СТУКАЧІ І ЦЕНЗУРА

 

СТУКАЧІ І ЦЕНЗУРА




Нещодавно на сайті БУКВОЇД була вміщена моя рецензія на книгу Сергія Жадана “Ворошиловград”. Написане мною не сподобалось Юрієві Винничуку. Письменник висловив претензії БУКВОЇДУ: чому вони, мовляв, таке друкують? Про це він, не соромлячись, написав на своїй сторінці у Фейсбуці. Керівництво сайту рецензію зняло.

Проблема стукачів і цензури не нова. І не треба думати, що вона відійшла у минуле. Скільки би разів не казав “свобода слова”, солодше від цього не стане.

Нещодавній приклад. Телеканал 1+1 передав новорічне привітання Петра Порошенка, але вирізав згадку про Ігоря Коломойського. Класичний приклад цензури! Кожний телеканал, газета, сайт мають своє уявлення про свободу слова – і залежить воно від конкретного олігарха, власника засобу масової інформації.

Найогиднішим видом цензури є само-цензура. Це коли журналіст чи інший носій інформації обмежує сам себе, фільтрує те, що хотів донести читачам, бо розуміє, що дещо може не сподобатися власникові, а це загрожує безробіттям йому самому. Ось і творить він на догоду конкретному олігархові свій віртуальний світ інформації, підносячи його як найвище досягнення свободи слова. Прикро, але з часом сам починає вірити у власну брехню.

На цьому тлі у зовсім іншому світлі вбачається історія, коли Юрій Винничук звинуватив у стукацтві Провідника Всеукраїнського об’єднання “Тризуб” імені Степана Бандери Василя Іванишина. Той уже, на жаль, відійшов у Вічність, але Юзьо Обсерватор продовжує перемелювати йому кісточки.

Отже, йшов якось Юрій Винничук вулицею і стрілила йому в голову думка: заскочу-но я в КГБ. Як ви здогадалися, це було за радянських часів. Звісно, вас може зацікавити, чого це Юзьо Обсерватор задумав заскочити в КГБ, бо нормальні люди цю грізну організацію намагались оминати, - але то вже інше питання. За версією Юрія Винничука, зайшов він у КГБ, а там йому підсунули буцімто рецензії Василя Іванишина, які той нібито писав на замовлення цієї грізної організації й давав критичну оцінку творам українських письменників.

Твердження Юрія Винничука сумнівне принаймні з двох причин. По-перше, Василь Іванишин тоді не був навіть кандидатом наук, а лише простим викладачем інституту, так що навряд чи КГБ могло доручити йому таку “почесну місію”. По-друге, КГБ “своїх” не здає – і це золоте правило діє й понині.

Припускаю, що КГБ справді могло показати Юрієві Винничуку якісь тексти, нібито надруковані (а не написані від руки) Василем Іванишиним. Але мова могла йти лише про фальсифікацію, адже на ту пору Василь Іванишин створив націоналістичну організацію, написав книгу про Українську греко-католицьку церкву, заснував з побратимами видавничу фірму “Відродження”, яка спеціалізувалася на випуску українських книжок і розповсюджувала їх по всій Україні мільйонними накладами. Зрозуміло, що подібне не могло подобатися КГБ, тому ця грізна організація й могла вдатися до подібної провокації. Можливо, Юрія Винничука й використали наосліп, прищепивши йому ненависть до українського націоналізму, яку він сповідує донині. Це не завадило йому в той час видати збірку оповідань і повістей “Спалах”, чого не міг собі дозволити будь-який молодий автор.

Стукацтво і цензура – це огидні явища, які ще не так скоро зникнуть з нашого повсякденного життя. Радянське минуле міцно в’їлося в серця й душі людей, передалося по спадщині молодому поколінню. Сучасний стукач, якого б віку він не був, - це самозакоханий боягуз, який готовий чинити підлості іншим, лиш би самому бути на висоті. І поки інші бояться і не здатні протистояти цим негідникам, стукацтво процвітатиме в різних формах. Те саме і з цензурою. Цілком очевидно, що якби ми мали свободу слова, жодної цензури не існувало б. Допоки ми не проведемо деолігархізацію й не відрубаємо руки корупції, - про жодну перемогу над цензурою не може бути мови. А там, де цензура, - процвітають стукачі.

Звісно, мені прикро, що БУКВОЇД вдався до цензури. Я не хочу більше співпрацювати з цим сайтом. Моя рецензія була передрукована на інших сайтах і отримала схвальний відгук книговидавців і літературознавців. У наш час Інтернету інакша думка пробиває собі дорогу, і жодні винничуки не можуть цьому завадити.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

3 січня 2016 року

 



Создан 03 янв 2016



  Комментарии       
Всего 1, последний 1 год назад
Петро Сидорович 14 янв 2016 ответить
Чоловіче, лікуватися не пробували?
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником