ТУСТАНЬ №5

 

ТУСТАНЬ №5




 

Читайте tustan.io.ua - сайт газети “Тустань”

 

N5 (632) 21 - 27 лютого 2013 року Ціна 1 гривня

www. tustan.io.ua; е-mail:vlasjuk60@i.ua; тел. 067-3678019

 

Провінційний щоденник

 

НУЛЬ ДЛЯ УКРАЇНИ

 

Джозеф Стігліц, професор Колумбійського університету, лауреат Нобелівської премії з економіки, у нещодавно опублікованій статті “Самовдоволення у світі без лідерів”, розмірковує про Всесвітній економічний форум у Давосі 2013 року.

Серед іншого він робить такий висновок: “За останніх 25 років ми перейшли від світу, в якому домінували дві наддержави, до світу домінування однієї, а тепер і до багатополярного світу без лідерства. Ми можемо говорити про “Велику сімку”, або “Велику вісімку”, або “Велику двадцятку”, але найбільш відповідний опис - це “Великий нуль”. Ми повинні навчитися жити і процвітати в цьому новому світі”.

Карколомні геополітичні зміни відбуваються на очах одного покоління. Нашому сучасникові важко усвідомити, в який історичний час ми живемо. Проте примхлива Історія з великої літери пропонує нам вибір, неможливий в інші часи та епохи.

Сентенція Джозефа Стігліца підводить до думки про те, що в новітній історії нема світового лідера, який би вершив долі інших народів. Нині кожен народ не лише відповідає за себе, а й за долю і саме життя інших народів у всьому світі.

Теорія “великого нуля” дає можливість Україні вибирати власний шлях у подальшому розвитку. Здається, це інтуїтивно відчувають українські політики і так звана еліта, яка буцімто взяла відповідальність на себе за кожного маленького українця, не забуваючи, звісно, про свої меркантильні інтереси.

Джозеф Стігліц дає шанс Україні, як, зрештою, і кожній нації, вагомо заявити про себе у світі. Звичайно, не треба винаходити велосипед, якщо можна скористатися плодами світової цивілізації, але опора на власні сили має бути домінуючою.

Україна має всі шанси стати одним із лідерів сучасної геополітичної ситуації. Для цього насамперед не треба бути заручником власних ідей, як би це парадоксально не звучало, і не прагнути стати лідером там, де ним стати в принципі неможливо. Багатополярний світ вимагає нового підходу і гнучкості мислення перших керівників держав. Чи використає Україна свій шанс?

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

 

Дрогобицька влада ігнорує опозицію і воює з громадою

 

Учора, 20 лютого, мала відбутися чергова сесія Дрогобицької міської ради.

Напередодні опозиція зібрала необхідних 17 підписів депутатів Дрогобицької міської ради для проведення позачергової сесії, однак міський голова проігнорував цей документ, підписавши розпорядження про проведення чергової сесії.

А вже декілька днів Дрогобич обклеєний листівками, невідомі автори яких закликають мешканців міста прийти 20 лютого під стіни ратуші, аби не допустити беззаконня, яке, на їхню думку, має намір допустити влада. Зокрема, мова йде про ймовірне підвищення тарифів на комунальні послуги та незаконне позбавлення місць на ринку.

Коли готувався до друку цей номер газети, нам ще не було відомо, як розгорталися події в сесійній залі і навколо ратуші. Можна лише спрогнозувати, що влада вкотре порушила право людей на вільне відвідування сесії міської ради. Це вже не вперше людям не дозволяють не просто почути й побачити, що ж вирішують під час пленарних засідань депутати, а за допомогою міліції виштовхують їх із самого приміщення ратуші. Тому в представників дрогобицької громади не залишається іншого виходу, як у буквальному розумінні цього слова штурмувати ратушу й блокувати всі ходи й виходи, аби не порушувалися їхні конституційні права.

Влада розуміє, що рано чи пізно їй доведеться відповідати за всі беззаконня, які вона творила впродовж цього часу. Багато хто сумнівається, що чесно були надані земельні ділянки, продане комунальне майно, здійснені інші оборудки. Владу можна зрозуміти. Вона намагається відтягнути час, запудрити мізки громаді, вдаючись до антиконституційних дій, використовуючи правоохоронні органи. Мали би втрутитись прокуратура і суд, але вони виявляють дивну байдужість.

Проте терпіння громади не є безрозмірним. Усе більше й більше людей втягуються у протестний рух, відкритим текстом вимагаючи відставки влади. Рано чи пізно терпець людей урветься. Влада своєю непрозорістю, шахрайством і безчестям провокує людей на бунт. Тоді швидко знайдуться крайні і винні. Однак проблем це не розв’яже.

Мудра влада повинна йти назустріч людям, вести прозору і відверту політику. Між владою, з одного боку, та опозицією і громадою, з іншого, повинен щоденно відбуватися діалог. Якщо влада й далі кулуарно, підпільно вирішуватиме питання й розв’язуватиме проблеми без врахування думки громади й опозиції, то пожне гіркі плоди своєї необдуманої політики.

Сьогодні ще не пізно піти на розумні компроміси, бо завтра ситуація може стати некерованою. Лише сліпці, які роблять ставку на голу силу, можуть так чинити. Сила громади є набагато потужнішою, але не треба випробовувати терпіння народу.

 

Анатолій ВЛАСЮК 

 

 РОМАНТИК ДРОГОБИЦЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

 

Нещодавно Мирославові Івановичу Глубішу виповнилося шістдесят. Поважна дата, аби можна було її оминути.

Мирослав Іванович Глубіш увійшов в історію Дрогобича як перший міський голова, обраний на демократичних засадах. Ще Україна не виборола свою незалежність, а в Дрогобичі вирувала боротьба з комуністичною машиною. Мирослав Глубіш відіграв у ній значну роль.

Іронія долі полягає в тому, що понад двадцять років тому Мирославові Глубішу довелося боротися з тим, хто нині став міським головою Дрогобича. І не вина, а швидше біда першого демократичного голови в тому, що ні він сам, ні дрогобицька громада виявилися не готовими до викликів часу.

Спочатку була ідея, яку підтримувала абсолютна більшість дрогобичан. Це була ідея незалежності України. Неправда, що незалежність України звалилася нам до ніг, як манна небесна. За неї боролося не одне покоління, в тім числі й ті, хто нині посивів і втратив здоров’я.

Але склалося враження, що, отримавши незалежність, українці не знали, що з нею робити. Не стали винятком і дрогобичани. Свої зусилля слід було насамперед скерувати на розв’язання насущних господарських проблем - тим більше в ситуації, коли антиукраїнські сили спочатку оговтались від поразки, а потім пішли в рішучий наступ. Замість цього в Дрогобичі розпочалися чвари між представниками національно-демократичних сил, а відсутність міцних господарських кадрів призвела до сучасної руїни міста. Замість них до влади дорвалися спритники від політики, відверті шахраї та злодії.

Найбільше розчарування українці мали від діяльності чи, вірніше, бездіяльності Віктора Ющенка. Але були й менші розчарування. Не став винятком і Дрогобич, розчарувавшись у Мирославові Глубішу і в багатьох членах його команди, які нині опинилися по різні боки барикади.

Можна звинувачувати Мирослава Глубіша в недалекоглядності, але кожний час має свого керівника. Тоді, коли треба було виявити рішучість і мужність, був Мирослав Глубіш. Кожний наступний міський голова щось та й корисне робив для Дрогобича, але загалом ситуація виявилася неконтрольованою. Нинішній міський голова Олексій Радзієвський, якого фактично обрали на знак протесту проти руйнівної для Дрогобича політики попередника Миколи Гука, теж не зумів опанувати ситуацію.

Кожний приходить на світ, аби виправдати Боже призначення, але не всім це вдається. Мабуть, Мирослав Глубіш краще за всіх знає, що йому вдалося в цьому житті зробити, а де він допустився прикрих помилок. Зрештою, життя на цьому не закінчується, і ще багато можна зробити для рідного міста і дрогобицької громади. Проте, як би там не було, Мирослав Глубіш уже навічно вписав своє ім’я золотими літерами в історію Дрогобича. Чи не пора на знак подяки присвоїти йому звання Почесного громадянина Дрогобича?

У ці ювілейні дні ми бажаємо Мирославові Івановичу Глубішу міцного здоров’я, сімейного затишку, родинного благополуччя, вірних друзів, радості від кожного прожитого дня і філософського ставлення до життя.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

МОЛИТВА ЗА ЗДОРОВ’Я ВЛАДИКИ

 

Як інформує офіційний сайт кафедрального собору Пресвятої Трійці Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ www.katedra.org.ua, з неділі 17 на понеділок 18 лютого було прооперовано Преосвященного Владику Юліяна, вислуженого єпископа Самбірсько-Дрогобицької єпархії. На даний час Владика знаходиться в реанімаційному відділенні Львівської обласної лікарні. Стан Владики викликає занепокоєння. Тому просимо всіх, хто знає Владику, а також людей доброї волі про посилену молитву в наміренні Архиєрея, йдеться у зверненні, розміщеному на сайті.

 

ЛЕВ ГРИЦАК КАТАТИМЕ ШКОЛЯРІВ НА ГВИНТОКРИЛІ

 

Генеральний директор санаторію “Карпати” Лев Грицак прийняв для себе рішення покатати на гвинтокрилі школярів. Така ідея прийшла йому в голову, коли в одній із трускавецьких крамничок учні назвали його міським головою. Всі формальності будуть узгоджені з відділом освіти та батьками дітей. Орієнтовно перший політ відбудеться в березні-квітні. Про це повідомив “Трускавецький віс-ник”.

 

ДИСКУСІЙНІ КЛУБИ

 

Чергове, тридцяте, засідання Дискусійного клубу відбудеться сьогодні, 21 лютого. Розглядатимемо питання про стан водопостачання в Дрогобичі. Про проблеми водопостачання в Бориславі говоритимуть учасники тамтешнього Дискусійного клубу наступної середи, 27 лютого. Чи здійснюються взаєморозрахунки між Дрогобичем і Бориславом за стічні води? Чи контролюється якість води і хто це робить? На ці та інші запитання спробують дати відповідь наші експерти. Запрошуємо всіх зацікавлених!

 

 

ТРЕТІЙ НОМЕР “БАРАБСЬКОГО МОСТУ”

 

Побачив світ третій номер бориславської газети “Барабський міст”.

Увагу читачів насамперед привертає стаття “Володимир Фірман відступив, або Чи потрібна бориславській владі опозиція?”. Це розповідь про 45 сесію Бориславської міської ради, на якій міський голова змушений був під тиском опозиції відмінити своє рішення про передачу земельних питань у відання першого заступника. Відтепер ними знову займатиметься секретар міської ради. У статті також порушується проблема про наступ на свободу слова у Бориславі й говориться про взаємини влади й опозиції.

У газеті також опубліковане звернення депутатів Бориславської міської ради до керівників держави щодо подолання екологічних та соціальних наслідків довготривалого видобутку нафти та озокериту на території Борислава.

Читач має можливість прочитати закінчення статті Анатолія Власюка “Забутий Стефан Ковалів”.

Традиційно своїми прибамбасами розважає Місько із Гукової гори, який до болю нагадує Максима Гірчицю із Горішньої брами, з яким знайомі читачі “Тустані”.

Публікується також різноманітна інформація про життя Борислава.

 

Анна ВОНЬО

 

БІЛЬШЕ ГРОШЕЙ - МЕНШЕ ВОДИ

 

У п’ятницю, 15 лютого 2013 року, в Бориславській міській раді під головуванням народного депутата України Романа Ілика відбулася робоча нарада щодо проблем водопостачання у місті нафтовиків.

Очікували на приїзд першого заступника голови Львівської обласної державної адміністрації Богдана Матолича, але з невідомих причин той не прибув на нараду.

Прозвучала цікава цифра. Виявляється, що чим більше коштів вкладається у розвиток водопостачання в Бориславі, тим менше води отримує споживач. Так, скажімо, за останній час у цю сферу було вкладено понад десять мільйонів гривень. Натомість бориславці отримали води на 11 відсотків менше. Отже, кожний вкладений мільйон гривень на відсоток зменшує подачу води. Можливо, подібний підхід є стратегічним і передбачає нормальну подачу води у майбутньому, але бориславці хочуть мати її вже сьогодні.

На нараді зазначалося, що попри допомогу держави та обласних структур слід все-таки використовувати внутрішні резерви, які видно неозброєним оком. Однак місцеве керівництво Борислава і водоканалу не використовує їх уповні.

Намічений план заходів, аби за два-три місяці знову зібратись і вже тоді конкретно розв’язувати проблеми водопостачання у Бориславі на новому етапі.

Нарада пройшла без участі журналістів.

 

Анастасія ДЯКУН

 

СИЛЬНА ГРОМАДА - СИЛЬНА ВЛАДА - СИЛЬНА ОПОЗИЦІЯ

 

Саме про це говорили учасники Дискусійного клубу в Бориславі, які зібралися на своє перше засідання 13 лютого 2013 року.

На жаль, довелося констатувати, що нині в Бориславі маємо слабку громаду, слабку владу і слабку опозицію. Ця ситуація на руку владі, яка за таких обставин може кулуарно приймати рішення, не радячись з громадою, а тим більше з опозицією. За великим рахунком влада хоча й обрана демократичним шляхом, але фактично представляє меншість бориславської громади, адже тих, хто не прийшов на вибори в 2010 році, і тих, хто голосував за інших кандидатів у міські голови і кандидатів у депутати, є значно більше, ніж тих, хто підтримав нинішніх можновладців.

Участь у Дискусійному клубі взяли представники різних політичних сил і громадські активісти. На відміну від сесійних засідань у міській раді, розмова велася толерантно, хоча й були протилежні думки, скажімо, у депутата Бориславської міської ради Михайла Лазара і колишнього завідувача відділу культури Бориславського міськвиконкому, а нині безробітного Андрія Спаса, з одного боку, та депутатів Бориславської міської ради Олександра Зварича та Ігоря Михаця - з іншого.  Однак всі зійшлися на тому, що в своєму місті маємо разом розв’язувати наболілі проблеми.

Активну участь у дискусії взяли колишній міський голова Борислава Микола Тустановський, колишній секретар міської ради, а нині доцент Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка Мирон Цайтлер, керівник Бориславської міської організації Партії регіонів Валерій Настенко, Почесна громадянка Борислава Ольга Швед, тимчасово безробітний Василь Ципайло, активістка екологічного руху Ольга Максимович, директор Бориславської друкарні Мар’ян Наминанік та інші.

У результаті дискусії виокремилося декілька питань, які розглядатимуться на наступних засіданнях. Зокрема, мова йде про проблеми водопостачання, екологічні проблеми, проблеми доріг, безробіття, а також свободи слова. Це те, що, як кажуть, лежить на поверхні, а загалом проблем існує дуже багато, так що говорити буде про що. А ще більше треба зробити, щоби розв’язати ці та інші проблеми.

На жаль, на засіданні так і не вдалося намітити конкретні шляхи до розв’язання цієї проблеми: що потрібно, аби в Бориславі були сильними і громада, і влада, і опозиція? Пропозицію Михайла Лазара про створення територіальних комітетів можна назвати лише першою ластівкою в цьому напрямку. До речі, наступного дня після засідання Дискусійного клубу такий комітет мали створити в Губичах. Про це повідомив Ігор Михаць.

Загалом відчувалося, що в Бориславі нема дискусійного майданчика, на якому могли би зійтися небайдужі люди. З іншого боку, відчувається брак ведення подібних розмов, коли кожний хоче висловити свою думку, не чуючи іншого.

Детальний звіт про перше засідання Дискусійного клубу в Бориславі читайте в четвертому номері газети “Барабський міст”, який має вийти 1 березня 2013 року. На сайті tustan.io.ua читайте про це статтю і переглядайте світлини. Відео-звіт про перше засідання Дискусійного клубу в Бориславі шукайте в Ютубі за посиланням “Інтерв’ю Анатолія Власюка 1 Дискоклуб Борислав” (17 епізодів).

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

ЧИ ПОТРІБНО ДОЧАСНО ПРИПИНЯТИ ПОВНОВАЖЕННЯ МІСЬКОГО ГОЛОВИ?

 

Саме про це говорили учасники Дискусійного клубу в Дрогобичі, які 14 лютого 2013 року зібралися на своє чергове, двадцять дев’яте засідання.

З цього приводу існують різні точки зору. Одні категорично виступають за дочасне припинення повноважень міського голови, мотивуючи це тим, що слід негайно припинити руйнацію Дрогобича, дерибан землі та комунального майна. Інші так само категорично проти цього. І не тому, що, скажімо, Олексій Радзієвський такий хороший чи є непоганим господарником. Просто, на їхню думку, зміна влади нічого не дасть, адже не маємо наразі в Дрогобичі яскраво вираженого лідера, який би повів за собою громаду. Намітилась і третя група осіб, яку можна назвати радикальною. Вона виступає за дочасне припинення повноважень не лише міського голови, а й депутатів Дрогобицької міської ради.

Саме радикали в особі народного трибуна Ярослава Бігуняка спочатку взяли гору під час засідання Дискусійного клубу. Зазвичай він підводить підсумки кожного засідання, а тут Ярославові Бігуняку явно накипіло. Його вже не влаштовує дочасне припинення повноважень міського голови і депутатів Дрогобицької міської ради. На думку народного трибуна, слід зібрати активних дрогобичан і обговорити стан справ у місті. Розмова має бути конкретною, вестися по певних напрямках, з прийняттям рішень. В іншому випадку, вважає Ярослав Бігуняк, ми займаємося пустопорожньою балаканиною.

А взагалі основна дискусія велася між депутатом Дрогобицької міської ради Михайлом Вавриним, який рішуче налаштований на дочасне припинення повноважень міського голови, і керівником Товариства “Юрій Дрогобич” Володимиром Кондзьолкою, який не поспішав би робити цей крок, оскільки він ні до чого доброго не призведе. Кожна сторона мала свої аргументи.

Так, Михайло Ваврин вважає, що дочасне припинення повноважень міського голови слід здійснювати негайно, поки ще не розпродали або віддали за безцінь земельні ділянки, не роздерибанили комунальне майно. Жодних компромісів у цьому питанні бути не може, адже Дрогобич може опинитися ні з чим і стати банкрутом. Шахрайство і нахабство міської влади вже перейшло будь-які допустимі межі.

Натомість Володимир Кондзьолка стверджує, що зміщення міського голови нічого не дасть, адже в даній ситуації головну роль відіграють все-таки депутати. Олексієві Радзієвському, на відміну від свого попередника Миколи Гука, вдалося знайти з ними “спільну мову”. Яким би ідеальним не був новий міський голова, але без депутатського корпусу він не зможе прийняти жодного принципового рішення, і з цим треба рахуватися. Тому громада має попрацювати з депутатами, якщо хоче мати кінцевий результат.

В принципі, з думкою Володимира Кондзьолки погодилися керівник асоціації “Нові горизонти” і редактор однойменної газети Олександр Магльона, а також один з керівників козацтва Дрогобиччини Валерій Каленюк. Поки що не видно нового лідера громади, який би взяв на себе відповідальність і міг замінити Олексія Радзієвського. З іншого боку, депутатський корпус не проголосує за дочасне припинення повноважень міського голови. Сподіватися на щось інше не доводиться, бо громада занадто інертна, аби відправити Олексія Радзієвського у відставку, хоча й спротив проти нього росте, що називається, не по днях, а по годинах.

Натомість представниця ринку пані Тетяна, розповідаючи про ситуацію, дивувалась, як можна так ліберально ставитися до міського голови, який фактично позбавляє людей можливості працювати. На її думку, це питання перезріло і народ рано чи пізно скаже своє слово.

На сайті tustan.io.ua читайте звіт про це засідання Дискусійного клубу, а також переглядайте світлини. Відео-звіт про дискусію шукайте на Ютубі за посиланням “Інтерв’ю Анатолія Власюка 29 Дискусійний клуб” (13 епізодів).

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

ВІТАЄМО!

 

Друзі вітають з днем народження

Анну КОРЯГІНУ

і бажають їй міцного здоров’я.

 

 

 

Хай Матір Божа

Вас охороняє,

Сіяє втіхи

зірка золота,

Ісус Христос

з небес благословляє

На щедрі,

довгі, многії літа!

 

Друзі вітають з днем народження

Андрія ГРУЩАКА

і бажають йому міцного здоров’я.

 

 

 

Нехай життя

квітує

буйним цвітом

І день народження

приходить знов і знов,

А доля хай дарує

з кожним роком

Здоров’я, злагоду,

любов!

 

ЧОМУ УКРАЇНІ “НЕ СВІТИТЬ” ЄВРОПА

 

Звичайна логіка підказує, що європейський вектор розвитку України не є пріоритетним для Віктора Януковича.

Треба бути самогубцем, аби під час президентської кампанії, яка фактично вже розпочалася, всерйоз перейматися ймовірністю підписання Угоди про асоціацію з Європейським союзом на самміті Східного партнерства у Брюсселі в листопаді 2013 року. Цього насамперед не зрозуміє потенційний виборець нинішнього президента, в масі своїй налаштований на Росію. Навіть якщо Європа озолотить Україну, надавши, як обіцяє, 610 мільйонів євро у вигляді макрофінансової допомоги та ще 308 мільйонів євро на реконструкцію “газової труби”, все одно цього, звичайно, не вистачить, аби провести по-справжньому бодай одну реформу із заявлених Віктором Януковичем, а  про соціальний захист українців годі й говорити.

Україна просто фізично не встигне виконати всі зобов’язання, дані Європі, в обмін на Угоду про асоціацію. І тут мова навіть не у блокуванні парламенту. Морально і на ментальному рівні наша так звана еліта, яка нині при владі, не готова жити за європейськими правилами. Тому Вікторові Януковичу вигідно покрасуватися в Литві, наговорити багато гарних слів, аби сподобатися світовому співтовариству, але по суті не зробити бодай крок назустріч Європі. Він ніби дає сигнал: ми хочемо бути разом з вами, але житимемо за своїми правилами. А так у комунальній квартирі не буває.

До питання про асоціацію можна буде повернутися в 2016 році, якщо, звичайно, Віктор Янукович удруге здобуде президентську булаву, в чому він, схоже, не сумнівається. Принаймні саме цю дату озвучив єврокомісар з питань розширення та європейської політики сусідства Штефан Фюле під час свого нещодавнього візиту до України. Ось тоді, коли над головою Віктора Януковича не висітиме Дамоклів меч президентських виборів, можна собі дозволити рвонути в Європу. Якщо, звичайно, до цього часу Росія не втягне нас до Митного союзу. Схоже, Віктор Янукович хоче перехитрувати не лише Європу та Росію, а насамперед самого себе. Як правило, такі потуги погано закінчуються.

Після Бухарестського самміту, коли Україні відмовили в наданні ПДЧ НАТО, ми якось забули, що прагнули до цієї євроатлантичної структури. Ну, добре, влада забула. Але чому ж опозиція мовчить? Адже за цей час можна було розвинути потужну пропагандистську кампанію, аби переконати більшість населення в необхідності вступу до НАТО, підготувати, так сказати, плацдарм для майбутнього. Якщо, звичайно, опозиція справді хоче повалити режим Януковича. Щодо НАТО, то мова не йде лише про військову співпрацю, на чому роблять акцент представники п’ятої колони в Україні, а насамперед про розв’язання насущних господарських проблем, про що пересічний українець навіть не здогадується.

Аналогічно дивною є позиція опозиції (даруйте за таку гру слів) і щодо Угоди про асоціацію з Європейським союзом. Складається враження, що буцімто супротивники режиму Януковича грають за правилами Банкової і не хочуть бачити підпису саме нинішнього президента під цим документом. Бережуть чистоту процесу для себе, коли прийдуть до влади? Якщо, звісно, прийдуть. Ці дії розходяться із позицією Юлії Тимошенко, яка прагне асоціації з Європейським союзом, не дивлячись на те, хто нині при владі в Україні.

Відкладаючи у довгий ящик підписання Угоди про асоціацію з Європейським союзом, Україна може остаточно відділитися від Європи. Наразі не географічно, звичайно. Тоді лише питанням часу може стати вступ України до Митного, а в перспективі – й до Євразійського союзу. Невже у Віктора Януковича не спрацьовує інстинкт самозбереження, адже він не лише може повторити сумну долю Юлії Тимошенко, а й у буквальному розумінні цього слова загинути в “дружніх обіймах” Росії?

Після івано-франківського інциденту з яйцем Віктор Янукович панічно боїться Західної України, практично не буваючи тут. Однак він повинен розуміти, що лише східного та південного електорату йому може не вистачити для перемоги на виборах. Згадаймо Леоніда Кучму зразка 1999 року, коли саме Західна Україна пригорнулася до нього, аби президентом не став комуніст Петро Симоненко. Навряд чи ця ситуація повториться, як сумнівним є і те, що основну конкуренцію Вікторові Януковичу складе Олег Тягнибок, на чому наполягають регіонали, розуміючи, що такий тандем у другому турі обов’язково приведе до перемоги їхнього ставленика. Тому серйозний крок у бік Європи міг би прихилити до Віктора Януковича серця галичан, тим більше, що йому навряд чи слід сподіватися на вирішальну підтримку тих, хто голосував за нього в 2010 році. Зрештою, Угода про асоціацію – це ж не вступ України до Європейського союзу. На цьому шляху ще багато бар’єрів і років, якщо не десятиліть, так що можна побавитись у демократію, виставити себе у гідному світлі перед світовою спільнотою.

Отже, з одного боку, боячись втратити свій електорат, а тому фактично торпедуючи підписання Угоди про асоціацію з Європейським союзом, Віктор Янукович не намагатиметься у цьому питанні залучити до своїх прихильників виборців із Західної України, - і це з іншого боку. Як результат – програш на президентських виборах, хто би не став його основним конкурентом.

Віктор Янукович не є людиною з державницьким мисленням. Опікуючись насамперед власними проблемами і проблемами Сім’ї, він не розуміє, що саме шлях у Європу є вирішальним для України. Насамперед для збереження її незалежності. З одного боку, самозакоханість не дозволяє йому побачити європейську перспективу України, а з іншого боку, панічний страх перед Росією (в очах весь час загибель польської еліти в авіакатастрофі під Смоленськом) паралізує волю нинішнього президента. Боюся, що навіть голий російський прагматизм, який переходить у великодержавне нахабство, не протверезить Віктора Януковича. Втім, хотів би помилитись…

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

ФІЛЬОЗОФІЯ МАКСИМА ГІРЧИЦІ

 

Дай Боже вам здоровля, мої дорогенькі! Скучив за вами. Абисьте мені ніколи не хорували!

Нє, я балдію від цього Чєчєтова. Мало того, жи керує риганалами, аби вони правильно голосували, як скаже Папік, то ще й мав сміливість сказати, аби депутати не ходили до парламенту у вишиванці. Га, як вам таке? Моя Стефка як тото почула, відразу захотіла їхати до Києва, аби набити пику тому чужинцю. Ще сміє керувати на нашій землі й вказувати, що ми маємо робити!

Чєчєтова підтримав ще один риганал - Жулинський, який свого часу зареєстрував закон, за яким могли пересаджати всіх журналістів, які сказали криве слово проти влади. Ну, я йому сі не дивую. Але коли про це почав говорити Анатолій Гриценко, моя Стефка впала в транс. Добре, що йому встиг відповісти Олесь Доній, що, мовляв, якщо не тямиш, що таке вишиванка, то не лізь, куди тобі не треба. Нє, я би на місці патріотів подарував вишиванку Чєчєтову, аби той згадав, де жиє. Може би змінив свою фамілію на українське прізвище Чечетюк.

А Путін нагородив орденами Ківалова та Колісниченка. А ви думали! Нарешті визнав своїх представників п’ятої колони в Україні. А то маскувалися й маскувалися. Все-таки втрафили русскому Папіку зі своїм законом, який фактично робить російську мову другою державною.

А наш Папік робить бурхливу імітацію, ніби конче хоче потрапити до Європи. То в Литві був, то тепер з поляками балакає. Дасть йому Путін по задниці, якщо він хоч один документ у тому напрямку підпише. Це вже би мали зрозуміти українці, а не тішити себе ілюзіями.

А тепер про наші буденні справи. У трускавецькому парку хотіли винести і здати на металобрухт скульптуру. Бідаки, мабуть, не мають за що хліба купити, але міліцянти їх злапали на гарячому. Свого часу з цього ж парку вкрали скульптуру “Лукаш і Мавка”, вірніше, відтяли їм руки, аби збути на металобрухт. Тепер десь реставрують, так що, може, ця скульптура скоро повернеться на старе місце.

При Дрогобицькій райдержадміністрації утворено нову Громадську раду, яку знову очолив Степан Макар. Багато хто думав, що керівником стане мій кумпель Юрко Кулинич з “УДАР”у. Хлоп потужний, вирубає будь-кого. Але він не прийшов на засідання ради. Може, боявся, жи не стримається від несправедливості і пустить у хід кулаки?

А 14 лютого на вежі дрогобицької ратуші десять пар закоханих освідчилися в коханні один одному. З висоти пташиного лету це було дуже романтично зробити. Один юнак запропонував своїй подрузі руку й серце. Кажуть, що щаслива дівчина погодилась!

На цій оптимістичній ноті дозвольте закінчити. Аби ваші внуки жили в незалежній Україні від Сяну до Дону!

 

ФІЛЬОЗОФ МАКСИМ ГІРЧИЦЯ ІЗ ГОРІШНЬОЇ БРАМИ

 

ПРОДАМ КВАРТИРУ

 

Продається двокімнатна квартира в центрі Дрогобича.

Площа - 40 квадратних метрів.

Висота стелі - 3,5 метра.

Можна придбати під житло або для бізнесу.

Ціна за домовленістю.

Телефон 097-4421240. Олена

 

На сайті tustan.io.ua читайте статті з газет “Тустань” і “Барабський міст”. Тут же можна знайти цікаві матеріали з Інтернету.

На сайті kryjivka.io.ua читайте статті з часопису українського націоналіста “Криївка”, а також твори класиків українського націоналізму Дмитра Донцова, Степана Бандери, Василя Іванишина та інших.

 

На Ютубі за посиланням “Інтерв’ю Анатолія Власюка” вміщено понад чотириста міні-розповідей про сучасні події та наших краян. Відео-звіти з різних подій ви можете знайти на Фейсбуці на сторінці Анатолія Власюка.

 

 

 



Создан 25 фев 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником