КОЛИ ПІДЕ У ВІДСТАВКУ РОМАН СОЛОВЧУК?

 

КОЛИ ПІДЕ У ВІДСТАВКУ РОМАН СОЛОВЧУК?





 
На сесії Бориславської міської ради мають розглянути звіт депутатської комісії, яка вивчала господарсько-фінансовий стан редакції газети “Нафтовик Борислава”.
Поштовхом послужив виступ на попередній сесії працівниці редакції Ніни Чернишової. Зокрема, вона повідомила, що головний редактор газети Роман Соловчук вже більше ніж півроку працює незаконно, оскільки ще в грудні 2011 року закінчився термін дії його контракту. Однак ні трудовий колектив, більшість якого змушена робити так, як скаже Роман Соловчук, бо від нього залежить зарплата і майбутня пенсія людей, ні міська рада, яка є співзасновником газети, не проводять зборів, щоби заключити новий контракт з головним редактором або обрати нового з наступним затвердженням на сесії.
Крім того, зростає заборгованість. Обіцянки-цяцянки Романа Соловчука зменшити її не знаходять реального підтвердження упродовж років. Ні постійні вливання з міського бюджету, ні платня за рекламу, ні інші поступлення не можуть спинити росту заборгованості. Але тут головний редактор проводить дивну, якщо не сказати більше, політику. Скажімо, працівникам він виплачує мінімальну зарплату, а собі – понад три тисячі гривень. А якщо врахувати, що Роман Соловчук отримує чи не найбільшу в депресивному Бориславі пенсію – понад чотири тисячі гривень, чого не мають ні колишні міські голови, ні ті, хто працював у нафтовидобутку чи газовій промисловості, - то живе він зовсім не бідно. При цьому головний редактор примудрився заборгувати сам собі понад 120 тисяч гривень. Ця цифра була на момент написання матеріалу. Зростає вона, що називається, не по днях, а по годинах. Тому й зрозуміло, чому ніяк не може піти з хлібної посади Роман Соловчук. А ще й сімейний підряд у редакції його стримує, адже тут він працевлаштував дружину і доньку, витуривши натомість талановитих журналістів.
Депутати дали термін Романові Соловчуку: перебути передвиборчу кампанію й до першого листопада поточного року погасити заборгованість. А що потім? Піде у відставку Роман Соловчук? Смію стверджувати, що за такої безхребетної місцевої політики він переживе ще не одного міського голову. Навряд чи до першого листопада він зможе погасити всю заборгованість, насамперед самому собі. Цьому є ряд причин. Найголовніша та, що зазвичай політикани платять за рекламу в газетах готівкою. Так зручніше двом сторонам: не треба показувати, звідки взяв шалені гроші, а редакція не сплачує зайвих податків. Гроші готівкою йдуть редакторам, які не поспішають ділитися з трудовим колективом. Лише незначна частина коштів за політичну рекламу поступає по перерахунку.
З іншого боку, Романові Соловчуку просто невигідно погашати заборгованість, бо це би означало, що він автоматично позбавляється статусу головного редактора. Поки є заборгованість, формально його не можуть звільнити з роботи. Так що він тягтиме лямку головного редактора, доки Бог дасть здоров’я, а то й довше.
Крім того, подейкують, що Роман Соловчук чекає - не дочекається закону про роздержавлення засобів масової інформації. Це би дозволило тоді пустити у вільне плавання так звані комунальні газети, до яких належить і “Нафтовик Борислава”. Можливо, Роман Соловчук розраховує на те, що йому не погасять заборгованості по зарплаті, зате фактично за безцінь віддадуть приміщення, в якому нині знаходиться редакція газети “Нафтовик Борислава”, - і тоді сімейний підряд Соловчуків зможе видавати приватну газету, будучи монополістом у Бориславі.
Як на мене, проблему Романа Соловчука слід розв’язувати по-іншому. А це, власне, проблема головного редактора, а не редакції. У “Нафтовику Борислава” цей пан працює з 1972 року (40 років!) і увібрав у себе все найгірше, що могла дати радянська преса. Він добряче прислужився комуністичному режиму, тавруючи в багатьох статтях так званих “українських буржуазних націоналістів”, і не покаявся за це, не пішов у відставку в демократичні часи. Він у буквальному розумінні цього слова зламав долі десятків людей, яких обпаплюжив у своїх пасквілях. За вірне служіння його удостоїли “Золотого пера” імені Ярослава Галана, чим у ті часи міг похвалитися не кожен журналіст.
Нині не кожен може похвалитися золотою медаллю журналістики, якою удостоює Спілка журналістів України. Але Роман Соловчук і тут виявився попереду планети всієї, ставши цьогоріч лауреатом цієї престижної нагороди. Це стало ляпасом для всієї журналістської спільноти. Чесні люди переконані, що Роман Соловчук немає жодних заслуг перед професійною журналістикою, завжди вихваляв владу, що й дозволяло йому триматися на плаву, а тому, на переконання багатьох, просто купив собі цю відзнаку, хоча більш гідні – і по-людськи, і професійно – журналісти її не мають. Гидко було читати у “Нафтовику Борислава”, як трудовий колектив вітає звитяжця. Чи не сам Роман Соловчук написав похвальну оду на свою адресу?
На жаль, за великим рахунком, завдяки таким, як Соловчук, у принципі нічого не змінилося в українській журналістиці. Замість “Слава КПРС!” нині пишуть “Слава Україні!”, а суть залишається радянською.
А ще Роман Соловчук прославився як великий письменник усіх часів і народів. Його роман “Барабський міст” навіть удостоївся літературної премії. Проте експерти відразу зауважили, що це антиісторичний роман, бо в ньому, зокрема, неправдиво показані погляди й дії членів так званої КПЗУ (Комуністичної партії Західної України). Багато хто в Бориславі знає, що мало не до серпневого 1991 року путчу ГКЧП Соловчук працював над повістю “Грімниця”, багато з героїв якої перекочувало до “Барабського мосту”. Якщо в “Грімниці”, скажімо, була комсомолка, яка готова життя віддати за Радянську владу, то в “Барабському мості” та ж літературна героїня перевтілилася в підпільницю УПА, яка готова віддати життя за Україну.
Як на мене, нинішня міська влада морально не готова позбуватися таких, як Соловчук. А й справді, як його позбудешся, коли мало не в кожному номері “Нафтовика Борислава” вміщені “правдиві” розповіді про нинішніх можновладців і фотографії міського голови Володимира Фірмана. Складається враження, що Роман Соловчук “полює” за мером зранку до ночі. Вміє лестити Соловчук владі, а влада, мов дитина, смокче карамельку від підступного головного редактора.
Я переконаний, що Романа Соловчука слід мокрою шваброю гнати з редакції “Нафтовика Борислава” не лише за бездарну господарсько-фінансову діяльність, а насамперед за паплюження українського в радянські часи. Цьому злочину нема терміну давності.
Якось покійний Євген Титикайло назвав Соловчука Сволочуком. Це прізвисько надійно приліпилось до людини без честі й совісті…
 
Анатолій ВЛАСЮК    



Создан 08 авг 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником