РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ТУБЕРКУЛЬОЗУ НА ДРОГОБИЧЧИНІ

 

РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ТУБЕРКУЛЬОЗУ НА ДРОГОБИЧЧИНІ




Чергове, дванадцяте, засідання Дискусійного клубу, яке відбулося в четвер, 23 серпня, було присвячене проблемі розповсюдження туберкульозу на Дрогобиччині.

Експертом виступив Олександр Магльона, керівник Асоціації “Нові горизонти” та головний редактор однойменної газети. Він уже не один рік поспіль займається цією проблемою на Дрогобиччині, залучає до просвітницької діяльності лікарів і владу. Олександр Васильович розповів про здобутки й проблеми, які ще слід розв’язувати.

Цікавим був виступ завідувачки поліклінічним відділенням протитуберкульозного диспансеру Ольги Левицької. З’ясувалося, що епідемія туберкульозу на Дрогобиччині триває ще з 1995 року, але ніхто на це не звертає уваги. Часто хворіють соціальні працівники, які мають контакт з подібними хворими. Підприємці не звертають увагу на цю проблему, а тому в них працюють люди, потенційні носії туберкульозу або вже хворі.

 Зрештою, кожний із нас носить у собі палички Коха, але все залежить від способу життя людини, коли хвороба може себе виявити. На запитання Марії Кульчицької, головного редактора газети “Вільне слово”, що може призвести до захворювання на туберкульоз, Ольга Левицька відповіла, що стреси, спадкова схильність, неправильне харчування, послаблений імунітет, ослаблення організму, переохолодження та інші фактори.

Віру Чопик, головного редактора газети “Фортуна”, цікавило, чи є сенс вакціонувати дітей від туберкульозу. Ольга Левицька переконана, що це треба робити, бо в дитини виробляється імунітет, і вона готова до інфікування туберкульозом, сприймає його, що називається, у всеозброєнні.

На думку Ольги Левицької, проблемою є також те, чи проходять представники влади обов’язковий рентген-контроль. Звітують, що ніби таке роблять, але виникають певні сумніви щодо цього.

Нещодавно був утілений в життя широкомасштабний проект, завдяки якому перевірку на паличку Коха пройшли працівники дрогобицького ринку. А ще в Дрогобичі запровадили своєрідне ноу-хау: гальбу пива тим, хто пройде рентген. Причому перевірка здійснюється на площі Ринок, у день боротьби з туберкульозом, багато людей скористалося цим.

Відповідаючи на моє запитання, що протитуберкульозний диспансер, знаходячись у центрі міста, представляє потенційну загрозу для мешканців Дрогобича, Ольга Левицька зазначила, що справді подібні об’єкти повинні згідно діючих норм знаходитися за кілометр від житла. Проте попередні проекти розташування протитуберкульозного диспансеру не були втілені в життя. Ніби зараз він має бути розташований біля відомої “Діброви”, на дорозі між Трускавцем і колишньою “катюшею”. Проте в цьому місці зараз вирубують дерева, займаються іншою підприємницькою діяльністю, так що, мабуть, і цьому проекту не дадуть зеленого світла.

Наша газета свого часу писала про таксиста, в якого відкрита форма туберкульозу. Ольга Левицька повідомила, що цього чоловіка “переконали” в тому, що слід лікуватися, так що він зараз не загрожує здоров’ю пасажирів.

Керівника Центру громадських експертиз Олега Косика цікавило, що може захистити нас від захворювання на туберкульоз. Ольга Левицька сказала, що в себе на роботі вони застосовують бактерицидні лампи, які вбивають палочки Коха. Але в домашніх умовах слід поводитися з ними обережно, бо від цього засихають квіти та вазонки, це негативно позначається на здоров’ї собак і кішок. Допомагає і відомий засіб “Доместос”, який убиває паличку Коха.

Про свою трагічну історію розповів дрогобичанин Ігор Шевченко, який десять років тому захворів відкритою формою туберкульозу. Завдяки лікарям і насамперед Лесі Михайлівні Коваль йому вдалося позбутися цієї страшної недуги. Але тут випливає зовсім інша проблема. Всі ці роки пан Ігор у буквальному розумінні воює з дрогобицькою владою, аби знову не захворіти й не передати хворобу іншим.

Ще 2004 року тодішній міський голова Михайло Лужецький запропонував Ігореві Шевченку кімнату в гуртожитку, хоча добре розумів, що згідно чинного законодавства проживання в місцях скупчення людей поруч із хворим на туберкульоз категорично заборонено. Довелося панові Ігорю звертатися до суду. Судові баталії тривали майже два роки, аж поки 2006 року суд виніс ухвалу на користь Ігоря Шевченка.

За цей час у Дрогобичі помінялася влада, і новий міський голова Микола Гук запропонував Ігореві Шевченку квартиру в мансардному приміщенні, де він і нині мешкає. Про цей багатостраждальний будинок на вулиці Шевченка, два поверхи якого незаконно збудовані пройдисвітами, “Тустань” уже неодноразово писала. Цим займалися прокуратура, інші контролюючі органи, розглядала це питання й міська влада. Але, як це буває в нашій державі, ні винних, ні вкрадених коштів не знайшли. Натомість люди, що мешкають на цих двох незаконно надбудованих поверхах, без ліфта і всіх зручностей, що мали би бути для комфортного проживання, змушені вкотре писати скарги в найвищі інстанції, борячись у буквальному розумінні цього слова за своє здоров’я і саме життя.

Уже в новій квартирі Ігореві Шевченку через неналежні умови проживання довелося перехворіти на пневмонію, бронхіт, а зараз він тривалий час упродовж багатьох років змушений відновлювати здоров’я в лікарнях.

Коли Олексій Радзієвський був народним депутатом України, то Ігор Шевченко звернувся до нього зі скаргою. Той відреагував оперативно і написав листа тодішньому міському голові, аби той надав квартиру хворому. Що нині заважає Олексієві Радзієвському, який обіймає посаду міського голови, самому виконати своє ж прохання?

А за цей час Ігор Шевченко пройшов всі можливі судові інстанції в Україні, правди не добився й подався до Європи. Європейський суд узяв його скаргу до уваги, але ще не розглядав по суті.

Ольга Левицька була вражена цією історією й зазначила, що Ігореві Шевченку ще відносно поталанило. В Дрогобичі є принаймні 70 осіб, хворих на туберкульоз, які потребують відповідного житла, але, на жаль, у найближчі роки та й у віддаленій перспективі їм навряд чи вдасться дочекатися цього.

Активну участь в обговоренні проблеми взяв кандидат у народні депутати України Віктор Возняк. Він навів приклад Калуша, де на медицину з міського бюджету виділений 21 мільйон гривень. Медичне обслуговування в цьому місті є безплатним у буквальному розумінні цього слова, й пацієнтам не доводиться платити за ліки, уколи, крапельниці, бинти, вату і таке інше. Якщо в Дрогобичі на кожного пацієнта в добу витрачають три гривні, то в Калуші – тридцять.

Дрогобичанка Мар’яна Кравчук, яка нині проживає в Німеччині, розповіла про особливості медичного обслуговування там і порівняла з нашими повсякденними буднями. В Німеччині, скажімо, нема примусу ходити на рентген, там набагато вища культура турботи про власне здоров’я.

Дискусія вийшла цікавою та гострою. Її перебіг можна побачити в Ютубі, у викладі “Алсету”, почитати в місцевих засобах інформації. Повний текст читайте на сайті tustan.io.ua.

 

Анатолій ВЛАСЮК



Создан 28 авг 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником