ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ: ПРОБЛЕМИ ІНВАЛІДІВ ДРОГОБИЧЧИНИ

 

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ: ПРОБЛЕМИ ІНВАЛІДІВ ДРОГОБИЧЧИНИ




 

Двадцять третє засідання Дискусійного клубу було виїзним. Воно відбулось у Добровільному товаристві захисту дітей-інвалідів “Надія” і було присвячене проблемам інвалідів Дрогобиччини.

Експертом виступила керівник цієї організації Ірина Дзюрах. На її думку, ті, хто цього дня зібрався на засіданні, розуміють необхідність допомоги інвалідам, усю складність проблем, які стоять перед ними. Необхідно об’єднати зусилля людей, які можуть розв’язувати проблеми інвалідів. Є гасло неповносправних людей: з нами і для нас. Раніше говорили: не робіть для нас без нас. Справа в тім, що доволі часто проводять заходи, на які важко зібрати зацікавлених людей, а тим більше тих, для кого, власне, це робиться. Інколи хтось щиро хоче допомогти, але його допомога не адресована конкретному інвалідові, а, можливо, була би більш доцільна для іншої людини. Необхідна команда людей, яка би радилась, щоби спільними зусиллями щось робити.

Найбільше проблем, за словами Ірини Дзюрах, в інвалідів виникає в галузях освіти та медицини. Неповносправні люди стикаються з багатьма проблемами, хоча, наприклад, у сусідньому Стрию перепон у цьому нема, а ось у Дрогобичі вони залишаються. Малолітні діти-інваліди перебувають у дитячих садочках, а потім виникають проблеми зі шкільною освітою.

Всього в Дрогобичі близько 800 дітей-інвалідів, але товариство “Надія” змогло охопити лише 186 із них.

Добровільне товариство захисту дітей-інвалідів “Надія” працює над захистом прав неповносправних людей. Волонтер миру Корпусу США п.Ліза провела презентацію діяльності товариства. Пізніше у своєму виступі вона розповіла, чому приїхала в Україну і займається благодійністю, а також про відмінності підходу американського уряду до подібних організацій. Мова йде про те, що в США не втручаються в діяльність таких структур, але намагаються всіляко їм допомогти. Присутніх вразило також те, що п.Ліза, яка з подібними місіями вже була в Південній Кореї та Італії, встигла за три місяці перебування в Дрогобичі пристойно вивчити українську мову. Ось би Азарову повчитися в неї! Також волонтерка сказала, що їй дуже подобається бути в Україні й працювати тут.

Несподіванкою для багатьох був виступ Ірини Павлішак, першого керівника Добровільного товариства захисту дітей-інвалідів “Надія”. Пані Ірина зазначила, що товариство було створене ще 1990 року, і два роки з ним конфліктував перший демократично обраний керівник Дрогобича Мирослав Глубіш. У наступні роки влада не надто допомагала, але й не перешкоджала роботі товариства. До 2000-го року знаходилися благодійники, які оплачували комунальні послуги “Надії”. Коли рахунки нагромадилися, а добрих людей поменшало, Ірина Павлішак вирішила звернутися за допомогою до Церкви. Нині вона вважає це своїм найбільшим гріхом, але й подумати не могла, в якій ситуації опиниться “Надія”. Тоді ж її розраджували не робити цього, існувати окремо від церковних організацій, але вона нікого не послухала.

Сталося так, що приміщення товариства “Надія” зайняв “Карітас”, який тулився тоді в маленькій кімнатці в Трускавці. В обмін “Карітас” пообіцяв опікуватися “Надією”. Працівники релігійної організації виявилися практичними людьми. Вони забудували прекрасний парк, який був навколо приміщення “Надії”, звели новий багатоповерховий будинок.  Тепер  товариство фактично опинилося заручником “Карітасу”. Ірина Павлішак стверджує, що вона не може переступати поріг цього приміщення, бо її ілюзії щодо Церкви, яка мала би допомогти дітям-інвалідам, розвіялись, як дим. Уся проблема полягає ще й у тому, що юридично не оформлена передача приміщення від “Надії” до “Карітасу”, а тому в будь-який момент фактичних господарів можуть виселити.

Сподіваємося, що до цього справа усе-таки не дійде, тим більше коли про це дізналася громадськість Дрогобиччини. Хоча, якщо зважити на господарську діяльність Церкви, що інколи уступає місце милосердю й гуманності, всього можна очікувати.

Якщо в Дрогобичі існує Добровільне товариство захисту дітей-інвалідів “Надія”, а підлітки й дорослі з його допомогою можуть дати собі раду, то така ж категорія людей у Дрогобицькому районі фактично кинута напризволяще. Про це говорили голова Громадської ради при голові Дрогобицької районної державної адміністрації Степан Макар і колишній голова Дрогобицької районної державної адміністрації Михайло Кравець, який нині є депутатом Дрогобицької районної ради і очолює бюджетну комісію.

Всього на Дрогобиччині 861 дитина-інвалід, з них 23 сироти. Здається, влада щось робить, в тім числі й завдяки державним програмам, але фактично неповносправні діти залишаються віч-на-віч зі своїми проблемами. Якщо врахувати, що їм важче, ніж міським дітям, розв’язувати транспортні проблеми, то виходить, що вони взагалі відрізані від білого світу й не можуть виїхати за межі рідного села.

На засіданні Дискусійного клубу прозвучала пропозиція, аби депутати  зі свого фонду виділяли кошти на потреби дітей-інвалідів. Скажімо, депутати Дрогобицької міської ради щорічно можуть оперувати п’ятьма тисячами гривень. Втім, вони розподіляють ці гроші на свій розсуд, і ще невідомо, який відсоток з них іде на потреби неповносправних людей.

Ірина Дзюрах розповіла, що зараз “Надія” прийняла до своїх лав двох хлопців-близнюків із Залужан. Вони закінчили Бориславську спецшколу-інтернат для дітей, хворих на поліомієліт і церебральний параліч. Їм уже по 18 років. Що робити юнакам у селі, без спілкування з однолітками? Саме проблема ізоляції є чи не найголовнішою для таких людей.

Підприємець Михайло Кравець подарував товариству “Надія” декілька книжок, присвячених захисту прав інвалідів. Сергій Розора, підприємець із Трускавця, розповів про власний досвід роботи з неповносправними. Юрист Богдан Волощук запропонував усім присутнім дати гроші на розвиток товариства. До речі, щороку “Надія” збирає до десяти-дванадцяти тисяч гривень на свої потреби. Здебільшого допомагають небайдужі люди, а олігархи не йдуть на контакт. Я в цьому сам переконався, коли під час передвиборчої кампанії запропонував деяким грошовитим кандидатам у народні депутати по Дрогобицькому виборчому округу N121 розв’язати деякі проблеми дітей-інвалідів. Причому мова не йшла про грошову допомогу, а про конкретну для цілком реальних людей. На жаль, наштовхнувся на глуху стіну нерозуміння, хоча незначної долі витрачених на агітаційні матеріали коштів було би достатньо, аби розв’язати цю проблему. Не поспішає дати кошти й міська рада Дрогобича, хоча цього року в бюджет закладено шість тисяч гривень для потреб “Надії”. Так і не були виплачені відповідні кошти за минулий рік. Михайло Кравець пообіцяв, що робитиме усе можливе, аби в районний бюджет закласти хоч мінімальну суму для потреб дітей-інвалідів, хоча зробити це буде надзвичайно важко, оскільки район дотаційний, та й економічна криза насувається.

Всі присутні погодилися, що проблеми, з якими стикаються інваліди на Дрогобиччині, вартують того, аби винести це питання на сесії відповідних рад.

Повний текст виступів на цьому Дискусійному клубі читайте на сайті tustan.io.ua. Відеозвіт шукайте на Ютубі за посиланням “Інтерв’ю Анатолія Власюка Дискоклуб 23”.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 



Создан 26 ноя 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником