УКРАЇНОФОБІЯ: ДРОГОБИЦЬКЕ ВІДЛУННЯ

 

УКРАЇНОФОБІЯ: ДРОГОБИЦЬКЕ ВІДЛУННЯ




14-го вересня в рамках Форуму книговидавців у Львові відбулося чергове засідання регулярного круглого столу “Українофобія як явище і технології”, яке мало назву “Українофобія і українське книговидання”.

У ньому взяли участь науковці різних міст України, які зробили історичний аналіз умов і особливостей українського книговидання в процесах національного відродження, провівши низку типологічних зіставлень із подібними процесами в інших народів. Науковці-учасники акції визначили головні причини і проблеми сучасного відставання українського книговидання, а це: малочисельність (порівняно з іншими націями) і низький рівень громадянської мобільності нашої інтелігенції, об’єктивна провінціалізованість української культури, фактори русифікації і малоросіянізації національної свідомості, пасивність української натури і загальна професійно-моральна скорумпованість українських і культурницьких організацій.

В останньому аспекті несподівано зринула тема Дрогобича, точніше – неетичної поведінки дрогобицького професора Михайла Шалати, який на 20 років заблокував вихід фундаментального тритомного “Життєпису Івана Франка”, що його підготував нині, на жаль, покійний відомий франкознавець Мирослав Мороз. Ще на початку 1990-их рр. львівський вчений передав рукопис життєпису п.Шалаті на рецензію. Той під різними приводами і без приводів відтягував рецензію і редагування, так довго, що автор, який працював усе життя над книгами, врешті помер. Тепер М.Шалата запустив для свого виправдання “теорію”, що нібито життєпис “сповнений помилок” і “не має вартості”. Не так думають інші науковці. Зокрема, директор Інституту літератури ім.Т.Шевченка НАН України акад. Микола Жулинський знайшов уже й фінансування для неоціненного за своїм фактологічним багатством життєпису велетня української культури. Однак і це не є аргументом для дрогобицького професора.

Цинічна поведінка М.Шалати наводилась як типовий зразок безвідповідальності і профанаторства пересічного українського культурника, який воліє більше вдавати, імітувати активність, ставати у псевдопатріотичну позу, аніж просто виконувати справу. На жаль, антиукраїнські дії – це не завжди зусилля якихось чужинців, часто це просто дрібні амбіції і звичайне самодурство “патентованих патріотів”.

Таку поведінку дрогобицького псевдокультурника, мабуть, можна пояснити ще й таким: походить він із москвофільської родини відомого на Жидачівщині своїми давніми москвофільськими традиціями села. Хоча ці традиції в сучасності ніби й розвіяла історія, та, очевидно, тяга підступно-замаскованого холуйського служіння “білій імперії” не вивітрилася з представника цієї ганебної гілки національного відступництва.

 

Петро СЕРЕДЯК



Создан 04 окт 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником