ТУСТАНЬ № 8

 

ТУСТАНЬ № 8




 

Читайте tustan.io.ua - сайт газети “Тустань”

N8 (635) 14 - 20 березня 2013 року Ціна 1 гривня

www. tustan.io.ua; е-mail:vlasjuk60@i.ua; тел. 067-3678019

 

Провінційний щоденник

 

8 Березня -  День жалоби

 

Восьме березня в історії України позначене принаймні двома сумними датами: 1169 року московський князь Андрій Боголюбський зруйнував Київ, а 1946 року почався процес ліквідації Української греко-католицької Церкви. Пора говорити про 8 березня як День всеукраїнської жалоби.

Отже, спочатку повернемося в ХІІ століття. Це період занепаду цілісності Київської Русі, постійних конфліктів між князями.

Помираючи, Ярослав Мудрий поділив Русь між п’ятьма синами і внуком. Процес роздрібнення Київської держави прискорився. Вона розпалася на 15 земель. Кожне князівство мало незалежний характер. Саме тоді Київ назвали Руською землею, він залишався великою спокусою для інших князів. Тут жив митрополит і знаходилися головні храми та монастирі.

Києвом почергово правили різні князі. Проте на східних землях Київської Русі сформувався анти-київський союз володимиро-суздальських князів з половцями. Його яскравим представником став Андрій Боголюбський – внук Володимира Мономаха та син Юрія Долгорукого. Його матір’ю була половецька княжна. Андрій Боголюбський організував проти київського князя сильний союз із 12 удільних князів з числа Ростиславичів і Ольговичів.

1169 року він зібрав велику армію й рушив походом на Київ. Михайло Грушевський з цього приводу писав: “Ціла хмара українських князів посунула нищити Київ на славу його північного суперника”.

Після тривалої облоги захисники Києва здалися 8 березня 1169 року.  Київ піддався небаченому доти спустошенню. Літописець писав: “І грабували вони два дні весь город — Поділ, і Гору, і монастирі, і Софію, і Десятинну Богородицю. І не було помилування нікому і нізвідки: церкви горіли, християн вбивали, а інших в’язали, дружин вели в полон, силоміць розлучаючи з чоловіками їх, діти ридали, дивлячись на матерів своїх. І узяли вони майна множина, і церкви оголили від ікон, і книг, і риз, і дзвони з церков познімали… Запалений був навіть монастир Печерський святий Богородиці поганими, але Бог молитвами святої Богородиці оберіг його від такої біди. І був у Києві серед всіх людей стогін, і туга, і скорбота…”.

Такого руйнування Київ не зазнав навіть від половців.

Якраз у ті дні була викрадена із Києва Свята ікона Божої Матері. Згодом вона була названа “Володимирською іконою Пресвятої Богородиці” і стала найбільшою святинею Російської імперії.

Лев Гумільов стверджував, що київський погром свідчив про втрату серед населення східної Русі почуття етнічної та державної єдності з Київською Руссю. На його думку, для Андрія Боголюбського Київ був настільки ж чужим, як який-небудь німецький або польський замок.

Відтак Андрій Боголюбський не претендував на київський престол, а творив державу на сході. Російський історик Ключевський називав суздальського князя Андрія Боголюбського першим власне російським князем: “З Андрієм Боголюбським великорос вперше вийшов на історичну арену”. У 1174 році внаслідок внутрішніх усобиць змовники на чолі з боярином Петром Кучкою вбили в Суздалі Андрія Боголюбського.

Боротьба за Київ тривала між князями аж до татарського погрому 1240 року, але місто втратило своє значення як столиця саме після погрому його 1169 року Андрієм Боголюбським.

А тепер перейдемо до ближчих часів.

8 березня 1946 року псевдо-собор у Львові скасував Берестейську унію. Цей день вважається початком знищення Української Греко-Католицької Церкви.

Ініціаторами Львівського собору стали Гавриїл Костельник, Михайло Мельник і Йосип Пельвецький. Вони були представниками трьох єпархій Галицької митрополії. Метою собору було розірвання зв’язків з Ватиканом та возз’єднання з Російською Православною Церквою. Однак на цьому соборі не було жодного єпископа УГКЦ, тому Ватикан вважає його неканонічним.

Слід пам’ятати, що в 1944-1946 роках органи НКВС вчинили масовий фізичний і моральний терор над усіма ієрархами УГКЦ в Галичині на чолі з Йосифом Сліпим. Священиків вбивали, садили до в’язниць, відсилали в концтабори. Відтак УГКЦ ліквідували на Закарпатті в 1946-1949 роках і на Пряшівщині в 1950 році.

УГКЦ вистояла в підпіллі, й 1989 року почався процес її реабілітації.

Про що свідчать ці дві трагічні дати в історії України? Кожний може зробити свої висновки. Проте маємо пам’ятати, що зовнішній ворог не спить. Знищуючи українське, він завжди спирається на тих, хто забув, де він народився і хто були його батьки й діди. На жаль, історія повторюється. Навчені гірким досвідом, маємо уникнути гірких помилок наших попередників.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

Жити стало краще, жити стало веселіше, або Чому Олексієві Радзієвському не подобається те, про що пишуть журналісти?

 

Минулого тижня міський голова Дрогобича Олексій Радзієвський видав потужний заключний акорд щодо обдурювання дрогобицької громади.

А все почалося з його звіту в Народному домі імені Івана Франка, продовжилося під час виступів на радіо і телебаченні, завершившись прес-конференцією для журналістів. Всюди був один і той самий сценарій: жити стало краще, жити стало веселіше, а буде взагалі супер. Сталінські часи повертаються?

Дякувати Богу, на прес-конференцію мене не запросили, хоча кожна зустріч Олексія Радзієвського з журналістами є прогнозованою. Спочатку він говорить про великі здобутки за минулий період, а потім ділиться грандіозними планами на майбутнє. Або Олексій Васильович сам вірить у здобутки своєї непересічної команди, або ця команда так навчилася замилювати очі своєму шефові, що він не бачить реальної картини. Втім, швидше за все, їхні погляди збігаються: і Олексій Радзієвський, і його команда хочуть все бачити в рожевих окулярах, аби не засмучувати дрогобицьку громаду фактичним крахом економіки, соціальних і гуманітарних програм.

Але повернімося до останньої прес-конференції Олексія Радзієвського. Багато моїх колег-журналістів були подивовані агресивним ставленням міського голови до дрогобицької преси загалом і до окремих видань зокрема. Забігаючи наперед, скажу, що до “Тустані” в Олексія Радзієвського взагалі не було жодних претензій, що, звичайно, не означає, що їх нема взагалі. Втім, які можуть бути претензії, якщо я виступаю за дочасне припинення повноважень міського голови Олексія Радзієвського?

Мабуть, ні для кого не секрет, що дрогобицька преса, на превеликий жаль, услід за депутатським корпусом у буквальному розумінні цього слова лягла під Олексія Радзієвського. Якщо і є винятки, то вони лише підтверджують правило.

Якщо з депутатами зрозуміло, бо той, хто підтримує голосуваннями чи в інший спосіб міського голову, має з цього певні преференції, то з журналістами, які не виконують свого прямого призначення - бути в опозиції до влади, як це є в цивілізованих країнах, - теж усе ясно. Одні отримують бюджетні і не лише вливання, хоча, за великим рахунком це є гроші дрогобицьких платників податків, а не депутатів, які голосують за це, і навіть не Олексія Радзієвського, від якого у значній мірі залежить, аби потрібне рішення було прийняте. Інші мають свій бізнес і у свій спосіб заробляють гроші, тому їм не випадає іти на прю з Олексієм Радзієвським, бо можна більше втратити, ніж здобути. Третім, як і першим двом, комфортніше варитися у власному соку, бо тем для написання завжди більше, ніж газетних шпальт, так що простіше писати, даруйте за банальність, про погоду і природу, ніж про корупційні схеми в ратуші чи про особисте незаконне збагачення дрогобицьких можновладців.

Тепер з’ясовується, що такої лояльності більшості дрогобицьких акул і тюльок пера Олексієві Радзієвському замало. Це вже, як мовиться, пройдений етап. Схоже, міському голові хочеться, аби четверта влада від пасивного споглядання діяльності нинішньої дрогобицької влади перейшла до активної фази й писала про ті здобутки - явні й уявні, - які можновладці приписують собі. Іншими словами, незабаром газетні шпальти деяких дрогобицьких газет зарясніють репортажами про подвиги Олексія Радзієвського, членів його команди і підконтрольних їм служб в економічній, соціальній та гуманітарній царині. Це означає, що нудного офіціозу, приправленого журналістською словесною балаканиною, стане ще більше.

Для чого це потрібно Олексієві Радзієвському? Смію висунути одну версію. Як помітили дрогобичани, під час свого звіту, виступах на радіо і телебаченні міський г-лова вдавався до безсовісного маніпулювання фактами, до пересмикування ними, звісно, на власну користь, до необ’єктивних оцінок власних заслуг і такого іншого. Як кажуть, розумний зрозумів, до чого гнув Олексій Радзієвський, і тим більше неприйнятними були його солодкаві промови. Схоже, що цей процес буде продовжено. Ось і виходить: здобутків буде все менше - а писати пафосно про них треба. Якщо не працюють колись економічні гіганти Дрогобича, то мізки громади можна запудрити повідомленнями про будівництво фонтанів і висадження квітів. А якщо з кожної події організувати грандіозний репортаж? І журналісти мають роботу, і дрогобичани задоволені, бо якщо нема хліба, то їх достатньо нагодують видовищами.

Отже, дрогобицька журналістика, крім цензури внутрішньої, коли остерігається критикувати владу, отримує ще й цензуру зовнішню.

Вітаю, колеги!

 

Анатолій ВЛАСЮК   

 

ШЕВЧЕНКО БЕЗ ШЕВЧЕНКА

 

Минулої суботи, 9 березня, дрогобичани відсвяткували 199-ту річницю від дня народження Тараса Григоровича Шевченка. Основне дійство відбулось у театрі. Багато хто був подивований тим, що не звучала поезія Тараса Шевченка, лише виконувалися пісні на його слова. Втім, більшість не звернула на це жодної уваги. Подібне ставлення до Кобзаря спостерігаємо не нині і не лише в Дрогобичі. Очевидно, режим Януковича по-справжньому боїться Українського Пророка, а особливо його закликів до насильницького повалення влади. Ось і дана негласна вказівка: Шевченка вшанувати, але гострих віршів не читати. До речі, подібний підхід до Кобзаря ми бачили ще в радянські часи. Але тоді зі сцени бодай лунала його поезія. Тепер і це забороняють, а місцеві недолугі чиновники, напнувши на себе вишиванки, слідують у фарватері регіоналів. Невже справжні патріоти й націоналісти не будуть протистояти владі? Невже ми не здатні організувати привселюдне читання поезій Тараса Шевченка? Чи можемо лише тишком-нишком удома читати “Кобзаря”?

 

“КЛОУН” ПОСИЛАЄ ЛЮДЕЙ ДО РОМАНА ІЛИКА

 

Минулої неділі, 10 березня, в ефірі передачі “Люстрація” на телеканалі ZIK народний депутат України Роман Ілик розповів про те, що якийсь “клоун” (прізвища цієї людини він не назвав) посилає людей до нього, кажучи, що буцімто є три мільйона гривень депутатських грошей для надання допомоги. Насправді таку допомогу надають лише депутати Львівської обласної ради, яким виділяють для цього кошти, а народні депутати України можуть допомогти лише зі своєї зарплати. Цинізм “клоуна” вражає, адже до народного депутата України йдуть ті, хто хворий чи не має коштів на прожиття.

 

ЛАГОДИЧ ПРОТИ РАДЗІЄВСЬКОГО?

 

У вівторок, 12 березня, біля молочного ринку в Дрогобичі відбулась акція протесту, в результаті якої люди зламали конструкції, встановлені напередодні для будівництва споруди, де буцімто на першому поверсі мали торгувати молоком, сиром і сметаною. Мітингувальників не влаштовує журавель у небі, вони хочуть мати синицю у руці - і вже. Серед виступаючих був недавній кандидат у народні депутати України Микола Лагодич, якого вважають ідейним натхненником цієї акції протесту. Як розвиватимуться події, наразі невідомо, хоча дехто вважає, що дії людей у даному випадку є незаконними. Втім, існують сумніви і щодо законності нового будівництва. Як би там не було, але, очевидно, Микола Лагодич остаточно розсварився з Олексієм Радзієвським, який нещодавно вручав йому грамоту за будівництво фонтану. Влада ж повинна зрозуміти одну просту істину: якщо вона йде проти людей і застосовує силу, то в один прекрасний день відчує, що і народ може застосувати силу проти влади. Один із таких прекрасних днів і був у вівторок, 12 березня.

 

БОРИСЛАВ ПРОРВАЛО НА ГРОМАДСЬКІ СЛУХАННЯ

 

15 березня у Бориславі мають відбутись аж три громадські слухання. Перше присвячене встановленню пам’ятника Тарасові Шевченку. Воно відбудеться об 11 годині в сесійній залі. Два інші пройдуть у залі засідань Бориславського міськвиконкому відповідно о 15-ій та 16-ій годинах. Перше - щодо проекту рішення виконавчого комітету Бориславської міської ради “Про встановлення тарифу на послуги з утримання майданчика для платного паркування транспортних засобів на вул. Весняній (р-н МКП “Ринок”)”, а друге - щодо проекту рішення виконавчого комітету Бориславської міської ради “Про застосування конкурсних засад при наданні житлово-комунальних послуг у житловому фонді Бориславської міської ради”.

 

ДИСКУСІЙНІ КЛУБИ

 

Вчора в Бориславі мав відбутися Дискусійний клуб щодо проблем у гуманітарній політиці, а сьогодні в Дрогобичі говоритимуть про проблеми та перспективи громадських рад.

 

ЯКЩО В КРАНІ НЕМА ВОДИ – ЗНАЧИТЬ … БОРИСЛАВСЬКУ ВЛАДУ ГЕТЬ?

 

Останнім часом проблемі поліпшення водопостачання в Бориславі було присвячено низку заходів. Однак стан справ не тільки не покращився, а в деякій мірі став навіть гіршим. Принаймні води в кранах бориславців не побільшало.

 

ПРОБЛЕМА ВОДОПОСТАЧАННЯ – ОДНА З НАЙВАЖЛИВІШИХ

 

Нещодавно під орудою народного депутата України Романа Ілика відбулася робоча нарада в Бориславі щодо даної проблеми. Зібрання не було відкритим, журналістів на нього не запросили. Це право організаторів, однак громада мала би знати, що влада на різних рівнях намагається зробити, аби поліпшити водопостачання у Бориславі. З окремих джерел інформації вдалося з’ясувати, що подібна зустріч відбудеться через декілька місяців, і вже на ній будуть представлені засоби масової інформації. До цього часу бориславська влада має розробити ряд заходів щодо поліпшення ситуації з водопостачанням, а, головне, використати уповні внутрішні резерви. Що з цього вийде, побачимо.

Відтак відбулося два засідання Дискусійного клубу (один у Дрогобичі, інший у Бориславі), присвячених цій темі. Про це вже розлого писалося в газетах “Тустань” і “Барабський міст”. Тут би хотів нагадати, що нинішня бориславська влада була піддана жорсткій критиці за некомпетентність при розв’язанні проблеми водопостачання. Витрачено купу грошей, а результат фактично нульовий.

Бориславська влада відреагувала на це, м’яко кажучи, своєрідно. На офіційному сайті Бориславської міської ради з’явилося повідомлення, в якому Дискусійний клуб був названий так званим, а його учасників звинуватили в піар-кампанії, підготовці до наступних виборів. Ба більше, нас звинуватили в тому, що на засідання Дискусійного клубу не були запрошені представники влади. Але ми запросили депутатів Львівської обласної ради і Бориславської міської ради, які з різних причин не прийшли. Чи Володимир Фірман вважає, що влада – це лише він, а депутати владою не є? Було згадано і про моє комуністичне минуле, сказано про те, що лише до комуністичної влади я би не був в опозиції. Так і хочеться відповісти: “Марення сивої кобили! Націоналісти в таких випадках застосовують букотерапію по тих місцях, звідкіля ноги ростуть”. По суті ж висловленого не було сказано нічого конкретного, що свідчить про слабкість влади, її боязнь визнати власні помилки, а, головне, намітити конкретні шляхи виходу із кризи.

Це яскраво проявилось на останньому круглому столі, організованому Бориславською міською радою. Він відбувся 6 березня цього року й був присвячений поліпшенню водопостачання в місті. Про це й поговоримо докладніше.

 

ВОЛОДИМИР ФІРМАН ПОЧУВ ЛИШЕ СЕБЕ

 

За великим рахунком, те, що відбулося в залі засідань Бориславського міськвиконкому, важко назвати круглим столом. Радше це була виробнича нарада при міському голові. Але навіть у такому форматі учасникам вдалося донести декілька суттєвих моментів щодо розуміння проблеми. Біда лише в тім, чи почув це Володимир Фірман.

Найперше мене вразило, даруйте на слові, школярство Ігоря Дзебаса, який є головою ліквідаційної комісії комунального підприємства “Бориславводоканал”. Здавалось би, людина мала досконало знати проблеми підприємства, орієнтуватися в цифрах. Натомість він, немов школяр, називав певні цифри, говорячи про роботу КП “Бориславводоканал”, але коли міський голова просив його дещо уточнити, плутався, не міг знайти потрібного папірця, паузи немилосердно затягувались, а Володимир Фірман, який мав би виступити ведучим круглого столу, разом з іншими чекав, коли Ігор Дзебас озвучить інформацію. Все це було би весело, якби не було так сумно. Якщо такі люди допущені до розв’язання проблем водопостачання у Бориславі, то навряд чи можливе розв’язання цієї проблеми в принципі. Можливо, дійсно, призначити на цю посаду якогось тямущого бориславського старшокласника, який орієнтується в комп’ютерних технологіях? Він би виконував ці обов’язки краще і за меншу платню.

Друге, що кинулось в очі, - так це позиція Володимира Фірмана. З боку колишнього міського голови Борислава Миколи Тустановського, колишнього керівника КП “Бориславводоканал” Ярослава Лопушанського, колишнього працівника цього підприємства Ярослава Верхоляка, депутата Бориславської міської ради Володимира Хауляка, активістки екологічного руху Ольги Максимович  та інших лунали критичні зауваження і щодо водопостачання в місті, і на адресу міського голови, але той, здається, нічого не сприймав. Натомість сипав цифрами, пояснював, чому так сталось. Порівняно з Ігорем Дзебасом це виходило в нього краще, але за два з половиною роки каденції й слона можна навчити танцювати.

Проте в мене склалося враження, що Володимир Фірман нікого, крім себе, не чує. Скажімо, доцентові Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка Миронові Цайтлеру довелося тричі (!) повторити свою пропозицію, аби міський голова її оцінив. Боюсь, що інших пропозицій він просто не почув, а тому, залишаючись у полоні власної самозакоханості, йому не вдасться рішуче покращити стан справ із водопостачанням у Бориславі.

 

З ЧОГО СМІЮТЬСЯ БОРИСЛАВСЬКІ ТА СХІДНИЦЬКІ ГОРОБЦІ?

 

Особисто для себе я не побачив перспективи поліпшення водопостачання. Говорили про минуле, згадували сьогодення, а майбутнє покрилося туманом. Хотілося почути від Володимира Фірмана, що він і його команда робитимуть ще два з половиною роки до завершення каденції, аби водопостачання у Бориславі стало цілодобовим, як про це у своїй передвиборчій програмі говорив нинішній міський голова. Складається враження, що коли він ішов на вибори, то не розумів усієї серйозності бориславських проблем, у тім числі й з водопостачанням. Але тоді мова повинна йти про відповідальність подібних політиканів. Принаймні треба вміти визнавати свої помилки й чесно сказати: бориславці, цілодобового водопостачання не буде. У цивілізованих країнах цивілізовані таки люди йдуть у відставку, якщо не виконали своїх обіцянок. Чи Володимир Фірман має таємний козир у рукаві, який наразі приховує від мешканців міста?

Про це на круглому столі пролунала лише одна фраза, не підтримана Володимиром Фірманом. У повітрі давно витає ідея здачі бориславської води за великим рахунком у концесію. Називають у кулуарах навіть ім’я головного концесіонера. Це народний депутат України Ярослав Дубневич. Проте кажуть, що якщо бориславська вода опиниться в приватній власності, то так званий концесіонер може підняти ціну настільки, наскільки це йому вигідно, не вкладаючи практично коштів у будівництво нових водогонів і утримання в належному стані існуючих. З іншого боку, влада умиє руки, сказавши: мовляв, ми вже цим не керуємо, запитуйте у власника. Сподіваюся, що до такої підлості нинішні керівники міста все-таки не дійдуть, а якщо спробують це зробити, то громада не дозволить.

А на круглому столі з вуст начальника відділу житлово-комунального господарства міської ради Олега Левицького прозвучала пропозиція про підвищення тарифів на воду. Схоже, це був пробний камінець, аби побачити реакцію громадськості. Однак сказано це було невчасно, бо перед тим говорили про крадіжки води. Реакція присутніх була однозначною: з підвищенням тарифів на воду зростуть крадіжки. З цим змушений був погодитись і Володимир Фірман.

Обговорення проблеми показало, що в Бориславі є небайдужі люди, які здатні висловити свою точку зору. Одні говорили це обережно, намагаючись не образити міського голову, все ще сподіваючись, що “добрий цар” зуміє розв’язати проблему водопостачання в Бориславі. Інші були різкими, бо вже давно поставили хрест на Володимирові Фірману як міському голові, розуміючи, що й за п’ять каденцій ця самовпевнена людина не здатна цієї проблеми розв’язати.

Вразило те, як була подана інформація про круглий стіл на офіційному сайті Бориславської міської ради. Якщо вірити версії можновладців, критики як такої не було, всі крапки над “і” розставив міський голова, а тепер створять робочу групу, яка “дасть змогу разом, аналізуючи помилки попередників і теперішні напрацювання, вирішити наболіле”. Сміх та й годі! Замість того, щоби прислухатися до попередників, влада має нахабство говорити про якісь напрацювання у водопостачанні Борислава.

Як би там не було, ключовою залишається проблема фінансування. Сподіватися на бюджети різних рівнів не доводиться, якими би не були стосунки Володимира Фірмана з регіоналами та їхніми сателітами комуністами. Інвестиції в Борислав теж не підуть, бо хто ж із серйозних підприємців захоче мати справу з нинішніми місцевими можновладцями, над некомпетентністю яких сміються бориславські та східницькі горобці? Можна ще спробувати виграти міжнародні гранти, але й тут, схоже, нема відповідних спеціалістів, аби зацікавити тих, хто має гроші на розв’язання відповідних проблем.

А води у крані бориславців як нема, так найближчим часом і не передбачається. Доки терпітимемо?

Під час круглого столу прозвучало чимало цікавих пропозицій, які озвучимо в наступних публікаціях.

На сайті tustan.io.ua читайте репортаж з круглого столу та переглядайте світлини. Відео-звіт шукайте на Ютубі за посиланням “Анатолій Власюк Борислав круглий стіл” (17 епізодів).

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

Стан шкільної освіти в Дрогобичі: проблеми і перспективи

 

 

Учасники Дискусійного клубу неодноразово зверталися до проблем освіти на Дрогобиччині. Чергове, тридцять друге засідання, яке відбулося 7 березня, було присвячене проведенню громадських слухань у цій галузі.

Вчителі восьмої школи, які взяли участь у дискусії, розповіли про візит Олексія Радзієвського до цього навчального закладу. Вони бояться, що міський голова поклав око на їхні приміщення і тепер сюди прийдуть бізнесові структури, а школа таки припинить своє існування. Йшла мова і про роль колишнього директора Осипа Фурдина в руйнуванні школи.

 

“На громадських слуханнях мають почути всіх зацікавлених у розв’язанні тієї чи іншої проблеми”

 

Одним із організаторів громадських слухань є керівник Асоціації “Нові Горизонти” і редактор однойменної газети Олександр Магльона. За його словами, на одному із засідань Дискусійного клубу вже була озвучена дуже важлива для освітян Дрогобича і Стебника проблема – так звана оптимізація, про яку ще деколи говорять як про реформування освітньої галузі. Ця оптимізація, як він зазначив, є недолугою, оскільки громадськість не мала жодної інформації, яким чином влада її задумала, наскільки вона є виправданою, прозорою, зрозумілою для більшості тих, хто потрапив під неї. В ході того засідання й прозвучала пропозиція провести громадські слухання. За останні десять років у Дрогобичі, на жаль, не було проведено жодного громадського слухання. Це думка Олександра Магльони, бо те, що ніби провели під маркою громадських слухань, здебільшого було профанацією, аніж фаховим підходом до проблеми. На громадських слуханнях мають почути всіх зацікавлених у розв’язанні тієї чи іншої проблеми.

Провести громадські слухання по освіті взялись Олександр Магльона і Святослав Сурма. Для Олександра Магльони важливо, хто проводить таку роботу, які в нього моральні критерії, фаховий підхід. Маємо приклад “міжсобойчиків”, які проводять нібито громадські організації, але це понижує авторитет громадських організацій, можливість їхнього впливу на владу. Тема громадських слухань має бути зрозумілою для більшості дрогобичан. Робоча назва громадських слухань – “Стан шкільної освіти в Дрогобичі: проблеми і перспективи”. На звіті міського голови прозвучали реляції, які ми звикли чути з року в рік: скільки є медалістів, переможців конкурсів і таке інше. “Як на мене, - каже Олександр Магльона, - це як середня температура по лікарні”. Такий звіт – профанація дослідження проблеми. Можна зрозуміти правила гри, оскільки міський голова має дати позитивний звіт, всі документи готує відділ освіти.

Нещодавно відбулася робоча зустріч з представниками відділу освіти, де були оголошені підсумки опитування. Багатьох вразили, наприклад такі дані. З ким би хотіла спілкуватися громада щодо проблем освіти? Менше двох відсотків хотіли би спілкуватися з депутатським корпусом, 10 відсотків – з батьками, 15 відсотків – з фахівцями-освітянами, 25 відсотків – з міським головою, 50 відсотків – з начальником управління відділу освіти. Петро Сушко був здивований і запитав, чи не ображатиметься міський голова. Але ж це “хліб” освітян, а міський голова повинен опиратися на ті дані, які виходять із відділу освіти.

Основою громадських слухань є різні джерела інформації, методологія проведення, люди, які проводять захід, аналітичні напрацювання, які змушують владу прислуховуватися до ситуації. Група підтримки відділу освіти акцентувала увагу на успішних школах, на тому, як працюють вчителі. З цим можна погодитись, але створення умов для роботи шкіл – це досить суб’єктивна картина. “Школа може бути, як картинка, - підкреслив Олександр Магльона, - бо за даних умов із будь-якої школи можна зробити картинку”. Друга теза, яка прозвучала, - знову є бажання діставати бруд зі шкільних проблем. Але суть не в цьому, а в тому, щоби визначити орієнтири, які дозволять прийняти правильне рішення. І навпаки – недостатня поінформованість, певна заангажованість у позитив – можуть призвести до того, що громадські слухання будуть не лише не фаховими з точки зору їх підготовки, а й мало-результативними, тому що відбудеться така собі невеличка суперечка між тими, хто потрапляє під оптимізацію.

До цього часу під час проведення цієї кампанії мало зголосилося людей, які би, почувши про цю проблему, сказали, що готові взяти участь у них. Треба вміти добувати інформацію, аналізувати її, навіть якимось чином ризикувати. У світі громадські організації готують альтернативні звіти до будь-яких проблем. На жаль, Україна в цьому пасе задніх.

 

“ЧЕРЕЗ ТАК ЗВАНУ ОПТИМІЗАЦІЮ ВЧИТЕЛІ БОЯТЬСЯ ЗА СВОЄ МАЙБУТНЄ, НЕ ВИСЛОВЛЮЮТЬ ВЛАСНОЇ ДУМКИ”

 

Ще один організатор громадських слухань, керівник громадської організації “Небайдужі Дрогобичани”, Святослав Сурма зазначив, що спробує буде лаконічним, але йому би хотілося розкрити клубочок проблем, які вартувало би розв’язати. Яка є проблема? Кількість дітей падає, це одна тенденція. Вартість комунальних послуг зростає, це друга тенденція. Відповідно з’явився вакуум фінансування, а відтак – і термін “оптимізація”, що означає по суті скорочення витрат на освіту. Долили оливи до цього вогню львівські чиновники, які кожному місцевому керівникові від освіти сказали про те, що вони повинні скорочувати витрати. І кожний відділ освіти думає, в який спосіб він буде скорочувати ці витрати.

А як інші розв’язують ці проблеми? Святослав Сурма розпочав з Європи, куди ми хочемо потрапити. У Бельгії більша половина шкіл курується батьками учнів. І відповідно таких проблем у них не виникає. Вони знаходять спосіб, як ці проблеми розв’язати. Якщо в Польщі виникає проблема фінансування школи, існують громадські організації, які беруть ці школи під свою опіку, створюють громадський менеджмент. Держава далі фінансує цю школу, але громадськість відповідно вже регулює ці кошти, адміністративні витрати, використовуються волонтери і таке інше. Тобто ці два приклади показують, що в Європі роль громадськості надзвичайно велика. Громадськість перебирає на себе розв’язання багатьох проблем. А ми й надалі залишаємося радянською державою. Для нас це все поки що далеко. Але ми повинні знати про європейський досвід.

А як у сусідніх містах? Святослав Сурма навів приклад Самбора, де зрозуміли, що зі школами теж треба щось робити. Вони об’єднали позашкільне навчання (а це п’ять закладів), залучення школярів у них зросло на 20 відсотків, скоротились адміністративні витрати. Був створений навчальний комплекс школа-садочок. Здавалося б, це економія, але з’ясувалося, що під такі нові утворення з області йдуть додаткові кошти. І такими кроками Самбір закрив цю проблему.

Що робить Борислав? За словами Святослава Сурми, там основний акцент зробили на енергозберігаючих технологіях. У трьох школах поставлені нові вікна, утеплили приміщення. В планах зробити це ще в чотирьох школах. Фактично скорочується складова формування комунальних послуг. Питання оптимізації вирішують у такий спосіб.

У Дрогобичі, зазначив Святослав Сурма, вирішили три пари шкіл об’єднати. Відповідно вивільняються приміщення трьох шкіл, а три школи ніби поповнюються учнями і педагогічними колективами. Всі знаємо ситуацію, яка склалась. Це було прийнято дуже раптово, не очікувано, відповідно був протест від педагогічних колективів, які не мали гарантії про своє працевлаштування. Протестували батьки, бо знали, що треба возити дітей не знати куди. Піднялися громадські організації, оскільки побачили в цьому включення політичних процесів. Школа, яка вивільняється, - це є приміщення, земля. Проглядається зацікавленість певних бізнесових структур, які через політичні структури, тобто депутатів, лобіюють свої інтереси. Більше того, навіть ходять розмови про те, що конкретним людям виплачені конкретні суми за те, щоби це було зроблено, і ті, хто отримав гроші, обіцяють, що це буде здійснено. Але тиск, який був здійснений на депутатів, відвернув цю проблему тимчасово. Ми на сьогодні не маємо проблеми про злиття і закриття шкіл, але, наприклад, остання зустріч міського голови у восьмій школі засвідчила про те, що це буде відбуватися. Восьма школа є дуже цікавою. Там є парк, стадіон, приміщення, там багато що можна бізнесовим структурам отримати. І відповідно ситуація залишається досить гострою.

Святослав Сурма вважає, що громадські слухання слід провести якнайскрупульозніше, пройти всі етапи, бо є важливим, аби включилася громадськість, яка за інерцією залишається ще пострадянською і не проявляє активності. Громадські слухання мають пройти наприкінці квітня – на початку травня. До цього має відбутися круглий стіл. За тиждень від оголошення громадських слухань було проведено ряд зустрічей. Було спілкування з учителями і реакція керівника відділу освіти, який провів ґрунтовну радіопередачу, в якій виклав масу цікавої інформації, яку вартує знати й аналізувати, від неї відштовхуватись і йти далі. Була зустріч в університеті, де викладачі погодилися допомогти й посприяти.

Необхідно зібрати 500 підписів у підтримку для проведення громадських слухань. “Без них ми не проведемо громадських слухань”, - наголосив Святослав Сурма. Є хороша задумка: через людей, які підтримають проведення громадських слухань, поширити анкету, в якій можна спробувати отримати відгук людей про освіту. Звісно, певна думка щодо цього є, але краще знати її безпосередньо від тих батьків, пересічних громадян Дрогобича. Є люди, які допоможуть скласти анкету. Відтак активісти беруть підписні листи, просять допомоги у громадськості, аби зібрати ті підписи й провести громадські слухання.

Це, як зазначив Святослав Сурма, технічне питання, а є ще змістова складова громадських слухань. За рахунок так званої оптимізації, яка впродовж останніх двох чи чотирьох років проходила, зробили вчителів або людей, які працюють на державній роботі, німими. Вони бояться за своє майбутнє, вони є малослівні. Коли виходиш з ними на контакт, є проблема. Громадські слухання мали би пройти для них стимулюючим душем, коли можна говорити, коли треба говорити, що можна досягнути якихось персональних позитивних рішень.

Святослав Сурма провів декілька розмов з питання про програму розвитку освіти на Дрогобиччині. Це актуальний документ, в якому мають бути втілені наші побоювання і спосіб вирішення тих проблем, які є. Така програма минулого року завершилася. Було би цікаво почути звіт керівника відділу освіти, яка вона була, що виконано, що зроблено. Тепер буде розроблятися програма до 2017 року. Було би дуже цікаво, щоби наші напрацювання, в тім числі й громадських слухань, лягли в її основу.

На думку Святослава Сурми, момент прозорості відділу освіти має дуже цікаві моменти. Скажімо, навіть директори шкіл не знають того чи того, вони, з’ясовується, непоінформовані. Тобто інформація, яка розпрацьовується у відділі освіти в Дрогобичі, прикривається. Було би дуже гарно запропонувати створити свій сайт або сторінку на міському сайті, де би вони давали інформацію про бюджети, про новини, які є в освітній галузі, про державні програми, про гранти, залучення європейських коштів, тобто де би можна було безпосередньо вести спілкування  і не доводити до ситуації вибухонебезпечності, коли раптово приймається таке рішення на сесії, коли зворотньо відміняється і починається розмова. Це би мав бути один із аспектів, про який можна говорити.

Важливим є момент залучення інших коштів, ніж із бюджету. Наприклад, у Дрогобичі на репетиторство в рік іде декілька мільйонів гривень. У світі це дуже активно використовується, це називається тюторство, тобто систематизуються знання учнів. Ми би могли обдумати і запропонувати, в який спосіб ці кошти, по-перше, легалізувати, організувати таке навчання, коли би була відповідальність. Оскільки це тіньове, відповідальності нема. Святослав Сурма вважає, що  можна було би оформити десятки робочих місць, і цю тему вартувало би підняти.

Важливою, на думку Святослава Сурми, є кадрова політика. Сьогодні директор, учителі призначаються, по суті, одноосібно, в це коло входить керівник відділу освіти і міський голова. Було би гарно, якби в положення про відділ освіти була внесена відповідальність за призначених осіб, були внесені критерії оцінки роботи призначених осіб. Але про це не говориться і кулуарно все вирішується. Дрогобич перенасичений педагогічними кадрами, є величезна спокуса цим зловживати.

Є важливим, щоби самі педагогічні колективи запровадили у себе в школах розмови на тему, які проблеми вони бачать, як їх розв’язувати, і їхня роль у розв’язанні цих проблем. Святослав Сурма сподівається, що у школах це буде проведено, а журналісти поширять цю інформацію. Важливо вийти на круглий стіл з пропозиціями вчителів, щоби була видна їхня роль у цьому процесі.

У дискусії також взяли участь депутати Дрогобицької міської ради Михайло Ваврин і Юрій Яцків, громадські діячі Хосе Турчик і Богдан Гринчишин, колишній освітянин Василь Лялюк, журналіст Володимир Ключак, юрист Валерій Каленюк, помічник депутата Львівської обласної ради Святослав Грабовський, вчителі восьмої школи та інші. Всі висловили цікаві думки.

На сайті tustan.io.ua читайте детальніше про дискусію, а також переглядайте світлини. Відео-звіт шукайте на Ютубі за посиланням “Інтерв’ю Анатолія Власюка 32 Дискусійний клуб” (12 епізодів).

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

ПРОКУРОР ЗАМІСТЬ ЗАЛІЗНИЧНИКА, АБО ЮЩЕНКО ВКОТРЕ ДОПОМАГАЄ ЯНУКОВИЧУ

 

 

На відміну від опозиції, Віктор Янукович серйозно готується до президентських виборів 2015 року.

Нещодавно він зробив крок, який може серйозно зміцнити його позиції у Львівській області. Мова йде про заміну залізничника на прокурора – замість Михайла Костюка головою Львівської обласної державної адміністрації став Віктор Шемчук.

Відставка Костюка ставала більш-менш прогнозованою після серії критичних статей про нього у газеті “Експрес”. Прослідковувалося чітке президентське замовлення, яке вдалося дослідити журналістам: спочатку підкупити видання, а коли це не вдалося, закрити газету. Виконавцем виступав Михайло Костюк. Коли він ганебно провалив президентську місію і центральні статті в кожному четверговому випуску “Експресу”, розходячись мільйонними накладами, були присвячені йому, відставка Михайла Костюка була лише питанням часу.

Віктор Шемчук – типова тушка в помаранчевому таборі. Він людина Віктора Ющенка. А всі люди Віктора Ющенка рано чи пізно стають людьми Віктора Януковича, як і сам Віктор Ющенко в обмін на спокій для себе і родини став людиною Віктора Януковича – ще під час президентських виборів 2010 року, відбираючи на Галичині своїм “противсіхством” голоси від Юлії Тимошенко. Шемчук був заступником Генерального прокурора України, а Луценко навіть хотів проштовхнути його в генеральні. Тепер шемчуки засуджують луценків. А ще нинішній очільник Львівщини був 33-ім у списку “Нашої України”, проте символічна цифра – вік Христа – не змусила його задуматись і згодом він переметнувся до групи Жванії, який згодом переметнувся до Партії регіонів. Тут же опинився і Віктор Шемчук.

Схоже, ситуацію 2010 року знову хочуть повторити на Львівщині – щоправда, в дещо змодифікованому виді. Очевидно, Віктор Ющенко балотуватиметься в президенти України, хоча прекрасно розуміє, що втрачену булаву йому не повернути. Але знову ж таки задля власного спокою і спокою родини він укотре готовий прислужитись Януковичу і відтягти на Галичині декілька відсотків голосів від опозиційних кандидатів. Обидва Віктори сподіваються, що їхній тезка їм у цьому допоможе. Для Януковича ж головне не стільки набрати голоси на Львівщині, скільки відібрати їх у Яценюка, Кличка і Тягнибока. Прокурор для цієї ролі підходить ідеально.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

ФІЛЬОЗОФІЯ МАКСИМА ГІРЧИЦІ

 

Дай Боже вам здоровля, мої дорогенькі! Скучив за вами. Абисьте мені ніколи не хорували!

Нє, я балдію від нашого папіка. Не від дрогобицького, від якого я теж балдію, а від київського. Не встиг Янек приїхати із Брюсселя, де йому відвалили 610 мільйонів євро, як відразу подався до Москви. Мабуть, теж хотів поживитись, але Путін показав йому велику дулю. Не знаю, про що говорили президенти, але думаю, що Янек звітував Путіну: мовляв, братан, не переживай, це я кажу про Євросоюз лише про людське око, а насправді сплю і бачу себе в Євразійському союзі. Проте, каже Янек, не можу зараз про це відверто говорити, бо опозиція заклює. Тоді поговорили про Митний союз, про українську газову трубу. Мабуть, і про кобіт балакали, бо про що можуть ще говорити чоловіки до другої години ночі?

А Сергій Власенко отримав до свого дня народження файний подарунок: його позбавили депутатського мандату. Папік правильно подумав: ти мастак запрошувати гостей до ресторану з корочкою народного депутата, а прийди туди, як я, президент, без такої корочки, як простий смертний. Нє, це був найкращий подарунок від Янека.

Опозиція нарешті пробудилася від зимової сплячки. Яценюк сказав, що будуть організовувати повстання проти режиму Януковича і розпочнуть зі Львова. Взагалі-то повстання має організовувати народ, а не політики. Тоді й повстання будуть народними. Та й час опозиція вибрала нездалий: надходить піст. Віруючі люди цей час проводять у молитвах і глибоких роздумах. Але Яценюк, мабуть, лише позірно є віруючим, бо йому революцію вже подавай. Моя Стефка каже, жи з того ніц не вийде, владу не нестрашать, а людей даремно зворохоблять. Моя кохана дружина є правдивою революціонеркою й вважає, що найкращий час для наступу - восени. Але хто її послухає.

А Янек має переляк ще з часів івано-франківського яйця. Тепер він хоче створити свою особисту гвардію, яка би захищала його вдень і вночі. Теж мені мушкетер! Кажуть, ніби гвардійці Януковича матимуть необмежені права, можуть навіть забити людину, якщо вважатимуть, що папіку загрожує смертельна небезпека. На місці опозиціонерів я би прийняв закон, щоби заборонити громадянам України підходити до цього лайна ближче ніж за триста метрів.

Але повернімося до наших баранів.

У Трускавці місцева влада дала наказ зрізати туї на бульварі Торосевича від кінотеатру “Злата” до курортного парку. Подейкують, що на їхнє місце поставлять кіоски, хоча можновладці запевняють, що цього не буде. Натомість кажуть, що посадять завезені зі Сколе клени та кущі самшиту. І навіщо було міняти шило на мило, тим більше, що вже літо не за горами, і відпочивальники й мешканці міста будуть позбавлені затінку красивих дерев? Варвари та й годі! Трускавчани все частіше задумуються над тим, аби відсторонити від влади міського голову Руслана Козира та членів його команди.

А нещодавно в Трускавці знову знищили собак. Я думав, жи там цивілізована влада, але з її мовчазної згоди гинуть брати наші менші. І коли цьому буде край? Коли прокурори знайдуть винних?

Моя Стефка зайшла в Інтернет і каже, жи до кінця цього тижня вночі температура на наших теренах впаде до мінус сімнадцяти градусів. Вдень буде тепліше, але то ще не літо. А вже з наступного понеділка, коли почнеться піст, прийде весна. Так що не розслабляйтеся, мої дорогенькі, аби не заслабували і не перемерзли.

А поки ця газета дійде до вас, мої шановні читачі, то вже, мабуть, матимемо нового Папу Римського. Поки я пишу ці рядки, кардинали засідають і вибирають найдостойнішого з найдостойніших. Сподіваємось, що в історії Католицької Церкви розпочнеться нова ера.

На цій оптимістичній ноті дозвольте закінчити. Аби ваші внуки жили в незалежній Україні від Сяну до Дону!

 

ФІЛЬОЗОФ МАКСИМ ГІРЧИЦЯ ІЗ ГОРІШНЬОЇ БРАМИ

 

 

На Ютубі за посиланням “Інтерв’ю Анатолія Власюка” вміщено понад чотириста міні-розповідей про сучасні події та наших краян. Відео-звіти з різних подій ви можете знайти на Фейсбуці на сторінці Анатолія Власюка.

 

На сайті kryjivka.io.ua читайте статті з часопису українського націоналіста “Криївка”, а також твори класиків українського націоналізму Дмитра Донцова, Степана Бандери, Василя Іванишина та інших.

 

На сайті tustan.io.ua читайте статті з газет “Тустань” і “Барабський міст”. Тут же можна знайти цікаві матеріали з Інтернету.

 

Продається двокімнатна квартира в центрі Дрогобича.

Площа - 40 квадратних метрів.

Висота стелі - 3,5 метра.

Можна придбати під житло або для бізнесу.

Ціна за домовленістю. Телефон 097-4421240. Олена



Создан 16 мар 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником