ХОСЕ ТУРЧИК - АМЕРИКАНСЬКИЙ ШПИГУН?

 

ХОСЕ ТУРЧИК - АМЕРИКАНСЬКИЙ ШПИГУН?




 

(Продовження. Початок у попередньому числі)

 

- І як зустрів Вашу родину Дрогобич?

- Переїжджаючи потягом через Тису, ми зупинились якраз навпроти прикордонного стовпу з великим гербом СРСР. Мама почала плакати з радощів: наші страждання закінчилися. Вже в Чопі супроводжуючий зник, мишеловка зачинилась.

Тогочасний Дрогобич - це інше місто, ніж сьогодні. Абсолютно всі керівні посади заводів, фабрик, державних і партійних установ займали росіяни. Велика кількість селян з гірських місцевостей намагалась, як могла, адаптуватись у ворожому для них міському середовищі. Темне, брудне місто з понурими мешканцями, одягненими завжди і всюди в чорно-сіру одіж, відразу зменшило наш оптимізм.

- І де Ви мешкали з батьками?

- Дивовижно, але ступивши в цю країну, не сказавши жодного слова, не зробивши жодної дії, ми відразу стали ворогами режиму. “Товаріщ” Стратонов, тогочасний голова міської ради, жорстко зреагував на прохання батьків допомогти з житлом. Він сказав: “Вас сюда никто не звал. Надо было привезти себе жильё с Америки”.

- І якою була реакція батьків на те, що вони побачили?

- Вражаюча безкультурність, брутальність, хамство, печерна неосвіченість швидко витверезили батьків. З допомогою добрих людей був написаний лист у Москву. Вже через тиждень до нас приїхав голова облвиконкому Яворський. Все стало на свої місця. Пропонувалося терпіти і мовчати, бо в іншому випадку - Сибір. Батькові йти на роботу на м’ясокомбінат, щоби сім’я не вмерла з голоду. Матері йти на роботу в бібліотеку. Виділити в колишній бібліотеці на вулиці Коростянській одну кімнату. Мене відправити в школу. Наостанок урядовець чисто по-людськи побажав усіляких гараздів. Через рік Яворський із-за незрозумілих причин пішов з життя. Мабуть, теж не вписувався в систему.

 

“ВСІ, КОМУ НЕ ЛІНЬКИ, НАМАГАЛИСЯ МЕНЕ ЗЛАМАТИ, ПЕРЕТВОРИТИ НА ОДНОГО ЗІ ВСІХ”

 

- Як Вашому батькові працювалося на м’ясокомбінаті?

- Про перші дні роботи мого батька на Дрогобицькому м’ясокомбінаті багато років ходили анекдоти, які були підтверджені реальними фактами. По-перше, він тридцять років перед тим пропрацював на найбільшому в світі м’ясокомбінаті “La blance” в Буенос-Айресі. По-друге, культура поведінки й одягу  за ці тридцять років нікуди не поділись. Він прийшов на роботу в костюмі з краваткою, іншого одягу в нього і не було. Директор Горбов у притаманній тому часу цинічній формі відпровадив батька на перевиховання в цех, де працівники, крім гумових чобіт і довгих плащів, що мали приховувати крадіжки, нічого не носили. Далі - більше. Треба було того дивного “американця” навчити красти. Тривалі майстер-класи бувалих працівників з технології виносу ковбаси в перший же раз ганебно провалились. Пів-палки ковбаси на прохідній підступно випала. Охорона зі сміхом відвернулася. За батьком на довгі роки залишилась назва Американець.

- А як Ви пристосовувалися до дрогобицького життя?

- Що стосується моєї адаптації, то, здається, до сьогоднішнього дня вона не закінчена. А починалося нове життя так. Брюнет з бріоліновою зачіскою, одягнений у темно-синій костюм, з хустинкою ріжком у нагрудній частині піджака, в голубій сорочці, з синьою краваткою (одяг школяра у Буенос-Айресі), переступивши поріг школи, став одномоментно чужаком, таким собі американським франтом, який є зовсім іншим. Це для радянської системи виховання явище недопустиме. З того моменту і до десятого класу, поки мене не вигнали зі школи, всі, кому не ліньки, намагалися мене зламати, перетворити на одного зі всіх.

- І що саме з Вами робили?

- Спочатку постригли на лисо, потім одягли у шкільний, напіввійськовий френч, який гриз немилосердно горло. Далі призначили в клас, де керівником була Ю.І.Дякун - депутат Верховної Ради СРСР двох скликань. Рекрутували в “червону” школу (N2) до вчителя-комуніста, депутата, передовика освіти, бо тільки вона може навчити мови. До уваги не брались мої знання і розвиток. Тепер часто у різних газетах з’являлись фотографії шановної депутатки Верховної Ради СРСР, яка повчає безмежно щасливого учня, який прибув з капіталістичної країни.

- Як далі продовжувалося Ваше навчання?

- Через три місяці опанував мову, декілька років був круглим відмінником, жодного разу не відкривши книжку. Дався взнаки запас знань із попередньої школи.

- Мабуть, аргентинська школа відрізнялася від радянської?

- Школяр, зі специфічним акцентом у мові, не по літах спостережливий, швидко зрозумів, що школа - найбільша несправедливість. Діти впливових батьків завжди і всюди отримують незаслужено найкращі оцінки й увагу. Мій перший бунт - це перенесення моїх пріоритетних інтересів зі школи на стадіон.  Там усі були рівні, принципи справедливості діяли. Вчив, часто більше, ніж давала школа, лише те, що мені було цікаво.

- А за що Вас виключили зі школи?

- В десятому класі тоді одинадцятирічної школи  на уроці географії виникла суперечка між мною і вчителькою щодо спроможності морського порту в Іллічівську. Вчителька настоювала, що в цьому радянському порту найбільші пароплави можна розвантажити за три години. А я провів своє дитинство в доках Буенос-Айреса, тому зі сміхом заперечував її слова, сказавши, що вивантажити можна за місяць. Вчителька була ідейною, її чоловік працював у міськкомі партії. Видно, вже наступив час, що я всім учителям сильно набрид, і мене виключили зі школи.

- Де Ви продовжували навчання?

- Далі були вечірня школа і політехнічний інститут. Заради справедливості слід сказати, що та вчителька географії, яка згодом стала директоркою іншої школи, і вчителі - ініціатори мого виключення з другої школи, через багато років вибачилися переді мною й запросили на роботу. Працюючи в другій школі, пройшов усі щаблі росту, і, як мені здається, приніс багато користі. Але це вже інша тема розмови.

 

“Я ТОЧНО ЗНАВ, ЩО КЛЕЙМО “АМЕРИКАНСЬКОГО ШПИГУНА” НІКУДИ НЕ ПОДІЛОСЬ”

 

- Чи мали в подальшому житті проблеми з тим, що не мислили по-радянськи?

- У сьомому класі до мене приклеїли назву “американський шпигун”, тільки тому, що мав свою думку. В десятому дехто розгледів моє “інакомисліє” як вкрай шкідливе, і це прізвисько - американський шпигун - випливло знову. Наступного разу це твердження сильних світу цього з’явилося, коли в 1970 році я відмовився виступити від імені студентів на відкритті пам’ятника Леніну за заготовленим парторгом інституту текстом. Остаточне клеймо повісили на мене, коли роком пізніше організував у Тернопільському педінституті похід студентів під обком партії на знак протесту проти несправедливого виключення нашого товариша з інституту. Здавалося, наша акція була успішною, справедливість узяла гору, але про мою аспірантуру вже ніхто не говорив. На державному екзамені з наукового комунізму поставили трійку і тим самим винесли вирок.

- Чи були Ви членом КПРС?

- На партійних зборах вчителів школи розглядали мою кандидатуру. Але ніхто не міг зрозуміти мотивів моєї відмови. Я точно знав, що клеймо “американського шпигуна” нікуди не поділось. 1986 року таки дав згоду стати кандидатом у члени КПРС, але парторг, принципова, справедлива людина, через день зі сльозами на очах розповідала, як вона переконувала секретаря міської ради погодитися з моїм вступом, але там необґрунтовано відмовили.

Дивовижно, але в системі партійного будівництва і, що найгірше, в частині ідеології КПРС на кінець дев’яностих років, за великим рахунком, зі сталінських часів нічого не змінилося, тому Радянський Союз і розвалився. Здається, мімікрія сучасних ідеологів комунізму в Україні мігрує в бік елементарної запродажності й ліквідації державності. Цей привид продовжує блукати Україною і Росією. Ліві ідеї завжди нуртують в головах збіднілих людей. Чим більша несправедливість в країні, тим більше ґрунту для цих ідей. Може здатись неймовірним, але комуністи України, яких на Заході і в усьому світі не сприймають однопартійці, називаючи бандитським кодлом, успішно пройшли в парламент.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

(Далі буде)



Создан 01 дек 2012



  Комментарии       
Всего 1, последний 1 год назад
ЮРА 25 сен 2016 ответить
Він був простий та гордий парєнь-юра хвамілія ГАГАРІН. А чого Вас СРСР прийняв, може батьки були комуністами в АРГЕНТИНІ? Скот ти перхатий. ПИЗДИ-ПИЗДИ, а правду від патріотів не сховати. Ти комуніст за всьо отвєтіш!
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником