ПРОДАЖ МІНІ-ГЕС. БОРИСЛАВ У СТАДІЇ ЛІКВІДАЦІЇ

 

ПРОДАЖ МІНІ-ГЕС. БОРИСЛАВ У СТАДІЇ ЛІКВІДАЦІЇ




12 квітня у сесійній залі Бориславської міської ради відбулися так звані громадські слухання щодо пропозиції інвестора купити міні-гідроелектростанцію, яка є власністю громади, та встановити її на водогоні, який, знову ж таки, є власністю громади.

Варто зазначити, що на офіційному сайті Бориславської міської ради було розміщено оголошення про громадські слухання, в тексті якого, зокрема, заначалось: “12 квітня (вівторок) відбудуться громадські слухання щодо пропозиції побудови Міні-ГЕС ТзОВ "УГКП" (http://www.boryslavmvk.gov.ua/3379-2016-04-07-01).

Час слухань (а це 16-00 у робочий день) організатори вибрали найменш зручним для самої громади. А охочих взяти участь у громадських слуханнях та почути об'єктивну інформацію було чимало.

Громадські слухання “наша” влада у звичному для себе стилі намагалась перетворити на фарс. “Грошей немає”, “де знайти кошти, не знаємо” — мов мантру повторювали спікери від влади. Не було надано жодної конкретної інформації, скільки потрібно коштів, щоб місто могло самостійно встановити обладнання міні-ГЕС. Коли присутні в залі запитували, чи хтось взагалі намагався знайти кошти (обласний бюджет, державний бюджет, гранти та ін.), то деякі поважні пани у краватках зухвало викрикували, що обладнання барахло, встановлення невигідне.

Спікери від влади не надали жодної конкретної інформації. На громадські слухання мали бути подані результати інвентаризації обладнання міні-ГЕС та документації до нього, як цього вимагав під час сесії 31 березня представник громадської організації “Всенародне об'єднання “Право та справедливість” Тарас Кучманич.

Проте за майже 2 тижні міський голова Ігор Яворський так і не спромігся видати відповідне розпорядження про проведення інвентаризації. Питання - що намагається приховати влада та керівництво водоканалу від громади?

Представник інвестора розповідав про ризики, які несе компанія. Надав інформацію, що згідно з їхніми розрахунками на встановлення обладнання разом з його купівлею потрібно 10 мільйонів гривень, при тому інвестор планує заробляти 5 мільйонів на рік...

Також представник інвестора заявив, що планує у подальшому встановити ще 2 міні-ГЕС: одну на трубопроводі, який веде з Бухова до Східниці, другу — на трубопроводі, який веде з Бухова до Трускавця. Переговори щодо постачання води у Трускавець ними вже ведуться.

І тут виникає запитання: “На яких правах представники інвестора, в тому числі Микола Тустановський, ведуть з владою м. Трускавець перемовини щодо постачання води?”

Міський голова Борислава 2002-2006 р.р. Микола Тустановський, за керівництва якого, до речі, і було придбане обладнання міні-ГЕС, розповів, що інвестора знайшов він. Запевняв, що власника компанії п. Леоніда Зиму, заступника міністра внутрішніх справ у 2010-2011 р.р., знає особисто як “порядну людину”. Слова п. Тустановського, що з огляду на те, що п. Зима був заступником міністра, йому можна довіряти, викликали сміх у залі.

Говорив п. Тустановський і про те, що співпраця міста з інвестором унеможливить відключення електроенергії на об'єктах КП “Бориславводоканал”. Для цього потрібно укласти тристоронню угоду, за якою у випадку заборгованості Бориславводоканалу перед Львівобленерго інвестор бере на себе зобов'язання погасити борг. Це, нібито, вигідно усім: Бориславодоканалу не відключать електроенергію — люди будуть мати воду, не зупинятиметься подача води — інвестор буде виробляти електроенергію і заробляти гроші. Зрозуміло, що право вимоги повернення боргу перейде до інвестора. Тобто КП “Бориславводоканал” буде боржником уже не Львівобленерго, а інвестора.

А тепер про те, чому влада приховувала найменування інвестора…

На сайті Бориславської міської ради є ось така абревіатура компанії-інвестора - ТзОВ "УГКП". Найцікавіше, що пошук компанії з таким найменуванням у мережі Інтернет результатів не дав. Як виявилось, справжнє найменування компанії-потенційного інвестора — ТзОВ “Українська гірничо-промислова компанія”.

Як з'ясувалось згодом, найменування потенційного інвестора, влада приховувала не випадково. Ввівши в єдиному державному реєстрі судових рішень найменування компанії, отримаємо всю історію судових спорів відповідної компанії.

А історія ТзОВ “Українська гірничо-промислова компанія” вельми цікава.

Як встановлено судами, 16 липня 2008 року між Акціонерним комерційним агропромисловим банком "Україна", в особі ліквідатора банку "Україна" Родіонової Марини Олексіївни, та ТОВ "Українська гірничо-промислова компанія" укладено договір, предметом якого є відступлення права вимоги, що належить первісному кредитору за всіма зобов'язанням в тих обсягах і на умовах, які існували на момент переходу цих прав (до укладання цього договору), що виникли у правовідносинах Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна" з Державним підприємством "Селидіввугілля", за власними борговими зобов'язаннями, які виникли за кредитним договором № 3 від 29 червня 1998 року, договором застави № 3 від 29 червня 1998 року та підтверджені рішеннями господарського суду Донецької області від 26 березня 2004 року про стягнення основного боргу та відсотків за кредитним договором (справа 1/36) та від 22 червня 2004 року про звернення стягнення на заставлене майно (справа № 1/161), а також як правонаступника за борговими зобов'язаннями перед Акціонерним комерційним агропромисловим банком "Україна":

- Державного відкритого акціонерного товариства шахта "Курахівська" за рішенням господарського суду Донецької області від 27 листопада 2001 року про повернення авансового платежу за договором 12-13/5 від 3 лютого 2000 року (справа № 19/600) та від 20 серпня 2002 року про стягнення відсотків за користування кредитом (справа 19/414);

- Державного відкритого акціонерного товариства шахта "Росія" за рішенням господарського суду Донецької області від 23 червня 2003 року про стягнення боргу за простим векселем № 66335418178566.

Як встановлено судами, предметом спірного договору є відступлення права грошової вимоги за плату, вказаний договір за своєю правовою природою є договором факторингу.

За приписами ст. 1079 Цивільного кодексу України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Так, судами встановлено, у спірному договорі фактором виступає ТОВ "Українська гірничо-промислова компанія", а АКБ ПАБ "Україна" - клієнтом, при цьому, фінансуючи такий договір у сумі 638 100, 00 грн., ТОВ "Українська гірничо-промислова компанія" отримало право вимоги за борговими зобов'язаннями на суму 13 871 628, 24 грн.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ "Українська гірничо-промислова компанія" надавало фінансові послуги, не маючи спеціального статусу фінансової установи та ліцензії на здійснення зазначеної послуги, тобто, в порушення правил, що регулюють інститут фінансових послуг.

Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, які підтверджені рішенням Вищого господарського суду України, договір було визнано недійсним.

(http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/33698023 — повний текст рішення у ЄДРСР)

Проте, найцікавішим є те, що ТОВ "Українська гірничо-промислова компанія", отримавши за 638 100,00 грн. право вимоги за борговими зобов'язаннями державного підприємства «Селидіввугілля» на суму 13 871 628, 24 грн., 12.02.2013 р. звернулося до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство відносно ДП «Селидіввугілля». Подану до господарського суду заяву про порушення справи про банкрутство підписано від імені заявника Зима Денисом Леонідовичем.

(http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/32052988

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/29401015 — рішення судів першої та касаційної інстанцій у ЄДРСР).

Окрім цього, 15.03.2013 р. ТОВ "Українська гірничо-промислова компанія" звернулося до господарського суду із заявою, в якій просило суд порушити справу про банкрутство ДП "Селидіввугілля" та стягнути з ДП "Селидіввугілля" на користь ТОВ "Українська гірничо-промислова компанія" основну суму боргу в розмірі 27 193 149, 63 грн.

(http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/33009612 рішення у ЄДРСР)

Найбільш шокуючим фактом у цій історії є те, що працівниками державного підприємства «Селидіввугілля» є понад 8 000 осіб.

У вівторок, 19 квітня, відбулось засідання постійної депутатської комісії з питань житлово-комунального господарства, транспорту та зв'язку, оборонної роботи, на якому розглядався проект рішення міської ради “Про надання дозволу КП “Бориславводоканал” на продаж обладнання міні-ГЕС”. Присутніми на засіданні були 6 членів комісії.

Присутній на засіданні міський голова І. Яворський підтвердив, що інших варіантів встановлення міні-ГЕС, окрім її продажу та подальшого встановлення покупцем, не розглядалось. Те, що міський голова та профільні заступники навіть пальцем не поворухнули для того, щоб це стратегічне комунальне майно було встановлено та приносило прибуток для громади, виходить за межі здорового глузду.

Незважаючи на те, що нез'ясованим є реальний стан обладнання і відповідно його реальна вартість, розмір коштів, необхідних для встановлення обладнання, самоусунення міського голови від пошуку коштів на його встановлення, комісія дійшла висновку, що обладнання потрібно продати.

“За” відповідне рішення проголосували 5 депутатів — І. Тарновецький, Р. Зелінський, С. Кость, А. Бігей, Ю. Фринцко.

“Проти” проголосував я один.

Фактично, те, як продається міні-ГЕС, дає усі підстави стверджувати, що у Бориславі немає міської влади, яка служить громаді і діє в інтересах міста. Тих, хто сьогодні керує містом, не можна вважати владою, це не влада, а ліквідаційна комісія міста Борислав.

Хто з депутатів увійде у ліквідаційну комісію міста, покаже уже найближча сесія...

 

Олег ДЕРГУН,

депутат Бориславської міської ради

 

 



Создан 23 апр 2016



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником