Тустань № 19

 
 

Тустань № 19




Читайте tustan.info - сайт газети “ТУСТАНЬ” 

 

 

N19 (600) 31 травня - 6 червня 2012 року Ціна 1 гривня 

www. tustan.info; е-mail:vlasjuk60@i.ua; тел. 067-3678019 

 

Провінційний щоденник

 

Двадцять років “Тустані”

 

У червні 1992 року вийшов перший номер газети “Тустань”.

На тлі державних газет це була одна з перших приватних не лише на наших теренах, а й в Україні. Часопис був задуманий як орган підприємців Дрогобиччини, але доволі швидко стало зрозуміло, що без висвітлення політичних проблем не обійтися.

Аби заробити на випуск власного видання, мені довелося працювати в інших газетах - львівській “Ратуші”, “Молодій Галичині”, “Експресі”, “Франковій криниці”, “Галицькій зорі”, дописувати в “Дзеркало тижня”, “День”, “Високий замок”, “Вільне слово”.  Левова частка зарплати й гонорарів ішла на “Тустань”.

Я задумав “Тустань” як своєрідний острівець свободи слова на теренах Дрогобиччини. Звичайно, як кажуть, не можна збудувати комунізм в окремо взятому місті, але кожний робить те, що може. Крім того, визначальним критерієм стала опозиційність до влади. Це тим більше важко було робити, коли навкруги, здається, “свої”. Але часто-густо ці “свої” бувають гірші за окупантів, бо корупція настільки роз’їла владу, що інколи вже не віриш у її оздоровлення й одужання.

Я розумію, що мої статті не прийшлися до душі багатьом. Але я радий, що читачі “Тустані” морально всі ці роки підтримували газету, а коли інші видання відмовлялися друкувати їхні замітки, неодмінно йшли до мене.

Звичайно, я усвідомлюю, що сила газетного слова нині на дуже низькому рівні. Відсутні механізми впливу громади на владу, а правоохоронні органи зазвичай не захищають інтересів простих людей.

Кожний з нас має свою позицію в цьому житті. Я не збираюся когось засуджувати, просто роблю свою справу, а вже по плодах її пізнаєте, чи правильним шляхом я йшов.

Двадцять років “Тустані” для мене - це не просто ювілей. Це насамперед щоденна чорнова робота. Але я вдячний за розуміння своїй родині, друзям і знайомим, всім, хто читає нашу газету. А це справді наша газета.

З ювілеєм, “Тустане”!

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

 

 

 

 

 

 

Національно-демократичні сили Дрогобиччини допомагають Михайлові Сендаку стати народним депутатом України

 

 

 

Національно-демократичні сили Дрогобиччини наразі мають вісім імовірних кандидатів у народні депутати України по Дрогобицькому виборчому округу № 121.

Минулої середи, 23 травня, на засіданні Дрогобицького міського Комітету опору диктатурі прозвучали прізвища Тараса Курчика, кандидатуру якого пропонує розглянути Народний Рух України, Віктора Возняка (“Громадянська позиція”), Мирослава Глубіша (Республікансько-християнська партія України), Павла Барнацького (Партія захисників Вітчизни), Михайла Задорожного (“Наша Україна”), Тараса Гентоша (Конгрес українських націоналістів), Миколи Гука (Християнсько-демократичний союз і Республіканська партія), Ігоря Куруса (Християнсько-демократичний союз).

Натомість представники так званої об’єднаної опозиції, які в Дрогобичі гуртуються здебільшого навколо “Батьківщини” та “Фронту змін”, наразі не мають єдиної кандидатури. Раніше витало в повітрі ім’я Романа Ілика, але подейкують, що він хоче балотуватися за партійним списком “Батьківщини” й чекатиме на особисте “благословення” Юлії Тимошенко.

Впадають у вічі декілька моментів.

Насамперед серед імовірних висуванців бачимо колишніх міських голів Дрогобича – Мирослава Глубіша та Миколу Гука. Мабуть, багато хто з усмішкою сприйме їхню з’яву на політичному горизонті. І якщо Мирослава Глубіша попри всі нездійсненні ним справи і чутки навколо нього сприймають як першого демократично обраного міського голову, то провальне господарювання Миколи Гука дрогобичани ще не забули. Однозначно їх можна віднести до аутсайдерів цих виборчих перегонів.

Давно стати народним депутатом України має намір Павло Барнацький. Але, схоже, він вкотре задовольниться роллю помічника Юрія Кармазіна, якщо тому вдасться й цього разу здобути депутатський мандат. Бойове хрещення Павло Барнацький міг пройти 2010 року на виборах до Львівської обласної ради, але, мабуть, з певного розрахунку не пішов балотуватися по Дрогобицькому району, де би зійшовся з Михайлом Сендаком.

Певні шанси міг би мати Тарас Курчик, який, здається, без особливих проблем став депутатом Львівської обласної ради.  Тоді він здобув прихильність насамперед стебничан. Але за цей час він не показав себе активним політиком, так що його шанси потрапити до Києва є вельми незначними.

Крім того, на електоральному полі Тараса Курчика потоптався Ігор Курус, уродженець Стебника.  До речі, бачити його народним депутатом України хоче та ж партія, що й Миколу Гука. Але якщо колишнього міського голову висунула міська організація Християнсько-демократичного союзу, то Ігоря Куруса – районна. Що за цим стоїть, важко сказати, але якщо навіть на місцевому рівні нема узгодженої кандидатури, то що говорити про всеукраїнські масштаби. Ігор Курус фактично розпочав свою передвиборчу кампанію ще минулого року. Попри значний матеріальний ресурс, не відчувається в його кампанії наступальності. Навіть розвішані бігборди викликають спротив у пересічного виборця, як і, скажімо, обіцянка дати 50 тисяч гривень футбольній команді, яка здобуде першість у районній першості. Проте його шанси стати народним депутатом України залишаються доволі високими, якщо він прислухається до порад людей, які щиро бажають йому перемоги, і не сприйматиме болісно критику на свою адресу.   

Про свої амбіції заявив Віктор Возняк, який у дрогобичан асоціюється насамперед як власник телерадіокомпанії “Алсет”. Наразі активної діяльності з його боку, аби завоювати електорат, не помічено, а часу, який залишився до виборів, явно недостатньо, аби знайти виграшний козир. Тому його шанси стати народним депутатом України незначні.

Не проти стати народним депутатом України й Тарас Гентош, який нещодавно очолив обласну організацію Конгресу українських націоналістів. На жаль, бачимо, що ця організація в уяві багатьох уже давно не асоціюється з націоналістичною. Яскравим прикладом є почесний голова Дрогобицької міської організації Тарас Метик, який органічно вписався в команду Олексія Радзієвського і в багатьох випадках як секретар Дрогобицької міської ради демонструє явно не націоналістичні дії. Дрогобичани вже забули Тараса Гентоша як місцевого політика, а тому його шанси стати народним депутатом України є незначними.

Не втрачає надії стати народним депутатом України Михайло Задорожний. Цікаво, що його кандидатуру пропонує “Наша Україна”, а не “Свобода”, від якої він нині є депутатом Львівської обласної ради. З одного боку, така підтримка може знижувати рейтинг імовірного кандидата в депутати, бо рівень довіри до “Нашої України”  нині дуже низький, а з іншого – дистанціювання “Свободи” від свого колишнього висуванця багато про що говорить. Крім того, Михайла Задорожного може погубити самовпевненість, намагання перекричати супротивників, а не аргументовано доводити свою правоту. Залежним є Михайло Задорожний і від своєї підприємницької діяльності. Перевірка його бізнесових структур контролюючими органами може виявитися дитячою забавкою порівняно з командою “фас”, яка може надійти з Києва.

Хто справді сьогодні відчуває себе на коні, - так це Михайло Сендак. Хоча він ітиме як самовисуванець, але всі розуміють, що представлятиме Партію регіонів. Позиція Михайла Сендака зміцнилася після того, як стало відомо, що до Верховної Ради України не балотуватимуться Олексій Радзієвський і Лев Грицак. Фактично Михайло Сендак залишається єдиним представником Партії регіонів проти наразі восьми представників національно-демократичних сил Дрогобиччини, причому їхня кількість, за нашими підрахунками, зросте принаймні вдвічі. Може статися так, що націонал-демократи відберуть один в одного голоси, а переможцем стане Михайло Сендак. До речі, для цього потрібно не так уже й багато голосів, адже мова йде про звичайну більшість. А це може бути й 5 відсотків голосів виборців.

Дрогобиччині справді потрібен один кандидат від національно-демократичних сил. Але скажіть мені, хто оголосить цього єдиного кандидата? І навіть якщо він буде оголошений, чи інші кандидати погодяться не просто зійти з дистанції, а й допоможуть тому єдиному стати народним депутатом України й агітуватимуть за це своїх прихильників? Звісно, ніхто не вірить у цю утопію.

Цинізму, грошей, адміністративного ресурсу вистачить Михайлові Сендаку, аби завоювати мандат народного депутата України. Можна багато говорити про його підлі справи, але все так і залишається словами, а протидії з боку його опонентів не видно. Михайло Сендак може уповні скористатися роз’єднаністю національно-демократичних сил Дрогобиччини, які здебільшого воюють між собою, а не проти Партії регіонів. Невже Дрогобиччина після перекінчиків Олександра Лавриновича і Петра Димінського матиме у Верховній Раді України ще одного галицького хруня – Михайла Сендака?

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

ЩЕ ОДНА СТАНЦІЯ МОБІЛЬНОГО ЗВ’ЯЗКУ?

 

Учора, 30 травня, в приміщенні п’ятнадцятої школи мали відбутися громадські слухання  щодо встановлення антени радіорелейного зв’язку підприємством ТОВ “Українські радіотелекомунікації” для інтернет-оператора ТОВ “Українські новітні технології”. Ми ще не мали повної інформації на час виходу номера, але, очевидно, мова йшла про встановлення ще однієї станції мобільного зв’язку - можливо, на приміщенні банку, який знаходиться поруч з філологічним факультетом Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. “Тустань” уже неодноразово писала про подібну “вишку” на вулиці Сагайдачного, яка в буквальному розумінні цього слова продовжує вбивати людей. Тепер влада підготувала новий сюрприз для дрогобичан. Могло статися так, що слухання відбулися формально, а в зв’язку з непоінформованістю на них прийшло мало людей, тому потрібне рішення приймуть, а на здоров’я і саме життя дрогобичан можновладцям наплювати.     

 

ДРОГОБИЧ МАЄ ЩЕ ДЕВ’ЯТЬ САДІВНИКІВ

 

На сесії Дрогобицької міської ради, яка відбулася позавчора, 29 травня, виділено ще дев’ять земельних ділянок під садівництво. Зазвичай на наступних сесіях відбувається перепрофілювання, і земельні ділянки вже надаються під будівництво потрібним людям. Це є грубим порушенням чинного законодавства, але більшість дрогобицьких депутатів іде на це під тиском Олексія Радзієвського.

 

БОРИСЛАВ ОБІГНАВ ДРОГОБИЧ

 

Підприємства Борислава в першому кварталі  реалізували продукції на 173 мільйони гривень, тоді як Дрогобич (разом зі Стебником) - на 156,5 мільйона.

 

“БАГАТТЯ” АНДРІЯ ГРУЩАКА

 

Андрій Грущак підготував нову поетичну збірку - “Багаття”. Декілька поезій пропонуємо нашим читачам.

 

НЕ ДО ЯСКИНЬ

 

Потомок Чингісхана, колишній співробітник КГБ Кірілл (в миру Гундяєв) весь час здійснює, по суті, політичне паломництво в Україну. Мета візитів - “построїть єдіний русскій мір” з РПЦ на чолі, з “єдіним народом”, з “єдіним государством”, з “єдіним богоугодним язиком”, а як точніше - “возродіть єдіную святую Русь”, себто відновити Російську імперію, тепер уже путінську...

 

Безбожний, знаєш, ти

                                  Кірілл,

А українців поучаєш.

Невже ти, попику,

                            не знаєш,

Що ненажерливий,

                             як кріль...

 

Тобі б Вкраїну

                     знов хапнути

У свій двоглавий дикий

                                    рай...

Та знай: тому не бути,

Бо покладемо цьому край!

 

Усе торочиш: Русь твоя,

Вона тобі немовби мати...

Та Русь завжди була моя,

Про те, чужинцю,

                     мав би знати!

 

Себе ти маєш за святого,

Хоч хаос сієш серед нас.

Тримайся кореня

                           лиш свого,

Бо України нині час!

 

Рясу ти краще з себе

                                  скинь,

Щоб оголилися погони.

Тобі далеко до Яскинь

Не ті сповідуєш канони...

 

ПРОЩАЙ, УКРАЇНО

 

“Той рідну мову й матір

                          прокляне,

А той, дивись, уже

                 не в’яже лика...”

(Євген Титикайло)

 

Прощай, рідний краю.

               Прощай, Україно,

Бо я відбуваю в далекі

                                 світи...

Вже мова моя,

                      моя солов’їна

У рідному краї не може

                               цвісти...

 

А рідна земля кричить і

                                 благає

Себе поважати - як маму

                                   свою.

Приречений той, що своє

                           занедбає,

Поразку відчує в нерівнім

                                      бою!

 

Вже зрада панує

            на кожному кроці -

Заради посад і чужих

                               орденів.

Байдужість до себе,

                 як колька у боці,

Нема і не буде щасливих

                            вже днів...

 

Прощай, рідний краю,

               прощай, Україно,

Мене, Україно, уже

                            не чекай.

Візьму із собою свою

                            солов’їну,

Яка мому серцю -

квітка-розмай!

 

ххх

 

“Моя хата скраю -

нічого не знаю”

(Народне прислів’я)

 

Завмерло все - природа,

                                   люди

У час зловісної доби.

Зневіра роздирає груди,

А лінь не хоче боротьби.

 

Усе, що є, немовби спить,

Забули, як на чати стати.

Хоча в душі, бува, кипить,

Та волі мало,

                  щоб повстати...

 

ххх

 

“В океані рідного народу

Відкривай духовні

                           острови!”

(Василь Симоненко)

 

Сліпі, обкрадені, в зневірі

Ідемо в рабство, як воли.

Вже загубились в чужій

                                      вірі,

Знову наділи постоли

Неволі злої. Як колись,

Знеславлені у всьому,

Хоч Україні поклялись

Перебороти втому...

Невже нам самогубство -

І знов від власної руки?

Щодня дивується все

                             людство,

Що й далі робим навпаки...

Ніяк свій сон ми

                        не здолаєм,

Щоб сильним бути,

                               як орли.

Чому за себе не подбаєм?

Все ж козаками ми були!

 

ххх

 

Нема у нас Героїв,

Зате кишеня є...

Не українці ми, а “гої”,

Все менше нас стає.

 

ххх

 

Гортає місяць шатро ночі,

До нього тулиться зоря.

Мана блукає на обочі,

Заграва неба догоря...

 

ххх

 

Вже сон давно колише

                                  тишу -

Ген від землі - аж до

                                небес...

Не спить лиш кіт: пильнує

                                   мишу,

Не спить, нудьгуючи, і пес.

 

ххх

 

Мали Героїв... Що із цього?

Коли боролись поміж

                                  себе?

Тепер усе це ні до чого,

Бо продалися нині ребе...

 

Андрій ГРУЩАК

 

Висунення кандидатів у народні депутати: це право партій чи обов’язок громади?

 

 

 

Саме цій проблемі було присвячене восьме засідання Дискусійного клубу, яке відбулося минулого четверга, 24 травня.

На думку голови Товариства “Юрій Дрогобич” Володимира Кондзьолки, іде процес узгодження кандидатів у народні депутати України по мажоритарних округах, проте ми не знаємо правил, за якими підібрані ці люди. Чи вони, може, просто стали висуванцями окремих партій? Мають бути пред’явлені вимоги до цього майбутнього депутата від Дрогобиччини. Це має бути людина державотворча, вона повинна стати своєрідним містком між Дрогобичем і Києвом. На жаль, маємо приклади, коли вибори по мажоритарному окрузі на Дрогобиччині показали плачевний результат, коли ми не мали жодного свого депутата. На місцевих виборах демократична громадськість теж у багатьох випадках не досягала бажаних результатів. Він зачитав вимоги до кандидатів у народні депутати України. Насамперед - це політична, економічна, правова стійкість. Наш обранець має мати тверді політичні та моральні переконання, бути членом тієї фракції і партії, від якої став депутатом, незалежно від того, чи вона є в більшості, чи в меншості в парламенті. Голосувати з політичних та стратегічних питань депутат має, опираючись виключно на рішення фракції або партії і взагалі голосувати - тільки особисто. По-друге - електоральна підтримка великою кількістю політичних партій. Третя вимога - місце проживання - Дрогобиччина. Четверта вимога - знаність у регіоні, комунікабельність та компетентність у вирішенні проблем Дрогобиччини. Володимир Кондзьолка вважає, що ці вимоги разом з критеріями руху “Чесно” можуть стати ситом громади для відбору кандидатів у народні депутати України.

Про критерії “Чесно” говорив координатор цього руху на наших теренах, керівник громадської організації “Небайдужі Дрогобичани” Святослав Сурма. За його словами, Рух “Чесно” поставив перед собою завдання профільтрувати кандидатів у народні депутати України на рівень їх елементарної людської порядності. Критерії доброчесності кандидата є доволі простими. Насамперед мова йде про відсутність фактів порушень прав і свобод людини, про незмінність політичної позиції відповідно до волевиявлення виборців. Далі слід говорити про непричетність до корупційних дій, про прозорість задекларованих доходів та майна і їх відповідності способу життя. Насамкінець мова йде про особисте голосування в парламенті й участь у засіданнях парламенту та роботі комітетів. Ці шість критеріїв є тим лакмусовим папірцем, який допоможе зрозуміти, хто є хто. На жаль, маємо непрозорість ситуації, а тому - можливу маніпуляцію. Тому Рух “Чесно” пропонує пропустити кандидатів у депутати через таке сито.  Рух “Чесно” має відкриті джерела. Не будуть використані жодні чутки проти кандидатів. Є задача зібрати інформацію про кандидатів і подати її виборцям. Виборці повинні зробити свідомий вибір на користь того чи іншого кандидата.

Громадського діяча Хосе Турчика зацікавило, чи пройшов би Олександр Лавринович сито “Чесно”. Святослав Сурма вважає, що насамперед кандидат у депутати повинен бути порядною людиною. Олександр Лавринович несе моральну відповідальність перед виборцями за те,  в якому політичному таборі він опинився. Подібних речей неможливо передбачити. Люди проходять через важкі випробування, коли, скажімо, в парламенті їм пропонують 500 тисяч доларів. Володимир Кондзьолка нагадав, що свого часу Координаційна рада зробила ставку на Миколу Гука, який згодом неякісно виконував обов’язки міського голови. Але жоден, хто рекомендував його, не вибачився перед громадою за невдалий вибір. Потрібно відповідати за свої пропозиції та голосування.

Лідер дрогобицьких нашоукраїнців Богдан Іванців зауважив, що треба робити ставку на якогось одного кандидата, а не просто давати інформацію про всіх кандидатів.

Тетяна Сивак, політолог і політтехнолог із Києва, підкреслила, що нині спостерігається ситуація 1994 року, коли люди надавали перевагу молодим порівняно з професіоналами. Чи якось враховується цей фактор, коли політичні сили на місцях складають попередній перелік можливих кандидатів у депутати? Святослав Сурма вважає, що політики замкнулись у своєму вузькому колі, бо самі висувають кандидатів, самі їх обговорюють, самі ж будуть висувати когось одного. Це велика помилка, бо політики мали би звернутися до людей, почути їхню думку з цього приводу. Тетяна Сивак каже, що до людей повинні ходити не політики, а соціологи, які повинні дізнатися, що для людей важливо. Політикам треба звертатися до експертів. А найоптимальнішим механізмом визначення того чи іншого кандидата має стати громадськість.

Ігор Курус, керівник проекту “Відкритий світ”, навів приклад “молодої” київської команди, коли кожен сідав на “стілець правди”, а в результаті маємо жахливе керівництво Леоніда Черновецького. Чи не вийде так, що ті кандидати, які можуть бути корисними для Дрогобиччини, просто не пройдуть сито “Чесно”? З іншого боку, важливим є об’єднання політичних сил. Але лідери об’єднання - “Батьківщина” і “Фронт змін” - названі, мають свого кандидата, КОД назве свого, а Координаційна рада - ще одного. Як тоді реалізувати бажання об’єднання, коли матимемо трьох об’єднаних кандидатів? Володимир Кондзьолка зазначив, що нам не потрібні три центри впливу і взаємопоборювання. Вибори проводяться не на позитиві свого кандидата, а на негативі інших кандидатів. Якщо будуть між собою змагатися “наші” кандидати, то переможе “не-наш”. Є так звана концепція відповідальної влади, тобто підписання соціальної угоди з кандидатом. У нас  є лише внутрішньопартійні критерії, а відсутні громадські.        

Приватний підприємець Михайло Кривий зауважив, що нині люди більше довіряють громадським організаціям, ніж партіям. Але чи є механізм об’єднання громадських організацій, які би могли впливати на громаду?

Сергій Розора, який представляє Клуб щасливих людей у Трускавці, підкреслив, що ми любимо самі себе дурити. Громадські організації чи партії фактично нікого не представляють, бо в них зібралося декілька людей. Якщо людина чесна й порядна, але тихо сидітиме у Верховній Раді, чи потрібен нам такий депутат? Він навів приклад, як трускавецька громада змусила владу знизити тарифи.

Економіст Анатолій Сивак вважає, що багато людей за прикладом Володимира Литвина вважають, що вони потрібні у Верховній Раді. Нам пропонують особистості, персоналії, а не програми, ідеї. В Україні наступила абсолютна політична корупція в суспільстві. Політики ніколи не об’єднаються, бо на всіх не вистачить красти. Відсутні змагання ідей. Суспільство поділене на тих, хто краде біля корита, і на тих, хто кровно їм заздрить. Так не може бути, повинне бути змагання ідей. Ніхто політикам не дав права вирішувати за народ. Це повинна вирішувати громада. Має бути політична відповідальність лідерів, а якщо треба - то й кримінальна.

Голова Асоціації “Нові горизонти” Олександр Магльона переконаний, що до руху “Чесно” пішло багато людей, які розчарувалися в політиці. В політиці є партійна субординація, яка суперечить нормам християнської моралі. Кожна людина повинна свідомо когось обрати, а потім не волати, що знову помилилась. Кожний повинен брати на себе частину відповідальності. Нормальному політику, порядній людині сито “Чесно” буде не страшне. Інша справа, що ми не маємо права когось втягувати в проходження цього сита.

Голова Асоціації фермерів Дрогобиччини Ярослав Янишин зауважив, що у виборах бере участь 50 відсотків міського населення і 70 відсотків сільського. Це треба враховувати. Як за два місяці, що залишилися до офіційного висунення кандидатів у народні депутати, провести чесне опитування в регіоні, щоби відсіяти тих, хто не може представляти Дрогобиччину в парламенті?

Депутат Дрогобицької міської ради Михайло Ваврин підкреслив, що поки мова не йде за забезпечення результатів виборів. Нині маємо ситуацію, коли депутатам доводиться працювати в режимі диктатури. Має бути 226 депутатів демократичної більшості. Жоден із наших висуванців за інших обставин не встоїть. Бачимо це на прикладі Дрогобича, коли депутати не мають почуття відповідальності. Наш висуванець повинен виконати рішення громадськості й не зрадити, не перейти на бік іншої сили. Треба з ним укласти угоду й відстоювати на рівні Львова та Києва. Необхідно прогнозувати дії влади.

Голова Трускавецької міської організації УРП “Собор” Богдан Волощук переконаний, що кандидатами в депутати не потрібно висувати артистів і бізнесменів. Ці люди завжди працюють за гроші, їх найлегше перекупити, аби вони перейшли до провладної партії. На Заході маємо приклад політичних родин. До цього треба прагнути й нам.

Депутат Дрогобицької районної ради Ігор Войтович зауважив, що від нас не можна допустити обрання “тушки”, аби в кінцевому результаті Україна не мала білоруського варіанту. Ми все-таки повинні зійтися на спільній кандидатурі, а найважче буде те, щоби інші кандидати знялися з перегонів.

Керівник громадської організації “Дрогобицька громада” Богдан Юзефів вважає, що кандидатам не треба зачаровувати народ, аби потім він не розчарувався.  Треба донести людям основні положення закону про статус народного депутата, аби всі зрозуміли, що ця людина може зробити і які її обов’язки. Треба налаштувати людей на свідомий вибір.

Депутат Львівської обласної ради Михайло Задорожний переконаний, що руху “Чесно” певна кількість людей мала би делегувати ці повноваження. Партії несуть політичну відповідальність за своїх кандидатів. “Чесно” пропустить кандидатів через сито, а потім з’ясується, що той кандидат зрадив.

Керівник Центру громадських експертиз Олег Косик засумнівався в тому, чи рух “Чесно” настільки чесний, щоби бути об’єктивним.

Активіст “Зарваницької ініціативи” Тарас Кучма вважає, що люди повинні усвідомити себе частиною громади й свідомо голосувати за кандидата в депутати.

Хосе Турчик вважає, що місце дрогобицькому КОДу - на сороківці. Він повинен нести відповідальність за те, що діється в місті і не має морального права висувати кандидатів.

Фермер Ярослав Бігуняк жахнувся від того, що почув. Критерії відбору кандидатів лише на папері.

Дискусія засвідчила про різні підходи до висунення кандидатів у народні депутати України. А що буде, коли почнеться саме висунення? Чи зійдеться Дрогобиччина на одному кандидатові? Чи прошмигне найхитріший?

 

Анатолій ВЛАСЮК        

 

 ЩО ЗАВАЖАЄ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ РОБОЧИХ МІСЦЬ НА ДРОГОБИЧЧИНІ?

 

 

 

Учасники Дискусійного клубу обговорили і цю проблему.

Своє бачення виклав директор Дрогобицького міськрайонного центру зайнятості населення Богдан Волошин.

За його словами, політика та економіка є взаємозв’язані. Дуже актуальним є питання легалізації робочих місць. Роботодавцю здається вигідним тримати нелегально особу в себе на роботі. Самому працівнику теж здається, що вигідно отримувати гроші в конверті, а не офіційно. А коли аварія чи травматизм? З іншого боку, людина, яка працює нелегально, не є матеріально відповідальною. У роботодавця виникає чимало проблем, навіть якщо нелегали працюють у нього на умовах рабства.

Що заважає, аби все було легалізовано? Роботодавці говорять про недосконале законодавство, коли доводиться платити високий відсоток відрахувань з заробітної плати. Богдан Волошин вважає, що українці найгірше платять податки порівняно з іншими націями. Це стається тому, що наші люди не вивчають закони, а найперше думають, як той закон обійти. Крім того, ми вміємо пристосовуватися до умов. Маємо багато прикладів, коли людина стоїть на обліку в центрі зайнятості як безробітна й одночасно працює. Інваліди стоять на обліку і отримують соціальні виплати. Якщо йде на роботу, то втрачає пільги, тому й працює нелегально.  Левова частка бізнесу працює в тіні, а тому нема надходжень до бюджету. В Дрогобичі міським головою створено чотири групи, які виловлюють людей, що працюють нелегально. Виявлено минулого року лише близько 200 нелегалів, хоча насправді їх набагато більше.

Незабаром вступлять у дію драконівські закони. Наприклад, за одну особу, яка працює нелегально, підприємство має заплатити штраф у розмірі 38 тисяч 290 гривень. Якщо неправильно нарахував заробітну плату, штраф сягатиме понад 21 тисячу гривень.

Скориставшись своїм правом ведучого, я запитав, як можна узгодити між собою те, що центр зайнятості отримав по Львівщині перше місце, а разом з тим усі великі промислові підприємства Дрогобича стоять? Куди центр зайнятості діває всіх безробітних? Богдан Волошин знову говорив про легалізацію робочих місць, перевірки малих підприємств і середнього бізнесу. Завдяки цьому вдалося працевлаштувати близько трьох тисяч осіб, тобто легалізувати їх.

Михайло Задорожний зауважив, що було би добре, якби держава створила умови підприємцям, а не лише вимагала сплати податків. Нині в Дрогобичі за рахунок підприємців хочуть розв’язати проблеми, бо промисловість встала.  Він вважає, що ми йдемо до диктатури, якщо уряд приймає такі драконівські закони. Все йде до того, що закриються не лише дрібні, а й середні підприємства. Він сказав, що його хотіли судити лише за те, що він керує декількома підприємствами. Влада не усвідомлює своїх функцій і дусить підприємців.

Михайло Кривий зауважив, що за створення нового робочого місця в Єаропі дають безповоротні дотації в кількості декількох десятків тисяч євро. Чи є у нас такі дотації?

Богдан Волошин підтвердив, що дійсно є такі дотації на створення нового робочого місця. Впродовж року центр зайнятості здійснює проплату для людини, якій створили нове робоче місце. Це середня зарплата по нашому регіону плюс відрахування.

Богдан Юзефів наголосив на тому, що міська влада лише перевіряє і штрафує підприємців, але нічого не робить для створення нових робочих місць. Він навів приклад, коли Борислав виробляє продукції на душу населення вдвічі більше, ніж у Дрогобичі.

Володимир Кондзьолка зауважив, що робота промислових підприємств не залежить від міської влади, бо здебільшого заводи і фабрики приватизовані. Натомість від міської влади залежить створення умов для роботи малого бізнесу. Влада повинна була розробити стратегію розвитку малого і середнього бізнесу.

Сергій Розора підкреслив, що людей судять за відро картоплі, а ті, хто маніпулює коштами, в тому числі тими, що виділені на боротьбу з безробіттям, жирують.

Олег Косик наголосив на тому, що треба знати законодавчі речі. Кажуть, що держава виділяє кошти на створення нових робочих місць. Але це те саме, як державна програма “Доступне житло”. Сказали, що буде тридцять тисяч квартир, а треба мільйон вісімсот тисяч. Що таке тридцять тисяч квартир на цілу державу? Міська влада Дрогобича повинна створити інвестиційний клімат для розвитку насамперед малого бізнесу. Оцінку діяльності влади ми повинні дати за критерієм, скільки створено нових робочих місць.

Богдан Волошин вважає, що не владі треба поклоня-ись, а влада повинна поклонятися нам. Влада повинна відповісти за кожну вкладену гривню в створення нових робочих місць. Є дотація на перше робоче місце. В центрі зайнятості щороку реєструється 400 - 500 випускників шкіл. Десь десятьом з них можуть запропонувати роботу. Але не можуть знайти навіть тих десять випускників, бо ті вважають, що їм повинні платити типу стипендії, а працювати вони не хочуть.

Учасники дискусії зійшлися на тому, що існує багато проблем з працевлаштуванням, особливо молоді. Здається, ніби держава щось робить, але здебільшого люди самі рятуються, як  можуть...

Анатолій ВЛАСЮК

ЧИ ОТРИМАЄ СЕНДАК ЧЕРВОНУ КАРТКУ?

 

Раніше за головою Дрогобицької районної державної адміністрації Михайлом Сендаком ніхто не спостерігав, аби він був футбольним фанатом. Це з’ясувалося цього понеділка, 28 травня, на колегії райдержадміністрації. Михайло Сендак заявив, що зніме з посади керівника футбольної асоціації Дрогобиччини Василя Кобільника та припинить фінансування цього органу. Очільник району явно погарячкував. Футбольна асоціація є громадською організацією, так що сама вирішує, хто нею має керувати. А гроші на розвиток футболу надають депутати Дрогобицької районної ради на своїй сесії. Що ж так обурило Михайла Сендака? З’ясувалося, що війти поскаржилися йому, бо щоразу, як в селі відбувається футбольний матч, вони ходять з простягнутою рукою і просять гроші на оплату праці суддів. Але Сендак явно запізнився. Це питання було врегульоване на засіданні Асоціації голів сільських і селищних рад Дрогобиччини, де вирішено гроші суддям давати за рахунок футбольної асоціації. Здавалось би, конфлікт вичерпано? Та справа в тім, що Сендаку муляє очі Ігор Курус, який справді став меценатом футбольної справи і його ім’я згадують під час кожного футбольного матчу. Імовірного свого конкурента на парламентських виборах він наразі усунути не може, тому вирішив позбиткуватися на голові футбольної асоціації. Несолідно і неспортивно, пане Сендак! Наразі футбольна громадськість Дрогобиччини показала вам жовту картку.    

 

СТРАТЕГІЮ РОЗВИТКУ ДРОГОБИЧА ПРИЙНЯЛИ БЕЗ ДРОГОБИЧАН

 

На сесії Дрогобицької міської ради, яка відбулася цього вівторка, 29 травня, прийняли Стратегію розвитку Дрогобича до 2020 року, розроблену спільно з канадцями. Є великі підозри, що пропозиції, внесені на Дискусійному клубі, на якому розглядалося це питання, не враховані, хоча депутат міської ради Михайло Лужецький обіцяв переконати Олексія Радзієвського не поспішати з прийняттям документа. Розробники не радилися з громадою. Святослав Сурма, заступник голови Громадської ради при дрогобицькому міському голові, передав поправки міській владі. Але чи читав їх Олексій Радзієвський, якому до файки, що буде з Дрогобичем у 2020 році? Остаточного тексту Стратегічного плану  депутати не мали на руках і проголосували з голосу, що є грубим порушенням чинного законодавства і регламенту, прийнятого самими народними обранцями.

 

СКІЛЬКИ КОШТУЄ ДОРОГА ЖИТОМИРСЬКА ПОЇЗДКА ОЛЕКСІЯ РАДЗІЄВСЬКОГО?

 

Минулої середи, 23 травня, міський голова Дрогобича Олексій Радзієвський поїхав до Житомира. Звідти він хоче привезти бруківку та інші будівельні матеріали. Мета ніби благородна - використати житомирське каміння в облаштуванні площі Ринок та спорудженні меморіального комплексу “Тюрма на Стрийській”. Що таке “інші будівельні матеріали” наразі невідомо. Але дивує: навіщо їхати так далеко? Невже в самому Дрогобичі немає цих інших будівельних матеріалів? Та й саму бруківку, мабуть, можна було би дістати ближче. Чи не йде мова про відмивання коштів з міського бюджету, адже сама доставка продукції з Житомира коштуватиме чималі гроші? Чи радився Олексій Радзієвський з цього приводу з дрогобицькою громадою і депутатами міської ради? Чи постачання і будівництво здійснюватиметься через фірми його першого заступника Олександра Коростельова? Чи за житомирську бруківку платитимуть підприємці, чиї офіси знаходяться на площі Ринок? Питань більше, ніж відповідей, але інформації про це всупереч чинному законодавству на офіційному сайті міської ради нема.

 

У ДРОГОБИЧІ ШУКАЮТЬ 170 ТИСЯЧ ГРИВЕНЬ

 

Найбільшою брехнею Олексія Радзієвського є так зване відкриття стадіону в Дрогобичі. Він тричі називав дату і тричі обманював. У цивілізованих країнах керівник-брехун уже давно би сам подав у відставку, але це не стосується дрогобицького міського голови. Тепер правоохоронні органи звинувачують посадовців у нецільовому використанні бюджетних коштів, які пішли на облаштування стадіону. Наразі мова йде про 170 тисяч гривень. Всі розуміють, що вкрали набагато більше, і збагатилися конкретні люди, які не фігурують у протоколах допитів. А стадіон стоїть без стільців, якими хизувався Олексій Радзієвський, трава зовсім не нагадує футбольний газон, а дрогобичани не мають можливості просто побігати на ньому чи пограти у футбол. Наступного тижня розпочинається Євро-2012, а Дрогобич залишився поза увагою чемпіонату Європи з футболу, хоча Олексій Радзієвський теж багато набрехав на цю тему. Міський голова та його команда наразі комфортно почувають себе в Дрогобичі, бо громада залишається пасивною. Але все так не буде, а тому доведеться відповідати за брехню і за те, що Дрогобич ніяк не може стати європейським містом.

 

КАЛЕНДАР УКРАЇНЦЯ

 

1 червня

1630 - Тарас Трясило погромив поляків біля Переяслава.

1891 - Помер Василь Мова (Лиманський) - український поет і письменник Кубані.

2 червня

1888 - Народився український письменник Кость Буревій.

1652 - Гетьман Богдан Хмельницький розгромив польське військо під Батогом.

1936 - Помер письменник Андрій Чайківськмй.

3 червня

1863 - Народився д-р Євген Петрушевич, президент ЗУНР.

5 червня

1708 - Договір гетьмана Івана Мазепи з шведським королем Карлом XII.

1956 - Помер історик Борис Крупницький.

6 червня

1224 - Татари погромили княже військо над Калкою.

1900 - Всеукраїнський православний собор у Києві проголосив Патріярхат УАПЦ і обрав митрополита Мстислава першим Патріярхом Української Автокефальної Православної Церкви.

1902 - Перше січове свято в Коломиї.

 

НАРОДНИЙ КАЛЕНДАР

1 ЧЕРВНЯ - ІВАНА ДОВГОГО

Назва дня пов’язана з іменем єпископа Іоанна Готського (VII ст.). Він керував готською єпархією, що знаходилась на Південному березі Криму, поблизу сучасної Ялти. Готи - племена східних германців, які оселилися в Криму в III ст. Іоанн був греком, помер біля 700 р. В народі Іванів день прозвали Довгим за те, що в цьому місяці найдовші дні. За повір’ям, якщо цього дня посіяти огірки, то вони виростуть довгими.

2 ЧЕРВНЯ - ФАЛАЛІЯ-ОПРОЧНИКА

Від імені християнського мученика Алалія, який за легендами був відданий на поживу ведмедиці та левам, але хижаки залишили його живим. Помер він близько 284 р. Вважається, що день його пам’яті - найкраща пора для сівби огірків (для тих, звичайно, хто ще не встиг це зробити раніше).

3 ЧЕРВНЯ - ВОЛОДИМИРСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ

За легендою, ікона була намальована євангелістом Лукою на дошці стола, за яким трапезував Ісус Христос зі своєю Матір’ю та праведним Йосифом. На початку XII ст. ікона потрапила до Києва, звідки її викрав син князя Юрія Долгорукого Андрій Боголюбський. За допомогою цієї ікони він намагався завоювати Київ. Коли його задум провалився, він перевіз ікону до Володимира на Клязьмі, де збудував для неї храм Успіння Пресвятої Богородиці. Саму ікону князь прикрасив золотом, сріблом і коштовним камінням. З того часу ікона стала іменуватися Володимирською чудотворною. Нині вона зберігається у Третьяковській галереї. В Україні про ганебні подвиги цього князя під час захоплення Києва у березні 1171 року (князь розпочав вторгнення в Київську землю з початком великоднього посту, що є ознакою гріховності князівського задуму) склали всім відому поетичну літопис-казку “Пісні птиці Гамаюн”, що потребує на цей час сучасного тлумачення.

4 ЧЕРВНЯ - ПАМ’ЯТЬ ДРУГОГО ВСЕЛЕНСЬКОГО СОБОРУ

Вселенський собор проходив у 381 р. в Константинополі. На ньому було вироблено формулу поєднання трьох християнських засад - Бога як Отця, Сина і Святого Духа, та був канонізований “символ віри” - коротке зведення основних догматів віровчення.

ВАСИЛИСКА, СОЛОВ’ЇНИЙ ДЕНЬ

Вшановується пам’ять мученика Василіска, який постраждав за християнську віру близько 308 р. В народі цей день називають Солов’їним, бо цієї пори у розпалі солов’їні співи.

5 ЧЕРВНЯ - ЛЕОНТІЯ-КОНОПЛЯНИКА

За іменем єпископа Ростовського (XI ст.), який був родом з Києва. За молодих років Леонтій постригся в ченці Києво-Печерського монастиря і був першим з його ченців, який став єпископом. У Ростовській землі проповідував християнство. Близько 1076 р. його вбили язичники. В господарському побуті день його пам’яті вважався зручним для сіяння конопель.

6 ЧЕРВНЯ МИКИТИ-СТОВПНИКА

На честь першого святого, який обрав незвичний для Русі тип усамітнення - стовпництво, тобто життя у тісній хижі, влаштованій на стовпі. Народився він, імовірно, на початку XII ст. в Переяславі-Заліському. Микита міг творити дива, зокрема, він вилікував чернігівського князя Михайла Всеволодовича. Напередодні князю явився біс в образі ченця і радив не звертатись по допомогу до Микити. Але князь не послухав його поради і розповів Микиті про цей випадок, а той закляв біса ім’ям Ісуса Христа. Саме тому Микита-стовпник вважається заступником від лукавих духів. Помер він у 1193 р.

 

 

Читайте tustan.io.ua - сайт газети “ТУСТАНЬ”

На сайті tustan.io.ua читайте свіжі номери інтернет-видання Анатолія Власюка для розумних людей  “Мордокнижка” 

 

 

 

ДОПОМОЖІТЬ, БУДЬ ЛАСКА!

 

Батьки Анастасії Олегівни Дитко збирають кошти на лікування доньки.

На даний час Анастасія Дитко потребує консультації нейрохірурга для диференціації пухлини в головному мозку, а після цього - операційне втручання.

Оскільки ці консультацію та операцію відмовляються робити в Україні, батьки Анастасії змушені робити це в Італії.

Вартість операції 300000 (триста тисяч) гривень.

Реквізити для ПК гривні:

Відділення “Львівська регіональна дирекція” ПАТ “ВТБ Банк”

Адреса: 79000, м.Львів, вул.Стрийська, 33

Телефон:(03245) 4-06-95, 4-11-83,

відділення “Перше стрийське” ПАТ “ВТБ Банк”

МФО 321767

Код ЗКПО 14359319

Номер рахунку 29246000002064

Номер картки 4438740101008154

Призначення платежу: Поповнення картки N 4438740101008154 для ДИТКО ОЛЕГ ВОЛОДИМИ-РОВИЧ

ІД код: 2863904551, без ПДВ

Завчасно щиро вдячні всім, хто допоможе.

Телефон 098-41-85-119

 

ЧИ ПОТРАПЛЯТЬ ЗОЛОТІ СЛОВА ОЛЕКСІЯ РАДЗІЄВСЬКОГО  ДО МУЗЕЮ?

 

На сайті “Дрогобич Інфо” дописувач Тимофій Хащівський повідомив, що міський голова Дрогобича Олексій Радзієвський послав його, м’яко кажучи, дуже далеко. Це сталося 22 травня, під час відзначення в Дрогобичі Дня Героїв та Дня перепоховання Тараса Шевченка. За словами Тимофія Хащівського, він хотів взяти щось на зразок інтерв’ю і навіть увімкнув диктофон, який і зафіксував золоті слова Олексія Радзієвського. Тимофій Хащівський, мабуть, забув, що міський голова дає інтерв’ю лише вибраним журналістам. Раджу плівку з золотими словами Радзієвського здати до музею “Дрогобиччина”, аби вдячні нащадки змогли оцінити багату літературну мову міського голови Дрогобича.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 





Создан 03 июн 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником