СОФІЙКА

 

СОФІЙКА




Ніні ЧЕРНИШОВІЙ

 

Однокласники Софійку не любили, а вчителі боялись. Сашко з першої парти кликав її “їмосць”, а Василько – “пончиком”. Якщо за “їмосць” Софійка майже не ображалась, бо мала деяку симпатію до Сашка, то за “пончика” готова була розтерзати Василька.

Зі своєю фігурою дівчинка нічого не могла зробити, бо любила добряче поїсти. Коли закінчувалися домашні хліб з маслом і ковбасою, йшла до шкільного буфету і щось купувала. Біля неї завжди крутились однокласниці, бо знали, що і їм щось перепаде. Софійка, на відміну від них, завжди мала гроші й не шкодувала їх для себе.

Після одного випадку вчителі стали побоюватись Софійку. На казанні її батько отець Степан звинуватив учителів школи в упередженому ставленні до своєї доньки. “Ви розумієте, - казав він, - донька вивчила урок, я сам у неї все перевірив, а вчителька сказала, що слід більш ретельно готуватися, бо най її тато буде хоч Папою Римським, але в школі всі рівні”. Звісно, що парафіяни мовчки засудили нещасну вчительку, а те, що казав отець, стало надбанням дирекції школи.

Наступного дня було проведене службове розслідування і з’ясувалося, що Софійка справді не змогла відповісти на всі запитання вчительки, а тому отримала набагато нижчу оцінку, ніж ту, на яку сподівалася. Зі злістю вона сказала вчительці, що та поставила їй погану оцінку, бо не вірить у Бога і не ходить до церкви. Це могло бути лише напівправдою. Достеменно не було відомо, чи вірить учителька в Бога, але до церкви намагалася ходити регулярно. Правда, не до тієї, де правив отець Степан, а до своєї, в Тустановичах. Вчителька, дама бальзаківського віку, теж не стрималася й сказала, що нехай її татусь буде хоч Папою Римським, але оцінки дітям вона ставитиме такі, на які вони заслуговують.

Саме за останню фразу її й засудила директорка школи, яка намагалася бути справедливою. Наперед порадившись із вчителькою християнської етики, вона втовкмачила нещасній, що не етично згадувати ім’я Папи Римського у порівнянні з кимось, а з педагогічної точки зору неприпустимо вести подібні суперечки з учнями. Оскільки вчителька погодилася з доводами директорки, бо від цього могло залежати її тижневе навантаження в другому півріччі, до догани справа не дійшла.

Але після цього конфлікту вчителі стали остерігатися Софійки, аби на казанні отець Степан не згадував про них, адже більшість була парафіянами саме його церкви. Софійка ж, будучи від природи метикуватою дівчинкою, зрозуміла, що вчителі побоюються її, а тато на віру сприймає будь-яку її брехню і готовий завжди встати на захист улюбленої донечки. Тому, якщо виникала сумнівна ситуація, яку оцінку ставити Софійці, вчителі робили вибір на користь вищої, але намагалися себе поводити так, ніби поважної учениці взагалі нема в класі.

На диво, Софійка так і не сказала батькові, що Василько називає її “пончиком”, а тому отець Степан не проголошував анафему на адресу батьків нещасного хлопчика.

 

 



Создан 25 апр 2016



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником