ТУСТАНЬ №2, 2013

 

ТУСТАНЬ №2, 2013




 

Читайте tustan.io.ua - сайт газети “Тустань”

 

N2 (629) 31 січня - 6 лютого 2013 року Ціна 1 гривня

www. tustan.io.ua; е-mail:vlasjuk60@i.ua; тел. 067-3678019

 

 

провінційний щоденник

 

КЕМЕРОН

 

На форумі в Давосі англійський прем’єр-міністр Девід Кемерон ошелешив присутніх заявою, що має намір провести референдум щодо перебування Великобританії в Європейському союзі. Звичайно, якщо очолювана ним консервативна партія переможе на наступних виборах.

За його словами, чимало британців відчувають себе ошуканими членством у ЄС, адже це рішення приймав уряд, а тому проведення референдуму з цього питання просто необхідне.

Звичайно, це не означає, що вже завтра Великобританія покине європейське співтовариство, тим паче маючи внутрішні проблеми, коли Шотландія мріє про незалежність. Але все-таки для Європейського союзу це тривожні симптоми. Втрачати потужного європейського гравця нікому не хочеться, навіть одвічним конкурентам Великобританії - Франції та Німеччині. Уявити собі Європейський союз без країни туманного Альбіону просто неможливо.

Чомусь багато хто уявляє собі Україну без Європи - як усередині держави, так і за її межами. Геополітична та геостратегічна роль України ніяк не може бути використана через недолугість влади - як минулої, так і нинішньої. Цілком очевидно, що Україна - європейська держава, яка повинна відігравати не меншу роль, ніж Великобританія, Франція чи Німеччина.

Формально Україна простує до Європейського союзу. Принаймні європейський вектор розвитку офіційно закріплений у відповідних державних документах. Але ж ми бачимо, що режим Януковича має своєрідне бачення просування України на Захід. Суть його зводиться до наступного: ми хочемо жити в Європі, але за своїми правилами. Але ж так не буває. Треба виконувати звичайні домашні завдання, які нам дає Європа, аби сподіватися в майбутньому стати повноправним членом європейського співтовариства. Нічого образливого в цьому нема і не може бути.

Амбітність і чванство українського керівництва дорого коштують Україні вже сьогодні. Можна лише уявити, чого вартуватимуть вони завтра. Україні простіше і дешевше змінити нинішній режим Януковича, аби швидше опинитись у Європі.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

 

Дрогобицький нафтопереробний завод ріжуть на металобрухт, а в Олексія Радзієвського - “склероз”?

  

Якщо минулого року з’явилися перші ознаки невиліковної хвороби, то тепер стає зрозуміло, що найближчим часом Дрогобич може стати містом-банкрутом.

Потерпіла крах передвиборча програма Олексія Радзієвського. Підприємства, які давали левову частку до міського бюджету, стоять. Більше того, розпочалися незворотні процеси, коли відновлення виробництва стає неможливим. Маємо сумні приклади бориславського “Галлаку” (колишнього хімічного заводу) та дрогобицького “Галолу”.

У цій статті поговоримо про Дрогобицький нафтопереробний завод та його сумні перспективи.

 

“НЕДОЛУГІСТЬ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРОСТО ВРАЖАЄ”

 

Нещодавно газета “Голос України” опублікувала статтю, в якій мова йде і про це підприємство. Насамперед автор зазначає: “Дрогобицький нафтопереробний завод з 1 січня нинішнього (2013 – А.В.) року мертвий. Звісно, якщо не вважати за ознаки життя перетворення його на склад та “пункт розливу” купленого за кордоном пального. Можливо, ця схема задовольняє власника, оскільки приносить певні фінансові результати. І хоч він не одержує тих колосальних надприбутків, які мав би за нормальної діяльності підприємства, зате нічого і не вкладає. Бізнес — річ специфічна...”.

Причину подібної ситуації намагався пояснити авторитетному виданню міський голова Дрогобича Олексій Радзієвський: “Так сталося, що змінювалися власники нафтопереробного підприємства. Приходили вони з метою єдиною: викачати якнайбільше, за максимумом, прибутків і жодної копійки не вкласти у розвиток заво-ду, щоб вивести параметри його діяльності на сучасний рівень, до євро-стандартів. Також за мовчазної згоди Фонду держмайна, який володіє 25-ма відсотками акцій. Оця недолугість державного управління просто вражає. Вона виходить за межі здорового глузду, але це реальність...”.

Чому ж керівництво міста не втручається в ситуацію? Відповідь до банального проста: мовляв, це компетенція не нашого рівня. Але Олексій Васильович сам собі протирічить у цьому інтерв’ю, коли каже, відповідаючи на запитання про певні умови до інвесторів у приватизаційній угоді: “А вони, як заведено, наобіцяли золоті гори чи, точніше, нафтові ріки, — каже міський голова. — Повірте, такого пункту, що інвестор чи покупець доведе підприємство до ручки, в угоді точно не було. Гарантували на папері збереження заробітних плат, соціального захисту працівників, навіть збиралися будувати квартири та роздавати інші блага. Одне слово, багато чого обіцяли, і реконструкцію зокрема. Ось і “реконструювали” до перевалки. Вважаю, до громади Дрогобича і до України в цілому вчинено злочин. І таким діянням треба покласти край...”.

Кореспондент “Голосу України” виявляє наполегливість і запитує:

- Як, коли це “не ваша компетенція”?

І чує бадьору відповідь:

— Зараз ми готуємо звернення на ім’я Президента і Голови Верховної Ради: розкриємо в ньому всю повноту цієї картини. Жахливої, яка спіткала потужний потенціал мого міста, міста Дрогобича. Сподіваюся, нас почують...

Можна зрозуміти скепсис журналіста, коли він робить підсумок після розмови з міським головою Дрогобича: “Можливо, почують. Хоча пан Коломойський, який, за даними дрогобичан, став господарем місцевої нафтопереробки, навряд чи повернеться до виконання угоди під добровільно-примусовим тиском на власне сумління. Багато чого він понапідписував: з усіма ділитися — солодкого рангу олігарха позбудешся”.

 

“ПЛАНОВЕ ЗНИЩЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАФТОПЕРЕРОБНОЇ ГАЛУЗІ”

 

Нещодавно прес-служба народного депутата України Ігоря Васюника розповсюдила заяву, в якій стверджується, що Дрогобицький нафтопереробний завод ріжуть на металобрухт. “Уряд Миколи Азарова або ж веде планове знищення української нафтопереробної галузі, або ж з заплющеними очима спостерігає за негативними тенденціями, які панують у цьому секторі економіки”, - сказано в документі.

Народний депутат України Ігор Васюник нагадує, що “до 1991 року потужності вітчизняних заводів з переробки нафти становили понад 50 мільйонів тонн сировини на рік. Для порівняння, це більше, ніж всі НПЗ країн Варшавського договору, разом узяті. Нафтопродуктами забезпечувалась не тільки Україна, але і значна європейська частина Росії та Білорусії. Згідно з даними Державної служби статистики, ще в 2009 році в Україні перероблялось 11,5 мільйона тонн сировини на рік. В 2012 році цей показник становить вже близько 4,5 мільйонів тонн, тобто відбувається колосальне падіння. Взамін вітчизняних нафтопродуктів, ринок заповнюють імпортом. За останні три роки частка імпорту зросла з 39 до 76 відсотків у 2012 році. Для порівняння, у 2006 році частка імпорту становила 22 відсотки, а перероблялось біля 14,5 мільйонів тонн щорічно нафти”.

 Читаємо далі: “Сьогодні пересічний українець змушений на АЗС купувати не вітчизняний, а імпортний бензин. Виникає швидше риторичне питання, хто на цьому заробляє. Якщо європейського рівня життя з цією корумпованою владою українцям ще довго доведеться чекати, то європейські ціни на пальне ми вже отримали”.

 Пише народний депутат України і про ситуацію, що склалася на Дрогобицькому нафтопереробному заводі: “2012 рік також став знаменним у нафтопереробній сфері ще однією подією: зупинився НПК “Галичина” у Дрогобичі. Збудований 1859 року і пізніше модернізований, не переставав працювати навіть в умовах німецької окупації в 40-х роках. Нині до мене звертались мешканці Дрогобича, що вночі з території НПК “Галичина” вивозять металобрухт, на який ріжуть завод, а також демонтують обладнання”.

Ігор Васюник запевнив, що “найближчим часом ми винесемо це питання на обговорення міжфракційного депутатського об’єднання “Львівщина”.

 

“СКЛЕРОЗ” РАДЗІЄВСЬКОГО

 

Якраз у той самий час, коли була опублікована стаття про Дрогобицький нафтопереробний завод, а прес-служба народного депутата України Ігоря Васюника зробила відповідну заяву щодо ситуації на підприємстві, я надіслав запит на інформацію на ім’я міського голови Дрогобича Олексія Радзієвського. В ньому зокрема сказано:

Відповідно до статті 34 Конституції України та статті 19 Закону України “Про доступ до публічної інформації” прошу надати таку інформацію:

Мене цікавить ситуація щодо нафтопереробного і автокранового заводів у Дрогобичі.

З метою уточнення інформації прошу повідомити наступне:

1. Хто є власником даних підприємств? Прошу надати їхні юридичні адреси.

2. Якою на 1 січня 2013 року є заборгованість по заробітній платі на цих підприємствах?

3. Прошу надати NN і тексти постанов, рішень чи розпоряджень сесії, міськвиконкому, міського голови щодо рішень, які приймалися упродовж 2012 року щодо цих підприємств.

4. Скільки разів упродовж 2012 року Ви їздили до Львова та Києва з метою поліпшення роботи цих підприємств? Якими є практичні результати цих поїздок?

Відповідь прошу надати в письмовій формі, в повному обсязі, в порядку та строки, передбачені законодавством, на мою електронну адресу vlasjuk60@i.ua

Номер мобільного телефону 067-367-80-19”.

А тепер почитайте відповідь, яка надійшла на мою адресу за підписом Олексія Радзієвського:

“… повідомляємо, що на території міста Дрогобича не зареєстровані суб’єкти господарської діяльності – нафтопереробний і автокрановий заводи. Просимо уточнити правильність назви юридичних осіб”.

Я розумію, що до такого єзуїтства Олексій Радзієвський сам би не додумався. Але є в нього різні шильники – шахраї від юриспруденції, які готують йому подібні відповіді. Шкода, що Олексій Васильович не розуміє, як подібними відписками, знущанням над свободою слова, глумлінням над буквою і духом Закону України “Про доступ до публічної інформації”  він дискредитує сам себе. “Забудькуватість” міського голови про знаходження в Дрогобичі нафтопереробного та автокранового заводів говорить про те, що він і не думає виконувати свою передвиборчу обіцянку щодо цих підприємств, які мали би працювати на повну потужність.

А що візьмеш з Олексія Васильовича? Є заводи – є проблема, нема заводів (у його пам’яті) – нема проблеми. Ось тільки чи пробачать Радзієвському “склероз” працівники цих підприємств і дрогобицька громада?

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

Чи повторять Тарас Метик і Євгеній Шильник “спецоперацію” проти дрогобицької громади?

 

Офіційний сайт Дрогобицької міської ради повідомив, що в неділю, 3 лютого, о 13 годині 30 хвилин у Народному домі “Просвіта” відбудеться звіт міського голови Олексія Радзієвського.

Взагалі-то він мав відбутися в грудні минулого року, але краще пізно, ніж ніколи. Можливо, Олексій Радзієвський врахував помилку свого бориславського колеги Володимира Фірмана, до якого на звіт наприкінці грудня 2012 року завітало аж ... два бориславці. Звіт, звісно, в Бориславі не відбувся.

Що ж запропонує дрогобицькій громаді Олексій Радзієвський? На нашу думку, генеральну репетицію свого звіту міський голова зробив наприкінці грудня минулого року на прес-конференції для журналістів. Ми про це писали в попередньому числі “Тустані”. Стратегія Олексія Радзієвського зрозуміла: ми працюємо добре, а успіхи будуть ще кращими, Дрогобич перетвориться на місто фонтанів і квітів. Як ви пам’ятаєте, містом ста тисяч саджанців Дрогобич уже був. Куди ділись дерева, значення не має, головне вбити в голову дрогобичанам, що тепер вони милуватимуться квітами і фонтанами.

І все-таки, мабуть, ні міський голова, ні члени його команди не розуміють, що вони, влада, є слугами народу, а народ, тобто дрогобицька громада, хоче почути правду, а не бути вкотре обдуреним, коли тобі вішають локшину на вуха.

Згадаймо звіт Олексія Радзієвського за 2011 рік. Тоді він теж відбувався помпезно. Щоправда, провалів у господарській та соціальній політиці тоді було значно менше, ніж зараз, але дрогобичани хотіли задати міському голові наболілі питання. І що сталося? Мікрофонів у залі, де проходив звіт, не виявилося. Присутнім запропонували писати запитання на карточках, чим багато людей скористалось. Але вірні цербери міського голови - секретар міської ради Тарас Метик і керуючий справами міськвиконкому Євгеній Шильник - професійно фільтрували записки, аби незручні питання не застали зненацька їхнього боса.

Тоді Олексій Радзієвський укотре продемонстрував свою слабкість. Ухиляючись від відповідей на прямі запитання, він знову довів, що не став міським головою усієї дрогобицької громади.

Успіхи 2012 року плачевні. Олексій Радзієвський підключить усе своє ораторське мистецтво, аби переконати дрогобичан у зворотньому. Вірнопіддані чиновники допомагатимуть йому. Боюсь, що нинішній дрогобицькій владі вдасться провести звіт за своїм сценарієм. Насамперед тому, що дрогобицька громада збайдужіла до того, що відбувається у місті. Крім того, опозиція теж не може показати своєї згуртованості, впливу на громаду.

Чи, може, я все-таки помиляюся, і дрогобичани доведуть, що живуть у європейському місті?

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

ОСВЯТИЛИ МІСТ

 

У Бориславі освятили міст, зруйнований під час повені 2008 року. В Державному бюджеті передбачено десять мільйонів гривень на соціально-економічний розвиток Борислава. Схоже, міська влада хоче витратити гроші на будівництво цього мосту. Дехто каже, що міст коштує дорожче, так що грошей може не вистачити. А в Києві бояться, що влада розкраде кошти, як це сталося після повені.

 

ПРИЙМАЛЬНЯ ОБЛАСНОГО ДЕПУТАТА

 

Депутат Львівської обласної ради  від Борислава Володимир Голобутовський відкрив громадську приймальню у Бориславі на вулиці Шевченка, 1. Приймальня працює від понеділка до п’ятниці з 10.00 до 17.00.

 

ВЕЧІР ПАМ’ЯТІ ГРИГОРІЯ ПІЦЮРИ

 

У Бориславській дитячій музичній школі мистецтв відбувся вечір пам’яті Григорія Піцюри. Це був талановитий музикант і просто хороша людина.

 

ЗАТРИМАЛИ 17-РІЧНОГО ЗЛОЧИНЦЯ

 

У Львові затримали юнака з Трускавця, який навчався у Дрогобицькому коледжі. Йому 17 років. Його підозрюють у скоєнні нападів у Львові на жінок, одна з яких померла від нанесених ран. Здебільшого свої злочини він скоював під ранок, вирізнявся особливою жорстокістю.

 

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

 

Сьогодні, 31 січня, відбудеться перше цього року засідання Дискусійного клубу. На розгляд спраглих до гострого слова виноситься проблема так званого злиття шкіл у Дрогобичі та Стебнику.

 

ВІЧНИЙ ДУХ БОРОТЬБИ

 

29 січня 2013 року Дрогобич приєднався до всеукраїнської акції “Пам’ятаємо героїв бою під Крутами”. Цього дня рівно 95 років тому студенти та школярі, не шкодуючи власного життя, вступили у нерівний бій з ворожою армією. Це одна зі сторінок історії України, яка стала знаковою, символічною. Захід був скерований на підняття патріотичного духу серед українців, вшанування пам’яті справжніх героїв та подяка за їх жертовність. У Дрогобичі біля пам’ятника Борцям за волю України відбулося пам’ятне віче. Учасники акції прийшли з лампадками, щоби спільно викласти тризуб на знак вдячності справжнім українцям. Організатори дійства вкотре наголошували, що все відбувається без партійної та організаційної символіки. Дрогобичани прийшли, щоби відчути вічний дух боротьби та згадати про тих, кому ми завдячуємо незалежною державою. Організаторами виступили МГО “Український молодіжний прорив” і Пласт НСОУ.

 

МОРЖУЙМОСЯ, БО МИ ТОГО ВАРТІ!

 

Традиційно на Водохреща любителі гострих відчуттів пірнають в ополонку. І хоча Йорданська вода є цілющою, все ж треба мати міцне здоров’я, аби не застудитися при мінусовій температурі.

Є свої “моржі” й у Дрогобичі. Здебільшого це чоловіки. Але трапляються й жінки, які не хочуть працювати на аптеку.

Тривалий час займаються “моржуваннням” Леся Пиц, яка очолює товариство “Криголам”, і Вікторія Лишик. Ось і цьогоріч вони з задоволенням прийняли водні процедури на штучному озері, що на вулиці Стуса.

Панянки запевняють, що багато років поспіль не хворіють. А що таке нежить чи простудні захворювання, взагалі забули. Після подібного купання шкіра стає гладкою, немов у немовляти. 

 

Вчителі воюють з владою за майбутнє

 

23 січня 2013 року вчителі восьмої та п’ятнадцятої шкіл Дрогобича і одинадцятої Стебника пікетували ратушу. Причиною стало рішення влади про так звану оптимізацію навчального процесу, що насправді означає закриття шкіл і звільнення з роботи педагогів.

Під завісу минулого року на сесії Дрогобицької міської ради депутати прийняли рішення про злиття третьої і п’ятнадцятої, восьмої і шістнадцятої шкіл у Дрогобичі та одинадцятої та вісімнадц-тої у Стебнику. На практиці це означає, що порожніми мають залишитися восьма і п’ятнадцята школи в Дрогобичі та одинадцята в Стебнику.

Розмови про це почали точитися відразу після приходу Олексія Радзієвського до влади. Мовляв, чинуші з ратуші накинули оком на добротні приміщення, хочуть їх привласнити. І хоча школи продавати не можна (втім, у наш час все можливо), певні установи там розмістити ніхто не завадить. Чиновникам байдуже, чи буде це зручно дітям. Їм начхати на те, що чимало вчителів у результаті такої реорганізації можуть залишитися без роботи.

Слушна нагода зробити свою чорну справу видалася тепер, коли в Дрогобичі практично не працюють всі великі підприємства, які колись наповнювали міський бюджет. І що до того, коли під час передвиборчої кампанії, зустрічаючись з учителями цих та інших шкіл, Олексій Радзієвський обіцяв золоті гори. Звичайно, про закриття чи злиття шкіл мова тоді не йшла. Як кажуть, казав пан кожух дам, та слово його тепле.

Така непослідовна поведінка влади, через бездіяльність якої потерпають прості люди, обурила вчителів. Логічним висновком їхніх виступів стало гасло: “Владу - геть!”, яке вони скандували перед ратушею.

На час підготовки цієї статті до друку ще не було остаточно зрозуміло, чи розглядатимуть депутати це питання. Принаймні вчора, 30 січня, мала відбутися позачергова сесія Стебницької міської ради з цього приводу, а дрогобицькі народні обранці вирішують, чи порушувати цю проблему на своїй сесії, яка має відбутися сьогодні, 31 січня, чи перенести питання на лютий. Як би там не було, а просто так відмахнутися від учителів, учнів і їхніх батьків владі вже не вдасться. Мітингувальники запевнили, що стоятимуть до кінця, боронячи свої права. Все більше людей переконуються в тому, що влада фактично виступає проти громади, а тому слід дочасно припиняти її повноваження.

... Під час акції протесту присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять учителя Василя Кіби, якому не пішли назустріч у відділі освіти, хоча знали про його матеріальну скруту...

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

“Чагарі”: “по понятіях” чи по закону?

 

24 січня 2013 року директор дрогобицького ринку “Чагарі” Ігор Кушнір провів прес-конференцію.

Він зазначив, що звертається до журналістів за допомогою. Якщо після цього ситуація не зміниться, він попросить втрутитися тих, хто діє “по понятіям”.

За словами директора ринку, на “Чагарях” працює група підприємців, яка об’єдналась у громадську організацію “Добробут і єдність”. Із січня 2009 року вони не сплачують за послуги з утримання торгового місця, а з серпня 2009 року - і за оренду торгового місця. Їхня заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю “Чагарі” склала майже мільйон гривень. Частина підприємців, стверджує Ігор Кушнір, надає об’єкти оренди в суборенду, що заборонено законом.

“Тустань” уже неодноразово писала про ситуацію, яка склалася на ринку “Чагарі”. Нагадаємо, що співзасновниками ринку є дві особи. 97,8 відсотків “акцій” має Ігор Кушнір, ще 2,2 відсотка - Микола Околович. Натомість підприємці з “Добробуту і єдності” на чолі з Ганною Дутко теж вважають себе повноправними членами трудового колективу, адже від самого початку функціонування ринку вкладали кошти в “Чагарі”.

Коли міським головою Дрогобича був Микола Гук, він, за словами Ігоря Кушніра, хотів поставити на чолі ринку свого брата, а коли це стало неможливим (адже “Чагарі” - приватна власність), погрожував закрити підприємство.

Ігор Кушнір звертався до влади, до правоохоронних органів, але все залишається без змін. На його думку, ці структури потурають підприємцям, які фактично незаконно торгують на ринку. “Чи є в Дрогобичі міський голова? Чому міліціонери виконують функцію “кришування”?” - задавав риторичні запитання Ігор Кушнір.

На будівництво ринку “Чагарі” влада не витратила жодної копійки. Але тут є один нюанс. І досі фактично нема дозволу на ... початок будівництва. Ігор Кушнір пояснює, що коли він розпочинав будівельні роботи, то звернувся за дозволом у відповідні інстанції, в тому числі й в архітектуру Дрогобича. Головним архітектором тоді працював Михайло Винницький, який нині обіймає посаду голови Дрогобицької районної державної адміністрації. За словами Ігоря Кушніра, той буцімто сказав йому: “Ти розпочинай будівництво, а дозволи видавати - це наша справа”. Ось так і досі видають дозвіл на початок будівництва, хоча ринок “Чагарі” успішно функціонує десять років. Ігор Кушнір вважає, що достатньо одного телефонного дзвінка міського голови Дрогобича, аби архітектура видала відповідне рішення, і всі проблеми можна врегулювати.

Нині на ринку “Чагарі” створено 180 робочих місць. Згідно букви закону, його мають знести, адже нема дозволу на будівництво. Та й сам Ігор Кушнір у своїх зверненнях до влади та правоохоронних органів пише, що змушений буде закрити підприємство, бо через несплату підприємців уже заборгував державі понад півмільйона гривень податків.

Напередодні прес-конференції він написав листа народному депутатові України Романові Ілику, в якому виклав своє бачення ситуації. Навряд чи журналісти зможуть вплинути на хід подій, адже влада вже давно не прислухається до їхньої думки. Тоді залишаються ті, хто розв’язує проблеми “по понятіям”?

На сайті tustan.io.ua читайте матеріали з цієї прес-конференції та дивіться фотографії. Відео-звіт про прес-конференцію шукайте на Ютубі за посиланням “Інтерв’ю Анатолія Власюка Чагарі” (5 епізодів).

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

НЕМАЄ КРАЩОГО ТРАКТАТУ ПРО НАЦІОНАЛІЗМ, НІЖ СТАРИЙ ЗАВІТ

 

17 січня 2013 року в приміщенні газети “Галицька зоря” відбулося чергове, четверте, засідання аналітичного круглого столу.

Його організаторами виступили Науково-ідеологічний Центр імені Дмитра Донцова та Дрогобицька філія Українського богословського наукового товариства.

Модераторами зустрічі були викладачі Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка Петро Іванишин і Олег Баган.

Цього разу мова йшла про інтерпретацію терміну “свобода” в ліберальній та націоналістичній ідеологіях.

Як відомо, “свобода” є центральним поняттям лібералізму. Але й у Тараса Шевченка знаходимо такі поняття як “сім’я”, “батьківщина”, “свобода”. А Поета навряд чи можна “пришпилити” до лібералізму.

У часи Тараса Шевченка саме слово “свобода” було більше поширеним, ніж слово “воля”, але за семантикою це ідентичні поняття. Петро Іванишин стверджує, що в творах Шевченка слово “воля” взагалі не вживалося, але тут слід розуміти, в якій місцевості жив Поет. “Воля” поширилося вже пізніше, але навіть галичани, услід за Шевченком, вживають, наприклад, слово “свобідний” у значенні “вільний”. Ми пам’ятаємо бандерівське га-ло “Воля народам, воля людині!”, а політична партія, яка своєю ідеологією вважає український націоналізм, носить горде наймення “Свобода”.

З давніх-давен різні філософи по-своєму трактували поняття “свободи”. Одне з трактувань ставить знак рівності між свободою і турботою. Своєю чергою, турбота є сенсом буття у світі. Саме турбота робить людину далекоглядною і вільною. Вільна людина виступає фактором життя, проникає в сутність буття.

За висновком Петра Іванишина, імперіалізм є антитезою націоналізму, тому поневолені імперіалізмом країни несуть на собі клеймо національної несвободи, неволі.

На його думку, існують три імперські світогляди. Насамперед це демоліберальний, який продукує міф про свободу окремої людини. Слід також говорити про соціал-демократичний світогляд імперіалізму, основою якого виступає поняття так званої класової свободи. Нарешті мова йде про псевдо-традиціалістичний світогляд. Це світогляд націонал-соціалізму, а в сучасних умовах - євразійства. В центрі - міф про свободу раси.

Свої думки з приводу піднятої проблеми висловив і Олег Баган. Квінтесенцією його виступу прозвучала думка про те, що “немає кращого трактату про націоналізм, ніж Старий Завіт”.

На сайті tustan.io.ua читайте звіт про цей аналітичний круглий стіл. Відео-звіт про цю подію шукайте на Ютубі за посиланням “Інтерв’ю Анатолія Власюка 4 Отець Івана Гаваньо” (8 епізодів).

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

ПЛІД ТВОРЧОЇ СПІВПРАЦІ

 

Щойно у дрогобицькому видавництві “Посвіт” вийшла збірка пісень “Поховайте мене в вишиванці”. Її авторами є Анатолій Власюк (слова) та Василь Сторонський (музика). Це перша творча співпраця двох авторів, яка дала плоди.

Всього у збірці вміщено десять пісень: “Бабусине літо”, “Галинка”, “Інфаркт”, “Мене бабуся називала сином”, “Найбільший гріх - це без Кохання жити”, “Не пишеться”, “Осіннє листя”, “Поет і голуби”, “Поховайте мене в вишиванці” і “Сонячний зайчик”.

Василь Сторонський узяв вірші зі збірки Анатолія Власюка “Бориславська копа”, що вийшла минулого року, і написав на них музику. Незабаром вийде нова збірка, так що співпраця продовжиться.

У збірці “Поховайте мене в вишиванці” вміщені тексти та ноти.

 

ПАМ’ЯТІ КИРИЛА ОСЬМАКА

 

24 січня в Дрогобичі відбулася презентація фільму про Голову Української Головної Визвольної Ради (УГВР) Кирила Осьмака.

На зустрічі виступила його донька Наталія Осьмак.

 

ДЕНЬ ЗЛУКИ В ДРОГОБИЧІ

 

22 Січня навічно увійшло в історію України. Не кожною історичною датою, скажімо, називають вулицю.

У Дрогобичі є вулиця 22 Січня. Нічим не прикметна. Така, як усі. Ні краща, ні гірша. Її просто так назвали на хвилі національно-демократичних перетворень у нашій державі. А тепер сама назва знівельована, як назва вулиці Степана Бандери чи Євгена Коновальця.

І все ж дрогобичани нагадали, що 22 Січня став не випадковим днем у нашій історії. Вони утворили живий ланцюг як знак єдності України. Людей було небагато, здебільшого молодь. І це радує, бо майбутнє - в надійних руках.

Урочистий Акт Злуки Захiдно-Української Народної Республiки та Української Народної Республiки в єдину соборну Українську державу проголосила директорiя УНР 22 сiчня 1919 року на Софiйському майданi в Києвi. А на рік раніше - 22 січня 1918 року - прийняття IV Універсалу Української Центральної Ради, яким проголошувалася повна незалежність УНР. Ця дата навіки вкарбувалася в пам’яті народній.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

ТЕХНОТРИЛЕР “БОТ” МАКСА КІДРУКА


 

Не кожного дня до  Дрогобича приїжджає письменник.

24 січня цього року дрогобичани мали можливість зустрітися з Максом Кідруком. Дійство відбулося в бібліотеці імені В’ячеслава Чорновола. Зібралися здебільшого студенти Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка.

Хоча молодому письменникові нема ще й тридцяти, він автор одинадцяти книг. Зараз Макс Кідрук здійснює турне по містах України. презентуючи свій новий роман “БОТ”.

Власне, презентації як такої не було, бо ніхто з присутніх ще не читав нового творіння Макса Кідрука. Автор вирішив здійснити подорож у просторі й часі, демонструючи фотографії тих країн, у яких побував, і популярно розповідаючи про новітні технологічні досягнення у світі. Ось така суміш літературно-просвітницько-наукового й зацікавила студентів, які жваво реагували на виступ талановитого молодого чоловіка, а студентки відверто симпатизували йому.

Письменникові довелося об’їздити мало не півсвіту. побувати в багатьох екзотичних місцях. Любов до подорожей згодом вилилася в написання книг.

З іншого боку, Макс Кідрук захоплюється наукою, вміє відшукати все нове й незвичне, причому має на це свій погляд. Він закінчив технічний вищий навчальний заклад, так що інженерне мислення йому в цьому допомагає.

Проте воно ж може стати і його ворогом, адже художня творчість має зовсім інші складові. Власне, чи стануть його тексти літературою - ось у чому питання. Головне, звичайно, не кількість написаного, а їхня якість.

Наразі Макс Кідрук не любить літературних критиків. За ідеєю, будь-який нормальний письменник мав би їх не любити, адже критик для того й критик, аби критикувати, а не вихваляти автора. Ось тільки справжніх літературних критиків у нас нема, так що Максові Кідруку нічого боятись. Справжній літературний критик повинен вести письменника за собою, а не плентатись у нього в хвості й мляво пояснювати, що хотів, а чого не зміг зобразити автор.

Молодий письменник вважає свій “БОТ” першим українським технотрилером. Він стверджує, що після цього твору в нього з’являться послідовники.

Після зустрічі всі охочі могли сфотографуватися з перспективним і плодовитим письменником, а також придбати його книгу “БОТ” з автографом автора.

На сайті tustan.io.ua читайте звіт про цю зустріч і переглядайте світлини. Відео-звіт про презентацію роману “БОТ” шукайте в Ютубі за посиланням “Інтерв’ю Анатолія Власюка Макс Кідрук” (8 епізодів).

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

ФІЛЬОЗОФІЯ МАКСИМА ГІРЧИЦІ

 

Дай Боже вам здоровля, мої дорогенькі! Скучив за вами. Абисьте мені ніколи не хорували!

Ото я троха прихворів і підсів на телевізор. Раніше дивувався моїй Стефці, жи вона перемикає канали, а тепер і сам таким став.

Але перемикай - не перемикай, а всюди одна новина. Всі канали кажуть про Юлю. Янек хоче її довічно посадити. Каже, жи то вона вбила Щербаня. А, може, Пшонці постаратись і довести, жи вона вбила Кеннеді? Чи в плямах на Місяці теж Тимошенко винна?

Але цікаво, жи багатством покійного Щербаня, який був народним депутатом України й не останньою людиною на Донбасі, заволоділи нинішні олігархи, а не Юля. Га, як вам таке? Чомусь Пшонка не розслідує їхню діяльність. І не хоче розслідувати причини загибелі сотень людей, яких у дев’яності роки минулого століття поскидали в шурфи шахт. Ото дійсно вибіркове правосуддя!

Стефка свариться і відбирає в мене пульт від телевізора, бо каже, жи я став політиканом. Але я ще встиг подивитися про Пукача. То такий міліцейський генерал, який убив Гонгадзе. Каже, жи випадково то зробив. Аби тебе качка копнула! Дали йому таки пожиттєве покарання, але за кадром залишилися Кучма і Литвин. Моя Стефка теж політикантка і каже, жи то вони були замовниками вбивства.

А в Дрогобичі справи кепські. Моя Стефка каже, аби злити яйка Радзієвському, Коростельову та Метику, бо ніби хтось їх закляв. Ніц не можуть зробити!

А тепер про хороше. Ото йшов я якось зранку біля Святої Трійці й бачу, як навпроти церкви гарчать собаки й нікому не дають проходу. Аж бачу, вийшла з “Фоксі-Роксі” власниця й дала тим нещасним тваринкам їсти. Ви би бачили, яке щастя світилося на їхніх мордах!

А ще маємо файну новину. Нарешті наш папік буде цієї неділі звітувати перед громадою. То буде десь в обід. Не знаю, чи встигне закінчити до вечора, бо так багато хороших справ наробив, аж голова йде обертом. Правда, моя Стефка готує пакосне питання про нафтопереробний завод. Там працювала її колєжанка, яку звільнили з роботи у зв’язку зі скороченням кадрів. Та пані мешкала в Дрогобичі. А тепер не має зарплати і змушена була поїхати жити до сина у Львів. Стефка зла на папіка, бо спілкується з колєжанков лише телефоном.

На цій оптимістичній ноті дозвольте закінчити. Аби ваші внуки жили в незалежній Україні від Сяну до Дону!

 

ФІЛЬОЗОФ МАКСИМ ГІРЧИЦЯ ІЗ ГОРІШНЬОЇ БРАМИ

 

 

ПРОДАМ КВАРТИРУ

 

Продається двокімнатна квартира в центрі Дрогобича.

Площа - 40 квадратних метрів.

Висота стелі - 3,5 метра.

Можна придбати під житло або для бізнесу.

Ціна за домовленістю.

Телефон 097-4421240. Олена

 

 

 

 



Создан 03 фев 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником