“БАРАБСЬКИЙ МІСТ” №3

 

“БАРАБСЬКИЙ МІСТ” №3




 

БАРАБСЬКИЙ МІСТ

 

БОРИСЛАВСЬКА ГАЗЕТА

N3

16 - 28 лютого 2013 року

Ціна 1 гривня

 

ВОЛОДИМИР ФІРМАН ВІДСТУПИВ, АБО ЧИ ПОТРІБНА БОРИСЛАВСЬКІЙ ВЛАДІ ОПОЗИЦІЯ?

  

 

День сьомого лютого 2013 року став переломним у стосунках між бориславською владою й опозицією.

 

БЛІЦКРИГ ОПОЗИЦІЇ

 

Цього дня розпочала роботу чергова, 45-та, сесія Бориславської міської ради. Здавалося, все йтиме за планом більшості з Фронту змін, коли опозиція виступає лише в ролі статистів. Але кинулось в очі, що на сесії присутні лише 17 прихильників Володимира Фірмана з 26, а тому говорити про результативне голосування в цьому випадку не доводилося.

 

Крім того, депутат Бориславської міської ради Михайло Лазар зачитав відкритого листа міському голові, під яким підписалися лідери п’яти опозиційних партій і деякі депутати з різних політичних сил.

Аби читач зрозумів, у чому суть протистояння, наводимо цей текст повністю, оскільки місцеві засоби масової інформації зробили вигляд, що відкритого листа взагалі не існує.

Ось цей документ:

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ БОРИСЛАВСЬКОМУ МІСЬКОМУ ГОЛОВІ

Пане голово!

4.01.2013 року Вами було видано розпорядження за №2-р щодо вилучення з функціональних обов’язків секретаря міської ради підготовки на засідання сесії земельних питань та курування роботи депутатської комісії з питань навколишнього природного середовища, регулювання земельних відносин, будівництва та архітектури. Окрім того, він був головою комісії по вирішенню земельних спорів та головою комісії по визначенню суб’єкта оціночної діяльності. Усі ці повноваження Ви своїм розпорядженням передали першому заступнику, в обов’язки якого входить насамперед налагодження якісної роботи комунальної служби.

9.01.2013 року до Вас з офіційним зверненням звернулися всі члени вище згаданої депутатської комісії, що засвідчують їх особисті підписи під цим зверненням, в якому вони висловлюють своє нерозуміння та незгоду щодо Ваших дій. За дворічний термін комісією було проведено 103 засідання, 50 виїзних засідань, розглянуто 2150 заяв громадян міста. Весь цей період курував роботу комісії саме секретар міської ради. Члени комісії вважають, що їхня спільна діяльність була нелегкою, зате взаємо-зрозумілою.

На жаль, Ви не прислухалися до звернення депутатів, що призвело до паралічу роботи комісії. З цього часу жодної заяви мешканців міста, яка стосується земельних питань, комісією принципово розглянуто не було.

Ви навіть не вважали за потрібне винести це питання на розгляд депутатського корпусу, тобто на засідання сесії міської ради, мабуть, забувши, що коли на першому своєму засіданні депутати затверджували Вами запропонованих Ваших заступників, кожному з них, та й всім нам, були вже відомі їх функціональні обов’язки (хто чим буде займатись). Депутати проголосували за цих людей з відповідними для їх посад обов’язками. Це структура ради, а Ви одноосібно поламали цю структуру. Тому ми вважаємо Ваш вчинок перевищенням повноважень міського голови та повною зневагою і знехтуванням усім депутатським корпусом.

Ми бачимо, в якому жахливому стані знаходиться комунальна служба міста (КП “Бориславводоканал”, ЖЕКи, “ЕКО-місто”, КП “Теплоенерго” та інші), коли більше шести місяців не виплачується заробітна плата їх працівникам, самі комунальні підприємства працюють неповний робочий тиждень, дороги та тротуари не прибираються, зимою не чистяться, не підсипаються, ремонт доріг не проводиться. Як приклад, можна навести Мразницю та Губичі. Про інші напрямки роботи першого заступника та проблеми можна говорити довго. А Ви ще його, “бідолашного”, навантажуєте таким об’ємним та важливим напрямком роботи як земельні питання.

Ми, депутати усіх фракцій, які не входять до провладної більшості (“Фронт змін”), повністю підтримуємо вимоги своїх колег і вимагаємо від Вас негайно відмінити своє розпорядження, про що повідомити депутатський корпус на початку чергової сесії міської ради, яка повинна відбутися 7.02.2013 року.

В іншому випадку ми не будемо брати участь у голосуванні за жодне питання, яке виноситься на цю чи наступну сесії. Цей наш крок спровокований Вами, пане голово, і відповідальність за нього понесете Ви!

Відкритий лист прийнято на засіданні голів фракцій та позафракційних депутатів Бориславської міської ради 29.01.2013 року.

 

Голова фракції “Республіканської Християнської партії” М.Лазар

Голова фракції “Наш Борислав” І.Кобилецький

Голова фракції “Свобода” Ю.Химин

Голова фракції “Партії Захисників Вітчизни” Б.Когут

Голова БМО ВО “Батьківщина” В.Чабан

Член БМО ВО “Батьківщина” Н.Мутка”

 

Мабуть, не треба бути пророком, аби стверджувати, що опозиція виконала би свій ультиматум, тим більше, коли за спиною Володимира Фірмана не було належної кількості відданих йому бійців. Проте міський голова хотів відступити з гордо піднятою головою, але все звично звелося до хитрування і маневрів. Зрозумівши, що роботу сесії треба розблокувати за будь-яких обставин, Володимир Стахович зазначив, що готовий відмінити своє рішення, а тому просить депутатів негайно приступити до роботи.

Проте опозиціонери, навчені гірким досвідом, зажадали, аби Володимир Фірман відмінив своє рішення негайно, зачитав необхідний документ, а тоді сесія у звичному режимі може продовжити роботу.

Міському голові не залишалося нічого іншого, як піти на поступки. Після оголошеної перерви він зачитав нове рішення, за яким земельні питання знову віддавалися у відання секретаря міської ради.

Особливої ейфорії з боку опозиції не було, але цю маленьку перемогу слід вважати лише тактичною, а не стратегічною. Якщо опозиція заспокоїться, то влада доволі швидко може оговтатись. Тому постає сакраментальне питання: а чи взагалі потрібна бориславській владі опозиція? Судячи з поведінки міського голови та деяких членів його команди, відповідь негативна. Новітнім більшовикам краще самотужки розв’язувати проблеми. Без опозиції. Та й без громади теж. Але при цьому завжди слід пам’ятати, що влада поступає так чи інакше нахабно і некомпетентно, наскільки їй це дозволяють зробити громада й опозиція. Завжди настає момент, коли влада опиняється не лише в теоретичній, а й у фактичній меншості.

 

У БОРИСЛАВІ РОЗПОЧАВСЯ НАСТУП НА СВОБОДУ СЛОВА

 

Про те, що влада не має наміру рахуватися з опозицією, а лише робить це в силу певних обставин, засвідчила так звана прес-конференція, яку напередодні сесії, а саме четвертого лютого, провів перший заступник міського голови Роман Дурбак.

Фактично вона була побудована навколо моєї скромної персони, і далеко не скромний можновладець дав волю емоціям, показавши, що є справжнім ворогом свободи слова.

Подібні словесні атаки на себе я приймав понад чверть століття тому. Таке дозволяли собі партійні чинуші, яким не подобалися мої висловлювання чи газетні публікації. Пан Роман на них ніби не подібний, але більшовицький стиль, очевидно, залишився в нього від радянських часів. Якщо тоді інколи бувало страшнувато, бо не знав, де опинишся завтра, то подібне нині сприймаю як дурний фарс.

Що ж стало підставою для гніву Романа Дурбака? Опублікований на інтернет-сайтах відкритий лист бориславському міському голові, який читачі нашої газети вже мали можливість прочитати у цій статті. Я лише вмістив його, а підписи під ним поставили керівники п’яти фракцій у Бориславській міській раді.

Роман Дурбак запросив на цю так звану прес-конференцію, а насправді судилище наді мною, цих депутатів, але вони проігнорували цей захід. Зате слухняно прийшли керівники ЖЕКів та деяких комунальних підприємств. Перед так званою прес-конференцією Роман Дурбак не посоромився перед журналістами у хамовитій формі “налякати” по телефону одного з таких керівників: мовляв, не прийдеш, писатимеш пояснення. Жодні відмовки не подіяли, і бідака незабаром з’явився. Я взагалі співчуваю цим керівникам, бо, як зазначив Роман Дурбак, він може їх і серед ночі розбудити телефонним дзвінком, або над ранок запропонувати поїздку містом.

Згадані вище керівники знадобилися Романові Дурбаку, аби спростувати наведені у відкритому листі факти, буцімто на ввірених їм підприємствах понад шість місяців не виплачується заробітна плата. Вони це дружно зробили.

Публікуючи відкритий лист з підписами відповідальних за свої слова і вчинки людей, я, звичайно, міг сумніватися в достовірності їхніх даних, але звичайне неписане журналістське правило не дозволяло оминути цей лист увагою, як це зробили деякі видання, в яких Роман Дурбак піариться, аж нудно стає. Пане Романе, чи справді ви переконані в тому, що комунальна сфера у Бориславі на висоті, що дороги розчищені, а тротуари посипані піском, що вода подається без проблем? А тепер ще й за земельні питання доведеться відповідати! І не покидати діяльність депутата Дрогобицької районної ради! Навіть на сон не буде часу...

Втім, за логікою, Роман Дурбак мав би з’ясовувати стосунки з авторами відкритого листа, а не з тим, хто його опублікував. Це він мав змогу зробити 7 лютого на сесії Бориславської міської ради, але не попросив слова на свій захист. Як видно з відкритого листа, саме неординарна постать Романа Дурбака стала каменем спотикання між, з одного боку, владою та, з іншого боку, тими, хто до неї в опозиції або ніколи в опозиції не був, але тепер став, бо ситуація зайшла занадто далеко.

Але найбільше вразило мене інше. Про стосунки з опозицією говорив на цій так званій прес-конференції міський голова Володимир Фірман. Він звинуватив її у всіх смертних гріхах. І така вона, і сяка, і участі в судах на захист міста не бере, і ні в чому не допомагає. А на що ви розраховували, Володимире Стаховичу, якщо всі депутатські комісії очолюють представники “Фронту змін”, під партійними прапорами якого ви прийшли до влади? Взяли всю відповідальність на себе, усунули опозицію - тож тепер не дивуйтеся, що жодної співпраці з владою нема.

Щоб покінчити з цією темою, офіційно заявляю, що грубий натиск на себе з боку Романа Дурбака розцінюю як перешкоджання моїй журналістській діяльності, за що в Кримінальному кодексі передбачене відповідне покарання.

 

ЩО ДАЛІ?

 

 

Опозиція показала, що може тактично вигравати, використовуючи той факт, що на сесію не приходять усі депутати від Фронту змін. Але вона ще не довела, що може виступати гідним конкурентом влади у розв’язанні бориславських проблем.

Як на мене, і владі, й опозиції слід усвідомити декілька моментів. Насамперед влада повинна зрозуміти, що не можна лише на собі замикати всі питання. За опозицію, якою би вона не була, проголосувало чимало бориславців. З іншого боку, бориславська влада, хоча й обрана демократичним шляхом, але фактично представляє абсолютну меншість мешканців Борислава, оскільки тих, хто голосував проти неї або взагалі не прийшов на вибори, все-таки більше. Тому не можна так самовпевнено нав’язувати свою волю абсолютній більшості бориславців, а треба принаймні рахуватися з їхньою думкою.

Як перший крок до порозуміння, я би на місці міського голови, відкинувши гординю й амбітність, запропонував би опозиції очолити декілька депутатських комісій, а деяких її яскравих представників увів би у члени міськвиконкому. Це було би з розумінням сприйнято як опозицією, так і громадою.

Очевидно, слід заслухати на сесії звіт першого заступника міського голови Романа Дурбака й з’ясувати, чи відповідає він займаній посаді. За великим рахунком, опозиції слід запропонувати посаду хоча б одного із заступників міського голови.

 Якщо ж подібне протистояння триватиме й надалі, то все більше прихильників Володимира Фірмана висловлюватимуть обурення його діяльністю, вірніше, відсутністю такої. І це стосується не лише тих простих бориславців, які голосували за нього, а й депутатів від Фронту змін. Останні починають усе більше розуміти, що міський голова змінився, перестав рахуватися з їхньою думкою. Так і до імпічменту недалеко, Володимире Стаховичу. Думаю, що не лише опозиція, а й деякі “фронтовики” проголосують за це залюбки. Не повторити б вам долі міських голів Дрогобича і Стебника Миколи Гука і Романа Калапача, коли депутати минулої каденції дочасно припиняли їхні повноваження.

Зі свого боку, опозиція теж повинна розуміти, що мова йде про розв’язання бориславських проблем. А це здебільшого питання господарські. Тому про опозиційність як таку говорити не слід. Потрібна змагальність між опозицією та владою, хто надасть кращий рецепт розв’язання тієї чи іншої проблеми. А для цього і владі, й опозиції слід активніше вдатися до громадських слухань, коли можна буде розглянути різні варіанти розв’язання тієї чи іншої проблеми. Лише спільними зусиллями можна буде робити кроки до того, аби Борислав став європейським містом.

І влада, й опозиція відповідальні перед бориславцями. Вони повинні вгамувати пристрасті, а працювати заради загального блага. І не має значення, хто першим зробить крок назустріч. Головне, щоби такий крок також здійснила протилежна сторона.

Бориславці справді вартують того, аби жити в європейському місті.

На сайті tustan.io.ua читайте матеріали з прес-конференції Романа Дурбака і сесії Бориславської міської ради, а також переглядайте світлини. Відео-звіт з прес-конференції та сесії шукайте в Ютубі за посиланням “Інтерв’ю Анатолія Власюка Роман Дурбак” (декілька епізодів) та “Інтерв’ю Анатолія Власюка 45 сесія Борислав” (декілька епізодів).

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

ГРОШІ НА ДОРОГИ

 

По три з половиною мільйона гривень надійде з обласного бюджету на ремонт вулиць Степана Бандери та Дрогобицької. Про це на останній сесії заявив бориславський міський голова Володимир Фірман. За сприяння він подякував депутатові Львівської обласної ради Осипові Магуру. Тепер головне ці кошти не розтринькати і зробити якісний ремонт, аби наступного року разом зі снігом не зійшов асфальт, як це вже неодноразово бачили у Бориславі.

 

НЕ СТАЛИ ПОЧЕСНИМИ

 

Михайла Гопшту, депутата Бориславської міської ради від Фронту змін, та Павла Василіва, сина отця Романа Василіва, не обрали почесними громадянами Борислава на останній сесії Бориславської міської ради. Для цього не вистачило голосів депутатів. Прикметно, що проти голосували й деякі представники від Фронту змін. Очевидно, народні обранці не вважають цих осіб бути гідними такого високого звання. У кулуарах говорили про те, що надання звання дає певні привілеї, в тому числі й пов’язані з земельними ділянками. Схоже, скандал навколо однієї з них, - у недалекому майбутньому.

 

ЧИ РОЗВ’ЯЖУТЬ ПРОБЛЕМУ ВОДИ?

 

У п’ятницю, 15 лютого, в Бориславі мала відбутися велика нарада за участю народного депутата України Романа Ілика та першого заступника голови Львівської обласної державної адміністрації Богдана Матолича. Мали обговорювати питання заб-зпечення Борислава водою. В урядовців чимало претензій до бориславської влади з приводу того, яким чином розв’язується ця проблема. Проте в кінцевому результаті страждають прості люди. Мабуть, слід уже зробити рішучий крок і зміцнити керівництво “Бориславводоканалу”, усунути з нього некомпетентних і випадкових людей. Попри зношеність труб, прориви водогонів чи не вирішальним у розв’язанні цієї проблеми є так званий людський фактор.

 

БОРИСЛАВУ ВКОТРЕ ХОЧУТЬ ЗРОБИТИ “ОБРІЗАННЯ”

 

На останній сесії Бориславської міської ради депутати заслухали звернення профспілкового комітету Прикарпатського управління бурових робіт ПАТ “Укрнафта” щодо зупинки процесу незаконних вивільнень працівників Прикарпатського управління бурових робіт ПАТ “Укрнафта” та ліквідації Надвірнянської експедиції в його складі, вжиття заходів щодо відновлення контролю держави за діяльністю ПАТ “Укрнафта” з метою нарощування обсягів бурових робіт. Документ зачитав міський голова Борислава Володимир Фірман. При цьому депутат Михайло Лазар зауважив, що до цієї проблеми влада могла підійти більш серйозно й розробити принаймні план заходів щодо її розв’язання. Насправді вкотре маємо лише констатацію факту.

 

НАС СУДИТИМУТЬ ПРИСЯЖНІ

 

Оприлюднено список 15 присяжних, які разом зі суддями здійснюватимуть процес судочинства у Бориславському міському суді. Це Андрущакевич Оксана Михайлівна, Дацко Леся Ярославівна, Драган Володимир Іванович, Копись Роман Володимирович, Кость Степан Петрович, Кікіс Роман Ігорович, Куротчин Андрій Васильович, Липа Ярослав Олексійович, Москаль Оксана Ярославівна, Настенко Валерій Федорович, Плеханова Марія Петрівна, Рентюк Роман Ігорович, Савайда Анатолій Михайлович, Славич Ярослав Іванович, Стефанишин Петро Іванович. Згідно чинного законодавства, присяжні не отримують зарплату за свою судову діяльність.

 

ЗВЕРНЕННЯ

депутатів Бориславської міської ради щодо подолання екологічних та соціальних наслідків довготривалого видобутку нафти та озокериту на території м. Борислава Львівської області

Місто Борислав розташоване в зонах нафтового та озокеритового родовищ. Негативний вплив розробки і експлуатації родовищ позначився на всіх навколишніх екологічних системах і їх складових – атмосферному повітрі, грунтах, водних ресурсах, рослинному і тваринному світі . Мешканці міста знаходяться під постійним впливом негативних факторів забруднення.

Нафта із свердловин періодично витікає, забруднює грунти, грунтові води та потрапляє до річок. У пожежонебезпечний період трапляються випадки горіння нафти, яка витікає з свердловин і, як наслідок - вигорання трав’яного покрову та задимлення житлових кварталів міста.

Впродовж тривалого часу у підвальних приміщеннях житлових будинків і адміністративних споруд та в інженерних мережах спостерігається підвищений рівень загазованості, що створює загрозу для життя та здоров’я мешканців міста.
Шурфи-колодязі, місце розташування яких не відомо, час від часу провалюються поблизу житлових будинків та споруд.

За результатами моніторингу поблизу об’єктів нафтовидобувної інфраструктури забруднення грунтів передкризове, вони забруднені міддю, цинком, кобальтом, нікелем, свинцем, кадмієм, ванадієм. Слід зауважити, що концентрація валових форм нікелю сягає 10 гранично допустимих концентрацій (далі- ГДК), свинцю – 3 ГДК, міді – 20 ГДК, кобальту – 2 ГДК. Вміст нафтопродуктів коливається в широких межах від 0,6 до 8 %.
Дослідження поверхневих вод р.Тисмениці, р.Понерлянки та вод криниць міста Борислава показало, що вони є хронічно забруднені фенолами, що пов’язано з нафтоносністю району та нафтовидобутком. Спостерігається значне зростання вмісту фенолів у водах криниць в період дощів та танення снігу, внаслідок вимивання цих сполук із забруднених грунтів. В такі періоди показники фенольного забруднення в середньому перевищують ГДК у криницях в 20-30 раз, а в річках у 40-45 раз. Проведені дослідження динаміки забруднень вод фенолами вказують на зв’язок між нафтофенольним забрудненням вод та грунтів і підтверджують нафтове походження цих забруднень. З поданих у 2007 році картографічних даних чітко видно найбільш екологічно неблагополучні ділянки, які безпосередньо прилягають до об’єктів нафтопромислового комплексу.
В 2009 році показник поширеності захворювань в м. Бориславі становив 1739,4 на 1 тисячу дорослого населення, а середньообласний – 1698,8. Особливо турбує стан захворюваності на онкопатологію, які є найвищим в області. Стан смертності населення працездатного віку у м.Бориславі (838,2 на 100 тис.чол) є найвищим в області, за індивідуальною програмою навчається 0,9% дітей в той час як середній показник по області 0,3%.

Також турбує висока захворюваність на хвороби органів дихання, зокрема, бронхіальної астми. Показник на 1000 дорослого населення 6,6, а середньообласний - 4,3. Хронічний бронхіт показник на 1000 населення 28,5, а середньо обласний - 22,8. Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки 24,2, а середньообласний - 18,4. Висока захворюваність органів кровотворення. Не може не турбувати високий рівень дитячої інвалідності з приводу вродженої патології, високий рівень первинного виходу на інвалідність дорослого населення у працездатному віці.

Негативні зміни, що сталися в навколишньому природному середовищі, на значній території неможливо усунути без застосування надзвичайних заходів зі сторони держави та користувача надр ПАТ «Укрнафта». Відповідно до ст.24 Кодексу України «Про надра», користувачі надр зобов'язані забезпечувати охорону надр, безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища, приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві.

Територію міста перетинають 5 річок та безліч потічків, загальна протяжність їх становить близько 65 кілометрів. Це означає, що в межах міста є 130 погонних кілометрів прирічкової смуги, значна частина якої забудована і яку необхідно утримувати в належному стані. Русла річок підчас повеней та паводків захаращуються, дороги, що проходять вздовж річок, в деяких місцях зруйновані. Окрім цього є небезпека руйнування житлових будинків та комунікацій. За результатами комісійного обстеження стану берегів та русел річок визначено найбільш небезпечні ділянки, на яких необхідно негайно провести аварійно-відновлювальні роботи. Бориславська міська рада не має можливості за кошти міського бюджету проводити протипаводкові заходи та впорядковувати русел річок, а державні протипаводкові програми практично не фінансуються.

З метою вирішення екологічних проблем міста Борислава, просимо Вашого сприяння щодо виділення коштів з державного бюджету для :

1) Протипаводкових заходів в басейні р.Понерла в районі вулиць Зелена, Лугова, Симоненка м. Борислава (ліквідація причин підтоплення житлових районів під час паводку 23-27 липня 2008 року) на суму 22169,737 тис. грн.;

2) Будівництва очисних споруд господарсько-побутових стічних вод продуктивністю 12 тисяч кубічних метрів в добу у місті Бориславі по вул. Дрогобицькій на суму 35000, 00 тис грн.;

3) Проведення комплексного моніторингового контролю забруднення води, повітря, грунтів на території міста Борислава на суму 500,0 тис грн.;

4) Будівництва колектору побутової каналізації по вул. Нафтовій в м. Бориславі Львівської області 485,0 тис грн.

 

ЗАБУТИЙ СТЕФАН КОВАЛІВ

 

(Закінчення. Початок у попередньому числі)

 

БОРИСЛАВ У ЖИТТІ СТЕФАНА КОВАЛІВА

 

Борислав, безперечно, відіграв ключову роль у становленні Стефана Коваліва як художника слова.

В оповіданні “Андрій Кременяк” він писав: “Бори-лав! Де вже той Борислав нині не знаний, в якім закутку світу? Маленьке підгірське сільце з мирними і звільненими з тяжкої неволі жителями змінилося протягом двадцять п’ятьох літ у вели-канське зборище шинкарів, гендлярів і обманців! Хитрістю і насильством видерли хліборобови прадідну його землю і його живцем поховали, як скотину під лісом... Трудно було опертися хитрим пройдисвітам, що приходили до хлопа вечором у гостину, перебрані за міністрів, генералів, а так, споївши легковірного хлопа, ставали його витязями. Два-три господарі, що зуміли прийти до маєтку, добилися до нього тільки тим способом, що стали оруддям нехриста, запроданцями свого брата! Вони-то, підкуплені жидами, йшли до своїх, нараджували грунта продавати. Мало тут первісних мешканців зістало, а й тих судьба достойна помилування; життя їх – то безвпинна боротьба з опирами і смоками, що ожидають їх погибелі. Дійсно, чоловік мусить подивляти, що ще нині тих кільканайцять господарів має хоч під лісом понад деброю свої смирненькі хатини й існує до якогось часу. Поглянеш з гори Городище на сей невеликий шмат землі, окритий низькими домиками, численними топільницями воску, сотками горбків, взнесених із викопаної землі, прислухаєшся тому постійному клекотові, пискові друків, машин, - здригнешся, мороз по тілі прошибне, землиця тая, кров’ю і потом руського хлібороба стілько разів скроплювана, сталася для нього гробом, а заробкевичови принесла міліони. До того то довела не лиш сама хитрість чужих, але також темнота і недбальство наших людей”.

Стефанові Коваліву боліла душа за простого чоловіка: “Християнин тут знищений морально і матеріально, гарує днем-ночею, наповняє кишені спеку-лянтів золотом, слухає зневаги на свою святу віру і жиє, ах! як жиє! Бо чи ж можна назвати життям сю дику сваволю тисячних мамок і жидівських служниць із чумаками і гонивітрами? А ті нечисті страви, напої, тую грязь з запліснілим ощіпком, чи ж можна назвати порядною поживою для чоловіка, що працює дванадцять годин під землею і більше?”.

Свої оповідання про Бори-слав Стефан Ковалів почав писати вже тоді, коли вийшли більшість оповідань Івана Франка бориславського циклу, його повісті “Boa constrictor” і “Борислав сміється”, які були неприхильно сприйняті. Можливо, саме тому, через солідарність з Франком, якого він поважав і любив як письменника, Стефан Кова-лів вирішив продовжити його справу. Та й сам Франко закликав письменників писати про те, що тут відбувається, бо “Борислав стався для нього (народу – А.В.) осередком експлуатації у всіх можливих видах”. Прочитавши оповідання Коваліва про Борислав, Франко назвав його “нашим звісним письменником”.

Найбільш характерним з усього бориславського циклу Стефана Коваліва є оповідання “Добрий заробок”, головні герої якого Клин і Сук стають жертвами нещадної експлуатації в Бориславі й ледь живі повертаються додому.

Один з місцевих мешканців радить їм не найматись у Бориславі на роботу:

“- В лиху пору вибралися ви, людоньки, сюди, - сказав господар, укладаючий на гостинці камінє в стоси. – Краще вертайте мерщій додому, бо тут нема що робити. Дивіть, я, тутешній господар, не пішов би на сі заробітки, хоч би золоті гори обіцяли”.

Але Клин і Сук не слухають його, бо в рідному селі теж не мають як заробити. “Не слухайте дурного цивіля. Він нічого не знає, тут робота є, ще й яка”, - каже їм капрал Гаврило Хома, з яким вони разом воювали у Боснії. Але саме за його намовою позбулися свого одягу і ледь не загинули у шахті.

Стефан Ковалів описує нелюдські умови праці під землею: “В кошарі було щось аж п’ять шибів. Багато хлопів, покінчивши шихту, вилазило з-під землі на світ божий, позіставивши там протягом дванайцятьох годин кілька літ житя й найкращі сили животні; на їх місце лізли тепер нові ворохобники засмакувати їдкої замороки, що пече, золить очі гірше, ніж сок із терпи-біди або вовчого молока”.

Клин і Сук не тільки позблися свого доброго одягу й мало не загинули у шахті. Їм не заплатили ні копійки за каторжну працю, звинувати-ли у викраденні грошей, а в рідному селі, не впізнавши, бо так вони змінилися після бориславського “заробку”, мало не вбили, сплутавши з конокрадами.

 

МОСКВОФІЛ? АНТИСЕМІТ?

 

Письменники, сучасники Стефана Коваліва, критикували його за мову оповідань. Так, Михайло Коцюбинський у листі до Володимира Гнатюка, писав, що “мова їх (йдеться про збірку оповідань Стефана Коваліва “Громадські промисловці”– А.В.) вражає занадто локальним характером, і навіть мені, який вважає галицьку мову рідною, годі часом зрозуміти те, що пише в тих оповіданнях д.Ковалів”. На те ж саме вказувала Леся Українка в листі до Михайла Павлика. І справді, в оповіданнях Стефана Коваліва є чимало діалектизмів, вузьких професіоналізмів, просторічних виразів. А чого вартують фрази, взяті з лексикону цісарської армії! Однак письменник відображав мову народу і не мислив, що може описати простого чоловіка, який розмовляє вишуканою літературною мовою.

Некоректними є звинувачення Стефана Коваліва у москвофільстві. Він був українським письменником і у своїх творах захищав українця від чужинців.

Стефан Ковалів захоплювався силою художнього слова Лева Толстого. Услід за ним він пропагував терпіння і всепрощенство. Це добре видно в оповіданнях “Совість”, “Встріча під хрестом”, “Рішуча хвиля” та в деяких інших. Саме ці оповідання Стефана Коваліва підносилися на щит москвофілами. 1891 року москвофільське “Общество имени Качковского” видало “Повестки Льва Толстого, пересказанные для нашего народа, и Стефана Пятки”. Стефан П’ятка – це один із псевдонімів Стефана Коваліва. До цієї книжки увійшли оповідання Толстого “Где любовь, там и Бог”, “Илья Петрович” та деякі інші, а також оповідання Стефана Коваліва “Совість”.

Можна зрозуміти Стефана Коваліва, якого ніде не друкували, адже кожний письменник прагне побачити свої твори, донести їх до читача. Великого захоплення надруковане коштом москвофільсьского товариства в нього не викликало, хоча й тішило самолюбство, що його поставили в один ряд з Толстим. А коли вже Іван Франко долучився до друку оповідань Стефана Ковалі-ва, москвофіли забули про бориславського письменника.

Не менш некоректним є звинувачення Стефана Коваліва в антисемітизмі. Він бачив реальне життя Борислава, бачив, як панівне становище в ньому зайняли євреї, які експлуатували українців. Будучи реалістом, письменник об’єктивно про це писав, інколи вдаючись до натуралізму.

Стефан Ковалів зазначав: “Нині Борислав має більше як дванайцять тисяч жителів самих синів Ізраїля, і ті мешкають у нужденних нехарних домиках та займаються промислом: багатші купчать, бідніші дозорцями над робітниками-рудни-ками, а дуже бідні полочуть віск земний, лізуть до штольні під землею і копають за воском” (“Світ учить розуму”).

У своїх спогадах Юліан Ковалів, син письменника, згадував: “Хата мого батька була для робітників і селян, для кожної вбогої людини завжди відкрита. Сюди щодня приходили робітники українці, поляки, євреї. І українець Олексівський, і поляк Каспшик, і єврей Брунеграбер – всі вони сідали біля столу батька і просили поради. І добра пам’ять про батька залишалась у всіх тих людей”.

В своїх оповіданнях “Добрий заробок”, “Волоцюга”, “На Дрімайловім пустарищу” та деяких інших Стефан Ковалів розповідає про початкові релігійні єврейські школи, так звані хедери. Більшість з них у Бориславі субсидувалась з фонду мільйонера-банкіра барона Гірша. Так, в оповіданні “Добрий заробок” письменник чітко визначає мету, якої хотіли досягнути в хедерах: учень “від чотирьох майже літ до п’ятнадцятьох учиться безперестанку, як має формами закону заслонятися проти самого закону”. Стефан Ковалів показує, як у хедерах виховували дітей у дусі релігійної нетерпимості до людей іншої віри, зокрема, до українців, навчали методам гендлярства, шахрайства, підступності.

Сутність ставлення Стефана Коваліва до євреїв висловив у “Літературно-науковому віснику” Осип Маковей. За його словами, письменник “описує, двома словами сказавши, визискувачів і визискуваних. Визискувачі – жиди, визискувані – руські господарі і робітники. На справу антисемітизму загалом можна всіляко дивитися, але про відносини жидів до руського народу в Галичині, мабуть, у нікого з галицьких русинів нема двох думок; є тілько одна – а вона така і в Ковальова, - що жиди поруйнували руські села і руйнують далі і селян, і робітників. Безсумлінні жиди і їх посіпаки, з одного боку, - темні, головно темні селяни з другого, отсе “герої” майже всіх оповідань Ковальова, не тілько бориславських. Одна сумна пісня, все повторювана, тілько з іншим змістом, повна ненависті до ріжнородних визискувачів руських селян, повна жалю до тих селян за їх темноту і непорадність, і милосердя над ними. Про свої чуття Ковалів, правда, майже ніколи не скаже, але се такий настрій у його всіх оповіданнях. Такий він і в бориславських”.

Стефан Ковалів був реалістом і об’єктивно ставився до євреїв, роблячи різницю між визискувачами і простими робітниками. Так, в оповіданні “Добрий заробок” українців від смерті рятують, власне, євреї: “В кошарі робили самі жиди. Вони, запримітивши замлілих хлопів, вхопили обох на коркоші, поотіпали ними, погонили у воздусі, а вкінці винесли прокоріц-маних попід підлогу на вулицю й заткали отвір лепом, щоби котрого не скортіло вернутися по смерть до кошари. З трупом біда наверху: не дасться ні на віск пере-топити, ні в кип’ячку, й ще видаток збільшається”.

Іменем Стефана Коваліва у Бориславі названа вулиця, його ім’я носить одна із місцевих шкіл. Мабуть, слід встановити літературно-педагогічну премію імені Стефана Коваліва, видати повне зібрання його творів, а приміщення міжшкільного комбінату повністю віддати під музей його імені. Слід вивести із забуття цього воістину європейського письменника.

Анатолій ВЛАСЮК

 

На сайті tustan.io.ua читайте статті з газет “Тустань” і “Барабський міст”. Тут же можна знайти цікаві матеріали з Інтернету.

На сайті kryjivka.io.ua читайте статті з часопису українського націоналіста “Криївка”, а також твори класиків українського націоналізму Дмитра Донцова, Степана Бандери, Василя Іванишина та інших

 

СТРІТЕННЯ

 

Основою для встановлення свята послужила розповідь євангеліста Луки.

Згідно з нею, на сороковий день після народження Ісуса Христа Марія разом з Йосифом принесли Немовля до Єрусалимського храму, щоб представити його Господу. Їх зустріли (стрітили) праведник Симеон і пророчиця Анна. Взявши Дитя на руки, Симеон благословив його.

У народній традиції це свято вважається першою зустріччю весни або зустріччю зими з літом. Цього дня обертається птиця до гнізда, хлібороб до плуга.

Тому на Стрітення здавна ворожать на врожай, а в церквах освячують воду, яка вважається такою ж цілющою, як і йорданська. Разом з водою святять свічки, які називаються громичними або громничими, тому що громлять силу бісівську, щоб не шкодила громами і блискавками, заливними дощами і градом.

Від громничої свічки в деяких місцевостях цей день називають Громницею, а в західних областях — Громничою чи Весняною Богородицею. Здавна помічено: якщо до вечора стане тепліше — літо переможе зиму, а холодніше — зима.

Останні морози і перші весняні відлиги звуться Стрітенськими.

 

 

ПРИБАМБАСИ МІСЬКА ІЗ ГУКОВОЇ ГОРИ

 

Доброго дня, Бориславе! Оце вирішив на старості років стати письменником, аби оповідати правду про наше місто.

Вам ще не набридли проблеми з водою? Як тільки нема води, моя Нуська мало не закипає. А то все потім відбивається на мені.

Вже нема такого тижня, аби води не було по два-три дні. А влада має нас у носі. Нє, щоб повідомити заздалегідь по радіо, телевізії чи в газетах: люди добрі, води не буде, наливайте ванни, відра, баняки, аби було чим хоч писок вмити чи чаю напитися. Так ні! Мовчать, як партизани.

А пам’ятаєте, як ще недавно Бориславом їздили цистерни з водою? Люди ставали в чергу, але бодай відро-друге цілющої вологи можна було набрати. А тепер хоч снігом вмивайся. А жінки що мають робити, коли лягають спати з чоловіками? Ну, розшифровувати не буду, що я маю на увазі. ви вже самі здогадалися.

Я так си мислю, жи наш файний мер має на своєму обійстю скважину з артезіанською водою. Помпує ту воду день і ніч, то йому біда бориславців до файки.

А то зустрів я позавчора свого кумпеля Гєника. То, я вам скажу, спеціаліста вищого клясу! Свого часу він працював на нашому водоканалі, вивчив усі мережі напам’ять. Коли прийшли “фронтовики” на чолі з Володимиром Фірманом, стару гвардію погнали з роботи. А тоті, що прийшли, навіть не знають схем мережі, по якій тече вода. Звідкіля їм розв’язувати проблему, якщо вони навіть не здатні втримати те, що є?

Моя Нуська каже, жи як і далі з водов буде такий калямбур, вона лишить мене самого і поїде жити до доньки у Львів. Там вода справді цілодобово, хоч із ванни не вилізай. Я би й хотів троха відпочити від моєї кобіти, але дуже вона файні деруни та вареники робить. Не зможу я без цього! Так що просив би шановного Володимира Стаховича, нашого татуська, посприяти, аби вода була хоч на Гуковій горі. А нє, то справді приїду з баняками до його хати, аби дав мені воду зі своєї артезіанської свердловини.

І ще одна новина. Пам’ятаєте, що створили до водоканалу паралельну структуру. Але вона так і не запрацювала, а її керівник вже звільнився. Натомість Фірман хоче зробити справжнє “кідалово” Дрогобичу. Тобто водоканал банкрутує, а борги віддавати не треба. Га, як вам таке? Заборгували Дрогобичу купу мільйонів гривень, тепер хочуть вдати, що всьо “харашо, прєкрасная маркіза”.

Нє, я волію ліпше бути без води, але гонорово вийти з цієї ситуації. А ви як кажете?

На цім кінчаю. Абисьте мені ніколи не хорували!

 

ВАШ МІСЬКО ІЗ ГУКОВОЇ ГОРИ

 

 



Создан 20 фев 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником