У БОРИСЛАВІ ОСВЯТИЛИ ДІМ МОЛИТВИ

 

У БОРИСЛАВІ ОСВЯТИЛИ ДІМ МОЛИТВИ




У неділю, четвертого листопада, в Бориславі, на Рогачці, освятили Дім молитви.

За словами Михайла Піряника, керівника громади, яка налічує сто сорок осіб, з Божою поміччю вдалося спорудити новітнє приміщення, що постало на місці старого, котрому виповнилося сто років.

Привітати бориславських братів і сестер приїхали гості зі Сполучених Штатів Америки, Німеччини, Польщі, різних куточків України.

Урочиста відправа радше нагадувала театральне дійство, ніж богослужіння у звичному церковному значенні. Короткі та змістовні проповіді зарубіжних братів і самого Михайла Піряника на основі біблійних текстів йшли до серця кожного з присутніх. А у великому залі Дому молитви зібралося не менше 500 осіб. Відтак хористи з Німеччини виконували церковні пісні на прославу Бога.

“Тустань” років п’ятнадцять тому писала про протистояння між громадою на Рогачці та міськими депутатами. Не так просто було добитися надання земельної ділянки та приміщення. Михайло Піряник, за його власним зізнанням, і досі тримає той номер газети як раритет. Брати і сестри не зневірювалися, молилися Богу і попри всі сумніви й скепсис інших збудували величний Дім молитви.

Михайло Піряник у своєму слові зазначив, що спочатку не послухав поради німецьких братів знести бульдозером старе приміщення й на його місці збудувати нове, а потім зрозумів, що був неправий. Правда, до бульдозера не вдалися, але потрохи розбирали столітнє приміщення.

Спорудження Дому молитви тривало майже два десятиліття. Михайло Піряник стверджує, що спорудили його власними силами. Люди несли останнє, аби Дім молитви таки постав. Він навів приклад однієї жіночки, яка принесла йому кульчики, подаровані зятем. Вона сказала, що й так їх не носить, а для будівництва Дому молитви, якщо їх продати, вони знадобляться. Вигадкою, як сказав Михайло Піряник, є й те, буцімто у будівництві Дому молитви допомагали брати із зарубіжних країн. Якби це було так, то подібне приміщення можна б звести за декілька місяців.

Понад дві години тривало дійство, але, схоже, мало хто втомився від цього. Відтак усім присутнім запропонували разом пообідати, а кожному подарували спеціально віддрукований Новий Заповіт. Хлопчикам і дівчаткам дісталася Дитяча Біблія.

Прикро, що на святі не було представників бориславської влади. Можна по-різному ставитися до громади на Рогачці, яка не належить до традиційних релігійних конфесій, але міський голова, який того дня був у відрядженні в Польщі, його заступники є владою для всіх бориславців, а тому просто не мали права оминути таку подію, тим більше, що їх запрошували.

Звичайно, людям традиційних християнських конфесій, які морально й духовно підготовлені, доволі легко сприймати те, що відбувається в Домі молитви. Це непосвяченим впадає в око молитва до Бога братів і сестер з заплющеними очима і простягнутими вперед руками. Від себе, однак, зазначу, що тлумачення окремих місць із Біблії з вуст зарубіжних братів, що прибули того дня до Борислава, було більш переконливим з наукової й емоційної точок зору, ніж це зазвичай буває у наших священиків, які просто повторюють завчені місця із Святої Книги. Але це моя особиста думка.

Можливо, це некоректно, бо, як кажуть ті ж німці, будь-яке порівняння кульгає на обидві ноги, але мені згадалися недавні вибори. Хтось голосував за “Свободу”, бо зневірився у лібералізмі “Батьківщини” й потребує власне радикальних дій, аби змести режим Януковича. Хтось віддав перевагу саме “Батьківщині”, бо вірить цій політичній силі, а особливо її лідерці Юлії Тимошенко. Але ж були й такі, хто голосував, скажімо, за “УДАР”. І це теж наші люди, які шукають своїх шляхів. Були й ті, хто віддав перевагу Партії регіонів, чи “Нашій Україні”, чи тим же комуністам. Значить, ми самі винні, що не зуміли достукатися до кожного, не переконали його, що не можна йти вперед, озираючись назад.

Так само і релігія та віра в Бога. Кожний іде до Творця своїм шляхом. Хтось надає перевагу релігійним обрядам, хоча й не прийняв Бога до свого серця. Тому головне все-таки знати Слово Боже, жити за Божими законами. Якби ми всі не були грішними і робили це, то на Землі вже давно би був рай. Треба дати можливість кожній людині зробити свій вибір, а тим, хто претендує на звання інженерів людських душ, не слід насильно обертати в свою віру, бо з цього зазвичай нічого доброго не виходить. Людина повинна сама усвідомити, який її шлях у цьому житті.

Мудрий завжди повчиться чогось доброго у незнайомому середовищі. А той, хто не думає, а лише сліпо слідує за іншими, та ще й без Бога у серці, втрачає насамперед сам себе.

Насамкінець хочу побажати братам і сестрам із Рогачки терпіння й віри. Вони йдуть непротореним шляхом, наражатимуться на зневіру і зневагу з боку інших. Але якщо вони обрали цю дорогу, то повинні йти нею, зносячи всі невдачі й знегоди. І нехай допоможе їм Бог!

 

Анатолій ВЛАСЮК


Відео з освячення Дому молитви шукайте на Гуглі за посиланням “Інтерв’ю Анатолія Власюка. Дім молитви”.

 

 



Создан 11 ноя 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником