Тустань №3

 

Тустань №3




Читайте tustan.io.ua - сайт газети “Тустань”

N3 (630) 7 - 13 лютого 2013 року Ціна 1 гривня

www. tustan.io.ua; е-mail:vlasjuk60@i.ua; тел. 067-3678019

 

Провінційний щоденник

 

СТО ДНІВ

 

Минуло сто днів після виборів 28 жовтня 2012 року.

Влада продовжує руйнувати українське в Україні, прикриваючись державницькими гаслами. Опозиція ні на йоту не наблизилась до виконання своїх основних передвиборчих обіцянок: імпічменту президента і звільнення Юлії Тимошенко. Нахабство влади і безпомічність опозиції готують ґрунт для стихійного бунту.

З владою все зрозуміло. Вона прийшла, аби збагатитись. А що ж опозиція? Невже вона не розуміє, що кожний день наближає нас до краху державності?

Це нам тільки здається, що стратегія й тактика влади та опозиції різні. Насправді вони однакові й швидше говорять про амбіції провідних політичних гравців, ніж про уболівання за долю держави.

Так, влада хоче вдруге бачити на престолі Віктора Януковича. Якби влада була відповідальною, вона б шукала іншого менеджера, більш ефективного, для керівництва Україною. За три роки вже можна було здійснити хоч одну вагому реформу, позитивні результати якої відчули б усі.

Опозиція теж хоче мати свого президента, але ще не зовсім усвідомила, що насамперед слід змінити всю систему, запроваджену Януковичем, а вже потім думати про конкретну кандидатуру. В нас же за прикладом влади сперечаються, хто буде керувати - Тимошенко, Яценюк, Кличко чи Тягнибок, а вже потім під особу вибудовують план стратегічних змін у країні. Здійснювати зміни можна вже зараз, не чекаючи на президентські вибори. Невже нема альтернативи тупцюванню перед парламентськими трибунами? Невже гасло “Навповнюй українським змістом щоденне життя України!” відійшло в минуле? Опозиції слід зробити ставку сьогодні на чорнову щоденну і невдячну роботу, аби в недалекому майбутньому пожинати плоди.

І все ж ситуація не є катастрофічною. Ми маємо можливість виборсатися з нинішньої ситуації. Ми можемо протистояти дрейфу до Митного союзу. 2013 рік повинен стати переломним для України. Слід зупинити сповзання України в обійми Росії. Слід переламати хребет режиму Януковича. Рано чи пізно Україна повинна стати вільною.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

 

Польоти Олексія Радзієвського на гелікоптері уві сні та наяву, або Рукопашний бій з дрогобицькою громадою

 

Напередодні звіту дрогобицького міського голови, який відбувся 3 лютого 2013 року, мені зателефонували представники комунальних служб і державні службовці з органів влади. Вони повідомили, що їх силоміць заганяють у неділю до Народного дому імені Івана Франка, причому мають прийти за годину-півтори до дійства, аби зайняти наперед зазначені місця.

Здається, владу нічого не навчив звіт Олексія Радзієвського за підсумками 2011 року, коли було грубо порушене право громади на правдиву і достовірну інформацію. За великим рахунком, усе відбувалося за тим самим сценарієм, хоча супротивникам міського голови вдалося дещо його поламати.

Насамперед учителі та підприємці з ринку на Пилипа Орлика зайняли не відведені для них місця ближче до сцени, так що багатьом комунальникам і державним службовцям, які мали імітувати беззастережну підтримку діяльності Олексія Радзієвського, довелося шукати собі місця під сонцем подалі від провладного тіла. Крім того, Михайло Ваврин самочинно сів збоку президії і відсік будь-які дії секретаря міської ради Тараса Метика фільтрувати записки, відкидаючи незручні, як це той прекрасно робив на минулому звіті міського голови.

Нагадаємо читачам, що на сесії Дрогобицької міської ради, яка відбулася 31 січня 2013 року, було відкладено питання про так звану оптимізацію чи фактично про закриття шкіл, а без згоди підприємців на ринку на Пилипа Орлика тепер не можна переносити їхніх робочих місць. Але і вчителі, і підприємці розуміють, що це до пори, до часу, адже влада при слушній нагоді знову повернеться до цих питань. Їхні викрики із залу на відверту брехню Радзієвського чи образу окремих осіб не доходили до вух міського голови. Він продовжував свідомо вводити в оману дрогобицьку громаду, рапортуючи про буцімто досягнуті успіхи та про те, що жити стане ще краще, ще веселіше.

Олексій Радзієвський “порадував” дрогобичан цифрами про кількість мільйонів гривень, вбуханих у дороги, які перетворилися на танкодроми після короткочасної відлиги. Він також розповів про ймовірність будівництва ще двох фонтанів цього року в місцях масового скупчення людей. Говорив і про те, що здадуть стадіон, бо на це є гроші. Одним словом, дрогобичан очікують райдужні перспективи. Звичайно, якщо вірити на слово Олексієві Радзієвському. А йому вже не вірять, хоча чимало дрогобичан оплесками зустрічали його слова. Причому є й такі, що щиро вірять в обіцяне міським головою, хоча багато хто пізніше зізнавався, що плескав у долоні, бо всі так робили, або мусив так робити під пильним оком начальника.

Вірнопідданість Радзієвському доходила до фарсу. Скажімо, з майже п’ятдесяти записок, які дійшли до нього із залу, абсолютна більшість була подячними. Дякували за ремонти у під’їздах і на дорогах, за вкручені лампочки на ліхтарях і таке інше. В інших записках просили Радзієвського відремонтувати продірявлені дахи чи ті ж під’їзди або дороги, і міський голова звично говорив, що цього року – дивовижний збіг обставин! – це все є в плані, так що автори записок будуть ощасливлені. Щирий сміх у залі – як з боку супротивників, так і прихильників, - викликали слова Олексія Радзієвського про його безкорисливість. Як казав у таких випадках відомий театральний режисер Костянтин Станіславський: “Не вірю!”. А коли наприкінці зустрічі міському голові піднесли розкішний букет квітів і корзину з квітами, то в залі поруч з оплесками було чути крики осуду. Можливо, дівчата, які таким чином вітали Олексія Васильовича, були щирими в своїх почуттях, за що удостоїлися поцілунків від міського голови, але багато хто сприйняв це як доволі награну і банальну ситуацію, яка зовсім не красить авторів сценарію. А якщо врахувати, що перед початком зустрічі у фойє грав духовий оркестр, то відчувалося щось радянське, хіба що буфетів не вистачало.

Проте Олексій Радзієвський допустив ряд проколів. Зокрема мова йде про вчителів восьмої школи. Він сказав, що не набрано учнів до першого класу. Це виявилося неправдою. Першачки є, як і ті учні, які набрані до першого класу для навчання в 2013-2014 роках. Друга відверта брехня стосувалася того, що вчителі нібито допустили прогули під час відвідування сесії Дрогобицької міської ради 31 січня 2013 року. Насправді прогулів нема, бо міський голова повинен знати, що хтось міг бути вихідний цього дня, у когось міг бути один чи два уроки, а хтось написав заяву про відгул без збереження заробітної плати. До речі, комісія відділу освіти зафіксувала, що прогулів справді не було. Але й це не виявилось аргументом для міського голови, бо він сказав, що, мовляв, знаємо ми цю комісію, можуть написати все що завгодно. Зрештою, вчителі зрозуміли, що Олексій Радзієвський не зважає на факти, а користується недостовірною інформацією, підсунутою підлабузниками, а тому добиватимуться правди іншими законними методами. Крім того, міський голова знову зіштовхує лобами людей у педагогічних колективах. Так, він заявив, що якщо не буде оптимізації, то технічні працівники не отримають належних доплат, як це було в попередні роки. Втім, вчителі, скажімо, шістнадцятої школи, куди планують перевести педагогічний і учнівський колективи восьмої школи, розуміють, що їм доведеться віддати значну частину годин, а тому не в захваті від новацій міського голови. Так само й технічні працівники восьмої школи повинні усвідомити, що навряд чи хтось із них потрапить до шістнадцятої школи. Так що краще мати зарплату й добиватися через суд належних нарахувань, а не вірити в байки Радзієвського про те, що жоден із освітян не буде обділений увагою влади.

Олексій Радзієвський вів себе цинічно і нахабно, ображаючи людей, говорячи відверту неправду, як у випадку з відомим громадським діячем Богданом Юзефівим чи активісткою Лідією Надкерничною. Відчуття власної безкарності та вседозволеності аж ніяк не красить дрогобицького міського голову.

Потребує висвітлення ще один факт, який впав в око всім присутнім. На звіті були присутні молодики спортивної статури. Спочатку їх хотіли посадити в крісла, аби чим менше дрогобичан могли комфортно слухати міського голову, а коли це не вдалося, вони стояли в проходах. Частина з них під орудою керуючого справами міськвиконкому Євгенія Шильника не пускала людей, які хотіли передати записки Олексієві Радзієвському безпосередньо в руки Михайлові Ваврину. Це не вдалось, а тому записки йшли через передні ряди, зайняті працівниками ратуші і найбільш відданими міському голові керівниками державних установ. Чи всі вони дійшли до адресата?

Трагіфарс розігрувався на сцені, коли відомий у Дрогобичі та Трускавці п.Плеханов, який керує школою рукопашного бою свого імені, намагався відібрати крісло у Михайла Ваврина на сцені. Постає запитання: хто уповноважив його виконувати функції охорони Радзієвського від дрогобицької громади? Тим більше, що Михайло Ваврин – депутат Дрогобицької міської ради. Ні Олексій Радзієвський, ні Тарас Метик не зробили зауваження своєму захиснику щодо його протиправних дій.

За лаштунками негідна поведінка любителів рукопашного бою продовжилася. Оскільки відомий журналіст і поет Роман Пастух не знайшов вільного місця у залі, він пішов за сцену. Звідти його намагалися витурити. На законну вимогу показати документи, бійці невидимого фронту відповіли відмовою. Якби не втручання міліціонера, невідомо чим би закінчилося це протистояння. Пропоную правоохоронним органам зайнятися цією ситуацією. Можливо, мова йде про злочин, панове міліціонери і прокурори?

… Олексій Радзієвський під час свого звіту сказав, що літає над Дрогобичем на гвинтокрилі і бачить діряві дахи. Як зрозуміли дрогобичани, що літає він у своїх фантазіях, мабуть, не лише у снах, а й наяву, видаючи бажане за дійсне. Головне, через власну забудькуватість не уявити себе Карлсоном і не випасти з гвинтокрила, а то пропелера за спиною Олексій Васильович точно не має…

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

Влада відступила перед вчителями. Чи надовго?

  

“Тустань” уже писала про протистояння між владою і вчителями. Як відомо, влада хоче здійснити процес так званої оптимізації, в результаті якої мають зникнути восьма і п’ятнадцята школи в Дрогобичі та одинадцята в Стебнику. Минулого тижня вчителі не дали владі цього зробити. Проте влада і не думає здаватися.

Минулого тижня відбулися сесії Стебницької та Дрогобицької міських рад, на яких розглядалися питання саме цих шкіл. Завдяки масовій присутності вчителів у сесійних залах вдалося відтермінувати так зване злиття шкіл. Депутати не посміли піти проти педагогів, розуміючи, що мова могла йти про загальний вчительський страйк. 

Стебницькі вчителі дослідили, звідки ростуть ноги. З’ясувалося, що ще 27 листопада минулого року дрогобицький міський голова Олексій Радзієвський скерував листа на адресу стебницького міського голови Василя Пецюха, в якому порадив одинадцяту школу фактично приєднати до вісімнадцятої. Цей документ тримали у великому секреті від громади, а стебницький очільник зайняв вичікувальну позицію, аби не розгнівати “старшого брата”.

Якщо в Стебнику доступ до сесійної зали був практично вільним, то в Дрогобичі влада вкотре застосувала так званий вибірковий прохід. Знову міліціонери не пускали протестувальників на сесію, обмежуючи їхні конституційні права. Тоді підприємці з ринку на Пилипа Орлика і вчителі вирішили не пускати депутатів на сесію. Не найкраще, звичайно, рішення, але в даній ситуації виправдане. Вони заблокували всі ходи й виходи, аж поки народні обранці не пообіцяли, що позитивно розглянуть їхнє питання.

Вчителі починають розуміти, що влада намагається зіштовхнути лобами педагогічні колективи. Так, вчителі шістнадцятої школи кажуть, що не дуже раді приходу до них учителів восьмої школи, адже доведеться поступитися годинами, а, відповідно, впаде зарплата. А на позачерговій сесії Стебницької міської ради вчителька вісімнадцятої школи Наталія Беднарчик заявила, що виступає проти закриття одинадцятої школи.

Рішення стебницьких депутатів було однозначним: вони виступили проти так званого злиття одинадцятої та вісімнадцятої шкіл. Дрогобицьким депутатам запропонували на вибір два рішення. Гору взяла пропозиція від опозиції, а не від міського голови (до речі, чомусь саме озвучене Олексієм Радзієвським висить на офіційному сайті Дрогобицької міської ради). А суть проекту від опозиції зводиться до того, аби ввести режим найсуворішої економії й теж не зливати докупи чотири школи.

Влада під тиском вчителів змушена була відступити. Але вже згодом почнеться новий наступ, більш витончений і жорстокий...

 

Анатолій ВЛАСЮК

 Дискусійний клуб: потрібно гуртувати всіх, хто проти влади

  

Двадцять сьоме засідання Дискусійного клубу (перше цього року) відбулося минулого четверга, 31 січня.

На ньому розглядалося питання про так звану оптимізацію навчального процесу, яке фактично звелося до злиття шкіл. У результаті педагогічні та учнівські колективи восьмої та п’ятнадцятої дрогобицьких шкіл мали би злитися з такими ж колективами відповідно шістнадцятої та третьої шкіл, а стебницької одинадцятої - з вісімнадцятою.

Присутні на засіданні директор одинадцятої школи Зеновія Левицька та виконувач обов’язків директора восьмої школи Наталія Чайковська, а також учителі цих навчальних закладів розповіли про ситуацію, що склалася.

Говорити їм уже було легше, бо за день перед тим відбулася позачергова сесія Стебницької міської ради, а того дня, коли проходило засідання Дискусійного клубу, - сесія Дрогобицької міської ради. Депутати ніби прийняли позитивні для вчителів рішення, але всі розуміють, що влада на цьому не зупиниться, а продовжить свій наступ щодо так званої оптимізації навчального процесу, який фактично зводиться до закриття шкіл.

Всі, хто виступав на цьому засіданні Дискусійного клубу, зійшлися на думці, що свого часу вчителі не підтримали лікарів, які виступали проти так званої медичної реформи, що звелася до закриття багатьох лікарень в Центрі та на Півдні України (і все йде до того на наших теренах з утворенням так званого Дрогобицького шпитального округу), підприємців, яких витісняли з ринку. Тепер маємо аналогічну ситуацію, коли інші категорії людей не підтримують учителів у їхній справедливій боротьбі. Більше того, навіть вчителі, які працюють в інших школах і яких наразі не торкнулася так звана оптимізація навчального процесу, не вийшли на акції протесту, не брали участі в роботі сесій.

Саме на таке розз’єднання й сподівається влада, аби легше було зламати тих, хто не згодний з її діями. Тому прозвучала думка, що слід об’єднувати свої зусилля, аби протистояти владі, яка не вболіває за народ.

Координувати дії вчителів Стебника і Дрогобича зголосились Олександр Магльона, Святослав Сурма і Богдан Прокопишак. На наступне засідання Дискусійного клубу вони мають прийти з конкретними пропозиціями. Але постає питання про більш широку координацію дій, адже влада не зупиниться, буде йти далі. Тому потрібно, аби вчителі знайшли спільну мову з підприємцями та медиками, іншими людьми, які страждають від бездіяльності влади. Зокрема, мова йде зараз про залучення до спільної боротьби проти влади звільнених працівників нафтопереробного, автокранового, машинобудівного, долотного та інших заводів. Витає в повітрі ідея страйкового комітету та незалежних профспілок. Якби подібні організації були, ми б не мали зараз цієї кричущої ситуації.

Нині все відбувається за сценарієм влади. Навіть на цьому збуренні людей хтось заробив великі гроші. Нині влада обере іншу стратегію. Скажімо, буде переконувати вчителів і директорів шкіл погодитися на оптимізацію навчального процесу, обіцяти їм золоті гори. А третій етап буде найжорстокішим, коли багатьох просто поставлять перед фактом звільнення. Саме об’єднання людей найбільше боїться влада.

Статтю про двадцять сьоме засідання Дискусійного клубу читайте на сайті tustan.io.ua та переглядайте світлини. Відео-звіт шукайте в Ютубі за посиланням “Інтерв’ю Анатолія Власюка 27 Дискусійний клуб”.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

ДРУГИЙ НОМЕР “БАРАБСЬКОГО МОСТУ”

  

Вийшов у світ другий номер газети для бориславців “Барабський міст”. У ньому вміщене інтерв’ю народного депутата України Романа Ілика “Ініціюватиму у Верховній Раді законодавчо закріпити за Бориславом особливий статус”, репортаж про акцію бориславців на захист батька й сина Павличенків. Читач також прочитає про створення Асоціації “Франковий край” та роздуми про те, чому київські чиновники, які брали участь в екологічниій нараді в Бориславі, не поспішають надати містові нафтовиків статусу зони екологічного лиха (стаття “Про що мовчить Роман Фірман?”). У статті “Розкол серед бориславських журналістів” іде мова про те, як одні представники четвертої влади висунули редактора газети “Нафтовик Борислава” Романа Соловчука на здобуття звання Заслужений журналіст України, а інші виступають категорично проти цього. У статті “Забутий Стефан Ковалів” розповідається про невідомі сторінки життя бориславського письменника і вчителя. Зі своїми прибамбасами виступає Місько з Гукової гори - рідний брат фільозофа Максима Гірчиці з Горішньої брами, якого полюбили читачі “Тустані”. Придбати другий номер “Барабського мосту” можна в газетних кіосках, а окремі статті та газету загалом читайте на сайті tustan.io.ua.

 

ЧИ ПРОПИШЕТЬСЯ У ДРОГОБИЧІ “ВИШИВАНКА-ФЕСТ”?

 

Народний депутат України Роман Ілик звернувся до міської влади Дрогобича з проханням посприяти у виділенні місця для проведення фестивалю “Вишиванка-фест”, а саме - земельної ділянки наприкінці вулиці Зарічної, кінцевої зупинки автобусного маршруту N3.

“До мене, як народного депутата України, - сказано у зверненні Романа Ілика до дрогобицького міського голови Олексія Радзієвського, - звернувся керівник молодіжної громадської організації “Український молодіжний прорив” Олег Дукас щодо сприяння у виділенні місця для проведення фестивалю “Вишиванка-фест”.

Молодіжна громадська організація “Український молодіжний прорив” активно працює в нашому місті протягом двох років і постійно організовує акції з відзначення пам’ятних подій, що спрямовані на захист національних та громадських прав українців.

Етнофестиваль “Вишиванка-фест” проводився в Дрогобичі два роки поспіль. Зі слів організатора, парад вишиванок зібрав більше півтисячі учасників у 2011 році, а у 2012 році одноденний фестиваль “Вишиванка-фест” відвідало більше трьох тисяч дрогобичан і гостей міста”.

 

     

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ БОРИСЛАВСЬКОМУ МІСЬКОМУ ГОЛОВІ

 

29 січня 2013 року голови фракцій і позафракційних депутатів Бориславської міської ради на своєму засіданні прийняли відкритий лист Бориславському міському голові.

Пропонуємо цей документ вашій увазі.

 

Пане голово!

4.01.2013 року Вами було видано розпорядження за №2-р щодо вилучення з функціональних обов’язків секретаря міської ради підготовки на засідання сесії земельних питань та курування роботи депутатської комісії з питань навколишнього природного середовища, регулювання земельних відносин, будівництва та архітектури. Окрім того, він був головою комісії по вирішенню земельних спорів та головою комісії по визначенню суб’єкта оціночної діяльності. Усі ці повноваження Ви своїм розпорядженням передали першому заступнику, в обов’язки якого входить насамперед налагодження якісної роботи комунальної служби.

9.01.2013 року до Вас з офіційним зверненням звернулися всі члени вище згаданої депутатської комісії, що засвідчують їх особисті підписи під цим зверненням, в якому вони висловлюють своє нерозуміння та незгоду щодо Ваших дій. За дворічний термін комісією було проведено 103 засідання, 50 виїзних засідань, розглянуто 2150 заяв громадян міста. Весь цей період курував роботу комісії саме секретар міської ради. Члени комісії вважають, що їхня спільна діяльність була нелегкою, зате взаємо-зрозумілою.

На жаль, Ви не прислухалися до звернення депутатів, що призвело до паралічу роботи комісії. З цього часу жодної заяви мешканців міста, яка стосується земельних питань, комісією принципово розглянуто не було.

Ви навіть не вважали за потрібне винести це питання на розгляд депутатського корпусу, тобто на засідання сесії міської ради, мабуть, забувши, що коли на першому своєму засіданні депутати затверджували Вами запропонованих Ваших заступників, кожному з них, та й всім нам, були вже відомі їх функціональні обов’язки (хто чим буде займатись). Депутати проголосували за цих людей з відповідними для їх посад обов’язками. Це структура ради, а Ви одноосібно поламали цю структуру. Тому ми вважаємо Ваш вчинок перевищенням повноважень міського голови та повною зневагою і знехтуванням усім депутатським корпусом.

Ми бачимо, в якому жахливому стані знаходиться комунальна служба міста (КП “Бориславводоканал”, ЖЕКи, “ЕКО-місто”, КП “Теплоенерго” та інші), коли більше шести місяців не виплачується заробітна плата їх працівникам, самі комунальні підприємства працюють неповний робочий тиждень, дороги та тротуари не прибираються, зимою не чистяться, не підсипаються, ремонт доріг не проводиться. Як приклад, можна навести Мразницю та Губичі. Про інші напрямки роботи першого заступника та проблеми можна говорити довго. А Ви ще його, “бідолашного”, навантажуєте таким об’ємним та важливим напрямком роботи як земельні питання.

Ми, депутати усіх фракцій, які не входять до провладної більшості (“Фронт змін”), повністю підтримуємо вимоги своїх колег і вимагаємо від Вас негайно відмінити своє розпорядження, про що повідомити депутатський корпус на початку чергової сесії міської ради, яка повинна відбутися 7.02.2013 року.

В іншому випадку ми не будемо брати участь у голосуванні за жодне питання, яке виноситься на цю чи наступну сесії. Цей наш крок спровокований Вами, пане голово, і відповідальність за нього понесете Ви!

Відкритий лист прийнято на засіданні голів фракцій та позафракційних депутатів Бориславської міської ради 29.01.2013 року.

 

Голова фракції “Республіканської Християнської партії” М.Лазар

Голова фракції “Наш Борислав” І.Кобилецький

Голова фракції “Свобода” Ю.Химин

Голова фракції “Партії Захисників Вітчизни” Б.Когут

Голова БМО ВО “Батьківщина” В.Чабан

Член БМО ВО “Батьківщина” Н.Мутка  

У БОРИСЛАВІ РОЗПОЧАВСЯ НАСТУП НА СВОБОДУ СЛОВА

Четвертого лютого 2013 року на так званій прес-конференції перший заступник бориславського міського голови Роман Дурбак дав волю емоціям і показав, що він є справжнім ворогом свободи слова.

Подібні словесні атаки на себе я приймав понад чверть століття тому. Таке дозволяли собі партійні чинуші, яким не подобалися мої висловлювання чи газетні публікації. Пан Роман на них ніби не подібний, але більшовицький стиль, очевидно, залишився в нього від радянських часів. Якщо тоді інколи бувало страшнувато, бо не знав, де опинишся завтра, то подібне нині сприймаю як дурний фарс.

Що ж стало підставою для гніву Романа Дурбака? Опублікований на інтернет-сайтах відкритий лист бориславському міському голові. Я лише вмістив його, а підписи під ним поставили керівники п’яти фракцій у Бориславській міській раді.

Роман Дурбак запросив на цю так звану прес-конференцію, а насправді судилище наді мною, цих депутатів, але вони проігнорували цей захід. Зате слухняно прийшли керівники ЖЕКів та деяких комунальних підприємств. Перед так званою прес-конференцією Роман Дурбак не посоромився перед журналістами у хамовитій формі “налякати” по телефону одного з таких керівників: мовляв, не прийдеш, писатимеш пояснення. Жодні відмовки не подіяли, і бідака незабаром з’явився. Я взагалі співчуваю цим керівникам, бо, як зазначив Роман Дурбак, він може їх і серед ночі розбудити телефонним дзвінком, або над ранок запропонувати поїздку містом.

Згадані вище керівники знадобилися Романові Дурбаку, аби спростувати наведені у відкритому листі факти, буцімто на ввірених їм підприємствах понад шість місяців не виплачується заробітна плата. Вони це дружно зробили. Щоправда, картину дещо зіпсував міський голова Володимир Фірман, який запізнився на цю так звану прес-конференцію. Не знаючи, про що говорилося напередодні, він зазначив, що зарплати й не могли виплачуватися, бо обіг коштів затримувало казначейство. Ви би хоч домовилися між собою, панове, перш ніж робити кавалерійську атаку на мене! Цікаво, а як тоді розцінити слова керівників комунальних підприємств, які під пильним оком першого заступника міського голови сказали, що зарплати виплачуються? А як бути із заборгованістю по зарплаті, яка є на деяких із цих підприємств? З іншого боку, публікуючи відкритий лист з підписами відповідальних за свої слова і вчинки людей, я, звичайно, міг сумніватися в достовірності їхніх даних, але звичайне неписане журналістське правило не дозволяло оминути цей лист увагою, як це зробили деякі видання, в яких Роман Дурбак піариться, аж нудно стає. Пане Романе, чи справді ви переконані в тому, що комунальна сфера у Бориславі на висоті, що дороги розчищені, а тротуари посипані піском, що вода подається без проблем? А тепер ще й за земельні питання доведеться відповідати! І не покидати діяльність депутата Дрогобицької районної ради! Навіть на сон не буде часу...

Втім, за логікою, Роман Дурбак мав би з’ясовувати стосунки з авторами відкритого листа, а не з тим, хто його опублікував. Це він матиме змогу зробити 7 лютого на сесії Бориславської міської ради. Втім, як видно з відкритого листа, саме неординарна постать Романа Дурбака стала каменем спотикання між, з одного боку, владою та, з іншого боку, тими, хто до неї в опозиції або ніколи в опозиції не був, але тепер став, бо ситуація зайшла занадто далеко.

Про стосунки з опозицією говорив на цій так званій прес-конференції міський голова Володимир Фірман. Він звинуватив її у всіх смертних гріхах. І така вона, і сяка, і участі в судах на захист міста не бере, і ні в чому не допомагає. А на що ви розраховували, Володимире Стаховичу, якщо всі депутатські комісії очолюють представники “Фронту змін”, під партійними прапорами якого ви прийшли до влади? Взяли всю відповідальність на себе, усунули опозицію - тож тепер не дивуйтеся, що жодної співпраці з владою нема.

Грубий натиск на себе з боку Романа Дурбака розцінюю як перешкоджання моїй журналістській діяльності, за що в Кримінальному кодексі передбачене відповідне покарання.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

НОВА КНИГА ВАСИЛЯ СТОРОНСЬКОГО


Щойно в дрогобицькому видавництві “Посвіт” вийшла нова книга відомого поета Василя Сторонського з дещо претензійною назвою “Другий поверх. Балкон”. До неї увійшли вірші останнього періоду творчості Маестро. Більшу частину збірки складають акровірші, присвячені місцевим людям. Треба мати неабиякий хист, аби новий рядочок вірша розпочинався з кожної літери та прізвища того, кому він присвячений. Як сказано в анотації, “у віршах Василя Сторонського своєрідне світобачення подій, явищ суспільного життя. Майже кожна вагома подія у рідному місті, а й навіть в Україні, відлунює у його серці і виливається у римовані рядочки. Він ділиться з читачем своїми радощами і печалями, знаходить розраду у скрутні хвилини, виливаючи на папір гірку правду. Ця збірка, як і попередні, можна сказати, є щоденником поета”. Вітаємо Василя Мироновича з новим здобутком і бажаємо незабутніх творчих звершень!

 

ВІТАЄМО!

 

Друзі вітають з шістдесятиліттям від дня народження

 

ЙОСИПА МОРОЗА

 

і бажають йому міцного здоров’я!

 

Хай Матір Божа

Вас охороняє,

Сіяє втіхи

зірка золота,

Ісус Христос

з небес благословляє

На щедрі,

довгі, многії літа!

 

 

Друзі вітають з днем народження

 

ЛЕСЮ ЧАПЛЮ

 

і бажають їй міцного здоров’я!

 

Нехай життя

квітує

буйним цвітом

І день народження

приходить знов і знов,

А доля хай дарує

з кожним роком

Здоров’я, злагоду,

любов!

 

“СВОБОДА” МІЖ ІМПЕРІАЛІЗМОМ І НАЦІОНАЛІЗМОМ 

 

30 січня 2013 року відбувся п'ятий аналітичний круглий стіл, організований Науково-ідеологічним центром імені Дмитра Донцова та регіональним Дрогобицьким відділенням Українського Богословського наукового товариства.

Він був присвячений поняттю “свобода” в інтерпретації різних ідеологій.  Модераторами зустрічі виступили отець Іван Гаваньо та викладачі Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка Петро Іванишин і Олег Баган.

Петро Іванишин запропонував антитези між імперіалізмом і націоналізмом. Якщо імперіалізму характерне відверте позиціонування як традиціоналізму чи псевдо-традиціоналізму, то націоналізму - лише традиціоналізму. Імперіалізм - це насамперед доктринерство і утопізм, про що писав ще Іван Франко. Натомість націоналізму притаманний екзістенціалізм. Для імперіалізму характерні політичні міфи. Під час Другої світової війни американським пропагандистам радили говори-и правду, але не казати усієї правди. Натомість, скажімо, Дмитро Донцов робить різницю між міфом і візією. Лібералізму вигідне обездуховлене мислення. Головне, дати людям добробут - і вони не виступатимуть проти влади. Націоналізму ж характерне духовне, ідеалістичне бачення. Нинішні ліберали борються з християнством і утверджують язичництво. Для націоналізму характерна релігійність. В центрі - Боже буття, виконання нацією свого призначення.

На сайті tustan.io.ua читайте звіт про круглий стіл і переглядайте світлини. Відео-звіт шукайте за посиланням в Ютубі “Інтерв’ю Анатолія Власюка 5 Отець Іван Гаваньо”.

Анатолій ВЛАСЮК

 

ФІЛЬОЗОФІЯ МАКСИМА ГІРЧИЦІ

  

Дай Боже вам здоровля, мої дорогенькі! Скучив за вами. Абисьте мені ніколи не хорували!

П’ятого лютого все прогресивне людство відзначило 65 років від дня народження мого кумпеля Міська Сендака. Скажу вам, жи то його правдиві уродини, бо мусив, бідака, патичкуватися з владов, а тому змінював паспорти і дати народження, аби керувати. Тепер така поважна дата, що всьо, не покеруєш, але мій кумпель Місько мріє ще про нові висоти у своєму житті. Ми зі Стефков перехилили за його здоровлє келих шампусіка й побажали довгих років життя.

А другий мій кумпель Місько Кулиняк пролетів, як фанера над Парижем. Чекав-чекав від Янека нагороди за свою працю, але так і не дочекався. Міністром культури призначили іншого, а Місько, мабуть, гратиме в переходах на скрипці. Цікаво, чи піде тепер Люся Янукович з ним на балет в Донецьку?

Дуже мене насмішили стебницькі можновладці. Знаєте, для чого їм знадобилося приміщення одинадцятої школи, яку хотіли об’єднати з вісімнадцятою? Хотіли вмістити там всі служби, коли Стебник стане містом обласного підпорядкування. Ще рак на горі не свиснув, а вони вже хочуть якісь служби розміщати. Та скільки тих служб у Стебнику? Якраз в одну клясу й запхати. А решта? Нє, щось тут не те. Моя Стефка зметикувала (не плутати з Метиком!), жи тут щось не чисто.

Згадав перед сном Метика, а тут новина. Ставили в Стебнику його п’єсу “Нескорима”. Хтось поцупив пістолєт від енкаведиста. А той пістолєт хоч й іграшковий, але дуже схожий на справжній. Можуть добряче людей налякати. Без того пістолєта не можуть далі гастролювати з виставою. Я би радив моєму кумпелю Тарасові звернутися до Радзієвського чи Сендака. В них тієї зброї - на всі випадки життя. Якщо нема пістолєта, то якусь фузію можна взяти. Енкаведистові все одно, з чого стріляти. А на майбутнє радив би артистам пильнувати за інвентарем, бо так зроблять театр голим і босим.

А нині побачив по телевізору, як Микола Янович ходив по магазину. Він як увійшов до владної обойми, так собі й буханця хліба не купив. Боюся, що він навіть не знає, як гривня виглядає. Живе чолов’яга на всьому готовому, горя-біди не знає й навіть не підозрює, що в Україні для нього комунізм настав. Так що хоч для когось Пєтя Симоненко постарався! 

На цій оптимістичній ноті дозвольте закінчити. Аби ваші внуки жили в незалежній Україні від Сяну до Дону!

 

ФІЛЬОЗОФ МАКСИМ ГІРЧИЦЯ ІЗ ГОРІШНЬОЇ БРАМИ

 

 

 

ПРОДАМ КВАРТИРУ

 

Продається двокімнатна квартира в центрі Дрогобича.

Площа - 40 квадратних метрів.

Висота стелі - 3,5 метра.

Можна придбати під житло або для бізнесу.

Ціна за домовленістю.

Телефон 097-4421240. Олена

 

На сайті tustan.io.ua читайте статті з газет “Тустань” і “Барабський міст”. Тут же можна знайти цікаві матеріали з Інтернету.

На сайті kryjivka.io.ua читайте статті з часопису українського націоналіста “Криївка”, а також твори класиків українського націоналізму Дмитра Донцова, Степана Бандери, Василя Іванишина та інших.

 

 

 


 

 



Создан 15 фев 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником