сумують за своїми рідними. Тому живі родичі, діти чи батьки, ходили на їхні могили і поминали померлих.

4 ТРАВНЯ - МАКСИМІЛІАНА

Був патріархом Константинопольським, ініціатором організації в Константинополі собору у складі майже 30 єпископів для примирення з Римом щодо деяких церковних питань. Помер у 434 р.

5 ТРАВНЯ - СВЯТО КРАСНОЇ ГІРКИ - ЛУКИ ВЕСНЯНОГО

На честь апостола і євангеліста. За професією він був лікарем, йому належить авторство третього Євангелія з чотирьох канонічних. Лука був учасником Апостольського собору в Єрусалимі в 49 р. На соборі був розроблений декрет, який забороняв новоявленим християнам приносити жертви і взагалі робити іншим те, чого собі не бажають. По суті, декрет визначав необхідний мінімум суспільної порядності.

6 ТРАВНЯ - ТЕПЛОГО АБО ВЕСНЯНОГО ЮРІЯ

Одне з найпопулярніших у народі свят. Встановлене на честь великомученика Юрія, страченого на початку IV ст. Наші предки шанували цього святого як покровителя хліборобства і скотарства. За давніми віруваннями, на Юрія весна сходить на землю. Перед тим люди тільки кликали її, а тепер вона поміж нами і починає господарювати: з’являються перші сходи ярих, зазеленіли гаї і сади. “Юрій весну починає, Ілля літо закінчує”. На Юрія робили обходи полів: ішли всією громадою “на жита” і там відправляли молебень, щоб урожай був щедрим. Обливали також пастуха, щоб накликати дощ. Існує навіть приповідка: “Як дощ на Юр’я, то буде хліб і в дурня”. Юрія Теплого селяни колись називали також Юрієм Голодним, бо наприкінці весни, як правило, закінчувались запаси їжі. А за великокняжих часів Юрій вважався помічником у боротьбі з ворогами, був охоронцем України-Русі, його шанували як героя-напівбога і тому називали Юрієм Хоробрим

7 ТРАВНЯ - САВИ

Вшановується пам’ять Сави Стратилата, мученика III ст., і Сави Печерського, ченця Києво-Печерського монастиря, який помер на початку XIII ст.

8 ТРАВНЯ - МАРКА

На честь апостола і євангеліста, автора другого канонічного Євангелія. Народився він, очевидно, у Палестині. Був учнем апостола Павла, якому допомагав у місіонерській діяльності. За переказом, своє євангеліє Марк написав у Римі і для римлян, скоріше за все, для язичників, які прийняли християнську віру. Помер у 63 р. “Як на святого Марка дощ іде, то й на камені овес зійде”.

9 ТРАВНЯ - ГЛАФІРИ

Праведна діва Глафіра жила в часи раннього християнства. Померла в 322 р.

 

ДОПОМОЖІТЬ, БУДЬ ЛАСКА!

 

Батьки Анастасії Олегівни Дитко збирають кошти на лікування доньки.

На даний час Анастасія Дитко потребує консультації нейрохірурга для диференціації пухлини в головному мозку, а після цього - операційне втручання.

Оскільки ці консультацію та операцію відмовляються робити в Україні, батьки Анастасії змушені робити це в Італії.

Вартість операції 300000 (триста тисяч) гривень.

Реквізити для ПК гривні:

Відділення “Львівська регіональна дирекція” ПАТ “ВТБ Банк”

Адреса: 79000, м.Львів, вул.Стрийська, 33

Телефон:(03245) 4-06-95, 4-11-83,

відділення “Перше стрийське” ПАТ “ВТБ Банк”

МФО 321767

Код ЗКПО 14359319

Номер рахунку 29246000002064

Номер картки 4438740101008154

Призначення платежу: Поповнення картки N 4438740101008154 для ДИТКО ОЛЕГ ВОЛОДИМИРОВИЧ

ІД код: 2863904551, без ПДВ

Завчасно щиро вдячні всім, хто допоможе.

Телефон 098-41-85-119

 

ВІТАЄМО!

 

Газета “Тустань” вітає з золотим ювілеєм Адама АВЖЕЦЬКОГО і бажає йому міцного здоров’я.

 

 

Хай Матір Божа Вас охороняє,

Сіяє втіхи зірка золота,

Ісус Христос  з небес благословляє

На щедрі,

довгі, многії літа!

Нехай життя

квітує

буйним цвітом

І день народження

приходить знов і знов,

А доля хай дарує

з кожним роком

Здоров’я, злагоду,

любов!

 

Газета “Тустань” вітає з Днем народження В’ячеслава УМНОВА і бажає йому міцного здоров’я.

 

Хай Бог боронить від хвороб і бід,

Ріка здоров’я щоб ніколи не зміліла.

Життя нехай дарує щедро ще багато літ

У мирі, спокої,

у радості й в надії.

Хай світлою буде життєва дорога,

Опіка і ласка від Господа Бога.

Хай Матінка Божа дарує тепло,

На многі літа - любов і добро!

 

Газета “Тустань” вітає з Днем народження Петра МАЦАНА  і бажає йому міцного здоров’я.

 

Нехай цвітуть під небом синьооким

Ще довго-довго дні й літа,

А тиха радість, чиста і висока,

Щоденнно хай до хати заверта.

Хай постійний успіх, радість і достаток

Сипляться, немов вишневий цвіт.

Хай життєвий досвід творить з буднів свято,

А Господь дарує ще багато літ!

 



Создан 05 мая 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником