Тустань № 20

 
 

Тустань № 20




ГАЗЕТІ “ТУСТАНЬ” - ДВАДЦЯТЬ РОКІВ! 

 

N20 (601) 7 - 13 червня 2012 року Ціна 1 гривня 

www. tustan.info; е-mail:vlasjuk60@i.ua; тел. 067-3678019 

 

Провінційний щоденник 

 

Дрогобич без Євро-2012

 

Завтра, 8 червня, стартує чемпіонат Європи з футболу.

Попри обіцянки міського голови Дрогобича Олексія Радзієвського і певні сподівання мешканців, місто залишилось осторонь цього дійства.

Спочатку Олексій Васильович просторікував, що в Дрогобичі зупиниться одна з європейських команд, яка тренуватиметься на дрогобицькому стадіоні. Коли стало зрозуміло, що європейці десятою дорогою об’їжджають Дрогобич, міський голова перемкнув свою увагу на відкриття стадіону. Тричі переносилася дата, а в результаті футбольне поле подібне нині на суцільну руїну. До так званої реконструкції стадіон виглядав навіть краще.

Крім того, з’ясувалося, що чиновники поцупили чимало коштів з бюджету, наших з вами грошей, платники податків. Швидше за все, крайніми виявляться рядові виконавці оборудок і махінацій, а натхненники й організатори, як завжди, залишаться в тіні.

У цивілізованих країнах керівник, який постійно бреше громаді, неодмінно йде у відставку. Натомість Олексій Радзієвський нахабно спробував стати найкращим міським головою України й навіть пробився в трійку призерів. Як кажуть, совість у його душі й не ночувала.

Нині Дрогобич опинився без стадіону. Якби амбітний Радзієвський не затіяв так звану реконструкцію, тисячі дрогобичан могли б нині займатися спортом. Можливо, була би й дрогобицька футбольна команда, яка свого часу вже тренувалася на цьому стадіоні. Міський голова плюнув у душі десяткам тисячам футбольних уболівальників, значна частина з яких свого часу голосувала за нього. Просто особисті інтереси цієї людини взяли гору над інтересами громади. Прикметно, що люди з найближчого оточення Радзієвського, які безпосередньо відповідали за реконструкцію стадіону, не усунуті зі своїх посад. Значить, міський голова схвалює їхню бездіяльність.

Допоки терпітимемо?

 

Анатолій ВЛАСЮК

   

 

 

 

 

 

Десять найбільших ворогів свободи слова на Дрогобиччині

 

 

 

Свобода слова є наріжним каменем демократії. Вона, як лакмусовий папірець, визначає, чи є країна, власне, демократичною, чи тяжіє до диктатури.

В Україні свободи слова нема. Україна тяжіє до диктатури. Адже говорити що забажаєш і не нести за це відповідальності – ще не означає наявності свободи слова. Так само замовчування правди, перекручування фактів, необ’єктивне висвітлення подій на догоду кому б то не було, теж свідчить про відсутність свободи слова.

Дрогобиччина не живе в окремому світі, відірвано від України, тому на наших теренах, на жаль, теж нема свободи слова. Не має значення, що в Дрогобичі та Трускавці є декілька газет, у Бориславі – одна, а в Стебнику – жодної. Головне, що не забезпечене право громад на інформацію. З іншого боку, абсолютна більшість видань не стоїть в опозиції до влади, як це прийнято в цивілізованому світі, а тому говорити про вільну журналістику на наших теренах не доводиться. Крім того, пасивність громади не дозволяє існувати справді незалежним виданням.

І все ж левова частка відповідальності за відсутність свободи слова лежить на можновладцях. Їм, як кажуть, платять гроші за те, аби в нас була свобода слова. Здається, просто виконуй чинне законодавство, яке у нас формально є чи не найдемократичнішим у світі, - і спи спокійно. Проте влада знаходить лазівки, аби обійти норму того чи іншого закону, бо найбільше боїться розповісти правду про себе. Простіше давати обіцянки під час передвиборчих кампаній. Набагато складніше їх виконувати. Тому влада й робить усе можливе й неможливе, аби приховати свою бездарність і нездатність розв’язати насущні проблеми.

Щороку газета “Тустань” оприлюднює анти-рейтинг найбільших десяти ворогів свободи слова на Дрогобиччині. З нагоди святкування Дня журналіста робимо це і цьогоріч.

Перше місце серед ворогів свободи слова на Дрогобиччині, безперечно, займає Олексій Радзієвський, дрогобицький міський голова. Мешканці Дрогобича та Стебника вже змирилися з тим, що він не виконав жодної своєї передвиборчої обіцянки. Більше того, нема такого місяця, аби Олексій Радзієвський не плодив нових обіцянок, знаючи, мабуть, наперед, що їх не виконає. Тому для мене абсолютно зрозумілою є його позиція щодо висвітлення діяльності міської ради та його особисто в засобах масової інформації загалом і на сайті Дрогобицької міської ради зокрема. За його логікою, все має бути лише позитивним, а якщо й є труднощі, то ми їх героїчно долаємо. На три моїх запити щодо незадовільного висвітлення інформації на сайті він і його підлеглі давали обтічні відповіді й жодного разу – по суті. Поза тим на сайті міської ради практично неможливо дізнатися про розпорядження міського голови, проекти рішень виконкому і сесій міської ради, та й самі рішення знайти дуже важко в зв’язку з запропонованою системою пошуку. Прикметно, що це є грубим порушенням чинного законодавства, на що закривають очі правоохоронні органи. Не увінчались успіхом і спроби депутатів міської ради після засідання Дискусійного клубу зрушити цю проблему з мертвої точки. Більшість із них письмово підтвердили згоду на зміни в роботі сайту, але коли дійшла справа до голосування на сесії, голосів не вистачило, бо за голосуванням пильно стежив Олексій Радзієвський. Він відносно регулярно проводить зустрічі з журналістами, проте на них не запрошують тих, хто дозволив собі критикувати міського голову. На цих прес-конференціях лунають лише чергові обіцянки-цяцянки Олексія Радзієвського. Все це свідчить про слабкість міського голови, його боязнь сказати правду. Зрештою, в нього просто відсутня потреба чесно поінформувати громаду про те, що насправді відбувається в Дрогобичі. Очевидно, йому є що приховувати від людей. Тому настав час, коли громада мала би запитати, які такі таємниці блукають коридорами ратуші.

Друге місце серед ворогів свободи слова на Дрогобиччині я віддаю Євгенієві Шильнику, керуючому справами Дрогобицького міськвиконкому. На моє глибоке переконання, це сірий кардинал дрогобицької влади. Як юрист він досконально знає закони про засоби масової інформації. Проте замість того, аби в силу своїх службових обов’язків підказати міському голові як найповніше донести інформацію до громади, він фактично захищає Олексія Радзієвського від того, щоби неприємна, м’яко кажучи, інформація дійшла до людей. Саме з його легкої руки, а ще завдяки зусиллям юридичного відділу чимало людей отримують формальні відписки. При цьому грубо порушуються конституційні норми, а тлумачення законів не витримує критики. Мабуть, чинуші з ратуші забули, що громада делегувала їм відповідні функції у владі, платить за це чималі гроші, тому слід з повагою ставитися до людей, а не займатися бюрократичною тяганиною, отримуючи від цього ще й задоволення. Знущання над людьми рано чи пізно переростуть в спротив такій владі, яка не виконує своїх безпосередніх функцій.

Як не прикро про це говорити, але непочесне третє місце серед ворогів свободи слова на Дрогобиччині посів, за моєю версією, секретар Дрогобицької міської ради Тарас Метик. Шкода, що журналіст за фахом не розуміє, наскільки важливою є інформація для газетярів – причому не лише зронена з вуст його безпосереднього шефа, а й та, яка викликає громадський інтерес. В силу своїх функціональних обов’язків він мав би опікуватися так званими гуманітарними питаннями, а серед них свобода слова мала би зайняти найголовніше місце. Проте насправді все відбувається з точністю до навпаки. Мабуть, не слід казати, що в питанні висвітлення інформації на сайті міської ради Тарас Метик займає солідарну позицію з Олексієм Радзієвським. Більше того, на засіданні журналістського клубу, що відбулося в редакції газети “Каменярі”, він публічно заявив, що не бачить проблем у подачі цієї інформації, хоча тут же зауважив, що не так часто користується комп’ютером. Якби користувався ним частіше, то наочно би побачив, як з офіційних джерел важко здобути потрібну інформацію – звісно, якщо мова не йде про дозовану порцію для “потрібних” журналістів.

Четверте місце серед ворогів свободи слова на Дрогобиччині віддаю радниці дрогобицького міського голови Вірі Байсі. Вона неадекватно сприймає критичні статті на свою адресу. На моє глибоке переконання, могла би інформувати громаду про те, що насправді відбувається у дрогобицькій владі, адже як ніхто інший володіє інформацією. Проте меркантильні інтереси, турбота про власне благополуччя не дозволяють їй цього робити. З цього випливає, що вона займає солідарну позицію з Олексієм Радзієвським у фактичному придушенні свободи слова на Дрогобиччині.

П’яте місце серед ворогів свободи слова на Дрогобиччині посідає перший заступник дрогобицького міського голови Олександр Коростельов. Цьому чоловікові й справді є що втаємничувати від дрогобицької громади в силу виконання ним службових обов’язків. Фактично нічим похвалитися на ниві економіки, створення нових робочих місць, ефективної приватизації. Він перебрав на себе роль відповідача на звернення людей до міського голови, що є грубим порушенням чинного законодавства. Про це його минулого року попереджала прокуратура, але негідна практика продовжується.

Шосте місце серед ворогів свободи слова на Дрогобиччині віддаю Василеві Пецюху, стебницькому міському голові. За його керівництва в Стебнику не виходить жодна газета, а міська влада не має інтернет-сайту. Не проводить міський голова прес-конференцій для журналістів. Тобто питання інформування стебницької громади вирішене в класичних сталінських традиціях: є інформація – є проблема, нема інформації – нема проблеми.

Сьоме місце серед ворогів свободи слова на Дрогобиччині належить трускавецькому міському голові Русланові Козиру. Попри ніби непогано організовану подачу інформації на сайті міської ради все ж відчувається її необ’єктивність, перебільшення заслуг міського голови в справах, за які йому гроші платять. А підконтрольні йому засоби масової інформації взагалі витворяють чудеса з подачею цієї інформації. Відомі також випадки неадекватної поведінки міського голови стосовно окремих журналістів.

Восьме місце серед ворогів свободи слова на Дрогобиччині належить голові Дрогобицької районної державної адміністрації Михайлові Сендаку. Здається, що вся інформаційна політика високопосадовця та його підлеглих спрямована на популяризацію ймовірного кандидата в народні депутати України. Це особливо видно на прикладі сайту Дрогобицької районної державної адміністрації, на якому повідомляється мало не про кожний крок Михайла Сендака, натомість розв’язанню насущних проблем виділено катастрофічно мало місця. Нерегулярно проводить зустрічі з журналістами, на які неугодних газетярів узагалі не запрошують.

Дев’яте місце серед ворогів свободи слова на Дрогобиччині віддаю заступниці голови Дрогобицької районної державної адміністрації Галині Гайдук. У її віданні знаходиться гуманітарна сфера, так що питання свободи слова мали би мати пріоритетний характер. Натомість відчувається непрофесіоналізм цієї людини, намагання приховати правдиву інформацію, а то й введення в оману людей. Попри непрості стосунки з шефом вона є людиною команди, а тому не зацікавлена в публічному оприлюдненні проблем району.

Десяте місце серед ворогів свободи слова на Дрогобиччині посів голова Дрогобицького комунального підприємства “Житлово-експлуатаційне об’єднання” Богдан Недбальський. Неадекватно ставиться до журналістів, які критично пишуть про його діяльність та роботу очолюваного ним підприємства. Натомість в лояльних до нього засобах масової інформації вводить в оману людей щодо тарифів та виробничої діяльності КП “ЖЕО”. Запропонована Олексієм Радзієвським реформа в житлово-комунальній сфері у виконанні Богдана Недбальського звелася фактично до об’єднання ЖЕКів під дах ЖЕО. Дрогобичани й далі продовжують платити за ненадані підприємством послуги, а його керівник не звертає уваги на приписи правоохоронних органів і Антимонопольного комітету. Інформація про такий стан речей ретельно приховується Богданом Недбальським.

Звичайно, на Дрогобиччині набагато більше ворогів свободи слова. Скажімо, до другого десятка можна віднести бориславського міського голову Володимира Фірмана, більшість депутатів обласної ради. Названі й неназвані заступники міських голів, абсолютна більшість депутатів міських і районної рад Дрогобиччини теж не розуміють, що таке свобода слова, а тому діють з інформацією як їм заманеться.

У нинішньому стані зі свободою слова на Дрогобиччині винні й засновники, власники та головні редактори абсолютної більшості видань, які в буквальному розумінні цього слова “лягли” під можновладців. Якби був більший опір з боку журналістів, то влада би не вела себе так нахабно.

Але не будемо про сумне, тим більше коли святкуємо День журналіста. Вітаю колег по газетярському цеху з професійним святом. Бажаю всім міцного здоров’я, родинного благополуччя, високих зарплат і гонорарів, філософського ставлення до життя і радості від кожного прожитого дня. Бажаю вам вільної думки і свободи слова!

 

Анатолій ВЛАСЮК        

 

КРУК У “ТУСТАНІ”

 

Минулої п’ятниці, 1 червня, керівником комунального підприємства “Туристичний комплекс “Дрогобич”, більше відомого як готель “Тустань”, став Микола Крук. Він замінив на цій посаді покійного Дем’яна Мусійчука. Обійшлося без голосування на сесії міської ради, бо депутати мали на цю посаду іншу кандидатуру. Влада сподівається, що капітан другого рангу запасу виведе підприємство з кризи. Втім, не виключено, що за борги підприємство стане банкрутом і його викуплять за безцінь. Схоже, що перший заступник дрогобицького міського голови Олександр Коростельов, який представив Миколу Крука трудовому колективу, не посвятив його у всі проблеми підприємства, інакше морський офіцер навряд чи погодився б на цю посаду, незважаючи на велику зарплату.

 

МІЛІЦІЮ ЗНОВУ ОБ’ЄДНАЮТЬ

 

Кабінет Міністрів України в рамках так званої адміністративної реформи хоче об’єднати міську і районну міліції. Подібне злиття незабаром чекатиме й на Дрогобиччину. Ми вже мали подібну ситуацію. Тоді об’єднана міліція більше уваги звертала на злочинність у місті, ніж у районі. Мабуть, тепер буде так само. Крім того, в результаті так званої оптимізації кадрів роботи позбудуться чимало професіоналів, яких випхають на пенсію. Здебільшого залишаться ті, хто розглядає свою роботу в органах внутрішніх справ як спосіб нелегального збагачення.

 

 

СВОБОДА СЛОВА І ФУТБОЛ

 

Сьогодні, 7 червня, відбудеться дев’яте засідання Дискусійного клубу. Говоритимуть про 20 років газети “Тустань” і свободу слова на Дрогобиччині, а також про футбольні проблеми Дрогобиччини. Завітають експерти зі Львова та Києва. Як завжди, буде гаряче!

 

АВТОСТОЯНКА ЧИ ОВОЧЕВА БАЗА?

 

 

Якщо ви їдете вулицею Трускавецькою в Дрогобичі й повернете у бік нафтопереробного заводу, а потім звернете наліво в напрямку водоканалу, то неодмінно побачите обнесену парканом територію, на якій гуртом торгують овочами та фруктами. Принаймні, так стверджує напис.

Але якщо уважно придивитись, далі побачите стоянку автомобілів. Вони явно не призначені для перевезення овочів і фруктів.

З’ясовується, що наша доблесна державна автоінспекція зробила тут стоянку вилучених автомобілів. Наприклад, здійснили ви аварію чи якомусь чинуші приглянувся ваш люксусовий автомобіль, даішники тут як тут. Везуть вашу машину сюди, й вона може простояти довго, якщо, звісно, ви не здогадаєтесь, що за клопоти правоохоронців слід платити.

Чи законно поступають люди в погонах? Звісно, що ні. Законом передбачено, що подібне транспортування автомобілів має бути здійснене на офіційні автостоянки. Дрогобицьке ДАІ такої не має, на місці колишньої зводить готель, тому користується послугами приватної особи. Подейкують, що цей чоловічок непогано на цьому заробляє, бо за кожний день утримання автомобіля бере набагато більше, ніж це дозволено на офіційній стоянці. А що поробиш - приватна власність.

Про це знає влада. Поступали скарги й у прокуратуру. Але нічого не змінюється. Ніби так має бути. Мабуть, комусь вигідно годуватися з цієї приватної автостоянки. Тільки гроші йдуть не у бюджет, а в кишеню. Від свавілля правоохоронців страждають водії, але абсолютна більшість з них мовчить.

Хіба з такими людьми побудуєш Україну?

 

 

 

ДОРОГА РАДЗІЄВСЬКОГО

 

 

Якщо від вулиці Шевченка в Дрогобичі звернути вбік у напрямку до Народного дому “Просвіти”, потрапите на вулицю Заньковецької.

Вона прикметна тим, що в одному з будинків тут мешкає подружжя Радзієвських, а в народі цю вулицю звуть не інакше як вулиця Радзієвського.

Нещодавно тут почали капітальний ремонт, якого ще не бачив Дрогобич. Минулого року цю вуличку вже пристойно заасфальтували, але тепер екскаватор видер увесь асфальт. Подейкують, що потім насиплять грубий шутер, потім дрібніший, а потім це все гарно заасфальтують.

Кажуть, ніби ці роботи здійснюються виключно за кошт мешканців цієї вулички, а не з бюджету. Повіримо?

Як би там не було, але це може стати єдиним закінченим об’єктом у Дрогобичі до Євро-2012.

 

 

 

 

 

 

ВОНИ РОЗМОВЛЯЮТЬ З НАМИ ІНШОЮ МОВОЮ

 

 

 

Толерантність до інших, сприйняття нового у власному домі – це українські прикмети від давніх часів, це наша мова у спілкуванні з сусідами. Цим користалися різні зайди, бо були більш агресивні та без честі – вони говорили з нами  іншою мовою, мовою нахабного, ворожого ставлення до нас в цілому та кожного зокрема.

Моїх батьків виховували в любові до рідного слова, до своєї землі. Тому коли прийшли воєнні часи, мій батько назвав фашистську та радянську армії окупантами на нашій землі. Бо вони бажали перетворити нас у рабів у нашому домі і говорили іншою мовою – мовою зневаги до нас. За цю його правду “визволителі” перетворили його на безправного раба на десять років каторги і після повернення додому залишили безправним до його останнього життєвого подиху.

Мене батьки виховали у любові до рідного слова, до своєї землі. Тому коли радянщина почала задихатися від власної злоби до нас, я активно взявся за розбудову Товариства мови, Руху, Пласту, прискорюючи загибель радянської гідри. Бо тоді ми залишалися ще безправними, без власної історії та культури, а з нами говорили іншою мовою – мовою насильства над усім великим народом.

Я намагаюся виховати своїх дітей у любові до рідного слова, до своєї землі. Тому коли наше телебачення стало генератором поганого смаку та аморальності, ми в родині позбулися телевізора. Бо сьогоднішні керманичі перетворили телевізійний екран, це вікно у світ – на стічну канаву вульгарщини та насильства і з нами через екран говорять іншою мовою – мовою бруду та несвободи.

Будуючи громадянське суспільство, багато з нас, у Дрогобичі, продовжує у своїх вчинках промовляти рідною мовою – мовою справед­ливості та незламності. Ми творимо у місті громадську раду, щоб було чути голос громади, а вони її фактично ліквідовують, насолоджуючись своєю тиранією. Ми хочемо прозорості в діях влади, а вони ніби поглухли, не чують нас. Ми бажаємо стати творцями нашого майбутнього – само­організувалися, збиралися, вирішували, пропонували, а вони не допускають нас до стратегічного планування, думаючи, що владарювати їм вічно. Вони говорять до нас іншою мовою – мовою зневаги та правопорушень.

Вони, у Дрогобичі, Львові і Києві, демонструють нам свій штучний образ, ніби вони господарники, ніби за свободу, ніби прагнуть для нас покра­щення вже сьогодні. Але ми, будучи ще застрашеними і обкраде­ними, почи­наємо вже з цим не погоджуватися. А це означає, що скоро їм кінець.

Не біймося говорити і діяти! Мова зла наших ворогів ніколи не приведе їх до щастя. Ми повинні відстояти право говорити рідною мовою – мовою віри, надії і любові! В цьому джерело наших неминучих перемог! 

 

Святослав СУРМА,

ГО “Небайдужі Дрогобичани” 

 

У ДРОГОБИЧІ ВІДБУЛАСЬ АКЦІЯ НА ПІДТРИМКУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

 

 

2 червня  у місті Дрогобичі відбулась акція “Врятуй свою мову”, спрямована проти українофобського законопроекту Колєсніченка-Ківалова “Про засади державної мовної політики”. Люди, яким небайдужа доля рідної мови, відстоювали її права.

У акції взяло участь близько 150 людей. Спершу молоді активісти поставили сценку, як Колєсніченко та Ківалов намагаються витіснити українську мову з південних та східних теренів України та показали людям, що лише об’єднавшись, вони здатні перемогти.

Після сценки представники молодіжних організацій та дрогобицькі громадські діячі розповіли присутнім про законопроект та загрозу, яку він становить для української мови. Поряд  за столом відбувалась реєстрація всіх охочих для поїздки у місто Київ на головний протест під Верховною Радою України.

Під час акції молодими активістами також проводився збір підписів проти прийняття даного законопроекту. Ці підписи будуть доставлені у Київ 5 червня та оголошені під час мітингу у Києві.

Організатори акції висловили подяку дрогобичанам, які не залишились байдужими, прийшли і висловили своє ставлення до антиукраїнського законопроекту про мову та загалом до дій теперішньої влади.

 

Софія СТАНОВИЧ

 

 

 

 

ПЕТРО ДИМІНСЬКИЙ ІДЕ В ДЕПУТАТИ НА ДРОГОБИЧЧИНІ?

 

Як стало відомо з одного надійного джерела, Петро Димінський має намір балотуватися в народні депутати України по Дрогобицькому виборчому округу. Він уже був обранцем Дрогобиччини, але в парламенті від “Нашої України” перейшов до провладної більшості, бо треба було захищати свій бізнес у нафтовій промисловості.  Якщо він все-таки наважиться знову балотуватися, то це внесе певне сум’яття в стан тих імовірних кандидатів у депутати, які вже твердо вирішили отримати мандат народного депутата України. Не виключено, що один з найрейтинговіших претендентів може за певну суму відмовитися від своїх намірів. Імідж Петра Димінського суттєво підупав на наших теренах, але не слід забувати, що велику роль у подібних перегонах відіграють гроші, яких у нього є ще чимало. Крім того, залишилося багато керівників з національно-демократичного табору, які свого часу за гроші підтримували Димінського і готові це зробити знову, бо вже давно втратили честь і совість. Втім, наближена до Петра Димінського людина стверджує, що президент футбольного клубу “Карпати” взагалі не має наміру йти до Верховної Ради України. Ситуація на Дрогобицькому виборчому окрузі може загостритись, якщо тут балотува-имуться Віктор Ющенко чи Михайло Кулиняк, про що говорять “знаючі люди”. Можливе висування й Олександра Лавриновича.

 

СТАНЦІЇ МОБІЛЬНОГО ЗВ’ЯЗКУ НА ШЕВЧЕНКА НЕ БУДЕ

 

“Тустань” уже писала про те, що 30 травня відбулися громадські слухання з приводу встановлення станції мобільного зв’язку на одному з банків на вулиці Шевченка в Дрогобичі. Активісти, які зібралися того дня, не дали дозволу владі це зробити. Влада й не дуже наполягала. Можливо тому, що близько від цього місця живуть син і донька деяких високопоставлених чиновників. Можновладці розуміють, якої насправді шкоди завдають подібні станції мобільного зв’язку, а тому не хочуть ризикувати здоров’ям дітей і онуків. Проте, як і у випадку з таємним встановленням станції мобільного зв’язку на вулиці Сагайдачного, влада може піти на відверте ігнорування волі громади. Подейкують, що тепер цю станцію можуть розмістити на Гірці, визнавши нечинним проведення громадських слухань з цього приводу, адже для їх узаконення потрібно, аби в них брало участь не менше 200 осіб, а не 15, як було насправді.

 

МИРОН ЧЕРНЕЦЬ УЖЕ НЕ ПРОТИ МАКСИМА ФЕДИСА

 

Минулої п’ятниці, 1 червня, відбулося чергове судове засідання в справі “Мирон Чернець проти Максима Федиса”. Нагадаємо, що інтернет-сайт “Дрогобич Інфо” опублікував “казочку” про Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, в якій у хабарництві в алегоричній формі були звинувачені викладачі цього вишу. Один з них, професор Мирон Чернець, подав до суду на сайт, вимагаючи від сайту 50 тисяч гривень за моральні збитки. Таку ж суму він зажадав від газети “Гомін Галичини”, яка передрукувала цю “казочку”. Стороні відповідача вдалося довести, що Максим Федис не є власником сайту, а тому наполягала на припиненні справи. Однак суддя вважає за потрібне в якості відповідача притягнути до суду справжнього власника сайту. За деякими даними, ним є зведений брат Максима Федиса, який нині проживає в Одесі. Проте буде проблематично знайти його, адже адреси ніхто не дає, а тому справа може зайти в глухий кут. Суддя, який розглядає цю справу, за дивним збігом обставин і розподілом комп’ютера, розглядатиме тепер і справу “Мирон Чернець проти Анни Баневської” (головного редактора газети “Гомін Галичини”). Про об’єднання двох справ не йдеться.

 

БІОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ УНІВЕРСИТЕТУ З ТРУСКАВЦЯ МОЖЕ ПЕРЕЇХАТИ ДО ДРОГОБИЧА

 

Біологічний факультет Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка заключив договір оренди до 1 грудня поточного року з ВАТ “Готелі Трускавця”. Проте висока орендна ставка змушує “біологів” шукати нове приміщення. Не виключено, що ним стане в Дрогобичі Будинок школяра, що навпроти філологічного факультету.

 

СМЕРТЬ У ПОЛІКЛІНІЦІ

 

Минулого четверга, 31 травня, на четвертому поверсі Трускавецької поліклініки помер місцевий мешканець, колишній лікар одного з відомчих санаторіїв. Кажуть, ніби від перевантаження зупинилося серце, адже ліфт не працював. Поза тим, як стало відомо, минулого року на ремонт саме цього ліфта були витрачені кошти, але він так і не запрацював. Хто підписував акти виконаних робіт? Хто відповість за освоєні кошти? Зрештою, на кого “спишуть” смерть пацієнта?

 

КАЛЕНДАР УКРАЇНЦЯ

 

7 червня

1843 - Помер український поет Маркіян Шашкевич - пробудник українського національного життя в Галичині.

1845 - Народився драматург і артист Іван Тобілевич.

1930 - Помер Петро Холодний - видатний український маляр.

8 червня

1668 - Петра Дорошенка обрано гетьманом України.

1855 - Народилася письменниця і громадська діячка Наталія Кобринська.

1898 - Помер Я. Щоголів - поет-романтик.

1919 - Чортківська офензива УГА.

9 червня

1963 - Помер у Львові композитор і музикознавець Василь Барвінський.

1983 - Уперше в історії Великої Британії українець, народжений в с. Антонівка Івано-Франківської області, Стефан Терлецький був обраний депутатом британського парламенту. У грудні 1992 року королева Великої Британії нагородила його орденом командира Британської Імперії  за працю в громадському і політичному житті Великої Британії.

10 червня

1944 - Загинув у німецькому концтаборі Саксенгавзені Олег Кандиба Ольжич - діючий голова ПУН.

11 червня

1993 - Помер у Канаді Патріярх Української Автокефальної Православної Церкви Мстислав І. Похоронений у Савт Бавнд Бруку, США.

 

 

 

 

 

 

НАРОДНИЙ КАЛЕНДАР

 

7 ЧЕРВНЯ - ІВАНА ГОЛОВАТОГО

Одне із багатьох свят, пов’язаних з іменем Івана Предтечі. Встановлене з нагоди третього знайдення його голови. За церковною легендою, після знищення могили Івана голову його зберегла одна благочестива християнка. Голову поховали в Едесі, а потім у Команах. За плином часу місце поховання було забуте. Близько 850 р. голову віднайшли.

За народною традицією цього дня висаджували в грунт капустяну розсаду, робили також пізню сівбу ярої пшениці, починали збирання лікарських рослин.

8 ЧЕРВНЯ - КАРПА І АЛФЕЯ

Від імені апостолів із сімдесяти. Карп дружив з апостолом Павлом, був єпископом у Фракії. Алфей був чоловіком сестри Матері Ісуса Христа.

9 ЧЕРВНЯ - ФЕДОРИ І ДИДИМА

Вони походили з Олександрії. За те, що Федора не відступилася від християнської віри, суддя відправив її в будинок розпусти. Біля нього зібралося багато юнаків, які вирішували, кому першому ввійти до дівчини. Від безчестя Федору врятував воїн Дидим, який запропонував їй перевдягтися в його одяг і втекти з будинку. Згодом їх схопили і відтяли голови. Сталося це в 304 р.

Здавна існує звичай, який забороняє цього дня вимітати з помешкання сміття.

10 ЧЕРВНЯ - МИКИТИ-ГУСЯТНИКА

Сповідник Микита був єпископом міста Халкідона у Малій Азії. Жив у IX ст. Вважається охоронцем гусей.

11 ЧЕРВНЯ - ФЕДОСІЇ-КОЛОСНИЦІ

Вшановується пам’ять мучениці Феодосії Тірської, яка постраждала за християнську віру близько 308 р., і діви Феодосії, котра зазнала знущань у 730 р.

О цій порі починають колоситися зернові. Колись у цей день ходили в поле дивитися на хліба, каталися по житу, примовляючи: “Рости, рости трава до лісу, а жито до клуні”.

12 ЧЕРВНЯ - ЗМІЇНЕ СВЯТО

За повір’ями, цього дня збираються змії і йдуть поїздом на своє весілля. Знахарки шукали зміїну шкуру та прикладали її до очей у випадку хвороби. Линовище гадюки носили на шиї од лихоманки. А для лікування від зміїних укусів спрадавна застосовувалися різні трави. Поширені переконання, що змії бояться ясеня та папороті.

13 ЧЕРВНЯ - ВЕРЕМІЯ-РОЗПРЯГАЛЬНИКА

Походить від імен апостола Єрма і мученика Єрмія. Перший із них належав до числа сімдесяти апостолів, жив у І ст., був єпископом Далмації. Діяльність другого припадає на II ст. Він - автор книги “Пастир”, в якій викладені моральні правила і повчальні історії.

На українському грунті імена Єрм та Єрмій трансформувались у Веремія та Ярему, а день їх пам’яті назвали Веремієм-розпрягальником, бо до цього часу закінчувалася сівба основних культур і селяни розпрягали коні та вішали козуб, з якого брали зерно для сівби.

 

ДОПОМОЖІТЬ, БУДЬ ЛАСКА!

 

Батьки Анастасії Олегівни Дитко збирають кошти на лікування доньки.

На даний час Анастасія Дитко потребує консульта-ції нейрохірурга для дифе-ренціації пухлини в голов-ному мозку, а після цього - операційне втручання.

Оскільки ці консультацію та операцію відмовляються робити в Україні, батьки Анастасії змушені робити це в Італії.

Вартість операції 300000 (триста тисяч) гривень.

Реквізити для ПК гривні:

Відділення “Львівська регіональна дирекція” ПАТ “ВТБ Банк”

Адреса: 79000, м.Львів, вул.Стрийська, 33

Телефон:(03245) 4-06-95, 4-11-83,

відділення “Перше стрий-ське” ПАТ “ВТБ Банк”

МФО 321767

Код ЗКПО 14359319

Номер рахунку 29246000002064

Номер картки 4438740101008154

Призначення платежу: Поповнення картки N 4438740101008154 для ДИТКО ОЛЕГ ВОЛОДИМИ-РОВИЧ

ІД код: 2863904551, без ПДВ

Завчасно щиро вдячні всім, хто допоможе.

Телефон 098-41-85-119

 

У ДРОГОБИЧІ ХОЧУТЬ ПІДВИЩИТИ ТАРИФИ

 

20 червня о десятій годині в Дрогобичі в приміщенні сесійної зали проведуть громадські слухання щодо підняття тарифів з утримання будинків і прибудинкової території. Можновладці доводитимуть причини та необхідність зміни тарифів та приведення їх до так званого економічно обгрунтованого рівня. Говоритимуть і про структуру тарифу для кожного будинку зокрема. Акцент буде зроблено на періодичності та терміну надання послуг. Влада просить надавати свої пропозиції. Але може статися так, що, як і у випадку зі стратегічним плануванням, пропозиції громади не будуть враховані, а влада втілить у життя те, що задумала. Чи й далі люди платитимуть за ненадані послуги? Адже й зараз можна врегулювати ціни й дісно надавати задекларовані послуги, а не винаходити велосипед. При ретельній перевірці можна знайти чимало коштів, які нині осідають у кишенях можновладців. Запрошуємо дрогобичан прийти цього дня до ратуші, аби відстояти свої права, бо влада може зігнати відданих їй людей і більшістю голосів проголосувати за непопулярні рішення.

 

 

НАЙЧАРІВНІША ДРОГОБИЧАНКА ЧЕРВНЯ-2012

 

Газета “Тустань” і “Дрого-бич-Інфо” оголошують конкурс “Найчарівніша дрогобичанка червня-2012”.

Надішліть есемеску на 067-367-80-19 з номером дрогобичанки, яка вам найбільше сподобалася.

Есемески на  номер 067-367-80-19 надсилайте до 30 червня включно. Відтак буде визначена найчарівніша дрогобичанка червня-2012.

 

Фотограф Галина ЛУЦІВ

 

 

 

На сайті tustan.io.ua читайте свіжі номери інтернет-видання Анатолія Власюка для розумних людей  “Мордокнижка”  

 

 

 

 

НАЙЧАРІВНІША ДРОГОБИЧАНКА ТРАВНЯ-2012

 

 

Найбільше есемесок надійшло на підтримку конкурсанток  під номерами 5 та 9. Вони й стали найчарівнішими дрогобичанками травня-2012.

Вітаємо!

 

 

СУМУЄМО

 

 

 

Помер Зенон ФІЛІПОВ. Висловлюємо співчуття рідним і близьким покійного.

 

 

 



Создан 08 июн 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником