ПРИШПИЛЕНИЙ СЛОВОМ ШАЛАТА, АБО ЧИ ВАРТО ВИНОСИТИ СМІТТЯ З ХАТИ

 

ПРИШПИЛЕНИЙ СЛОВОМ ШАЛАТА, АБО ЧИ ВАРТО ВИНОСИТИ СМІТТЯ З ХАТИ




 

У номері “Тустані” за 4-10 жовтня 2012 р. була надрукована стаття П.Середяка “Українофобія: дрогобицьке відлуння”, в якій ішлося про підступно-деструктивну, навіть злочинну поведінку дрогобицького професора Михайла Шалати, який на 20 років (!!!) затримав видання колосальної і надзвичайно цінної праці Мирослава Мороза “Літопис життя і творчості Івана Франка”.

М. Шалата не тільки як редактор безпідставно затягував роботу, а ще й очорнював багаторічну працю львівського вченого розмовами про  її нібито “переповненість помилка-ми” і “безвартісність”. За останньою нашою інформацією, критична стаття в “Тустані” призвела до позитивного результату: М. Шалата, злякавшись, що його негідна поведінка стане відомою Україні, повернув рукопис 1-го тому “Літопису” родині покійного М.Мороза і  львівська філія Інституту літератури НАН України вже запланувала собі як першочергове завдання видання фундаментального рукопису.

Додамо, що за цю критичну публікацію редакція “Тустані” почула на свою адресу звинувачення в тому, що, мовляв, “не треба виносити сміття з хати”, “навіщо критикувати заслужену людину”, “ну, щось там нашкодив, то нашкодив, ліпше про це промовчати – так усім буде добре” і т.п. Офіційно відповімо усім надміру вибачальним, обережним і толерантним громадянам і читачам “Тустані”: якщо з хати не виносити сміття, то хата невдовзі засмердиться і  згниє. Саме через таку “обережність” і “прощальність” українців, через відсутність відважної критики сьогодні в Україні гниє і смердить майже кожна сфера нашої життєдіяльності від надмірної скорумпованості. Ось такі шалати якраз надіються на те, що всі відмахнуться від гострої проблеми, ніхто не насмілиться виступити проти роздмуханого авторитету, ніхто не виявить твердості і наполегливості в аналізі причин гниття. Єдиними ліками від такої “шалатівщини” можуть бути гласність, відкритість і принциповість. Шалати сильні, коли довкруг – підлабузництво, фальшивість, нашіптування, “кулуарні домовленості”, інтриги. Тож і надалі наш часопис буде дотримуватися лінії гострого і відкритого критицизму, від якого завжди ставали сильнішими всі суспільства (перевірено історією!) і, сподіваємося, стане сильнішим і чистішим й наше суспільство.

Ще нам закинули те, що в характеристиці М. Шалати пролунало ідейно-політичне означення цього типа: москвофіл. Адвокати “почесного громадянина міста Дрогобича” обурювалися цим, бо, казали: “він же багато років очолював дрогобицьку міську “Просвіту”, “вів роботу національно-культурницького змісту” і т.п. Так, очолював і вів міську “Просвіту”, що довів її, бідну, “до ручки”: сьогодні дрогобицька “Просвіта” не має жодних новаторських культурних ініціатив, значущих видавничих проектів, відважної громадянської позиції; навпаки, роками вона пленталася у хвості політичної підтримки провальної лінії екс-президента В.Ющенка, демонструвала усі форми профанаторства національної дії і була безнадійно далекою від захисту пекучих і нагальних інтересів українства.

З історії нагадаємо й таке: москвофільство як  рух та ідеологія сформувалося у  1840-і рр.. в Галичині за гроші агентів Російської імперії в Європі; воно не завжди означало пряму агітацію за Москву, часто це був крикливий, показний патріотизм і передусім профанаторство національної культури, надання їй  декоративних, пластилінових форм, відволікання уваги від насущних проблем. У цьому значенні діяльність “почесного громадянина Дрогобича” Михайла Шалати цілком лягає у цю нішу, якщо придивитися до неї уважніше.

 

Редакція



Создан 31 янв 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником