ТУСТАНЬ № 1, 2013

 

ТУСТАНЬ № 1, 2013




 

Читайте tustan.io.ua - сайт газети “Тустань”

 

N1 (628) 24 - 30 січня 2013 року Ціна 1 гривня

www. tustan.io.ua; е-mail:vlasjuk60@i.ua; тел. 067-3678019

 

Провінційний щоденник

 

МЕРКЕЛЬ

 

Канцлер Федеративної Республіки Німеччина Ангела Меркель часто використовує есемески для надсилання повідомлень колегам.

Запровадивши такий спосіб спілкування між високо-посадовцями своєї країни, вона й не думала, що внесе  лепту в архівацію документації. Нещодавно уряд Німеччини ухвалив рішення зберігати в державному архіві sms-повідомлення канцлера ФРН Ангели Меркель, які мають стосунок до її діяльності як глави уряду країни.

Уявляю собі, що би сталось, якби український уряд прийняв рішення про архівацію есемесок Януковича, Азарова, народних депутатів, інших високо-посадовців. Навряд чи абсолютна більшість із них використовує мобільний телефон задля серйозних справ. Політика стала бізнесом, який приносить великі гроші, а тому ідеологія сучасних можновладців скерована саме на це, а не на розв’язання проблем державного масштабу.

В засобах масової інформації свого часу з’явилось повідомлення про те, як один народний депутат признавався в коханні народній депутатці під час роботи сесії Верховної Ради України. Були й матеріали, як за допомогою есемесок можновладці обмінювалися думками щодо розваг чи купівлі того чи іншого привабливого об’єкту. Це те, що вдалося розкопати журналістам. А про що ми так ніколи й не дізнаємося?

Цікаво було би почитати, які есемески надходять Чечетову з Адміністрації президента, а то й від самого Януковича щодо голосування з того чи іншого питання. Нещодавно народним депутатам від Партії регіонів надійшли есемески про необхідність бути на засіданні сесії й проголосувати з важливого питання щодо нового керівника Національного банку України. Цікаво, які вказівки їм надішлють з приводу позачергової сесії, присвяченої питанню Юлії Тимошенко?

Втім, нічого цікавого тут нема. З регіоналами все зрозуміло. Їм далеко до державницького мислення, яке демонструє німецький канцлер, навіть есемески якої визнано архівними документами. Боюсь, що чимало наших державних мужів, не вміючи користуватись комп’ютерами, навіть есемески не напишуть.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

 

 

 

НАЙВПЛИВОВІШІ ДРОГОБИЧАНИ 2012 РОКУ

 

Експертна група незалежного опозиційного часопису “Тустань” оприлюднила список найвпливовіших осіб, які мали вирішальний вплив на розвиток Дрогобиччини у 2012 році.

В документі зазначено, що експерти спеціально не називали прізвища представників правоохоронних, силових і фіскальних структур, а також бандитських угруповань, які, звісно, теж впливають на розвиток нашого краю, але роблять це опосередковано.

До першої п’ятірки найвпливовіших дрогобичан 2012 року увійшли Олександр Коростельов, Олексій Радзієвський, Надія Скотна, Роман Ілик, Олексій Дорофтей.

Перше місце Олександра Коростельова викликане тим, що він фактично розв’язує всі внутрішні дрогобицькі проблеми. Міський голова віддав своєму першому заступникові всі важелі впливу, причому така ситуація влаштовує обидві сторони. Олексій Радзієвський уже не той енергійний керівник, що був колись, тому менеджерські здібності Олександра Коростельова йому знадобились. Однак експерти вважають, що перший заступник міського голови все ж більше дбає про захист особистих інтересів, ніж про благо громади. Міському голові легко буде звалити всю провину на першого заступника, якщо наслідки їхньої спільної діяльності будуть негативними, і присвоїти перемогу собі при позитивному результаті. Вважається, що така стратегія і тактика призведуть Олександра Коростельова до перемоги на наступних виборах міського голови.

Друге місце Олексія Радзієвського визначено експертами з перевагою в один голос над Надією Скотною, що говорить про дуже слабку позицію міського голови, яка буде ще нижчою у результаті погіршення економічного та соціального стану в Дрогобичі. Він ще не став весільним генералом, але його гублять лестощі підлеглих, особиста некритичність власної діяльності чи, вірніше, бездіяльності. Як ніколи, Олексій Радзієвський став залежним від багатьох людей, а вони, своєю чергою, від нього. Це заважає Дрогобичу розвиватись як європейському місту.

Третє місце Надії Скотної є цілком заслуженим. Ректорові Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка вдалося минулого року не лише гідно продовжити справу покійного чоловіка, а й сконцентрувати в своїх ніжних жіночих руках владу, якої він не мав. Але вирішальним є той чинник, що на тлі зупинки практично всіх основних підприємств Дрогобича університет фактично перетворився на головного донора міського бюджету.

Четверте місце Романа Ілика свідчить про те, що він набирає обертів, аби мати ще більший вплив на розвиток подій у Дрогобичі. Очевидно, народний депутат України співпрацюватиме з міською владою, виходячи з прагматичних позицій, однак у кінцевому результаті розраховуватиме на своїх людей у виконавчих структурах та депутатському корпусі, не чекаючи закінчення каденції міського голови.

П’яте місце Олексія Дорофтея обумовлене впливом на пересічного дрогобичанина видань, за якими він стоїть. Мова йде насамперед про “Вільне слово” і “Високий замок плюс Дрогобиччина”, сумарний наклад яких перевищує наклади інших видань, які розповсюджуються в Дрогобичі.

До другої п’ятірки увійшли депутати Дрогобицької міської ради Роман Пукало, Андрій Шевкенич, Богдан Недбальський, Михайло Ваврин, а також радниця міського голови Віра Байса. Перші два очолюють земельну і приватизаційну комісії, що говорить саме про себе. Богдан Недбальський фактично виступає головним комунальником міста, маючи можливість розпоряджатися великими коштами. Михайло Ваврин, що б там хто не говорив, усе-таки залишається головним опозиціонером нинішньої влади, а Віра Байса, хоча й втратила колишню могутність, ще здатна сплутати карти багатьом місцевим політиканам.

Певний вплив на розвиток подій у Дрогобичі мають також Ігор Курус, Віталій Мойсеєнко, Тарас Метик, Роман Курчик, Богдан Волошин, Богдан Іванців, Олег Хрущ, Петро Мацан, отець Іван Гаваньо, отець Мирон Бендик, отець Софрон, Богдан Хамандяк, Михайло Лужецький, Андрій Янів, Іван Лепкий, Сергій Гориславський, Степан Федак, Володимир Кондзьолка, Тарас Демко, Святослав Сурма, Микола Лагодич, Михайло Задорожний, Віктор Возняк, Микола Гук, Хосе Турчик, Євгеній Шильник, Микола Крук, Віра Меньок.

Окремо слід зазначити найбільш впливових стебничан: Микола Яковлєв, отець Михайло Комарницький, Василь Пецюх, Микола Гориславський, Любов Калапач, Роман Калапач, Тарас Курчик, Павло Побережний, Богдан Уневич, Леся Качмар, Роман Броницький.    

Експерти вважають свої оцінки суб’єктивними, що може не співпасти з думкою більшості, проте той факт, що їхні оцінки здебільшого співпадали, теж є знаковою подією.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

 

 

КУМ СЕНДАКА КЕРМУЄ РАЙОНОМ

 

18 січня цього року Віктор Янукович своїм розпорядженням призначив Михайла Винницького головою Дрогобицької районнної державної адміністрації. Під час передвиборчої кампанії кандидат у народні депутати України Микола Лагодич стверджував, що той має кличку “Сотка”, бо за кожний підпис на документі буцімто вимагає сто доларів.  

 

ВЛАДА ХОЧЕ ЗАКРИТИ ШКОЛИ

 

Дрогобицька влада найближчим часом хоче закрити третю, восьму і п’ятнадцяту школи в Дрогобичі та одинадцяту в Стебнику. Якщо в перших трьох некомплект учнів, то в стебницькій школі їх забагато. Владу можна зрозуміти: слід економити. Але якщо влада не враховує інтереси учителів, учнів і їхніх батьків, не проводить достатньої інформаційної роботи, то виникатимуть стихійні бунти. А й справді, чому люди мають страждати від недолугості влади - дрогобицької, львівської, київської? Перед виходом газети у світ дрогобицькі освітяни мали намір пікетувати дрогобицьку ратушу. Цікаво, чи знову міліціонери не пускатимуть їх до грішних тіл Радзієвського, Коростельова і Метика, як це було у випадку з приватними підприємцями?

 

“ТУСТАНЬ” ЇДЕ ДО АМЕРИКИ

 

Від Архіву Гуверовського інституту війни, революції та миру Стенфордського університету (штат Каліфорнія, США), надійшла пропозиція надіслати примірники “Тустані” за понад двадцять років існування газети. Цей архів створений ще 1919 року, названий іменем одного з американських президентів. В архіві зібрана велика колекція періодичних видань Америки та Європи, а сам заклад користується великою повагою серед дослідників.

 

Остання книга Євгена Титикайла

 

 

Щойно побачила світ у дрогобицькому видавництві “Посвіт” дванадцята, остання, книга Євгена Титикайла “Часослов-2”.

Вийшла вона посмертно. Бориславець, відомий український поет помер минулого року, не доживши три місяці до свого сімдесятип’ятиліття.

Євген Титикайло звернувся до свого улюбленого жанру - сонету. Це своєрідний заповіт українцям.

Про себе автор писав:

“У Бориславі народився, а виколисала Волинь. Свистом куль та вибухами снарядів. Плачами жіночими та тужливими піснями молоді.

“Читанка” - моє перше Євангеліє. В дванадцять років самотужки читав її, наглядаючи за чужою худобою. Заробляв на прожиток. А потім - школа, вчителі, книги... Всіляко було!

В поезію благословив Платон Воронько. Через газету “Молодь України”. Відтоді називаю його своїм хрещеним батьком. І пишаюся тим.

Не люблю поетичного пустослов’я. І гучних декларацій також. Тому й пишу небагато”.

 

 

“Вони були першими...”

 

 

 

25 грудня 2012 року в Бориславській центральній бібліотеці відбулася презентація фотоальбому “Вони були першими...”.

Це своєрідна розповідь про депутатів першого демократичного скликання. Як зазначив у вступному слові перший демократично обраний міський голова Володимир Копись, це були різні люди, навіть такі, які виступали проти незалежності, але їх усіх вшанували в цьому фотоальбомі, тому що вони дійсно були першими.

У фотоальбомі вміщено світлини депутатів першого демократичного скликання, роздрук сторінок вісника “Голос Карпат”, який виходив тоді, інші матеріали.

 Відтак тодішні депутати Роман Копись і Любов Дадацька вручили пам’ятне видання усім присутнім народним обранцям. Деяких нема вже в живих, тож фотоальбоми отримували їхні родичі.

Розповідь про цю подію читайте і дивіться фотографії на інтернет-сайті tustan.io. ua, а відеозвіт шукайте в Ютубі за посиланням “Інтерв’ю Анатолія Власюка Володимир і Роман Кописі”.

 

 

 

Казки дідуся Панаса,або Коли матюкнеться Олексій Радзієвський?

 

 

 

Пам’ятаєте, колись на Першому телевізійному каналі була передача для дітей “Казки дідуся Панаса”? Актор у вишиванці розповідав на ніч казочки, біля телевізора збиралися не лише діти, а й дорослі, бо доволі колоритною була мова дідуся, та й казки в його інтерпретації були цікавими...

28 грудня 2012 року міський голова Дрогобича Олексій Радзієвський провів прес-конференцію. Десь з півроку він не балував журналістів своєю увагою, а тут розщедрився на спілкування.

Втім, стиль і манери Олексія Васильовича залишилися тими, що й були. Все, як завжди, зводиться до двох основних тез: ми маємо неабиякі досягнення, а в недалекому майбутньому нас чекають ще більші перспективи. Слід зазначити, що вміє дрогобицький міський голова напустити туману, запудрити мізки. Представники четвертої влади фактично підіграли йому, бо вже давно розуміють, що слова Олексія Радзієвського нічого не варті, бо пустопорожні обіцянки вже давно набридли. Але ніхто не хотів псувати передноворічного настрою, та й комфортніше написати те, що сказав міський голова, ніж заглибитися в суть проблем.

Олексій Радзієвський порадував акул і тюльок дрогобицької преси тим, що вже цього року Дрогобич стане містом фонтанів і квітів. Так і підмивало запитати, чи вже всі дрогобицькі проблеми розв’язані й що ж сталося зі ста тисячами саджанців, які буцімто озеленили Дрогобич? Та хіба можна не вірити Олексієві Васильовичу, який напередодні ощасливлення дрогобичан саджанцями говорив з таким же пафосом, як тепер про квіти і фонтани?

Мене цікавило питання боротьби з корупцією. За своїми посадовими обов’язками саме міський голова мав би очолювати цю боротьбу. Але щось корупціонерів у Дрогобичі не видно, ніхто, даруйте на слові, не сидить. Невже місто Юрія Котермака вже виловило всіх корупціонерів? Чи, можливо, Олексій Васильович діє за принципом: якщо хочеш знищити мафію, то очоль її?

Така постановка питання чомусь обурила міського голову. Він сказав, що таке можливе лише в анекдотах, а якщо автор (тобто я) до цього вдається, то він (тобто я) - легковажна людина.

Гай-гай, Олексію Васильовичу, де вже мені легковажити з моїми сивими вусами! Буцімто ви не знаєте, що саме мафіозі керують урядами в багатьох країнах. Україна теж не виняток, бо чомусь урядовці є найбагатшими людьми. Так я й не почув відповіді від міського голови, що ж було зроблено в боротьбі з корупцією в 2012 році. Щоправда, наводилися приклади наведення порядку в одному з колишніх ЖЕКів, але це було 2011 року, та й, знову ж таки, ніхто не сидить.

... Знаєте, чим закінчилась історія з “дідусем Панасом”? Якось під час одного телеефіру він увійшов у роль і матюкнувся. За це його звільнили з роботи. Шкода, гарний був казкар...

На сайті tustan.io.ua читайте звіт про прес-конфе-ренцію та дивіться фотографії, а відеозвіт шукайте на Ютубі за посиланням “Інтерв’ю Анатолія Власюка Олексій Радзієвський”.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

Чи вдасться “Франковому краю” подолати вплив Партії регіонів?

  

Народний депутат України Роман Ілик зробив спробу об’єднати зусилля керівників органів місцевого самоврядування Дрогобиччини.

З цією метою в Трускавці 18 січня 2013 року була створена Асоціація “Франковий край”. На думку Романа Ілика, високий рівень безробіття, проблеми екології та водопостачання, жахливі дороги хвилюють нині дрогобичан, бориславців, стебничан, трускавчан, мешканців Дрогобицького району. “Ми переконані, - підкреслив він, - що спільно працюючи над їх вирішенням, докладаючи максимум зусиль для відстоювання інтересів Франкового краю в обласній, Верховній Раді, досягнемо успіхів”.

Створення Асоціації “Франковий край” викликало певний скепсис серед журналістів. Деякі потуги щодо об’єднання зусиль керівників органів місцевого самоврядування Дрогобиччини були і в минулому, але ні до чого доброго не призвели. Показовим може бути приклад взаємин між керівниками Дрогобича і Дрогобицького району. А епопея з будівництвом сміттєпереробного заводу, коли Дрогобич тягнув ковдру на себе, район на себе, Борислав на себе? В результаті залишилося Броницьке сміттєзвалище без перспективи європейського розв’язання цієї проблеми.

Зрештою, слід зважати на амбіції перших керівників, на чому зробив акцент Олексій Дорофтей із “Високого замку”. І, справді, чи зможе хтось переконати в їхній упертості Олексія Радзієвського чи Володимира Фірмана?

Але найголовнішим чинником, як на мене, залишається залежність міських голів Дрогобиччини і голови Дрогобицької районної ради від Партії регіонів. Формально всі перші керівники Франкового краю належать до опозиційних сил, навіть у деякій мірі й Олексій Радзієвський. Але ж усі розуміють, що вони напряму залежать від влади у Львові та Києві, бо саме регіонали керують грішми. Сподіватися на якісь великі суми не доводиться, бо тут вам не Донеччина, але якісь крихти з барського столу таки перепадають. Тому мова йде про те, наскільки вдасться подолати вплив Партії регіонів на керівників місцевого самоврядування. Чи не розчиниться опозиційність самого Романа Ілика в Асоціації “Франковий край” на догоду прагматичному розв’язанню проблем, а тому й неминучій співпраці з владою, яка перерозподіляє кошти з державного бюджету за старою радянською схемою: тому дам, а тому не дам, бо він за мене не голосував?

Хочеться вірити, що Романові Ілику вдасться уміло маневрувати й скерувати власні зусилля та зусилля перших керівників Франкового краю на розв’язання насущних проблем.

На сайті tustan.io.ua читайте звіт про цю зустріч та дивіться фотографії, а відео-звіт шукайте на Ютубі за посиланням “Інтерв’ю Анатолія Власюка Франковий край”.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

Партія регіонів показала бориславській владі, хто є ху

  

Пшиком для бориславців закінчилася розрекламована нарада з екологічних проблем Борислава. За сприяння Віктора Конца вона мала відбутися ще під час передвиборчої кампанії, але урядовці приїхали до міста нафтовиків лише 14 січня цього року.

Мабуть, багато хто очікував, що після наради буде прийняте рішення про надання Бориславу статусу міста екологічного лиха, проте поважні гості на чолі із заступником міністра екології та природних ресурсів Дмитром Мормулем вирішили, що достатньо й десяти мільйонів гривень, які закладені на місто нафтовиків у Державному бюджеті України на соціально-економічний розвиток. Якщо врахувати, що левова частка цих коштів піде на будівництво нового мосту на вулиці Героїв УПА, то власне на соціально-економічний розвиток мало що залишиться. Нагадаємо, що старий міст був зруйнований у результаті повені 2008-го року. Тоді на ліквідацію наслідків стихії уряд виділив декілька десятків мільйонів гривень, але вони дивним чином осіли у кишенях чиновників. Натомість багато керівних осіб, які причетні до розкрадання державних коштів, відбулися легким переляком, а чимало з них і досі посідають керівні посади.

Загравання бориславської влади перед Партією регіонів почалося не сьогодні. Буцімто бориславські опозиціонери  від Фронту змін насправді виявилися залежними від партії влади, а особливо від грошей, які мали би надходити місту нафтовиків.

Своїм ставленням і до влади, і до бориславської громади регіонали показали, хто є ху. А й справді, чого було очікувати від влади, якщо за провладну силу на минулих виборах проголосував лише кожний двадцять п’ятий бориславець із числа тих, хто взяв участь у голосуванні? Невже бориславська влада думала, що, виявляючи лояльність до Партії регіонів і до її представників, Київ і Львів повитягають з кишень мільйони, аби справді розв’язати проблеми із загазованістю, водопостачанням, бездоріжжям - зреш-ою, безробіттям? Влада показала, як вона насправді ставиться до аборигенів, які мають лише один привілей - померти повільною і мученицькою смертю в рідному місті.

Статтю “Борислав у небезпеці!!!” про нараду з екологічних проблем у місті нафтовиків читайте на сайті tustan.io.ua або в газеті “Барабський міст” (N1 за січень 2013 року).  Відео-звіт про екологічну нараду в Бориславі шукайте на Ютубі за посиланням “Інтерв’ю Анатолія Власюка Борислав екологія”.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

Ліберальна Європа й європейські націоналізми: антиномія чи дихотомія?

 

Такою була тема чергового, третього, аналітичного круглого столу, який відбувся третього січня 2013 року в редакції газети “Галицька зоря”.

Його організаторами виступили Науково-ідеологічний центр імені Дмитра Донцова та Дрогобицька філія Українського богословського наукового товариства.

Модераторами зустрічі були богослов отець Іван Гаваньо і доцент Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка Олег Баган.

Тема зустрічі була зумовлена реакцією на недавню заяву Європарламенту, в якій партію “Свобода” засудили як буцімто антисемітську і ксенофобську.

На думку Олега Багана, в сучасній політиці маємо своєрідний парадокс. Нинішні Європа й Америка постали на ідеях націоналізму та консерватизму, проте, збагатившись і набувши ваги, стали поборниками цього на тлі наступу ліберальної цивілізації.

Олег Баган назвав основні характеристики лібералізму, до яких відніс раціоналізм, утилітаризм, релятивізм, анти-традиціоналізм, спекулятивізм, масовізм і космополітизм. “Саме на цих принципах, - підкреслив він, - заснована сучасна Європа, Європа після 1945 року, коли лібералізм цілковито переміг”. Цю ж думку нещодавно підтвердив на телеканалі ТВі відомий німецький політолог Андреас Умланд, який викладає в Києво-Могилянській академії. За його словами, Євросоюз із усіма його інституціями і пропагандою будувався від 1945 року саме як протидія націоналізмові в Європі.

Отже, вважає Олег Баган, заява Євросоюзу - це “не провокація болгарського соціаліста на замовлення Москви”, а цілком логічна і послідовна дія Заходу.

Богослов Іван Гаваньо вважає, що фундаментальні принципи лібералізму були закладені західними філософами Декартом, Гобсом, Кантом, Руссо ще в ХVII-ХVIII століттях. Своїми ідеями вони фактично звільнили людину від духовно-містичних імперативів. Крайній раціоналізм у мисленні посіяв скептицизм і сформував людину-нігіліста. Такими були якобінці періоду Французької революції 1789 року, які перетворювали храми на політичні клуби і конюшні.

Нігілізм ліберальної цивілізації бачимо й на межі ХІХ-ХХ століть. Мається на увазі вчення Зигмунда Фройда про лібідо, його теорія психоаналізу, яка звільняла людину від моральних обов’язків. На Заході з’явилося так зване масове суспільство споживачів, а нігілізм призвів до появи злочинних тоталітарних режимів і масових жертв.

Відтак у сорокові-шістдесяті роки ХХ століття  набула поширення філософія атеїстичного екзистенціалізму. Основою стала формула: якщо існує Бог - то людина невільна. Особливого звучання це набуло в творах Альбера Камю та Жан-Поль Сартра.

Отець Іван Гаваньо використав образ із давньогрецької міфології, коли наші мудрі предки попереджали про згубність цивілізації лібералізму. Проминувши Сциллу і Харибду (богослов порівняв їх з загрозами тоталітаризму), Одисей натрапив на острів богині Кірки. Там були спокій і ситість, але Одисей і його супутники почали перетворюватися на свиней. Висновок однозначний: відмовившись від високих ідеалів духовності, людина перетворюється на тварину. Щоб уникнути цього, Одисей покидає острів. Постає логічне запитання: чи відмовиться Європа від ліберальної матеріалістичної цивілізації?

На думку отця Івана Гаваня, критичну заяву Євросоюзу щодо України та “Свободи”, слід сприймати як позитивний виклик, адже українське суспільство спротивилося цьому, виникла потреба захистити свої моральні та національні цінності. Він вважає, що нам потрібний християнський націоналізм, який би поєднав вольовитість традиційного націоналізму і духовну піднесеність християнина. В результаті це б допомогло українському суспільству подолати спокуси лібералізму.

Олег Баган вважає, що націоналізм - це моральна і духовна сила нації. Він не передбачає приниження й ущемлення іншого, як це приписують йому ліберали. Навпаки, він є антитезою до імперіалізму та тоталітаризму.

На сайті tustan.io.ua читайте розповідь про цей аналітичний круглий стіл і переглядайте фотографії. Відео-звіт про зустріч шукайте в Ютубі за посиланням “Інтерв’ю Анатолія Власюка 3 Отець Іван Гаваньо”.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

Часопис українського націоналіста

 

 

Побачив світ перший номер часопису українського націоналіста “Криївка”, редактором якого є Анатолій Власюк. У ньому вміщені ексклюзивні матеріали про Степана Бандеру, інтерв’ю Ірини Фаріон, статті Провідника Всеукраїнської організації “Тризуб” імені Степана Бандери Василя Іванишина, доктора філологічних наук Петра Іванишина, Богдана Червака, інтерв’ю керівника Центру імені Дмитра Донцова Олега Багана, звіти про круглі столи, нові видання та інше.

 

“Барабський міст” для бориславців

 

 

 

Вийшло перше число часопису “Барабський міст”, редактором якого є Анатолій Власюк. Видання розповідає про життя Борислава. Читача зацікавлять статті “Найвпливовіші бориславці 2012 року”, “Початок кінця Володимира Фірмана, або Чому бориславська громада проігнорувала звіт міського голови?”, “На службі в режиму Януковича, або Чи стане Роман Соловчук Заслуженим журналістом України?”, “Чому Ющенко приїжджав до Борислава?”, “Борислав у небезпеці!!!” та інші. Подана низка новин про Борислав і Східницю.

 

Найчарівніша дрогобичанка січня 2013-го року

 

Газета “Тустань” оголошує конкурс на звання “Найчарівніша дрогобичанка січня 2013-го року”.

До 31 січня включно вам необхідно надіслати есемеску на номер 067-367-80-19 з номером дівчини, яка вам найбільше сподобалась. Зараховується лише один голос з одного мобільного телефону.

 

 

1

 

 

2

 

 

3

 

 

4

 

 

5

 

 

6

 

 

7

 

 

8

 

Світлини Галини ЛУЦІВ

 

Пришпилений словом Шалата, або Чи варто виносити сміття з хати?

 

У номері “Тустані” за 4-10 жовтня 2012 р. була надрукована стаття П.Середяка “Українофобія: дрогобицьке відлуння”, в якій ішлося про підступно-деструктивну, навіть злочинну поведінку дрогобицького професора Михайла Шалати, який на 20 років (!!!) затримав видання колосальної і надзвичайно цінної праці Мирослава Мороза “Літопис життя і творчості Івана Франка”.

М. Шалата не тільки як редактор безпідставно затягував роботу, а ще й очорнював багаторічну працю львівського вченого розмовами про  її нібито “переповненість помилка-ми” і “безвартісність”. За останньою нашою інформацією, критична стаття в “Тустані” призвела до позитивного результату: М. Шалата, злякавшись, що його негідна поведінка стане відомою Україні, повернув рукопис 1-го тому “Літопису” родині покійного М.Мороза і  львівська філія Інституту літератури НАН України вже запланувала собі як першочергове завдання видання фундаментального рукопису.

Додамо, що за цю критичну публікацію редакція “Тустані” почула на свою адресу звинувачення в тому, що, мовляв, “не треба виносити сміття з хати”, “навіщо критикувати заслужену людину”, “ну, щось там нашкодив, то нашкодив, ліпше про це промовчати – так усім буде добре” і т.п. Офіційно відповімо усім надміру вибачальним, обережним і толерантним громадянам і читачам “Тустані”: якщо з хати не виносити сміття, то хата невдовзі засмердиться і  згниє. Саме через таку “обережність” і “прощальність” українців, через відсутність відважної критики сьогодні в Україні гниє і смердить майже кожна сфера нашої життєдіяльності від надмірної скорумпованості. Ось такі шалати якраз надіються на те, що всі відмахнуться від гострої проблеми, ніхто не насмілиться виступити проти роздмуханого авторитету, ніхто не виявить твердості і наполегливості в аналізі причин гниття. Єдиними ліками від такої “шалатівщини” можуть бути гласність, відкритість і принциповість. Шалати сильні, коли довкруг – підлабузництво, фальшивість, нашіптування, “кулуарні домовленості”, інтриги. Тож і надалі наш часопис буде дотримуватися лінії гострого і відкритого критицизму, від якого завжди ставали сильнішими всі суспільства (перевірено історією!) і, сподіваємося, стане сильнішим і чистішим й наше суспільство.

Ще нам закинули те, що в характеристиці М. Шалати пролунало ідейно-політичне означення цього типа: москвофіл. Адвокати “почесного громадянина міста Дрогобича” обурювалися цим, бо, казали: “він же багато років очолював дрогобицьку міську “Просвіту”, “вів роботу національно-культурницького змісту” і т.п. Так, очолював і вів міську “Просвіту”, що довів її, бідну, “до ручки”: сьогодні дрогобицька “Просвіта” не має жодних новаторських культурних ініціатив, значущих видавничих проектів, відважної громадянської позиції; навпаки, роками вона пленталася у хвості політичної підтримки провальної лінії екс-президента В.Ющенка, демонструвала усі форми профанаторства національної дії і була безнадійно далекою від захисту пекучих і нагальних інтересів українства.

З історії нагадаємо й таке: москвофільство як  рух та ідеологія сформувалося у  1840-і рр.. в Галичині за гроші агентів Російської імперії в Європі; воно не завжди означало пряму агітацію за Москву, часто це був крикливий, показний патріотизм і передусім профанаторство національної культури, надання їй  декоративних, пластилінових форм, відволікання уваги від насущних проблем. У цьому значенні діяльність “почесного громадянина Дрогобича” Михайла Шалати цілком лягає у цю нішу, якщо придивитися до неї уважніше.

 

Редакція

 

ПРОДАМ КВАРТИРУ

 

Продається двокімнатна квартира в центрі Дрогобича.

Площа - 40 квадратних метрів.

Висота стелі - 3,5 метра.

Можна придбати під житло або для бізнесу.

Ціна за домовленістю.

Телефон 097-4421240. Олена

 

ФІЛЬОЗОФІЯ МАКСИМА ГІРЧИЦІ

 

 

 

 

Дай Боже вам здоровля, мої дорогенькі! Скучив за вами. Абисьте мені ніколи не хорували!

Всьо, здається, тоті свята вже минули. Нє, все-таки сильна ми нація! Почали пити від Романа, скінчили на Йордана, а ще жиємо. Гамериканець, чех чи поляк вже би давно загнувся від такої кількості з’їдженого чи випитого, а нам нічого!

Правда, мій кум Славко з Борислава йде на світовий рекорд. У нього після Йордана день народження. Зазвичай він святкує його сорок днів, так що можете ’го привітати будь-коли.

Нам зі Стефков цього року вдалося відпочити на Канарах, Мальдівах і в Таїланді. Дуже ця відпустка затягнулася. Дуже я скучав за салом і самогоном. Тому, коли вернувся, наніс перший офіційний дружний візит кумові Влодкові з Війтівської Гори. Стефка не заперечувала, бо пішла розповідати колєжанкам про екзотичний відпочинок. Зустрілися ми через три доби, і дві сторони, як кажуть дипломати, залишилися задоволеними.

Але повернімося до подій на нашій грішній землі.

Нещодавно в Трускавці на вулиці Роксолани біля знаменитого “Казанови” сталася дивна подія. Міліціянти кажуть, жи в двох хлопів стріляли гумовими кулями. Те ж підтвердили бориславські лікарі, коли потерпілі приїхали до місцевої лікарні. Але самі хлопи стверджують, жи впали на кілок. Га, як вам таке? Або ще не відійшли від горілчаного наркозу під час новорічно-різдвяних свят, або не хочуть прив’язувати міліціянтів до своїх розбірок. Як би там не було, але лікарі зробили свою справу і видалили гумові кулі з тіл постраждалих. Добре, що нападник хоч не поцілив у життєво важливі органи.

Порадував мене мій кумпель Олександр Коростельов. Ну, той, що працює першим замом у Радзієвського. На прес-конференції він дякував папіку, жи той притягнув до Дрогобича десять мільйонів гривень. Сашко розливався соловейком, жи таке в історії Дрогобича вперше. Журналісти слухали і мовчки всміхались. Можливо, таке в історії Дрогобича і вперше, але Бориславу цього року має перепасти така ж сума. Ось і думай після цього: Радзієвський з його трьома каденціями (перша - за Совєтів), і Фірман з дворічним стажем на посаді міського голови. Олексієві Васильовичу вже нічого не світить, а Володимир Стахович може далеко піти, якщо його вчасно не зупинять. Втім, він сам хоче зупинитись в 2015 році, бо сказав, жи більше не балотуватиметься на міського голову.

Мій знайомий доктор каже, жи скоро нас атакуватиме грип. І не просто грип, а аденовірусний парагрип! На початок хвороби люди не звертають особливої уваги. А парагрип починається так: легкий кашель, незначне підвищення температури, сльозоточивість і нежить. Проте вже на третій день настає погіршення, може бути навіть запалення легенів. Особливо хворіють дітки, бо ж почалося навчання в школах.

Але ми з кумом Влодком із Війтівської Гори файно підготувалися до атаки парагрипу. Запасів самогонки, сала і часнику вистачить на три місяці. Головне, не перемерзнути, не перепити і не переїсти. Все має бути в міру. Навіть секс, як тихо додає кум Влодко, аби його кохана дружина не почула.

На цій оптимістичній ноті дозвольте закінчити. Аби ваші внуки жили в незалежній Україні від Сяну до Дону!

 

ФІЛЬОЗОФ МАКСИМ ГІРЧИЦЯ ІЗ ГОРІШНЬОЇ БРАМИ

 

 

 

На сайті tustan.io.ua читайте статті з газет “Тустань” і “Барабський міст”. Тут же можна знайти цікаві матеріали з Інтернету.

На сайті kryjivka.io.ua читайте статті з часопису українського націоналіста “Криївка”, а також твори класиків українського націоналізму Дмитра Донцова, Степана Бандери, Василя Іванишина та інших.



Создан 31 янв 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником