ТУСТАНЬ № 44

 

ТУСТАНЬ № 44




 

Читайте tustan.io.ua - сайт газети “Тустань”

N44 (625) 6 - 12 грудня 2012 року Ціна 1 гривня

www. tustan.io.ua; е-mail:vlasjuk60@i.ua; тел. 067-3678019

 

Провінційний щоденник

 

ПАЛЕСТИНА

 

Організація Об’єднаних Націй надала Палестині статус країни-спостерігача. Це ще один крок, аби ця держава  стала повноцінним членом авторитетної організації.

Проти виступили США та Ізраїль. Ганебну, якщо не сказати більше, позицію зайняла Україна. Її представники під час голосування  покинули залу засідань. Мовляв, ми не за і не проти. Найгірше в цивілізованому світі сприймається відсутність позиції.

Це не перший недружній крок з боку України. На території нашої держави ізраїльські спецслужби викрали палестинця і перевезли його до себе в труні. Янукович промовчав.

Україна з багатьох питань міжнародного життя не має власної позиції. За таких обставин годі сподіватися, що тебе серйозно сприйматимуть як геополітичного гравця. Найбільша європейська держава, Україна могла би відігравати не останню роль у світовому товаристві, але режим Януковича ніяк не може визначитися куди він іде.

Формально йдемо до Європи. Це записано у відповідних документах, є стратегічною лінією України. Проте всі розуміють, що нинішнє українське керівництво, яке українським можна назвати умовно, все більше схиляється до Росії. Митний союз, а за ним і Євразійський - не такі вже примарні, як може видатися на перший погляд. Ось прийняли нещодавно народні депутати сумнівний закон про референдум, за яким завтра можемо опинитись в іншій країні.

Демонструючи свою слабкість і невизначеність у міжнародній політиці, Україна приречена на суцільні провали у політиці внутрішній, бо не може птах літати, якщо підбите одне крило. В слабку країну з невизначеними правилами гри інвестор не піде, а ще й в таку, де будь-який шахрай може підписувати мільярдні договори з вищим керівництвом. Це ж як треба не любити свою державу, щоб зробити такий ганебний крок!

Палестина і без України доб’ється своєї мети. Тільки, відіграючи все більш помітну роль на Близькому Сході, ця держава орієнтуватиметься на інших, а ми не матимемо надійного союзника в цьому регіоні. Протестів опозиції, яка би виступила проти ганебних дій українських дипломатів, теж щось не видно...

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

 

 

 

 

ІРИНА ДЗЮРАХ: “НАДІЯ” ХОЧЕ ЮРИДИЧНО УЗАКОНИТИ СТОСУНКИ З “КАРІТАСОМ”

Керівник Дрогобицького добровільного товариства захисту дітей-інвалідів “Надія” Ірина Дзюрах провела у п’ятницю, 30 листопада, прес-конференцію.

На ній, зокрема, йшлося про резонанс після проведення в стінах “Надії” Дискусійного клубу й виступу на ньому колишнього керівника цієї організації Ірини Павлішак. Завдяки засобам масової інформації про це довідалась громадськість, а також керівники церковних кіл. Як можна судити з реакції останніх, вони були, м’яко кажучи, незадоволені цим.

Нагадаємо, Ірина Павлішак говорила про те, що добровільно передала приміщення “Надії” під опіку “Карітасу”, але тепер шкодує про це, бо її сподівань благодійний фонд не виправдав.

На думку Ірини Дзюрах, журналісти деяких видань вихопили лише цю інформацію, причому зробили акцент на тому, буцімто “Карітас” хоче виштовхнути “Надію” з власного приміщення, хоча на Дискусійному клубі йшлося, власне, про проблеми інвалідів Дрогобиччини, і саме на це слід було звернути більшу увагу. На її думку, журналісти в погоні за сенсацією не вислухали іншої точки зору, зокрема, представників “Карітасу”.

Але основна думка, яка прозвучала з вуст Ірини Дзюрах, зводилася до того, що “Надія” хоче юридично врегулювати стосунки з “Карітасом”. Після уточнюючих запитань з’ясувалося, що було би добре, якби “Карітас” віддав “Надії” старе приміщення, в якому вона, власне, й знаходилась до конфлікту.

Заступник голови “Карітасу” отець Ігор Швед повідомив, що жодного конфлікту між “Карітасом” і “Надією” не було і в принципі бути не могло, бо благодійний фонд не має наміру переселяти добровільне товариство в інше приміщення. Він також піддав критиці газетярів, які, на його думку, неналежним чином висвітлюють гострі проблеми, не проводять журналістських розслідувань. “Для цього, звичайно, треба мати відвагу”, - наголосив він.

Ірина Дзюрах відповіла також на запитання журналістів і розповіла про свою зустріч з Владикою Ярославом Прирізом. Є великі сподівання, що взаємовідносини між “Карітасом” і “Надією” будуть остаточно врегульовані на користь обидвох сторін.

Після прес-конференції  я зробив для себе декілька висновків.

Найперше вкотре підтвердилася думка про бездіяльність дрогобицької влади. Мабуть, вона й досі не знає про те, що відбувається у “Карітасі” та “Надії”. З іншого боку, якби дрогобицькі чиновники знайшли можливість перерахувати кошти “Надії”, як це було затверджено рішенням однієї із сесій Дрогобицької міської ради, можливо, не було би протистояння щодо платежів за комунальні послуги, з чого, властиво, й розпочалося, м’яко кажучи, непорозуміння між “Карітасом” і “Надією”.

Другий висновок - той, що Церква залишається закритою структурою, яка не виносить сміття з хати. Знаючи про негідну поведінку окремих служителів культу, журналісти не поспішають винести цю інформацію на загал. Своєрідне табу, заборона писати на церковні теми з усіма їхніми проблемами тягнеться вже не одне століття, а тому сподіватися на інформаційний прорив не доводиться. З іншого боку, завжди існує загроза, що негативною інформацією про традиційні християнські конфесії неодмінно скористаються сектанти. Але якщо Церква є сильною, вона не повинна боятися показувати власні негаразди, бо це є вірний шлях до виправлення стану речей. Будучи часткою суспільства, Церква несе в собі як позитивні, так і негативні моменти навколишнього життя.

І насамкінець. Журналісти повинні жорстко дотримуватись етичних стандартів. У даному випадку мова йде про точку зору на ці проблеми іншої сторони. Деколи за необхідністю вчасно донести інформацію до читача нехтуємо цим золотим правилом. Уповні відношу це й до себе.

На сайті tustan.io.ua читайте детальний звіт про цю прес-конференцію, а відеозвіт шукайте за посиланням “Інтерв’ю Анатолія Власюка Ірина Дзюрах”.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

“РІЗДВЯНА СВІЧКА” ВІД “КАРІТАСУ”

Традиційно з початком Різдвяного посту Благодійний фонд “Карітас України” продовжує щорічну благодійну акцію “Різдвяна свічка”. Зібрані кошти спрямовані на допомогу дітям-сиротам, дітям, які позбавлені батьківського піклування, дітям з багатодітних та неблагополучних родин.

Різдвяні свічки виготовляються руками людей з особливими потребами. Такі свічки розповсюджуються насамперед через церковні громади в Україні і за кордоном, також через спільноти, громадські організації, навчальні заклади і серед усіх бажаючих жертводавців. Минулого року – в 2011 – вдалось розповсюдити 125 тисяч свічок.

 Зібрані пожертви через регіональні організації “Карітас України” спрямовує на допомогу потребуючим дітям-сиротам, напівсиротам, дітям з малозабезпечених і багатодітних сімей, ВІЛ-інфікованим, неповносправним дітям і молоді, дітям трудових мігрантів.

 Щороку завдяки служінню Карітасу збільшуються можливості надання допомоги. Це дозволяє брати участь в літніх оздоровчих таборах, відвідувати пізнавальні екскурсії, долучатись до роботи навчальних груп, творчих гуртків в дитячих соціальних центрах, організовувати особливі свята, бути отримувачами адресної допомоги, бути ситими і зігрітими і повернутися до життя у суспільстві.

 Ціль акції “Різдвяна свічка” - донести дітям звістку, що Бог і оточуючі люди люблять їх, що вони не покинуті і не забуті і до них висловлюють особливу увагу і піклування про їх майбутнє. Кожна запалена різдвяна свічка – особистий внесок в опіку соціально незахищеними дітьми.

 Запрошуємо Всіх не байдужих долучитися до акції і запалити у тисячах дитячих сердець вогник Світла, Добра, Надії і Любові.

 Не стіймо осторонь, а пам’ятаймо, що робимо добру справу і що спільними зусиллями ми здатні пробуджувати серця людей!

 

ЧИ ЗАКРИЮТЬ “ОРАНТУ”?

 

До редакції зателефонували відомі в Дрогобичі люди й повідомили, буцімто дрогобицька влада хоче закрити дитячий сиротинець “Оранта”. Нібито дітей порозпихають по інших подібних закладах, а працівників відправлять на біржу праці. За припущеннями, хтось із можновладців накинув оком на добротне приміщення сиротинця. Ми проводимо жрналістське розслідування з цього приводу, а також звернемося до влади за роз’ясненнями.

 

ГОРИСЛАВСЬКИЙ ЇДЕ ДО КИЄВА?

 

Керівник дрогобицьких регіоналів Сергій Гориславський може стати помічником-консультантом одного з народних депутатів України. Про це повідомляє одне з наших київських джерел. Якщо так, то постане питання про обрання нового місцевого лідера. Як відомо, кандидатура Сергія Гориславського була свого часу виставлена на противагу Ярославові Лаврику, близькому до Олексія Радзієвського, який очолював обласну організацію Партії регіонів. Тоді вдалося посунути людей Радзієвського. Нині ситуація інша. Явного протистояння між “старими” і “новими” кадрами нема, але й Партія регіонів на місцевому рівні не показує блискучих результатів. Зокрема, остання передвиборча кампанія була явно провальною. За даних умов будь-хто може замінити Сергія Гориславського, 193-го у партійному списку Партії регіонів серед кандидатів у народні депутати України.

 

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

 

У четвер, 6 грудня, відбудеться ювілейне, двадцять п’яте, засідання Дискусійного клубу. Говоритимемо про проблеми четвертої влади на Дрогобиччині. Зокрема, мова йтиме про те, чи дотримуються місцеві газетярі стандартів журналістики, моральних норм, наскільки потужним засобом дезінформації є так звані замовні статті, як виживати засобам масової інформації в сучасних умовах, аби, з одного боку, мати належне матеріальне забезпечення, а, з іншого, - не втратити честь і гідність, і, нарешті, наскільки професійним є журналістський корпус Дрогобиччини.

 

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ: ПРОБЛЕМИ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ НА  ДРОГОБИЧЧИНІ

 

Валерій Каленюк і Олег Косик

Ростислав Афанасьєв

Тарас Демко

 

Зліва направо: Світлана Швед, Олег Балог, Руслан Солонець

 

Саме цю тему 29 листопада розглянули учасники чергового, двадцять четвертого, засідання Дискусійного клубу.

Стає очевидним, що ні міліція, ні прокуратура, ні СБУ, ні суд серйозно з корупцією не борються. Маємо лише хвилі кампанійщини. Похапають декількох дрібних корупціонерів - і все. Скажімо, в Дрогобичі розтрубили, що впіймали на хабарі одного професора із місцевого університету, а в Дрогобицькому районі говорили про “закриття” головного архітектора та одного з голів сільських рад. Минув час - і про ці справи ні слуху, ні духу. Чи відпустили затриманих, чи виправдали їх, чи, швидше за все, “тримають на гачку” - до наступного етапу так званої боротьби з корупцією.

Наступного дня після засідання Дискусійного клубу в Києві мало відбутись якесь грандіозне зібрання щодо боротьби з корупцією. До речі, двоє учасників дискусії - Ростислав Афанасьєв і Олег Балог - мали бути на ньому присутніми. Особливий ентузіазм випромінював колишній майор міліції п.Афанасьєв, який на наших теренах очолює відповідну структуру по боротьбі з корупцією, охоплюючи сім районів колишньої Дрогобицької області. Втім, якщо на цьому засіданні мав виступити Віктор Янукович і вищі чини з прокуратури та міліції, то мова, швидше за все, мала йти або про черговий етап кампанії по боротьбі з корупцією, або просто вирішили поговорити на цю тему, щоби не забути. Скептичне ставлення до цього було висловлене учасниками Дискусійного клубу.

Забігаючи наперед, скажемо, що так, власне, й сталося. У новинах взагалі не показали цього засідання, а президент його не відвідав.

Але повернімося до самої дискусії. Громадський діяч Валерій Каленюк-Краковецький нагадав присутнім, а що ж таке, власне, корупція. Мабуть, багатьом доцільно дійсно мати теоретичні основи цього огидного явища, аби знати, як найперше її кваліфікувати, бо не все відноситься до корупційних діянь. Тоді знатимемо, як  боротись з корупцією.

Координатор дрогобицького руху “Чесно” Тарас Демко зупинився на діяльності цієї громадської організації під час передвиборчої кампанії. Він також зауважив, що й після виборів у “Чесно” буде багато роботи, адже слід профільтрувати депутатів місцевих рад й серйозно готуватися до виборів 2015 року.

До речі, четверо з постійних учасників Дискусійного клубу (Тарас Демко, Володимир Кондзьолка, Богдан Юзефів і Богдан Гринчишин) четвертого і п’ятого грудня мали бути в Києві на зібранні всеукраїнського руху “Чесно”, так що цікаво буде послухати наших колег після їхнього приїзду.

Говорив Тарас Демко і про так званий непотизм, коли родичі йдуть до влади. Маємо приклади не лише у Києві, а й на місцях.

Голова громадської організації “Нові горизонти” й головний редактор однойменної газети Олександр Магльона зупинився на так званій регуляторній політиці місцевої влади, а, вірніше, на фактичній її відсутності. Якби все здійснювалось, як належить згідно чинного законодавства, багатьох корупційних діянь можна було би уникнути.

Олександр Магльона запропонував також застосувати нетрадиційні форми та методи боротьби з чинною владою, аби спонукати її до більш активного виконання покладених на неї обов’язків. Зокрема, він говорив про розповсюдження листівок на актуальні теми, оскільки випуск газет - це доволі дороге задоволення. Згодом ці листівки можна було би розклеювати по місту. Пропозиція, що й казати, цікава, але яким буде її втілення у життя - покаже час.

Громадський діяч Хосе Турчик розповів про свої поневіряння різними дрогобицькими конторами. Він хоче встановити у себе в помешканні автономне опалення, але принципово не дає хабарів. Тому й доводиться по декілька разів ходити за якоюсь довідкою чи підписом у документі. Тепер мова пішла вже на другий десяток. Наш краянин усе ретельно занотовує в щоденник, так що, можливо, колись прочитаємо цей своєрідний детективний роман по-дрогобицьки.

Говорив Хосе Турчик і про те, що депутати Дрогобицької міської ради фактично грають за своїми правилами, які не збігаються з тим, що від них хоче громада. Він запропонував виписати ці правила й ознайомити з ними народних обранців. Що ж, ідея хороша, залишається “дрібниця” - втілити її в життя.

Керівник Центру громадських експертиз Олег Косик зауважив, що маємо проблеми боротьби з корупцією, оскільки пасивною залишається громада. Він запропонував провести Форум громадських організацій, на якому розглянути цю проблему.

Ідея подібного зібрання належить ще одному постійному учасникові Дискусійного клубу Святославові Сурмі. Він висловив її на одному з попередніх засідань. Але, знову ж таки, від народження ідеї до втілення її у життя - дистанція великого розміру.

Редактор “Трускавецької газети” Руслан Солонець запропонував розширити коло громадських організацій і провести Форум громадських організацій Дрогобиччини. Ідея варта уваги, але, знову ж таки, хто збиратиме докупи громадські організації не лише Дрогобича, а й Трускавця, Борислава, Стебника, Дрогобицького району? З іншого боку, слід, мабуть, провести ревізію діючих громадських організацій, бо часто-густо буває так, що є лише керівник і два-три члени, а дієвості, проведення заходів нема, як і звітності про свою роботу. До речі, з першого січня наступного року вступає в силу новий закон, за яким передбачена саме звітність громадських організацій. Тоді ми й побачимо, скільки насправді громадських організацій ми маємо. Про це присутнім нагадав Олександр Магльона.

Олег Балог, керівник громадської організації з грізною назвою “Служба безпеки управління “Антикорупція”, зупинився на проведеній роботі щодо необґрунтованих тарифів на комунальні послуги, запроваджених дрогобицькою владою. Мабуть, активісти організації дійсно старались, але до них виникло чимало запитань з цього приводу. Зокрема, Олександр Магльона зауважив, що подібну роботу провела інша громадська організація - “Дрогобицька громада” на чолі з Богданом Юзефівим. Ефективність була, адже Антимонопольний комітет призупинив виконання рішень дрогобицької влади, оштрафувавши КП “ЖЕО” на десять тисяч гривень. Олег Балог визнав, що їхня організація виграла грант щодо втілення в життя цієї теми, проте він не знайшов взаєморозуміння з боку Богдана Юзефіва, не отримав від нього необхідних документів, а тому довелося самотужки все робити самим. Тому на сьогоднішній день ми бачимо ще одну важливу проблему - взаємодію між громадськими організаціями. Якщо цього не буде, доведеться визнати, що громада не зможе належним чином контролювати владу.

Як завжди, своїм гострим словом підбив підсумки дискусії народний трибун Ярослав Бігуняк.

Детальний виклад розмови на Дискусійному клубі читайте на сайті tustan.io.ua, а відеозвіт шукайте на Ютубі за посиланням “Інтерв’ю Анатолія Власюка 24 Дискоклуб”.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

Нові вірші та оповідання Анатолія Власюка читайте на сайті tustan.io.ua

 

ЮВІЛЕЙ ДРОГОБИЦЬКИХ КОМПОЗИТОРІВ

 

 

Зліва направо: Марія Ярко, Микола Ластовецький, Людомир Філоненко, Володимир Грабовський

 

 

Зліва направо: Ярослав Бодак, Олександра Німилович, Людмила Садова

 

У жовтні 1997 року в Дрогобичі була створена місцева організація Національної Спілки композиторів України.

З нагоди ювілею в редакції “Галицької зорі” зібралися композитори та музикознавці, аби згадати пройдений шлях, намітити плани на майбутнє.

І хоча голова організації Володимир Грабовський порівняв своє дітище з п’ятнадцятилітнім юнаком, який тільки вступає в доросле життя, все ж нашим краянам вдалося багато чого досягти, особливо на тлі всеукраїнської професійної організації композиторів. Про що вже говорити, коли навіть не всі обласні центри мають своїх представників у Національній Спілці композиторів України, а Дрогобич має.

Про досягнення місцевих композиторів і музикознавців говорили відповідальний секретар організації Людомир Філоненко, керівник Дрогобицького музичного училища імені Василя Барвінського Микола Ластовецький, знані в Дрогобичі й далеко за його межами Марія Ярко, Людмила Садова, Олександра Німилович і Ярослав Бодак.

Присутні згадали світлої пам’яті Романа Сов’яка, п’ять років зі смерті якого минає 11 грудня. Добре слово пролунало на адресу відсутніх на засіданні Людвіга Тур’яба та Петра Зборовського. Перший є композитором-модерністом, який пише на так звану бомж-тематику, а його творчість відома в Європі. Другий освоює так звану етно-музику. Своїм дрогобицькі композитори вважають і Романа Савицького-молодшого, який зараз мешкає в Сполучених Штатах Америки.

Чимало теплих слів було сказано на адресу Миколи Ластовецького, який є фактично єдиним діючим дрогобицьким професійним композитором. Натомість він поділився враженнями від вистави про Бруно Шульца, прем’єра якої нещодавно відбулася в місцевому театрі, й розповів про своє захоплення новою працею Ярослава Бодака, назвавши її “великим внеском у лемківську справу”. Також Микола Ластовецький повідомив, що незабаром має народитися нова газета, яка розповідатиме про музичне життя. Зараз триває конкурс на назву газети.

Присутній на зустрічі поет і журналіст Роман Пастух згадав покійного Василя Становича, який також організовував подібні конкурси. Від себе додамо, що той потім сам назвав власну газету “Хто рано встає...” і сам собі вручив приз - десять американських доларів і пляшку горілки “Ройял”. Про це свого часу писала газета “Тустань” у статті “Десять маловідомих фактів із життя Василя Становича”. Вона потім увійшла до моєї книжки “Дрогобич і дрогобичани. За межею Вічності”.

Роман Пастух запропонував об’єднати зусилля місцевих композиторської та письменницької спілок. На його думку, з цього синтезу має вийти дещо корисне.

На сайті tustan.io.ua читайте повний виклад розмови, що відбулася, а на Ютубі шукайте відеозвіт події за посиланням “Інтерв’ю Анатолія Власюка Дрогобицькі композитори”.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

КАЛЕНДАР УКРАЇНЦЯ

 

6 грудня

1240 - Хан Батий зруйнував Київ.

1919 - Початок І Зимового Походу Армії УНР.

7 грудня

1936 - Помер письменник Василь Стефаник.

8 грудня

1868 - Засновано у Львові Товариство “Просвіта”.

11 грудня

1891 - Помер Олександр Потебня - видатний український вчений-мовознавець.

12 грудня

1764 - Цариця Катерина II скасувала гетьманщину в Україні.

1890 - Народився полковник Андрій Мельник.

 

НАРОДНИЙ КАЛЕНДАР

 

7 ГРУДНЯ - СВЯТО КАТЕРИНИ

Як вважають дослідники, у давнину це був день “дівочої долі”, але згодом церква пов’язала його зі святою великомученицею Катериною, страченою на початку IV ст. Вона була дочкою багатих і знатних вельмож в Олександрії, тому батьки дали їй добру освіту. Катерина зачитувалася творами Гомера, Платона, Демосфена та інших античних філософів. Під впливом матері прийняла християнську віру. Її довго мучили, потім відтяли голову мечем. Так вона скріпила свій союз із Небесним Нареченим - Ісусом Христом. Саме тому свята Катерина вважається покровителькою шлюбу й наречених, заступницею вагітних жінок. За старих часів при важких пологах зверталися до неї з особливою молитвою. Та, звичайно, найбільшу шану їй віддавали незаміжні дівчата, адже це була пора ворожіння про наречених. Завершувалося свято вечерею, під час якої молодь співала пісень, розважалася іграми, але без танців, бо триває Різдвяний піст. “Якщо Катерина по воді, то Різдво по льоді”.

8 ГРУДНЯ - КЛИМЕНТІВ ДЕНЬ

За ім’ям священномученика Климента, Папи Римського, який помер в 101 р. Про час і місце його народження нічого не відомо. За однією з версій, він був рабом консула Тита Флавія Климента, одержав волю і, за звичаями того часу, взяв ім’я свого господаря. Ще при житті він користувався високою повагою серед римських християн. За переказами, у єпископський сан його висвятив апостол Петро. Згодом його було заслано до Інкерманських катакомб у Криму. Там він продовжував пастирську діяльність серед християн. За наказом римського імператора Траяна його прив’язали до якоря й втопили в Чорному морі. В народі цей день здавна звуть Климентієм, а через співзвучність слів виникла приказка, що на Климентія зима клин клином вибиває, тобто морози змінюють один одного.

9 ГРУДНЯ - ХОЛОДНОГО АБО ЗИМОВОГО ЮРІЯ

Його називають також Осіннім Єгорієм (Георгієм) та Юр’євим днем. “У нас два Єгорія: один голодний, другий холодний” (див. 6 травня). Це свято встановлене київським князем Ярославом Мудрим (у хрещенні Георгієм) на честь освячення спорудженої ним у Києві церкви святого Георгія. Храм було закладено в 1037 р. поблизу Софійського Собору. Він входив до грандіозного архітектурного ансамблю “міста Ярослава”. Церкву освятив сподвижник Ярослава перший Київський митрополит з українців Іларіон. До наших днів храм не зберігся. Зимовий Георгій збігався із закінченням усіх робіт у полі, в городі, саду, і селяни приступали до зимових занять. Здавна за тиждень до свята і тиждень після нього наймані безземельні селяни користувалися правом переходу від одного землевласника до іншого. Пізніше ці переходи заборонили, що було зафіксовано у сумнозвісному прислів’ї: “Ось тобі, бабо, і Юріїв день”. За цим святом визначають погоду. “Який день на Юрія, така й зима”.

10 ГРУДНЯ - РОМАНА ЧУДОТВОРЦЯ

Цей святий жив у V ст. поблизу Антіохії. За містом знайшов залишений господарями будинок, у якому прожив до старості. Харчувався він хлібом і сіллю, пив лише воду, носив волосяницю і вериги. Мав дар чудо творення: вилікував багато безплідних жінок, і всі вони народили дітей. Саме тому до цього святого звертаються з молитвою в надії позбутися безплідності.

11 ГРУДНЯ - СТЕФАНА НОВОГО

На честь візантійського сповідника християнської віри Стефана. Відзначався Стефан широкою ерудицією, навчатися почав ще в шестирічному віці. Уславився Стефан як активний прибічник іконошанування, зцілював за допомогою ікон і взагалі прославився чудо творіннями. Помер мученицькою смертю в 768 р. Ім’я Новий одержав на відміну від первомученика Стефана.

12 ГРУДНЯ - ПАРАМОНА

За ім’ям мученика, страченого разом із 370 християнами в 250 р. За старих часів примічали, що коли цього дня ранок красний, то бути грудню ясним, а коли сніг випаде, то заметілі будуть до Миколиного дня (19 грудня). Багато снігу на Парамона віщує добрий урожай влітку.

 

ХОСЕ ТУРЧИК - АМЕРИКАНСЬКИЙ ШПИГУН?

 

(Закінчення. Початок у NN42-43)

 

- Розчарованого електорату завжди вистачає. Лицемірство, продажність, зради наших партійних бонз з так званого демократичного блоку тільки рішуче збільшують прихильників так званих комуністів України, які, за великим рахунком, до ідеології тих же комуністів Західної Європи, Південної Америки дуже далекі.

 

“У НАС ВСЕ НАВПАКИ, НІЖ У ЯПОНЦІВ”

 

- Пане Хосе, Ви відповіли, чому Вас толерували як американського шпигуна. Зрештою, був такий час і така система. Але чому в інших часових координатах та за інших політичних умов Вас називали аргентинським комуністом, а дехто продовжує це робити й зараз?

- Наприкінці вісімдесятих - на початку дев’яностих років з великим ентузіазмом я сприйняв зміни, які відбувались в Україні. Ні хвилини не сумнівався, що це гігантська дешева підробка соціалізму, що СРСР мусить бути демонтований до кінця. Ейфорія швидкої несподіваної перемоги демократичних сил не дала змогу задуматись (а чи хтось хотів думати?), як з соціалізму в частині державної, комунальної, колгоспної власності по справедливості перейти до приватної власності. Такого досвіду в природі не існувало, але до сьогодні перерозподіл цієї власності в кожному місті чи селі відбувається несправедливо.

- Але ж була віра, що до влади прийдуть чесні люди.

- Пане редакторе, уявіть собі, що в окремому місті Дрогобичі влада хворобливо чесна, всі понад двадцять років незалежності боролася за розумний і чесний підхід до комунальної власності. А чому ні? Ми, галичани, справжні українці, серед нас немає лицемірства і продажності. У нашому керівництві нема москалів, жидів, китайців. Ми всі браття! Ось і я так думав, що ми зможемо бути прикладом до наслідування для наших братів зі Сходу України. Помилився!

- Що ще від самого початку змін в Україні Вас насторожило?

- Знову-таки несподівана перемога демократичних сил проявилась у непродуманому й поспішному проекті будівництва Соборної України через прирівнювання до спільного знаменника всіх мешканців держави незалежно від віросповідання, мови, історичного досвіду. Причому висловлювання і дії багатьох професійних українців носили досить брутальний і категоричний характер і були недопустимі з точки зору толерантності, свободи і демократії щодо інших українців зі Сходу. Це чистої води новітній большевизм. Чим все скінчилося, ми бачимо. За понад двадцять років незалежності мешканці Півдня та Сходу України не стали нашими твердими союзниками. Вони залишились іншими. Олігархат сповна скористався з цього, збагатившись непомірно. Тепер капітал, по суті, вирішуватиме дуже багато, але сподіваюсь, що не все.

Ось за ці та подібні висловлювання справжні галичани, непримиренні борці за Україну від Дону до Карпат назвали мене аргентинським комуністом. До речі, за приблизно те саме Мирослава Мариновича тепер дехто називає ліберастом. Будь тепер мудрим!

- Кажуть, Ви маєте вдома трьох мавпочок...

- Недавно мій приятель Артур привіз мені із Нідерландів у подарунок трьох мавп, виготовлених із червоного сандалового дерева. Згідно з філософією зен японської релігії шінто, є притча про трьох мавп. Одна з них закриває лапками свої очі, інша - вуха, а третя - рот. Своїм жестом перша мавпа говорить: “Я не бачу зло і дурість”. Друга каже: “Я не чую зло і дурість”. А третя: “Я не розмовляю зі злом і дурістю”. Це все має на увазі не традиційне фатальне українське прислів’я “Моя хата скраю - нічого не знаю”, і не хочу знати. У японців же все навпаки: не дивлюсь, не слухаю і не говорю погано. Мовляв, я скраю від поганого. Кожного дня по багато разів бачу перед очима цих мавпочок і думаю, наскільки їхні фігурки відповідають стану українського громадянського суспільства. Правда, у нас все навпаки, ніж у японців...

 

Анатолій ВЛАСЮК   

 

“ІНФАРКТ” ПОДАРУВАВ СВЯТО ДІТЯМ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

 

У понеділок, 3 грудня, в Міжнародний День інвалідів, у Центрі душпастирства молоді зібралися вихованці Дрогобицького добровільного товариства захисту дітей-інвалідів “Надія” та дитячого сиротинця “Оранта”.

Разом з ними у залі були батьки, опікуни, працівники “Надії” та “Оранти”, а також студенти факультету романо-германської філології Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка.

Треба було бачити дружню атмосферу, яка панувала перед початком дійства. Всі зустрілися, ніби давні знайомі, обмінювалися привітаннями, поцілунками, щирими посмішками. Скільки людяності було в цьому, чого так часто бракує людям без особливих потреб.

Керівник “Надії” Ірина Дзюрах привітала присутніх і запросила до слова колектив клубу веселих і кмітливих цього факультету “Інфаркт”. Студенти розігрували кумедні сценки, викликаючи шалений регіт і оплески в залі, грали на фортепіано й гітарі.

Але час проминув швидко і багато хто не хотів розхо-дитися. Студенти пообіцяли ще не один раз веселити дітей з особливими потребами. “Лише закличте нас - і ми прийдемо!”.

Фотографії дивіться на сайті tustan.io.ua, відеорепортаж шукайте за посиланням “Інтерв’ю Анатолія Власюка День інваліда”.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

З ДНЕМ АРМІЇ!

Редакція газети “Тустань” вітає своїх друзів з Днем Збройних Сил України!

Панове офіцери, бажаємо вам міцного здоров’я, гідного матеріального достатку, сімейного затишку, здійснення всіх мрій і бажань.

Хай небо над нашими головами завжди буде мирним!

Тримаймо сухим порох у порохівницях!

 

 



Создан 15 дек 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником