ТУСТАНЬ №7

 

ТУСТАНЬ №7




 

Читайте tustan.io.ua - сайт газети “Тустань”

N7 (634) 7 - 13 березня 2013 року Ціна 1 гривня

www. tustan.io.ua; е-mail:vlasjuk60@i.ua; тел. 067-3678019

 

Провінційний щоденник

 

Синдром Сталіна: український вимір

 

5 березня 1953 року помер Сталін.

Історія не вперше доводить, що зі смертю людини не закінчується епоха, яка пройшла під її іменем. За шістдесят років опісля з мізків багатьох людей не вивітрилися сталінські ідеї. Ще можна зрозуміти тих, які жили в той час, стали свідками сталінських злодіянь, але, виховані епохою, і далі вважають Сталіна вождем усіх часів і народів. Але що маємо робити з тими, хто народився вже після смерті Сталіна, однак і нині захищає його ідеї?

В цьому контексті нам цікаво прослідкувати за синдромом Сталіна в українському вимірі.

Здавалось би, сталінські ідеї в сучасній Україні не користуються великою популярністю. Ну, комуністи поставлять йому бюст, який підірвуть “тризубівці”. Ну, вийдуть на демонстрацію затяті сталіністи з портретом улюбленого вождя. Але це те, що на поверхні. Насправді синдром Сталіна засів глибоко в серцях і умах багатьох людей, а особливо керівників держави, які, можливо, й не підозрюють, що вони сталіністи, і навіть образяться, якщо їх так назвуть. Проте дух сталінізму витає в українському повітрі й не дозволяє нашій державі семимильними кроками простувати до Європи.

Моя стаття – не наукова праця, а тому дозволю собі вільне тлумачення синдрому Сталіна в українських реаліях.

Як відомо, Сталін боляче ставився до колишніх соратників, вбачаючи в них своїх суперників за найвищу посаду в країні. Терор, започаткований Сталіним як вірним продовжувачем ідей Леніна торкнувся тисяч і тисяч тих, хто здійснював соціалістичну революцію, але вимагав “чистоти експерименту”, а не сталінських відхилень від ленінської догми. За це багато хто з них поплатився життям. Сталінські звинувачення в шпигунстві й зраді були вишукано єзуїтськими, не залишали засудженому жодного шансу на виживання, а енкаведистські тортури робили цей процес незворотнім.

У сучасній Україні за правління Януковича теж з’явилися політичні в’язні, хоча нинішній режим цього не визнає: мовляв, цих людей судять за економічні злочини. Стосовно Юлії Тимошенко бачимо з боку Віктора Януковича суто сталінську мстивість тільки за те, що та дозволила собі балотуватися на посаду Президента України й захотіла відібрати у чинного глави держави давно омріяну булаву. Він фактично прирік свою головну опонентку на тортури, що видно неозброєним оком і українцям, і світовій спільноті. Як і у випадку з Юрієм Луценком, мова йде про фізичне знищення опозиціонерів. Звичайно, про розмах і масштаби Сталіна не йдеться, але синдром його імені міцно засів у голові Януковича.

Не церемониться гарант і з тим, хто дав йому зелене світло до нинішньої влади. Ніяк Янукович не може забути, що і Кучма причетний до його поразки на президентських виборах 2004 року. Тому й тримає свого колишнього протеже в підвішеному стані: то порушують проти нього кримінальну справу, то скасовують, то знову порушують. Як не згадати сталінські єзуїтські кроки, коли людина кожної ночі здригалася, що за нею пришлють “воронок”?

Або візьмемо інший бік так званої сталінської спадщини, який боком вилазить Україні. “Кадри вирішують усе”, - казав вождь. І ми бачимо, як донецькі кадри нищать Україну. Сталін прийняв державу від сохи і привів до космосу – твердять його прихильники, але завбачливо замовкають, якою важкою ціною це було здобуто. Нинішні його послідовники закатують мільйони в асфальт у буквальному розумінні цього слова, а тому не маємо доріг.

Байка про спартанський образ життя Сталіна не витримує жодної критики, адже відомо, в яких розкошах жив вождь. Щось подібне спостерігаємо й сьогодні, коли лише масажний столик для Януковича коштує 80 тисяч гривень.

Чимало прихильників Сталіна вважають Януковича поганим його учнем і закликають до більш жорстких кроків у на-веденні порядку в країні. Путін, на їхню думку, більше відповідає їхнім вимогам, хоча до Сталіна йому теж далеко. Біда не в тім, наскільки Янукович просякнутий ідеями сталінізму. Біда у тім, що бачачи безлад у державі, люди все більше хочуть “сильної руки”. Нові сталіни, можливо, ще ходять у дитя-чий садок чи вчаться у школі, а ми не хочемо бачити загроз демократії та незалежності України.

Рушійною силою синдрому Сталіна є страх. Нинішня українська влада хоче залякати населення насамперед тим, що, мовляв, якщо до влади прийде хтось інший, то буде ще гірше. Сам Янукович настільки наляканий спецслужбами, що втрачає свідомість від івано-франківського яйця, а нині має стільки охоронців, скільки до нього не мав жодний керівник держави. Здається, він уже не має довіри навіть до Сім’ї. Сталін теж боявся свого найближчого оточення, аж поки сам не став заручником власного страху. Янукович упевнено йде цим же шляхом.

Синдром Сталіна з космічною швидкістю поширюється там, де є диктатура, авторитарні режими. Він стає майже непоміченим там, де панують демократія, свобода слова, права людини, національна гідність. Українцям є з чого вибирати. Чим швидше ми позбудемося синдрому Сталіна, тим якіснішим і продуктивнішим буде наш шлях до Європи. Інакше сталіністи, під якими б масками вони не ховались, затягнуть нас до Митного і Євразійського союзів.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

Відійшов у Вічність Юліан Вороновський

 

28 лютого 2013 року відійшов у Вічність владика Юліан (Вороновський).

Юліан (Вороновський) - народився 5 травня 1936 року в с. Гумниська Буського району на Львівщині в сім’ї Івана та Ксенії з роду Костишин.

Після закінчення середньої школи поступив в Український поліграфічний інститут у Львові, котрий закінчив у 1961 році за спеціальністю інженер-технолог поліграфічного виробництва. Впродовж п’ятнадцяти років працював на різних посадах від інженера до начальника відділу в Проектно-конструкторському інституті у м. Львові. Відтак через віровизнання змушений звільнитися і перейти на просту роботу в котельню, де працював до часу виходу УГКЦ із підпілля.

У 1958 році вступив до монастиря Студійського Уставу підпільної Української Греко-Католицької Церкви. Будучи монахом і працюючи на державній роботі, навчався у підпільній Духовній семінарії, що діяла у Львові.

27 жовтня 1968 року у Львові з рук Митрополита Василія (Величковського) отримав єрейські свячення. З цього часу сповнює служіння священика підпільної УГКЦ, будучи настоятелем, а опісля ігуменом монастиря Студійського уставу.

30 вересня 1986 року отримав єпископські свячення з рук Архиєпископа Володимира (Стернюка). Відтак владику призначено єпископом-помічником місцеблюстителя Львівської Архиєпархії. У 1991 році стає Архимандритом монастиря Студійського Уставу і ректором Львівської духовної семінарії Святого Духа.

У квітні 1993 року йому доручено адміністрування новоутвореної Самбірсько-Дрогобицької Єпархії, а 17 квітня 1994 року відбулася його інтронізація на правлячого єпископа даної єпархії.

27 жовтня 2011 року повідомлено, що Блаженніший Святослав (Шевчук) за згодою Синоду єпископів УГКЦ прийняв зречення владики Юліана з уряду єпископа Самбірсько-Дрогобицького. З цього часу владика Юліан став вислуженим єпископом Самбірсько-Дрогобицьким.

 

Де громадські гроші, п. Михайле?, або Маленький ювілей великого цинізму

 

Минув рік, як у “Тустані” була опублікована стаття М.Зубрицького “Де 5-й том “Дрогобиччини – землі Івана Франка?”, в якій ішлося про провал знакового для Дрогобича видання.

Зокрема автор констатував, що 5-й том не може з’явитися ніяк ось уже 15 років (!), що цілковито вина за це лягає на головного редактора, п. Михайла Шалату, який упродовж цих 15-и років виявляв безвідповідальність і деструктивність, що зібрані редколегією цінні наукові матеріали авторства різних людей пролежують невідомо де і невідомо в якому стані, що причиною такого провалу є, врешті, байдужість дрогобицької громади.

Тоді байдужими виявилися не всі і група активістів із НКТ “Бойківщина” на чолі з Любомиром Сікорою взялася розслідувати майже детективну історію. На їхню вимогу було скликане розширене засідання ради дрогобицької “Просвіти”, яка курувала видавничий проект. Сам “почесний громадянин Дрогобича”, п. М.Шалата, ганебно втік із засідання ще перед його початком, так нічого й не пояснивши громаді. Натомість на самих зборах були озвучені окремими членами “Просвіти” ще дошкульніші факти: за весь 15-річний період жодного разу редколегія збірника “Дрогобиччина – земля Івана Франка” не скликалася; ще від кінця 1990-х рр. через М.Шалату із США від тамтешнього дрогобицького земляцтва надходили кошти на видання і їхня подальша доля залишається невідомою; багатьом членам “Просвіти” цілком невідомими є деталі з формування збірника, що говорить про чомусь утаємничений характер процесу видання; виявилося, що Шалата через власну амбітність “завалив” ще один проект – збірник до ювілею Дрогобицької гімназії і т. ін. Надалі громадське розслідування припинилося через те, що у п. Шалати з’явилася група “адвокатів” із різних середовищ, які, хоч і не мали жодних аргументів для виправдання поведінки Михайла Шалати, але наполегливо просили “тільки не розкопувати цієї гнійної ями”, аби “не було ще більше смороду в місті”. Логіка, безумовно, “сильна” і про багато що промовляє щодо рівня моральності і політичної відповідальності в місті…

Після появи публікації в “Тустані” на адресу редакції від цих же “адвокатів” п. Шалати посипалися звинувачення за нібито “надмірну різкість” статті, “недостатню її аргументованість”, “неперевірені факти” і т.п. Ми відразу запропонували написати відповідь і опублікувати її повністю, навіть якби вона зайняла дві газетні шпальти. Однак за цей рік жодної спростувальної статті, яка б хоч якось розумно пояснила поведінку М.Шалати, редакція так і не отримала! Це свідчить лише про одне: ні в Шалати, ні в його “адвокатів” немає жодних аргументів, щоб вийти з ганебної ситуації. Єдиним “аргументом” для цієї компанії є сподівання на байдужість до цього провалу і громади, і влади, і політичних активістів міста, сподівання, що завдяки роздмуханому в минулому авторитетові М.Шалати вдасться погасити “пожежу”.

Спільно такі профанатори й витворюють у сфері культури міста суцільне болото, у якому їм легше квакати і створювати ілюзію “великої” і “прогресивної” “націєрятівної” праці. Насправді вони рятують лише самих себе, своє дрібне самолюбство і таку ж дрібну корисливість: ось би посидіти у президії на якихось урочистостях, ось би виступити коло пам’ятника на якомусь святі – це вся їхня “продуктивність” у “розбудові української культури”.

Як бачимо, поки що дрогобицьке болото не піддається якійсь каналізації й очищенню. Газета “Тустань” виконала свою інформаційно-громадянську місію: ми спробували осмислити явище гниття в міській культурі і розбудити громадську активність. За це болото наїжачилося проти газети, аби не порушувала його “цноти”. Ми ж нагадаємо тут одне: брехню, злодійство, шахрайство можна приховувати якийсь час, але їх не можливо заховати назавжди, рано чи пізно ганебні факти виявляться, прорвуть усі загати і зусиллями ніяких “адвокатів” і профанаторів їх не вдасться прикрити. У таких ситуаціях завжди страждає те суспільство, яке не здатне реагувати на процеси гниття. Тому “Тустань” намагатиметься бути будителем громади і не потуратиме усіляким проханням різноманітних профанаторів. Лише гласність, відкритість, правда можуть лікувати соціальні недуги українства, яке задовго жило в умовах історичної фальші і тотальної скорумпова-ності.

 

Редакція

 

ГРОМАДСЬКІ СЛУХАННЯ З ОСВІТИ: ЗРОБЛЕНО ПЕРШИЙ КРОК

 

26 лютого в Дрогобицькому Будинку вчителя відбулися перші організаційні збори робочої групи з проведення у Дрогобичі громадських слухань з питань стану, проблем та перспектив розвитку освіти. Розмова видалася діловою, бо було підтримано думку, що Дрогобич - місто європейське, а, відповідно, влада і громадськість - це часто змінювані суб’єкти громади, а тому не протистояння, а спілкування, не взаємні обвинувачення, а формування конкретних пропозицій, щоб реалізувати спільні цінності громади - ефективне навчання наших дітей, максимум результативності від наявних коштів на освіту, бачення розвитку освіти на майбутнє, - мають стати основою громадських слухань. Всі присутні - а серед зацікавлених був сам очільник освіти міста, директори шкіл, вчителі, депутати, громадські активісти, підприємці та мешканці міста - виступили за проведення громадських слухань через місяць-два, а час до самих слухань використати для роботи створених робочих груп, напрацювання пропозицій, отримання експертних оцінок, ознайомлення їх мешканцями Дрогобича, щоб підійти до самих слухань свідомо, поінформовано та прийняти реальні пропозиції для покращення стану справ в освіті. До співпраці запрошені як експерти, так і небайдужі громадяни  Дрогобича і  Львова, що дасть можливість провести дійсно незалежні оцінки та пропозиції. Ініціатори цих громадських слухань Олександр Магльона та Святослав Сурма були задоволені початком, вважаючи, що вже перший млинець вдався. А далі чекає важка і напружена праця, яка почнеться із збору 500 підписів на підтримку громадських слухань.

 

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

 

Сьогодні, 7 березня, відбудеться 32 засідання Дискусійного клубу. Говоритимемо про стан, проблеми та перспективи розвитку освіти. Запрошено керівників освіти Дрогобича, директорів шкіл, учителів, політичних і громадських діячів, журналістів, небайдужих людей.

 

ЦІЛОДОБОВЕ ВОДОПОСТАЧАННЯ БОРИСЛАВА: МІФИ ТА РЕАЛІЇ

 

27 лютого в приміщенні Бориславської друкарні відбулося друге засідання Дискусійного клубу. Воно було присвячене проблемам водопостачання в місті нафтовиків. Участь у дискусії взяли політичні та громадські активісти, небайдужі бориславці, а також ті, хто свого часу був причетний до роботи у комунальному підприємстві “Бориславводоканал”. Представники влади проігнорували цей захід, хоча й були запрошені. Або їм нічого сказати, бо важко заперечити очевидні факти, або в даній ситуації не вважають за можливе дискутувати й доводити свою правоту.

 

ДРОГОБИЧ ПЕРЕЙШОВ ДО ЦІЛОДОБОВОГО ВОДОПОСТАЧАННЯ

 

Як відомо, коли нинішній міський голова Борислава Володимир Фірман ішов до влади, то одним із пунктів його передвиборчої програми була обіцянка цілодобового водопостачання. Однак бачимо, що нині існує проблема з елементарною подачею води до домівок бориславців. Вкладення коштів у цю сферу не приносить бажаних результатів, керівників КП “Бориславводоканал” змінюють, як шкарпетки, графік подачі води немилосердно не виконується, а влада запевняє, що є, мовляв, певні труднощі, але ми їх героїчно долаємо.

Перш ніж перейти безпосередньо до викладу дискусії, хотів би зауважити, що 21 лютого в Дрогобичі на засіданні аналогічного Дискусійного клубу розглядалося питання подачі води в місті Юрія Котермака. Від грудня минулого року воно здійснюється цілодобово. Цьому сприяла багаторічна попередня робота незмінного керівника КП “Дрогобичводоканал” Романа Шагали, який заручився фінансовою підтримкою Європейського банку реконструкції та розвитку. Певні проблеми, звісно, існують, але на тлі Борислава – це небо і земля.

Під час дискусії в Дрогобичі говорили й про Борислав. Зокрема, про те, що місто винне Дрогобичу понад чотири мільйони гривень за стоки. Натомість бориславська влада, створивши паралельну до КП “Бориславводоканал” структуру, фактично хотіла позбутися боргів. Однак цей номер не пройшов, бо новому підприємству так і не вдалося отримати ліцензію. Прозвучала й інформація про те, що, прийшовши до влади, команда Володимира Фірмана викопала труби із землі, продала їх на металобрухт, аби частково погасити заборгованість із зарплати працівникам. Однак повністю проблеми це не розв’язало, борг залишився й поволі виплачується, а труб уже не повернеш.

І головне: Роман Шагала заявив, що всі капіталовкладення у водопостачання, які здійснює бориславська влада, приносять нульовий результат.

 

БОРИСЛАВ МОЖЕ ЗАЛИШИТИСЯ БЕЗ ВОДИ

 

А тепер перейдемо до дискусії у Бориславі.

Колишній міський голова Борислава Микола Тустановський вважає, що ми не знаємо реальної ситуації на водоканалі. Борги зростають, нинішній керівник підприємства написав фактичну заяву на звільнення.

Колишній міський голова Борислава Володимир Шмігельський, який потім керував КП “Бориславводоканал”, стверджує, що вже нема терпіння спостерігати за ситуацією на підприємстві. При всіх негараздах, які спостерігались упродовж двадцяти років, ситуація на підприємстві стала не те що критичною, а небезпечною для міста. На сьогодні маємо кричущий факт, який необхідно озвучити: нинішня влада “поховала” 500-міліметрову трубу. Ми знову залишилися з одною ниткою. Їхнє пояснення дуже примітивне: мовляв, до “п’ятисотки” підключено східницькі пансіонати, в такий спосіб вони борються з крадіжками води. Це не піддається жодній критиці.

Через місяців два-три труба стане непридатною. Про це треба кричати криком. Володимир Шмігельський дивується, куди дивиться прокуратура, Служба безпеки.  Він припускає, що влітку можуть почати викопувати 500-міліметрову трубу. Її вартість 200-250 тисяч гривень, якщо її викопати і здати на металобрухт. А фактична вартість такої нитки мільйонів 12-15.

На думку Володимира Шмігельського, про ці небезпеки, які можуть чекати бориславську громаду, слід не просто говорити. Треба діяти, бо буде біда, якщо знищать 500-міліметрову трубу і позбудуться водозбірників. На Ріпному зробили гігантську будову без води. Потрачено чотири з половиною мільйона гривень державних і місцевих коштів. Там води не було, нема і ніколи не буде. Дебет цього потічка далекий від того, що хотіли з нього одержати. Ідея перейти на локальні водозабори є утопією, хоча багато хто з цим може не погодитися. “Сьогодні Борислав на локальних водозаборах ради собі не дасть”, - підкреслив Володимир Шмігельсь-кий.

На думку Володимира Шмігельського, все йде до того, що Борислав справді може залишитися без води.

 

локальні водозабори технічно не забезпечать таку кількість води, яка необхідна Бориславу

 

Відповідаючи на моє запитання: “Якби Ви зараз були міським головою чи керівником водоканалу, що насамперед треба зробити в тій ситуації, яка склалась?”, Володимир Шмігельський відповів: “Зараз, як на мене, потрібно років два-три відновлювати те, що було втрачене за останній час”. На його думку, серйозну увагу слід приділити водозабору. Два трансформатори, які там є, повинні працювати в автономному режимі на випадок будь-якої ситуації. Крім того, повинно бути забезпечене насосне обладнання. На нічний час, як мінімум, повинен бути великий і менший насос, а вдень потрібно ще один-два насоси, щоби ми могли спокійно спати і не переживати, що щось станеться. Треба терміново відновити 500-міліметрову лінію і паралельність тих ліній, щоби вони працювали в тому режимі, як раніше.

“Я лише один раз за чотири роки разом з п.Гедро виїхали вночі на аварійну ситуацію”, - підкреслив Володимир Шмігельський. Деякі речі можна передбачити, унеможливити наслідки і в нормальному режимі працювати над покращенням водопостачання в Бориславі.

 Ми ставимо питання перед водоканалом: чому не борються з витоками?  Це питання капітального будівництва. В старий водоканал закладена експлуатація, а капітальні речі, нові водопроводи не закладені. Це є питання власника водоканалу. За рахунок бюджету повинні вишукувати кошти для таких капітальних будівель. Сьогодні вимагати від водоканалу, щоби він відремонтував мережі, - це утопія. Отже, локальні водозабори технічно не забезпечать таку кількість води, яка необхідна Бориславу.

 У Дрогобичі свого часу пішла нафта, і туди возили воду. Ми мали нормальні з двох боків чотирисотку і п’ятисотку лінії з Дрогобича. “На сьогоднішній день ці труби викопані, бачив неодноразово, як їх викопували, - сказав Володимир Шмігельський, - а потім читаю в “Нафтовику Борислава” – якісь злочинці викопали труби, і ніхто не знає, хто це зробив. Як це ніхто не знає? Працівники водоканалу викопували, вивозили на машинах – до чотирьох кілометрів чотирисотої труби. Підприємства Борислава за дольову участь у той час будували ці всі речі, а люди, які нічого не створили, сьогодні продають те, до чого вони не мають жодного відношення”. На думку Володимира Шмігельського, це злочин, це самий натуральний злочин.

Активістка екологічного руху Ольга Максимович зазначила, що минулого року КРУ здійснювало перевірку водоканалу. Були зроблені висновки, що та вода, яку споживає Борислав і яка подається з Рибника до Бухова, не співпадає в цифрах.

Володимир Шмігельський зауважив, що питання Східниці дуже просто вирішується бориславським водоканалом. Є окрема лінія з Бухова на Східницю. Ставиться лічильник, Східниця відокремлюється – всі питання зняті. Потрібна тільки воля першого керівника міста і директора водоканалу.

 

“спочатку на нарадах була дискусія, яка потім перетворювалась на твердий монолог міського голови”

 

Ярослав Лопушанський керував бориславським водоканалом доти, доки не прийшла нова влада. До цього він ставиться по-філософськи: попросили – і пішов.

На його думку, суттєві помилки влади полягають в тому, що голова міста і люди, які керували комуналкою, абсолютно не прислухалися до людей, які працювали в комунальній службі. Вони думали як Чапаєв шашкою помахати і – зразу все. Мовляв, водоканал – там злодії, в ЖЕКах теж незрозумілі люди, ось прийдуть нові хлопці, ми там наведемо порядок, і все буде добре. Але не так сталось, як хотілося.

Ще в перші місяці нової влади Ярослав Лопушанський показував усю роботу водоканалу голові міста, було багато поїздок. На його погляд, Володимир Фірман ніби розумів ситуацію, принаймні уважно слухав. “Мені здавалося, що буде з того якийсь толк, і почнемо працювати”, - сказав Ярослав Лопушанський. Але спочатку на нарадах була дискусія, яка потім перетворювалась на твердий монолог міського голови. Він казав, що Рибника нам не потрібно. Як так? Адже в шістдесятих роках працювали цілі інститути, які довели, що у нас не було заводів і фабрик, не було такого розвитку міста, але локальні водозабори не справляються. Довели, що треба будувати спочатку двістіп’ятдесятку, потім п’ятисотку і запускати Рибник як основний водозабір на місто Борислав.

 Якщо люди в Бориславі, крім влади, мають якусь вагу, то в жодному разі не можна допустити ліквідації п’ятисотки. Її треба зараз терміново ремонтувати, бо ще місяць-два, до літа, і вона по-сиплеться, тоді ніхто її вже не відремонтує.

“Я вважав, що треба підключати науку”, - підкреслив Ярослав Лопушанський. З науковцями була заключена угода. На деяких виставках пропагувалася гідравлічна модель міста. Були виділені кошти, але не до кінця проплачені, за роботу по ревізії водопостачання Борислава. На карту нанесені колодязі, мережі. Все в електронному виді. Зробили десь на 70 відсотків. Левову частку зробив п.Гедро. Наука дає свій результат, і це помилка влади, яка цього не розуміє. Адже мова йде про передові технології, досвід людей. Місто би знало, що має робити.

На думку Ярослава Лопушанського, нова влада зробила серйозні помилки у кадрових питаннях. Як можна було виганяти людей? У нього питали, чи він вигнав такого-то і такого-то. Як його вигнати? “Я не буду його виганяти, бо він мені потрібний”, - відповідав Ярослав Лопушанський. З цими речами не можна було змиритися. В перші дні буквально на всіх підприємствах поставили “смотрящіх”. “Навіть якщо зараз зробити якийсь план, намалювати графік, як вивести підприємство з цього стану, в якому воно зараз знаходиться, - каже Ярослав Лопушанський, - я думаю, що зараз нема кому це зробити”.

 

ЩО БИ НЕ ПРОПОНУВАЛИ ФАХІВЦІ, ВЛАДА ЦЬОГО НЕ СПРИЙМАЄ

 

Коли я слухав Володимира Шмігельського й Ярослава Лопушанського, то склалося враження, що, як у сталінські часи, прийшли шкідники (“врєдітєлі”), але тепер вони знаходяться при владі, у “білому домі”. Невже вони спеціально все роблять, аби загробити водоканал?

Володимир Шмігельський вважає, що до влади прийшли люди, які не розуміються в тих питаннях. Це не фахові люди.  Треба почати з обліку. Була різна ситуація з електроенергією, з газопостачанням, але поставили облік – і будь здоров.

Ярослав Лопушанський, говорячи про водозабори, не розуміє, кому прийшла в голову ідея вкладати такі величезні кошти в локальні водозабори. Вони не узаконені. Було доведено, що вони дуже давно працюють у Бориславі, з 60-70-х років минулого століття. Деякі водозабори є з довоєнних років. Сама назва “Штателянди” підтверджувала, що водозабори давно працювали в Бориславі.

Відповідаючи на моє запитання, що би дало узаконення водозаборів, Ярослав Лопушанський відповів, що зараз, коли вони не узаконені, будь-яка комісія може довести, що вода береться незаконно. Проте контролюючі органи закривають на це очі. Мусить бути дозвіл на спеціальне водокористування.

Що стосується локальних водозаборів, то добре, коли хороший рік, йдуть дощі, велика вологість. З локальних водозаборів на місто йшло десь 6-8 тисяч кубів води. А Борислав на добу споживає лише дві з половиною тисячі кубів води. То для чого нам Рибник? Правильно, нам Рибник не потрібний. Так думає влада. І почалася ця катавасія. Але ж 6 – 8 тисяч кубів води – це коли дощі, коли природа дала можливість забирати воду. З Ріпного в хороші часи можна було забрати до двох тисяч кубів води. На Ріпному працювала лише одна людина, яка чистила жолоб. Ось це були затрати на Ріпному. Ця вода хлорувалась і поступала на місто. Прийшло в голову вкласти новій владі в це 4 мільйони, і з’ясувалося, що навіть двох тисяч кубів місто не має.

Зупинився Ярослав Лопушанський і на проблемі Вальки. Він дуже хотів відмовитися від хлорування води. На Вальці хотіли відмовитися від цього і запровадити знезараження води без хлору. Зробили все, закупили установку, треба було щось підписати і дещо заплатити. “Похоронили, забули і на фік нікому це не потрібно”, - гірко сказав він. На його думку, при владі нині такі люди, які абсолютно не розуміються на цій справі.

Виходить, що би не пропонували фахівці, влада цього не сприймає? Питання залишилося риторичним, бо відповідь, на жаль, є очевидною.

Детальніше про дискусію читайте на сайті tustan.io.ua і переглядайте світлини. Відео-звіт шукайте за посиланням на Ютубі “Інтерв’ю Анатолія Власюка 2 Дискоклуб Борислав” (13 епізодів).

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

P.S. Вчора, 6 березня, в Бориславській міській раді мав відбутися круглий стіл з проблем водозабезпечення. Втім, мабуть, треба вже не тільки дискутувати, а приймати конкретні рішення. 

 

 

ПІДВИЩЕННЯ ТАРИФІВ НА КОМУНАЛЬНІ ПОСЛУГИ: СТАРА ПІСНЯ НА НОВИЙ ЛАД

 

 

Нещодавно чимало дрогобичан отримали платіжки від КП “ЖЕО”. Вони були подивовані тим, що в багатьох випадках тарифи на комунальні послуги були збільшені принаймні в півтора рази.

 

“На жаль, сьогодні КП “ЖЕО” стало заручником міської ради і громади як корупційна складова”

 

Саме цьому й було присвячене чергове, тридцять перше, засідання Дискусійного клубу, яке відбулося 28 лютого 2013 року.

Складається враження, що дрогобицька влада не зробила належних висновків. Адже несанкціоноване підвищення тарифів на комунальні послуги вже було покаране Антимонопольним комітетом і прокуратурою, а КП “ЖЕО” оштрафовано на десять тисяч гривень. Проте й далі кулуарно, без відома громадськості, тарифи на комунальні послуги зростають. Влада зробила з КП “ЖЕО” монополіста, який не допускає до надання послуг населенню конкурентів. З іншого боку, саме КП “ЖЕО” не здатне надати всі послуги, але справно бере гроші за ті послуги, які не надало. Знову, всупереч чинному законодавству, не заключаються угоди з мешканцями окремих будинків, адже в кожного є свої особливості, а від якихось послуг люди би хотіли відмовитися. Проте КП “ЖЕО” з мовчазного потурання дрогобицької влади діє за принципом “середньої температури в палаті”, не переймаючись відмінностями й особливостями кожного будинку, який обслуговує.

Про це і не тільки говорили ті, хто прийшов того дня подискутувати на злободенну тему. Забігаючи наперед, скажу, що вже вироблено алгоритм протистояння монополістові в особі КП “ЖЕО”, підготовлені певні документи, коли кожен мешканець зможе за допомогою фахівців захистити свої права щодо незаконного підвищення тарифів на комунальні послуги. І, звичайно, вже скеровані відповідні скарги на адресу Антимонопольного комітету та прокуратури. Шкода, що влада, не засвоївши уроків, знову наступає на ті ж самі граблі, намагаючись розв’язати проблеми виключно за рахунок дрогобицької громади, забувши свої передвиборчі обіцянки.

А дискусію розпочав голова громадської організації “Дрогобицька громада”  Богдан Юзефів. Він, що називається, зуби з’їв на цій проблемі. Саме завдяки панові Богдану були відмінені минулорічні намагання дрогобицької влади щодо підвищення тарифів на комунальні послуги. Саме це й викликало неадекватну поведінку дрогобицького міського голови Олексія Радзієвського під час звіту щодо Богдана Юзефіва.

За словами Богдана Юзефіва, до січня 2013 року діяли старі тарифи, які були незаконно встановлені рішенням виконкому Дрогобицької міської ради № 167 від 24.06.2009 року. На сьогодні, згідно чинного законодавства, встановлення тарифів є обов’язком міської ради згідно закону про житлово-комунальні послуги – забезпечувати людей якісними, потрібними їм послугами і контролювати їх якість. Всі звертаються до КП “ЖЕО”, але ноги ростуть від міської ради, яка має певні повноваження, а комунальне підприємство виконує волю влади. На жаль, сьогодні КП “ЖЕО” стало заручником міської ради і громади як корупційна складова.

Над нами, зауважив Богдан Юзефів, висить колишнє радянське минуле. Ми звикли до квартирної плати. Приходить платіжка – ми її оплачуємо, не задумуючись. Держава нас забезпечила квартирами, прибирала, здійснювала ремонти, ми за це платили – і був у цьому сенс. В 1992 році почалася приватизація – не лише заводів, але й майна. Більшість житла було приватизовано. Тоді й відпала потреба у квартплаті. Існує послуга з обслуговування будинків і прибудинкових територій. Існує цілий ряд законів і є 21 підзаконний акт, який регулює ці відносини. Це не обов’язковість, а лише певний вид послуги. На жаль, Дрогобицька міська рада всіх обклала податком, інакше його не назвеш, який не притаманний владі, бо є свій закон про оподаткування. Фактично люди сплачують податки.

 

“Фактично всі дрогобичани з 2005 року до першого січня 2013 року платили по незаконних тарифах”

 

Богдан Юзефів каже, що діють відповідні постанови Кабінету міністрів України, які чітко розписують, як повинні надаватися послуги. Мешканці користуються ще й законом про захист прав споживачів, а тому на свій розсуд можуть обирати послуги. Нема такого, що якась послуга є обов’язковою. Є документ, в якому розписані типові послуги. Людина може вибрати ті, які їй потрібні.

Кожний будинок має певну свою специфіку, для кожного будинку потрібні різні послуги. В різних будинках різні прибудинкові території, протяжність каналізаційних мереж і таке інше. В постанові чітко написано, що по кожному будинку мають бути розроблені окремі тарифи. А що в Дрогобичі? У Дрогобичі такого ніколи не було. Ніколи не було права людей на вибір послуг. Була прописана система обрання послуг під час громадських слухань. Мало бути оголошення про громадські слухання, люди збираються, радяться і визначають, що їм потрібно, а що ні. Таких громадських слухань не було проведено.

Тарифи не були розраховані побудинково. На той час діяли три будинкові управи, тарифи були розраховані в розрізі витрат кожної будинкової управи. Це все підтверджується документами, і не є голослівним. З 2005 року такі постанови діють, хоча в останній й забраний пункт про громадські слухання.

Великою заслугою громади є те, що тарифи розписані по кожному будинку. Нема будинку, а їх понад тисячу, де би ці тарифи співпадали. А раніше кожна будинкова управа визначала послуги і, скажімо, 400 будинків на її території платили однакову ціну за надання тієї чи іншої послуги. Тобто, маючи різну площу, всі були обкладені єдиним податком.

Богдан Юзефів каже, що після постанови, прийнятої владою, в Дрогобичі створили громадську організацію, яка зайнялася розв’язанням цієї проблеми. Пішли шляхом створення громадської експертизи. Дуже важко її провести, влада відмовляла в її проведенні, допоміг лише протест прокурора, до якого звернулися небайдужі дрогобичани. Лише тоді влада допустила громадських активістів до перевірки всіх тоді діючих будинкових управ. Було виявлено чимало порушень. Тоді звернулися до міської влади, щоби ці порушення ліквідувати. Влада це проігнорувала. Тоді громадяни підключили до розв’язання проблеми народних депутатів України, Антимонопольний комітет. Було проведено обстеження тарифів, встановлених Дрогобицькою міською радою. Виписали припис, в якому сказано, що дрогобицька влада порушила законодавство про захист економічних інтересів. За порушення економічної конкуренції КП “ЖЕО” було оштрафоване.

Прийняті Антимонопольним комітетом заходи ігнорувалися дрогобицькою владою. Відтак Антимонопольний комітет звернувся до Господарського суду Львівської області. 10 травня 2012 року суд прийняв рішення: зобов’язати виконавчий комітет Дрогобицької міської ради встановити тарифи відповідно до діючої постанови Кабінету міністрів України. Отже, суд підтвердив, що тарифи незаконні. Фактично всі дрогобичани з 2005 року до першого січня 2013 року платили по незаконних тарифах.

Після того влада намагається виконати рішення суду і довести тарифи відповідно до чинного законодавства. Але знову роблять те, що робили раніше. Громадські активісти підготували для влади відповідне положення, провели громадське слухання. Влада каже: все добре, ми все зробили по ваших рекомендаціях. Але вже підготували те, що їм треба, незалежно від громадських слухань. На сьогодні знову порушене чинне законодавство.

 

“влада в Дрогобичі мала би сформувати конкуреНтний ринок надання комунальних послуг”

 

Богдан Юзефів каже, що раніше в Дрогобичі були три будинкові управи. Створили КП “ЖЕО”. Воно стало монопольною структурою. Але тоді підпадає під антимонопольне законодавство. Є ціла процедура, що воно має робити, насамперед здійснювати різні погодження. Влада, яка прийшла в 2010 році. Каже, що зробила велику реформу ЖКГ, ліквідували будинкові управи і створили КП “ЖЕО”. Але при цьому офіційно не попередили людей, як би це мало бути по закону. Фактично КП “ЖЕО” по сьогодні є не чинною організацією. Адже люди, які мали договори з будинковими управами, свьогодні не знають, з ким вони мають стосунки. Створено КП “ЖЕО”, але відповідно до закону воно громаді не належить. Коли створили КП “ЖЕО”, то там з’явилася нова структура. Як тільки це зробили, відразу повинні були перерахувати тарифи, бо кожна будинкова управа рахувала тарифи під ті витрати, які вона мала. У них були різні заробітні плати, вони по-різному купували матеріали, і структура тарифів у кожного ЖЕКУ теж була різною.

“Громаді не було доведено, що існує така структура”, - наполягає на своєму Богдан Юзефів. Міська рада в обов’язковому порядку, бо так вимагає закон, повинна була своїм рішенням довести людям, що КП “ЖЕО” є надавачем послуг з утримання будинків та прибудинкових територій. КП “ЖЕО” з’явилося наприкінці 2010 – на початку 2011 року, а рішення виконавчого комітету  - тільки в листопаді 2011 року про зміну виконавця послуг. В кожної людини виникає питання: хто ж цілий рік надавав послуги?

Мене цікавило, чи може зараз КП “ЖЕО” у повному обсязі надати послуги, які воно задекларувало? Чи, можливо, слід уже створити приватні фірми, які би перебрали на себе частину функцій КП “ЖЕО” – скажімо, з прибирання вулиць, ремонту ліфтів і таке інше?

Богдан Юзефів погодився, що це дуже актуальне питання. КП “ЖЕО” виконує рішення міської ради. Коли суд розглядає якийсь позов, то відповідачем. Власне, виступає міська рада, яка прийняла рішення. Візьміть будь-яке рішення міської ради з цього приводу, там говориться не про надання послуг в повному обсязі, а про ті, які можна надати.

Помічник народного депутата України Романа Ілика, керівник Товариства “Юрій Дрогобич” Володимир Кондзьолка нагадав відповідну постанову Кабінету міністрів України, за якою отримувачі послуг мають право обирати ту чи іншу послугу. Він зачитав повний перелік послуг, які би мали надаватися громадянам. В цій постанові кожна послуга має формулу розрахунку. Послуги мають розраховуватися на економічно обґрунтованих тарифах. Було би дуже добре, якби КП “ЖЕО” показало, як на одну гривню надання послуг формуються їхні витрати. Мабуть, велика доля йде на зарплату чиновників і всього персоналу. А коли громадяни звертаються до КП “ЖЕО” з проханням допомогти, то чують, що нема грошей, нема матеріалів. Принаймні в лікарні за аналогічної ситуації людині дають можливість лягти на ліжку і бодай за свої гроші купити медикаменти, а вже лікар пролікує. А в системі житлово-комунальних послуг нема таких кваліфікованих кадрів, та й нема потреби тримати людей з вищою освітою, щоб надати послуги з прибирання території чи вкручування лампочок у під’їздах. На його думку, керівники житлово-експлуатаційних структур мають високі зарплати. Середня зарплата в Дрогобичі з відрахуваннями десь біля півтори тисячі гривень. “Я би дуже хотів, щоби наші комунальники прозвітували, яка в них заробітна платня, - наголосив Володимир Кондзьолка, - але не персоналу, який у них працює, а керівної ланки, яка не надає безпосередньо послуг”. Типовий договір про надання послуг передбачає щомісячний звіт про кількісні та якісні показники.

На думку Володимира Кондзьолки, проблему можна розв’язувати просто. Має бути простий прозорий механізм укладення договорів. Прийшли нові квитанції з підвищеними тарифами. Питання: на підставі чого вони підняті? Де є погодження собівартості? Чому наприкінці місяця ніхто не звітує, які послуги будинку надавалися? Володимир Кондзьолка каже, що просто не бачить, аби ті послуги надавали. Має бути диференціація по місту. Мають бути погоджені процедури надання послуг. Якщо десь таке проведено, то зроблено формально, бо люди ще до цього не готові й усього не розуміють. Комунальникам треба було роз’яснити нашим людям всю процедуру погодження вибору послуг. Вже законодавчо врегульований вибір виконавця послуг. Отже, влада в Дрогобичі мала би сформувати конкурентний ринок надання комунальних послуг. Одна справа, надання послуг КП “ЖЕО” за певну ціну, але, мабуть, знайдуться приватні структури, які нададуть ту ж послугу дешевше. Ринок, конкуренція дасть змогу привести зарплати до рівня, який необхідний, і дасть змогу організувати надання якісних послуг.

Але чи захоче КП “ЖЕО” втрачати монополію? Володимир Кондзьолка вважає, що монополістові це не вигідно. Але якщо вірити реформам, задекларованим Януковичем, до 2015 року всі будинки мають бути переведені в розряд ОСББ. Тоді постає питання: чи готовий власник житла вибрати послугу, яку йому пропонують?

Зі своїми думками щодо проблеми несанкціоновано-го підняття тарифів на кому-нальні послуги поділилися Світлана Швед, Петро Хорт, Михайло Ваврин, Ярослав Бігуняк, Микола Варивода, Роман Москаль та інші. Поп-ри різнобій поглядів, усі зій-шлися на тому, що влада ма-ла би прозоро і відкрито го-ворити про підняття тарифів на комунальні послуги, якщо в цьому є потреба.

На сайті tustan.io.ua детальніше читайте про хід дискусії. Тут же переглядайте світлини. Відео-звіт про дискусію шукайте на Ютубі за посиланням “Інтерв’ю Анатолія Власюка 31 Дискусійний клуб” (18 епізо-дів).

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

НАЙЧАРІВНІША ДРОГОБИЧАНКА БЕРЕЗНЯ 2013-ГО РОКУ

 

Світлини Галини ЛУЦІВ

1

2

3

4

5

6

7

8

 

Газета “Тустань” оголошує конкурс на звання “Найчарівніша дрогобичанка березня 2013-го року”.

До 31 березня включно вам необхідно надіслати есемеску на номер 067-367-80-19 з номером дівчини, яка вам найбільше сподобалась. Зараховується лише один голос з одного мобільного телефону.

 

На Ютубі за посиланням “Інтерв’ю Анатолія Власюка” вміщено понад чотириста міні-розповідей про сучасні події та наших краян. Відео-звіти з різних подій ви можете знайти на Фейсбуці на сторінці Анатолія Власюка.

 

На сайті tustan.io.ua читайте статті з газет “Тустань” і “Барабський міст”. Тут же можна знайти цікаві матеріали з Інтернету.

 

На сайті kryjivka.io.ua читайте статті з часопису українського націоналіста “Криївка”, а також твори класиків українського націоналізму Дмитра Донцова, Степана Бандери, Василя Іванишина та інших.

 

ФІЛЬОЗОФІЯ МАКСИМА ГІРЧИЦІ

 

 

 

Дай Боже вам здоровля, мої дорогенькі! Скучив за вами. Абисьте мені ніколи не хорували!

Але маю вдома дружину! Вумна, як вудка! Моя Стефка заткне за пояс будь-якого аналітика чи політолога.

Знаєте, чому замість Костюка головою Львівської обласної державної адміністрації став Шемчук? А моя Стефка знає. Вона каже, жи Янек готується до президентських виборів, а Львівщина давно кульгала для нього на обидві ноги. Ось вони й задумали хитру комбінацію. Шемчук є людиною Ющенка, працював за нього заступником Генерального прокурора України, пройшов у парламент під брендом “Нашої України”. Ющенко, звісно ж, буде балотуватися в президенти, хоча знає, бджола б його вжалила, жи не пройде. Але хоче знову зробити послугу Янеку, як у 2010 році. Тоді він агітував проти всіх. Це завадило Тимошенко добрати на Галичині декілька відсотків голосів, аби перемогти Януковича. Ось і тепер Ющенко задля власного благополуччя і благополуччя родини готовий розпластатися перед Янеком, аби відібрати отих декілька відсотків у опозиціонерів і тим самим допомогти Янеку знову стати президентом. А що буде з Шемчуком? А нічого! Використані презервативи зазвичай викидають. Навіть кульку з нього не надуєш.

Га, як вам моя Стефка? Політикантка нумер один Горішньої Брами!

Вкотре зрадів за нашого дрогобицького папіка. Як і під час звіту, він, спілкуючись з дрогобичанами по радіо і на телевізії, знову був на висоті. Всі йому дякували за наше щасливе дитинство і світле майбутнє. Мабуть, знову балотуватиметься в мери в 2015 році, бо повірить у власну брехню і брехню тих, хто лиже йому місце, звідкіля ноги ростуть.

На цій оптимістичній ноті дозвольте закінчити. Аби ваші внуки жили в незалежній Україні від Сяну до Дону!

 

ФІЛЬОЗОФ МАКСИМ ГІРЧИЦЯ ІЗ ГОРІШНЬОЇ БРАМИ

 

 

ВІТАЄМО З 8 БЕРЕЗНЯ!

 

 

ВО “Жінки Батьківщини” м. Дрогобича вітає жінок зі святом 8 березня!

Земля зітхає ледве чутно

 І прокидається від сну...

 І березень дарує чудо,

 Розпочинаючи весну.

 Це чудо - в усмішках чарівних,

 У морі квітів навкруги.

 Ми Вас вітаємо, Царівни,

 Найкращі, милі, дорогі!

 Із святом весни, краси і любові!

 Хай щастя і радість несе кожна мить!

 Всього у житті хай буде доволі!

  На кожному кроці завжди хай щастить!

З повагою,

Олена БОДНАРЧУК,

голова громадського об’єднання

“Жінки Батьківщини” м. Дрогобича

 

ПРОДАМ КВАРТИРУ

 

Продається двокімнатна квартира в центрі Дрогобича.

Площа - 40 квадратних метрів.

Висота стелі - 3,5 метра.

Можна придбати під житло або для бізнесу.

Ціна за домовленістю.

Телефон 097-4421240. Олена

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 



Создан 10 мар 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником