Тустань № 25

 

Тустань № 25




Читайте tustan.io.ua - сайт газети “Тустань”

 

 

 

Провінційний щоденник

 

БАЛАКЛАВИ

 

Я аж тепер, під час процесу в Москві над Рussy Riot, дізнався, що таке балаклави.

Це такі маскувальні шапочки, з прорізями для очей і губ. Первісну назву придумали англійці під час Кримської війни. Вони сильно мерзли під містом Балаклавою і вдягали шапочки з однойменною назвою.

А взагалі в глобалізованій Європі такі шапочки називають пасамонтанами. Вони стали символом повстанської боротьби і здебільшого призначені для тих, хто хоче скрити своє справжнє обличчя.

Надія Толоконнікова, Марія Альохіна і Катерина Самуцевич із Рussy Riot у балаклавах увірвалися до храму Христа Спасителя в Москві й провели акцію проти Путіна. Дівчата, я так думаю, є атеїстками за своєю суттю і не розуміли, як ображають почуття істинно віруючих людей, коли скакали по церкві й просили Матір Божу врятувати Росію від Путіна. Засудили їх за неповагу до церкви на два роки.

Проте у всьому світі розуміють, що це був політичний процес. Путін, який за ним стоїть, хотів показати, що так буде зі всіма, хто бодай чихне в його бік. Чимало діячів культури встало на захист співачок із колишньої групи “Війна”. Досить назвати Пола Маккартні та Мадонну. Навіть лояльні до режиму Путіна російські інтелігенти обурилися. В Москві й інших містах на пам’ятниках з’явилися балаклави як символ протесту.

Благородні пориви ліво-радикалів і анти-глобалістів, які за балаклавами й пасамонтанами скривали свої обличчя, переродились у зручне маскування для бандитів, які грабували банки і вбивали людей. Чи сподівались Надія, Марія і Катерина в чекістській Росії сховати свої обличчя? Не знаю. Вони оголосили війну цьому режиму, а тому, не дивлячись на суворий присуд, ще не заплатили всієї ціни.

Ми всі у цьому світі одягаємо балаклави собі на голови. Ми можемо протестувати проти режимів Путіна і Януковича, але воліємо, аби нас не бачили. Цей процес шістдесятих на кухнях вилився у балаклави на головах сьогодні. Наївні, ми сподіваємося, що влада не взнає, хто виступає проти неї. Тотальне стеження всіх за кожним нікуди не зникло. В еру розвитку техніки воно набирає нових ознак. Нині неможливо сховатися у Фейсбуці чи інших соціальних мережах, бо кожний твій крок фіксується тоталітарною владою.

Владі вигідно, щоби ми ходили в балаклавах. Ті, хто ховає своє обличчя, по-своєму небезпечні, але не настільки, аби настрашити владу, а тим більше змусити її бути інакшою. Лише тоді, коли ми скинемо балаклави зі своїх голів, лише тоді, коли влада побачить наші справжні обличчя, можна буде сподіватися, що ми зможемо усунути цей режим і будувати справді цивілізоване суспільство.

 

Анатолій ВЛАСЮК 

 

 

МИКОЛА ЛАГОДИЧ І СИНИ 

 

Бренд з такою назвою, можливо, незабаром з’явиться, і, як зауважив сам кандидат у народні депутати України по Дрогобицькому виборчому округу, за нею не тягтиметься негативний шлейф, як за подібними брендами – Лавринович і сини, Янукович і сини.

 

“ВЧОРА У НАС УКРАЛИ МОВУ. ЩО ЗАВТРА?”

 

Про це Микола Лагодич говорив на прес-конференції, яку провів минулої п’ятниці, 17 серпня, у торговому центрі, що будується поблизу колишнього кінотеатру “Прометей”.

За його словами, потенціал Дрогобиччини не використовується належним чином. Треба залучати інвестиції в регіон, дати людям роботу. Сам він готовий завдяки своїм друзям вкласти сюди сотні мільйонів доларів США.

Микола Лагодич вважає, що ще свого потенціалу не використав Борислав із запасами нафти і газу. Трускавець і Східниця мають розвиватись як європейські курорти.

Дрогобиччина здебільшого користується привізними продуктами харчування. “А ми самі можемо себе прогодувати”, - підкреслив кандидат у народні депутати.

“Вчора у нас украли мову. Що завтра? – задав він риторичне запитання. – Я українець і хочу, щоби ми жили заможно”.

Отець Василь задав питання, яку участь у виборчій кампанії Миколи Лагодича беруть його сини, з якими він прийшов на прес-конференцію. З’ясувалося, що старший син заочно вчиться на юридичному факультеті університету, але вже бере участь у підприємницькій діяльності батька. “Хочу, щоб діти були ввічливими, коректними, толерантними, - сказав Микола Лагодич. – Як ми навчимо дітей, так і буде”. Звичайно, діти по мірі можливостей допомагатимуть батькові в передвиборчій кампанії.

Інше питання священика стосувалося кількості церков у Дрогобичі. Він навів слова одного чоловіка, що, мовляв, ми не Ватикан і нам церква на кожному куті не потрібна, і поцікавився, де ще можна би було збудувати в місті церкву. Микола Лагодич відповів, що таким, яким він є, його зробила Церква. Він почав ходити туди в 14 років, коли це ще було заборонено, мав через це неприємності в школі. А новий храм він бачить на вулиці Стрийській – між церквами Спаса та Петра і Павла. Це могла би бути споруда в етнічному стилі, як церква Святого Юра в Дрогобичі.

Головний редактор газети “Дрогінфо” та керівник однойменного інтернет-сайту Максим Федис розкритикував передвиборчу програму кандидата в народні депутати й поцікавився, звідки у нього такі великі статки, ведеться будівництво, розкішна машина, якщо в декларації вказано лише 110 тисяч гривень доходу за минулий рік.

Микола Лагодич не зупинявся на всій передвиборчій програмі, лише сказав про видобуток нафти й газу в Бориславі. Його діловий партнер, друг і товариш Ігор Єремєєв готовий вкласти в цю справу мільярд американських доларів.

Як з’ясувалося, бізнес у Лагодичів є сімейним. До нього долучилися сам пан Микола, його дружина й діти, тато й мама, а також сестра. Цією справою вони займаються вже років п’ятнадцять, декларуючи щороку по 100-500 тисяч гривень доходу. За останні десять років задекларували 15 мільйонів гривень, сплативши відповідну суму податків. Що стосується автомобіля, то він користується ним за дорученням.

 

“молоді люди малюють схеми, як заробити, а не як украсти”

 

На прес-конференцію до Миколи Лагодича прийшли не лише журналісти, а й представники штабів інших кандидатів у народні депутати. Один з них, Осип Фурдин, поцікавився, хто є партнером Миколи Лагодича на цих виборах? Кандидат у народні депутати відповів, що його партнером є громада. Він вважає, що в парламенті матиме чимало однодумців.

Чи не найбільше запитань задав Володимир Катриняк, чільний діяч одного з осередків Партії регіонів. Насамперед його цікавили проблеми аграрного сектору.

Микола Лагодич відповів, що в 1996 році разом із партнерами почав пекти хліб, продавав його по селах. Були ідеї створити млини, свої переробні підприємства. На жаль, цьому завадила криза. На відновлення сільськогосподарських підприємств Дрогобиччини він має намір вкласти 30 мільйонів гривень. Мова йде насамперед про тваринницькі комплекси.

Відповів Микола Лагодич і на мої запитання. Насамперед мене зацікавило, чому він відмовився співпрацювати з рухом “Чесно”. Кандидат у народні депутати зауважив, що “Чесно” – хороша ідея, але оскільки у нас кадри вирішують усе, то до людей у цьому русі теж виникають запитання. За його словами, там зібралися колишні компартійні ідеологи, які не пускали його до церкви, колишні працівники правоохоронних органів, які “пресували” людей і займалися корупцією, інші люди, яким він не довіряє.

На інше моє запитання щодо молоді, то Микола Лагодич відповів, що робитиме ставку, власне, на молодь. За його словами, молоді люди малюють схеми, як заробити, а не як украсти. Він повідомив, що його сини створили в Інтернеті спільноту “Молодь обирає майбутнє”. Основне завдання зараз полягає в тому, щоби молодь прийшла на вибори.

Поцікавився я й тим, в чому суть меморандуму Миколи Лагодича про чесні вибори, з яким він звернувся до всіх кандидатів у народні депутати України по Дрогобицькому виборчому округу. На його думку, цей меморандум має об’єднати всіх проукраїнських кандидатів, не дасть можливості розпорошити голоси. Якщо буде щось інше, то переможе провладний кандидат. За два-три тижні перед голосуванням слід провести соціологічне опитування і з’ясувати, в кого з проукраїнських кандидатів найбільший рейтинг. Тоді треба всім іншим знятися з дистанції й працювати на цього найсильнішого.

Головного редактора часопису “Каменярі” Івана Шведа зацікавило, чому Микола Лагодич пішов від Михайла Сендака, в якого, за чутками, очолював передвиборчий штаб. На думку кандидата в народні депутати, це перебільшені чутки. “Сендак – давній мій товариш”, - підкреслив він. Коли він виступав проти Системи – з його боку це був поступок. В кожної людини слід шукати щось позитивне. Але часи змінюються, потрібні нові ідеї. Треба пропонувати щось нове. “Тому я й пішов сам”, - сказав Микола Лагодич.

Заступника редактора інтернет-сайту “Майдан” Леоніда Гольберга зацікавила доля приватизації харчосмакової фабрики на Стрийській у Дрогобичі. Микола Лагодич відповів, що там мав бути торговий центр на 25 тисяч квадратних метрів, але завадила криза. Він пообіцяв, що через два-три роки торговий центр на тому місці таки буде побудований. “На цьому я набив гулі, але й набрав досвіду”, - зізнався він. Крім торгового центру, до уваги відвідувачів будуть представлені всі види розваг, а навколо будівлі розбиті алеї. З’ясувалося, що подібний торговий центр мав бути в колишньому кінотеатрі “Прометей”, але “викрали документи, набігло кодло бандитів”.

 

“МІЙ ОСНОВНИЙ КОНКУРЕНТ – ЦЕ МОЯ СОВІСТЬ І ГРОМАДА”

 

Наталя Зелена, яка працює в газеті “Каменярі” та в телерадіокомпанії “Алсет”, підхопила питання Володимира Катриняка, яке він задав, але на яке Микола Лагодич забув відповісти: хто є його головним конкурентом на окрузі. Кандидат у народні депутати України відповів, що спочатку це були Михайло Задорожний, Роман Ілик та Ігор Курус. Він зупинився на московських піар-технологіях останнього, зокрема, щодо розвішування біг-бордів. “Це спрацювало, - сказав Микола Лагодич. – Нині про нього говорять, як про месію”. Нині питання, хто основний конкурент, не стоїть. “Мій основний конкурент – це моя совість і громада”, - підкреслив Микола Лагодич.

Василя Кирилича, працівника газети “Франкова криниця Підгір’я” та Трускавецького інтернет-телебачення, цікавили стосунки Миколи Лагодича з Народною партією. У 2006 році кандидат у народні депутати став позапартійним. “Найгірше, що зробив Литвин, - так це підписав закон про мови”, - підкреслив Микола Лагодич. Пішов з партії й Ігор Єремєєв.

Мене зацікавив фонтан, що реконструюється біля торгового центру. Його відкриття передбачене 21 вересня – до Дня Дрогобича. Роботи йдуть за кошти Миколи Лагодича та його ділових партнерів. Також він за власні гроші хоче збудувати скляну споруду під накриттям для пасажирів, що очікують автобуси перед фонтаном. Треба встигнути до сезону дощів.

Зеновій Квасній із молодіжного Руху поцікавився співпрацею кандидата в народні депутати України з дітьми-інвалідами. Ця робота здійснюється і буде продовжена. Головне, щоб ці діти не сиділи вдома, не відчували себе нікому не потрібними. Микола Лагодич запропонував владі пустити до центру безкоштовні автобуси з Самбірської і Коновальця, в яких могли б їздити й ці діти, але не знайшов порозуміння.

Любомира Поливку з газети “Джерела Трускавця” цікавило, хто з бізнесменів і політтехнологів допомагатиме Миколі Лагодичу в передвиборчій кампанії? “А хто краще мене знає, як вести бізнес і якими є проблеми громади?”, - відповів він запитанням на запитання. “Є бізнесмени, які готові мене підтримати, - сказав Микола Лагодич, - а моя команда – це моя сім’я”.

Максима Федиса зацікавило, чи всі підпишуть меморандум про чесні вибори. Микола Лагодич на це сподівається, але головне, щоб це зробили проукраїнські кандидати. До речі, на Дискусійному клубі, який відбувся напередодні, свою підтримку принципам меморандуму висловили Віктор Возняк, Микола Тустановський і Тарас Курчик.

 

“Я готовий іти на барикади і навіть померти за Україну”

 

Невгамовний Володимир Катриняк запитав, що робити зі зруйнованим стадіоном і розбитою вулицею Спортивною біля нього. Микола Лагодич зазначив, що влада вже не зможе розв’язати цієї проблеми. Ще до армії кандидат у народні депутати України грав за юнацький склад “Галичини”, любить футбол, який колись був одним з пріоритетних у влади. Нереально щось зараз зробити зі стадіоном, простіше збудувати новий і створити футбольну команду.

Цікавила Володимира Катриняка і проблема доріг і будівництво асфальтобетоннного заводу. Це потрібно робити вже зараз, адже це бізнес. Так само можна заробляти гроші на переробці сміття. Проте нині, за словами Миколи Лагодича, ці два важливі напрямки віддані на відкуп Сім’ї.

На запитання, чи нагнуть його як депутата, Микола Лагодич відповів, що нікому не вдасться цього зробити, як не зробили це досі.

Володимира Ключака, головного редактора газети “Франкова криниця Підгір’я” та інтернет-сайту “Трускавецький вісник”, цікавило, чи не є нинішня передвиборча кампанія прицілом на наступні вибори міського голови Дрогобича. Микола Лагодич відповів, що не балотувався в 2010 році й не буде цього робити потім. Проте в якості народного депутата України рекомендуватиме перспективну молоду людину на цю посаду, аби узгоджено приймати рішення щодо розвитку регіону.

Віра Чопик, головний редактор газети “Фортуна”, запитала, чи підпише меморандум Михайло Сендак і чи відвідуватиме парламент Микола Лагодич. Він відповів, що не може відповідати за Сендака і зробить усе можливе, щоби працювала Конституція України.

Ярослава Грицика, відповідального секретаря газети “Галицька зоря”, цікавило, кого ж Микола Лагодич відносить до демократичних, а кого до недемократичних кандидатів у народні депутати України. “Всі знають, хто від регіонів, а хто ні”, - відповів він. Йому подобається позиція Віктора Возняка і Тараса Курчика. “Романа Ілика висунули згори, - сказав він, - а Комітет опору диктатурі Дрогобиччини відсунули, нав’язали кандидата”.

Говорив кандидат у народні депутати і про необхідність виставлення на аукціон ресторану “Берізка”, який був колись візитівкою Дрогобича (за чутками, тут хочуть зробити черговий секонд-хенд, як з колишнім рестораном “Україна”), та готелю “Тустань”, який хочуть приватизувати.

Насамкінець Микола Лагодич зауважив, що влада забирає в нас бізнес і мову. Вона буде претендувати на те, щоби забрати в нас національність і незалежність. “Я готовий іти на барикади і навіть померти за Україну”, - сказав Микола Лагодич.

Прес-конференція закінчилася розкішним фуршетом, на якому Микола Лагодич і журналісти привітали з днем народження Леоніда Гольберга.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

П’ЯТЬ МІЛЬЙОНІВ БОРИСЛАВУ?

 

Народний депутат України Юрій Кармазін звернувся до керівництва держави з пропозицією надати п’ять мільйонів гривень на ліквідацію екологічного лиха в Бориславі. Ми вже писали, що 16 липня цього року під час ремонтних робіт на свердловині на вулиці Довженка стався потужний витік нафти. Нафтопродукти потрапили у навколишні річки, а через них - до міського водогону, залишивши третину міста без питної води та пошкодивши побутові прилади в квартирах. Проте навряд чи п’ять мільйонів гривень надійде до Борислава, зважаючи на ставлення керівників держави до галичан і враховуючи передвиборчу кампанію, коли регіоналам у місті нафтовиків нічого не світить.

 

ТРУСКАВЕЦЬ БЕЗ ФРАНКА

 

В ніч із 19 на 20 серпня 2012 року вандали знищили в Трускавці погруддя Івана Франка. Міліція розглядає версію - падіння пам’ятника внаслідок руйнування матеріалів, з якого він був зроблений. Наприкінці липня трускавецька влада намагалася демонтувати пам’ятник Іванові Франку та встановити новий неподалік музею Михайла Біласа. Прикметно, що ця прикра подія сталася напередодні 156-ої річниці з дня народження Каменяра.

 

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

 

Сьогодні, 23 серпня, відбудеться чергове, дванадцяте, засідання Дискусійного клубу. Обговорюватимемо проблеми розповсюдження  туберкульозу на Дрогобиччині. Експертом виступить керівник Асоціації “Нові горизонти” та головний редактор однойменної газети Олександр Магльона. Запрошені керівники медичних закладів Дрогобиччини, зокрема туберкульозного диспансеру, працівники дрогобицької “сороківки”, де, на жаль, процвітає це небезпечне захворювання, міського ринку, де серед працівників проводилася перевірка на виявлення палички Коха. Участь у дискусії візьмуть керівники партійних осередків і громадських організацій, журналісти, кандидати в народні депутати України. Буде цікаво і гаряче!

 

 

АТАКА НА ЗАДОРОЖНОГО

 

Дрогобицький виборчий округ N121 став чи не першим в Україні, де застосували так звані “чорні” піар-технології. Причому наразі лише проти одного кандидата. Судячи з розмаху, як це було зроблено, слід сподіватися, що й дея-ким іншим претендентам на депутатський мандат цього не вдасться оминути.

Минулого тижня Центральна виборча комісія зареєструвала не лише одного з фаворитів перегонів на Дрогобиччині Михайла Задорожного, а і його “клона” - Івана Задорожного. Крім того, Дрогобич заклеїли листівками, в яких вимагали від Михайла Задорожного зняти свою кандидатуру на користь Батьківщини. Причому слово “Батьківщина” було без лапок.

Про це та інше Михайло Задорожний розповів на прес-конференції, яку провів цього вівторка, 21 серпня.

На одній передачі на телеканалі ЗІК Михайло Задорожний звинуватив у “чорному” піарі проти себе об’єднану опозицію, а на іншій - кандидата в народні депутати України по Дрогобицькому виборчому окрузі N121 Ігоря Куруса. Проте під час прес-конференції він не зміг навести конкретних прикладів причетності когось до цих злочинів, хоча й наголошував, що за це може наступити кримінальна відповідальність. Натомість Михайло Задорожний зауважив, що це лише його припущення щодо тих, хто міг вдатися до таких протиправних дій. “Якщо мене очорнюють, значить, у мене не такий низь-кий рейтинг”, - підкреслив кандидат у народні депутати України.

Незабаром має вийти “бойовий листок” Михайла Задорожного стотисячним накладом. Це викликано тим, що, мовляв, кандидата у народні депутати України не хочуть публікувати газети. Це тим більше дивно, якщо врахувати, що Михайло Задорожний постійно з’являється на шпальтах найбільш тиражних на Дрогобиччині видань “Вільне слово” та “Високий Замок плюс Дрогобиччина”. Можливо, під час передвиборчої кампанії боротьба за місце під сонцем, тобто за газетну площу, буде загострюватися, так що доцільно справді видавати “свою” газету.

На прес-конференції не було представників “Галицької зорі”, хоча, за словами Михайла Задорожного, їх запрошували. Нині триває судовий позов кандидата в народні депутати України до цього видання. Михайло Задорожний вимагає моральної компенсації в 50 тисяч гривень за неправдиву, як він вважає, публікацію в “Галицькій зорі”. Попередній судовий позов “потягнув” на одну гривню, але, як сказав Михайло Задорожний, “це не навчило журналістів, що брехати не можна”.

Виваженою і відвертою була його відповідь щодо так званої “секти Догнала”. “Як греко-католик я не можу схвалювати дії сектантів, особливо їхні образи щодо церковних ієрархів”, - сказав Михайло Задорожний. Він назвав секту своєрідним клоном Української Греко-Католицької Церкви.

Михайло Задорожний, відповідаючи на запитання журналістів, детально зупинився на перевірці Дрогобицької райспоживспілки, яку він очолює, з боку різних контролюючих і правоохоронних органів. Здається, не було такої структури, яка би не спричинилася до перевірок, проте жодних серйозних порушень чинного законодавства не було виявлено.

Кандидат у народні депутати України готовий зняти свою кандидатуру на користь сильнішого з табору національно-демократичних сил, якщо соціологічні опитування покажуть, що він обіймає третю-четверту сходинку. Проте, з іншого боку, Михайло Задорожний вважає, що кандидат від об’єднаної опозиції по Дрогобицькому виборчому округу N121 є не настільки сильним, аби міг подолати провладного кандидата. На його думку, таких провладних кандидатів є декілька, але конкретних прізвищ він не назвав.

Михайло Задорожний розповів також, що його дружина є аполітичною, але розуміє одне: якщо громада вважатиме, що чоловік гідний представляти її інтереси у Верховній Раді Україні, то так цьому й бути, хоча, з іншого боку, всіляко відговорювала чоловіка балотуватися в народні депутати України. Вона працює директором книжкового магазину і нещодавно принесла Михайлові Задорожному книжку “Афоризми”. Наскільки він зможе скористатися мудрими думками великих людей, незабаром побачимо.

“Я постійно в політичній боротьбі, - наголосив Михайло Задорожний, - так що мені не звикати до витівок опонентів”.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

 РУХ “ЧЕСНО” І МОРАЛЬНІСТЬ ВИБОРІВ НА ДРОГОБИЧЧИН

 

Саме цій проблемі було присвячене одинадцяте засідання Дискусійного клубу, яке відбулося минулого четверга, 16 серпня.

Я намагався скерувати учасників дискусії в конструктивне русло. Найпростіше задати учасникам руху “Чесно” запитання: “А судді хто?” і звинуватити кандидатів у народні депутати в аморальності. Але важливіше виробити критерії, як не допустити нечесних виборів на Дрогобиччині. Забігаючи наперед, скажу, що, на жаль, багато часу було витрачено на неконструктивну критику один одного, а ось якихось конкретних пропозицій щодо моральних виборів на Дрогобиччині було обмаль.

Експертом у цьому питанні виступив координатор дрогобицької групи руху “Чесно” Святослав Сурма, а участь у дискусії взяли місцеві лідери партійних і громадських організацій, журналісти, а також кандидати у народні депутати по Дрогобицькому виборчому округу Микола Лагодич, Віктор Возняк, Тарас Курчик і Микола Тустановський.

Святослав Сурма розповів звичні речі про технологію діяльності руху “Чесно” та критерії, за якими йде фільтрація кандидатів у народні депутати України. При цьому він зазначив, що моральність у політиці почала змінюватися домовленостями.

Левова частка дискусії була відведена руху “Чесно”, хоча тема була дещо іншою. Чи не найбільшим критиком виступила київський політтехнолог Тетяна Сивак. Насамперед вона обурилася тим, що не пройшов через фільтр “Чесно” Олесь Доній, якого було названо “святою людиною”. При цьому вживання непарламентських виразів з її боку значно зменшувало якість аргументів, які насправді були дуже вагомими.

Від себе зауважу, що Олесь Доній є нормальною людиною, а тому не слід створювати з нього чергового месію, робити святим. Приклад Ющенка мав би усіх нас застерегти. З іншого боку, це дійсно один із не багатьох народних депутатів України, який сумлінно виконує свої обов’язки. Мабуть, нікого не треба переконувати, що він ніколи не стане “тушкою” в стінах Верховної Ради України. З іншого боку, Олесь Доній дійсно не відповідає деяким критеріям руху “Чесно”, але на це не треба ображатись. Якщо, скажімо, є критерії за статтю, то безглуздо сперечатися, коли чоловіка відносять до чоловіка, а жінку – до жінки, а не навпаки.

Проте формальні критерії руху “Чесно” уже призвели до того, що в уявленні виборців створюється спотворена картина щодо того чи іншого кандидата в народні депутати України. Більше того, виборцям, особливо на Західній Україні, можуть донести думку, що всі ці ймовірні обранці є негідниками, а це, своєю чергою, призведе до фактичного бойкотування парламентських виборів. Чи не цього домагається влада? А якщо врахувати, що певний розкол вносить так звана правиця Ющенка, а по всіх округах балотуватимуться кандидати від “Удару”, то можна прогнозовано говорити про програш опозиції. Не виступає білою й пухнастою об’єднана опозиція. Її так звані єдині кандидати не були узгоджені на місцевому рівні, а спущені згори. Не всі з них насправді користуються повагою з боку виборців. Насторожує й те, що Олесь Доній, Володимир Філенко і Тарас Стецьків, одні з найбільш яскравих представників руху “Україна без Кучми!”, не були включені до списку об’єднаної опозиції.

Керівник Центру громадських експертиз Олег Косик говорив про те, що не партії, а громадські організації мають представляти кандидатів у народні депутати. Головний редактор газети “Вільне слово” Марія Кульчицька слушно зауважила, що серед критеріїв руху “Чесно” відсутня національна складова. Про це свого часу говорив на зустрічі кандидат у народні депутати Микола Гук. Відсилаємо їх до моєї пропозиції з цього приводу. В “Тустані” (№ 23 від 9-15 серпня цього року) опубліковані “Засадничі принципи українського націоналіста”, які можна знайти і на сайті tustan.io.ua. Проте боюсь, що кандидати, які не пройшли фільтру руху “Чесно”, не здолають і націоналістичних засад.

Відповідаючи на одне із запитань, Святослав Сурма зазначив, що подібні рухи свого часу виникли в Румунії та Словенії й відіграли велику роль у зміні влади. На жаль, Україні це не загрожує. Насамперед слід говорити про низьку громадянську активність у нас, на відміну від європейських країн. Крім того, інші фактори аж ніяк не дозволяють говорити про чесність самого руху “Чесно”, в тім числі й на місцевому рівні.

З цього приводу під час самого засідання Дискусійного клубу виник невеличкий скандал. Святослав Сурма не назвав присутнього Володимира Кондзьолку серед членів руху “Чесно” в Дрогобичі. З’ясувалося, що пан Володимир незабаром стане довіреною особою одного з кандидатів у народні депутати (як нам вдалося з’ясувати – Романа Ілика). Проте цього ще не сталось, а вже його “вивели” зі складу “Чесно”. Можливо, причина в іншому – Володимир Кондзьолка і Святослав Сурма мають різне бачення сутності руху “Чесно”? Та й особисті підозри не дають можливості плідно співпрацювати.

Свою точку зору на захист руху “Чесно” висловили його члени Михайло Ваврин і Богдан Гринчишин.

Як завжди влучними й дошкульними були зауваження постійних членів Дискусійного клубу Хосе Турчика, Олександра Магльони та Ярослава Бігуняка. Вони теж скептично ставляться як до руху “Чесно” загалом так і зокрема до кандидатів у народні депутати по Дрогобицькому виборчому округу.

Не давав спокою Святославові Сурмі своїми запитаннями представник інтернет-сайту “Дрогінфо” Максим Федис. Як завжди зважено виступив керівник фермерського руху на Дрогобиччині Ярослав Янишин. Вперше долучився до дискусії Ігор Пілько, який веде популярну передачу на телеканалі “Алсет”.

Депутат Дрогобицької міської ради Роман Курчик теж вніс свої пропозиції щодо теми дискусії, але фактично морально підтримав свого брата. Ту ж функцію виконував і старший син Миколи Лагодича.

Мали можливість висловити свою думку і присутні ймовірні народні обранці.

Микола Лагодич оголосив своєрідний меморандум про чесні вибори, який запропонував підписати всім кандидатам у народні депутати.

Віктор Возняк скептично поставився до руху “Чесно”, закидаючи Святослава Сурму запитаннями.

Більш толерантними були Тарас Курчик і Микола Тустановський, але все одно відчувалась їхня настороженість до “Чесно”.

Двогодинна дискусія минула непомітно, а під час фуршету продовжилась і була не менш гострою.

Переглянути хід дискусії можна в Інтернеті. Зайдіть на Ютуб, наберіть посилання “Рух “Чесно” і моральність виборів на Дрогобиччині” і дивіться відеоматеріал, знятий Сергієм Матійком. Відеозвіт про дискусію дала телерадіокомпанія “Алсет”.

Також про дискусію читайте в засобах масової інформації “Дрогобиччини”, на інтернет-сайті “Дрогінфо”.

Детальний виклад дискусії буде на сайті tustan.io.ua в матеріалі “ Рух “Чесно” і моральність виборів на Дрогобиччині ”.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

МЕМОРАНДУМ МИКОЛИ ЛАГОДИЧА

 

Кандидат у народні депутати України по Дрогобицькому виборчому округу N121 Микола Лагодич оприлюднив “Меморандум про дотримання порядності у виборчій кампанії”. В ньому зокрема сказано: “Головне завдання цієї виборчої кампанії - перемога людини чесної, порядної і проукраїнської. В першу чергу ми обираємо представника громади, котрий би гідно захищав інтереси наших людей. Тому я, Микола Лагодич, зобов’язуюсь і пропоную: 1. У веденні кампанії керуватися принципами порядності, шляхетності і абсолютної пріоритетності інтересів українського народу і нашої місцевої громади. 2. Під час передвиборчої кампанії всім проукраїнським кандидатам дружно пліч-о-пліч ставати для відпору антиукраїнським зайдам, кандидатам від чужинських сил. 3. Не займатись популізмом і політиканством, натомість вести чесне змагання - аби громада могла об’єктивно визначитись з кандидатом, котрий спроможний найбільш ефективно відстоювати інтереси громади і України. 4. В день проведення виборів всіляко сприяти і докласти максимальних зусиль до того, щоб вибори були чесні, прозорі і демократичні, думка людей не перекручувалась і їхні голоси не ігнорувались”. Микола Лагодич закликав кандидатів у народні депутати України по Дрогобицькому виборчому округу N121 підписати цей меморандум.

 

ХТО ВІДПОВІСТЬ ЗА СМЕРТЬ ДИТИНИ?

 

Ми вже писали про те, що в Бориславському пологовому будинку не надали належну допомогу породіллі, в результаті чого померла дитина. Бориславський міськвідділ міліції відмовив у порушенні кримінальної справи. Проте Львівська обласна прокуратура скасувала цю постанову, а проти бориславських міліціонерів порушено дисциплінарне провадження.

 

ВІРТУАЛЬНИЙ ІНТЕРНЕТ

 

Журналіст Руслан Антоник, який нині працює в музеї “Дрогобиччина”, декілька місяців тому через матеріальну скруту змушений був відмовитися від послуг Інтернету. Яким же було його здивування, коли на домашню адресу почали надходити рахунки на сотні гривень, буцімто абонент і далі продовжує користуватися послугами Інтернет-провайдера. Усні заяви Руслана Антоника працівникам відповідних структур, що він не користується послугами Інтернету, наразі не сприймаються, а рахунки надходять і далі.

 

 

КРИМІНАЛ ЗА ВКРАДЕНІ ТРУБИ

 

Ми вже писали про те, що з трубопроводу стратегічного значення між Бориславом і Дрогобичем невідомі викрали труби на суму близько двох мільйонів гривень. Без цих труб просто неможливо забезпечити безперебійне водопостачання. Бориславський міськвідділ міліції порушив кримінальну справу. Службових осіб комунального підприємства “Бориславводоканал” звинувачують у фактах розтрати комунального майна в особливо великих розмірах. Дивує лише одне: як дві тисячі погонних метрів труб, придатних до експлуатації, могли викрасти під носом у міської влади? Подейкують, ніби правоохоронці не лише знали про це, а й кришували злодіїв. Чи понесуть і вони відповідальність?

 

БОРИСЛАВСЬКІ РАБИ

 

Троє мешканців Борислава  неодноразово викрадали людей, яких змушували працювати на них та заробляти гроші. Їх насильно утримували в будинку на вулиці Івана Франка. При затриманні невільників на вулицях міста їх били і запихали на заднє сидіння автомобіля. Двом бранцям удалося втекти. Третьою жертвою зловмисників стала 21-річна жінка, місцева жителька. Її таким же чином викрали на вулиці, відвезли до будинку, де утримували протягом 10 днів, три з яких вона була прив’язаною до ланцюга. Полонянку також змушували продавати мед та працювати на них. Через 10 днів тримання останню відпустили, забравши при цьому в неї паспорт громадянки України та попередили, що вона згодом знову буде на них працювати. За даними фактами проти зловмисників порушена кримінальна справа за ознаками частини 2 статті 146 КК України (незаконне викрадення людини з корисливих мотивів за попередньою згодою з іншими особами).

 

НАЙБІЛЬШИЙ ДЕРЖАВНИЙ СТЯГ НА ДРОГОБИЧЧИНІ

 

Його буде розгорнуто у Стебнику з нагоди Дня Прапора на майдані Тараса Шевченка. Акція, яка відбудеться за підтримки кандидата в депутати до Верховної Ради України Ігоря Куруса,  розпочнеться о 10 годині ранку 23 серпня. До речі, саме стебничани мають пишатися тим, що чи не вперше у державі ще в радянські роки над містом замайорів національний стяг. Трапилося це 9 травня 1972 року, коли СРСР святкував День перемоги над німецьким фашизмом.  Любомир Старосольський, Роман Калапач, Зеновій  Дмитрів та Петро Ярунів встановили жовто-блакитний прапор на найвищій трубі однієї із котелень.

 

 

КАЛЕНДАР УКРАЇНЦЯ

 

23 серпня

1992 - Українська Православна Церква зняла анафему з гетьмана Івана Мазепи.

24 серпня

1745 - Смерть Олекси Довбуша.

1991 - День незалежності України.

25 серпня

1963 - Помер визначний літературознавець і бібліограф Володимир Дорошенко.

26 серпня

2000 - Відкриття і освячення пам’ятника-меморіалу в с. Базар у пам’ять 359 воїнів армії УНР, учасників Другого Зимового Походу, розстріляних там більшовиками 21 листопада 1921 p., споруджено на кошти українців у Великобританії.

27 серпня

1774 - Народився Павло Білецький-Носенко - український письменник-байкар, автор книги “Приказки”.

1856 - Народився Іван Франко - письменник, літературознавець, поет, науковець і громадський діяч.

1895 - Народився Володимир Кобилянський - український поет і перекладач, автор збірки “Мій дар”.

28 серпня

1921 - Більшовики розстріляли в Києві поета Григорія Чупринку.

1875 - Народилася письменниця Людмила Старицька-Черняхівська.

29 серпня

1940 - Помер президент ЗУНР д-р Євген Петрушевич. Похований у Берліні.

1992 - Перепоховання мощів Патріарха Йосифа Сліпого в Святоюрському храмі у Львові.

 

НАРОДНИЙ КАЛЕНДАР

 

23 СЕРПНЯ - ЛАВРЕНТІЯ

Вшановується пам’ять римського мученика. Він був архідияконом, тобто заступником єпископа, відав судочинством. Лікував багато хвороб, але найбільше прославився зціленням очної недуги, тому здавна йому молилися щодо прозріння очей. Помер у 258 р.

24 СЕРПНЯ - ФЕДОРА ОСТРОЗЬКОГО

Походив із Волинського княжого роду. В молодому віці займав посади Луцького старости, а потім воєводи, активно виступив проти поневолення українських земель Польщею. Брав участь у Грюнвальдській битві 1410 р., під час якої було розгромлено військо хрестоносців. Підтримував гуситський рух у Чехії, спрямований проти окатоличення. Згодом князь Федір невдало виступив у битві з татарами, і це, як припускають, стало поворотним пунктом у його житті: невдовзі він став ченцем Києво-Печерського монастиря. Постриг прийняв під іменем Феодосія. Помер близько 1446 р.

25 СЕРПНЯ - ОЛЕКСАНДРА КОМАНСЬКОГО

На честь єпископа з малоазійського міста Комани. За молодих років заробляв собі на життя виробництвом і продажем деревного вугілля. Оскільки він сам і його одяг були завжди брудні, то його називали Вугільником.

27 СЕРПНЯ - МИХЕЯ-ТИХОВІЯ

На честь біблійного пророка. Жив у VIII ст. до народження Христа. В його книзі пророцтв є згадка про Віфлієм як місто народження Месії. На Михея, як правило, дмуть вітри. За характером вітру визначають погоду на осінь. Якщо вітер тихий, то осінь буде доброю. Коли ж буря, слід чекати непогожого вересня.

28 СЕРПНЯ - УСПІНЯ БОГОРОДИЦІ

Найбільше свято, встановлене на честь Діви Марії. За переказами, вона померла в 48 років. Своє тіло Марія заповіла поховати у Гетсиманській печері. Під час похоронної процесії з’явився Ісус Христос із небесними силами в ореолі сяйва, взяв душу Марії і вознісся на небо. А через три дні після Успіня Богородиця воскресла і вознеслась на небо. Свята Діва Марія зветься Пречистою, тому й свято одержало назву Першої Пречистої. Два інших відзначатимуться 21 вересня та 4 грудня. Про них говорять так: “Перша Пречиста жито засіває (сіють озимі), друга дощем поливає, а третя - снігом покриває”. Успіня Богородиці вельми шановане в народі свято. На Успіня помирають люди, які щиро вірили у Бога. Тому навіть з того світу вони можуть допомагати та захищати своїх рідних.

29 СЕРПНЯ - ТРЕТІЙ СПАС

Свято пов’язане із вшануванням полотняної ікони Ісуса Христа (Спаса на полотні). За давнім переказом, коли Ісус Христос умив обличчя та витер його рушником (убрусом), то на рушнику відобразився його лик. Рушник було передано хворому на проказу царю, і той повністю вилікувався від хвороби. А чудесний убрус згодом викупив візантійський імператор Костянтин Багрянородний. З цієї події було встановлено свято на честь ікон, і, до речі, єдине на честь образу Ісуса Христа. В народі воно зветься Горіховим Спасом і Хлібним Спасом, бо закінчилися жнива і починається сівба озимих. “Третій Спас - хліба припас”. Раніше в цей день влаштовували ярмарки, на яких в основному продавали полотно.

 

Фільозофія Максима Гірчиці

 

Дай Боже вам здоровля, мої дорогенькі! Скучив за вами. Абисьте мені ніколи не хорували!

Але я си тішу з тих виборів! Уже таке почалося, що хай сховаються мексиканські мильні опери та чемпіонат Європи  з футболу. Наші галичани таки вміють топити один одного в гівні, пробачте, в багнюці. Випацькають одне одного, а потім си дивують: а чого це риганали керують Українов?

Моя Стефка зраділа за мого кумпеля Міська Сендака. Вона дізналася, жи він мешкає в селі Жданівка Дрогобицького району. “Дивися, - каже до мене, - всі кандидати в народні дупутати мешкають у містах, а Сендак - правдивий хлоп!”. Хтіла Стефка привітати Міська на рідній землі, але ніяк його в Жданівці застати не може. То й не дивно, бо Сендак всього себе віддає збідованому народу, а в Жданівку приїжджає, мабуть, глупої ночі, аби поспати якусь годинку-другу - й знову на подвиг заради людей!

А я си втішив за мого кумпеля Міська Янковського. Ото гоноровий хлоп! Всі мають якісь там лексуси та мерседеси, а він придбав собі катер за сто тисяч долярів! Як сі бавить, то сі бавить! Мабуть, таке дороге диво на Трускавецькому озері не покажеш, бо рознесуть по гвинтиках, а десь в кіпрських офшорах запросто можна покататися. І що з того, що пан Місько все життя на державній службі. Може, йому за служіння Україні той катер сам Янукович подарував! Так що нема що заздрити. Боюся лишень, що як прийдуть до влади комуністи та свободівці, то конфіскують то диво, бо передвиборчі програми в цих партій однакові, ніби їх писав якийсь один московський політтехнолог.

Не встиг Микола Лагодич оголосити меморандум про чесні вибори, як пішов чорний піар. І чомусь стосується він лише Михайла Задорожного. То йому клона підсунули - тепер у списку для голосування перед Михайлом Задорожним буде якийсь Іван Задорожний зі Львова, - то буцімто об’єднана опозиція розклеїла Дрогобичем листівки, аби Задорожний знявся з виборів. Опозиціонери божаться, жи не робили цього, а Задорожний у всіх пакостях звинувачує Ігоря Куруса. Отакий маємо цирк на дроті!

А ще моя Стефка каже, жи скоро на сесії Дрогобицької міської ради дупутати приймуть рішення про надання ромській мові статусу риганальної. А що, скажете, нема в Дрогобичі десяти відсотків циганів? Є! Одні Млинки чого вартують. Так що доведеться скоро Радзієвському та Коростельову вчитися ромської мови, аби балакати з циганами і відповідати на їхні листи до міської ради.

Але найкраще ромська мова дасться Вірі Байсі, бо кажуть, жи вона має здібність до фільольогії. Моя Стефуня вже шваркоче з циганятами їхньою мовою, так що я дивуюся, коли вона встигла навчитися. А ті, хоч не вміють читати й до школи не ходять, проте рахують краще за будь-якого академіка. І звідкіля в них те вміння береться?

Нещодавно народний дупутат Геннадій Москаль написав листа Азарову на ідіш, а Клюєву - на русинській мові. Хай вчать мови можновладці й згадують незлим тихим словом Ківалова й Колесніченка, які надали перевагу в своєму законі лише російській мові. В Ізмаїлі Одеської області не захотіли ухвалити регіональною болгарську мову, хоча там мешкає більше десяти відсотків болгар. А парламент Криму відклав до жовтня прийняття регіональною кримсько-татарської мови, хоча представників цієї національності на півострові є значно більше, ніж десять відсотків. Та чи не найдалі пішли депутати Ніжинської міської ради Чернігівської області, які визнали регіональною ... українську мову. Справжнісінький тобі театр абсурду!

А ще Микола Гук п’ятдесятитисячним накладом випустив другий номер з такою ж скромною назвою “Гук”. Люди тото вже не хочуть брати до рук. Бачив, як гуківською газетою загортають сєльодку до пива. Не пропадати ж добру!   

На цій оптимістичній ноті дозвольте закінчити. Аби ваші внуки жили в незалежній Україні від Сяну до Дону!

 

ФІЛЬОЗОФ МАКСИМ ГІРЧИЦЯ ІЗ ГОРІШНЬОЇ БРАМИ



Создан 24 авг 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником