ТУСТАНЬ №23

 

ТУСТАНЬ №23




Читайте tustan.io.ua - сайт газети “Тустань”

 

N23 (604) 9 - 15 серпня 2012 року Ціна 1 гривня

www. tustan.io.ua; е-mail:vlasjuk60@i.ua; тел. 067-3678019

 

Провінційний щоденник

 

ЗАЛЯКАНИЙ ГЕРОЙ

 

Під час Помаранчевої революції Леонід Кучма присвоїв Володимирові Литвину звання Героя України.

Мабуть, у тодішнього президента були підстави так вчинити, хоча й досі пересічний українець не знає, що за подвиг здійснив спікер парламенту.

Поняття героїчного нівельоване в сучасній Україні. Лише у нас блатного поета-пісняра можна зробити героєм, відібравши це звання у покійного лідера національно-визвольних змагань.

Підписання Литвином так званого закону про мови було прогнозованим і на подвиг не видається. Наразі він зберіг посаду спікера й примарну надію стати депутатом. Зате втратив залишки гідності й поваги, Народну партію, яку очолював, можливість створення фракції у майбутньому парламенті.

Партія регіонів уміє залякувати – навіть героїв. Аргумент простий – закатаємо в асфальт. Скільки бізнесменів і достойних у принципі людей не змогли і не  зможуть протистояти цьому катку бандитського режиму. Заляканою виглядає й нинішня об’єднана опозиція, яка так бездарно може програти вибори, особливо на мажоритарних округах. Чим більше медитують про майбутню перемогу Яценюк і Турчинов, тим глибший страх можна прочитати в їхніх очах.

Псевдогерой Литвин зробив свій вибір. Міг достойно піти з посади спікера. Міг достойно не підписати так званий мовний закон. Міг достойно, зрештою, завершити свою політичну кар’єру. Тепер, звісно, на все в нього знайдуться виправдання, як у будь-якого заляканого чоловіка, що ладен втратити гідність, але залишитися живим. Засуджувати литвинів пізно, їм можна лише поспівчувати.

Україна перетворилася на країну заляканих героїв.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

Читайте цікаві статті з соціальних мереж Інтернету на сайті Анатолія Власюка mordoknyga.io.ua

 

Чи балотуватиметься Михайло Сендак до Верховної Ради України?

 

 

 

За інформацією управління праці та соціального захисту населення Дрогобицької райдержадміністрації,  станом на 28 липня 2012 року забезпечено в повному обсязі виплату матеріальної грошової допомоги,  виділеної з резервного фонду державного бюджету населенню сіл Волоща, Тинів, Зади, яке постраждало внаслідок проходження ввечері 9 червня 2012 року територією області холодного атмосферного фронту.

Виплачено допомогу 563 особам на суму 3 мільйони 280 тисяч 722 гривні, з них: 413 жителям села Волоща на суму 2 мільйони 524 тисячі 409 гривень та 150 жителям сіл Тинів, Зади на суму 756 тисяч 313 гривень. Загальна сума виплаченої допомоги постраждалим від буревію з урахуванням раніше виплачених коштів з обласного бюджету (407 тисяч 250 гривень) становить 3 мільйони 687 тисяч 972 гривні. Про це інформує офіційний сайт Дрогобицької РДА.

Натомість прес-служба Львівської обласної організації Партії регіонів інформує, що заступник голови Львівської обласної державної адміністрації Михайло Янковський особисто відвідав село Волоща Дрогобицького району. Саме цей населений пункт під час стихії, що вирувала на Львівщині 9 червня, постраждав найбільше – внаслідок сильного граду зазнали пошкоджень покрівлі дахів житлових будинків та господарських будівель 564 домогосподарств.

Однак уже невдовзі усі знищені будівлі будуть відновлені повністю. Це стало можливим завдяки коштам, які згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 червня 2012 року були виділені для проведення невідкладних робіт із ліквідації наслідків надзвичайної ситуації. Із резервного фонду державного бюджету на подолання наслідків стихії виділено понад 7,5 мільйонів гривень – майже половина із цих коштів надійшла саме для Дрогобицького району.

“Мені приємно, що завдяки спільній роботі Львівської обласної державної адміністрації, а також місцевих органів виконавчої влади у вкрай стислі терміни було зроблено все, аби життя у селі Волоща та інших постраждалих від стихії населених пунктах увійшло у звичне русло. На сьогодні можна із впевненістю сказати, що про страшну негоду селяни невдовзі забудуть, адже уже сьогодні йде активна робота із відновлення дахів будинків, постраждалих від негоди”, - зазначив у коментарі “12 каналу” Михайло Янковський. За словами заступника голови ЛОДА, на цей час відновлено усі пошкоджені об’єкти бюджетної сфери та комунальної власності, ведуться ремонті роботи у приватних будинках. “Для надання матеріальної допомоги сім’ям, постраждалим внаслідок стихійного лиха, розпорядженням голови ЛОДА від 15 червня 2012 року з резервного фонду обласного бюджету виділено понад 1 мільйон гривень, у тому числі Дрогобицькому районному бюджету - 407 тисяч 250 гривень”, - сказав пан Янковський.

Нагадаємо, внаслідок негоди 9 червня 2012 року у Львівській області зазнали пошкоджень від граду покрівлі дахів житлових будинків та господарських будівель 2 311 домогосподарств, а також покрівлі дахів 143 об’єктів та житлових будинків комунальної власності і бюджетної сфери Дрогобицького, Жидачівського, Миколаївського та Самбірського районів області.

Здавалось би, все йде, як має бути. Держава, хоч і з запізненням, але подбала про мешканців постраждалих сіл Дрогобиччини, хоча відкритим залишається питання про відшкодування за посічену градом городину.

На білому коні в’їхав у Волощу заступник голови Львівської обласної державної адміністрації Михайло Янковський, який балотуватиметься до Верховної Ради України по Дрогобицькому виборчому округу від Партії регіонів. На його тлі блідо виглядає голова Дрогобицької районної державної адміністрації Михайло Сендак, який теж хотів би стати народним депутатом України. Саме відсутність вчасної державної допомоги постраждалим селам призвела до того, що мешканці Волощі, Тинова, Задів тричі пікетували приміщення Дрогобицької районної державної адміністрації, вимагаючи зустрічі з Михайлом Сендаком, який від них утікав. Тепер мешканці цих сіл зрозуміли, хто насправді має силу порівняно з Сендаком. Звичайно, це білий і пухнастий Михайло Янковський, який здатний розв’язувати проблеми. Щоправда, за рахунок держави, але все-таки.

Залишки авторитету Михайла Сендака після цього суттєво звузилися, немов шагренева шкіра. Я думаю, що невдатний очільник району мав би серйозно задуматись: а чи варто йому балотуватися до Верховної Ради України? Ні, одна справа, якщо він переможе, в чому багато хто сумнівається. Тоді “героя” не судитимуть. Але якщо він відтягне голоси виборців від Михайла Янковського, не зможе “посадити” свого одвічного опонента Михайла Задорожного, а в результаті виграє хтось з опозиції, - тоді можна поспівчувати Михайлові Дмитровичу. Його однозначно звільнять з посади голови Дрогобицької райдержадміністрації та можуть посадити – тепер уже без лапок. За що? Була би людина, а кримінальна справа знайдеться. Тим більше проти того, хто вирішив грати у самостійну, а не в командну гру Партії регіонів.

Здається, на цьому не лише політична, а й будь-яка кар’єра Михайла Сендака закінчується. Інтуїція нарешті зрадила йому. Не на тих поставив. Чи, може, ще є час переметнутися до так званої української правиці Віктора Ющенка? Або записатися в команду молодих політиків майбутнього Наталії Королевської…

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

 ЧИ ПЕРЕСЕЛЯТЬ БОРИСЛАВ?

 

Ми вже писали про проблему загазованості Борислава.

Деякі екперти стверджують, що скільки би грошей не дали на розв’язання цієї проблеми, все одно їх буде мало. На наступну п’ятирічку (2013-2017 роки) уряд збирається вгатити у Борислав майже 70 мільйонів гривень. Ще невідомо, чи вся сума надійде, як це трапилося в 2001-2005 роках, та й якими будуть відкати, але навіть ці кошти - крапля в морі порівняно з тим, що дійсно потрібно для розв’язання проблеми.

Ніхто не може дати гарантії, що в Бориславі не станеться техногенної катастрофи. 1972 року на вулиці Щорса (тепер Володимира Великого)  підірвався хлібний магазин, загинули люди. А нині найбільш загазованими вважають ділянки в міському парку, на вулиці Івасюка (біля озокеритової шахти), на вулиці Шевченка (біля УБР) та на вулиці Володимира Великого (біля сьомої школи). Насправді таких ділянок набагато більше, просто не все можна зафіксувати приладами.

У декого виникає ідея переселити бориславців в інше місце, бо ліквідувати загазованість навряд чи вдасться. Але чи зважиться уряд на розв’язання цієї широкомасштабної проблеми? Життя людей ставлять не в гріш, так що бориславцям доводиться рятуватися самим. Але як?

Зараз нам запудрять мізки передвиборчою кампанією. Але проблема загазованості Борислава від цього не зникне. А задавнену хворобу, як відомо, завжди важче лікувати...

Анатолій ВЛАСЮК

 

ВОДІЙ ІЗ НОЖЕМ

 

Безпрецедентний випадок трапився цієї неділі, п’ятого серпня, в автобусі Борислав-Стебник. Водій, набивши салон по саму зав’язку, вів себе нахабно, хамив пасажирам, а потім несподівано витягнув ніж. Що він збирався з ним робити, невідомо, але пасажири були в шоці, діти плакали. Нині деякі свідки пишуть заяви до бориславської влади, в прокуратуру, у львівські організації, які регулюють автоперевезення. Керівник дрогобицького підприємства, якому належить автобус, обіцяв розібратися в ситуації. Якщо факти підтвердяться, він обіцяв звільнити водія. Кажуть, буцімто цей чоловік уже не вперше поводиться подібним чином, реально загрожуючи здоров’ю і життю десятків людей. Можливо, мова йтиме і про порушення кримінальної справи за хуліганство.

 

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

 

Після нетривалих літніх канікул у Дрогобичі відновлює свою роботу Дискусійний клуб. У четвер, 9 серпня, відбудеться десяте засідання. Керівники міліцейських органів, колишні міліціонери, представники місцевих осередків партій, громадські активісти, журналісти, претенденти в кандидати у народні депутати України по Дрогобицькому виборчому округу дискутуватимуть на тему “Міліцейські проблеми Дрогобиччини”. Поговорити буде про що, а тим, хто бажає отримати мандат народного обранця, - ще й “засвітитися” під час передвиборчої кампанії.

 

ПРИСЯЖНІ ЗАСІДАТЕЛІ

 

На початку вересня сесія Дрогобицької міської ради має затвердити список присяжних засідателей, які разом з суддями Дрогобицького міськрайонного суду вершитимуть долі людей. Всього має бути обрано 15 осіб. Проте складається враження, що робота ведеться таємно, до складу присяжних засідателів хочуть обрати “потрібних” людей. За законом, будь-який дрогобичанин чи стебничанин може написати заяву, аби стати присяжним засідателем. Проте мало хто навіть здогадується про нововведення в судочинстві.

 

ЗАСАДНИЧІ ПРИНЦИПИ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛІСТА

 

1. Український націоналіст не може бути злодієм. Злодій не може бути українським націоналістом.

2. Український націоналіст – це патріот, який любить Україну. На відміну від патріота, український націоналіст готовий віддати за Україну своє життя.

3. Український націоналіст вірить у Бога. Його віра не зводиться лише до церковного обряду, а скерована на розбудову України.

4. Український націоналіст толерантно ставиться до представників інших національностей, які розбудовують Україну, і поборює тих, хто її зневажає та руйнує.

5. Український націоналіст шанує батька й матір, має міцну сім’ю, є прикладом для дітей.

6. Український націоналіст шанує минуле, будує сьогодення, творить майбутнє.

7. Український націоналіст негативно ставиться до алкоголю і куріння, веде активний спосіб життя.

8. Український націоналіст постійно духовно збагачується, читає книжки, вдосконалює життєвий досвід.

9. Український націоналіст творчо розвиває спадщину Степана Бандери, інших ідеологів, застосовує її в сучасних умовах.

10. Український націоналіст пам’ятає, що найбільшим вмінням у цьому житті є вміння гідно померти.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

ВІТАЄМО З ЮВІЛЕЄМ!

 

Друзі, товариші, колеги з Державної міграційної служби, ветерани та пенсіонери органів внутрішніх справ Дрогобиччини, керівництво та особовий склад Дрогобицького міського відділу міліції, колеги-журналісти вітають з 55-річчям від дня народження голову  ради ветеранів та пенсіонерів органів внутрішніх справ Дрогобиччини

 

Володимира Михайловича

ЛАЗУНДУ

 

і бажають йому міцного здоров’я.

 

 

 

Хай Матір Божа

Вас охороняє,

Сіяє втіхи зірка золота,

Ісус Христос

з небес благословляє

На щедрі,

довгі, многії літа!

Нехай життя

квітує

буйним цвітом

І день народження

приходить знов і знов,

А доля хай дарує

з кожним роком

Здоров’я, злагоду,

любов!

 

КОЛИ ПІДЕ У ВІДСТАВКУ РОМАН СОЛОВЧУК?

 

На сесії Бориславської міської ради мають розглянути звіт депутатської комісії, яка вивчала господарсько-фінансовий стан редакції газети “Нафтовик Борислава”.

Поштовхом послужив виступ на попередній сесії працівниці редакції Ніни Чернишової. Зокрема, вона повідомила, що головний редактор газети Роман Соловчук уже більше ніж півроку працює незаконно, оскільки ще в грудні 2011 року закінчився термін дії його контракту. Однак ні трудовий колектив, більшість якого змушена робити так, як скаже Роман Соловчук, бо від нього залежить зарплата і майбутня пенсія людей, ні міська рада, яка є співзасновником газети, не проводять зборів, щоби заключити новий контракт з головним редактором або обрати нового з наступним затвердженням на сесії.

Крім того, зростає заборгованість. Обіцянки-цяцянки Романа Соловчука зменшити її не знаходять реального підтвердження упродовж років. Ні постійні вливання з міського бюджету, ні платня за рекламу, ні інші поступлення не можуть спинити росту заборгованості. Але тут головний редактор проводить дивну, якщо не сказати більше, політику. Скажімо, працівникам він виплачує мінімальну зарплату, а собі – понад три тисячі гривень. А якщо врахувати, що Роман Соловчук отримує чи не найбільшу в депресивному Бориславі пенсію – понад чотири тисячі гривень, чого не мають ні колишні міські голови, ні ті, хто працював у нафтовидобутку чи газовій промисловості, - то живе він зовсім не бідно. При цьому головний редактор примудрився заборгувати сам собі понад 120 тисяч гривень. Ця цифра була на момент написання матеріалу. Зростає вона, що називається, не по днях, а по годинах. Тому й зрозуміло, чому ніяк не може піти з хлібної посади Роман Соловчук. А ще й сімейний підряд у редакції його стримує, адже тут він працевлаштував дружину і доньку, витуривши натомість талановитих журналістів.

Депутати дали термін Романові Соловчуку: перебути передвиборчу кампанію й до першого листопада поточного року погасити заборгованість. А що потім? Піде у відставку Роман Соловчук? Смію стверджувати, що за такої безхребетної місцевої політики він переживе ще не одного міського голову. Навряд чи до першого листопада він зможе погасити всю заборгованість, насамперед самому собі. Цьому є ряд причин. Найголовніша та, що зазвичай політикани платять за рекламу в газетах готівкою. Так зручніше двом сторонам: не треба показувати, звідки взяв шалені гроші, а редакція не сплачує зайвих податків. Гроші готівкою йдуть редакторам, які не поспішають ділитися з трудовим колективом. Лише незначна частина коштів за політичну рекламу поступає по перерахунку.

З іншого боку, Романові Соловчуку просто невигідно погашати заборгованість, бо це би означало, що він автоматично позбавляється статусу головного редактора. Поки є заборгованість, формально його не можуть звільнити з роботи. Так що він тягтиме лямку головного редактора, доки Бог дасть здоров’я, а то й довше.

Крім того, подейкують, що Роман Соловчук чекає - не дочекається закону про роздержавлення засобів масової інформації. Це би дозволило тоді пустити у вільне плавання так звані комунальні газети, до яких належить і “Нафтовик Борислава”. Можливо, Роман Соловчук розраховує на те, що йому не погасять заборгованості по зарплаті, зате фактично за безцінь віддадуть приміщення, в якому нині знаходиться редакція газети “Нафтовик Борислава”, - і тоді сімейний підряд Соловчуків зможе видавати приватну газету, будучи монополістом у Бориславі.

Як на мене, проблему Романа Соловчука слід розв’язувати по-іншому. А це, власне, проблема головного редактора, а не редакції. У “Нафтовику Борислава” цей пан працює з 1972 року (40 років!) і увібрав у себе все найгірше, що могла дати радянська преса. Він добряче прислужився комуністичному режиму, тавруючи в багатьох статтях так званих “українських буржуазних націоналістів”, і не покаявся за це, не пішов у відставку в демократичні часи. Він у буквальному розумінні цього слова зламав долі десятків людей, яких обпаплюжив у своїх пасквілях. За вірне служіння його удостоїли “Золотого пера” імені Ярослава Галана, чим у ті часи міг похвалитися не кожен журналіст.

Нині не кожен може похвалитися золотою медаллю журналістики, якою удостоює Спілка журналістів України. Але Роман Соловчук і тут виявився попереду планети всієї, ставши цьогоріч лауреатом цієї престижної нагороди. Це стало ляпасом для всієї журналістської спільноти. Чесні люди переконані, що Роман Соловчук не має жодних заслуг перед професійною журналістикою, завжди вихваляв владу, що й дозволяло йому триматися на плаву, а тому, на переконання багатьох, просто купив собі цю відзнаку, хоча більш гідні – і по-людськи, і професійно – журналісти її не мають. Гидко було читати у “Нафтовику Борислава”, як трудовий колектив вітає звитяжця. Чи не сам Роман Соловчук написав похвальну оду на свою адресу?

На жаль, за великим рахунком, завдяки таким, як Соловчук, у принципі нічого не змінилося в українській журналістиці. Замість “Слава КПРС!” нині пишуть “Слава Україні!”, а суть залишається радянською.

А ще Роман Соловчук прославився як великий письменник усіх часів і народів. Його роман “Барабський міст” навіть удостоївся літературної премії. Проте експерти відразу зауважили, що це антиісторичний роман, бо в ньому, зокрема, неправдиво показані погляди й дії членів так званої КПЗУ (Комуністичної партії Західної України). Багато хто в Бориславі знає, що мало не до серпневого 1991 року путчу ГКЧП Соловчук працював над повістю “Грімниця”, багато з героїв якої перекочувало до “Барабського мосту”. Якщо в “Грімниці”, скажімо, була комсомолка, яка готова життя віддати за Радянську владу, то в “Барабському мості” та ж літературна героїня перевтілилася в підпільницю УПА, яка готова віддати життя за Україну.

Як на мене, нинішня міська влада морально не готова позбуватися таких, як Соловчук. А й справді, як його позбудешся, коли мало не в кожному номері “Нафтовика Борислава” вміщені “правдиві” розповіді про нинішніх можновладців і фотографії міського голови Володимира Фірмана. Складається враження, що Роман Соловчук “полює” за мером зранку до ночі. Вміє лестити Соловчук владі, а влада, мов дитина, смокче карамельку від підступного головного редактора.

Я переконаний, що Романа Соловчука слід мокрою шваброю гнати з редакції “Нафтовика Борислава” не лише за бездарну господарсько-фінансову діяльність, а насамперед за паплюження українського в радянські часи. Цьому злочину нема терміну давності.

Якось покійний Євген Титикайло назвав Соловчука Сволочуком. Це прізвисько надійно приліпилось до людини без честі й совісті…

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

СТОЛІТНІЙ ЮВІЛЕЙ БОРИСЛАВЦЯ

 

У неділю, п’ятого серпня, мешканцеві Борислава Михайлові Козубському виповнилося сто років від дня народження. Пан Михайло народився в Польщі, під час операції “Вісла” його разом з сім’єю було переселено на Донеччину. Під час голодування сім’я пана Михайла переїхала в с. Ясеницю Дрогобицького району, де він працював в колгоспі, а з 1959 року – разом з сім’єю живе у Бориславі. Михайло Козубський за професією столяр, виростив сина і доньку, які теж живуть у місті нафтовиків. У пана Михайла 5 внуків та 9 правнуків.

 

ДЕНЬ КУРОРТУ СХІДНИЦІ

 

У Східниці 11-12 серпня відзначатимуть День курорту. Святкування відбуватиметься вдруге і проходитиме у рамках фестивалю “Східницьке літо”. Святкові заходи розпочнуться у суботу, 11 серпня. Концертна програма дня курорту Східниця буде складатися з трьох блоків. Перший блок дня курорту розпочнеться о 17 годині з концертної програми “Вечорниці у веселої куми” та виступу гурту “Бурдон”. Другий блок - концертна програма “Прогресивні вечорниці”, виступатиме артистка Тоня Матвієнко. Третій блок - концертна програма “Гарячі вечорниці” - виступ справжнього козака Назара Савка. Родзинкою свята стане пінна дискотека. Дводенна програма святкувань зможе задовольнити найвибагливіші смаки шанувальників народної творчості. Тут буде діяти і ярмарок-продаж виробів народних майстрів-умільців.

 

ЗАВОД У БОРИСЛАВІ ПРИЗУПИНИВ ДІЯЛЬНІСТЬ

 

Відкрите акціонерне товариство “Бориславський експериментальний ливарно-механічний завод” призупинило свою діяльність у зв’язку з відсутністю збуту промислової продукції. Завод до останнього часу залишався чи не єдиним серйозним платником податків. Як відомо, УБР і “Укртелеком” припинили сплачувати податки до місцевого бюджету, хоча ці підприємства знаходяться на території Борислава. Це суттєво погіршило фінансовий стан міста нафтовиків.  За перше півріччя цього року від ВАТ “БЕЛМЗ” недоотримано майже 400 тисяч гривень податку на доходи фізичних осіб. Фінансовий стан міста міг би покращитись, якби була ліквідована заборгованість по податках, по заробітній платі, по платі за землю. Великою також залишається заборгованість комунальних підприємств по сплаті податку на прибуток.

 

ДАІШНИКИ КРИШУЮТЬ ЛІСІВНИКІВ

 

Цікаву картину можна було спостерігати біля банку “Аваль” на розі вулиць Шкільної та Володимира Великого у Бориславі пізно ввечері в неділю, п’ятого серпня. Машина ДАІ тривалий час чекала на завантажений по саму зав’язку лісовоз, а коли той під’їхав до неї з боку вулиці Данила Галицького, стала супроводжувати його. Перехожі більш ніж лояльно поставилися до цього, а один статечний чоловік сказав, що “мєнти” кришують лісівників. Хтось зауважив, що даішники супроводжують вантаж до обійстя якогось можновладця, який задумав побудувати собі чи дітям хатинку. Зважаючи на вихідний день, тарифи супроводу, мабуть, були подвійними. Ось так наші доблесні міліціянти зароблять собі на хліб насущний. Узагалі про них іде дурна слава, що це не єдиний спосіб їхнього заробітку.

 

ЄПАРХІАЛЬНИЙ З’ЇЗД СПІЛЬНОТ “МАТЕРІ В МОЛИТВІ”

 

4 серпня у Дрогобичі, в Катедральному соборі Пресвятої Трійці, відбувся Єпархіальний з’їзд спільнот “Матері в молитві” Самбірсько-Дрогобицької єпархії. Цьогорічний з’їзд “Матерів у молитві” є шостим за числом. У попередні роки з’їзди відбувались у Сколе, Старому Самборі, Трускавці та Самборі.

 

ДВОТОМНА ЕНЦИКЛОПЕДІЯ “ДРОГОБИЧЧИНА: СВІДКИ ЕПОХ”

 

Нещодавно в читальній залі центральної міської бібліотеки м. Борислава відбулась презентація  унікальної в українському краєзнавстві книги  Романа Пастуха, Петра Сов’яка, Ігоря Шимка “Дрогобиччина : свідки епох”. Двотомна енциклопедична книга-альбом розповідає про походження назв, історію, храми, пам’ятники, освіту, “Просвіту”, розвиток усіх 113 сіл і міст, відомих вихідців та багато ін. Книгу видано за сприяння Ігоря Куруса, головного редактора тижневика “Каменярі”. На презентацію видання завітали два співавтори - Ігор Шимко та Петро Сов’як. Автори поділились з присутніми своїми враженнями від зустрічей з мешканцями Дрогобиччини. Сама ідея створення такого шедевру виникла ще п’ять років тому. Адже, як зауважив, Ігор Шимко: “Владі не потрібно нашої історії. Але вона потрібна всім нам, українцям. І ми хотіли зафіксувати багатющу інформацію про наш рідний край в ім’я майбутнього наших дітей та України”. Вступне слово та бібліографічний екскурс присутнім провів начальник відділу гуманітарної політики міської ради Роман Тарнавський.

 

ЧОРНА ЗРАДА 

 

 У вас не виникає відчуття, що влада й опозиція вже про все домовилися щодо виборів до Верховної Ради України в жовтні цього року?

Щось подібне було свого часу, коли “Батьківщина” й Партія регіонів хотіли здійснити конституційний переворот, поділивши між собою партійну – і не тільки! – вла-ду. Але якщо тоді це виглядало як дитяча забавка, то тепер усе по-дорослому.

На мажоритарних округах у східних і південних регіонах влада виставила прохідних кандидатів. Натомість від об’єднаної опозиції не бачимо осіб, яких би впізнавав виборець. Усі більш-менш серйозні політики поховалися в партійних списках. З іншого боку, на Заході й у Центрі здебільшого нема значущих фігур від партії влади, але єдиному кандидатові від неї протистоїть декілька осіб з табору національно-демократичних сил. У результаті вони просто можуть розтягнути між собою електорат, а перемогу здобуде хай і невиразний, але представник партії влади.

І партія влади, й об’єднана опозиція пішли старим більшовицьким методом: нав’язуванням своїх кандидатів згори. За формальними ознаками, дотримуючись принципу політичної доцільності, вони нарізали округи для своїх висуванців, а електорат має тепер голосувати чи не голосувати за них. Фактично вкотре нам пропонують вибір без вибору, коли люди змушені будуть на віру сприймати пропозиції тієї політичної сили, якій вони симпатизують.

За таких обставин не доводиться говорити, що об’єднана опозиція і “Свобода” зможуть набрати більшість на мажоритарних округах. А якщо врахувати, що “УДАР” іде окремою колоною й так звана українська правиця Ющенка розхитуватиме лави прихильників об’єднаної опозиції, то картина виглядає взагалі сумною. Схоже, що ці дві політичні сили вже приречені на звинувачення з боку об’єднаної опозиції в підігруванні владі. Хоча ще не знати, хто більше підігрує: Кличко з Ющенком чи сама об’єднана опозиція.

Не кращі справи й щодо голосування за партійними списками. Партія регіонів, комуністи й деякі їхні сателіти сумарно можуть набрати більше голосів, ніж об’єднана опозиція. Можливо, до конституційної більшості не дотягнуть, але звичайна таки буде.

Так за що боролися, панове демократи? За те, щоб укотре справдилися слова Чечетова, що “ми їх розвели, як кошенят”?

Деякі аналітики прогнозують, що майбутній парламент не добуде відведеного йому терміну. Підстави для таких сумнівів є. Очевидно, всі розуміють, що після виборів влада не панькатиметься з електоратом – навіть з тим, що проголосував за неї. Нас чекають і підвищення цін, й інфляція, й інші неприємні для кожного громадянина речі. З іншого боку, влада робитиме ставку на те, щоби 2015-го року вдруге обрати Януковича президентом України. Політичними заклинаннями й навіть умілими тактичними ходами, як зараз, уже не обійдеться. Кошенята виростуть, а котів і кицьок важче розвести. Потрібні будуть не терапевтичні, а вже хірургічні втручання, насамперед в економіку. Якщо подібне відбуватиметься, то страждатиме насамперед соціальна сфера. Тому 2013-ий і значна частина 2014-го року можуть стати найважчими для виживання пересічного українця.

Не доводиться сподіватися на другу Помаранчеву революцію чи її відповідник – Фіолетову, що може прийти зі Сходу України. Справа в тім, що катастрофічно втрачають час ті, хто нині рветься до влади й називає себе опозицією, хоча насправді мова для них не йде про радикальну зміну системи влади, а про здобуття, власне, влади як такої, причому з перспективою надання собі таких повноважень, завдяки яким у них цю владу ніхто не зміг би відібрати.

Україна повільно, але впевнено дрейфує в бік Росії та Євразійського союзу. Поки опозиція очікуватиме слушного моменту, аби захопити владу, Росія, яка вже володіє багатьма стратегічними об’єктами на нашій території, може стати абсолютним монополістом у цій царині. Путіну не подобається Янукович, але опозиція не може запропонувати Росії когось більш привабливого й тому приречена на формальну опозиційність, яка з плином часу не зростатиме, а згасатиме.

Тут слід врахувати й діяльність п’ятої колони всередині України. Найбільш одіозною фігурою зараз виступає Віктор Медведчук з його “Українським вибором”. Мабуть, Путін приїжджав в Україну не стільки до Януковича, скільки до свого кума, щоби благословити його (вірніше, кремлівське) дітище. Нічого нового Медведчук не пропонує, бо про федерилізацію України не говорив хіба що лінивий. Але в нових обставинах, пов’язаних насамперед з так званим мовним законом Ківалова-Колесніченка, чи, скажімо, з ущемленням українського книговидавництва, це набирає зловіщих обрисів. Росії потрібна слабка Україна з російською мовою та ще й розчленована на федеральні землі.

Якщо опозиція на виборах не набере більшості в парламенті, то можемо очікувати всього: і подовження мандату депутатів до семи років як плату за вірнопідданство, і вибори президента у Верховній Раді України, й надання російській мові статусу другої державної… А в загальному все йтиме до того, щоби Україна стала повноправним членом Євразійського союзу.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

На сайті tustan.io.ua читайте статті Анатолія Власюка, вміщені в газеті “Тустань”, інших виданнях, соціальних мережах Інтернету

 

Читайте романи, повісті, оповідання, п’єси, вірші, літературознавчі статті Анатолія Власюка на сайті  tustan.lviv.ua

 

 

КАЛЕНДАР УКРАЇНЦЯ

 

9 серпня

1792 - Переселення запорожців на Кубань.

1886 - Народився в с. Бикові в Галичині Олександр Тисовський, основоположник і організатор “Пласту”.

10 серпня

1907 - Померла українська письменниця Марко Вовчок (Марія Вілінська).

12 серпня

1925 - Помер поет Володимир Самійленко.

13 серпня

1873 - Помер Антін Любич Могильницький, поет-романтик.

14 серпня

988 - Хрещення Руси-України.

1581 - Вийшла з друку славна “Острозька” Біблія.

15 серпня

1649 - Перемога Богдана Хмельницького над поляками під Зборовом.

 

НАРОДНИЙ КАЛЕНДАР

 

9 СЕРПНЯ - ПАНТЕЛЕЙМОНА

Свято встановлене на честь великомученика та цілителя Пантелеймона, який народився в Нікомідії й навчався при дворі імператора на лікаря. У зціленні хворих Пантелеймон досяг чудових результатів, одночасно з цим він прилучився до християнської віри, за що його піддали жорстоким тортурам. За переказами, перед стратою, а це було в 305 р., він читав молитву. Коли її було завершено, з неба пролунав голос, який назвав його Пантелеймоном (“всемилостивим”). Після цього цілителя зарубали мечем. Святий Пантелеймон вважається найпершим помічником хворих. Цього дня знахарі заготовляють лікарські трави, якими зцілюють свійських тварин.

10 СЕРПНЯ - СМОЛЕНСЬКОЇ ІКОНИ

Її ще називають Одигітрією, тобто Провідницею. Це одна з головних святинь Православної церкви. Була спочатку привезена до Києва разом з Володимирською. За твердженням багатьох дослідників, у Києві вона одержала назву Пирогощої. До неї зверталися з молитвою дарувати перемогу над ворогом. На честь ікони на Подолі було споруджено церкву святої Богородиці Пирогощої.

11 СЕРПНЯ - КАЛЕНИКА

Від імені мученика Калинника, страченого в IV ст. З деякими побоюваннями селяни чекають цього дня, бо раптове настання холоду може позначитись на ще не зібраному врожаї вівса й ячменю.

12 СЕРПНЯ - ІВАНА ВОЇНА

За іменем військового чиновника-християнина Івана, який служив при римському імператорі (IV ст.). При нагоді він допомагав братам тікати з в’язниць, укривав їх від розправ. У народному побуті Іван Воїн вважається захисником від різних напастей та образ, від усіх видимих і невидимих ворогів.

13 СЕРПНЯ - ЯВДОКИМА

Від імені ченця Євдокима, що жив у IX ст., в найбільшій області Малої Азії - Каппадокії, нині частина Туреччини. Цей день нерідко звуть Євдокимовими запустами, тобто заговинами перед Успенським постом.

14 СЕРПНЯ - ЖИВОТВОРЯЩОГО ХРЕСТА ГОСПОДНЯ

За церковною легендою, саме цього дня зародилося дерево, з якого згодом зробили хрест, на якому був розіп’ятий Ісус Христос. Основним обрядом цього свята є церемонія освячення води.

ПЕРШИЙ АБО МАЛИЙ СПАС

В народі це свято знаменує проводи літа. “Пішов Спас - пішло літо від нас”. Цього дня проводять хресні ходи на ріки, озера та ставки. Вважається, що в цей день вода має цілющу силу, тому перший Спас називають Спасом на воді, або Мокрим і Медовим, бо пасічники освячували мед у церкві.

СПАСІВКА, УСПЕНСЬКИЙ ПІСТ

Своєрідне продовження Великого посту. За легендою, Бог призначив для Великого посту дев’ять тижнів, але святі отці упросили його зробити перерву, бо такий строк тяжко витримати людям. Тоді Бог розділив Великий піст на дві частини: сім тижнів перед Великоднем і два тижні перед Успіням Богородиці (28 серпня).

МАКОВІЙ

Свято пов’язане зі збиранням маку і його освяченням. Цього дня збирають й інші рослини, з яких протягом року готують ліки. В цей день святковою їжею є знамениті українські коржики - маковики та інше печиво, виготовлене з борошна, меду та товченого маку.

ХРЕЩЕННЯ УКРАЇНИ

Згідно з офіційною церковною версією, цього дня (1 серпня за старим стилем) 988 р. відбулося хрещення киян, після чого нова віра, запроваджена Володимиром Святославичем Великим, поступово завоювала панівне становище на всій східноєвропейській території.

15 СЕРПНЯ - СТЕПАНА-СІННИКА

Назва дня пов’язується з перенесенням близько 428 р. мощів першомученика Стефана з Єрусалима до Константинополя і збиранням отави - другого сіна. До того ж, цей святий відомий у нас як покровитель коней.

 

Фільозофія Максима Гірчиці

 

Дай Боже вам здоровля, мої дорогенькі! Скучив за вами. Абисьте мені ніколи не хорували!

Вповім вам єдну історію, абисьте знали, звідкіля ноги рос-туть. Задумав якось мій кумпель Микольцьо Гук посадити калину на обійсті. А й справді, чи може хлоп у вишиванці жити без калини? Викопав ямку, а там золото. Думав Микольцьо спочатку за те золото нагодувати голодуючих в Африці. Але всіх не нагодуєш. Он в Дрогобичі намагався це зробити, як був мером, але все одно залишилися невдоволені. Отож вирішив золото продати й стати народним дупутатом України, аби піднести на вищий рівень український нарід.

Тому тепер мене не питайте, звідкіля в Гука гроші на газету, яку видає 50-тисячним накладом, на палатки з гордим найменням “Гук!” та на інші прибамбаси. Моя Стефка готова роздерти очі кожному, хто скаже їй, що за Гуком стоїть Димінський чи якийсь інший олігарх. Копайте ямки, знаходьте золото і йдіть у народні дупутати!

А ще при Гукові знайшов собі роботу на старості років Йосип Присяжнюк. Він Заслужений учитель України, пише вершики, а тепер став редактором того “Гука!”. Уявляєте, все в газеті про Микольця пише. А як інакше, коли назва відповідна.

А ще я си втішив за нашого родака Міська Кулиняка. Бідака працює міністром культури і разом зі своїм кумпелем Табачником підтримує все українське.

Нещодавно показали його в гіпсі. Зламав, бідака, руку. Чи то якась кобіта його друлила з ліжка, чи мав необережність десь тоту руку засунути - не знаю. А, може, якісь золоті прикраси загіпсував, як Нікулін у фільмі “Діамантова рука”.

Місько мав нещодавно неприємність. Кубіта, яка працює заступницею керівника Лаври, сказала на камеру, жи дала при вступі на роботу хабаря міністрові культури. Аж 15 тисяч долярів! Уявляєте собі, аби Місько, це небесне створіння, взяв хабаря? Та нізащо не повірю! Я так си думаю, жи тота кубіта хотіла щось від Міська, бо він розлучений, а той відбивався, бо поклявся у вірності дружині Януковича, з якою ходить на балет в Донецьку. Може, тоді й руку зламав.

Але всіх цього тижня перевершив мій кумпель Ромцьо Калапач. Той, жи був міським головою Стебника, а потім надумав балотуватися вдруге й набрав аж 77 голосів виборців. Теперка Ромцьо знову вигулькнув на світ Божий, аби здивувати дрогобичан. Навпроти Святої Трійці він зводить якусь будку. Кажуть, жи то буде якийсь міні-торговельний комплекс. Що там хоче Ромцьо продавати, один Бог знає. Навіть неозброєним оком видно, що тота будка не вписується в навколишнє середовище. Але наші архітектори, як занюхають зелені, то стають такими модерністами й авангардистами, що куди там простому хлопові докумекати.

Поруч з тов будков стоїть пам’ятник Стефанику, а далі буде стояти пам’ятник митрополитові Шептицькому. А між ними наш Ромцьо зі своєв будков. А таки ввійде в історію Калькулятор, як кличуть його в рідному Стебнику!

Несподівані проблеми виникли в Ігоря Куруса. Центральна виборча комісія не хотіла його реєструвати, бо не надійшли кошти в сумі 13 тисяч, передбачені для такої події. Курус ті гроші проплатив ще другого серпня, але станом на сьоме серпня Ощадбанк їх ще не перерахував. Я си так мислю, жи тоті крутії-банкіри крутять грішми, як циган сонцем. Їм вигідно декілька днів потримати грошенята, заробити на цьому проценти, аби набити кишені. Наш краянин каже, жи буде подавати до суду, якщо його не зареєструють.

І останнє. Нарешті скінчилася спека. Ура!!!  

На цій оптимістичній ноті дозвольте закінчити. Аби ваші внуки жили в незалежній Україні від Сяну до Дону!

 

ФІЛЬОЗОФ МАКСИМ ГІРЧИЦЯ ІЗ ГОРІШНЬОЇ БРАМИ

 

 

 НАЙЧАРІВНІША ДРОГОБИЧАНКА СЕРПНЯ-2012

 

 

Фото Галини ЛУЦІВ

  

Газета “Тустань”  за сприяння “Дрогінфо” оголошує конкурс “Найчарівніша дрогобичанка серпня-2012”.

Всього ми опублікуємо десять фотографій дрогобицьких красунь.

Надішліть есемеску на 067-367-80-19 з номером дрогобичанки, яка вам найбільше сподобалася.

Есемески на  номер 067-367-80-19 надсилайте до 31 серпня включно.

Відтак буде визначена найчарівніша дрогобичанка серпня-2012.

 

 

НЕЗАЛЕЖНИЙ ОПОЗИЦІЙНИЙ ЧАСОПИС

 

Виходить з червня 1992 року

 

Реєстраційне свідоцтво

ЛВ N231 від 21 березня 1995р.

 

Засновник, видавець і редактор

Анатолій ВЛАСЮК

 

 

Надруковано у ПП “Коло”

Передрук матеріалів

без письмового дозволу

редакції

заборонений

Обсяг

1  друкований аркуш

 

Читайте:

www. tustan.io.ua

www.mordoknyga.io.ua

www.tustan.lviv.ua

Пишіть:

е-mail:vlasjuk60@i.ua

Телефонуйте: 067-3678019

 

 



Обновлен 18 авг 2012. Создан 11 авг 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником