ОЛЕКСАНДР ЛАВРИНОВИЧ: ВІД ПОЧЕСНОГО ГРОМАДЯНИНА БОРИСЛАВА ДО ГОЛОВИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ?

 

ОЛЕКСАНДР ЛАВРИНОВИЧ: ВІД ПОЧЕСНОГО ГРОМАДЯНИНА БОРИСЛАВА ДО ГОЛОВИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ?




Експерти та політологи все частіше називають ім’я нинішнього міністра юстиції Олександра Лавриновича як імовірного претендента на посаду Голови Верховної Ради України.

 

СУМНА ІСТОРІЯ ХРУНЯ І ПЕРЕКІНЧИКА

 

Шанси почесного громадянина Борислава, людини, яка двічі в парламенті представляла інтереси виборців Дрогобиччини, займала посаду першого заступника Голови Верховної Ради України, значно зросли, коли стало відомо, що глава Адміністрації Президента України Сергій Льовочкін, якому також пророкували місце спікера, не потрапив до виборчих списків Партії регіонів. Натомість Олександр Лавринович займає почесне 12-те і явно прохідне місце після одинадцятого Дмитра Табачника і перед тринадцятою Анною Герман.

Олександра Лавриновича вважають одним із найближчих до Януковича політиків. Олександрові Володимировичу, зокрема, приписують ініціативу зі зміни Конституції України 1996 року, завдяки чому Віктор Янукович набув фактично необмежених повноважень у нашій країні, чого до нього не мав жоден український президент. Та й усі важливі рішення Верховної Ради, які підписує президент, насамперед проходять детальну перевірку в міністерстві юстиції. Дехто стверджує, що саме завдяки Олександрові Лавриновичу вдалося знайти механізми, як підпорядкувати правоохоронні і судові органи президенту, а, за великим рахунком, - зробити його владу безстроковою.

Якщо команда Януковича бачитиме, що 2015-го року їй не вдасться вдруге обрати президентом Віктора Федоровича, то саме на Лавриновичу як імовірному спікерові лежатиме завдання підготувати і протягнути в парламенті закон про обрання Гаранта Конституції у стінах Верховної Ради.

Щоправда, в історії взаємин Лавриновича з Януковичем не все було таким райдужним. Подейкують, ніби одного разу президент зацідив у зуби міністрові юстиції. Достеменно невідомо, за що, і чи справді цей факт мав місце, але, як кажуть, диму без вогню не буває.

Олександр Лавринович належить до типових хрунів, перекінчиків. Він розпочав як один із лідерів Народного Руху України, а може закінчити свою політичну кар’єру на одній із найвищих державних посад злочинного режиму Януковича. Велика частка вини в цьому лежить на виборцях Дрогобиччини, які повірили місцевій так званій еліті, що закликала голосувати за білого і пухнастого Лавриновича.

 

ЧИ СПРАВДІ ЛАВРИНОВИЧ Є ЮРИСТОМ?

 

Ми якось не задумуємося над тим, що міністр юстиції України Олександр Лавринович не може бути юристом. Ні, формально, він здобув диплом відповідної кваліфікації, коли вже був народним депутатом України, - 1998-го року. Навряд чи він мав тоді можливість відвідувати лекції, писати курсові роботи, займатись іншими цікавими справами, притаманними студентству. Це те саме, як Азаров і Янукович стали професорами, причому один з них аж з двома літерами “ф”.

Проте в тій чи іншій мірі політична кар’єра Олександра Лавриновича була пов’язана саме з юриспруденцією, хоча про відповідний фах він навряд чи задумувався в роки своєї юності.

З відкритих джерел інформації дізнаємося, що насправді Олександр Лавринович має диплом за спеціальністю “оптичні прилади та спектроскопія”, а в аспірантурі займався можливостями лазерної техніки.

У життя багатьох наприкінці 80-х – на початку 90-х років минулого століття втрутилася політика. Не стояв осторонь цього й Олександр Лавринович. 33-річний викладач вищого навчального закладу став членом Народного Руху України за перебудову, пов’язавши своє подальше життя саме з політикою.

1990-го року він стає членом Центральної виборчої комісії. У той час, мабуть, без певних зусиль з боку влади це важко було зробити. Безперечно, ця робота вимагала насамперед юридичних знань, яких фізик-оптик за професією не мав. Але вже наступного року він стає заступником голови Центральної виборчої комісії, а 1993-го-1994-го навіть виконував обов’язки керівника цього важливого органу. Очевидно, ця робота вимагала базової юридичної освіти, так що можна лише здогадуватися, кому був вигідним на цій високій посаді Олександр Лавринович.

А юридичну освіту він, як я уже казав, здобув лише 1998-го року, коли, будучи народним депутатом України, працював заступником Голови Комітету Верховної Ради України з правових питань. Воістину ленінське гасло, що кухарка може керувати державою, торжествувало й торжествує в Україні.

 

НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ УКРАЇНИ

 

1994-го року Олександр Лавринович став народним депутатом України по Дрогобицькому виборчому округу, повторивши свій успіх ще й у 1998 році. Мабуть, не кожний народний обранець спроможний на таке. Це ж як треба було задурити голову виборцю, щоб двічі бути обраним? І чому не помітили переродження Лавриновича, для якого, як з’ясувалося, головним була і залишається влада, коли можна маніпулювати думкою людей і особисто збагачуватися?

Олександр Лавринович був першим заступником Голови Верховної Ради України.

Відомі факти порушень ним регламенту. Так, на одному засіданні, за відсутності спікера, він поставив на голосування в цілому проекту закону про внесення змін у державний бюджет, проігнорувавши вимогу депутатів провести друге читання цього проекту і дати слово представнику Кабінету Міністрів. “Досвід” Лавриновича “блискуче” застосував Адам Мартинюк, проштовхнувши з порушенням регламенту так званий мовний закон Ківалова-Колесніченка.

Іншого разу він зачитав документ про відкликання голови фракції блоку “Наша Україна – Народна самооборона” Миколи Мартиненка, хоча з юридичної точки зору цей папір викликав чимало сумнівів. Тоді фракція БЮТ зібрала 150 голосів за відкликання Лавриновича з посади першого заступника Голови Верховної Ради України.

Можна лише здогадуватися, що витворятиме Лавринович в угоду Януковичу, якщо стане спікером парламенту.

 

ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН БОРИСЛАВА

 

Саме в цей час, коли Олександр Лавринович був народним депутатом України,  у світлі уми бориславців прийшла ідея надати Олександрові Лавриновичу звання Почесного громадянина міста нафтовиків. Великого спротиву не було. Щоправда, й досі в архівах міської ради не можна знайти цей вікопомний документ, а саме матеріали сесії, на якій би розглядалося дане питання. Але деякі колишні депутати стверджують, що подібна процедура була здійснена.

Суть не в цьому. На тлі інших почесних громадян Борислава, людей національно свідомих, постать Лавриновича виглядає анахронізмом. Мабуть, настав час підняти питання про скасування в нього цього звання. Але нинішня бориславська влада є доволі прагматичною, не дивлячись на те, що політична сила, яку вона представляє, а саме “Фронт змін”, називає себе опозиційною до чинного режиму. Так, одного разу за відсутності води в місті місцеві можновладці звернулися до Лавриновича. Той розв’язав проблему. Тоді в місцевій пресі з’явилася уклінна подяка Олександрові Володимировичу. Казали, буцімто він балотуватиметься втретє по Дрогобицькому виборчому округу, згадавши старі добрі часи. Однак більше Лавринович Борислав не рятував, коли з тих чи інших причин (наприклад, борги за електроенергію) в місті зникала вода. А після з’яви в списку Партії регіонів така потреба взагалі відпала. Чи бориславська влада сподівається витиснути максимум можливого з Олександра Лавриновича, коли той стане Головою Верховної Ради України?

 

СПРАВА ГОНГАДЗЕ

 

Велику надію мали національно-демократичні сили й журналісти, коли Лавринович очолив депутатську комісію по справі Гонгадзе. Проте доволі швидко всі переконалися, що Олександр Володимирович під різними приводами фактично пускає цю справу під укіс. У пресі з’явилися повідомлення про замовлення Олександрові Лавриновичу від певних злочинних кіл можновладців, аби справа розвалилася.

Був втрачений дорогоцінний час у з’ясуванні обставин зникнення і вбивства Георгія Гонгадзе. Багато журналістів, коли це побачили, перестали вітатися з Лавриновичем. У зв’язку з цим колишній приятель Олександра Володимировича Михайло Бродський назвав його “політичною твариною”.

 

ЩО ЛАВРИНОВИЧ РОБИВ В “УКРНАФТІ”?

 

Помаранчева революція внесла корективи в життя Олександра Лавриновича. Насамперед він позбувся зручного міністерського крісла. Преса пише про найзагадковіший період його кар’єри.

З липня до серпня 2006-го року він обіймає посаду заступника голови правління компанії “Укрнафта”. Як відомо, лише формально ця компанія вважається державною, насправді нею керують олігархи.

Цікаво, що в офіційній біографії Олександр Лавринович не згадує про цей короткий період свого життя. Можна лише здогадуватися, що Лавринович робив в “Укрнафті”, але експерти стверджують, що відтоді він серйозно розпочав займатися бізнесом.

Коли Ющенко остаточно посварився з Тимошенко, а Януковича обрали прем’єр-міністром, це позитивно позначилося на Олександрові Лавриновичу. В серпні 2006-го року він займає посаду першого заступника міністра Кабінету Міністрів – начальника управління правового забезпечення Секретаріату Кабінету Міністрів України, а з першого листопада того ж року повертається до звичної для себе посади міністра юстиції, яку він обіймав за прем’єрства Януковича і президентства Кучми. Цікаво, що саме з цього часу сімейство Лавриновичів в офіційних деклараціях відверто вказує свої мільйони.

 

ЛАВРИНОВИЧ, СИН І ДРУЖИНА

 

Окремо слід сказав про Максима Лавриновича, сина Олександра Лавриновича. Він теж юрист і фактично обслуговує політичні амбіції батька. Лавринович-старший прикриває всі юридичні оборудки Лавриновича-молодшого.

Прикметною була справа Павла Лазаренка, одіозного українського прем’єр-міністра, засудженого у США. За свідченнями преси, доволі довго за ініціативою Максима Лавриновича тривав так званий процес повернення Павла Лазаренка в Україну. Насамперед мова йде зараз про повернення в руки Лазаренка приміщень у Дніпропетровську, які колись йому належали – зокрема, готелів “Європейський” і ”Асторія-Люкс”, Ділового центру на вулиці Комсомольській, колишнього обласного комунального господарства на проспекті Пушкіна, обласного управління лотерей (колишнього католицького костелу) на проспекті Маркса й інших. Звичайно, робиться це не за “дякую”.

В одному авторитетному виданні тоді писали (подаю мовою оригіналу): “Семейство Лавриновичей в очередной раз демонстрирует удивительное свойство – запросто адаптироваться к любым политическим потрясениям с огромной пользой для себя. Только для себя. Для этой группы вообще не интересны рассуждения о принципиальности и будущем президенте. Это мы наивно рассуждаем о том, кто из больших политиков лучше и больше достоин стать президентом. Достаточно посмотреть на их свиты, чтобы понять одну простую истину – “рыба гниет не только с головы, но равномерно и сразу по всему телу”. Вечная неутолимая корысть Лавриновичей – не порок. Порок, что ради этой корысти они готовы организовать любую войну. Готовы сдать тех же регионалов в обмен на право реанимировать Лазаренко”.

Нещодавній намір Лазаренка повернутись у велику політику, коли він хотів зареєструватись кандидатом у народні депутати України, - мабуть, з тієї ж опери.

Ще в 2004 році Лавринович, його дружина і їхній син засновують три фірми з практично однаковими назвами: “Лавринович і партнери”, “Юридична фірма “Лавринович і партнери” і Адвокатське об’єднання “Лавринович і партнери”. 2006-го року була зареєстрована ще й Адвокатська фірма “Лавринович і партнери”.

З моменту реєстрації фірм у багатьох виникло питання: хто ж справжній їхній господар? Номінально керує син, але всі розуміють, що без батька, міністра юстиції, фірми б не процвітали. “Лавринович і партнери” займають сьоме місце в рейтингу юридичних фірм України. Серед її клієнтів – світові бренди, які працюють в Україні та за кордоном, і крупні підприємства України. Всі ж розуміють, що під покровом міністра юстиції можна провернути багато справ.

 

КВАРТИРНЕ ПИТАННЯ ОЛЕКСАНДРА ЛАВРИНОВИЧА

 

Як відомо, квартирне питання псує наших громадян. Багато хто хоче жити в більш комфортних умовах, причому здебільшого незаконно.

Сподіватися на родичів, які б допомогли йому придбати пристойне помешкання,  Олександр Лавринович не міг. Його сестра працювала телефоністкою, друга – бухгалтером на залізниці, брат – водієм на санітарно-епідеміологічній станції.

Олександр Лавринович з дружиною і двома дітьми мешкав у трикімнатній кооперативній квартирі в Києві на вулиці Наталі Ужвій, 10. На квартирному обліку сім’я не перебувала, до осіб, які потребують поліпшення житлових умов, не належала. Проте Лавринович звернувся до парламентської комісії з питань регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності депутатів з проханням надати йому квартиру. Він отримав … аж дві квартири. В одній живе з дружиною і сином, в іншій – ще один син. Одна квартира знаходиться на вулиці Пилипа Орлика, 10, інша – на Інститутській, 13, а обидві – недалеко від парламенту. Від старої квартири Олександр Лавринович теж не відмовився.

Квартирним питанням Лавриновича зайнялася Київська міська прокуратура, якою тоді керував ще один наш земляк, колишній прокурор Дрогобицького району Євген Блажівський. Проте й досі жодних результатів громадськості не показали.

Крім того, Олександр Лавринович має будинок у селі Плюти Обухівського району Київської області. Коли він був першим заступником Голови Верховної Ради, його триповерхове обійстя обікрали. Злочинці вирізали броньований сейф, з якого вкрали пістолет і велику суму грошей, які напередодні в банку зняв Лавринович. Оперативники вважають, що крадіжка була здійснена за підказкою одного з наближених до Лавриновича осіб.

…За влади Януковича хруні й перекінчики процвітають. А ми чухаємо потилиці й шукаємо винних…

Анатолій ВЛАСЮК



Создан 15 авг 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником