Тустань №40

 

Тустань №40




Читайте tustan.io.ua - сайт газети “Тустань”

N40 (621) 1 - 7 листопада 2012 року Ціна 1 гривня

www. tustan.io.ua; е-mail:vlasjuk60@i.ua; тел. 067-3678019

 

 

Провінційний щоденник

 

ЗА НАШУ І ВАШУ СВОБОДУ!

 

Хоча ще не маємо остаточних підсумків виборів, стає очевидним, що опозиції не вдасться створити у майбутній Верховній Раді демократичну більшість.

Навіть якщо зіллються докупи голоси “Батьківщини”, “УДАРу” та “Свободи”, все одно це буде менше, ніж у Партії регіонів та комуністів. А якщо врахувати, що мажоритарники-самовисуванці традиційно тяжіють до партії влади, то можемо собі уявити розклад сил. Єдине що втішає - не матиме Янукович і компанія конституційної більшості.

Зміцнення фракції комуністів і прихід до влади свободівців свідчить про одне: червоні тиснутимуть на Партію регіонів і тягнутимуть її назад, у світле комуністичне минуле, а націоналісти тиснутимуть на “Батьківщину”, радикалізуючи її. Стримуючу роль міг би зіграти “УДАР”, але ще невідомо, чи не схилятиметься він до партії влади - принаймні у повсякденних голосуваннях.

Майбутній парламент не зміцнюватиме ні владу, ні опозицію, а лише драматизуватиме нинішню ситуацію. П’ять років плаватимемо в човні, що розхитуватиметься з боку в бік. У кінцевому результаті можемо побачити, що наш човен дірявий, але на випомповування води з нього ні в кого вже не вистачить сил.

Крайні праві та крайні ліві на тлі невиконання їхніми політичними силами передвиборчих обіцянок тішитимуть нас політичними шоу, так що Савік Шустер і Євгеній Кисельов можуть згортати свої програми.

Ситуація в країні, якій багато експертів пророкують гучну економічну та соціальну кризу, може підсилитися кризою політичною, коли відставка президента здаватиметься квіточкою в порівнянні з тими червоними ягідками насилля, що можуть вирости. В протистоянні ж, як правило, програє народ і наживаються політикани з різних, в тім числі й з протилежних, таборів.

Свободи не буває нашої і вашої, східної та західної. Свобода - як вагітність: або є, або її нема. Поки цього не розуміють. Тому й доводиться казати: за нашу і вашу свободу! Вона у нас одна...

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

 

 

 

ДРОГОБИЧЧИНА ПРОГОЛОСУВАЛА ЗА “СВОБОДУ” ТА РОМАНА ІЛИКА

 

У понеділок, 29 жовтня, Роман Ілик провів прес-конференцію.

Він розповів про паралельний підрахунок голосів, який здійснювався представниками Всеукраїнського об’єднання “Батьківщина”. Протоколи з мокрими печатками з усіх дільниць Дрогобицького виборчого округу N121 знаходяться у штабі.

За цими даними, явка на вибори склала у Дрогобичі та Стебнику 63,4 відсотка від числа усіх зареєстрованих виборців, у Бориславі - 62,2 відсотка, у Трускавці - 64 відсотки, у Дрогобицькому районі - 69 відсотків.

Відтак Роман Ілик зачитав результати голосування за партійними списками.

По Дрогобичу і Стебнику за “Батьківщину” проголосувало 32,4 відсотка виборців, за “Свободу” - 42,8 відсотка, за “УДАР” - 11,7 відсотка, за Партію регіонів - 4,3 відсотка.

По Бориславу картина дещо інакша, але суттєво не відрізняється. За “Батьківщину” проголосувало 33,8 відсотка виборців, за “Свободу” - 45,8 відсотка, за “УДАР” - 9,5 відсотка, за Партію регіонів - 3,6 відсотка.

У Трускавці за “Батьківщину” проголосувало 29 відсотків виборців, за “Свободу” - 47 відсотків, за “УДАР” - 11 відсотків, за Партію регіонів - 5,1 відсотка.

У Дрогобицькому районі за “Батьківщину” проголосувало 41,7 відсотка виборців, за “Свободу” - 39 відсотків, за “УДАР” - 8,8 відсотка.

Роман Ілик привітав Всеукраїнське об’єднання “Свобода” з перемогою, зауваживши, що не було поборювань між партійними структурами, адже вони діяли об’єднано, працювали на спільний результат.

Далі Роман Ілик перейшов до оприлюднення цифр по голосуванню щодо кандидатів у народні депутати. Тут він виявився беззаперечним лідером. Бачимо великий відрив між ним і іншими претендентами. “Фактично змагання за друге місце не було”, - підкреслив він. Було змагання між замаскованими від влади кандидатами і тими, хто мав амбіції. Деякі кандидати зверталися до Романа Ілика з пропозиціями, що за певних умов вони би могли зняти свої кандидатури на його користь, але він на це не пішов. Інші претенденти не дотримали своїх обіцянок. Лише представник “УДАРу” Олександр Старовойт, як і було домовлено, зняв свою кандидатуру на користь Романа Ілика. “Все решта було популізмом”, - зазначив він.

Відтак Роман Ілик оприлюднив цифри. Так, у Дрогобичі та Стебнику Романові Ілику віддали свої голоси 47 відсотків виборців. Другим був Ігор Курус, за якого проголосувало 7,8 відсотка.

У Бориславі Роман Ілик здобув 45 відсотків голосів виборців. Другим у місті нафтовиків був Павло Барнацький, який здобув симпатії 23,6 відсотка голосів мешканців міста нафтовиків.

У Трускавці за Романа Ілика проголосувало 54 відсотки виборців, а другим був Ігор Курус з шістьма відсотками.

По Дрогобицькому району перевага знову за Романом Іликом, за якого проголосувало 47,7 відсотка виборців, а другим опинився Михайло Задорожний, який здобув прихильність 10,8 відсотків мешканців.

Всього, як зазначив Роман Ілик, у голосуванні по Дрогобицькому виборчому округу N121 взяло участь 113 тисяч 634 виборці. З них 53 тисяч 742 проголосували за нього, що складає 47,3 відсотка з числа тих, хто мав право голосу.

Роман Ілик ще раз наголосив, що можливі певні уточнення в протоколах, але всі дані взяті з документів, засвідчених мокрими печатками. Навіть якщо і будуть якісь зміни, вони не зможуть суттєво вплинути на загальний результат виборів.

Насамкінець Роман Ілик зазначив, що не агітував проти когось. Його агітація була за об’єднану опозицію. При цьому Роман Ілик не реагував на абсурдні звинувачення, які лунали з вуст окремих кандидатів у депутати. Після виборів декому доведеться відповісти за свої слова у судах, але все відбуватиметься виключно у правовому полі.

На думку Романа Ілика, його політичні опоненти просто не були готові до виборчих перегонів. Він також назвав деякі порушення, які були зафіксовані спостерігачами від “Батьківщини”. Так, у школі N14 міста Дрогобича виявили ручки, після користування якими зникали надписи у бюлетенях, а по вулицях Самбірській і Пилипа Орлика невідомі розклеїли звернення, в яких закликали людей залишатися вдома буцімто для повірки газових лічильників. У селах роздавали по триста гривень, аби люди не йшли голосувати.

Подякувавши українцям і краянам за довіру, Роман Ілик відповів на запитання журналістів. Він сказав, що жоден із опонентів його ще не привітав з перемогою, а прес-конференції він проводитиме, як тільки з’явиться інформаційний привід для цього.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

ВІКТОР ВЕКСЕЛЬБЕРГ- НАЙБАГАТШИЙ У РОСІЇ

 

Дрогобичанин Віктор Вексельберг став найбагатшою людиною в Росії. Це сталося завдяки тому, що державна нафтова компанія “Роснєфть” придбала третю в Російській Федерації компанію за видобутком нафти - “ТНК-ВР”, у якій наш краянин був найбільшим приватним акціонером. Тепер він отримає ще півтора мільярда доларів, довівши свої статки до 18 мільярдів. Утім, неофіційно найбагатшою людиною Росії вважають Владіміра Путіна, чиї статки оцінюють у 30 мільярдів доларів. Віктор Вексельберг народився 1957 року в Дрогобичі в сім’ї українки та єврея, який у роки війни втік із міста і завдяки цьому вижив єдиний у своїй родині.

 

 

 

 

“ПОВСТАНСЬКУ КРИЇВКУ” ВІДКРИЛИ В ТРУСКАВЦІ

 

У підвальному приміщенні музею історії Трускавця створили експозицію “Повстанська криївка”. Тогочасні історичні події в експозиції криївки були відтворені з допомогою наукового консультанта, голови благодійного фонду “Літопис УПА” Миколи Посівнича – науковця зі Львова. Він зокрема наголосив на тому, що ця музейна експозиція є другою в області, після Львова, і що трускавчанам вдалося відтворити дух повстанської криївки, зібрати багатий матеріал.  Мешканець села Труханова Сколівського району Степан Кравець, учасник бойових дій УПА, подарував криївці свій дорогоцінний експонат – червоно-чорний прапор визвольних змагань, який зберігав вдома замурованим у стіні 42 роки. На цьому прапорі присягали на вірність українському народу, ідеї незалежності України вояки-учні старшинської школи “Олені”. Ще одним подарунком збагатився музей-криївка з рук трускавчанина В’ячеслава Умнова, який подарував ікону Божої Матері зі своєї колекції. До цієї ікони молилися повстанці однієї з криївок у 40-их роках минулого століття. Після відкриття криївки усі присутні стали учасниками інсценізації бою між повстанцями і загоном НКВД з імітацією вибухів і пострілів. Було відчуття присутності і співпереживання.

 

ДРОГОБИЧЧИНА - ПРОТИ! ДРОГОБИЧЧИНА - ЗА!

 

Богдан Юзефів і Святослав Сурма

Ярослав Бігуняк

 

Михайло Ваврин

 

Саме під таким гаслом проходило чергове, двадцять перше, засідання Дискусійного клубу, яке відбулося 25 жовтня.

Мова йшла про те, що Дрогобиччина проти нинішньої місцевої влади, але виступає за нові обличчя у владі. Якими мають бути критерії відбору нових професіоналів? Чи можна назвати нові прізвища? На жаль, на ці та багато інших питань відповіді так і не було знайдено. Але це засідання виявилося своєрідною розвідкою боєм. Учасники Дискусійного клубу мають намір повернутися до нього ще не один раз.

Два роки тому, 31 жовтня, ми обрали нову владу. Нині навіть неозброєним оком видно, що вона не лише не виконала своїх передвиборчих обіцянок, а й довела ситуацію до кризи, причому з дій можновладців чи, вірніше, від їхньої бездіяльності не можна чекати чогось кращого. Скажімо, спад промислового виробництва у Дрогобичі склав понад 90 відсотків, у Бориславі не розв’язується проблема ліквідації загазованості та нормального водопостачання, Трускавець не має перспектив європейського курорту, а Стебник, здається, не лише зупинився в своєму розвитку, а й рачкує назад. У цивілізованих країнах подібні перші керівники вже би давно подали у відставку.

Мабуть, слід дочасно припинити повноваження цієї влади. Але головне навіть не в цьому. Скинути владу простіше, ніж забезпечити прихід набагато якіснішої. Нині маємо приклад приходу до влади авантюристів, які не розуміють, що за проблеми має те чи інше місто, а, головне, як розв’язувати ці проблеми. Маємо справу з аморальними людьми, для яких головне нажитися, в тім числі за допомогою місцевих бюджетів і хабарів, а там хоч трава не рости. Чимало чесних людей не хоче йти у владу, розуміючи, що мусить стати гвинтиком системи, яка тримається на радянському способі розподілу благ та тому ж хабарництві. Ось і маємо картину, коли нами керують невігласи, брехуни, непрофесіонали. Ми нарікаємо на них, але кардинально змінити ситуацію наразі не можемо.

На даний час уже колишній кандидат у народні депутати України Святослав Грабовський вважає, що слід створити умови, коли б чиновник не зміг вкрасти. Він є автором проекту “Акваріум”, за яким будь-яка діяльність має бути зрозумілою. За таких обставин можновладець розумітиме, що робить щось не так. Що стосується Верховної Ради чи місцевих рад, має бути персоналізація голосувань, відеозйомка, оголошення результатів. Це все можна зробити зараз.

Депутат Дрогобицької міської ради Михайло Ваврин вважає, що все залежатиме від виборів до Верховної Ради України. Зараз нема надії на формування нових команд на місцевому рівні. Якщо взяти Дрогобич, то лише чверть виборців проголосувала за цю команду. Керівники мають у середньому більше 45 років. Нинішня команда не має перспективи бути обраною вдруге. Крім того, її не підтримують у Львові та Києві. Маємо нині спад виробництва, відсутній гуманітарний блок розвитку міста, руйнується історична спадщина, розпродається комунальне майно. На його думку, є молоді люди, які могли би прийти до влади, але вони не виявляють активності. Очевидно, проявлятимуть себе лише за рік до виборів.

Голова Асоціації “Нові горизонти” та головний редактор однойменної газети Олександр Магльона покладає великі надії на громадські організації, але коли ті не звітують про свою діяльність, то навряд чи можна говорити про їхню активність. Він назвав авантюрою програму “Чиста вода”, яку буцімто впроваджували в Дрогобичі. За його словами, санепідемстанція буцімто зафіксувала раптове забруднення води, якого насправді не було. Відбувся звичайний відкат грошей. “У владі сидять не управлінці, а невігласи, - наголосив Олександр Магльона. - Порядній людині ходити у владу небезпечно”. Він вважає, що Олексієві Радзієвському й потрібна така команда, яка готова виконати будь-що.

Головний редактор газети “Франкова криниця Підгір’я” та інтернет-сайту “Трускавецький вісник” Володимир Ключак нагадав, що за чинного міського голову Трускавця Руслана Козира проголосувало лише дві тисячі виборців з двадцяти тисяч мешканців. Розрив між трійкою лідерів складав 100-200 голосів. На його думку, нема механізмів відкликання міських голів. Потрібно змінити закон про місцеве самоврядування, а міського голову обирати в два тури. Він вважає, що міська влада Трускавця здійснює наругу над мешканцями міста, мало не щомісяця піднімаючи тарифи. Трускавецькі можновладці дійшли до того, що на офіційному сайті Трускавецької міської ради звинувачують людей, які захищають свої права. Володимир Ключак засумнівався, чи справді нові обличчя у владі стануть такими.

Святослав Грабовський вважає, що депутати не будуть швидко змінювати закони. За великим принципом, нам має бути все одно, хто буде при владі нагорі. Ми повинні робити зміни знизу, на місцях.

Олександр Магльона зауважив, що хто би не був обраний до Верховної Ради, він не зробить там погоду. Якщо в опозиції один одного обливають брудом, то в Партії регіонів спостерігаємо командну гру. Лише два відсотки мешканців України є членами партій. Вони не можуть профінансувати свої політичні сили за рахунок внесків, тому ми й спостерігаємо лицемірство у великій політиці.

Керівник громадської організації “Дрогобицька громада” Богдан Юзефів вважає, що Дрогобич не привабливий для Києва, на відміну від Трускавця. Тому ставку в місті-курорті зробили на представника одного з чотирьох кланів, який переміг за мінімальної переваги, хоча, в принципі, не мало значення, хто стане міським головою. Тому ми й говоримо, що місцеве самоврядування є нульовим. Треба вміти користуватися законами, в яких прописано дуже багато цінного. А в нас фактично повторюється те саме, що було 1895 року в Австрійській імперії. Треба виробити правила гри, а державний механізм уже існує. Що би не сталося в місті, відповідальність має нести міський голова.

Керівник громадської організації “Небайдужі дрогобичани” Святослав Сурма вважає, що не можемо нарікати на чиновників, бо серед них є багато професіоналів. Вони можуть гарно працювати. Наприклад, Роман Шагала чи Ігор Хом’як, які очолюють великі підприємства у Дрогобичі, є непоганими керівниками. Є питання до керівників політичних структур. Лише під час передвиборчих кампаній вони прокидаються, шукаючи кандидатів на ту чи іншу посаду. Громадські організації теж не на тому рівні, на якому би мали знаходитись, не можуть зібрати сто чоловік, щоби провести якусь акцію. Він закликав висловити абсолютну недовіру всім політичним силам. “Політикум Дрогобиччини заслуговує жорсткої оцінки”, - підкреслив Святослав Сурма. Він запропонував провести Форум громадських сил, щоби об’єднатися.

На Дискусійними клубі були запроваджені музичні паузи. Народний трибун і фермер Ярослав Бігуняк виконав на гітарі дві власні пісні російською мовою “Мразь” і “Я - украинофоб”. Їх можна знайти в Інтернеті, набравши відповідні посилання.

Дрогобичанин Ігор Щербак, який усе життя пропрацював на долотному заводі, вважає, що якби підприємством керували місцеві кадри, такого плачевного стану не було би. І це стосується не лише долотного, а й інших крупних заводів Дрогобича.

Голова Товариства “Юрій Дрогобич” Володимир Кондзьолка вважає, що, безумовно, владу треба змінити. Але нині мова не йде про персоналії. Треба змінити правила гри. Без зміни законодавства не отримаємо відповідальної влади. “Який стосунок до латання ямок мають партії?” - задав він риторичне запитання. Законодавство наше спрощене, а до влади приходять ті, хто не виконує своїх обіцянок, і їх за це не можна запитати. Зміна законодавства потягне зміну відповідальності. З іншого боку, не можна партії відсторонювати від роботи. Він нагадав, що в 1996 році на передвиборчому плакаті Олексія Радзієвського майже ті самі обіцянки, що і в 2010 році. Міський голова обіцяє - і не виконує.

Як на мене, бориславська громада більш пасивна порівняно з дрогобицькою, тому й влада в цих містах може відповідно себе почувати.

Представник Руху “Чесно” Богдан Гринчишин вважає, що влада є годівницею. Її завданням є привчити людей до злиднів. На його думку, влада діє так, як їй дозволяє народ. Сотні тисяч людей не піднімаються проти влади. Влада боїться сили, народного виступу. Роль партій на місцевому рівні нульова. Має зростати роль громади. Спостерігаємо потужну хвилю демагогії.

Колишній освітянин Василь Лялюк каже, що ми хочемо жити по-європейськи, а найперше, що роблять у цивілізованих країнах, - це страйкують.

Михайло Ваврин запропонував звернутися до влади, аби та прозвітувалася за два роки роботи, а також заклала в бюджет кошти на електронне голосування в сесійній залі.

Святослав Грабовський зауважив, що в середньому електронне голосування коштує 6 тисяч гривень на одного депутата. Чи не простіше змінити регламент, коли б за пропозицією одного депутата відбувалося поіменне голосування?

Уже тепер колишній кандидат у народні депутати України Микола Тустановський вважає, що коли би знову став міським головою Борислава, то не припустився би багатьох помилок. Найбільшою з них вважає кадрову. Він також сказав, що, на його думку, міський голова Дрогобича не мислить стратегічно, а нинішній міський голова Борислава Володимир Фірман хотів знищити НГДУ “Бориславнафтогаз”, але йому не дали цього зробити. Підприємство врятоване, але на певний час.

Цікаві пропозиції висловили Микола Сов’як, Богдан Волощук, Вікторія Лишик, Ярослав Янишин.

Повністю звіт про це засідання Дискусійного клубу читайте на сайті tustan.io.ua

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИБОРИ ЗАКІНЧИЛИСЬ - ВИБОРИ ПОЧИНАЮТЬСЯ

 

Досвідчені політики знають, що наступні вибори починаються на другий день після закінчення попередніх. Хто нехтує цим золотим правилом, потім дорого розплачується у буквальному розумінні цього слова.

Вибори на Дрогобиччині принесли декілька сюрпризів. Насамперед слід сказати, що Роман Ілик набрав набагато більше голосів, ніж йому пророкували - фактично стільки ж, скільки всі інші кандидати в депутати.

Друга несподіванка, що фаворит перегонів у червні-серпні цього року Ігор Курус набрав так мало голосів. Або перегорів, або не знайшов своєї родзинки у цій виборчій кампанії.

Несподівано високе місце посів Павло Барнацький, на якого, схоже, ніхто не звертав серйозної уваги.

Фіаско очікувало на Михайла Задорожного, якому дехто пророкував перемогу, та Миколу Лагодича. Мабуть, їм самим слід розібратися в тому, що сталося, бо, схоже, до тверезих голосів друзів і опонентів вони не прислуховуються.

Як і прогнозувала “Тустань”, темною конячкою перегонів виявився Віктор Конц. Поки увага була зосереджена на представниках партії влади Михайлові Янковському та Михайлові Сендаку, які прогнозовано потерпіли нищівну поразку, Віктор Конц, скромний представник Державного управління справами Адміністрації президента, набирав очки у довірливих виборців. Врешті-решт з’ясувалося, що насправді він головний від влади на Дрогобицькому окрузі. В останньому номері своєї газети Віктор Конц фактично поставив на коліна місцеве самоврядування Дрогобиччини, коли міські голови Борислава, Дрогобича, Стебника, Трускавця і голова Дрогобицької районної ради уклінно дякували київському гостю за надану матеріальну допомогу. В цивілізованих країнах після такого самобичування йдуть у відставку, але панам Фірману, Радзієвському, Пецюху, Козиру і Сікорі це не загрожує.

Комічним виглядало зняття з виборів на користь Михайла Задорожного кандидатів у депутати Тараса Гентоша, Тараса Курчика і Святослава Грабовського, тим більше, що прізвища цих добродіїв ми побачили у виборчих бюлетенях.

А ще вибори запам’яталися брудними технологіями, використанням брендів партій, до яких фактично не належиш, ведення виборчої кампанії на негативі проти опонента, а не на позитиві за себе.

Кидалась у вічі явна непрохідність окремих кандидатів й одночасно їхня непомірна амбітність. Усіх невдах виборці наказали гривнею, зробивши політичний вибір на користь сильнішого.

Для багатьох було несподіванкою, що “Свобода” на наших теренах набрала більше голосів, ніж “Батьківщина”. Це свідчить не лише про розчарування цією партією на всеукраїнському рівні, а й неякісним керівним складом на місцях. З іншого боку, й керівні кадри “Свободи” на місцях бажають бути кращими, так що нинішню перемогу не слід списувати на свій рахунок, просто зростає радикалізація людей, яким набрид окупаційний режим Януковича.

Хто дивиться в майбутнє, зробить правильні висновки й вчитиметься на чужих помилках. Проте є категорія людей, які вперто йтимуть до влади, і їх ніщо не здатне зупинити.

Можемо сказати, що з цього понеділка вже розпочалася виборча кампанія не лише  президентська, якою більше переймаються в Києві, а насамперед до місцевих органів влади. На Дрогобиччині теж засвітилися окремі кандидати в народні депутати, які можуть претендувати на посаду міських голів. Зокрема це Микола Тустановський, який уже був міським головою Борислава, Святослав Грабовський, який і не приховує свого бажання стати міським головою Трускавця. На посаду міського голови Дрогобича можуть претендувати Михайло Задорожний, Микола Лагодич і Віктор Возняк. Останній з таким же успіхом може стати і міським головою Трускавця. Ось тільки чи зупинить їх думка, що вони набрали недостатньо голосів у цій виборчій кампанії, щоби претендувати на успіх в наступній? Втім, ще є час, аби перебудуватися, накопичити достатньо фінансів і підібрати потужні команди, націлені на перемогу.

Хто дійсно може сподіватися на успіх, так це Павло Барнацький, який заручився підтримкою чверті бориславців, тим більше що він уже заявив про оголошення імпічменту бориславському міському голові Володимирові Фірману.

Мабуть, лише Ігореві Курусу та Вікторові Концу нецікавими видаються мерські перегони, тому що вони розраховували на більше.

Тут слід врахувати позицію Романа Ілика. Офіційно ставши народним депутатом України, він захоче мати на Дрогобиччині своїх людей у керівництві містами. Це нормальна практика, якщо врахувати, що можуть піти з державного бюджету чималі кошти, а також інвестиції. Краще розраховувати на порядність своїх, ніж постійно перевіряти чужих. Втім, тут усе залежатиме від громад міст Дрогобиччини. Обрання Романа Ілика народним депутатом України не означатиме автоматичної підтримки людьми кандидатів на міські голови, озвучені ним. Та й ці три роки до наступних виборів йому доведеться працювати з керівниками, з якими, можливо, він би не наважився піти в розвідку. Але такими є суворі реалії життя, бо, як і обіцяв, має стати народним обранцем і для тих, хто голосував проти нього.

Якщо хтось думає, що часу до виборів до місцевих рад ще достатньо, то він глибоко помиляється. Якщо  не робити щоденної чорнової роботи, то потім, як бідному студентові, ночі не вистачить для перемоги...

Анатолій ВЛАСЮК

 

КАЛЕНДАР УКРАЇНЦЯ

 

1 листопада

1889 - Народився письменник-гуморист Остап Вишня (Павло Губенко).

1918 - Листопадовий Чин. Українці перебрали владу в Галичині.

1944 - Помер український греко-католицький митрополит і визначний громадський діяч та меценат української культури граф Андрей Шептицький.

1964 - Помер полк. Андрій Мельник - другий з черги голова ОУН, після смерті полк. Євгена Коновальця.

2 листопада

1917 - Всеукраїнський Військовий З’їзд у Києві.

3 листопада

1885 - Помер поет і письменник о. Микола Устиянович.

4 листопада

1872 - Народився поет і письменник Богдан Лепкий.

1921 - Початок Другого Зимового Походу армії УНР.

5 листопада

1625 - Куруківська угода між козаками і поляками.

6 листопада

1811 - Народився о. Маркіян Шашкевич.

1912 - Помер композитор Микола Лисенко.

1953 - Померла оперна співачка Соломія Крушельницька.

 

НАРОДНИЙ КАЛЕНДАР

 

2 ЛИСТОПАДА - АРТЕМІВ ДЕНЬ

Вшановується пам’ять великомученика Артемія, що загинув у 362 р., і праведного отрока Артемія Веркольського, який помер у XVI ст. Перший з них походив із знатного римського роду. Він переніс мощі апостолів Андрія та Луки із грецької провінції Ахайї до Константинополя, потім був воєначальником Єгипту. Згодом Артемія катували. Його поклали на кам’яну плиту, а зверху вдарили великим каменем, так що виступили нутрощі, але він лишився живим. Після цього йому відтяли голову. На цій підставі святого Артемія здавна шанували як цілителя від грижової хвороби. Інший Артемій був уродженцем села Веркола на Пінезі (воно існує й понині). У 12 років він був убитий блискавкою, коли разом з батьком боронував ріллю. Батьки поховали сина в сосновому лісі, а згодом останки перенесли в сільську церкву. Незабаром від поховання почали зцілятися люди - від лихоманки, очних хвороб.

3 ЛИСТОПАДА - ІЛАРІОНА ВЕЛИКОГО

Прославився заснуванням монастирів у Палестині. Народився у 291 р. поблизу міста Гази. Освіту здобув в Олександрії, там же хрестився. З благословення Іларіона у Палестині виникло кілька монастирів, статути для яких були розроблені ним же. Він навернув у християнство багато язичників, прославився як лікар, мав дар чудо творення. Все це дало привід назвати Іларіона Великим. Помер він на Кіпрі у 372 р. Цього дня вшановується й пам’ять Іларіона (Ларіона) Печерського. Він був сучасником знаменитого Феодосія. За свідченням Нестора-літописця, в келії Феодосія Ларіон переписував книги, “бо книгам був хитр писати”, робив багато інших справ.

4 ЛИСТОПАДА - ОСІННЯ (ЗИМОВА) КАЗАНСЬКА

Друге свято Казанської ікони Божої Матері. Воно має нагадати про визволення Москви від польських інтервентів ополченням Мініна та Пожарського в 1612 р. Неабияке значення у цій перемозі приписувалося Казанській іконі, яка була в ополченні й стала його покровителькою. Свято Осінньої Казанської відігравало важливу роль у сільськогосподарському календарі. Вважається, що того, хто одружується на Осінню Казанську, чекає велике щастя. “Що Казанська покаже, то й зима скаже”.

5 ЛИСТОПАДА - ЯКОВА

На честь зведеного брата Ісуса й апостола. Яків був сином Йосифа від його першої дружини, другою була Марія - Мати Ісуса. За переказами, після народження Ісуса Христа сини Йосифа не захотіли, щоб частиною батьківського майна володів Ісус, і лише Яків прийняв його у спільне володіння своєю частиною. Помер Яків близько 63 р. Сьогодні вшановується й пам’ять Якова Боровицького, Новгородського чудотворця. Він був юродивим у селі Боровичі. Близько 1540 р. його вбило блискавкою. Мощі перенесли у Новгород. Вони мали чудотворні властивості, від них зцілялися немічні.

6 ЛИСТОПАДА - АРЕФА

Від імені мученика Арефа Аравійського. Він був старійшиною ефіопського міста Награна. Коли в 523 р. цар-язичник захопив місто, то в полон потрапили Арефа і його дружина. Арефа відмовився зректися християнської віри й навіть захищав її у спорі. Тоді цар наказав убити Арефу і його дружинників. Загалом було страчено 2300 християн. До цього дня приєднано й шанування Арефа Печерського, ченця Києво-Печерського монастиря. Він був родом з Полоцька, помер близько 1190 р.

7 ЛИСТОПАДА - МАРКІЯНА ТА МАРТИРІЯ

На честь константинопольських мучеників, страчених у 355 р. аріанами - послідовниками вчення олександрійського священика Арія, який не визнавав єдиносущності Бога-Отця і Бога-Сина. Маркіян та Мартирія були нотаріями, тобто секретарями патріарха Павла Сповідника. Це також день вшанування двох ченців Києво-Печерського монастиря - Мартирія диякона і Мартирія затворника, які жили в ХІІІ-ХІV ст.

 

ФЛЕШМОБ ВІД “НАДІЇ”

 

 

Мабуть, це дійство надовго запам’ятається студентам факультету іноземних мов  Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка.

24 жовтня перед приміщенням, де вони навчаються, вихованці та волонтери Дрогобицького добровільного товариства захисту дітей-інвалідів “Надія” провели флешмоб. Всі разом розучили нескладний танець і станцювали його з азартом і весело.

Дійство відбулося в рамках проекту “Право має перемогти” за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні. Перед танцювальною частиною  флешмобу доброволець Корпусу Миру США Ліза Стейнхауер презентувала діяльність Товариства “Надія”, проект, який сьогодні реалізовується, та потреби і можливості членів товариства. Говорила вона рідною, англійською, мовою, адже нещодавно приїхала до Дрогобича. Студенти добре її розуміли і неодноразово аплодували.

Відтак Ліза представила і активних учасників Товариства “Надія”, які щодня долають труднощі, що й не снилися здоровим людям. Проте вони самі, їхні батьки загартували свою волю та вчаться  допомагати іншим людям з особливими потребами, в них багато чого можна повчитися.

За словами Лізи Стейнхауер, метою проекту є навчати не лише дітей та молодь з неповносправністю, їх близьких, а й широке коло громадськості, як людям з інвалідністю захищати свої права. “Я щодня бачу, які труднощі доводиться долати цим дітям, - підкреслила доброволець. – Треба повчитися в них мужності, наполегливості й терпіння”. На її думку, цей день має запам’ятатися багатьом не лише веселим танцем, а й як нагадування про неповносправних дітей, права яких треба захищати всім.

Ще довго після флешмобу Дрогобичем гуляли студентки з факультету іноземних мов, одягнені у фірмові майки Товариства “Надія”. Дійство їм явно сподобалося.

Метою проведення даного заходу було інформування молодих представників нашої громади про можливості, інтереси та здобутки учасників товариства “Надія”, формування у них толерантного ставлення до людей з особливими потребами.

Хочеться вірити, що вони ніколи у своєму житті не залишаться байдужими до оточуючих людей, які в тій чи іншій мірі від них чимось відрізняються, тому що  бачитимуть, перш за все, в кожній особі людину, яка має ті ж права, що і вони самі.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

ВІТАЄМО З ЮВІЛЕЄМ!

 

Друзі дитинства вітають з 60-літтям від дня народження

 

Тараса Івановича КАЛІЧАКА

 

і бажають йому міцного здоров’я.

 

Хай Матір Божа Вас охороняє,

сіяє втіхи зірка золота,

Ісус Христос з небес благословляє

на щедрі, довгі, многії літа!

Нехай життя квітує буйним цвітом

і день народження приходить знов і знов,

А доля хай дарує з кожним роком

Здоров’я, злагоду, любов!

Хай Бог боронить від хвороб і бід,

Ріка здоров’я щоб ніколи не зміліла.

Життя нехай дарує щедро ще багато літ

У мирі, спокої, у радості й в надії.

 

 

ФІЛЬОЗОФІЯ МАКСИМА ГІРЧИЦІ

 

Дай Боже вам здоровля, мої дорогенькі! Скучив за вами. Абисьте мені ніколи не хорували!

Всьо! Нарешті тото вар’ятство си скінчило!

Нарешті маю жінку вдома! Вже Центральна виборча комісія порахувала всі голоси, а моєї Стефки нема вдома. Що за холєра? Нарешті прийшла і сказала, жи пильнувала, аби комуняки та риганали не відібрали голосів у “Свободи”. А ви як думали? Тих людисьок у дільничній комісії купа, а моя Стефка була одна від національно-демократичних сил. Навіть до кльозету не могла відлучитися! Але як вже прийшла до хати, то спала дві доби. Я вже навіть думав, що поринула в летаргійний сон.

А мій кум Місько з Борислава розказує дивні речі. Деякі члени Фронту змін у славному місті нафтовиків працювали на Віктора Конца, деякі на Ігоря Куруса, а ще одні на Михайла Задорожного. Нє, не трафляє вас шляк? Замість того, аби працювати на об’єднаного кандидата Романа Ілика, вони розбрелися по заробітках. Не подобається, пиши заяву, йди з Фронту змін - і все зрозуміло. А то не знаєш, де свій, де чужий.

А ще в Бориславі під час виборів були купи сміття. І то не де-небудь, а в самому центрі міста, де мій кумпель Місько Сендак свою резиденцію облаштував. Чомусь жоден кандидат у дупутати не зайнявся вивезенням цього сміття. Мабуть, грошей пошкодували. А й справді, вивозь його - не вивозь, воно все одно дивним чином накопичується. Влада ж замість того, аби організувати вивезення сміття, лише поїздила по зазначених об’єктах і сказала: так, справді, є сміття. А бодай вас качка копнула!

А в понеділок Міська Сендака мали копнути з роботи. Пролетів він, як фанера над Парижем, з тими виборами, і губернатор Костюк сказав: усе, Михайле, абзац, іди на пенсію! Але Місько зденерувався від поразки і від слів очільника області й захорував. А що, має право! Вже літа не ті, аби скакати на одній нозі й перед молодими кобітами фраєритися. Поки він хворіє, ніхто не має права його з роботи звільнити, навіть кум Місько Винницький, який зараз виконує обов’язки голови Дрогобицької районної державної адміністрації. Так мій кумпель Місько може й до наступних президентських виборів хорувати, а там знову вигулькне чи то з вулиці Карпатської в Дрогобичі, чи то зі Жданівки. Такого маємо веселого хлопа, дай Боже йому здоровля!

На цій оптимістичній ноті дозвольте закінчити. Аби ваші внуки жили в незалежній Україні від Сяну до Дону!

 

ФІЛЬОЗОФ МАКСИМ ГІРЧИЦЯ

ІЗ ГОРІШНЬОЇ БРАМИ

 

На сайті tustan.io.ua ви можете залишити коментарі до статей, опублікованих у газеті “Тустань”

      

 



Создан 31 окт 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником