ДЕ ГРОМАДСЬКІ ГРОШІ, П.МИХАЙЛЕ?, АБО МАЛЕНЬКИЙ ЮВІЛЕЙ ВЕЛИКОГО ЦИНІЗМУ

 

ДЕ ГРОМАДСЬКІ ГРОШІ, П.МИХАЙЛЕ?, АБО МАЛЕНЬКИЙ ЮВІЛЕЙ ВЕЛИКОГО ЦИНІЗМУ




Минув рік, як у “Тустані” була опублікована стаття М.Зубрицького “Де 5-й том “Дрогобиччини – землі Івана Франка?”, в якій ішлося про провал знакового для Дрогобича видання.

Зокрема автор констатував, що 5-й том не може з’явитися ніяк ось уже 15 років (!), що цілковито вина за це лягає на головного редактора, п. Михайла Шалату, який упродовж цих 15-и років виявляв безвідповідальність і деструктивність, що зібрані редколегією цінні наукові матеріали авторства різних людей пролежують невідомо де і невідомо в якому стані, що причиною такого провалу є, врешті, байдужість дрогобицької громади.

Тоді байдужими виявилися не всі і група активістів із НКТ “Бойківщина” на чолі з Любомиром Сікорою взялася розслідувати майже детективну історію. На їхню вимогу було скликане розширене засідання ради дрогобицької “Просвіти”, яка курувала видавничий проект. Сам “почесний громадянин Дрогобича”, п. М.Шалата, ганебно втік із засідання ще перед його початком, так нічого й не пояснивши громаді. Натомість на самих зборах були озвучені окремими членами “Просвіти” ще дошкульніші факти: за весь 15-річний період жодного разу редколегія збірника “Дрогобиччина – земля Івана Франка” не скликалася; ще від кінця 1990-х рр. через М.Шалату із США від тамтешнього дрогобицького земляцтва надходили кошти на видання і їхня подальша доля залишається невідомою; багатьом членам “Просвіти” цілком невідомими є деталі з формування збірника, що говорить про чомусь утаємничений характер процесу видання; виявилося, що Шалата через власну амбітність “завалив” ще один проект – збірник до ювілею Дрогобицької гімназії і т. ін. Надалі громадське розслідування припинилося через те, що у п. Шалати з’явилася група “адвокатів” із різних середовищ, які, хоч і не мали жодних аргументів для виправдання поведінки Михайла Шалати, але наполегливо просили “тільки не розкопувати цієї гнійної ями”, аби “не було ще більше смороду в місті”. Логіка, безумовно, “сильна” і про багато що промовляє щодо рівня моральності і політичної відповідальності в місті…

Після появи публікації в “Тустані” на адресу редакції від цих же “адвокатів” п. Шалати посипалися звинувачення за нібито “надмірну різкість” статті, “недостатню її аргументованість”, “неперевірені факти” і т.п. Ми відразу запропонували написати відповідь і опублікувати її повністю, навіть якби вона зайняла дві газетні шпальти. Однак за цей рік жодної спростувальної статті, яка б хоч якось розумно пояснила поведінку М.Шалати, редакція так і не отримала! Це свідчить лише про одне: ні в Шалати, ні в його “адвокатів” немає жодних аргументів, щоб вийти з ганебної ситуації. Єдиним “аргументом” для цієї компанії є сподівання на байдужість до цього провалу і громади, і влади, і політичних активістів міста, сподівання, що завдяки роздмуханому в минулому авторитетові М.Шалати вдасться погасити “пожежу”.

Спільно такі профанатори й витворюють у сфері культури міста суцільне болото, у якому їм легше квакати і створювати ілюзію “великої” і “прогресивної” “націєрятівної” праці. Насправді вони рятують лише самих себе, своє дрібне самолюбство і таку ж дрібну корисливість: ось би посидіти у президії на якихось урочистостях, ось би виступити коло пам’ятника на якомусь святі – це вся їхня “продуктивність” у “розбудові української культури”.

Як бачимо, поки що дрогобицьке болото не піддається якійсь каналізації й очищенню. Газета “Тустань” виконала свою інформаційно-громадянську місію: ми спробували осмислити явище гниття в міській культурі і розбудити громадську активність. За це болото наїжачилося проти газети, аби не порушувала його “цноти”. Ми ж нагадаємо тут одне: брехню, злодійство, шахрайство можна приховувати якийсь час, але їх не можливо заховати назавжди, рано чи пізно ганебні факти виявляться, прорвуть усі загати і зусиллями ніяких “адвокатів” і профанаторів їх не вдасться прикрити. У таких ситуаціях завжди страждає те суспільство, яке не здатне реагувати на процеси гниття. Тому “Тустань” намагатиметься бути будителем громади і не потуратиме усіляким проханням різноманітних профанаторів. Лише гласність, відкритість, правда можуть лікувати соціальні недуги українства, яке задовго жило в умовах історичної фальші і тотальної скорумпова-ності.

 

Редакція



Создан 09 мар 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником