БАРАБСЬКИЙ МІСТ №1

 

БАРАБСЬКИЙ МІСТ №1




 

БАРАБСЬКИЙ МІСТ

 

 

БОРИСЛАВСЬКА ГАЗЕТА

N1

16 - 31 січня 2013 року

Ціна 1 гривня

 

 

НАЙВПЛИВОВІШІ БОРИСЛАВЦІ 2012 РОКУ 

 

Експертна група незалежного опозиційного часопису “Тустань” оприлюднила список найвпливовіших осіб, які мали вирішальний вплив на розвиток Дрогобиччини у 2012 році.

В документі зазначено, що експерти спеціально не називали прізвища представників правоохоронних, силових і фіскальних структур, а також бандитських угруповань, які, звісно, теж впливають на розвиток нашого краю, але роблять це опосередковано.

Названі й найвпливовіші бориславці 2012 року. До першої п’ятірки увійшли отець Роман Василів, Володимир Фірман, Віктор Конц, Роман Ілик та Володимир Голобутовський.

Перше місце отця Романа Василіва, здається, ні в кого не викликає сумнівів. Мабуть, жоден священик Дрогобиччини не має такого впливу на розвиток окремо взятого міста. Отцеві-доктору вдалося впродовж останніх років зосередити в храмі Святої Анни, настоятелем якого він є, мощі 334 святих, серед яких – 12 апостолів Ісуса Христа і навіть часточка хреста, на якому Його розіп’яли. Звичайно, у багатьох це викликає сумніви. Ще не факт, що отцеві Роману Василіву вдалося підпорядкувати діяльність місцевої влади служінню Богу, але навіть неозброєним оком видно його вплив, скажімо, на міського голову. Встановлення й освячення пам’ятника Святій Варварі, візит до Борислава Глави УГКЦ Святослава Шевчука, інші події та акції ще більше піднесли роль отця Романа Василіва.

Належний вплив на хід подій у Бориславі має міський голова Володимир Фірман, якому експерти віддали друге місце. Вони зазначають, що він намагається послідовно втілювати в життя свою передвиборчу програму, проте темпи, з якими це робиться, явно недостатні, аби було про що вагомо прозвітувати в 2015-ому році, - і це при тому, що Володимир Фірман привселюдно заявив, що вдруге на посаду міського голови не балотуватиметься. Експерти також зазначали його тісну співпрацю як з партією влади в цілому, так і з її окремими представниками зокрема, хоча Володимир Фірман йшов до влади як представник опозиційної сили - Фронту змін. З одного боку, зрозуміло, що потрібна співпраця з владою, яка дає кошти на розв’язання бориславських проблем, з іншого – нівелюється саме поняття опозиційності в Бориславі, що негативно впливає на рівень довіри до влади. За результатами внутрішнього опитування, проведеного експертами, за нинішню владу проголосувало б утричі менше, ніж на виборах 2010 року, а рівень довіри до міського голови коливається в межах 7-11 відсотків з числа опитаних.

Третє місце, за оцінками експертів, посів Віктор Конц, кандидат у народні депутати України по Дрогобицькому виборчому округу N121, працівник Державного управління справами, яку в народі називають “Дусею”. Уродженець Борислава, мешканець Києва і Дрогобича (на деякі вихідні та свята, бо там живе його родина), він фактично став представником влади у місті нафтовиків. Особливо яскраво це було видно під час передвиборчої кампанії, але й після неї він не забуває про Борислав.

На четвертому місці, за оцінками експертів, народний депутат України Роман Ілик. Уродженець Борислава (хоча його дитячі й юнацькі роки минули в Дрогобичі), випускник Бориславського медичного училища (тепер коледжу), він після виборчої кампанії починає набирати обертів щодо впливу на розвиток Борислава. Міська влада змушена буде з цим рахуватись, обережно балансуючи між партією влади й опозицією, яку представляє Роман Ілик. Очевидно, що міський голова займе прагматичну позицію, сподіваючись отримати допомогу і від тих, і від інших, але з урахуванням того, чи зміцнюватиметься влада, чи набиратиме вагу опозиція. Зі свого боку, Роман Ілик теж  вестиме прагматичну політику стосовно бориславської влади, яка не підтримала його на виборах.

Першу п’ятірку замикає депутат Львівської обласної ради Володимир Голобутовський. Він надає посильну допомогу в розв’язанні місцевих проблем як підприємець, хоча в обласній раді не займає активної позиції. Поза очі його ще називають “сірим кардиналом”, до думки якого прислухаються священики та можновладці, а його власна не публічність породжує чимало чуток і домислів про цю людину.

Шостим, за оцінками експертів, є доктор богословія Павло Василів, син отця Романа Василіва. Його вплив на розвиток подій у Бориславі пов’язаний радше не з церковними та релігійними справами, а з економічними чи подібними до них. Стало загальноприйнятою думкою, що він має зв’язки з Ватиканом і за допомогою італійських підприємців зможе налагодити середній бізнес у Бориславі. Думки експертів з цього приводу розділились. Одні вважають, що роль Павла Василіва в розвитку підприємництва у Бориславі зростатиме, інші думають, що в його особі місту нафтовиків можуть запропонувати чергових каськівих і лижних інструкторів. Проте всі одностайні в тому, що лише час покаже, хто з експертів був правий.

На сьомому місці, за оцінками експертів, - Павло Барнацький, кандидат у народні депутати України по Дрогобицькому виборчому округу N121. Він набрав понад 23 відсотки голосів виборців, заявив про готовність розпочати процес імпічменту чинному міському голові, що знайшло підтримку серед чималої кількості бориславців. Експерти вважають, що роль Павла Барнацького на розвиток подій у Бориславі згасатиме.

Восьме місце експерти віддали депутату Бориславської міської ради Михайлові Лазару. Він є неформальним лідером опозиції, хоча порівняно з попередньою каденцією його вплив на розвиток подій у Бориславі є значно нижчим. Проте експерти прогнозують підвищення популярності Михайла Лазара серед бориславців у зв’язку з погіршенням економічної та соціальної ситуації в місті нафтовиків.

На дев’ятому місці Іван Удовенко, колишній міський голова Борислава. Експерти прогнозують падіння його ролі в розвитку подій у Бориславі в зв’язку з тим, що він більше не очолює місцевий осередок Партії регіонів.

Десяте місце експерти віддали головному редакторові часопису “Нафтовик Борислава” Романові Соловчуку - найперше тому, що той фактично став монополістом у царині поширення інформації в місті нафтовиків, хоча оцінили цю постать від вкрай негативної до негативної, чого не було зроблено стосовно інших найбільш впливових бориславців. Не виключено, що 2013 рік може стати останнім в його інформаційній кар’єрі, яка не відповідала професійним і моральним засадам журналістики.

Другу десятку відкриває міністр юстиції України, Почесний громадянин Борислава Олександр Лавринович. Експерти зазначають, що місцева влада очікувала з його боку більшої допомоги, сподіваючись на неї і в 2013 році.

На думку експертів, посилить свої позиції селищний голова Східниці Іван Піляк - завдяки вітчизняним і закордонним олігархам, які  “окупували” ласі території.

Також експерти серед найвпливовіших бориславців 2012 року назвали керівника нафтогазовидобувного управління “Бориславнафтогаз” Ігоря Михайлишина та заступника голови Львівської обласної державної адміністрації Михайла Янковського. Очевидно, їхні рейтинги і вплив на розвиток подій у Бориславі були би вищими, якби експерти віднесли їх до самостійних керівників. Це ж стосується і Миколи Тустановського, кандидата у народні депутати України по Дрогобицькому виборчому округу N121.

До найвпливовіших бориславців 2012 року експерти віднесли першого демократично обраного міського голову Борислава Володимира Копися, депутатів першого демократичного скликання Любов Дадацьку, Романа Копися, Мирона Пігура і Ярослава Дзіндзя, заступника головного редактора газети “Нафтовик Борислава” Петра Магура, директора Бориславської друкарні Мар’яна Наминаніка, підприємців Ореста Наминаніка та Юрія Флюнта, секретаря міської ради Ігоря Мельника, заступника міського голови Сергія Оленича, депутата Львівської обласної ради Осипа Магура та ще деяких осіб, яких назвали один-два експерти.

Експерти вважають свої оцінки суб’єктивними, що може не співпасти з думкою більшості, проте той факт, що їхні оцінки здебільшого співпадали, теж є знаковою подією.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

БОРИСЛАВСЬКІ НОВИНИ

 

“УКРНАФТА” ГОТОВА НАДАТИ БОРИСЛАВУ 4,5 МІЛЬЙОНА ГРИВЕНЬ на будівництво доріг, але нема механізму передачі цих грошей.

31 ГРУДНЯ МИНУЛОГО РОКУ В БОРИСЛАВІ ЗАРІЗАЛИ ЖІНКУ, якій був 41 рік. Сиротами залишилося троє дітей. Убивцею виявився 28-річний чоловік, який її кохав.

НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ УКРАЇНИ РОМАН ІЛИК став першим заступником голови Комітету Верховної Ради з охорони здоров’я.

ЗА ОСТАННІ СОРОК РОКІВ У БОРИСЛАВІ не пробурено жодної свердловини.

СХІДНИЦЯ ОТРИМАЛА ГРАНТ ЄВРОСОЮЗУ за результатами конкурсу в рамках Програми прикордонної співпраці Польща-Білорусь-Україна 2007-2013 на реалізацію проекту “Будівництво багатофункціонального відпочинкового комплексу (амфітеатру) на вул. Шевченка, 6В” загальною вартістю 4 млн. грн.

ЗАГАЛЬНА КІЛЬКІСТЬ ХВОРОГО НАСЕЛЕННЯ ПО БОРИСЛАВУ знаходиться вище середніх обласних показників. Особливо турбує стан захворюваності на онкопатологію, який є найвищим в області.  Стан смертності населення працездатного віку у м.Бориславі (838,2 на 100 тисяч населення) є найвищим в області. Високою є захворюваність на хвороби органів дихання, зокрема, бронхіальної астми. Показник на 1000 дорослого населення 6,6, а середньо-обласний 4,3. Хронічний бронхіт - показник на 1000 населення 28,5, а середньо-обласний 22,8. Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки - 24,2, а середньо-обласний 18,4. Висока також захворюваність органів кровотворення. Не може не турбувати високий рівень дитячої інвалідності з приводу вродженої патології, високий рівень первинного виходу на інвалідність дорослого населення у працездатному віці

МИНУЛОГО РОКУ НА ВУЛИЦІ ДОВЖЕНКА ВИБУХНУВ ГАЗ за двадцять метрів від житлового будинку. Якби він пішов у підвал, могла трапитись жахлива трагедія.

СВОГО ЧАСУ “УКРНАФТА” ПЕРЕДАЛА ДЕГАЗАЦІЙНІ КІОСКИ на баланс водоканалу. Проте в цій організації не було спеціалістів з їхнього обслуговування, а самі установки розкурочили.

СХІДНИЦЯ ГОТУЄ ЗАЯВКУ НА УЧАСТЬ У ПРОЕКТІ “Будівництво Музею нафти і газу (скансена)” загальною кошторисною вартістю 900 тисяч гривень.

 НА ЗЕМЕЛЬНІЙ ДІЛЯНЦІ, ДЕ РОЗТАШОВАНА БОРИСЛАВСЬКА СЕРЕДНЯ ШКОЛА N7,  виявлено  більше 10 шурфів-колодязів.  Окрім цього, на території школи пробурено 10 дегазаційних свердловин. За даними лабораторних досліджень атмосферного повітря, які проводились працівниками Львівської обласної санепідемстанції, на території школи спостерігається перевищення гранично допустимої концентрації вуглеводневих газів від 1,6 до 2,45 разів.

2012 РОКУ, КОЛИ ПОДАТОК НА ДОХОДИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ стали зараховувати за місцем реєстрації підприємств, до міського бюджету тільки від ПАТ “Укрнафта” не надійшло близько 3,6 мільйона гривень. Аналогічна картина з ПАТ “Укртелеком” (мінус 135 тисяч гривень) чи ВАТ “БЕЛМЗ” (мінус 380 тисяч гривень), низкою інших підприємств.

ІЗ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ СХІДНИЦЯ ОТРИМАЛА на соціально-економічний розвиток селища 5 мільйонів 693,9 тисяч гривень, які за рішенням селищної ради розподілено на будівництво мосту полегшеної конструкції через р. Східничанку з вул. Т. Шевченка на вул. Зарічну - 425,1 тисяч гривень, берегоукріплення р. Східничанки - 1 мільйон 228,3 тисяч гривень та будівництво очисних споруд глибокого біологічного очищення стічних вод для каналізування вул. Є. Коновальця - 4 мільйони 310,4 тисяч гривень.

У ВЕРХОВНІЙ РАДІ УКРАЇНИ ЗАРЕЄСТРОВАНЕ МІЖФРАКЦІЙНЕ ОБ’ДНАННЯ “ЛЬВІВЩИНА”. Співголовами об'єднання стали народні депутати Ірина Сех та Степан Кубів. Як зазначила Ірина Сех, до міжфракційного об’єднання увійдуть народні депутати від Львівщини. “Ми домагатимемося справедливого розподілу коштів між областями України та ефективного їх використання”, - наголосила вона.

ПОБАЧИВ СВІТ ПЕРШИЙ НОМЕР ЧАСОПИСУ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛІСТА “КРИЇВКА”, редактором якого є Анатолій Власюк. У ньому вміщені ексклюзивні матеріали про Степана Бандеру, статті Провідника Всеукраїнської організації “Тризуб” імені Степана Бандери Василя Іванишина, доктора філологічних наук Петра Іванишина, інтерв’ю керівника Центру імені Дмитра Донцова Олега Багана, звіти про круглі столи, нові видання та інше.

 

 

ПОЧАТОК КІНЦЯ ВОЛОДИМИРА ФІРМАНА,

або Чому бориславська громада проігнорувала звіт міського голови?

 

26 грудня минулого року в Палаці культури нафтовиків мав відбутися звіт міського голови Володимира Фірмана та його заступників.

Всього прийшло 18 осіб – представники влади та журналісти, а також два бориславці, причому один щиро зізнався, що потрапив сюди випадково. Звіт, зрозуміло, відмінили.

Напрошуються три версії, чому так сталось. Або міський голова та його команда зробили все, що обіцяли, і громаді нічого вже вимагати. Або місцеві засоби масової інформації, які повідомили про звіт, мало хто читає, дивиться і слухає, а тому ніхто не прийшов. Або мова йде про байдужість громади, яка зрозуміла, що ця команда вже ні на що не здатна, а тому нема що в неї й вимагати.

Особисто я схиляюся до другої й третьої версій, бо абсурдно вірити в те, що команда Володимира Фірмана бодай наблизилася до виконання своїх передвиборчих обіцянок. До цього слід додати й те, що час звіту був обраний вкрай невдало. Робочий час, люди готуються до свят – а тут слухати ще звіт міського голови про справжні й уявні здобутки. Хоча минулого року о цій порі людей був повен зал, а перші місця займала опозиція, яка цього разу навіть не чула про проведення звіту.

До речі, подібні акції не є примхою чи забаганкою міського голови, а чітко виписані у законі про місцеве самоврядування. Міський голова просто зобов’язаний звітувати перед громадою, як і його заступники та депутати міської ради, так що слід сподіватися на повторення дійства.

А напередодні, 24 грудня, міський голова дав прес-конференцію для місцевих засобів масової інформації. Враження від цього неоднозначне. З одного боку, бориславській владі дійсно вдалося просунутися вперед у розв’язанні певних проблем, зокрема з водопостачанням, хоча темпи явно не відповідають заявленим Володимиром Фірманом намірам про цілодобове водопостачання. Хіба би він ішов на другий п’ятирічний термін, але на попередніх прес-конференціях уже неодноразово заявляв, що вдруге балотуватися не буде.

З іншого боку, складається враження, що влада абсолютно переконана в тому, що зробила набагато більше, ніж усі попередні команди, разом узяті. Амбітність, некритичність, сприймання лише спроби розставити всі крапки над “і” як особисту образу і необ’єктивну критику – ось, мабуть, основні характеристики нинішньої команди. А поза тим навіть неозброєним оком видно непрофесіоналізм, замовчування критичних ситуацій, вихваляння міського голови і таке інше.

Початок кінця Володимира Фірмана як політичного діяча містечкового масштабу розпочався наступного дня після того, як він став міським головою. І в цьому нема нічого образливого, адже коли народжується дитина, вона робить перший крок до смерті. Такий закон природи – як у житті, так і в політиці. Головне, гідно прожити життя, щоби люди згадали про тебе теплим словом. Володимир Фірман мав можливість увійти в історію Борислава як найуспішніший міський голова часів незалежності України. Команда сформована ним практично з однієї політичної сили – Фронту змін. Більшість депутатського корпусу, заступники і секретар міської ради, депутати обласної ради теж представляють цю політичну силу. Від самого початку міський голова відкинув послуги опозиції. Натомість стало зрозуміло, що в своїй діяльності він більше спирається на партію влади. Вже тепер колишній лідер місцевих регіоналів Іван Удовенко став його радником, а заступник голови Львівської обласної державної адміністрації Михайло Янковський та представник Державного управління справами Віктор Конц (два останні балотувалися в народні депутати України по Дрогобицькому виборчому округу N 121) впритул опікуються Бориславом, не випускаючи з дружніх обіймів Володимира Фірмана.

І все ж найбільшою помилкою Володимира Фірмана та його команди стало те, що нема фактичної опори на бриславську громаду. Не вда-лося здобути нових прихильників, які на виборах голосували проти нього, а з тих, хто підтримав, чимало вже розчарувалося в діяльності чи, вірніше, бездіяльності міського голови та його команди.

Володимир Фірман як міський голова Борислава не надає належного значення всім стратегічним напрямкам розвитку міста, не розрізняє стратегічних і тактичних форм і методів діяльності, через свою самовпевненість не має перспективи бачення і розв’язання проблем.

Звичайно, слід розв’язувати проблеми водопостачання і загазованості, шукати інвестора на озокеритову шахту, займатись іншими стратегічними питаннями. Але водночас не слід забувати, що є ряд стратегічних завдань так званого гуманітарного циклу, які можна самостійно розвивати, а в перспективі черпати кошти на розв’язання життєво важливих проблем Борислава. В нашому місті жили й працювали Стефан Ковалів, Іван Гнатюк, Євген Титикайло. Будь-яке європейське містечко пишалось би цими постатями, належно би їх вшановувало, створило би меморіальний комплекс, проводило щорічні наукові конференції та літературні форуми, створило туристичні маршрути для прихильників їхнього таланту в Україні та за кордоном. Проте в Бориславі нема ентузіастів цієї справи, а влада не надає належного значення цьому напрямку роботи.

Окремо слід сказати про розвиток Східниці і вплив селища на Борислав. Нині ці територіальні одиниці розвиваються ніби окремо одна від одної, кожна викручується, як може, хоча за інших обставин та інших керівників Борислав міг би багато скористатись зі Східниці, а Східниця з Борислава.

За великим рахунком, міський голова, грубо кажучи, не повинен вилізати з Києва та Львова, Польщі та Чехії, інших європейських країн, розв’язуючи нагальні проблеми, шукаючи інвесторів. Натомість Володимир Фірман може цілі дні присвятити розв’язанню проблеми прориву труб чи обледенінню дороги на Східницю, ніби в нього немає заступників чи відповідних комунальних служб. Швидше за все, він просто їм не довіряє або звик все виконувати сам, ні на кого не покладаючись.

... На прес-конференції доктор богословія Павло Василів назвав Володимира Фірмана людиною з європейським мисленням, що різонуло слух, так що журналісти переглянулись між собою й ледь помітно усміхнулись. Але якщо в місті нема нормального громадського туалету, про яке європейське мислення можна говорити?..

Розповідь про прес-конференцію і звіт міського голови читайте і дивіться фотографії на інтернет-сайті tustan.io. ua, а відеозвіт шукайте в Ютубі за посиланням “Інтерв’ю Анатолія Власюка Володимир Фірман” і “Інтерв’ю Анатолія Власюка Звіт Володимира Фірмана”.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

НА СЛУЖБІ В РЕЖИМУ  ЯНУКОВИЧА,

або Чи стане Роман Соловчук Заслуженим журналістом України?

 

У червні минулого року редактор “Нафтовика Борислава” Роман Соловчук отримав Золоту медаль української журналістики. Наприкінці грудня часопис, який він очолює, визнали найкращою міською газетою Львівщини. Для повного щастя “золотоперому галанівцю” залишилось отримати з рук Януковича звання Заслуженого журналіста України. Подейкують, що певні тілорухи для цього Роман Іванович уже здійснив.

Якось мої колеги-журналісти з Дрогобича, побачивши номер “Нафтовика Борислава”, розсміялись. “Та в радянські часи багатотиражки були кращими!”, - сказав один із них. Мені ж стало сумно.

За сорок років своєї журналістської діяльності в Бориславі Роман Соловчук створив фактично монополію на слово. Дозовану інформацію, редакторську цензуру, відсутність живої думки видно неозброєним оком. З одного боку, він виявився нікудишнім менеджером, плодячи з року в рік борги, отримуючи при цьому дотації з міського бюджету, а з іншого - влаштував на роботу в редакцію дружину і доньку, заснувавши своєрідний сімейний підряд. Нині він отримує понад тритисячну зарплату, має понад чотиритисячну пенсію.

Не будемо згадувати “героїчне” минуле Романа Соловчука в радянські часи, коли він паплюжив “українських буржуазних націоналістів” і зламав долю не одному бориславцю та членам їхніх родин. Уже в демократичні часи він знову опинився на коні, прославляв тих, хто віддав своє життя за незалежність України. Таким людям, як Соловчук, байдуже кому служити, лише бути би при владі й на цьому заробляти.

Роман Соловчук зумів втрафити усім міським головам, пишучи про них гарні статті й вміщуючи в кожному номері їхні фотографії. На жаль, перші керівники міста виявилися ласими до лестощів, а депутатські корпуси усіх скликань не виявили принциповості, аби позбутись “галанівця”.

Скористався Роман Соловчук і байдужістю бориславської громади, яка поза очі називає його “сволочуком”, але й рішучих дій щодо усунення його з посади не здійснює.

Розуміючи, що наростає спротив людей, які хочуть зняти його з посади і бодай таким чином добитися людської справедливості, Роман Соловчук останнім часом активізував свою діяльність. Але якщо ви думаєте, що скерована вона на поліпшення видання, на розвиток свободи слова, то глибоко помиляєтесь. Для нього важливішим став збір регалій і звань.

Для багатьох стало шоком удостоєння Романа Соловчука Золотої медалі української журналістики. Коли таку ж нагороду отримав головний редактор газети “Експрес” Ігор Починок, то стало зрозумілим, що аморальність і гроші взяли гору. Можете порівняти безкомпромісний і принциповий “Експрес” з “застійним” радянського зразка “Нафтовиком Борислава”?

Не минуло й півроку, як очолюваний Соловчуком часопис визнають кращим на Львівщині з врученням 30 тисяч гривень. Це ж хто керує журналістикою на обласному рівні? За якими критеріями “бездарна” газета визнана найкращою? Чи, можливо, інші ще гірші? 

Проте все стає на свої місця, коли читаєш промову голови Львівської обласної державної адміністрації Михайла Костюка під час нагородження “кращих із кращих”. “Іншого шляху розвитку як демократичний у нашої громади немає, і Президент України на засіданні Ради регіонів це підтвердив”, – зазначив очільник області. Ось де собака заритий! Демократія по-януковицьки! Владі потрібні галицькі хруні!

Роман Соловчук комфортно почував себе у радянські часи, зумів пристосуватися в добу демократії, але, схоже, найбільше нагород може отримати саме за президентства Януковича.

Аби стати Заслуженим журналістом України, треба дуже постаратись. Насамперед існує певна процедура, яку без допомоги Львівської обласної державної адміністрації не уникнути. Відтак цього звання, як правило, удостоюють журналістів національного масштабу, статті яких ми читаємо у всеукраїнських виданнях або телепрограми яких бачимо на екранах своїх телевізорів. Провінційних журналістів не дуже балують подібними званнями. Щоби тебе запримітили в Києві, слід дуже постаратися. Але, як кажуть, ми за ціною не постоїмо! І не останню роль грає лояльність до влади, маючи на увазі не такі вже й далекі президентські вибори.

Бориславський письменник усіх часів і народів не має моральності Ліни Костенко, яка відмовилась від президентської нагороди, мужності старійшини письменницького цеху Анатолія Дімарова, який у своє дев’яностоліття здійснив такий же крок. Роман Соловчук все робитиме для того, аби регалій і звань у нього більшало.

... І все ж мені шкода Романа Івановича. Йому б скерувати енергію у правильне русло - на користь людям. А так, на жаль, розминувся з Життям...

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

Наберіть у Ютубі “Інтерв’ю Анатолія Власюка”. За цим посиланням вміщено близько триста відео-розповідей про наших сучасників.

 

ЧОМУ ЮЩЕНКО ПРИЇЖДЖАВ ДО БОРИСЛАВА?

  

24 грудня 2012 року у Бориславі та Східниці побував Віктор Ющенко.

Він відвідав  церкву Святої Анни, де зустрівся з міським головою Борислава Володимиром Фірманом та отцем-деканом Романом Василівим.

За словами священика, церква є паломницьким центром, де зібрано найбільшу в Україні кількість мощей святих. Він розповів, що багато людей приїжджають до храму, щоби отримати надію на зцілення: хтось шукає порятунку від хвороби, хтось - від родинних негараздів. За його словами, є 16 зцілень від раку, 17 - від безпліддя, а також від катаракти, ревматоїдного артриту й таке інше.

Ще не всі мощі виставлені в храмі, потрібен спеціальний мощовик.

Віктор Ющенко висловив щире захоплення унікальною колекцією, зібраною в одній сакральній споруді, та щиро подякував настоятелю храму о. Романові Василіву.

Міський голова Володимир Фірман подарував Вікторові Ющенку копію фігури святої Варвари, яка встановлена в місті, та фотоальбом “Борислав - наше місто”, який вийшов до 625-ої річниці міста Борислава.

За неофіційною інформацією, Віктор Ющенко, який відпочивав і лікувався в трускавецькому санаторії “Женева”, має земельні та бізнесові справи в Східниці та Бориславі.

За даними офіційного сайту Бориславської міської ради та власною інформацією

 

ОСТАННЯ КНИГА ЄВГЕНА ТИТИКАЙЛА

 

Щойно побачила світ у дрогобицькому видавництві “Посвіт” дванадцята, остання, книга Євгена Титикайла “Часослов-2”.

Вийшла вона посмертно. Бориславець, відомий український поет помер минулого року, не доживши три місяці до свого сімдесятип’ятиліття.

Євген Титикайло звернувся до свого улюбленого жанру - сонету. Це своєрідний заповіт українцям.

Про себе автор писав:

“У Бориславі народився, а виколисала Волинь. Свистом куль та вибухами снарядів. Плачами жіночими та тужливими піснями молоді.

“Читанка” - моє перше Євангеліє. В дванадцять років самотужки читав її, наглядаючи за чужою худобою. Заробляв на прожиток. А потім - школа, вчителі, книги... Всіляко було!

В поезію благословив Платон Воронько. Через газету “Молодь України”. Відтоді називаю його своїм хрещеним батьком. І пишаюся тим.

Не люблю поетичного пустослов’я. І гучних декларацій також. Тому й пишу небагато”.

 

“ВОНИ БУЛИ ПЕРШИМИ...”

 

25 грудня 2012 року в Бориславській центральній бібліотеці відбулася презентація фотоальбому “Вони були першими...”.

Це своєрідна розповідь про депутатів першого демократичного скликання. Як зазначив у вступному слові перший демократично обраний міський голова Володимир Копись, це були різні люди, навіть такі, які виступали проти незалежності, але їх усіх вшанували в цьому фотоальбомі, тому що вони дійсно були першими.

У фотоальбомі вміщено світлини депутатів першого демократичного скликання, роздрук сторінок вісника “Голос Карпат”, який виходив тоді, інші матеріали.

 Відтак тодішні депутати Роман Копись і Любов Дадацька вручили пам’ятне видання усім присутнім народним обранцям. Деяких нема вже в живих, тож фотоальбоми отримували їхні родичі.

Розповідь про цю подію читайте і дивіться фотографії на інтернет-сайті tustan.io.ua, а відеозвіт шукайте в Ютубі за посиланням “Інтерв’ю Анатолія Власюка Володимир і Роман Кописі”.

 

БОРИСЛАВ У НЕБЕЗПЕЦІ!!!


Саме ця фраза стала лейтмотивом наради, яка відбулася 14 січня 2013 року в приміщенні Бориславської міської ради. Ось тільки дехто розумів це по-своєму, не перейнявшись по-справжньому проблемами міста нафтовиків.

Та й тема наради, як на мене, була дивною - “Вивчення екологічної ситуації, яка склалася у м.Бориславі та в зоні діяльності нафтогазовидобувних підприємств регіону”. Тим більше, що висадився потужний десант на чолі з заступником міністра екології та природних ресурсів Дмитром Мормулем, представниками міністерства з надзвичайних ситуацій, геологічних служб, природоохоронних органів, “Укрнафти”. Що вже тут вивчати, коли діяти треба?! Але, схоже, після зміни уряду нові чиновники фактично починають з нуля, вивчаючи ситуацію. Не встигають зрозуміти суті проблеми, а тим більше чимось конкретно допомогти в її розв’язанні, як їм на зміну приходять інші можновладці, часто від іншої політичної сили, - і все починається спочатку, а Борислав й інші містечка з подібними проблемами знову залишаються сам-на-сам.

Заступник міністра запізнився на півтори години, перевершивши самого Ющенка. З’ясувалося, що біля “катюші” він звернув не на Трускавець, а подався до Дрогобича і тому міг уповні оцінити якість дороги на вулиці Дрогобицькій у Бориславі, особливо біля колишнього хімічного заводу.

Втім, слід віддати належне заступникові міністра. Він на льоту схоплював суть проблеми, намагався скерувати обговорення в конструктивне русло, хоча це не завжди вдавалося, бо представники різних відомств тягнули ковдру на себе, відхрещуючись фактично від розв’язання проблем, а перекидаючи їх на інших. Особливо ці розбіжності виявилися між міністерством екології та природних ресурсів і міністерством з надзвичайних ситуацій. Якщо подібне відбувається на всеукраїнському рівні, тоді стає зрозумілим, чому багато проблем у нашій державі не можна розв’язати в принципі, адже відомчий підхід бере гору над державним мисленням.

Зрештою, аби зупинити такий розвиток подій, заступник міністра попросив представників засобів масової інформації покинути приміщення, аби роздати на горіхи урядовцям. Журналістів і так посадили на задвірки, тому слова Дмитра Мормуля викликали глухий бунт.

 Шкода, звичайно, що не вдалося почути все, але й того, що було, достатньо, аби зробити належні висновки.

І найперший з них - ніхто навіть словом не обмовився про надання Бориславу особливого статусу як зони екологічного лиха, хоча під час наради декілька разів згадували Калуш, якому вдалося домогтися цього статусу декілька років тому. І це при тім, що під час передвиборчої кампанії, здається, не було жодного кандидата в народні депутати по Дрогобицькому виборчому округу N121, який би про це не казав. Та й міський голова Борислава Володимир Фірман говорив про це, а тут ніби води в рот набрав, аби зайвий раз не дратувати високопосадовців, розуміючи, що за нинішнього стану державного бюджету такий статус містові нафтовиків не світить.

Втім, слід віддати належне Володимирові Стаховичу, який доволі жорстко відстоював позиції Борислава й щодо загазованості, й небезпеки життю мешканців міста, закликаючи не говорити багато, а розв’язувати проблеми. У відповідь - олімпійський спокій з боку заступника міністра. Тоді міському голові довелося збавити оберти і вже фактично не брати участі в обговоренні проблем.

Зрештою, Дмитро Мормуль виявився прагматичним урядовцем, зазначивши, що “Укрнафта” не є доброчинною організацією, а повинна заробляти кошти. Тому не доводиться сподіватися на те, що Борислав отримуватиме кошти просто так від цієї структури. Заступник міністра запропонував інший шлях, який мені видається нереалістичним.  Мовляв, нехай на рівні області затвердять відповідні екологічні програми, сконцентрують кошти і скерують їх туди, де вони найпотрібніші, в тім числі й у Борислав. Але, мабуть, Дмитро Мормуль і сам здогадується, що за нинішньої системи перерозподілу, яка залишилася ще з радянських часів, кошти підуть туди, куди скаже більший начальник. Зважаючи на слабке бориславське лобі в обласній раді (та й в обласній державній адміністрації, зрештою, теж) навряд чи вдасться щось використати на користь міста.

Важливі проблеми підняв депутат Львівської обласної ради Осип Магур, хоча, мені здається, у цей час заступник міністра думав про щось своє, а тому не дуже сприйняв сказане нашим краянином. А він говорив про те, що попри загазованість слід наголошувати на рівні онкозахворювань, які в Бориславі є найвищими в області. Крім того, було розкрадено величезні кошти, скеровані на ліквідацію наслідків повені 2008 року, а тому багато програм не виконали. Вантажівки “Укранафти” і лісового господарства руйнують дороги, а Барабський міст має тріщину, роботи з берегоукріплення не проведені належним чином. Осип Магур міг би згадати й вулицю Івасюка, де в підвалах будинків утворилися шурфи, з’явилися тріщини на фасадах - через ті ж вантажівки. Двадцять тисяч кубів води невідомо куди йде через зношеність труб. Частині міста можна надати статус гірської зони, але цим предметно ніхто не займається.

Піднімали на нараді й інші проблеми, прямо чи опосередковано пов’язані з загазованістю Борислава. Для спрощення робіт можливою є зміна меж гірничого відводу. Бориславський нафтопромисел можуть визнати так званим важко-видобувним родовищем з усіма пільгами і преференціями, що з цього випливають.  “Укрнафта” може більше коштів вкладати в розв’язання екологічних проблем Борислава, але мають бути враховані інтереси компанії на урядовому рівні.  Зокрема, мова йде про надання пільг при видобутку нафти. Йшлось і про  залучення інвестора на озокеритову шахту, яка стоїть затопленою і не провітрюється.

Одним словом, все це нагадувало відомий вислів “ти мені - я тобі”, своєрідний торг між приватними і урядовими структурами, а бориславці, очевидно, мають розглядатись як товар, яким у разі необхідності можна й пожертвувати.

І хоча Дмитро Мормуль на самому початку наради сказав про завдання, яке перед ним поставив віце-прем’єр-міністр України Юрій Бойко - намітити конкретні дії, які зможуть поступово розв’язати проблеми Борислава, - сам хід наради явно був у протиріччі із цим важливим завданням. Можливо, Юрієві Бойку ще не вдалося знайти в Бориславі “золоту жилу”, як це було з нафтовими вишками, придбаними втридорога його відомством. Якщо Борислав його зацікавить з точки зору зиску, ось тоді і з’явиться інтерес до нашого міста.

Якщо зважити на те, що  в нашому регіоні час від часу відбуваються землетруси, то достатньо невеличкого поштовху, аби Борислав провалився крізь землю у буквальному розумінні цього слова. Ось тоді уряд шукатиме гроші, які нині шкодує дати місту, яке не проголосувало належним чином за Партію регіонів на останніх виборах, литиме крокодилячі сльози за ймовірними жертвами. Бачить Бог, я не хочу, щоби так сталось, але нарада показала, що урядовців тривожать інші проблеми, а не ті, які хвилюють простих бориславців.

Розповідь про нараду читайте і дивіться фотографії на інтернет-сайті tustan.io.ua, а відеозвіт шукайте в Ютубі за посиланням “Інтерв’ю Анатолія Власюка Борислав екологія” (три частини).

Читайте також статтю Анатолія Власюка “Чи допоможе Лавринович Бориславу?” на сайті Українська правда (в рубриці “Колонки авторів).

 

Анатолій ВЛАСЮК  

 

З ЮВІЛЕЄМ!

 

Друзі вітають з шістдесятиріччям Ігоря ЮРИНЦЯ, бажають йому міцного здоров’я, гідної зарплати і пенсії, творчих успіхів, сімейного затишку, сповнення всіх мрій і бажань, а також довгих років життя на радість родини і славу Борислава.

 

 

БАРАБСЬКИЙ МІСТ

Бориславська газета

 

Виходить з січня 2013 року

Засновник і редактор

Анатолій ВЛАСЮК

Наслідки авторських публікацій можуть не співпадати з намірами редакції

 

Читайте:

www. tustan.io.ua

Пишіть:

е-mail:vlasjuk60@i.ua

Телефонуйте: 067-3678019

 

 

 



Создан 25 янв 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником